ДБН В.2.4-1-99 Меліоративні системи та споруди

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ МЕЛІОРАТИВНІ СИСТЕМИ ТА СПОРУДИ

ДБН В.2.4-1-99

Видання офіційне

Державний комітет України будівництва, архітектури та житлової політики України

Київ 2000

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ МЕЛІОРАТИВНІ СИСТЕМИ ТА СПОРУДИ

ДБН В.2.4-1-99

Видання офіційне

Держбуд України

Київ 2000

ПЕРЕДМОВА Розроблені ВАТ "Укрводпроект" (В.Д. Дупляк, к.т.н. - керівник; M.I.

Губіна-відповідальний виконавець).

За участю інституту Гідромеханіки НАН України

(О.Я. Олійник, д.т.н.), інституту Гідротехніки і меліорації Української академії аграрних наук (M.I. Ромащенко, д.т.н., член-кор.

УААН; Б.І. Чалий, к.т.н.; Коваленко П.І., акад.),

Державного комітету по водному господарству України

(В.В. Лелявський) Внесені та підготовлені Управлінням промислової забудови, інженерної до затвердження інфраструктури по захисту територій Держбуду

України Затверджені Наказом Держбуду України від

25.06.1999р. № 153 та введені в дію з 01.01.2000 р. З введенням в дію ДБН В.2.4-1-99 "Меліоративні системи та споруди" з 1 січня 2000 р. втрачають чинність СНіП 2.06.03-85 "Мелиоративные системы и сооружения" та СНіП 3.07.03-85 "Мелиоративные системы и сооружения".

ІІ

Вступ

ДБН В.2.4-1-99 "Меліоративні системи та споруди" складається з двох частин: частина І - Норми проектування, частина II-Організація будівництва. Виконання робіт.

Викладені особливі умови проектування та будівництва меліоративних систем і гідротехнічних споруд меліоративного призначення. ІІІ

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Дані норми поширюються на проектування, будівництво та реконструкцію меліоративних систем і споруд.

При проектуванні меліоративних систем і споруд на просідаючих, набухаючих та таких, що здимаються грунтах, і які будуються на підроблюваних територіях, у сейсмічних районах, мають бути враховані додаткові вимоги, що викладені у відповідних нормативних документах.

Необхідність меліорації земель слід визначати на основі аналізу їх сільськогосподарського використання, складових водного і сольового балансів кореневмісного шару грунту, економічних, соціальних і екологічних умов.

Оцінка перспективного стану земель після меліорації повинна грунтуватись на складених прогнозах водного, сольового та поживного режимів грунтів.

Терміни та визначення, прийняті в частинах І та II цих норм, наведені в додатку А, основні літерні позначення-в додатку Б, перелік НД-в додатку В.

ЧАСТИНА І НОРМИ ПРОЕКТУВАННЯ

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1Зрошувальна система повинна включати комплекс взаємопов'язаних споруд і пристроїв, який забезпечує підтримання в кореневмісному шарі грунту зрошуваного масиву оптимального водно-сольового режиму для одержання високих і сталих врожаїв сільськогосподарських культур.

До складу зрошувальної системи входять: цільові водосховища, водозабірні споруди на природних або штучних водних джерелах з рибозахистом, відстійники, насосні станції, зрошувальна, водозабірно-скидна і дренажна мережі, нагірні канали, споруди на мережі, поливні та дощувальні машини, установки і пристрої, засоби керування і автоматизації контролю за меліоративним станом земель, об'єкти електропостачання і зв'язку, протиерозійні споруди, виробничі будівлі та житлові будинки експлуатаційної служби, дороги, лісозахисні насадження, дамби.

1.2Осушувальна система повинна включати комплекс взаємопов'язаних споруд, будівель і пристроїв, який забезпечує оптимальний водно-повітряний режим перезволожених земель і належні умови проведення сільськогосподарських робіт.

До складу осушувальної системи входять: частина водоприймача, що регулюється, провідна, захисна та регулювальна мережі, насосні станції, дамби, споруди на мережах, засоби керування та автоматизації, контролю за меліоративним станом земель, об'єкти електропостачання і зв'язку, протиерозійні споруди, виробничі будівлі та житлові будинки експлуатаційної служби, дороги і лісозахисні насадження.

В умовах періодичних дефіцитів вологи в кореневмісному шарі в складі осушувальних систем повинні передбачатися споруди і пристрої, які забезпечують штучне зволоження грунтів в посушливі періоди. Доцільність зволоження повинна бути обгрунтована водобалансовими і технікоекономічними розрахунками.

1.3При встановленні основних характеристик меліоративних систем слід керуватися прийнятим поділом території України на п'ять основних грунтово-кліматичних зон: Полісся, Лісостеп, Північний Степ, Південний Степ, гірські райони Карпат і Криму.

Склад і параметри елементів меліоративної системи визначаються в кожному конкретному випадку на основі забезпечення її функціонування.

1.4Меліоративні системи необхідно проектувати в комплексі із заходами щодо сільськогосподарського освоєння меліорованих земель.

Порядок і стадійність розробки проектної документації з будівництва меліоративних систем встановлюється ДБН А.2.2-3.

1.5На основі техніко-економічних порівнянь варіантів повинні обґрунтовуватись:

а) межі і розміри площі, що меліорується, та полів сівозміни;

б) земельний фонд господарств, зміни у складі сільськогосподарських угідь внаслідок здійснення меліоративних заходів;

в) площі трансформованих у ниви сучасних пасовищ або інших угідь;

г) розміри господарств, які освоюють землі, що меліоруються;

д) зміна і упорядкування меж господарств, в тому числі суміжних з територією системи;

е) сільськогосподарське використання земель, що меліоруються;

ж) потрібний водно-сольовий режим грунтів;

й) проектна врожайність сільськогосподарських культур;

к) способи зрошення і осушення;

л) створення нових або розширення діючих експлуатаційних водогосподарських організацій;

м) будівництво виробничих, культурно-побутових будівель і споруд, житлових будинків, інженерних комунікацій, необхідних для служби експлуатації меліоративних систем, а також створення виробничої бази, доріг та інфраструктури в господарствах (фермерських, сільських), які використовують меліоровані землі для комплексних проектів.

1.6Технічні рішення щодо схем подачі та скидання води, конструкцій основних споруд слід приймати на основі порівняння техніко-економічних показників варіантів. При цьому повинні бути забезпечені:

а) отримання проектної продукції рослинництва;

б) ощадливе використання водних, земельних і паливно-енергетичних ресурсів;

в) використання високопродуктивної сільськогосподарської техніки для обробки земель, що меліоруються;

г) висока продуктивність праці при експлуатації споруд і меліоративної системи в цілому;

д) комплексна автоматизація технологічних процесів, що обгрунтована технікоекономічними розрахунками;

е) дотримання вимог охорони навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічних вимог;

ж) можливість внесення добрив, хімічних меліорантів і гербіцидів із зрошувальною водою.

1.7При проектуванні меліоративних систем ступінь використання земель, що меліоруються, повинен визначатися коефіцієнтом земельного використання:

А𝑛𝑡

Kul=, (1)

А𝑏𝑟 де Аnt і Аbr-зрошувана або осушувана площа, відповідно, нетто і брутто, га.

Площа зрошення нетто визначається проектом залежно від способу та техніки поливу сільськогосподарських культур.

До осушуваної площі нетто належить осушувана площа, зайнята продуктивними насадженнями, посівами і природними луками та пасовищами, а також розміщені всередині осушуваних земель і прилеглі суходільні ділянки площею до 10 га (які мають витягнуту або складну криволінійну форму), обробка і повноцінне використання яких можливе тільки після осушення навколишніх земель.

Зрошувана або осушувана площа брутто включає зрошувані або осушувані площі нетто і площі всіх видів відчужень під споруди меліоративних систем.

Техніко-економічні показники меліоративної системи слід визначати на 1 га меліорованої площі нетто і на одиницю проектної продукції рослинництва.

1.8Класи споруд меліоративної системи слід визначати за площею зрошення або осушення нетто, яка ними обслуговується, тис. га:

понад 300 - 1 клас від 100 до 300 вкл. - 2 клас

" 50 " 100 " - 3 клас

" 50 і менше - 4 клас

Основні вимоги щодо проектування споруд різних класів, їх окремих конструкцій і основ, а також розрахункові положення та навантаження необхідно приймати у відповідності зі СНіП 2.06.01, СНіП 2.06.05, СНіП 2.06.06, СНіП 2.06.07, СНіП 2.04 та вимогами цих норм.

Допустимий рівень надійності меліоративних систем, що проектуються та реконструюються, залежно від класу споруд повинен становити не менше 0,85 - 0,90.

1.9Клас нагірних каналів слід приймати рівним класу споруди, яку потрібно захистити. Розрахункову забезпеченість витрат води необхідно приймати залежно від класу нагірних каналів за основним розрахунковим випадком. Для нагірних каналів 4 класу розрахункову забезпеченість витрат води слід приймати для систем:

а) зрошувальних - 10 %;

б) осушувальних-згідно з 3.72.

1.10Величину розрахункових витрат і рівнів води у водних джерелах, водоприймачах, осушувальних каналах необхідно визначати згідно з СНіП 2.01.14 з урахуванням особливостей формування стоку на водозбірній площі.

1.11Дороги на меліоративних системах слід проектувати згідно з СНіП 2.05.02 і

СНіП 2.05.11.

1.12При розміщені в плані лінійних споруд, що проектуються (каналів, доріг, ліній електропередачі та ін.), необхідно врахувати рельєф, інженерно-геологічні умови, вимоги раціональної організації сільськогосподарського виробництва, існуючі дороги, підземні та наземні інженерні комунікації тощо.

1.13 Для контролю за меліоративним станом земель необхідно передбачати мережу

спостережних свердловин і засоби вимірювання витрат води. При площі меліоративної системи понад 20 тис. га додатково слід організовувати лабораторії для контролю за вологістю та засоленістю грунтів, якістю зрошувальних і дренажних вод, які оснащені засобами автоматичної обробки інформації, а також метеорологічні станції та воднобалансові майданчики.

1.14На зрошувальних системах слід передбачати роздільний облік води, яка подається на територію області, району, господарства, сівозмінної ділянки.

1.15Для керування процесами водоподачі, водорозподілу і використання води на полях слід передбачати автоматизацію зрошувальних систем. Автоматизація зрошувальних систем повинна забезпечувати найбільший техніко-економічний ефект в процесі експлуатації меліоративних систем, максимальну відповідність між водоподачею і водоспоживанням. Увесь процес від водозабору до поливу необхідно розглядати як єдиний і безперервний.

1.16 Виробничі будівлі та споруди експлуатаційних водогосподарських організацій і житлові

будинки для робітників служб експлуатації необхідно розміщувати в упоряджених населених пунктах, які знаходяться в межах або поблизу меліоративних систем.

Виробничі бази експлуатаційних організацій слід розміщувати, головним чином, на загальному майданчику, де основні будівлі створюють єдиний блок з допоміжними спорудами та комунікаціями.

В комплексних проектах потужність виробничої бази для зберігання і переробки сільгосппродукції, а також інфраструктур і доріг повинні визначатися за участю господарств- землекористувачів меліорованих земель.

2 ЗРОШУВАЛЬНІ СИСТЕМИ

2.1 Зрошувальні системи повинні проектуватися в комплексі із заходами щодо

сільськогосподарського освоєння зрошуваних земель.

2.2При складанні проектів зрошувальної мережі для роботи різноманітної поливної техніки необхідно визначати межі та площі сівозмінних ділянок, місце розміщення польових станів, доріг, лісосмуг, скотопрогонів, ліній електропередачі та зв'язку, інших споруд в ув'язці з організацією території всього господарства в цілому.

2.3Заходи щодо сільськогосподарського освоєння зрошуваних земель для комплексних проектів повинні містить:

• вирішення соціальних питань;

• розвиток виробничої бази;

• створення інфраструктури;

• охорону навколишнього середовища.

Розрахунок зрошувальної здатності водного джерела

A 3

2.4Зрошувальну здатність водного джерела nt, м слід визначати двома способами:

а) при відомій витраті води, яка виділяється для зрошення з водного джерела, 𝜂

A = Q. 𝑠 nt nt ⁄, (2) 𝑞 𝑚𝑎𝑥 б) при відомому об'ємі води, яка виділяється для зрошення з водного джерела, 𝜂

A = V. 𝑎 nt w ⁄, (3)

М 𝑛𝑖𝑚 де Qnt і Vw відповідно витрата, л/с, і об'єм, м, води, яка виділяється на зрошення з водного джерела;



S

- коефіцієнт корисної дії зрошувальної мережі;

 a

- коефіцієнт корисної дії зрошувальної системи;

qmax-розрахункова ордината укомплектованого графіка гідромодуля культур, запланованих для вирощування на зрошуваній площі, л/с га;

Мnіm-середньовиважена зрошувальна норма для культур, що плануються для вирощування на зрошуваних площах, м3/га,

Мnіm = М1 α1 +...+Мn αn /100, (4) де М1 - Mn-зрошувальні норми для вирощування окремих культур сівозміни, м3 /га;

α1 -αn-частки площі, зайняті сільськогосподарськими культурами в сівозміні.

Загальний об'єм води Vw, м3, яка забирається з джерела зрошення, визначається за формулою

Vw = Mnim Ant + Vc +Vs, (5) де Vc-втрати води із зрошувальної мережі на фільтрацію, м3;

Vs-технологічні скидання води із зрошувальної мережі, м3.

2.5Коефіцієнт корисного використання води на зрошувальній системі Es слід визначати як відношення об'єму води, що корисно використовується на покриття дефіциту вологи у водному балансі сільськогосподарських культур Vus, м3, до різниці об'ємів води, яка забирається з водного джерела Vw, м3, і води, повторно використаної на системі, Vru

Es=Vus/(Vw,-Vru), (6)

Vus = dwb. Ant, (7) де dwb-дефіцит вологи у водному балансі.

2.6Витрату води нетто Qnt, м3, необхідно розраховувати як добуток максимальної ординати укомплектованого графіка гідромодуля на зрошувану площу нетто при поверхневому поливі або як суму витрат одночасно працюючих дощувальних пристроїв при поливі 1-3 сівозмін дощуванням. При більшій кількості сівозмін витрати води визначаються проектом. Витрату води Qbr, яка забирається з джерела зрошення, слід визначати шляхом підсумовування Qnt і втрат води в зрошувальній мережі на фільтрацію.

2.7 Коефіцієнт корисної дії зрошувальної мережі визначається за формулою

Et = Qnt / Qbr. (8)

2.8Загальні втрати на полі при дощуванні необхідно приймати: на фільтрацію і поверхневе скидання-не більше 10% дефіциту водоспоживання сільськогосподарських культур, а на випаровування в зоні дощової хмари Е, мм, знаходити за формулою

=

Е t(l-φ /100)(0,15 V+0,71), (9) де t-максимальна температура повітря при дощуванні, °С;

 - відносна вологість повітря при дощуванні, %;

V-розрахункова швидкість вітру, приведена до висоти флюгера, яка визначається за формулою

V=0,7Vm, (10) де Vm-середня швидкість вітру за розрахунковий період (декаду, місяць) на висоті флюгера, м/с.

Кліматичні параметри слід приймати середньодобовими за розрахунковий період за даними метеорологічних спостережень.

2.9Вибір оптимального варіанта водозабезпеченості зрошення слід виконувати за оцінкою економічної ефективності капітальних вкладень порівнюваних варіантів за формулою

Ці =Еn Кі +Сі, (11) де Ці-розрахункові витрати і-го варіанта, зведені до одного року, грн;

En-коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (En = 0,12);

Кі-розмір капітальних вкладень і-го варіанта, грн; Сі

- розмір щорічних витрат і-го варіанта, грн.

2.10У разі відсутності багаторічних спостережень розрахункову водозабезпеченість зрошувальних систем слід приймати згідно з таблицею 2.1.

Примітка. Експлуатаційний режим зрошення визначають виходячи з кліматичних умов, а також вимог водозберігаючих режимів зрошення сільськогосподарських культур (додаток Д). Режим зрошення

2.11Проектний режим зрошення розроблюють на стадії проектування зрошувальної системи для виконання водогосподарських розрахунків і встановлення витратних характеристик зрошувальної мережі. Розрахункові параметри проектного режиму зрошення визначають з урахуванням способів, що приймаються, техніки і технології поливу для економічно обгрунтованого рівня водозабезпеченості системи і додержання водозберігаючого режиму зрошення (додаток Д).

Експлуатаційний режим розроблюється в процесі експлуатації зрошувальної системи щорічно на наступний вегетаційний період для планування сезонного і оперативного водо- користування.

Експлуатаційний режим зрошення в кожному конкретному випадку повинен враховувати зміни грунтово-меліоративних, погодних та організаційно-господарських умов, які неминуче виникають на зрошувальних системах в процесі їх експлуатації.

При механізованих і автоматизованих поливах експлуатаційні режими зрошення використовують для розробки експлуатаційних графіків роботи поливних і дощувальних машин та їх систематичного корегування протягом поливного сезону. Умови застосування способів зрошення і поливної техніки

2.12При виборі способу зрошення і поливної техніки необхідно враховувати кліматичні, грунтові, геоморфологічні, гідрологічні, біологічні, господарські, водогосподарські, економічні та інші фактори.

2.13Зрошувальні системи з поверхневим поливом повинні проектуватися там, де дощування не забезпечує потрібного водного режиму грунтів.

2.14Полив дощуванням слід застосовувати у кліматичних умовах, де витрати води на випаровування в зоні дощової хмари, як правило, не перевищують 15%, а також при глибині залягання слабо та середньомінералізованих підземних вод не менше ніж 2,5 м, що повинно бути забезпечене відтоком підземних вод або дренажем. Системи поверхневого поливу

2.15Поверхневий полив необхідно передбачати по борознах, смугах, чеках.

2.16Якщо уклони місцевості не перевищують 0,05, то просапні культури та багаторічні насадження слід поливати по борознах.

2.17При поливах по борознах, залежно від природних умов, слід застосовувати поздовжню та поперечну схеми поливу.

За поздовжньою схемою поливу напрям борозен збігається з напрямом зрошувача і уклоном місцевості; за поперечною схемою борозни спрямовані поперек основного уклону (вздовж горизонталей місцевості) перпендикулярно зрошувачам.

Умови застосування схем поливу наведені в додатках Е, Ж.

2.18Довжина борозен, відстань між ними, витрати поливних струмин повинні визначатися з урахуванням уклону поверхні землі, водно-фізичних властивостей грунту та забезпечувати подання заданої поливної норми при мінімальних поверхневому і глибинному скиданнях, рівномірність зволоження вздовж борозни.

2.19Полив по борознах призначають згідно з формами 1, 2 додатка Ж або за даними спеціальних досліджень.

2.20Розподіл води по борознах повинен провадитися із застосуванням поливних трубопроводів (пересувних, стаціонарних), каналів, машин.

Пересувні поливні трубопроводи (жорсткі та гнучкі) допускається застосовувати на спланованих площах з уклонами понад 0,003 за поперечною і поздовжньою схемами поливу.

Жорсткі трубопроводи слід застосовувати переважно за поперечною схемою поливу.

Стаціонарні поливні трубопроводи слід застосовувати переважно за поздовжньою схемою поливу садів та виноградників, де уклон поверхні перевищує 0,008.

2.21Діаметр поливного трубопроводу слід визначати за умови забезпечення подачі розрахункової витрати води у борозни.

Напір по всій довжині трубопроводу повинен становити:

а) для пересувних поливних трубопроводів-не менше як 1,0 м;

б) для стаціонарних закритих поливних трубопроводів із застосуванням патрубківводовипусків при поливі:

1) багаторічних насаджень постійною струминою-від 0,5 до 1,5 м;

те саме перемінною струминою - " 3,0 " 4,0 м;

2) просапних культур постійною струминою - " 1,5 " 2,0 м;

те саме перемінною струминою - " 6,0 " 7,0 м.

2.22Поливні лотки (канали) з безпосереднім випуском води у борозни повинні застосовуватися на масивах з уклонами до 0,003 і з грунтами слабкого і середнього ступеня водопроникності, на яких можна провадити полив по борознах завдовжки від 300 до 400 м.

Поливні лотки (канали) слід застосовувати, як правило, за поперечною схемою поливу.

2.23Полив по смутах слід застосовувати для зрошення сільськогосподарських культур переважно суцільної сівби (зернові, трави) на спланованих полях з уклонами поверхні землі: поперечними-не більше ніж 0,002, поздовжніми (у напрямку поливу) - не більше як 0,015.

2.24Вузькі смуги завширшки від 1,8 до 7,2 м і завдовжки від 200 до 400 м слід застосовувати при поперечних уклонах місцевості від 0,001 до 0,002.

Смуги завширшки від 25 до 40 м і завдовжки до 600 м слід застосовувати на спланованій поверхні з поздовжніми уклонами, що не перевищують 0,001 - 0,003, у разі відсутності поперечних уклонів.

Подача води у смуги повинна провадитися із застосуванням сифонів, поливних машин і водовипусків.

Полив по смугах рекомендується приймати згідно з даними додатка Ж (форми 3, 4) або за матеріалами спеціальних досліджень.

2.25Земляні валики, що обмежують смуги, слід влаштовувати: а) для вузьких смуг-із закладанням укосів 1:1;

б) для широких смуг-із закладанням укосів 1:4. Системи дощування

2.26Дощування, як основний спосіб поливу, є найбільш доцільним для сільськогосподарських культур з кореневою системою, яка проникає на невелику глибину (овочеві). Для культур, коренева система яких розміщується у глибоких шарах грунту, дощування ефективне лише за умови достатніх запасів вологи, які накопичуються за рахунок опадів та вологозарядкових поливів.

2.27Дощувальні та поливні машини потрібно добирати (в основному, за шириною захвату та довжиною гону) з урахуванням організації території (розміщення доріг, лісосмуг, ліній електропередачі та ін.), а також конфігурації полів, якщо у процесі будівництва зрошувальної системи неможливо змінити їх межі.

2.28Допустиму інтенсивність дощу (без стоку і утворення калюж за заданою поливною нормою) для різних типів грунтів слід приймати:

а) для важких грунтів-від 0,1 до 0,2 мм/хв; б) б) для середніх грунтів - " 0,2 " 0,3 мм/хв; в) в) для легких грунтів - " 0,5 " 0,8 мм/хв.

2.29Для поливу дощуванням слід застосовувати таку дощувальну техніку:

• широкозахватні багатоопорні дощувальні машини з фронтальним переміщенням, що працюють під час руху, з водозабором з відкритої або закритої зрошувальної мережі;

• дощувальні машини кругової дії, що працюють під час руху, з водозабором із закритої зрошувальної мережі або безпосередньо із свердловин;

• дощувальні машини позиційної дії з фронтальним переміщенням і водозабором із закритої зрошувальної мережі;

• дощувальні машини з фронтальним переміщенням і водозабором з відкритої зрошувальної мережі.

Дощування слід застосовувати для проведення вологозарядкових, передпосівних, вегетаційних, освіжаючих, садильних, протизаморозкових подивів, а також для внесення мінеральних добрив та мікроелементів з поливною водою.

2.30Системи з дощувальними машинами кругової дії, широкозахватними багато-опорними з фронтальним переміщенням і водозабором з відкритої та закритої зрошувальних мереж, позиційної дії з фронтальним переміщенням і водозабором із закритої зрошувальної мережі слід застосовувати для поливу зернових, зернобобових, технічних, овочевих, баштанних та кормових культур.

Полив дощувальними машинами позиційної дії з водозабором з відкритої або закритої зрошувальних мереж, з фронтальним переміщенням і водозабором з відкритої зрошувальної мережі слід передбачати при зрошенні овочевих, баштанних та кормових культур, сіножатей і культурних пасовищ, а для поливу садів-тільки позиційної дії.

2.31Дощувальні машини кругової дії, широкозахватні багатоопорні машини з фронтальним переміщенням, машини позиційної дії з водозабором із закритої зрошувальної мережі слід застосовувати для поливу культур, висота надземної частини яких в поливний період не перевищує 2,5 м. Дощувальні машини з фронтальним переміщенням і водозабором з відкритої зрошувальної мережі слід застосовувати для поливу культур заввишки до 1,6 м.

2.32Дощувальна техніка повинна застосовуватися, головним чином, при груповій роботі на площі, яка обслуговується однією насосною станцією підкачування. Ці площі повинні становити:

а) для машин кругової дії-від 800 до 1200 га;

б) для машин позиційної дії з фронтальним переміщенням і водозабором із закритої зрошувальної мережі - " 400 " 1000 га.

Дощувальні машини широкозахватні багатоопорні з фронтальним переміщенням, що працюють під час руху, з водозабором з відкритої зрошувальної мережі повинні використовуватися при груповій роботі на площі від 900 до 1600 га.

Дощувальні машини з фронтальним переміщенням, що працюють під час руху, з водозабором з відкритої зрошувальної мережі повинні використовуватися на площі від 300 до 700 га.

Допускається використання дощувальних машин з фронтальним переміщенням і водозабором з відкритої зрошувальної мережі для зрошення окремих дрібноконтурних ділянок, площа яких повинна бути не менше сезонного навантаження на дощувальну машину.

Можливе застосування шлангових дощувачів.

2.33При дощуванні полив охоронної зони повітряних ліній електропередачі напругою 220 кВ включно допускається водою з питомим опором не менше 700 Ом/см. При цьому крайні краплі струмини, при максимально допустимому для роботи дощувальної техніки вітрі, не повинні потрапляти за вісь траси лінії електропередачі.

При питомому опорі води менше 700 Ом/см відстань від кінця струмини дощувальних апаратів до проекції на поверхню землі крайніх проводів ліній електропередачі повинна становити при напрузі; до 20 кВ не менше 10 м

" 35 кВ " 15 м

" 110 кВ " 20 м від 150 до 220 кВ " 25 м

" 330 " 750 кВ " 30 м.

Перенесення ліній електропередачі слід обґрунтовувати тсхніко-економічними розра-хунками.

2.34Кількість одночасно працюючих дощувальних машин або дощувальних апаратів на сівозмінній ділянці повинна встановлюватися на основі графіка поливу сільськогосподарських культур або багаторічних насаджень для розрахункового року з урахуванням прийнятого сезонного навантаження на застосовану дощувальну техніку та її технічної характеристики.

При визначенні добового і сезонного навантаження дощувальних машин коефіцієнти використання робочого часу доби приймаються за даними додатка И. Зрошення плодових культур

2.35При зрошенні плодових культур слід застосовувати поверхневий спосіб поливу (по смугах і борознах), дощування та краплинне зрошення.

2.36Режим зрошення плодових культур слід визначати за рекомендаціями Українського НДІ садівництва.

В додатку Д (таблиця Д.2) наведено орієнтовні значення поливної норми зрошення садів, якими слід керуватися при розробленні ТЕО інвестицій, проекту або робочого проекту. Рисові системи

2.37Рисові зрошувальні системи слід проектувати на землях з малим уклоном (загальний уклон поверхні не перевищує 0,005) на малопроникних грунтах в районах, забезпечених водними ресурсами, із сумою позитивних температур не менше 2500° С.

2.38Рисові системи слід проектувати відкритого, закритого та змішаного типів.

2.39Вибір оптимальної конструкції рисової зрошувальної системи повинен здійснюватися на основі техніко-економічних розрахунків з урахуванням рельєфу, конфігурації та грунтовогідрогеологічних умов.

2.40Поливна (рисова) карта повинна бути обмежена по периметру каналами нижчої ланки зрошувальної, скидної та дренажної мереж і є частиною поля рисової сівозміни. Площа поля сівозміни, що включає суміжні поливні карти, повинна бути від 50 до 150 га.

2.41Картові зрошувачі, картові скиди, скиди-зрошувачі зі спорудами, які є нижчою ланкою зрошувальної, скидної та дренажної мережі, як правило, слід проектувати з автоматизованим регулюванням глибини води в чеках.

2.42Зрошувальна норма рису повинна включати:

• сумарну величину випаровування з поверхні рисового поля і транспірації рослин;

• об'єм зрошувальної води, що витрачається на первинне насичення грунтового шару і утворення шару затоплення;

• об'єм бічної та вертикальної фільтрації;

• об'єм води, що витрачається на створення проточності або на періодичну зміну води в чеках;

• об'єм поверхневих скидів;

• об'єм технічних втрат на витікання води через водовипуски.

2.43Тривалість періоду первинного затоплення рисових посівів не повинна перевищувати 12-16 діб.

2.44При визначенні максимальної витрати каналів зрошувальної мережі на рисовій системі необхідно додатково вводити коефіцієнт запасу та коефіцієнт водообігу, а також враховувати частку рису в загальній площі сівозміни.

Коефіцієнт запасу, який враховує збільшення водоподачі в період первинного затоплення рисових карт, слід приймати рівним 1,1 для всіх каналів, за винятком картових зрошувачів.

2.45Для картових та ділянкових зрошувачів, а також для каналів, які обслуговують частину полів сівозміни, частку вмісту рису в сівозміні необхідно приймати рівною 1,0; для інших зрошувальних каналів вищого порядку - 0,75.

Коефіцієнт водообігу, який дорівнює відношенню часу первинного затоплення рисових карт на всій зрошувальній системі до часу первинного затоплення площі, яку обслуговує даний канал, слід приймати за даними таблиці 2.2.

Тривалість періоду первинного затоплення рисових чеків, карт і полів повинна становити відповідно від 0,5 до 1,5 доби, від 1 до 3 діб і від 2 до 6 діб.

2.46Середню тривалість періоду первинного затоплення рису на сівозмінній ділянці та в цілому по господарству при монокультурі рису на освоєних ділянках рекомендується приймати за даними таблиці 2.3.

2.47Мінімальну витрату зрошувальних каналів слід визначати з урахуванням вмісту рису в сівозміні.

Максимальну витрату каналів водозбірно-скидної мережі всіх порядків необхідно визначати з урахуванням вмісту рису в сівозміні та коефіцієнта запасу.

Вміст рису в сівозміні для картових дрен-скидів, а також для колекторів, які обслуговують частину полів сівозміни, слід приймати рівним 1,0; для колекторів вищого порядку -0,75. Коефіцієнт запасу при визначенні максимальної витрати води у водозбірно-скидній мережі, як правило, слід приймати 1,5.

Пропускну здатність каналів водозбірно-скидної мережі необхідно перевіряти на пропуск зливових витрат 10%-ї забезпеченості.

Мінімальну витрату каналів водозбірно-скидної мережі всіх порядків слід визначати з урахуванням вмісту рису в сівозміні.

2.48Дренажні та скидні води рисових систем, як правило, слід використовувати для зрошення повторно. Недоцільність їх використання повинна бути обгрунтована.

2.49За конструкцією рисові карти залежно від способу подачі, відводу води та кількості чеків необхідно проектувати:

а) з роздільною подачею і скиданням води, коли вздовж однієї з довгих сторін рисової карти розміщено картовий зрошувач, виконаний в насипі, як правило, двостороннього командування, а по іншій-картовий скидний канал. Довжину рисової карти необхідно приймати від 400 до 1200 м, ширину-від 150 до 250 м, залежно від фільтраційних властивостей грунту. Рисова карта повинна поділятися поперечними валиками на чеки. Площа чека повинна бути від 2 до 6 га, кількість чеків на карті - 4 - 5.

б) з роздільною подачею і скиданням води та двома чеками площею 6 га кожний. Довжина рисових карт повинна бути від 400 до 600 м, ширина-від 200 до 300 м;

в) із суміщеною функцією подачі та скидання води-карта широкого фронту подачі та скидання води (КШФ), коли подача води здійснюється за рахунок переповнення заглибленого каналу (скиду-зрошувача). Довжину поливних карт широкого фронту слід приймати не більше 1200 м. Площа чека або карти-чека в цьому випадку може прийматися від 6 до 12 га. При розбивці карт широкого фронту на окремі чеки необхідно в місцях примикання поперечних валиків до скиду-зрошувача передбачати на останньому водопідпірні споруди.

Карти широкого фронту подачі та скидання води, як правило, слід застосовувати при уклонах місцевості до 0,001 і розміщувати довгою стороною вздовж горизонталі місцевості, з плануванням кожної карти під одну відмітку (карти-чеки).

Вибір конструкції рисових карт слід здійснювати на основі порівняння техніко-економічних показників варіантів.

2.50Канали і дрени рисових систем повинні забезпечувати:

а) первинне затоплення окремої рисової карти не більше ніж на 3 доби, а сівбу рису в цілому по господарству-за 12 - 16 діб;

б) підтримування розрахункового шару води в чеках у необхідні агрономічні строки;

в) низхідний відтік вологи на затопленому полі. Інтенсивність відтоку слід визначати за даними дослідів в аналогічних природних умовах;

г) скидання води та зниження рівня підземних вод для просушування чеків перед збиранням врожаю;

д) зниження рівня грунтових вод у неполивний період на глибину, яка забезпечує аерацію родючого шару грунту;

е) умови нормального сільськогосподарського виробництва на прилеглих до системи землях та незайнятих рисом полях рисової сівозміни (підтримування підземних вод на необхідній глибині, усунення заболочування та засолення).

2.51Картові зрошувачі слід проектувати з відмітками рівнів води, які забезпечують затоплення найвищого чека розрахунковим шаром води.

При проектуванні планувальних робіт різниця відміток поверхні сусідніх чеків не повинна перевищувати 0,4 м.

2.52По периметру чеків необхідно улаштовувати канавки трапецеїдального або прямокутного перерізу завглибшки від 0,5 до 0,8 м.

На рисових системах необхідно передбачати перепади рівнів води не менші:

а) 15 - 20 см на водовипусках з витратою до 1 м3/с;

б) 20 - 25 см на регулювальних спорудах з витратою понад 1 м3/с.

2.53Кожне поле сівозміни, як правило, повинне мати самостійний підвід води та окремий водовідвід. При цьому слід забезпечити одночасну подачу води в усі підрозділи (відділення, бригади) господарства та рисівницькі ланки. Системи лиманного зрошення

2.54Системи лиманного зрошення слід проектувати в районах нестійкого зволоження, коли використання місцевого поверхневого стоку для регулярного зрошення за природними умовами є технічно неможливим або економічно недоцільним.

Лиманне зрошення необхідно передбачати в малонаселених районах при використанні степових ділянок, річкових долин, заплав річок, закритих улоговин, схилів під природні сіножаті, кормові (багаторічні та однорічні трави, кукурудза і соняшник на силос, кормовий буряк), зернові та зернобобові культури з уклонами місцевості до 0,005, з добре обдернованою поверхнею на незасолених і малозаселених грунтах.

2.55Залежно від водного джерела, способу регулювання та глибини затоплення лимани слід поділяти на види (таблиця 2.4).

2.56За глибиною наповнення лимани поділяються на:

а) мілководні глибиною затоплення від 15 до 40 см;

б) середнього затоплення завглибшки " 40 " 70 см;

в) глибоководні глибиною затоплення понад 70 см.

2.57При проектуванні лиманів розрахункову забезпеченість визначають на основі технікоекономічних розрахунків.

2.58Площа лиману нетто А nt, га, визначається за формулою

0,8𝑉𝐴

Аnt= (12)

𝐼𝑛𝑏𝑟 де V-об'єм стоку розрахункової забезпеченості з 1 км2, тис. м3;

А-водозбірна площа, км2;

I nbr-середньовиважена норма лиманного зрошення брутто, яка визначається за даними спеціальних досліджень, тис. м3 /га.

2.59Заплавні системи лиманного зрошення слід застосовувати в долинах річок або на широких вирівняних ділянках заплави. Заплавні лимани слід заповнювати водами річкових паводків. Технічні схеми лиманів необхідно вибирати, як правило, залежно від умов пропускання максимальних паводкових витрат річки через територію зрошуваного масиву, по окремих трактах або в обхід лиманів. Вибір оптимального варіанта повинен бути обгрунтований технікоекономічним розрахунком.

2.60Глибоководні лимани необхідно проектувати, як правило, на заплавах і надзаплавних ділянках першої тераси. Лимани середнього і мілкого затоплення слід розміщувати на зниженнях заплавних терас. Мілководні лимани на схилах слід улаштовувати на вирівняних ділянках, придатних для лиманного зрошення за ґрунтовими умовами з уклоном місцевості, що не перевищує 0,002.

2.61При уклонах поверхні землі менше ніж 0,001 необхідно передбачати одноярусні лимани, при уклонах понад 0,001 слід улаштовувати багатоярусні лимани. Кількість ярусів, їх розміри та конфігурація повинні встановлюватися на основі раціонального використання весняного стоку, найменшого об'єму робіт. При цьому повинні бути забезпечені рівномірне зволоження лиманів та нормальні умови проведення сільськогосподарських робіт.

2.62Відстань між дамбами (ширина ярусу лиману) L, м, необхідно визначати за формулою ℎ𝑖𝑛𝑓−ℎ𝑠𝑢𝑝

(13)

𝐿 =, 𝑖𝑛𝑜𝑡 де hinf-шар води біля нижньої дамби, м;

hsup-шар води біля верхньої дамби, приймається не менше ніж 0,05 м;

inot-середній уклон місцевості.

Шар води біля нижньої дамби призначається за умови забезпечення рівномірного зволоження грунту. При цьому середня глибина затоплення лиману повинна дорівнювати нормі ли-манного зрошення, вираженій шаром води в метрах.

2.63При проектуванні багатоярусних лиманів верхній ярус допускається передбачати глибоководним розподільним для забезпечення подачі води в усі яруси, що лежать нижче.

2.64Пропускання води з ярусу в ярус повинно провадитися через водовипуски, розміщені у найбільш низьких місцях лиманів або по водовідводах, створюваних шляхом улаштування системи земляних розподільних та напрямних дамб. Кінці дамб необхідно доводити до відмітки землі, що відповідає розрахунковому рівню води в лимані.

2.65Дамби лиманів мають бути постійними і не повинні перешкоджати механізованим сільськогосподарським роботам.

Коефіцієнт закладання укосів дамб повинен становити 5 - 6, будівельна висота дамб-не більше ніж 1 м, перевищення гребеня дамб над максимальним рівнем води в лимані-не менше ніж 0,3 м. Ширину дамби зверху слід приймати, як правило, від 0,5 до 1,5 м.

2.66При проектуванні лиманів з підживленням із зрошувальних та обводнювальних каналів слід розраховувати величину витрати води, яка подається в лиман.

Питома витрата q, л/с на 1 га, визначається за формулою ℎ𝑚 q = 27,8(nV m+), (14) 𝑡 де n-коефіцієнт, що дорівнює 0,68;

Vm-середня швидкість вбирання, см/год;

hm-середній шар затоплення, см;

t-тривалість подачі води, год.

2.67Необхідно передбачати регулювання глибини і тривалості затоплення, у тому числі в окремих зниженнях, за допомогою мережі водозбірно-скидних каналів. Водозбірно-скидна мережа каналів у плані повинна проходити через знижені місця і мати мінімальну протяжність.

2.68Розрахункові витрати водозбірно-скидних каналів слід установлювати залежно від об'єму води, яка підлягає скиду після вологозарядки, та допустимої тривалості стояння води в лимані.

2.69Розміри поперечних перерізів водоскидних каналів всередині лиманів, призначених для відведення води зі знижених ділянок, допускається приймати без розрахунку: ширину по дну - 1 м, коефіцієнт закладання укосів - 4, глибину - 0,5 м. Перевищення бровки каналів над розрахунковим рівнем води в каналі повинно бути не менше ніж 0,2 м. Системи краплинного зрошення

2.70Системи краплинного зрошення слід застосовувати при вирощуванні високорентабельних багаторічних насаджень (сади, виноградники, ягідники) та в умовах обмежених водних ресурсів.

2.71Системи краплинного зрошення слід розміщувати:

а) на незасолених грунтах при рівні прісних підземних вод на глибині не менше ніж 2 м, мінералізованих-не менше 4 м;

б) на передгірних ділянках із складним рельєфом і уклонами понад 0,05;

в) на рівнинних ділянках, як правило, з легкими грунтами (піщані, кам'янисті).

2.72Системи краплинного зрошення слід проектувати стаціонарними з наземним або підземним розміщенням поливних трубопроводів.

2.73Основні елементи систем краплинного зрошення-насосна станція, вузол очищення води, трубопровідна мережа з регулювальною і запірною арматурою та поливні трубопроводи з мікроводовипусками-крапельницями.

Насосна станція обладнується низьконапірними насосами і повинна бути забезпечена фільтрами для грубого попереднього очищення води та сміттєзатримувальними пристроями.

Магістральні та розподільні трубопроводи слід улаштовувати з азбестоцементних труб (ВТ- 6, ВТ-9, ВТ-12) або з поліетилену. Глибина закладання мережі-від 0,7 до 1,0 м.

При підземному розміщенні поливних трубопроводів вода підводиться до крапельниць за допомогою відвідних живильників. Глибина закладання поливного трубопроводу повинна бути не менше 0,5 м. При наземному розміщенні поливні трубопроводи укладають уздовж рядів саду або виноградника.

Мікроводовипуски-крапельниці, від яких залежить якість і надійність технологічного процесу, встановлюють на поливному трубопроводі. Вони обладнані пристроями для стабілізації витрати води при змінному тиску в мережі та самоочищення водопровідних мікроканалів від завислих наносів.

2.74Якість підземних та поверхневих вод, які використовуються для краплинного зрошення, повинна відповідати загальним вимогам до зрошувальної води та технічним характеристикам обладнання, що застосовується.

2.75Подачу води на системи краплинного зрошення необхідно передбачати з урахуванням її автоматизації, планового розміщення розподільної мережі та модульних ділянок.

2.76Системи краплинного зрошення поділяються на модульні ділянки площею від 9 до 12 га, які складаються з кліток, що є площами одночасного поливу, від одного до трьох гектарів.

Керування подачею води до ділянки здійснюється дистанційно за допомогою запірної арматури, яка встановлюється в голові ділянкового трубопроводу.

2.77Розміщення трубопровідної мережі в плані визначається загальною конфігурацією ділянки, рельєфом місцевості та видом культур.

Зрошувальну мережу проектують тупиковою. Відстані між поливними трубопроводами встановлюють згідно з шириною міжрядь: від 2,5 до 4 м-для винограду, від 3 до 8 м-для плодових та ягідних насаджень.

2.78Крапельниці повинні застосовуватися безперервної та порціонної дії з величиною промивної витрати від 20 до 40 л/год.

Відстані між крапельницями на поливному трубопроводі слід визначати розрахунками згідно з вбирною здатністю кореневмісного шару грунту та водоспоживанням рослин.

2.79Діаметр поливних трубопроводів визначають за допомогою гідравлічного розрахунку залежно від уклону і питомої роздачі.

2.80Режим краплинного зрошення слід розраховувати за роком 95 %-го перевищення дефіциту водоспоживання.

з

2.81Розрахункову добову витрату води Q, м /добу, яка подається на краплинне зрошення, слід визначати за формулою

Q = tQu + Qlt (15) де t-тривалість поливу, год;

з

Qu-максимальна годинна витрата води на полив, м /год;

Qlt-витрата води, м3/добу, на власні потреби вузла очищення визначається за формулою

Qlt = k · t · Qu, (16) де k-коефіцієнт, який враховує витрату води на власні потреби вузла очисних споруд, що приймається 0,01 - 0,03. Синхронно-імпульсне дощування

2.82Синхронно-імпульсне дощування слід застосовувати для поливу багаторічних насаджень, кормових та інших культур при уклонах поверхні від 0,05 до 0,30 і розчленованому рельєфі; на малопотужних грунтах-без утворення поверхневого стоку; на незасолених грунтах будь-якої водопроникності, у тому числі на малопотужних.

2.83Зрошувальна мережа систем імпульсного дощування повинна, як правило, виконуватися стаціонарно з підземним укладанням трубопроводів.

2.84Системи імпульсного дощування слід проектувати з модульних ділянок площею 10 га з розподілом ділянок зрошення на окремі зони (яруси) з перепадами висот (відміток місцевості) між ними не більше як 25 м.

У випадку, коли перепад висот на зрошуваній ділянці перевищує 25 м, слід установлювати підсилювачі командних сигналів на кожному ярусі.

У випадку використання системи імпульсного дощування на діючій закритій напірній зрошувальній мережі необхідно застосовувати генератори командних сигналів з дощувачами.

2.85Трубопроводи зрошувальної мережі систем синхронно-імпульсного дощування слід розміщувати таким чином, щоб подача води по трубопроводах за допомогою генератора командних сигналів здійснювалась, як правило, по горизонталі або знизу вверх по рельєфу. Допускається подача води зверху вниз по рельєфу не більше ніж на 10 м.

Поливні трубопроводи слід розміщувати переважно паралельно горизонталям місцевості. Довжина поливних трубопроводів не повинна перевищувати 250 м, кількість до-щувачів на поливному трубопроводі-не більше як 6.

2.86Розрахунок елементів зрошувальної мережі і технологічних параметрів синхронно-імпульсного дощування зводиться до встановлення потрібної кількості дощувальних апаратів вибраної конструкції на 1 га зрошуваної площі і тривалості паузи накопичення, які забезпечують необхідну питому водоподачу.

Витрату поливного трубопроводу Qr, л/с, слід визначати за формулою

Qr = r ·Qз, (17) де r-кількість імпульсних дощувачів, які обслуговуються трубопроводом;

Qз-розрахункова витрата заповнення імпульсного дощувача, л/с.

Розрахункову витрату заповнення імпульсного дощувача Qз, л/с, слід визначати за формулою

Qз= V'/t (18) де V' - об'єм виплеску імпульсного дощувача за цикл, л;

t-час заповнення гідропневмоакумуляторів всіх імпульсних дощувачів на системі, с.

2.87Час заповнення гідропневмоакумуляторів всіх імпульсних дощувачів на системі, який забезпечує розрахунковий режим зрошення сільськогосподарських культур, визначається за формулою 𝑛𝑞

, 𝑡 = 𝑉-t

𝑄 b, (19) 𝑝 де пq-кількість імпульсних дощувачів системи;

Qр-розрахункова витрата зрошувальної системи, л/с;

tb-час виплеску води всіма імпульсними дощувачами системи слід приймати від 5 до

8 с. Системи внутрішньогрунтового зрошення

2.88Системи внутрішньогрунтового зрошення, що дають змогу зволожувати кореневмісний шар грунту капілярним шляхом з підземних зволожувачів, слід застосовувати, як правило, в степових зонах при гострому дефіциті води для поливу високорентабельних сільськогосподарських культур, а також поблизу населених пунктів і тваринницьких комплексів при використанні для зрошення підготовлених міських стічних вод і тваринницьких стоків. Підготовка міських стічних вод і стоків тваринницьких комплексів повинна відповідати вимогам ГОСТ 17.4.3.05.

2.89Системи внутрішньогрунтового зрошення слід застосовувати з дотриманням таких вимог:

а) рельєф ділянки повинен мати уклон не більше 0,01;

б) грунти повинні бути незасолені, легкого, середнього і важкого механічного складу зі швидкістю капілярного підняття не менше як 0,5 мм/хв;

в) перфорація зволожувачів повинна забезпечувати необхідну витрату води на одиницю довжини зволожувача при розрахунковому напорі. Діаметр отворів слід приймати від 1 до 2 мм; крок

- від 50 до 100 мм; при щілинній поздовжній перфорації ширина щілини повинна бути від 1 до 2 мм, довжина-від 35 до 40 мм, крок-від 200 до 400 мм.

2.90Розподільна мережа повинна використовуватися закритою із пластмасових або азбестоцементних труб. Для зволожувачів слід застосовувати пластмасові труби.

2.91При проектуванні зволожувальної мережі слід дотримуватися таких умов:

а) уклон місцевості по довжині зволожувачів не повинен перевищувати 0,01;

б) глибина закладання зволожувачів у грунт-від 0,4 до 0,6 м;

в) максимальна довжина зволожувача-до 250 м;

г) відстань між зволожувачами для культур суцільної сівби слід приймати: 1,0 м-на легких, 1,5 м-на середніх і 2,0 м-на важких за механічним складом грунтах.

На супісках і легких суглинках при високій водопроникності нижнього підорного шару слід укладати зволожувачі на екран з поліетиленової плівки завширшки 0,7 м, при цьому відстані між зволожувачами необхідно збільшувати до 2 м.

Відстань між зволожувачами для садів і виноградників слід приймати рівною відстані між рядами посадок.

2.92Розрахункові витрати зволожувача повинні бути погоджені з величиною сталого вбирання. Витрату зволожувального трубопроводу Qh, л3/с, слід визначати за формулою

Qh = qi  lh, (20) де qi-величина вбирання води грунтом на 1 м зволожувача, яка визначається на основі спеціальних досліджень або аналізів, м2 /с;

lh-довжина зволожувача, м.

2.93Трубчасті зрошувачі слід розраховувати на рівномірну роздачу води по довжині зрошувача. Зрошувач по всій довжині повинен закладатися в грунт з уклоном, паралельним п'єзометричній лінії напорів.

Розрахункову витрату трубчастого зрошувача Qhl, м3/с, слід обчислювати за формулою

Q h = q  n (21) h h, де qh-витрата зволожувача, м3 /с;

пh — кількість одночасно працюючих зволожувачів, які живляться від зрошувача, що розраховується.

2.94Скидні трубопроводи, призначені для промивання та спорожнення мережі, слід проектувати з азбестоцементних або пластмасових труб з глибиною закладання не менше ніж 0,5 м. Скидні трубопроводи необхідно обладнувати оглядовими і спорожнювальними колодязями. Зрошувальні системи з використанням тваринницьких та промислово-побутових стоків

2.95Зрошувальні системи, призначені для утилізації підготовлених до поливу стоків тваринницьких комплексів та промислово-побутових стоків, повинні проектуватися за умови використання всього річного об'єму стоків для поливу у вегетаційний період.

2.96Якість підготовлених для використання стоків повинна відповідати ГОСТ 17.4.3.05.

2.97Контроль за забрудненням грунтів слід здійснювати, керуючись ГОСТ 17.4.3.04.

2.98Конструкція зрошувальної мережі повинна забезпечувати промивання водою і трубопроводів, арматури на мережі, дощувальної техніки після кожного поливу з використанням стоків.

2.99Природоохоронні заходи повинні детально розроблятися у розділі ОВНС проекту зрошувальної системи.

2.100На зрошуваних стічними водами землях слід передбачати вирощування кормових (провідна культура-багаторічні трави), зернофуражних, технічних культур.

2.101При розробленні режиму зрошення сільськогосподарських культур стоками слід установлювати розмір поливних норм виходячи з вимоги недопущення забруднення підземних вод.

2.102Проект зрошувальних систем з використанням стоків повинен містити:

• вимоги щодо розробки експлуатаційного режиму зрошення з урахуванням кліматичних умов конкретного року і динаміки ґрунтових вод на зрошуваних та прилеглих до них богарних землях;

• умови експлуатації гідротехнічних споруд та гідросилового обладнання насосних станцій, трубопроводів та інших елементів зрошувальної мережі;

• вимоги щодо охорони праці експлуатаційного персоналу, зайнятого на поливі стоками.

2.103При розробленні проекту зрошувальної системи з використанням тваринницьких стоків і стічних вод повинні бути враховані спеціальні санітарно-гігієнічні та ветеринарні вимоги.

Між межами зрошувальних систем та житловими, виробничими будівлями, автомобільними шляхами, залізницями треба передбачати санітарно-захисні та водоохоронні зони згідно з вимогами ДБН 360.

Зрошувальні системи з використанням тваринницьких стоків

2.104На стадії розробки ТЕО (ТЕР) слід визначити:

• об'єм річного стоку тваринницького комплексу як водного джерела зрошувальної системи, що проектується;

• ймовірні площі поливу (зрошення) очищеними стоками з урахуванням їх накопичення у міжполивний період;

• ступінь очищення тваринницьких стоків та їх придатність для поливу сільськогосподарських культур.

2.105Полив сільськогосподарських культур очищеними тваринницькими стоками, які не відповідають вимогам ГОСТ 17.4.3.05 щодо якості поливної води, не допускається.

Примітка. Питання утилізації тваринницьких стоків шляхом улаштування полів зрошення тут не розглядаються. Зрошувальні системи з використанням стічних вод

2.106Зрошувальні системи з використанням стічних вод слід проектувати:

• з цілорічним прийманням стічних вод у стави-накопичувачі і з наступним використанням їх для зрошення тільки у вегетаційний період;

• з цілорічним прийманням та цілорічним поливом;

• з частковим, у тому числі сезонним, прийманням та використанням стічних вод для зрошення.

2.107У складі зрошувальних систем слід передбачати стави-накопичувачі, регулювальні ємкості, засоби контролю за станом навколишнього середовища.

2.108Придатність стічних вод для зрошення повинна бути визначена за хімічними і фізичними показниками з урахуванням грунтових умов об'єкта, який проектується, та погоджена з органами санітарно-епідеміологічної служби і ветеринарного нагляду.

2.109При обгрунтуванні способу зрошення та техніки поливу стічними водами треба керуватися вимогами, які ставляться до зрошувальних систем з поливом чистою водою згідно з 2.12- 2.34.

2.110При зрошенні очищеними стічними водами відстань від межі зрошуваного ма-сиву до населеного пункту повинна бути не менше ніж 1000 м, а ширина санітарної захисної зони магістральних доріг, які проходять через масив, - не менше ніж 100 м.

2.111Уздовж межі полів сівозміни створюються лісозахисні смуги завширшки 30 м. Склад лісових порід та схеми їх насаджень регламентуються "Інструкцією по проектуванню і вирощуванню захисних лісових насаджень на землях сільськогосподарських підприємств Української РСР".

2.112По периметру господарських дворів, тваринницьких ферм, інших виробничих зон сільськогосподарських підприємств повинні створюватися лісозахисні смуги завширшки 20 м, а в зоні з часто повторюваними вітрами вони захищаються від вітрів переважаючого напрямку смугою лісонасаджень не менше ніж 30 м.

До складу лісонасаджень включаються швидкоростучі фітонцидні породи.

2.113Споруди для зберігання, обробки, знезараження, підготовки для використання стоків повинні розміщуватись по відношенню до тваринницьких будівель та житлової забудови з підвітряного боку переважаючих напрямків вітрів у теплу пору року, а також нижче водозабірних споруд. Водозбірно-скидна мережа

2.114Водозбірно-скидну мережу каналів слід проектувати для організованого збирання та відведення з території зрошувальної системи поверхневого стоку (зливових та талих вод), води з розподільників і зрошувачів при технологічних скидах та спорожненні, а також при аваріях для скидання води з полів.

2.115Водозбірно-скидну мережу слід розміщувати уздовж меж поливних ділянок, полів сівозміни, як правило, на знижених місцях.

При використанні тальвегів, лощовин, ярів як водоскидних трактів слід перевіряти їх пропускну здатність та можливість розмивання грунтів, що складають ці природні водотоки.

2.116При плановому розміщенні скидної мережі можливе суміщення її з колекторно-дренажною мережею і кюветами дорожньої мережі зрошувальної системи, що проектується.

2.117За розрахункову витрату води в каналах водозбірно-скидної мережі (залежно від розміщення і порядку каналу) приймають витрату поверхневого стоку з території зрошуваної ділянки 10%-ї ймовірності перевищення або поверхневого скиду під час поливів.

2.118Розрахункова витрата водозбірних каналів, які передбачаються для приймання скидних вод із зрошувальної мережі під час поливів, не повинна перевищувати 30% суми розрахункових витрат одночасно діючих зрошувальних каналів, що скидають в них воду.

2.119Розрахункову витрату кінцевого скидного каналу слід приймати у межах від 25% до 50% розрахункової витрати води зрошувального каналу (трубопроводу) на кінцевій ділянці. Розрахункова витрата повинна також забезпечувати створення транспортуючої швидкості для видалення наносів з трубопроводу.

2.120Водозбірну мережу треба проектувати, головним чином, у земляному руслі. Скидну мережу слід проектувати відкритою (канали, лотки) та закритою (трубопроводи).

2.121Якщо спорожнення можливе через зрошувальну мережу нижчого порядку, скидна мережа для каналу вищого порядку (трубопроводу) не передбачається. Розрахункову скидну витрату при цьому слід приймати рівною витраті каналу, по якому намічене скидання води.

2.122Коефіцієнт шорсткості каналів скидної мережі у земляному руслі приймають згідно з додатком К.

Рівень води у водозбірно-скидному каналі вищого порядку повинен бути нижче рівня води в каналі нижчого порядку на величину не менше ніж 0,05 м.

Рівень води у водозбірних каналах при розрахункових витратах повинен бути на 0,15- 0,20 м нижче поверхні землі.

2.123Водоприймачі скидних вод, якими можуть бути природні та штучні водотоки і водойми, повинні забезпечувати відведення і акумуляцію розрахункових об'ємів скидних вод без утворення підпору рівнів води у відповідних каналах (трубопроводах). Канали

2.124Параметри та конструкції каналів зрошувальної мережі повинні забезпечувати:

• мінімальні втрати води на фільтрацію і скиди;

• мінімальні площі відчуження земель;

• збереження прилеглих земель;

• комплексну механізацію будівельних робіт;

• мінімальні експлуатаційні витрати.

2.125Трасу каналу потрібно вибирати відповідно до 1.12. Проектувати канали слід у виїмці або напіввиїмці-напівнасипу. Влаштування каналів у насипі допускається при перетині місцевих знижень рельєфу та за необхідності самопливної подачі води на зрошувану площу.

2.126При проходженні траси каналу по косогору його переріз слід приймати повністю у виїмці.

Допускається улаштування каналів на косогорах у напіввиїмці, при цьому лінія поверхні землі з низової сторони косогору повинна проходити через точку перетину укосу каналу з рівнем води при розрахунковій витраті. В цьому випадку сполучення дамби з основою слід приймати ступінчастим.

2.127Поперечні перерізи зрошувальних каналів слід приймати, як правило, трапецеїдальної форми.

Залежно від геологічних умов та способу виконання робіт допускається застосовувати перерізи полігональної, параболічної або прямокутної форми.

2.128Канали зрошувальних систем необхідно проектувати із застосовуванням протифільтраційних покриттів. Улаштування каналів без протифільтраційних покриттів допус-кається при забезпеченні коефіцієнта корисної дії каналу і його відгалужень не менше ніж 0,90, а розподільників різних порядків та зрошувачів-не менше ніж 0,93. Тип протифільтраційного покриття слід призначати на підставі порівняння техніко-економічних показників варіантів.

2.129Ширину дамб каналів по верху або ширину берм необхідно приймати виходячи з умов виконання робіт і зручності експлуатації.

Перевищення гребенів дамб та бровок берм каналів над рівнем води розрахункової забезпеченості слід визначати згідно з таблицею 2.5.

Максимальний рівень слід приймати згідно з прийнятою схемою автоматизованого водорозподілу.

При витраті води в каналі понад 100 м3 /с перевищення гребенів дамб повинне визначатися згідно з СНіП 2.06.05.

2.130При глибині каналів до 5 м закладання укосів визначають за таблицею Л.1. Закладання укосів облицьованих каналів необхідно приймати з урахуванням конструкції облицювання та стійкості укосів земляного русла.

Закладання укосів каналів, що проходять у земляному руслі або з грунтово-плівковим екраном при глибині каналів понад 5 м, необхідно приймати на основі досвіду будівництва і експлуатації діючих каналів, які перебувають в аналогічних природних умовах; у разі відсутності аналогу закладання укосів каналів завглибшки понад 5 м приймається за розрахунком.

Закладання укосів дамб при висоті їх до 3 м приймається за таблицею Л.2. Закладання укосів дамб при напорі води понад 3 м потрібно приймати згідно з СНіП 2.06.05.

2.131Закладання зовнішніх укосів дамб каналів, які влаштовуються у насипі або напівнасипі, при напорі води понад 3 м приймають за таблицею Л.2. При висоті дамб до

3,0 м коефіцієнт закладання зовнішнього укосу має такі значення залежно від грунту:

• глина, суглинок важкий і середній - 0,75 - 1,00;

• суглинок легкий - 1,00 - 1,25;

• супісок - 1,00 - 1,50;

• пісок - 1,25 - 2,00.

Менші значення закладання приймаються для каналів з витратою менше ніж 0,5 м3 /с, більші-для каналів з витратою понад 10 м3 /с.

2.132Поперечні перерізи зрошувальних каналів з витратою до 10 м3/с рекомендується приймати стандартними згідно з таблицею 2.6.

Примітка. Для каналів зі збірним залізобетонним облицюванням крок будівельної глибини приймають 0,25 м згідно з кроком розмірів плит, а для каналів з монолітним бетонним облицюванням - 0,1 м з урахуванням технічних характеристик бетоно-укладальних машин.

2.133При трасуванні каналів у нестійких грунтах (просадних, пливунних, набухаючих та ін.) геометричні параметри перерізів призначають з урахуванням заходів щодо стабілізації основи та укосів каналу. При проходженні каналів у грунтах вище IV групи за важкістю розробки параметри перерізів визначають виходячи з конкретних умов.

2.134Відстань між підошвою укосу дамби та бровкою виробки грунту резерву слід установлювати залежно від способу виконання робіт та стійкості укосу дамби, але не менше ніж

1,5 м при глибині виробки грунту менше 0,5 м і 3 м-при глибині виробки понад 0,5 м.

Відстань від бровки виїмки до підошви відвалу слід приймати при глибині виїмки до 2,5 м

- 3,0 м; від 2,5 до 5,0 м - 5 м; понад 5,0 м-за розрахунком стійкості укосів.

Відстань від бровки виїмки до підошви відвалу допускається збільшувати при відповідному обгрунтуванні залежно від умов виконання робіт.

Укоси та дно виробок уздовж каналів повинні бути спланованими і покритими родючим шаром грунту.

2.135В каналах, які проходять у глибоких (понад 5,0 м) виїмках, необхідно вище максимального рівня води через кожні 5,0 м по висоті передбачати берми. Першу берму слід улаштовувати на висоті h + ∆h від дна каналу, де h-максимальна глибина води в каналі, a ∆h - перевищення бровки берми над рівнем води, величина якого приймається за таблицею 2.5. Уздовж берм необхідно передбачати кювети для збирання зливових вод.

2.136Радіус заокруглення каналу необхідно визначати з урахуванням параметрів каналу (площі перерізу, режиму роботи, типу протифільтраційного покриття тощо).

Для каналів, які проходять у земляному руслі, мінімальне значення радіуса заокруглення r, м, слід визначати за формулою

(22) де V m-середня швидкість течії води в каналі, м/с;

S-площа живого перерізу каналу, м2.

Для каналів з монолітними бетонними, збірними залізобетонними облицюваннями радіус заокруглення слід, як правило, визначати за формулою r = 5B, (23) де В-ширина каналу за урізом води, м.

2.137На магістральних каналах та великих розподільниках з витратою води понад 5м3/с повинні передбачатися кінцеві скидні споруди. У разі можливості спорожнення каналу через розподільники нижчого порядку скидні споруди допускається передбачати тільки на цих розподільниках.

2.138На магістральних каналах і розподільниках слід передбачати аварійні водоскидні споруди, які влаштовуються в місцях перетину з балками, ярами, місцевими пониженнями, водоймами.

Величину аварійної витрати слід визначати залежно від схеми водорозподілу, рівня автоматизації технологічних процесів, акумулюючої здатності розподільної мережі, допустимого часу ліквідації аварій.

2.139Для захисту від розмивання русла магістральних каналів, їх відгалужень та розподільників першого порядку, розміщених упоперек схилу, повинні влаштовуватись нагірні канали (або дамби) і споруди для пропускання дощових і талих вод. Розрахункову витрату води нагірних каналів слід визначати згідно з 1.10.

2.140Гідравлічний розрахунок каналів залежно від прийнятої схеми водорозподілу необхідно здійснювати для усталеного (рівномірного чи нерівномірного) або нестаціонарного режиму руху води на максимальну витрату, а форсовану витрату необхідно приймати рівною максимальній, збільшеній на коефіцієнт форсування Kf, що становитиме; при максимальній витраті:

з менше 1 м /c - 1,20;

від 1 до 10 м3/с - 1,15;

" 10 " 50 м /с - 1,10;

" 50 " 100 м /с - 1.05;

понад 100 /с - 1,00.

Гідравлічний розрахунок каналів наведений в додатку М.

2.141Відношення ширини дна каналів трапецеїдальної форми до глибини їх наповнення β слід приймати залежно від коефіцієнта закладання укосів m у межах:

Для коефіцієнтів закладання укосів понад 2,5 це відношення слід визначати шляхом розрахунку або за даними аналогів.

2.142Уклон каналу повинен забезпечувати швидкості води у межах:

V1 <Vm < V2, де V m-середня швидкість води в каналі, м/с;

V1 — допустима незамулююча швидкість води, м/с',

V2 — допустима нерозмиваюча швидкість води, м/с.

2.143Допустимі нерозмиваючі швидкості води для каналів у земляному руслі та з грунтоплівковим екраном з витратами до 50 м3/с слід приймати у відповідності з додатком Н.

Допустимі середні швидкості для каналів з монолітним бетонним, збірним залізобетонним та асфальтобетонним облицюванням слід приймати у відповідності з таблицею Н.6.

Для каналів у земляному руслі та з грунтоплівковим екраном з витратою понад 50 м3 /с допустимі середні швидкості необхідно приймати на основі спеціальних досліджень або за аналогами.

2.144Для зв'язних грунтів, в яких вміст включень гальки та гравію, що рівномірно залягають, перевищує 20% (за об'ємом), допустима нерозмиваюча швидкість повинна визначатися як для незв'язних грунтів виходячи з переважних розмірів включень. При меншому об'ємі включень та при шаруватому їх розміщенні допустиму швидкість слід визначати як для основного грунту.

Для каналів водозбірно-скидної мережі величина допустимої швидкості може бути збільшена на 10%, а для періодично діючих скидних каналів-на 20% відносно допустимої нерозмиваючої швидкості для каналів зрошувальної мережі.

2.145Перевірка незамулювання каналу повинна здійснюватися за транспортувальною здатністю каналу або за незамулюючою швидкістю води в каналі згідно з додатком П.

2.146При швидкості води в каналах понад 2 м/с слід, як правило, обмежувати надходження у них абразивних наносів з діаметром частинок понад 0,25 мм.

2.147Розрахунок фільтраційних втрат води з каналів слід визначати у відповідності з додатком Р.

2.148Фільтраційні втрати води через дамби треба визначати, як правило, для каналів з витратою понад 10 м3/с, які проходять у насипі або напівнасипі при підпірній фільтрації.

Фільтраційні розрахунки дамб слід виконувати як для низьконапірних гребель з ґрунтових матеріалів згідно з СНіП 2.06.05.

2.149Протифільтраційні покриття та екрани слід проектувати монолітними бетонними і залізобетонними, бетоноплівковими, збірними залізобетонними і асфальтобетонними; екрани - плівковими і грунтоплівковими.

Монолітні бетонні та залізобетонні облицювання слід застосовувати для каналів усіх порядків.

2.150Основа для протифільтраційних покриттів повинна бути стійкою і щільною.

2.151Усадкові поперечні шви повинні влаштовуватися через 3-4 м, температурні поперечні-через 12-16 м. Поздовжні-по лінії сполучення дна і укосів. Будівельні шви потрібно поєднувати з температурними.

2.152Допустимі коефіцієнти фільтрації та фільтраційні втрати протифільтраційних облицювань наведено в таблиці Р.2. Зрошувальні трубопроводи та споруди на них

2.153Зрошувальні трубопроводи залежно від розміру зрошуваної площі, яка ними обслуговується, поділяють на 4 категорії:

• 1 категорія-трубопроводи, що подають воду на всю зрошувальну систему площею не менше 1000 га;

• 2 категорія-трубопроводи, які подають воду одночасно в декілька господарств за-| гальною площею не менше 1000 га;

• 3 категорія-трубопроводи, які подають воду на поливні землі одного господарства, площею не менше 500 га;

• 4 категорія-трубопроводи, які подають воду безпосередньо на зрошуване поле до однієї або декількох дощувальних машин.

2.154Категорії ділянок зрошувальних трубопроводів при влаштуванні переходів через залізниці та автомобільні дороги, трубопроводи, що прокладаються на підроблюваних територіях та територіях, де спостерігаються карстові явища, а також при перетині з підземними комунікаціями, визначаються у відповідності з таблицею 2.7.

Категорія підземної ділянки

Призначення ділянки 1.Переходи через залізниці та автомобільні дороги (на перегонах):

а) залізниці загальної мережі, включаючи ділянки завдовжки 40 м

кожна по обидва боки дороги від осей крайніх колій, але не менше

25 м від підошви насипу земляного полотна дороги;

б) під'їзні залізничні колії промислових підприємств, включаючи ділянки завдовжки 25 м кожна по обидва боки дороги від осей крайніх колій;

в) автомобільні дороги 1 та 2 категорій, включаючи ділянки завдовжки

25 м кожна по обидва боки дороги від підошви насипу та бровки виїмки земляного полотна дороги;

г) автомобільні дороги 3, 2п, 4 та 4п категорій, включаючи ділянки завдовжки 25 м кожна по обидва боки дороги від підошви насипу або бровки виїмки земляного полотна дороги;

д) автомобільні дороги 5 категорії, включаючи ділянки завдовжки 15 -м по обидва боки дороги від підошви насипу або бровки виїмки земляного полотна.

2. Пересікання з підземними комунікаціями (нафтопроводи, нафтопродук-топроводи, газопроводи, силові кабелі та кабелі зв'язку) в межах 20 м по обидва боки комунікації, що пересікається

3. Трубопроводи, що прокладаються на підроблюваних територіях та територіях, де спостерігаються карстові явища

2.155Коефіцієнти умов роботи залежно від категорії зрошувальних трубопроводів та матеріалу труб слід приймати у відповідності з таблицею 2.8.

2.156Коефіцієнт надійності γn за призначенням трубопроводу при нормальному тиску води, що транспортується, приймається рівним одиниці.

2.157Коефіцієнт надійності за навантаженням γfi слід приймати у відповідності з таблицею 2.9

Примітка. Значення коефіцієнтів надійності за навантаженням, зазначені в дужках, приймаються у тих випадках, коли зменшення навантаження погіршує умови роботи трубопроводу.

Гідравлічний розрахунок зрошувальних трубопроводів

2.158Мережу зрошувальних трубопроводів, як правило, слід проектувати тупиковою. Застосування кільцевої мережі повинно бути обгрунтоване.

2.159За робочий тиск у мережі зрошувальних трубопроводів слід приймати найбільш можливий за умовами експлуатації внутрішній тиск, що виникає в усталеному режимі руху води, у найбільш несприятливих умовах підключення дощувальних машин, установок, апаратів.

Основними видами розрахункового тиску при стаціонарних режимах роботи системи є:

• найбільший тиск при подачі максимальних розрахункових витрат (розрахункова подача);

• робота насосів у разі відсутності водозабору (нульова подача);

• найбільший тиск при позитивному гідравлічному ударі;

• найменший тиск при негативному гідравлічному ударі;

• максимальний тиск у трубопроводі після зхлопування каверн, що виникли внаслідок розриву суцільності потоку при негативному гідравлічному ударі.

2.160Гідравлічний розрахунок зрошувальних трубопроводів з пластмасових труб слід виконувати, керуючись СН 478. Розрахунок зрошувальних трубопроводів на міцність

2.161Розрахунок трубопроводів на міцність необхідно виконувати з урахуванням вимог СНіП 2.04.12, а також вимог цього розділу.

Розрахунок трубопроводів на міцність необхідно виконувати при таких поєднаннях навантажень:

• тиск грунту та транспорту на спорожнений трубопровід;

• робочий тиск води в трубопроводі, тиск грунту та транспорту;

• тиск води в трубопроводі при гідравлічному ударі (або вакуумі) та тиск грунту.

2.162Залізобетонні труби в напірних трубопроводах слід розраховувати на спільний вплив таких видів навантажень:

• внутрішнього тиску; • зовнішнього навантаження, яке включає тиск грунту, тимчасове навантаження на поверхні землі;аси рідини, що транспортується; власної ваги труб.

2.163Вибір матеріалу та класу міцності труб для зрошувальних трубопроводів здійснюється на підставі статичного розрахунку, агресивності грунту, а також умов роботи трубопроводів.

2.164Для мережі зрошувальних трубопроводів слід застосовувати, як правило, напірні неметалеві труби: залізобетонні, азбестоцементні, пластмасові.

Застосування сталевих труб допускається:

• на ділянках трубопроводів з розрахунковим внутрішнім тиском понад 1,5 МПа(15кгс/см2);

• при влаштуванні переходів під залізницями та автомобільними дорогами, через водні перешкоди та яри;

• при прокладенні трубопроводів по автомобільних і міських мостах, по опорах естакад та в тунелях.

2.165Трубопроводи слід улаштовувати підземними. Глибину закладання трубопроводів від поверхні землі необхідно приймати з урахуванням глибини промерзання грунту, але не більше ніж 2 м. Наземне укладання трубопроводів допускається при відповідному обгрунтуванні.

2.166Трубопроводи, що зазнають впливу наземного транспорту, слід укладати на глибину не менше 1 м.

2.167Укладання трубопроводів слід передбачати на ґрунтову основу непорушеної структури. При цьому дно траншеї повинно бути спрофільоване з кутом охоплення нижньої частини труби 120°. При прокладанні трубопроводів у скельних грунтах необхідно передбачати вирівнювання основи місцевим грунтом без твердих включень і його ущільнення.

Товщина шару ущільненого грунту повинна бути не менше ніж 10 см, а його щільність - 1,65 г/см.

У проекті підземних трубопроводів слід передбачати ущільнення грунту зворотної засипки траншей та пазух трубопроводів. Щільність грунту засипки траншеї встановлюється проектом. Зворотну засипку траншеї, на яку не передаються додаткові навантаження (крім власної ваги грунту), допускається виконувати без ущільнення грунту, але потрібно по трасі трубопроводу утворювати валик, висота якого визначається проектом. Вимоги до основ під напірні зрошувальні трубопроводи в ґрунтових умовах 1 та II типів просідання

2.168У ґрунтових умовах І типу усі категорії трубопроводів улаштовуються без урахування просідання.

2.169У ґрунтових умовах II типу з можливою величиною осідання 20 см і більше для трубопроводів 1, II і III категорій слід передбачати ущільнення грунту.

2.170Глибина ущільнення просідаючого грунту в основі трубопроводів повинна визначатися проектом залежно від категорії трубопроводу, матеріалу та діаметра труб, але повинна бути не менше ніж 0,3 м. Щільність ущільненого грунту повинна бути не нижче 1,65 г/см3. Вимоги до основ зрошувальних трубопроводів, які влаштовуються на набухаючих грунтах

2.171При проектуванні трубопроводів зі сталевих, залізобетонних напірних, азбестоцементних, чавунних та пластмасових труб, траси яких проходять повністю або частково в набухаючих грунтах, слід передбачати виконання таких заходів:

а) улаштування в основі трубопроводів ґрунтової подушки з незв'язних грунтів (пісок, гранвідсів, дрібний щебінь, гранульований шлак тощо) завтовшки від 10 до 15 см;

б) зворотна засипка траншеї та пазух трубопроводів повинна провадитися тим самим незв'язним грунтом на висоту 20 см над верхом трубопроводу. Решта траншеї повинна засипатися місцевим не набухаючим грунтом (СНіП 3.02.01).

Примітка. До набухаючих грунтів належать грунти з відносним набуханням без навантаження εsw = 0,04. Обладнання зрошувальних трубопроводів

2.172Зрошувальні трубопроводи повинні бути обладнані:

• гідрантами-водовипусками для підключення поливної або дощувальної техніки;

• вантузами для видалення повітря, які встановлюються в підвищених переломних точках профілю і в кінцевих або початкових точках зрошувальних трубопроводів (залежно від рельєфу місцевості);

• протиударною арматурою та клапанами для впускання і випускання повітря;

• поворотними затворами (засувками), що встановлюються на відгалуженнях, через які передбачається скидання води при спорожненні ремонтних ділянок;

• запобіжними скидними пристроями;

• поворотними затворами (засувками), що встановлюються на початку кожного зрошувального трубопроводу;

• запобіжними скидними пристроями, які встановлюються в кінцевих точках розподільних (зрошувальних) трубопроводів та запобігають підвищенню тиску в мережі внаслідок скорочення водовідбору;

• регуляторами тиску.

2.173На трубопроводах діаметром 500 мм і більше при техніко-економічному обгрунтуванні допускається встановлювати затвори на один типорозмір менше.

2.174При жорсткому встановленні арматури на зварних трубопроводах і в умовах можливого осідання грунту по трасі трубопроводу арматуру необхідно встановлювати з монтажними компенсаторами (вставками).

2.175На зимовий період трубопроводи слід спорожняти. Спорожнення, як правило, слід передбачати самопливним. Уклон трубопроводу до місця спорожнення повинен бути не менше ніж 0,001. Допускається спорожнення трубопроводів за допомогою насосів, коли неможливе самопливне спорожнення.

2.176При проектуванні сталевих та залізобетонних трубопроводів необхідно розробляти заходи щодо їх захисту від ґрунтової корозії та корозії, що спричиняється блукаючими струмами. Вибір методів захисту повинен бути обгрунтований даними про корозійні властивості грунтів, які будуть ідентичними умовам експлуатації зрошувальної системи (прогноз зміни корозійних властивостей грунтів) та даними про можливість корозії, яка спричиняється блукаючими струмами.

2.177Захист зовнішньої поверхні сталевих трубопроводів від корозії слід передбачати відповідно до ГОСТ 9.602.

Для захисту від корозії внутрішньої поверхні сталевих труб незалежно від корозійної активності води, що транспортується, необхідно передбачати ізоляційні покриття цементно-піщані, цементно-полімерні, цинкові та інші, дозволені для застосування у господарсько-питному водопостачанні.

Захист від впливу сульфат-іонів на бетон залізобетонних труб, а також від корозії, що спричиняється блукаючими струмами, слід виконувати у відповідності з СНіП 2.03.11.

2.178Для залізобетонних труб віброгідропресованих з просоченням модифікованим петролатумом у грунтах середнього та сильного ступеня агресивності з вмістом хлор-іонів до 500 мг/л електрохімічний захист трубопроводів не є обов'язковим.

2.179При проектуванні електрохімічного захисту трубопроводів зі сталевих та залізобетонних труб усіх типів необхідно передбачати заходи, що забезпечують електричну провідність трубопроводів. Автоматизація водорозподілу на зрошувальних системах

2.180В проекті зрошувальної системи з метою своєчасної подачі води для поливу сільськогосподарських культур та запобігання скидання води з мережі водоводів, які обслуговують зрошувані площі, слід передбачати автоматизацію водорозподілу.

2.181Для запобігання технологічним та аварійним скидам води з мережі водоводів слід передбачати акумулюючі ємкості.

2.182У складі проекту автоматизації повинна бути розроблена функціонально-структурна схема водорозподілу, яка містить:

• технологічний об'єкт керування-мережу водоводів, що обслуговують зрошувані площі;

• споруди водорозподілу-водозабірні, підпірно-регулювальні, водомірні та скидні, які обслуговують технологічний об'єкт керування в автоматизованому режимі за допомогою (технічних засобів контролю, регулювання та керування;

• систему збирання інформації та реалізації керування;

• комплект технологічних задач водорозподілу на основі економіко-математичних риоделей;

• комплект технологічних задач автоматизації керування об'єктами водорозподілу;

• схему диспетчеризації водорозподілу.

2.183При виборі схеми водорегулювання залежно від конструктивних особливостей зрошувальної системи та способу поливу слід керуватися принциповими схемами, наведеними в додатку У.

2.184При розробці системи централізованого контролю і керування та каскадного регулювання слід використовувати прилади автоматизації гідравлічної та електричної дії.

2.185Гідравлічні регулятори потрібно використовувати на спорудах з пропускною здатністю до 10 м3/с. Електричні прилади автоматичного регулювання повинні базуватися на мікроконтролерах, що програмуються.

2.186Головні водозабірні вузли, водовиділи в господарстві та канали скидної мережі повинні бути обладнані приладами водообліку.

• Прилади обліку води повинні відповідати таким технічним вимогам:забезпечувати автоматизований облік витрат і скидання води;

• конструкції водомірних пристроїв повинні прийматися типовими, універсальними;

• забезпечувати надійність експлуатації в різних умовах і режимах роботи водоводів, достатність діапазону використання, незалежність роботи водомірних пристроїв від характеру витоку потоку в нижній б'єф. Дренаж на зрошуваних землях

2.187Дренаж на зрошуваних землях повинен забезпечувати відведення надлишку солей з кореневмісного шару грунтів, а також підтримувати рівень підземних вод, що виключає можливість вторинного засолення і заболочення грунтів.

Умови скидання дренажних вод у водні об'єкти визначаються державними органами охорони навколишнього середовища відповідно до вимог статті 73 Водного кодексу України.

2.188Необхідність улаштування дренажу слід установлювати на основі аналізу водно-сольового режиму грунтів об'єкта меліорації і прилеглої території в існуючих та проектних умовах з урахуванням біологічних особливостей сільськогосподарських культур та вимог охорони навколишнього середовища.

2.189При складанні прогнозів водно-сольового режиму слід використовувати аналітичні

2.190методи розрахунку, аналогове та математичне моделювання, а також дані служби експлуатації про водно-сольовий режим зрошуваних земель.

Вміст рухомих солей у кореневмісному шарі засолених грунтів не повинен перевищувати гранично допустимі значення, що наведені в додатку Т.

2.191Прогноз режиму ґрунтових вод слід установлювати на основі гідрогеологічних вишукувань та досліджень на стадії розробки проекту зрошувальної системи у відповідності з рекомендаціями Посібника до ВСН 33-2.1.05.

На основі виконаних гідрогеологічних прогнозів установлюються:

• рівні залягання ґрунтових вод при різних способах поливу сільськогосподарських культур;

• строки підйому рівня ґрунтових вод до критичних глибин, допустима (критична) глибина залягання ґрунтових вод;

• можливий ступінь мінералізації ґрунтових вод;

• терміни будівництва дренажу.

2.192Сільськогосподарське освоєння зрошувальних земель передбачається тільки після будівництва постійного дренажу, якщо за прогнозом водно-сольового режиму потреба в дренажі виникає у період до 10 років від початку їх освоєння. При строках підйому ґрунтових вод понад 10 років сільськогосподарське освоєння земель повинно випереджати будівництво дренажу.

2.193При проектуванні дренажу необхідно передбачати використання дренажних вод на зрошення, промивання та інші потреби.

Неможливість або недоцільність використання дренажних вод повинна бути обгрунтована.

Якість дренажних вод, які використовуються для зрошення сільськогосподарських культур, повинна відповідати ГОСТ 17.1.2.03.

2.194Залежно від природних умов території, на якій планується будівництво дренажу, слід передбачати такі типи дренажу:

• систематичний-дрени або свердловини вертикального дренажу розміщені рівномірно на зрошуваних землях;

• вибірковий-дрени або свердловини приурочені до окремих ділянок зрошуваних земель з незадовільним меліоративним станом;

• лінійний-дрени або свердловини розміщені по фронту живлення підземних ґрунтових вод.

Тип дренажу на зрошуваних землях (горизонтальний, вертикальний або комбінований) вибирається виходячи з природних та господарських умов на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

2.195Основним типом дренажу є горизонтальний.

Вертикальний дренаж слід застосовувати при дренуванні грунтів провідністю понад 100 м2/добу та у випадку, коли слабопроникні грунти підстилаються пластами з напірними водами.

2.196Комбінований дренаж слід передбачати, як правило, при двошаровій або багатошаровій будові водоносного пласта, коли верхній слабопроникний шар потужністю до 15 м підстилається водонапірним пластом, потужність якого не перевищує 15 м.

2.197Дренаж на зрошуваних землях на весь період експлуатації слід проектувати постійним (горизонтальним, вертикальним або комбінованим).

2.198Для проведення капітальних промивань постійний дренаж у разі необхідності може доповнюватися тимчасовим відкритим або передбачається глибоке розпушування з внесенням хімічних меліорантів.

2.199При проектуванні дренажу на засолених землях або тих, що можуть засолюватись, необхідно передбачати промивний режим зрошення.

2.200Інтенсивність живлення підземних вод слід визначати на основі прогнозу водно-сольового режиму грунтів території, що меліорується, і використання досвіду експлуатації діючих дренажних систем на об'єктах-аналогах.

2.201Розрахунок водно-сольового балансу зрошуваних земель слід виконувати за методикою, викладеною у ВСН 33-2.2.03. Розрахунок параметрів дренажу

2.202Для розрахунку параметрів дренажу необхідно схематизувати гідрогеологічні та грунтово-меліоративні умови масиву зрошення. При виборі та обгрунтуванні розрахунко-вих схем слід враховувати конфігурацію зони фільтрації, характер руху і живлення підземних вод, граничні умови водоносного горизонту, що дренується у плані і розрізі, літологічну будову водомістких порід та їх фільтраційні параметри, водно-фізичні й фізико-хімічні властивості грунтів, реальний водно-сольовий режим масиву зрошення.

2.203Параметри постійного горизонтального, вертикального та комбінованого дренажу слід розраховувати на середньорічне навантаження періоду постійної експлуатації меліоративної системи.

2.204Параметри тимчасового дренажу необхідно визначати виходячи із забезпечення заданої швидкості відведення промивних вод у період капітальних промивань з урахуванням роботи постійного дренажу.

з 2

Модуль дренажного стоку qd, м /добу з 1 м, за розрахунковий період слід визначати за формулою qd = Fd /10000t, (24) де Fd — навантаження на дренаж, м3 /га', t-тривалість розрахункового періоду, діб; Fd визначається за формулою

Fd = Ve ± VF ±Vver, де Ve-втрати води із зрошувальних каналів, м3;

VF-різниця між припливом та відтоком поверхневих вод, м3;

Vver-вертикальний водообмін балансового шару з розміщеними нижче підземними водами (підживлення ґрунтових вод напірними водами або перетіканням ґрунтових вод униз), м3.

2.205Глибину закладання дрен та відстань між ними слід розраховувати залежно від гідрогеологічних умов об'єкта і необхідного водно-сольового режиму за формулами усталеного режиму фільтрації з перевіркою динаміки підземних вод у характерні періоди (вегетаційний, передпосівний та ін.) за формулами неусталеного режиму.

2.206Відстань між дренами горизонтального і комбінованого дренажу, м, для умов однорідної та неоднорідної шаруватої водоносної товщі (двошарової, тришарової) з непроникною нижньою межею слід розраховувати за формулою де Фq-фільтраційний опір, обумовлений гідродинамічною недосконалістю дренажу за ступенем розкриття водоносної товщі, м; Т

- провідність водоносної товщі, м /добу;

h-перевищення РГВ на площі між дренами над рівнем води в дренах, м; ті-потужність і-го шару грунтів, м;

W-інтенсивність інфільтраційного живлення, м.

2.207Формула (25) справедлива для більшості практичних випадків за умови, що В>2т. Розрахунок фільтраційних опорів Фq, параметрів дренажу в умовах неусталеної фільтрації слід виконувати, керуючись ВСН 33-2.2-03.

2.208Розрахунок систематичного вертикального дренажу в умовах неусталеної фільтрації, а також систематичного комбінованого та лінійного комбінованого дренажу слід провадити за методикою, викладеною у ВСН 33-2.2.03.

2.209Уклони дрен та закритих колекторів слід приймати, як правило, не менше за 0,002 при діаметрі до 200 мм і не менше за 0,0005 при діаметрі понад 200 мм.

Максимальні уклони відкритих колекторів необхідно встановлювати виходячи з допустимих нерозмиваючих швидкостей (додаток Н).

2.210Глибина закладання дрен з урахуванням технології виконання робіт, як правило, не повинна перевищувати 4 м. Довжину дрен слід приймати від 400 до 1000 м. Діаметр дренажних труб слід визначати гідравлічним розрахунком. При пропусканні максимальної витрати допускається напірний рух води в дренах.

2.211Планове розміщення свердловин вертикального дренажу необхідно узгоджувати з геологічною і гідрогеологічною будовою, рельєфом, межами меліоративної ділянки. Свердловини слід розміщувати, за можливості, поблизу діючих ліній електропередачі (ЛЕП) та трансформаторних підстанцій.

2.212При виборі конструкцій свердловин вертикального дренажу необхідно враховувати гідрогеологічні умови, необхідне зниження рівня ґрунтових вод, дебіт, технологію буріння і параметри насосно-силового обладнання. При проектуванні свердловин слід передбачати, як правило, неметалеві труби.

2.213Діаметр буріння свердловин вертикального дренажу потрібно приймати не менше 600 мм. Глибина свердловин, яка визначається глибиною залягання та потужністю водомістких грунтів, не повинна перевищувати 100 м. Довжину відстійника слід приймати не більше ніж 1 м.

2.214Довжину фільтра необхідно приймати з урахуванням потужності водоносного пласта. Якщо потужність водоносного пласта менша ніж 10 м, то довжина фільтра приймається рівною його потужності. При потужності водоносного пласта понад 10 м довжину фільтра слід приймати 0,7 - 0,8 його потужності, але не більше ніж 25 м. Шпаруватість фільтра повинна становити від 25% до 30%.

У прифільтровій зоні свердловини необхідно передбачати одношарову фільтрову обсипку. Як обсипку слід застосовувати відсортовані гравійні суміші. Товщина обсипки повинна бути не менше ніж 15 см.

2.215Режим роботи систем свердловин вертикального дренажу повинен бути розроблений на підставі даних меліоративного стану зрошуваних земель з урахуванням графіка навантажень на енергосистему, планів поточних та капітальних ремонтів свердловин та насосносилового обладнання.

2.216Сполучення свердловин комбінованого дренажу з горизонтальними дренами повинне забезпечувати вільне (без підпору) відведення дренажних вод. Підключення свердловин до закритих колекторів та дрен повинно бути закритого типу.

2.217Постійні горизонтальні дрени необхідно проектувати закритими з труб з водоприймальними отворами і захисним фільтром або з пористих труб (трубофільтри).

Колектори для приймання води з дрен та відведення її за межі території, що меліорується, слід проектувати як закритими, так і відкритими, при цьому внутрішньогосподарські колектори повинні бути, як правило, закритими. Колектори, які проходять через населені пункти, слід проектувати тільки закритими.

2.218Для закритого горизонтального дренажу слід застосовувати безнапірні неметалеві труби, які повинні витримувати тиск грунту, тимчасове навантаження від сільськогосподарської техніки і бути стійкими до впливу агресивного середовища.

2.219Робота насосних агрегатів на свердловинах вертикального дренажу повинна бути автоматизованою за рівнем води у свердловинах.

2.220Навколо свердловин вертикального дренажу необхідно передбачати відгороджувальний майданчик площею не більше ніж 150 м, який розміщується на 0,3 м вище відмітки поверхні навколишньої території. З ОСУШУВАЛЬНІ СИСТЕМИ

3.1При проектуванні осушувальних систем повинні бути встановлені причини надлишкового зволоження грунтів, а також величини кожної складової водного балансу під час проходження весняних, літньо-осінніх паводків та у посівний період.

3.2Залежно від причин надлишкового зволоження на осушуваному масиві необхідно передбачати:

• захист від надходження поверхневих вод з навколишньої водозбірної площі;

• захист від затоплення паводковими водами водойм та водотоків;

• відведення поверхневого стоку на осушуваному масиві;

• перехоплення потоку ґрунтових вод та зниження їх рівня на осушуваному масиві;

• захист від підтоплення фільтраційними водами з водойм та водотоків.

3.3Для забезпечення на осушуваному масиві необхідного водного, повітряного, поживного та теплового режимів слід передбачати технічні і агротехнічні засоби та прийоми, спрямовані на усунення надлишкового зволоження (способи осушення).

3.4Захист осушуваного масиву від припливу поверхневих вод з прилеглого водозбору слід здійснювати нагірними каналами.

3.5Захист від затоплення паводковими водами річок та водойм повинен забезпечуватися шляхом улаштування захисних дамб, зарегулювання паводкових вод у водоймах, збільшення пропускної здатності русел річок, перерозподілу стоку між сусідніми водозбірними площами відповідно до вимог СНіП 2.06.15.

3.6Відведення поверхневого стоку на осушуваному масиві забезпечується мережею осушувальних каналів. Осушувальну мережу необхідно проектувати у поєднанні з заходами щодо організації поверхневого стоку.

3.7Для перехоплення підземних вод, що надходять з прилеглого водозабору, слід передбачати влаштування ловильних каналів або дрен, лінійної системи свердловин вертикального дренажу. Для зниження рівнів підземних вод на осушуваному масиві необхідно за-стосовувати, як правило, закриту осушувальну мережу.

3.8Захист території від надходження фільтраційних вод з річок, озер, водосховищ по-винен забезпечуватися шляхом улаштування берегових дрен або лінійної системи свердловин вертикального дренажу з урахуванням вимог СНіП 2.06.15.

3.9Обваловування осушуваного масиву захисними дамбами (улаштування польдера) слід застосовувати:

• у заплавах річок, які затоплюються весняними та літньо-осінніми паводками на строки, що перевищують допустимі для даного виду сільськогосподарського використання земель;

• на приозерних заболочених низинах та на затоплюваних територіях, прилеглих до водосховищ, для ліквідації зон мілководдя.

3.10Осушувальні системи з улаштуванням захисних дамб з відкачуванням води насосами слід застосовувати:

• на безуклонних територіях, що підтоплюються водами річок, озер, водосховищ;

• при осушенні замкнутих западин, щоб уникнути будівництва глибоких провідних каналів;

• на ділянках уздовж залізниць та автомобільних доріг при економічній недоцільності перебудови діючих водопропускних споруд.

3.11Осушення болотних ділянок з потужністю торфу 1,5 м і більше при відповідному обгрунтуванні слід проектувати двома етапами:

• осушення відкритою мережею з кротовим дренажем;

• реконструкція системи із заміною, у разі необхідності, відкритої мережі на закриту, розроблення додаткових заходів, які забезпечують ефективне використання торфових грунтів (проводиться після закінчення осідання торфу).

При використанні осушених торфовищ у сівозмінах частка багаторічних трав повинна бути не менше 50%.

3.12Осушення торфовищ неглибокого залягання та перезволожених мінеральних земель проектується закритим матеріальним дренажем.

Осушені торфовища неглибокого залягання повинні використовуватися тільки під сіножаті.

3.13Для осушення сільськогосподарських земель слід застосовувати, як правило, горизонтальний дренаж. Вертикальний дренаж допускається застосовувати при осушенні тери-торії, що складається з однорідних пісків, торфовищ, супісків, легких суглинків потужністю до 2 м, які підстилаються водоносними пластами з провідністю 150 м2/добу і більше.

Лінійну систему вертикального дренажу для захисту сільськогосподарських угідь від підтоплення фільтраційними водами річок, озер, водосховищ або перехоплення підземних вод, які надходять на масив, слід застосовувати при провідності підстильних порід не менше 300 м2/добу. Вимоги до водно-повітряного режиму грунтів (режим осушення)

3.14Режим осушення характеризується такими показниками: вологістю і аерацією грунту, тривалістю затоплення грунту і підтоплення його верхніх шарів у різні періоди вегетації, глибиною залягання підземних вод.

3.15Осушувальна система повинна забезпечувати:

• прохідність сільськогосподарської техніки при проведенні польових робіт;

• вологість грунту у кореневмісному шарі у вегетаційний період: для зернових культур - від 55% до 75% повної вологомісткості; для овочів, картоплі і коренеплодів-від 60% до 80%, для трав-від 65% до 85%;

• норму осушення (оптимальну глибину залягання підземних вод) - у відповідності з таблицею 3.1.

Допускається уточнювати наведені значення норм осушення на основі водно-балансових розрахунків.

Примітка. Менші значення норми осушення приймаються для піщаних та супіщаних грунтів, більші-для зв’язних мінеральних грунтів та торфовищ

3.16Допустима тривалість затоплення осушених земель при використанні їх у сівозмінах без озимих культур установлюється виходячи із забезпечення оптимальних строків сівби.

Осушені землі в системі сівозмін з озимими культурами не повинні затоплюватися весняними паводками.

3.17Граничні терміни весняного затоплення лугових трав слід приймати у відповідності з таблицею 3.2. Допускається використовувати дані регіональних досліджень.

3.18Відведення поверхневих вод з осушених земель у період літньо-осінніх дощів повинне забезпечуватися:

а) для зернових культур - 0,5 доби;

б) для овочів, коренеплодів та силосних культур - 0,8 доби; в) для багаторічних трав - 1,0 добу.

3.19Строки відведення надлишкової вологи з кореневмісного шару в період літньо-осінніх дощів слід приймати у відповідності з таблицею 3.3. Допускається використовувати дані регіональних досліджень.

Відкрита регулювальна мережа

3.20Регулювальна мережа повинна забезпечувати відведення поверхневих та знижен-ня рівня ґрунтових вод на осушуваному масиві протягом таких розрахункових періодів:

• від проходження піка весняного паводка до початку польових робіт; • від проходження піка весняного паводка до початку вегетації трав (для сіножатей та пасовищ);

• під час проходження літньо-осінніх паводків та збору врожаю.

3.21За принципом дії канали регулювальної відкритої мережі, як і для закритої, поділяються на:

• осушувачі (дрени), які знижують рівень ґрунтових вод у необхідні терміни до необхідної норми осушення; • збирачі (відкриті та закриті), що відводять у розрахунковий час надлишкові поверхневі води.

Вибір конструкції регулювальної мережі у конкретних природних умовах повинен обґрунтовуватись водно-балансовими розрахунками, досвідом експлуатації діючих осушувальних систем або спеціальними дослідженнями.

3.22Регулювальна мережа повинна бути, як правило, закритою. Відкриту мережу допускається застосовувати:

• для попереднього осушення масиву в період будівництва закритого дренажу;

• у грунтах із вмістом у верхньому метровому шарі каміння розміром понад 30 см у кількості 2% і більше;

• при осушенні сіножатей;

• за наявності закисного заліза в ґрунтових водах осушуваного масиву понад 14 мг/л;

• у випадках, коли відстань між каналами регулювальної мережі за розрахунком становить не менше ніж 100 м;

• при заляганні на глибині менше 1 м скельних та інших, рівних їм за складністю розробки, грунтів;

• на першому етапі осушення торфових болотних ділянок відповідно до 3.11.

3.23Проектування відкритої регулювальної мережі у плані необхідно здійснювати з урахуванням таких основних вимог:

• канали систематичної регулювальної мережі слід розміщувати, як правило, паралельно один одному з урахуванням меж землекористування та полів сівозміни;

• довжина каналів повинна бути від 700 до 1500 м, менша довжина допускається при осушенні країв масиву;

• сполучення каналів регулювальної мережі з провідними каналами слід передбачати під прямим або близьким до нього кутом;

• канали регулювальної мережі слід розміщувати перпендикулярно до основного напрямку потоку поверхневих вод (поперечна схема). При уклонах місцевості менше за 0,005 допускається розміщувати відкриті осушувачі та закриті дрени уздовж уклону місцевості (поздовжня схема);

• при осушенні заплав канали слід розміщувати у напрямку потоку паводкових вод (уздовж заплави);

• вибіркову регулювальну мережу (тальвегові канали) необхідно проектувати за найбільш низькими місцями поверхні та мінерального дна болота;

• закриті та відкриті збирачі слід улаштовувати тільки за поперечною схемою.

3.24При перетині каналів регулювальної мережі з лініями електропередачі і лініями зв'язку відстані до їх опор слід приймати відповідно до діючих правил охорони ліній зв'язку та електричних мереж.

3.25Попереднє осушення відкритою мережею каналів слід проектувати у разі необхідності поліпшити умови будівництва закритого дренажу та культуртехнічних робіт (для зниження рівня грунтових вод нижче глибини закладання дренажу). Як правило, канали попереднього осушення не повинні перетинати траси закритих збирачів.

3.26Уклони дна каналів, які гідравлічно не розраховуються, слід приймати, як правило, не менше за 0,0003 (як виняток, при плоскому рельєфі - 0,0002) і не більше ніж 0,0005 - для піщаних, 0,003 - для суглинкових і 0,005 - для глинистих грунтів. Прийняті уклони повинні забезпечувати нерозмиваючі швидкості при пропусканні розрахункових витрат (додаток Н). При розмиваючих швидкостях необхідно передбачати кріплення русла або споруди, які да-ють можливість зменшити уклон каналу-перепади, швидкотоки.

3.27Параметри поперечних перерізів каналів слід приймати у відповідності з таблицею 2.6.

Глибина приймається виходячи з умов забезпечення необхідної норми осушення за прийнятою у проекті схемою осушувальної мережі.

Мінімальна глибина каналів у мінеральних грунтах - 1,1 м, у торфах - 1,3 м (після осідання торфу).

При двоетапному осушенні глибину каналів на першому етапі необхідно приймати з урахуванням можливості нормального приєднання до них матеріального дренажу.

3.28Дно регулювальних каналів, що впадають у канали, які гідравлічне не розраховуються, повинне бути вище дна приймального каналу на 10 см, а дно регулювальних ка-налів, що впадають у канали, які гідравлічно розраховуються (з витратою води понад 0,5 м3/с), допускається розміщувати нижче рівня меженних вод у них не більше ніж на 10 см.

3.29Відстані між каналами систематичної відкритої регулювальної мережі встанов-люються залежно від типу водного живлення, геологічних та ґрунтових умов масиву на основі дослідних даних, отриманих на діючих осушувальних системах, збудованих в ана-логічних умовах, а також за рекомендаціями науково-дослідних організацій або за формулами, наведеними в додатку У.

3.30Виходячи з умов механізованої обробки полів, відстані між каналами систематичної відкритої регулювальної мережі не повинні бути меншими за 200 м. Відстані, менші ніж 200 м, допускаються тимчасово при попередньому осушенні торфовищ та за неможливості через будь-які причини здійснити осушення закритим дренажем.

3.31При розрахунку міждренних відстаней регулювальної мережі слід враховувати водопроникність підстилаючих шарів торфовищ та піщаних відкладень верхніх шарів грунтів.

Якщо осушувана площа підстилається слабопроникним грунтом (глина, оглеєні суглинки), то дію провідних каналів не враховують. Закрита регулювальна мережа

3.32За розміщенням у плані закрита регулювальна мережа проектується систематич-ною вибірковою.

Систематичну регулювальну мережу при уклонах місцевості 0,005 і більше слід проектувати перпендикулярно до основного напрямку потоку ґрунтових вод (поперечна схема). При уклонах менше ніж 0,005 та відсутності помітного уклону дзеркала грунтових вод розміщення закритої регулювальної мережі може бути як поперечним, так і поздовжнім.

3.33Закриту регулювальну мережу слід проектувати з безнапірних неметалевих труб (гончарних та пластмасових), що витримують тиск грунту, тимчасове динамічне навантаження та несприйнятливі до впливу агресивного середовища.

3.34При осушенні торфовищ неглибокого залягання закрита регулювальна мережа розміщується у мінеральному грунті, що підстилає торф. У середньопотужних та глибоких торфовищах, а також в опливних грунтах дренаж улаштовується після первинного осушення боліт та осідання торфу.

При цьому гончарні трубки з'єднуються перфорованими муфтами або укладаються на дощаті стелажі.

3.35Перетин дрен з природними та штучними перешкодами (канали, дороги, лісонасадження, підземні комунікації) не допускається. При пересіканні з лініями електропередач відстань до опор повинна бути не менше ніж 5,0 м.

3.36Мінімальний діаметр труб для закритої регулювальної мережі приймається 50 мм для гончарних труб та 43 мм-для пластмасових. Уклони дрен та закритих збирачів при мінімальному діаметрі повинні бути 0,003 і більше. У грунтах, які містять сполуки закисного заліза, уклони дрен повинні бути не менше ніж 0,005. Допускається збільшення діаметра дрен за неможливості забезпечити мінімальний допустимий уклон, в умовах припливу підземних вод, при підвищеному вмісті у ґрунтових водах закисного заліза, на осушувальних системах з підґрунтовим зволоженням за умови виконання 3.45.

3.37При мінімальному діаметрі довжину дрен та закритих збирачів слід приймати не більше ніж 250 м, а у дрібнозернистих водонасичених пісках та мулах-не більше за 150 м. При осушенні країв масиву довжину дрен рекомендується приймати не менше ніж 50 м.

3.38Підключення закритої регулювальної мережі до колекторів слід проектувати внапусток або впритул з використанням з'єднувальної арматури.

При цьому підключення повинне передбачатися, як правило, під кутом 60 - 90°. З'єднання дрен з колекторами діаметром 150 мм і більше слід здійснювати через допоміжні колектори меншого діаметра.

3.39При відповідному обгрунтуванні допускається проектування дренажних колодязів з затопленням гирлової частини колектора.

3.40Глибина закладання закритої регулювальної мережі визначається нормою осушення, водопроникністю грунтів, величиною осідання і спрацювання торфу. Мінімальна глибина приймається від 1,0 до 1,1 м для мінеральних грунтів та 1,3 м — для торфовищ після їх осідання. Збільшення глибини закладання регулювальної мережі понад 1,5 м повинне бути обгрунтоване.

На землях з розвинутим мікрорельєфом в особливих випадках глибину закладання регулювальної мережі при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні слід приймати 0,8 м.

3.41Стики і перфорацію дренажних труб слід захищати захисно-фільтруючими матеріалами на основі мінеральних, синтетичних або полімерних волокон (склополотно, поліетиленполотно, полотно неткане меліоративне).

3.42При проектуванні закритого дренажу на слабопроникних грунтах необхідно передбачати, як правило, улаштування об'ємних фільтрів (обсипок) завтовшки не менше ніж 20 см. При проектуванні закритих збирачів об'ємний фільтр повинен бути виконаний до підошви орного горизонту. Як об'ємний фільтр необхідно використовувати місцеві природні або штучні матеріали: піщано-гравійну суміш, крупнозернистий пісок із вмістом часток діаметром понад 0,5 мм не менше 40% (за масою), гравій, щебінь, шлак, подрібнену деревно-чагарникову рослинність, тирсу, керамзит, торф із ступенем розкладання не більше ніж 15%, грунт, вийнятий із дренажної траншеї, та обструктурений грунтовий шар. Коефіцієнт фільтрації об'ємного фільтра повинен буги не менше ніж 1 м/добу.

3.43Застосування закритої регулювальної мережі з пластмасових труб, які укладаються безтраншейним способом, допускається:

а) на мінеральних грунтах та попередньо осушених торфовищах з коефіцієнтом фільтрації 0,3 м/добу і більше;

б) у грунтах з коефіцієнтом фільтрації менше ніж 0,3 м/добу з заповненням дренажної щілини фільтруючими матеріалами, які забезпечують гідравлічний зв'язок дрени з надлишковими водами орного шару;

в) за наявності в грунтах не більше ніж 4% кам'янистих включень діаметром від 30 до 60 см;

г) за наявності пнів не більше ніж 3%;

д) за наявності 3% і менше похованої деревини діаметром не більше ніж 10 см.

3.44Якщо грунтові води осушуваної території містять до 3 мг/л закисного заліза, заходи щодо охорони закритого дренажу від замулювання залізистими сполуками допускається не передбачати.

3.45За наявності закисного заліза від 3 до 14 мг/л в ґрунтових водах осушуваної території необхідно передбачати спеціальні заходи для захисту дрен від завохрення згідно з додатком Ф. Особливості проектування дренажу в садах, виноградниках, парках, лісорозсадниках та сільських населених пунктах

3.46Глибина закладання дрен повинна прийматися з урахуванням глибини розгалуження кореневої системи і не повинна перевищувати 1,2 -1,5 м.

При поперечному дренажі у мінеральних грунтах довжина дрен не повинна перевищувати 200 м і 150 м — при поздовжньому дренажі мінеральних грунтів та торфових боліт.

3.47Розрахунок міждренної відстані слід провадити, керуючись додатком Ф.

3.48Розрахунок параметрів дренажу слід виконувати на найбільші розрахункові значення дренажного стоку для конкретних видів плодових та декоративних культур згідно з 2.202-2.213.

3.49Колектори, траси яких проходять паралельно рядам чагарників та дерев, повинні прокладатися на відстані від них не менше ніж 20 м.

Якщо це неможливо, слід проектувати короткі поперечні дрени. Відрізки колекторів, що проходять поруч з окремими великими деревами, необхідно ретельно герметизувати.

3.50Для запобігання проникненню коріння рослин у дрени слід провадити кругове обсипання дрен жужелицею, що містить сірчаний колчедан.

3.51На схилових ділянках, передбачених під посадку виноградника, дренаж слід проектувати, застосовуючи поперечну і косокутну схеми розміщення дрен.

3.52На виноградниках, де вимагається застосування поздовжньої схеми розміщення дрен, необхідно передбачати ловильні дрени. Відстані між осушувальними і ловильними дренами повинні дорівнювати трикратній міждренній відстані. Оптимальна глибина дрен-від 1,0 до 1,2м.

3.53Норма осушення сільських населених пунктів повинна визначатися конструктивними особливостями житлових та виробничих будівель і споруд та встановлюватися на основі детальних гідрогеологічних вишукувань та досліджень.

3.54Для підтримання встановлених норм осушення проектуються дренажні системи, аналогічні застосованим на сільськогосподарських землях.

3.55Проектування осушувальних та захисних заходів слід виконувати з урахуванням прогнозів підтоплення, керуючись вимогами СНіП 2.02.01, а також СНіП 2.06.15.

3.56При розрахунку дренажу на території сільських населених пунктів слід ураховувати додаткове живлення грунтових вод, спричинене порушенням природного водного балансу. Безуклонний та малоуклонний дренажі. Кротовий дренаж

3.57Безуклонний (і=0) та малоуклонний (0,0003 < і < 0,0010) дренажі застосовуються при осушенні й підґрунтовому зволоженні рівнинних та малоуклонних заболочених та перезволожених земель з легкими мінеральними грунтами і торфовищами (К>0,1-0,3 м/добу), що підстилаються добре проникними грунтами. Безуклонний та малоуклонний дренаж може бути трубчастим (з керамічних та пластмасових труб) або безтрубчастим (кротовим). Трубчастий дренаж закладається звичайно на глибину від 0,8 до 1,2 м від поверхні грунту до верху труби у порівняно добре проникному грунті.

3.58Кротовий дренаж, як самостійний захід, улаштовується в потужних торфовищах слабого та середнього ступеня розкладення, в торфовищах неглибокого залягання, що підстилаються зв'язними грунтами, та в мінеральних кротостійких грунтах. Грунти, в яких улаштовуються кротові безуклонні дрени, повинні бути без піщаних прошарків, каміння, похованої деревини, а також без підтікання підзолу. Глибина кротових дрен з урахуванням використання їх з метою зволоження приймається від 0,7 до 0,9 м. робочий (діючий) діаметр-не менше ніж 10 см, причому у торфі-від 20 до 25 см. Відстань між кротовими дренами приймається залежно від механічного складу грунтів: найменша відстань від 3 до 4 м для глинистих грунтів, найбільша-від 10 до 15 м для добре проникнихторфовищ(К >1,5 м/добу). Безуклонний кротовий дренаж зберігається у торфовищах протягом 3 років, глинистих та суглинкових грунтах - 2 роки. Після закінчення цього терміну кротовий дренаж потрібно поновити.

Кротовий дренаж проектується у слабопроникних грунтах у разі відсутності каміння, де дрени можуть зберігатися не менше 3-х років, та в торфовищах потужністю не менше ніж 0, 8 м зі ступенем розкладення торфу менше 45%, а при відсутності похованої деревини-після роботи відкритої мережі не менше 1 року.

3.59Показник стійкості кротових дрен у мінеральних грунтах визначається у період вишукувань із співвідношення 𝛽 ρ = (26) 𝛽 де β-відсоток фракції діаметром від 0,060 до 0,008 мм за мікроагрегатним аналізом

(за Павловим);

β-відсоток фракції діаметром від 0,050 до 0,005 мм за механічним складом (за

Качинським). Якщо ρ < 3 - грунт стійкий, придатний для кротування; " 0,3 < ρ< 0,7 - грунт середньостійкий, придатний для кротування; " ρ > 0,7 - грунт нестійкий, непридатний ні для влаштування кротового дренажу, ні для кротування.

3.60Кротові дрени повинні розміщуватися за відношенням до водоприймача під кутом не менше 60°. Устя дрени, закріплене гончарною трубкою, повинне перебувати на відстані не менше ніж 30 см від дна каналу і 10 см від побутового горизонту води.

3.61Глибина закладання кротових дрен приймається від 0,5 до 0,7 м у мінеральних грунтах, від 0,7 до 1,0 м-у торфовищах, мінімальний уклон 0,002, оптимальна довжина в суглинкових грунтах

- 100 м, глинистих - 150 м, у торфовищах-від 180 до 200 м. Діаметр кротових дрен можна приймати 10 см, відстані між ними-від 5 до 8 м у мінеральних грунтах, від 5 до 15 м-у торфовищах.

3.62У певних умовах (рельєф місцевості, геологічні та гідрогеологічні умови) можливе застосування безуклонного та малоуклонного дренажів за наявності необхідного обгрунтування. Захисна осушувальна мережа

3.63Для перехоплення поверхневих, делювіальних, а також грунтових і грунтово-напірних вод, які надходять з площі водозбору, слід проектувати захисну осушувальну мережу (нагірні, ловильні, нагірно-ловильні канали, ловильні дрени, свердловини вертикального дренажу).

3.64Нагірні канали для перехоплення поверхневих вод слід проектувати уздовж верхової межі осушуваного масиву, а при осушенні боліт, як правило, суміщати з межами покладу торфу. Глибину нагірних каналів слід приймати не менше 1,0 м, а форму поперечного перерізу з пологим верховим укосом-у відповідності з таблицею 2.6.

3.65Ловильні канали та дрени необхідно проектувати паралельно лініям гідроізогіпс по лінії виклинювання або найбільш близького залягання водоносного пласта. Траси ловильних каналів та дрен за можливості слід намічати у межах залягання грунтів, які не зазнають опливання. Мінімальна глибина ловильних каналів та дрен визначається за умови їх урізання під рівень ґрунтових вод або в напірний водоносний пласт не менше ніж на 0,3 м. Максимальна глибина визначається за умови їх впливу на прилеглу до осушуваного масиву територію. При глибині ловильних каналів до 3,0 м параметри поперечних перерізів слід приймати у відповідності з таблицею 2.6, а при глибині понад 3,0 м-визначати розрахунком з урахуванням геотехнічних властивостей грунтів та гідрогеологічних умов.

3.66При осушенні притерасних боліт грунтово-напірного живлення слід передбачати влаштування розвантажувальних самовиливних свердловин або лінійної системи свердловин з відкачуванням води занурювальними насосами, як рекомендовано в 3.7 - 3.10.

3.67Нагірні канали повинні розраховуватися на пропуск потрібної витрати води. Ловильні канали та дрени розраховуються на пропуск витрат підземних вод, що визначаються на основі фільтраційних розрахунків з урахуванням гідрогеологічних умов осушуваної території.

Ловильні канали допускається суміщати з нагірними каналами. У цьому випадку вони називаються нагірно-ловильними каналами.

3.68Мінімальні уклони захисної мережі приймаються рівними 0,0003. Як виняток, для безуклонних територій допускається приймати уклон 0,0002. Укладання вийнятого грунту слід передбачати на низовий бік каналу. При цьому висота кавальєрів не повинна перевищувати 2 м, а підошва його повинна бути на відстані не менше ніж 5 м від бровки каналу.

3.69Ловильні дрени слід проектувати діаметром не менше ніж 125 мм з улаштуванням кругового гравійно-піщаного фільтра завтовшки від 20 до 25 см.

3.70При проектуванні каналів та дрен захисної мережі необхідно дотримуватись вимог 3.20-3.30. Відкрита та закрита провідні мережі

3.71Відкрита провідна мережа призначена для приймання води з регулювальної та захисної мереж і відведення її у водоприймач.

За призначенням вона поділяється на міжгосподарську, яка обслуговує не менше двох господарств, та внутрішньогосподарську, що приймає воду з території одного господарства. Канали провідної мережі можуть бути першого порядку у випадку впадання безпосередньо у водоприймач, другого та наступних порядків у випадку впадання у канали старшого порядку.

3.72Розрахунок каналів провідної мережі та природних водотоків, які є водоприймачами осушувальних систем, слід виконувати залежно від характеру використання сільськогосподарських земель.

Розрахункову, забезпеченість витрат води слід приймати на основі техніко-економічного порівняння варіантів. При площі осушення земель до 2,0 тис. га допускається провадити розрахунок провідної мережі на пропуск витрат 10%-ї забезпеченості при використанні земель під польові сівозміни, пасовища та сіножаті; 5%-ї забезпеченості-при використанні земель під овочеві сівозміни і багаторічні насадження. У разі відповідного обгрунтування розрахунок провідної мережі каналів слід провадити на пропуск витрат води 25%-ї забезпеченості.

3.73Розрахунковими періодами є:

• при використанні осушуваних земель під польові сівозміни з озимими та бага-торічними насадженнями-весняні та літньо-осінні паводки;

• під овочеві та польові сівозміни без озимих-передпосівний період та літньоосінній паводок;

• під пасовища та сіножаті-літньо-осінній паводок;

• під усі види сільськогосподарського використання земель-меженний період.

3.74У випадку, коли розрахунковим періодом є весняний паводок, розрахунок каналів слід виконувати виходячи з умови пропуску розрахункових витрат води без затоплення осу-шуваних земель.

3.75Розрахунок каналів на передпосівний період та літньо-осінній паводок слід викону-вати з урахуванням роботи регулювальної мережі, призначеної для створення необхідного водно-повітряного режиму грунтів, з урахуванням своєчасного звільнення її від підпору.

3.76Гідравлічний розрахунок провідних каналів провадиться, якщо площа водозбору становитиме 5 км2 і більше, а витрата перевищує 0,5 м3/с; при меншій площі водозбору розміри поперечних перерізів каналів приймаються конструктивно. Гідравлічний розрахунок необхідно провадити при будь-якій площі водозбору, якщо уклон каналу перевищує 0,0005 для піщаних, 0,003 - для суглинкових і 0,005 - для глинистих грунтів.

3.77Гідравлічний розрахунок каналів необхідно виконувати, як правило, за формулами рівномірного руху води для таких створів: гирло каналу, вище впадання кожного каналу, що гідравлічно розраховується, при переломі уклонів (для обох уклонів), на ділянках з постійними уклонами при зміні площі водозбору на 20%.

Розрахунок виконують згідно з додатками К, Л, М, Н.

У разі випадкового припливу води у провідні канали або надходження її з каналів вищого порядку, що створюють підпори зі зміною циркуляції потоку або інші явища, які впливають на глибини і витрати води, гідравлічний розрахунок необхідно провадити за формулами нерівномірного руху води.

3.78Уклон дна каналів, що гідравлічно не розраховуються, слід приймати не менше за 0,0003; як виняток, при осушенні безуклонних територій допускається приймати уклон 0,0002.

Форма поперечного перерізу провідних каналів з витратою до 10 м /с приймається трапецеїдальною з параметрами у відповідності з таблицею 2.6.

При витратах, що перевищують 10 м /с, форма поперечного перерізу може бути трапецеїдальною (полігональною, параболічною, комбінованою), при цьому параметри слід обґрунтовувати розрахунками залежно від геотехнічних властивостей грунтів та гідрогеологічних умов.

3.79Сполучення у плані магістральних каналів з водоприймачами та провідних каналів між собою необхідно визначати під прямим або близьким до нього кутом. Водоприймач на ділянці сполучення необхідно захищати від розмивання та замулення.

3.80Сполучення у вертикальній площині каналів між собою та водоприймачами слід проектувати за рівнями води з дотриманням таких вимог:

• для каналів, які гідравлічно розраховуються, - горизонт у горизонт;

• дно каналу, який гідравлічно не розраховується, повинно бути не більше ніж на 10 см. нижче розрахункового побутового рівня у приймальному каналі, який гідравлічно розраховується;

• канали, що гідравлічно не розраховуються, сполучаються дно в дно.

3.81Радіуси заворотів таких каналів повинні бути не менше ніж 20 м, канали, що гідравлічно розраховуються, з витратою до 5 м3/с-не менше 5В, де В-ширина каналу за урізом води при максимальній розрахунковій витраті води. Радіуси заворотів каналів з розрахунковою витратою понад 5 м3/с слід визначати за формулами:

де R0 - радіус завороту, м

R-гідравлічний радіус поперечного перерізу при пропусканні максимальної роз-рахункової витрати.

Серед визначених радіусів необхідно приймати більший. Мінімальний радіус завороту повинен бути не менше ніж 10 В. Водоприймачі

3.82Водоприймачами можуть бути річки, струмки, озера, водосховища, стави.

3.83Рівні води у водоприймачу в розрахункові періоди повинні бути такими, щоб не допустити підпору і підтоплення мережі, що впадає в нього. Вони мають відповідати таким умовам вертикального сполучення осушувальної мережі:

а) побутові (меженні) рівні води у водоприймачі повинні бути нижче (або врівень) дна магістрального каналу і нижче закритих колекторів на 30-50 см;б) рівні передпосівної витрати води - нижче бровок водоприймача на 0,5-0,8 м: рівні передпосівних, літньо-осінніх паводкових витрат води

- на 20-30 см нижче рівнів у магістральних каналах.

3.84Пропускна здатність русла повинна буги такою, щоб тривалість затоплення осушуваної території весняними паводковими водами становила: в сівозмінах з озиминою -0 діб; з ярими зерновими культурами - 10-15 діб; з овочевими і кормовими культурами -10-15 діб; з багаторічними травами - 15-25 діб.

3.85Літньо-осінні паводкові витрати води повинні проходити всередині русла, а рівні їх повинні бути на 30 - 40 см нижче бровок.

3.86Береги і русло водоприймача мають бути стійкими, рух води у водоприймачі по всій його довжині повинен бути рівномірним.

3.87Залежно від причин високих рівнів води у руслі річки-водоприймача і недопустимого за тривалістю і строками затоплення заплав слід застосовувати такі способи регулювання річок: усунення підпору від споруд; зменшення шорсткості русла; збільшення розмірів поперечних перерізів русла і уклону річки; надання руслу стійкого поперечного і поздовжнього профілю; регулювання стоку водосховищами і ставами на річці та її притоках; будівництво паралельного каналу (русла) для розвантаження річки.

3.88Гідравлічний розрахунок водоприймача складається з визначення розрахункових витрат, якими є весняні паводкові, літньо-осінні паводкові, передпосівні, меженні (побутові) - залежно від використання осушуваних земель.

3.89Розрахункові створи на випрямленому руслі слід вибирати так: у гирлі і витоці регульованої ділянки-у місцях зміни уклонів русла; нижче-в місцях впадіння до річки притоків, каналів з водозбірною площею не менше 500 га; в місцях різких змін заплав, звужень і розширень. Гідравлічний розрахунок для визначення параметрів поперечного перерізу русла (ширина, глибина) та швидкості течії слід провадити для розрахункових створів за формулами нерівномірного руху.

3.90Обвалування русла річок слід влаштовувати у таких випадках: регулювання річки не може забезпечити пропускання розрахункових витрат із заданою забезпеченістю; затоплення за-плав взагалі неприпустиме (наявність населених пунктів, пам'ятників архітектури, вимог охорони природи та ін.). При цьому слід мати на увазі, що обвалування економічніше, ніж регулювання русла, і що обвалування доповнює регулювання русла.

Порівнюючи варіанти регулювання та обвалування річки, необхідно враховувати їх позитивні та негативні сторони. Осушення з машинним водовідведенням (польдерні системи)

3.91При осушенні територій, які зазнають періодичного або постійного затоплення з боку водоприймача (річки, озера, водосховища, моря), слід передбачати їх захист за допомогою дамб, створюючи польдери. При цьому, якщо природний або підпірний рівень у водоприймачі перевищує рівень води у гирловій частині магістрального каналу або каналів провідної мережі, відведення води, з осушувальної мережі провадиться машинним (механічним) способом.

3.92При захисті від затоплення сівозмін з озимими культурами, багаторічних насаджень та населених пунктів необхідно проектувати незатоплювані (зимові) польдери, які виключають затоплення території, що захищається, максимальними паводками розрахункової забезпеченості впродовж всього року. Польдери, що затоплюються (літні), огороджуються дамбами, які захищають землі, що меліоруються, від затоплення максимальними літньо-осінніми паводками розрахункової забезпеченості.

Зимові річкові заплавні польдери слід розраховувати на максимальні паводкові горизонти 5%-ї забезпеченості. При відповідному обгрунтуванні допускається приймати забезпеченість до 1%.

3.93Проектування польдерних систем необхідно здійснювати на основі аналізу природно-господарських умов та техніко-економічних розрахунків з урахуванням інтересів не тільки сільського господарства, але й енергетики, рибного, мисливського та лісового господарства, охорони природи.

3.94Розміщення дамб у плані слід передбачати на основі гідрологічних та гідравлічних розрахунків водотоків з урахуванням топографічних особливостей місцевості та вимог охорони навколишнього середовища.

3.95При проектуванні дамб розрахункове значення максимальних рівнів води необхідно приймати залежно від розрахункової забезпеченості витрат води для даного класу дамби. Клас захисної дамби приймається не нижче класу об'єкта, який захищається.

3.96Перевищення гребеня дамб над рівнем води для основного розрахункового випадку слід визначати згідно з СНіП 2.06.05 з урахуванням стиснення потоку річки захисними дамбами, вітрового нагону та висоти накату хвилі, а також осідання тіла дамби і основи. Величину запасу по висоті незатоплюваних дамб необхідно приймати рівною 0,5 м, а для затоплюваних - 0,3 м. Відмітка гребеня дамби повинна бути не нижче відмітки рівня води при проходженні витрати води розрахункової забезпеченості, яка відповідає перевірочному розрахунковому випадку.

3.97Відсипку тіла дамб слід передбачати з місцевих грунтів, які відповідають вимогам СНіП 2.06.05.Допускається застосування торфу із ступенем розкладу 50% і більше, за умови покриття укосів та гребеня дамби захисним шаром з мінерального грунту не менше ніж 0,5 м. Резерви грунту для відсипки дамб необхідно розміщувати з зовнішнього боку польдера на відстані подвійної висоти дамб на глинистих грунтах та чотирикратної висоти дамб-на легких мінеральних та торфових грунтах.

3.98Ширину гребеня захисних дамб слід приймати за умови виконання будівельних робіт та експлуатації. При висоті дамб понад 1,5 м ширина гребеня повинна бути не менше 3,0 м. Експлуатаційну дорогу необхідно передбачати уздовж дамб з боку обвалованої території. При відповідному обгрунтуванні допускається розміщувати експлуатаційну дорогу на гребені дамби з улаштуванням з'їздів та роз'їздів не ближче ніж через 0,5 км.

3.99Укоси дамб необхідно захищати від розмивної дії атмосферних опадів, водного потоку, хвилі збійної течії на заворотах, льодоходу.

3.100Закладання укосів дамб при напорі до 3 м слід приймати за таблицею 3.4 з урахуванням фізико-механічних властивостей грунтів тіла дамб та технології виконання робіт, а при напорі понад 3 м-відповідно до СНіП 2.06.05.

3.101У дамбах, що затоплюються, необхідно передбачати влаштування шлюзів-регуляторів або водозливів для вирівнювання рівнів води у верхньому та нижньому б'єфах під час проходження паводків. Поріг водозливу слід визначати на відмітці максимального рівня літньо-осіннього паводка розрахункової забезпеченості. Довжину водозливу Ь, м, визначають за формулою для незатопленого водозливу з широким порогом:

де Qp-розрахункова витрата води, м3 /с;

т-коефіцієнт витрати (в середньому 0,36);

Н-висота шару води на порозі водозливу, м. де W-об'єм грунту обвалованої території (польдера) від поверхні землі до відмітки гребеня дамби, м3;

t-час, за який рівень води підвищується від відмітки порога водозливу до відмітки гребеня дамби Н (визначається за гідрографом паводка), с.

3.102Розрахунок продуктивності насосних станцій для зимових та літніх польдерів, а також розрахунок магістрального каналу польдерної системи слід здійснювати згідно з методикою, викладеною у ВСН 33-2.2.12.

3.103У складних гідрогеологічних умовах (у шаруватих грунтах) та при безуклонній поверхні допускається при відповідному обгрунтуванні влаштування безуклонних та мало-уклонних магістральних каналів (менше ніж 0,0002), довжина яких визначається кривою спаду при роботі насосної станції.Акумулююча ємкість таких каналів повинна враховуватися при встановленні продук-тивності насосної станції. Особливості проектування регулювальної мережі польдерних систем

3.104Біля дамб обвалування з внутрішнього боку польдера слід влаштовувати при-дамбовий канал для перехоплення води, що фільтрується на польдер.

3.105При тривалому затопленні площі польдера або високому рівні ґрунтових вод та для запобігання підтопленню його площі слід проектувати поблизу дамб осушувачі частіше і трохи нижче, ніж у центральній частині польдера.

3.106На першому етапі (перший рік) будується піонерна мережа каналів на глибину від 0,4 до 0,5 м для скидання поверхневих та ґрунтових вод. На другому етапі (другий та наступні роки) канали слід доводити до проектних розмірів.

Робота стаціонарних або тимчасових насосних станцій на обох етапах будівництва каналів є обов'язковою.

3.107У кошторисах слід передбачати витрати на виконання робіт, пов'язаних з відведенням води, тобто тризмінну експлуатацію пересувних, а надалі постійних стаціонарних насосних станцій до здачі їх у експлуатацію.

3.108Гончарний дренаж слід укладати на другому етапі будівництва в період меженного рівня ґрунтових вод.

3.109Діаметр пластмасових дрен слід приймати, як правило, 50 мм у грунтах з Кф < 0,3 м/добу і 63 мм-у грунтах з Кф = 0,3 м/добу.

3.110В особливих випадках (застосування безуклонного дренажу, проектування дрен підвищеної протяжності, ловильні дрени, високий вміст закисних сполук заліза тощо) діаметр труб при відповідному обгрунтуванні може бути збільшений.

3.111Захистити дрени від замулювання та підвищити їх водоприймальну здатність можна за допомогою рулонних захисно-фільтруючих матеріалів.

3.112Безтраншейний дренаж слід проектувати переважно на легких та середніх за механічним складом грунтах з коефіцієнтом фільтрації 0,3 м/добу і більше.

3.113Вибір варіанта конструкцій безтраншейного дренажу слід приймати на основі технікоекономічного розрахунку.

3.114На осушених закритим дренажем польдерних землях найбільш прогресивним способом зволоження слід вважати дощування. Вертикальний дренаж (ВД)

3.115Класифікація умов застосування ВД у гумідній зоні наведена в додатку X.

3.116Площі для будівництва ВД слід вибирати на основі гідрогеологічних карт, звітів інженерно-геологічних та гідрогеологічних вишукувань та зйомок на даній та суміжних територіях.

До складу матеріалів гідрогеологічного обгрунтування щодо можливості застосування ВД на даній території повинні входити: характеристики геологічної будови на глибину до регіонального водоупору, водоносних горизонтів та ділянок напірного живлення, їх гідрогеологічні параметри, оцінка взаємозв'язку ґрунтових вод з напірними і поверхневими водами, хімічний склад підземних та поверхневих вод, природно-кліматичні характеристики.Потужність водоносного пласта т, коефіцієнти фільтрації К і водопроникності Т повинні бути відповідно: т =15 м, К = 5 м/добу, Т =100 м2 /добу.

Гідрогеологічні розрахунки ВД повинні містити прогноз формування рівня грунтових вод у передпосівний та посівний періоди при роботі свердловин у різних режимах та в різні за водністю роки, оцінку сумарного дренажного стоку з осушуваного масиву.

ВД на осушувальних системах поділяється на систематичний, вибірковий та комбінований.

3.117Систематичний ВД влаштовується на великих однорідних масивах та являє собою мережу приблизно рівнодебітних свердловин, рівномірно розміщених на осушуваній території у кутах квадратної або рівносторонньої трикутної сітки. Скидною мережею від свердловин є підземні трубопроводи або неглибокі канали.

3.118Вибірковий вертикальний дренаж-невпорядкована система свердловин, дебіт, кількість та розміщення яких визначаються конфігурацією і ступенем обводненості осушуваної території.

3.119Комбіновані системи, в яких поєднується спільна робота горизонтального та вертикального дренажу, застосовують на об'єктах, які мають складні гідрогеологічні умови. У таких системах ВД виконує, головним чином, допоміжну роль.

3.120На масивах зі слабофільтруючими верхніми шарами та торфовищах, що підстилаються суглинками, слід влаштовувати горизонтальний дренаж, а окремі локальні ділянки з достатньо водопроникними грунтами, нижче яких залягає водоносний горизонт великої водопроникності, слід осушувати свердловинами.

3.121При комбінованому дренажі свердловини розміщують насамперед у місцях розвантаження напірних вод та інтенсивного бічного припливу.

Ці свердловини можна використовувати як джерела води для зрошення.

3.122 Конструкція свердловини та її параметри визначаються гідрогеологічними умовами та

літологією порід осушуваного масиву, необхідним дебітом та зниженням рівня грунтових вод, технологією буріння і параметрами насосно-силового обладнання. Закрита та відкрита регулювальні мережі на слабопроникних грунтах

3.123Умови застосування закритої та відкритої регулювальних мереж необхідно визначати згідно з 3.20 - 3.31, 3.32 - 3.45.

3.124Улаштування закритої регулювальної мережі повинно передбачатися в комплексі з глибоким розпушуванням або кротуванням грунтів та заходами щодо організації поверхневого стоку.

За неможливості проведення цих заходів допускається осушення слабопроникних грунтів відкритою мережею з використанням їх під сіножаті.

3.125Систематичну мережу закритих збирачів із засипкою дренажних труб фільтруючими матеріалами до орного шару необхідно проектувати у випадках, якщо за даними вишукувань або спостережень на осушуваних системах з аналогічними ґрунтовими умовами в підорних горизонтах не формується крива депресії. Водопроникність грунтів при цьому, як правило, становить менше ніж 0,01 м/добу, а щільність сухого грунту перевищує 1,6-1,7 г/см3. Мінімальна глибина закритих збирачів по всій довжині повинна бути не менше ніж 0,8 м.

У шаруватих грунтах за наявності окремих прошарків з коефіцієнтом фільтрації менше 0,01 м/добу, що руйнуються у процесі проведення глибокого розпушування або кротування, рекомендується влаштовувати закритий дренаж.

3.126При розрахунку параметрів дренажу при осушенні важких мінеральних грунтів слід враховувати водно-фізичні характеристики матеріалу засипки дренажних траншей, що впливають на осушувальну дію дренажу.

3.127Підбір складу піщано-гравійних сумішей для фільтруючих засипок дрен слід провадити відповідно до ВСН 33-2.2.03.

3.128Відстані між дренами або збирачами (закритими, відкритими) слід визначати, як правило, за даними польових досліджень на дослідних ділянках, а також об'єктах-аналогах, на яких протягом не менше ніж 5 років забезпечується необхідний водно-повітряний режим грунтів.

3.129У разі відсутності даних натурних спостережень або об'єктів-аналогів відстань між дренами або збирачами визначається розрахунками (додаток У).

3.130Відстані між закритими дренами (збирачами) з урахуванням глибокого розпушування слід приймати тільки у разі наявності даних про зміну водопроникності підорних горизонтів грунтів у часі (за даними об'єктів-аналогів) та вирішення питання глибокого розпушування в процесі сільськогосподарського використання земель.

3.131Під час проектування закритої регулювальної мережі слід передбачати заходи, що забезпечують її будівництво при вологості грунту, що відповідає напівтвердій та тугопла-стичній консистенції.

3.132Будівництво дренажу в грунтах м'якопластичної, текучопластичної та текучої консистенції не допускається.

3.133При осушенні грунтів з постійним надлишковим зволоженням закритою регулювальною мережею слід попередньо відвести поверхневі води.

Попереднє осушення здійснюється, як правило, мережею відкритих каналів або шляхом влаштування кротовин з виведенням у відкриту мережу.

3.134Поперечний переріз каналів попереднього осушення слід проектувати за умови мінімального об'єму земляних робіт. Глибина каналів повинна прийматися рівною глибині закритої регулювальної мережі, а при локальному грунтово-напірному живленні-на 20 см нижче. Організація поверхневого стоку

3.135Осушувані землі слід захищати від припливу поверхневих вод з прилеглих водозборів за допомогою влаштування захисної мережі, проектування якої виконується у відповідності з вимогами 3.63-3.65.

3.136Скидання поверхневого стоку з відповідного водозбору осушуваної площі повинне забезпечуватися, головним чином, за рахунок організації його відведення по поверхні поля у відкриту мережу каналів та водоприймач шляхом планування поверхні (засипання замкнутих знижень, ям, кар'єрів, каналів, що ліквідуються, тощо), влаштування штучних улоговин, розкриття знижень, вивідних борозен, водовбирних споруд.

Вибір заходів щодо організації поверхневого стоку за наявності кількох варіантів слід виконувати на основі техніко-економічних розрахунків з обов'язковим урахуванням максимального збереження гумусового шару.

3.137Заходи щодо організації поверхневого стоку слід проектувати на грунтах будь-якої водопроникності. При значній кількості заходів, що проектуються, їх слід відображати на окремому планшеті (плані) масштабом 1:2000, на якому позначаються природні водотоки, вододіли та площі басейнів, а також запроектовані споруди.

3.138На осушуваних землях необхідно передбачати планувальні роботи, які виконуються у будівельний період, а також роботи, які повинні виконуватися після осідання грунту через 1-2 роки після будівництва осушувальної системи.

3.139Для відведення поверхневих вод із замкнутих знижень та скидання їх у колекторно-дренажну мережу слід передбачати на знижених місцях влаштування колодязів-поглиначів. При цьому площа водозбору замкнутого зниження, як правило, повинна бути не менше ніж 3 га.

При кількості замкнутих знижень менше 20 на 100 га, їх ширині понад 20 м і уклонах місцевості, що перевищують 0,002, скидання поверхневих вод слід, як правило, здійснювати за допомогою штучних улоговин у поєднанні, у разі необхідності, з влаштуванням колодязів-поглиначів, закритих збирачів, вибірковим плануванням.

При уклонах поверхні понад 0,002 та відсутності замкнутих знижень відведення поверхневих вод слід організовувати природними тальвегами або каналами, що проходять у тальвегах.

3.140При співвідношенні водозбірної площі і дна западини не менше 3 відведення поверхневого стоку із замкнутих западин допускається шляхом влаштування більш густої дренажної мережі у поєднанні з фільтруючими колонками. За площу дна западини приймається площа, обмежена горизонталлю з найменшою відміткою.

3.141Відстані між провідними каналами на слабопроникних грунтах при їх розрахунку на відведення поверхневого стоку рекомендується приймати не більше 300 - 400 м. Агромеліоративні заходи, що виконуються у будівельний період

3.142При проектуванні закритих осушувальних систем для поліпшення водно-фізичних властивостей грунтів, збільшення інтенсивності припливу води до дрен, підвищення водоакумулюючої здатності слабопроникних грунтів необхідно, залежно від природних умов, передбачати глибоке розпушування або кротування грунтів.

3.143Глибоке розпушування слід передбачати на різних за генетичними типами грунтах, розвинутих на суглинкових та глинистих покривних алювіальних слабоагрегованих породах, грунтах на важкосуглинковому та глинистому елювію, а також неоднорідних за складом та будовою профілю (легкого механічного складу), що містять у проектній товщі розпушування ущільнені залізисті та карбонатні прошарки, прошарки слабопроникних порід або їх поєднання. Заходи, рекомендовані для періоду сільськогосподарського використання осушуваних земель

3.144У проектах осушувальних систем розробляються рекомендації господарствамземлекористувачам щодо проведення агромеліоративних та агротехнічних заходів, спрямованих на ліквідацію застійних поверхневих вод, поліпшення водно-фізичних властивостей підорних горизонтів грунту, створення потужного культурного орного шару.

3.145У проектній документації слід зазначати періодичність глибокого розпушування слабопроникних грунтів. Вона встановлюється за рекомендаціями науково-дослідних інститутів, а у разі відсутності-за матеріалами вишукувань та об'єктами-аналогами, глибоке розпушування на яких провадилося не менше двох разів.

3.146Повторне глибоке розпушування при кротуванні грунтів слід провадити після першого укосу трав у бездощовий період.

3.147Планування поверхні слід виконувати з максимальним збереженням гумусового шару грунту. Осушувально-зволожувальні системи

3.148Осушувально-зволожувальна система являє собою меліоративну систему, призначену для активного керування водним режимом грунту як в умовах надлишку, так і в умовах нестачі вологи. Усі елементи осушувально-зволожувальної системи повинні бути сполучені між собою таким чином, щоб вони забезпечували зниження рівня грунтових вод у вологі періоди та зволоження кореневмісного шару грунту в посушливі періоди вегетації сільськогосподарських культур.

3.149Залежно від природно-господарських умов при проектуванні осушувально-зволожувальних систем зволоження сільськогосподарських культур необхідно здійснювати за принципом подачі оптимальної вологи у кореневмісний шар грунту. Основними методами зволоження є підґрунтове зволоження (шлюзування) та дощування.

3.150Підґрунтове зволоження застосовується в грунтах з коефіцієнтом фільтрації понад 0,5 м/добу при уклонах поверхні до 0,005. Зволоження грунту повинно забезпечуватися у терміни, визначені графіком поливу сільськогосподарських культур.

Розрахунок відстані між елементами регулювальної мережі при підґрунтовому зволоженні наведено в додатку X.

3.151Осушувальні системи, в яких передбачається зволоження дощуванням, проектуються для грунтів будь-якої водопроникності з уклонами поверхні, що дають можливість застосовувати дощувальну техніку.

3.152Якщо джерелом зволоження є підземні води, то необхідно передбачати зволоження тільки дощуванням. При осушенні земель свердловинами вертикального дренажу їх слід використовувати як водозабірні для зволоження.

3.153При проектуванні осушувально-зволожувальних систем слід керуватися положеннями цього ДБН. Проектування осушувальних систем двома етапами

3.154Проектування осушувальних систем двома етапами слід виконувати при складних природних умовах, представлених дуже розвинутим мезо-та мікрорельєфом; великою різноманітністю ґрунтового покриву з перевагою грунтів важкого механічного складу і значною кількістю замкнутих знижень; ділянками, що заросли чагарниками та дрібноліссям, які займають понад 30% території, що підлягає осушенню; високою дрібноконтурністю угідь (понад 50 контурів на 100 га угідь); ділянками напірно-грунтового живлення.

3.155Доцільність проектування осушувальних систем двома етапами визначається комісією за участю замовника (якщо він не є землекористувачем), проектної організації та землекористувача згідно з діючим порядком щодо вибору об'єктів меліорації земель.

3.156Стадійність розробки проектів:

• для першого етапу-ТЕО інвестицій (у разі необхідності) і робочий проект;

• для другого етапу-робочий проект.

3.157На першому етапі проектуються: водоприймачі, провідна та регулювальна мережі, захист каналів, мережа попереднього осушення, культуртехнічні роботи та заходи з первинного освоєння земель, можливі заходи щодо організації поверхневого стоку, будівництво першочергових доріг та споруд, без яких буде неможливим або утрудненим тимчасове вико-ристання земель.

3.158На другому етапі (через 2-3 роки після виконання робіт за І етапом та введення об'єкта в експлуатацію) слід передбачати:

• приведення у робочий стан провідної відкритої мережі (у разі потреби);

• додаткові заходи з організації поверхневого стоку;

• будівництво закритого дренажу (на площах, де в ньому є потреба);

• додаткові споруди та дороги (у разі потреби);

• засипка мережі попереднього осушення (частково або повністю);

• оброблення грунту, глибоке розпушування, остаточне планування площ;

• уточнення обсягів та складу заходів щодо охорони навколишнього середовища на основі аналізу виконаних заходів щодо його охорони на першому етапі осушення. Культуртехнічні роботи

3.159У процесі проектування осушувальних систем повинні передбачатися заходи щодо збереження верхнього родючого шару грунту, а при вимушеному порушенні цього шару-заходи щодо відновлення та підвищення його родючості.

3.160Основою для проектування культуртехнічних робіт є матеріали вишукувань: ботанікокультуртехнічні та грунтово-меліоративні карти.

3.161Культуртехнічні роботи повинні виконуватися в єдиному комплексі з заходами, що забезпечують осушення та двостороннє регулювання водно-повітряного режиму грунтів, відновлення родючості грунту, порушеної в процесі меліоративних робіт, первинне освоєння земель.

3.162Як протиерозійні заходи необхідно залишати смуги лісу уздовж річок, великих каналів, уздовж меж землекористувачів та сівозмінних ділянок, що проектуються, особливо на легких грунтах.

3.163Забороняється передбачати у складі культуртехнічних робіт знищення цінних порід дерев (дуб, клен, липа), а також лісів, що мають водоохоронне значення, лісопарків, заповідників, заказників.

3.164У складі культуртехнічних робіт слід передбачати заходи щодо утилізації деревно-чагарникової рослинності.

3.165Спалення деревно-чагарникової рослинності на потужних торфовищах у будь-яку пору року не допускається.

3.166На вироблених торфовищах в першу чергу повинна провадитись перебудова осушувальної мережі з урахуванням гідрогеологічних умов та сільськогосподарського вико-ристання, що планується.

4 СПОРУДИ НА ЗРОШУВАЛЬНИХ ТА ОСУШУВАЛЬНИХ СИСТЕМАХ

4.1Гідротехнічні споруди на каналах слід проектувати у відповідності з СНіП 2.06.01 та цього розділу.

Споруди повинні забезпечувати:

• регулювання об'ємів подачі або відведення води при заданих рівнях, необхідний режим водорозподілу та водовідведення (володільники, водовипуски, водомірні споруди, перегороджуючі споруди);

• безпечне сполучення б'єфів (швидкотоки, перепади);

• перетин каналами (лотками) доріг, колекторів, водотоків, ярів (трубчасті переїзди, дюкери, акведуки);

• регулювання якості води (відстійники, пісколовки, басейни-змішувачі);

• недопущення переповнення каналів, спорожнення трубопроводів (скидні споруди);

• захист водоводів, внутрішньосистемних резервуарів та водосховищ від замулювання, розмиву та інших шкідливих впливів;

• рибозахист.

4.2Місцеположення, компоновку та тип споруд слід вибирати залежно від їх призначення, природних умов будівництва, наявності будівельних матеріалів, умов та способів виконання робіт та експлуатації.

Як правило, слід використовувати типові проекти споруд. У разі відсутності типових проектів допускається застосовувати економічні або розробляти індивідуальні проекти з максимальним використанням типових рішень окремих вузлів споруд.

4.3При проектуванні споруд повинні бути забезпечені:

• задані гідравлічні умови як у межах самої споруди, так і на всій меліоративній мережі;

• стійкість та міцність споруди в цілому та окремих її частин;

• фільтраційна міцність грунтів основи;

• надійність та зручність в експлуатації, можливість огляду та ремонту споруди;

• виконання вимог щодо охорони навколишнього середовища;

• високий рівень індустріалізації будівництва;

• ощадливе витрачання дефіцитних будівельних матеріалів;

• широке застосування місцевих будівельних матеріалів.

4.4При розподілі води по кількох каналах слід влаштовувати вузли регуляторів для обслуговування кількох водовипусків по довжині каналу або зосереджених в одному місці.

При проектуванні типових споруд слід об'єднувати споруди різного призначення (регулювальні, водомірні, дорожні тощо) в єдиний комплекс із суміщенням їх функцій.

4.5При проектуванні споруд для пропускання талих, дощових вод та селевих потоків під

(над) зрошувальними каналами розрахункову забезпеченість витрат води і селевих пото-ків необхідно приймати відповідно до класу зрошувальних каналів, які потрібно захистити.

4.6Розрахунок споруд на осушувальних каналах слід виконувати на витрату води, що пропускається каналом при повному його заповненні у створі споруди, але не більше витрати води розрахункової забезпеченості, яка визначається залежно від класу споруди за СНіП 2.06.01 (основний розрахунковий випадок).

4.7Розрахункову забезпеченість максимальних витрат води при проектуванні мостів та трубчастих переїздів при перетині осушувальних каналів з залізницями та автомобільними дорогами слід визначати згідно з СНіП 11-39 і СНІП 2.05.02.

4.8Перевищення верху стін та укосів споруд над рівнем води в каналі при пропусканні через споруду розрахункової витрати води слід приймати за таблицею 2.5, як для каналів з облицюванням.

4.9При аерації потоку та наявності збійної течії перевищення стін та укосів споруди над розрахунковим рівнем води слід приймати за таблицею 4.1.

Примітка. У швидкотоках трапецеїдального періоду та закладанням укосів понад 1:1,5 наведені дані збільшуються на 15%.

4.10Для споруд, що влаштовуються у захисних дамбах, а також при витратах води у каналах понад 100 м3/с перевищення верху стін та укосів над розрахунковим рівнем води необхідно встановлювати за 4.8 з додатковим урахуванням вітрового нагону води та висоти накату вітрових хвиль у верхньому б'єфі згідно з СНіП 2.06.05.

4.11Перевищення низу проектної будови акведука та відкритих шлюзів-регуляторів з переїздами над максимальним розрахунковим рівнем води у водотоці, визначеним залежно від класу цих споруд, повинно бути не менше ніж 0,5 м.

4.12Опори акведука, який перетинає водотік, слід захищати від дії льоду. Глибину закладання опор акведука слід визначати з урахуванням можливого максимального розмивання русла.

4.13Гідравлічний розрахунок дюкера слід провадити виходячи із забезпечення швидкості води у трубопроводі не менше, ніж у каналі, при пропусканні розрахункової витрати, Остаточно параметри поперечного перерізу дюкера слід вибирати з урахуванням технології його очищення.

4.14Водоскидні споруди на зрошувальних каналах, як правило, слід проектувати автоматичної дії.

4.15Конструкцію та габарити переїздів через канали (суміщених та несуміщених з гідротехнічними спорудами) слід приймати у відповідності з СНіП 2.05.02, СНіП 2.05.03, СНіП 2.05-11.

4.16При проектуванні споруд на закритій зрошувальній мережі повинні враховуватись вимоги СНіП 2.04.02.

4.17Водозабірні споруди, що подають воду у трубчасту мережу, повинні бути обладнані засобами водообліку або стабілізаторами витрати. Компонування цих споруд та їх конструкція повинні виключати надходження у трубопровід плаваючих предметів, донних наносів та повітря.

4.18Гідранти та водовипуски з трубопроводів у поливні та дощувальні пристрої, у разі необхідності, повинні бути обладнані арматурою, яка забезпечує можливість регулювання напору та витрати.

4.19Водовипуски для спорожнення та промивання трубопроводів слід установлювати в знижених місцях та в кінці траси трубопроводів і узгоджувати з планом зрошувальної та водоскидної мережі.Ширину берм та горизонтальних майданчиків біля споруд необхідно встановлювати залежно від їх загального компонування, умов зручності експлуатації, але не менше ніж 3,0 м.

4.20Висота засипки грунту над трубами у місцях переїзду визначається розрахунком у проекті. Споруди на лоткових каналах та лотково-трубчастій мережі

4.21При проектуванні споруд на лотковій мережі слід застосовувати типові секції лотків, забезпечених необхідним затворним обладнанням.

4.22Вододільники, як правило, влаштовуються коробкового перерізу, в які надходить вода з лотка та подається у відводи. Отвори відводів повинні бути оснащені затворами.

4.23У гірських та передгірських районах при бурхливих режимах потоку у водоводах слід застосовувати лотково-трубчасту безнапірну мережу, в якій розміщені вздовж схилу лотки чергуються з укладеними поперек схилу трубопроводами.

4.24На ділянках з можливим випліскуванням води лотки і колодязі повинні бути закриті зверху. Споруди на трубопроводах

4.25На напірних та самонапірних зрошувальних трубопроводах у разі необхідності застосовують: водозабори, регулювальні колодязі, дільники статичного напору, гідранти, водовипуски, скиди.

4.26Споруди повинні бути оснащені необхідним обладнанням: автоматичними регуляторами тиску і витрати, засувками, вантузами, автоматичними водовипусками тощо.

4.27На безнапірних дренажних трубопроводах у разі необхідності застосовують регулювальні, оглядові та сполучні колодязі, колодязі, які поглинають поверхневий стік та грун-тові води,гирлові споруди.

Для регулювання витрати води споруди повинні бути обладнані автоматичними за-творами.

4.28На трубопроводах діаметром до 600 мм слід застосовувати круглі колодязі, а на більших-квадратні з бетонним днищем.

4.29Колодязі слід проектувати, як правило, такими, що виступають над поверхнею землі на висоту не менше ніж 0,5 м. Якщо за умовами експлуатації немає потреби часто оглядати і обслуговувати колодязь, допускається влаштовувати його потайним, з кришкою, розміщеною нижче орного шару.

4.30Самонапірні трубопроводи слід обладнувати дільниками статичного напору, щоб виключити застосування високонапірних труб. Споруди на лиманах та польдерах

4.31Конструкція споруд на лиманах та польдерах повинна забезпечувати надійну і ефективну їх роботу як специфічних меліоративних систем.

4.32Споруди на лиманах у вигляді трубчастих регуляторів обладнуються затворами влаштуванням у нижньому б'єфі поперечних порогів, які забезпечують інтенсивне розтіканн потоку до безпечних питомих витрат.

4.33Споруди на польдерах у вигляді відкритих регуляторів обладнуються затворами розвинутою конструкцією нижнього б'єфу та інтенсивним розтіканням потоку. Швидкість розтікання потоку не повинна перевищувати допустиму швидкість для даного грунту.

4.34Шлюз-регулятор на польдері повинен бути розрахований на витрату, що дозволяє затопити польдер, не допускаючи до переливання через дамбу. І

4.35Допустимий перепад між б'єфами польдера у момент переливання не повинен перевищувати 0,25 м.

4.36Гребінь дамби польдера повинен бути розрахований на недопущення розмивів при розрахунковому перепаді і повинен буги укріплений кам'яним накидом або бетонною подушкою. Протиерозійні споруди

4.37Конструкція протиерозійних гідротехнічних споруд повинна забезпечувати:

• запобігання концентрації поверхневого стоку або зменшення її;

• запобігання утворенню ярів, балок, розмивин, руйнуванню гірських схилів.

4.38За призначенням протиерозійні споруди поділяються на водозатримувальні (вали тераси, лимани, нагірні канали) та водонапрямні (запруди, пороги, перепади, швидкотоки скиди).

4.39Відстань між захисними валами приймається з урахуванням допустимої нерозми-ваючої швидкості стоку, що дає змогу уникнути ерозії на вибраній ділянці схилу.

4.40Висоту валу необхідно розраховувати на повне затримання схилового стоку забезпеченістю 10%. Будівельна висота валу повинна бути на 20%-30% більше розрахункової.

4.41Відстань між терасами визначається згідно з 4.40.

4.42Гребеневі тераси слід влаштовувати при уклонах 0,02-0,12, ширині валів від 18 до 25 м та висоті від 0,25 до 0,40 м.

4.43При уклонах 0,12-0,25 слід влаштовувати ступінчасті тераси завширшки понад 3,0 м з горизонтальною поверхнею або зворотним уклоном, що не перевищує 0,12.

4.44Траншейні тераси слід проектувати при великих уклонах. У районах сильних злив при уклонах 0,1-1,0 тераси слід доповнювати каналами.

4.45Відстань між нагірними каналами визначається у відповідності з 4.40.

4.46Уклони каналів визначають виходячи з умови недопущення замулювання та розмиву. При великих уклонах дно і укоси каналів повинні бути закріплені.

4.47Для закріплення дна донних та схилових ярів слід застосовувати, головним чином, низькі затримуючі загати заввишки від 0,25 до 0,30 м, які влаштовуються, як правило, з утрамбованих глин, грунтоцементу, бетону або каменю.

4.48Протиерозійні греблі слід проектувати у відповідності з СНіП 2.06.05.

5 НАСОСНІ СТАНЦІЇ

5.1При проектуванні меліоративних насосних станцій необхідно дотримуватись вимог СНіП 2.06.01 та цього розділу,

5.2Розрахункову подачу води насосних станцій слід визначати за максимальною ординатою графіка водоспоживання виходячи з кількості сівозмін, з урахуванням коефіцієнтів форсування, що приймаються у відповідності з 2.140, або за максимальною кількістю та параметрами одночасно працюючих дощувальних машин. На осушувальних системах-за максимальною ординатою графіка відкачування з урахуванням використання регулювальних ємкостей.

5.3Меліоративні насосні станції за надійністю подачі (відкачування) води поділяються на три категорії:

• 1 категорія-насосні станції, зупинка яких може створити небезпеку для життя людей або спричинити значні збитки народному господарству; насосні станції відкачування відгороджених захисними дамбами підприємств, населених пунктів; насосні станції, що по-дають воду на зрошення сільськогосподарських культур, які не допускають перерви у зро-шенні понад одну добу;

• 2 категорія-насосні станції, що не належать до 1 категорії; насосні станції багатоступінчастих каскадів, які не мають достатніх регулювальних ємкостей або скидних спорд; насосні станції, що подають воду на полив сільськогосподарських культур, які не допуска-ють перерви у зрошені на період більше двох діб; осушувальні насосні станції, зупинка яких на період до двох діб призводить до затоплення полів та загибелі сільськогосподарських культур;

• 3 категорія-насосні станції, зупинка яких можлива на період понад двох діб та які не належать до 1 и 2 категорій надійності.

5.4За максимальний розрахунковий рівень води слід приймати:

• при забиранні води з каналів-рівень води з урахуванням можливої появи позитивної хвилі при вмиканні (вимиканні) останнього агрегату насосної станції, вітрової хвилі та нагону;

• при забиранні води з водосховищ та річок-у відповідності з таблицею 5.1.

Підбір насосних агрегатів

5.5Тип та кількість насосних агрегатів слід вибирати виходячи з умов найбільш точ-ного забезпечення графіка водоподачі на основі техніко-економічних порівнянь варіантів.

Кількість насосних агрегатів на насосних станціях, як правило, слід приймати залежно від подачі води:

до 1 м3/с - 2 - 4 агрегата від 1 до 5 м3/с - 3 - 5 агрегатів

" 5 до 30 м3 /с - 4 - 6 "

Понад 30 м3/ с- 5 - 9 "

Кількість агрегатів допускається збільшувати при встановленні в одній будівлі декількох груп насосів з різними напорами, а також у разі відсутності освоєного обладнання.

Кількість агрегатів може бути зменшена, якщо насосні станції подають воду у відкриті водойми, що мають регулювальні ємкості, достатні для зупинки насосів на строк до однієї доби.

5.6Допускається застосування різних типів насосного обладнання при відповідному технікоекономічному обгрунтуванні.

5.7Для більш точного забезпечення графіка водоподачі слід розглядати необхідність встановлення у поєднанні з основними насосними агрегатами агрегатів з подачею води, що становить від 20% до 30% подачі основного насоса. Кількість агрегатів з меншою подачею приймається у відповідності з графіком водоподачі та наявності регулювальної ємкості; їх подача повинна входити до сумарної подачі насосної станції, а напір відповідати напору ос-новних насосів. Кількість резервних агрегатів слід приймати за категоріями надійності, наведеними в таблиці 5.2.

При відповідному обгрунтуванні резервний агрегат дозволяється зберігати на складі.

Кількість основних резервних агрегатів може бути збільшена при роботі насосних станцій у важких умовах; при перекачуванні агресивних вод, а також вод, які містять абра-зивні зависі; при великому навантаженні насосів (понад 5500 год. на рік).

5.8Допустимий рівень надійності насосних станцій меліоративного призначення слід приймати за таблицею 5.3.

Примітка. Допустимий рівень надійності Рн насосної станції можна підвищувати або знижувати залежно від її значення (питомої ваги) у складі споруд зрошувальної системи. Значення питомої ваги визначається проектом.

Водозабірні споруди насосних станцій

5.9Конструкції водозабірних споруд повинні забезпечувати;

• забір води з мінімальними гідравлічними втратами;

• затримання сміття та завислих часток у випадку подачі води у дощувальні машини;

•рибозахист;

• очищення ґрат та сіток рибозахисних або сміттєзатримувальних пристроїв.

5.10Водозабірні споруди насосних станцій 1 та 2 категорій надійності слід проектувати незатоплюваними; для насосних станцій 3 категорії надійності допускається затоплення водозаборів короткочасними паводками, якщо час проходження паводка не збігається з часом роботи насосних станцій.

5.11Водозабірні споруди слід проектувати у поєднанні з русловиправними спорудами, враховуючи руслоформуючі процеси.

5.12Параметри основних елементів водозабору (вхідні вікна, сітки, труби, канали, камери тощо) повинні визначатися гідравлічними розрахунками при максимальній подачі води та мінімальних рівнях у водному джерелі.

5.13Відкриті та закриті водоводи повинні забезпечувати пропускання води відповідно до графіка водоподачі, відкачування та режимів рівнів води у водному джерелі.

Розміри каналів слід визначати з запасом від 5% до 6% порівняно з розрахунковою подачею насосної станції.

5.14При проектуванні аванкамери, як правило, слід приймати центральний кут ко-нусності не більше 45°, уклон дна в бік водоприймача-не більше за 0,4, швидкість води, що надходить до водоприймальних отворів, - не більше ніж 1 м/с.

5.15За наявності у воді, що забирається, завислих часток слід розглядати доцільність влаштування відстійників перед водозаборами. Будівлі насосних станцій

5.16Будівля насосної станції повинна забезпечувати оптимальний режим роботи обладнання, захист обслуговуючого персоналу та обладнання від атмосферних впливів, а також найбільші зручності та надійність експлуатації.

5.17Конструктивні рішення будівлі насосної станції визначаються проектом з урахуванням її юіасу та значенням у складі зрошувальної (осушувальної) системи.

5.18При визначенні габаритних розмірів підземної частини будівель слід враховувати необхідність безпечної експлуатації гідросилового обладнання, а також міцність та стійкість самої будівлі.

Допоміжне обладнання, підсобні приміщення, у тому числі монтажні майданчики, за можливості слід виносити у наземну частину будівлі. Водовипускні споруди

5.19Водовипускна споруда повинна забезпечувати:

• плавне сполучення напірних трубопроводів з відвідним каналом;

• автоматичне відвернення зворотної течії води при вмиканні агрегату;

• можливість розподілу води, якщо від споруди відходить кілька каналів.

5.20Місце розміщення водовипускної споруди на тракті водоподачі, як правило, слід приймати у точці перетину поверхні землі з дном відвідного каналу при уклонах місцевості менше ніж 0,05.

Водовипускну споруду рекомендується розміщувати повністю у виїмці, якщо уклони поверхні землі перевищують 0,15, та у випадку, коли грунти будуть просадними або матимуть високу фільтруючу здатність. В усіх інших випадках місце водовипускної споруди необхідно визначати конструктивними рішеннями.

5.21Перевищення верху сифона над максимальним рівнем води з урахуванням вітрових хвиль, хвиль, викликаних пуском та зупинкою агрегатів, втрат напору в заспокійливому колодязі та перехідній ділянці слід приймати не менше ніж 0,2 м.

5.22Аварійні скиди слід розраховувати на різницю між максимальною розрахунковою продуктивністю станції та тою витратою, пропуск якої через відвідний канал гарантований в аварійних випадках.

Запас гребеня дамби над максимальним горизонтом води при влаштуванні скидання води може бути зменшений на 40%.

5.23Запас по висоті стін та камер, а також дамб обвалування у межах водовипускної споруди слід приймати на 0,2 м більше, ніж для магістральних каналів.

5.24Водовипускні споруди слід обладнувати швидкопадаючими, дисковими запірними пристроями, зворотними клапанами або захлопками для автоматичного відключення напірних трубопроводів. На сифонних оголовках повинні бути встановлені клапани зривання вакууму механічної або гідравлічної дії.

Слід також передбачати ремонтні загородження.

Якщо на напірних трубопроводах насосів запірні органи мають незалежні приводи, допускається при спеціальному обгрунтуванні поєднувати в одному затворі функції ремонтного і аварійного.

5.25На водовипускній споруді з затвором слід передбачати труби для випускання та впускання повітря.

5.26Сполучення водовипускної споруди з відвідним каналом повинне бути плавним. Дно та укоси перехідної ділянки повинні закріплюватись монолітним (збірним) залізобетоном із штучною шорсткістю. Гідравлічний розрахунок водоводів насосних станцій

5.27Гідравлічний розрахунок водоводів необхідно виконувати після вибору їх форми, напірних комунікацій та діаметрів труб. Розрахунком повинні враховуватися усі варіанти роботи насосів (включаючи й аварійні), коливання рівнів води у водовипуску та водоприймачі або тиски у закритій мережі, підвищення шорсткості стінок під час експлуатації.

5.28При гідравлічному аналізі роботи насосів слід ураховувати величини обточування робочих коліс або кути розвороту лопаток, допустимі висоти всмоктування.

При цьому повинен бути складений водно-енергетичний розрахунок та надані рекомендації з експлуатації насосних агрегатів для всіх варіантів їх роботи та геометричних напорів. Електропостачання насосних станцій

5.29Категорійність за надійністю електропостачання насосних станцій слід приймати у відповідності з " Правилами устройства электроустановок (ПУЭ)".

5.30На кожній трансформаторній підстанції, що живить меліоративну насосну станцію, крім основного трансформатора потужністю понад 400 кВа, слід передбачати встановлення трансформатора власних потреб потужністю до 25 кВа включно. Автоматизація насосних станцій

5.31Насосні станції меліоративних систем з електродвигунами основних насосних аг-регатів напругою 0,4 кВ повинні бути, як правило, автоматизовані та телемеханізовані з ура-хуванням їх роботи без постійного чергування обслуговуючого персоналу.

5.32На насосних станціях з електродвигунами основних насосних агрегатів напругою 6 кВ, 10 кВ повинна бути автоматизована, головним чином, тільки робота допоміжного обладнання.

5.33Керування основними насосними агрегатами у цьому випадку повинно здійснюватися обслуговуючим персоналом або диспетчером керування зрошувальної системи.

5.34Системи автоматичного керування технологічними режимами насосно-силового обладнання та інших локальних систем насосної станції повинні забезпечувати:

• автоматичний пуск насосних агрегатів;

• автоматичне введення насосних агрегатів у робочий режим з будь-якого стану;

• автоматичне заповнення напірного трубопроводу;

• автоматичний вибір необхідної продуктивності за витратою, тиском, параметрами електроприводу;

• автоматичну аварійну або технологічну зупинку насосних агрегатів;

• автоматичне підтримання необхідного розрядження у вакуумсистемі;

• автоматичну роботу дренажної системи;

• автоматичну роботу вентиляційних установок.

6 ЗАХИСНІ ДАМБИ

6.1При проектуванні захисних дамб необхідно дотримуватися вимог СНіП 2.06.05, а також вимог, викладених в 1.8 цих норм.

6.2Захисні дамби залежно від сільськогосподарського використання земель можуть бути затоплювані та незатоплювані. При вирощуванні на обвалованій території озимих культур, багаторічних насаджень необхідно проектувати незатоплювані дамби, що захищають територію від затоплення протягом усього року. В інших випадках вибір типу дамб (затоплювані чи незатоплювані) слід визначати на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

6.3Затоплювані дамби, які захищають від затоплення у період літньо-осінніх дощів при піднятті води у водотоці або водоймі, слід проектувати з урахуванням впливу весняного паводка на грунт, дороги, осушувальну мережу.

7 НОРМИ ВІДВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

7.1Відведення земель для меліоративного будівництва повинно провадитись у відповідності з вимогами СН 461, СН 465, СН 467, СН 474 і вимогами цих норм.

7.2Проект відведення земель у постійне та тимчасове користування, складений з урахуванням технічних рішень проекту меліоративної системи, повинен затверджуватися у відповідності з вимогами Земельного кодексу України.

7.3Смуги землі для меліоративних каналів слід відводити ділянками з урахуванням термінів будівництва, передбачених проектом.

7.4Ширина смуги, що відводиться у постійне користування, визначається з урахуванням експлуатаційних доріг уздовж каналу та двосторонньої охоронної смуги завширшки 1 м.

7.5У розмір ділянки землі, що відводиться у тимчасове користування, слід включати землі резервів та кавальєрів грунту, а також технологічних проїздів.

Після закінчення робіт родючість земельних ділянок повинна бути відновлена шляхом рекультивації і землі повертаються у сільськогосподарське використання.

7.6Прокладання трас повітряних ліній електропередач (ПЛ) та повітряних ліній зв'язку (ПЗ) через поливні землі не допускається.

7.7У постійне користування організаціям, які експлуатують ПЛ та ПЗ, відчужуються ділянки землі, що знаходяться під опорами ПЛ та ПЗ. Розмір відчужуваної ділянки землі дорівнює площі опори плюс 1 м по периметру опори для ПЛ від 6 до 20 кВ; для ПЛ від 35 до 500кВ-2м.

7.8Ширину смуги землі, що відводиться у тимчасове користування на час будівництва кабельних ліній електропередачі, траси яких проходять через поливні землі, слід приймати:

а) для кабельних ліній напругою до 35 кВ - 4м;

б) " " 110 кВ - 6м.

7.9При проходженні траси ПЛ уздовж меж зрошуваних земель мінімальна відстань між межею поля та горизонтальною проекцією крайнього проводу ПЛ повинна бути:

а) напругою до 20 кВ - 2 м;

б) " від 35 кВ до 10 кВ - 4 м;

в) " " 150 кВ " 220 кВ - 5 м;

г) " " 330 кВ " 400 кВ - 8 м.

.

8 РЕКОНСТРУКЦІЯ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

8.1Реконструкція меліоративних систем повинна виконуватися комплексно з урахуванням економічного, соціального та природоохоронного ефекту.

8.2У структурі виробничих витрат, які приймаються для розрахунку ефективності, слід враховувати капітальні вкладення на заходи для реконструкції зрошувальної та осушувальної мереж, поліпшення стану поверхні сільськогосподарських угідь, поліпшення меліоративного стану системи.

8.3До капітальних вкладень на поліпшення екологічного стану земель, прилеглих до зрошуваних, слід включати витрати на рибоохорону, будівництво об'єктів для збирання скидних вод, витрати на їх утилізацію, боротьбу із затопленням та підтопленням.

При осушенні враховуються капітальні вкладення на протипаводкові, протиерозійні заходи, а також заходи для захисту від розмивання русел водоприймачів.

8.4При визначенні суми капітальних вкладень на реконструкцію до виробничих витрат слід включати капітальні вкладення на будівництво додаткових сховищ для зерна, картоплі, овочів, фруктів, складів пально-мастильних матеріалів.

8.5До складу одноразових витрат, крім виробничих, слід включати: капітальні вкладення в соціальну інфраструктуру, на підготовку та перепідготовку кадрів, будівництво і реконструкцію автомобільних доріг з твердим покриттям.

8.6При формуванні переліку об'єктів можливої реконструкції в першу чергу повинні включатися об'єкти з незадовільною екологічною обстановкою, а також об'єкти, що дають найбільший еколого-економічний ефект. Реконструкція зрошувальних систем

8.7У проекті реконструкції повинні бути розглянуті такі питання: причини і характер засолення грунтів під час зрошення; обгрунтування та вибір типу колекторно-дренажної мережі; обгрунтування необхідності перевлаштування міжгосподарської та внутрішньогосподарської мереж, споруд, доріг; обгрунтування вибору нових способів поливу і дощувальної техніки; водозабезпеченість, автоматизація водорозподілу та поливу; місця розміщення територій, що охороняються, і шляхів міграції диких тварин.

8.8При комплексній реконструкції необхідно передбачати досягнутий на даний час технічний рівень будівництва та експлуатації зрошувальних систем, широке застосування нових конструкцій та матеріалів, механізацію і автоматизацію роботи системи, підвищення надійності споруд.

8.9Часткова реконструкція може виконуватись:

• на зрошувальній мережі, коли планове розміщення її залишається незмінним, а сама мережа оснащується більш досконалими конструкціями і спорудами для зменшення втрат води та створення умов для застосування технічно досконалих засобів поливу;

• на колекторно-дренажній мережі (КДМ) на меліоративне неблагополучних землях шляхом заміни її більш досконалими конструкціями;

• на зрошувальній мережі з капітальним плануванням поверхні поливних ділянок, треба передбачати, у разі потреби, зміни планового розміщення зрошувальної мережі, розмірів та форм поливних ділянок для впровадження більш досконалої техніки поливу; при цьому можливе зрошення додаткових площ у розмірах, які залежать від об'єму заощадженої внаслідок реконструкції води;

• на зрошувальній мережі з метою застосування досконалої техніки поливу, коли планове положення існуючої мережі може залишитися незмінним, але забезпечуються умови для якісного поливу.

8.10При частковій реконструкції повинні вирішуватися найбільш актуальні на даний час завдання з меншими витратами і обсягами робіт при порівняно високій ефективності капітальних вкладень.

8.11Для складання проектно-кошторисної документації на реконструкцію зрошувальних систем повинні виконуватися агроекономічні, топографо-геодезичні, інженерно-геологічні, гідрогеологічні, грунтово-меліоративні, гідрологічні та гідротехнічні вишукування.

8.12Якісну оцінку стану земель, технічного рівня окремих елементів та зрошувальних систем в цілому повинно давати порівняння загальних і окремих водно-сольових балансів зрошуваних земель за такими показниками:

• спрямованість меліоративних процесів (при позитивному балансі водно-сольовий режим формується за типом накопичення запасів солей, при негативному — за типом розсолення);

• фактична дренованість зрошуваної території;

• винесення солей із зони аерації;

• втрати води в системах та їх роль у формуванні водно-сольового режиму грунтів, при цьому встановлюють причину непродуктивних втрат та намітають шляхи їх усунення;

• загальна оцінка сучасного технічного стану зрошувальних систем з урахуванням продуктивності зрошуваних земель та затрат матеріальних, трудових і водних ресурсів.

8.13Підвищення водозабезпеченості зрошувальних систем, що реконструюються, можливе за рахунок:

• створення додаткових джерел;

• регулювання внутрішньосистемного стоку;

• використання скидних, дренажних (очищених) та підземних вод;

• підвищення коефіцієнта корисної дії (ККД) міжгосподарської та внутрішньогосподарської мереж;

• застосування автоматизованої системи управління (АСУ) експлуатації на базі автоматизованого водорозподілу;

• технічного вдосконалення зрошувальної мережі та техніки поливу;

• улаштування водосховищ добового або декадного регулювання внутрішньо-системного стоку.

8.14Впровадження засобів автоматизації і телемеханізації слід передбачати насамперед на закритих зрошувальних системах.

8.15Протифільтраційні заходи слід вибирати залежно від поєднання гідрогеологічних умов, протяжності каналів, фільтраційних властивостей грунту, необхідного зменшення втрат та з переважним використанням місцевого матеріалу. Прийняті протифільтраційні заходи слід обґрунтовувати технікоекономічними розрахунками.

8.16Економічний ефект Е, грн., від реконструкції на 1 га площі нетто для окремого господарства рекомендується визначати за формулою

E=Ew+Ed+Es+Ep, (30) де Ew-ефект від підвищення водозабезпеченості шляхом автоматизації вимірювання та обліку зрошувальної води, грн.;

Ed-ефект від оптимізації меліоративного режиму на базі досконалих типів дренажу, грн.;

Es-ефект від реконструкції зрошувальної мережі, облицювання каналів, будівництва трубчастої мережі, застосування досконалої техніки і способів поливу, грн;

Ер-ефект від планування зрошуваних земель, грн. Реконструкція осушувальних систем

8.17Реконструкція здійснюється на основі проекту (робочого проекту), складеного за матеріалами спеціальних вишукувань і обстежень у відповідності з 8.11.

8.18У проекті реконструкції повинні бути детально розглянуті такі питання: причини і характер перезволоження грунтів на раніше осушених землях; вибір способу осушення і об-грунтування параметрів регулювальної мережі; обгрунтування необхідності ремонту або реконструкції елементів осушувальної мережі, споруд та доріг; обгрунтування необхідності улаштування додаткових каналів, колекторів, дрен, споруд та. доріг.

8.19При перебудові відкритої осушувальної мережі на закриту траси дрен слід намічати у поперечному напрямку до мережі відкритих каналів, а на слабоводопроникних грунтах у місцях перетину дрени з каналами, що ліквідуються, передбачати поглинальні колонки з засипкою їх фільтруючим матеріалом до орного шару грунту.

8.20У процесі виконання робіт, пов'язаних з реконструкцією осушувальних систем, щоб уникнути заболочування земель, слід передбачати пропускання транзитом об'ємів води, які скидаються з осушувальних систем, що лежать вище на водозборі, а також заходи щодо запобігання негативному впливу будівництва на якість води в каналах та водотоках, розміщених нижче за течією.

8.21Незадовільне сільськогосподарське використання осушених земель або неякісне виконання експлуатаційних заходів не може бути підставою для реконструкції осушувальних систем.

9 ОЦІНКА ВПЛИВУ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ (ОВНС)

9.1При підготовці розділу ОВНС слід керуватися вимогами Закону України "Про екологічну експертизу", державними будівельними нормами ДБН А.2.2-1, а також іншими законодавчими та нормативними природоохоронними актами.

9.2У процесі розробки ОВНС повинні бути розглянуті та вивчені такі питання:

• джерела, види впливу меліоративних систем і споруд на навколишнє природне середовище;

• показники і категорії оцінки впливу меліоративних систем та споруд на стан навко-лишнього природного середовища, методи контролю;

• оцінка впливу на стан навколишнього природного середовища.

9.3Як джерело впливу на навколишнє природне середовище слід розглядати комплекс робіт у період, що передує будівництву меліоративних систем, у період будівництва, експлуатації, розширення, реконструкції систем, а також наслідки аварійних ситуацій.

9.3.1Основні види можливого впливу меліоративних систем та споруд на стан навко-лишнього природного середовища визначаються, виходячи з конкретних природних умов об'єкта, що проектується, з урахуванням:

• зміни природного ландшафту;

• порушення структури та забруднення грунтів;

• вилучення сільськогосподарських угідь, вирубання лісів;

• зміни рівневого та хімічного режиму ґрунтових та підземних вод;

• затоплення та підтоплення земель меліоративної системи та прилеглих до них земель;

• забруднення водоприймачів дренажним стоком;

• зміни умов та ефективності господарської діяльності на території меліоративної системи;

• зміни санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації;

• зміни умов життя населення.

9.4Вплив меліоративної системи на компоненти навколишнього середовища повинен оцінюватися за такими параметрами:

• інтенсивність впливу;

• періодичність впливу;

• просторові межі впливу.

9.5Критерії оцінки впливу меліоративних систем та споруд на стан навколишнього середовища наведено в таких нормативних документах:

• ГОСТ 17.4.3.03;

• СНіП 2.06.15;

• ГОСТ 17.1.3.05, ГОСТ 17.1.3.06, ГОСТ 17.1.3.04, ГОСТ 17.1.3.11.

9.6Для запобігання можливого негативного впливу осушення на річковий стік, виходячи з конкретних умов об'єкта, що проектується, необхідно передбачати:

• точне визначення та облік у водогосподарському балансі потреб у воді для зволоження осушених земель;

• мінімальну зміну площі річкових водозборів, які включають меліоративні системи;

• створення стокорегулювальних водосховищ на малих річках, притоках річок-водоприймачів;

• створення достатньої кількості регулювальних водопідпірних споруд на меліоративній мережі;

• максимальне збереження існуючих та створення нових лісонасаджень, у тому числі захисних лісових смуг;

• суворе дотримання запроектованого режиму експлуатації меліоративної системи, особливо в частині керування водорегулювальними спорудами.

9.7У заходах для запобігання зниження рівня ґрунтових вод на прилеглій території залежно від величини зниження та ширини зони впливу меліоративної системи (з урахуванням їх сезонних змін), гідрогеологічних умов, рельєфу місцевості, умов водного живлення об'єкта, що меліорується, та характеру меліоративної системи, що проектується, слід передбачати:

• створення захисних каналів (головних дрен) з підтриманням у них, необхідних рівнів води;

• двостороннє регулювання водного режиму осушуваних земель; при цьому в умовах Українського Полісся слід проектувати, як правило, осушувально-зволожувальні меліоративні системи з акумуляцією дренажного стоку та подальшим використанням його у разі потреби для зрошення осушуваних земель;

• реконструкцію осушувальних систем односторонньої дії, що не забезпечують регу-лювання водного режиму в необхідному напрямку;

• створення осушувально-зволожувальних систем на базі вертикального дренажу або в поєднанні з горизонтальним;

• вибір такої схеми розміщення осушувальної мережі, щоб по контуру осушуваного масиву досягалось найменше зниження рівня грунтових вод;

• посилення інфільтраційного живлення грунтових вод на прилеглій території шляхом затримання поверхневого стоку на вододільних ділянках, створення ставів та водосховищ.

9.8Можливі екологічні наслідки зміни рівня грунтових вод слід оцінювати для різних ділянок прилеглої території залежно від величини зниження, характеру господарського використання території та природного ландшафту.

9.9Оцінка впливу меліоративної системи на навколишнє середовище повинна визначатися у відповідності з ДБН А.2.2-1. Рибозахисні заходи та обладнання

9.10При проектуванні водозаборів на рибогосподарських водоймах необхідно передбачати, за погодженням з органами рибоохорони, установку спеціальних пристроїв для запобігання попаданню риби у водозабірні споруди.

9.11Рибозахисні, рибопропускні споруди слід проектувати, керуючись СНіП 2.06.01, СНіП 2.06.07.

9.12При розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в експлуатацію нових, реконструкції та розширенні діючих меліоративних об'єктів на рибогосподарських водоймах необхідно, за погодженням з органами рибоохорони, передбачати у проектах і кошторисах та здійснювати заходи щодо збереження рибних запасів, а при будівництві гребель-також заходи щодо використання водосховищ під рибне господарство. Захисні лісові насадження

9.13На меліоративних системах слід передбачати захисні лісові насадження.

Залежно від природних умов захисні лісові смуги (лісосмуги) слід проектувати за таким призначенням: полезахисні, водоохоронні, грунтозахисні та для озеленення.

9.14Площа, яку передбачають під створення полезахисних лісосмуг, не повинна перевищувати 4 % площі зрошення. Площу лісосмуг уздовж магістральних та розподільних каналів слід установлювати залежно від довжини каналу та ширини лісосмуги з урахуванням створення вільного доступу до каналів для очищення та ремонту. Довжину лісосмуги необхідно приймати не менше ніж 60 % довжини каналу.

Площі для інших груп лісосмуг (уздовж доріг, навколо ставів, біля поселень, насосних станцій, тваринницьких комплексів) слід визначати, керуючись РСН 320.

9.15Полезахисні лісові смуги необхідно розміщувати в двох взаємно перпендикулярних напрямках:

• поздовжньому (основні) - поперек переважних для даної місцевості вітрів (суховійних, що викликають пилові бурі, заметільних);

• поперечному (допоміжні) - перпендикулярно поздовжнім.

9.16При організації території зрошуваних земель слід передбачати розміщення полів сівозмін та окремі поливні ділянки довгою стороною перпендикулярно напрямку вітрів, що мають перевагу, або з відхиленням від нього не більше ніж на 30°.

9.17На схилах, що зазнають водної ерозії, крутістю понад 1,5° поздовжні грунтово-захисні та водоохоронні лісові смуги необхідно розміщувати поперек схилів за горизонталями, узгоджуючи із загальною організацією території, агрономічними та гідротехнічними протиерозійними заходами. Охорона тварин

9.18На лінійних спорудах (каналах, трубопроводах) слід передбачати спеціальні переходи для диких тварин. Конструкцію та кількість переходів необхідно приймати на підставі даних про шляхи міграції тварин залежно від їх кількості, видових, морфологічних особливостей та особливостей поведінки.

9.19Для водопою та виходу копитних тварин, які потрапили в канали, слід передбачати на трасі магістральних каналів через кожні 800 м положисті ділянки.

9.20Не допускається знищення деревно-чагарникової рослинності хімічними засобами у місцях масового перебування тварин. Охорона вод

9.21Заходи та вимоги щодо охорони водних та зв'язаних з ними природних ресурсів при проектуванні меліоративних систем повинні визначатися на основі положень Водного кодексу України, схем комплексного використання та охорони водних ресурсів, а також схем розвитку меліорації басейну, регіону.

9.22При проектуванні у складі меліоративної системи водосховищ як джерела водозабору або приймачів поворотних вод, заходи щодо охорони вод повинні визначатися відповідно до СНіП 2.04.02.

9.23Скидні води перед надходженням їх у водоприймачі повинні очищатися за допомогою біоінженерних споруд.

9.24На меліоративних системах та прилеглих до них територіях необхідно передбачати заходи щодо охорони вод від виснаження, зміни водного режиму природних комплексів, які охороняються, збереження або поліпшення водного режиму та умов водокористування. У складі проекту слід провадити розрахунки гранично допустимих скидів (ГДС).

9.25Лісомеліоративними заходами для охорони вод від забруднення необхідно передба-чати створення водоохоронних лісових зон та лісосмуг, які відповідають загальній системі за-хисного лісорозведення. Водоохоронні зони слід створювати уздовж берегів водойм, водосховищ зі збереженням природної рослинності та насадженням дерев і чагарників, що мають господарську цінність та високий водоохоронний ефект.

9.26Санітарно-гігієнічні заходи слід передбачати для забезпечення санітарних вимог до режиму (витрати, запаси, рівні поверхневих та підземних вод) та якості вод, що визначаються ГОСТ 17.1.3.04, ГОСТ 17.1.3.05, ГОСТ 17.1.3.06, ГОСТ 17.1.3.11.

9.27При використанні водних об'єктів меліоративних систем або водних джерел, що перебувають у зоні їх впливу, для господарсько-питного водопостачання вимоги до охорони джерел та водопровідних споруд визначаються СНіП 2.04.02.

Додаток А

(обов'язковий)

Терміни та визначення 1 Аерозольне зрошення — 11 Дощувальна машина — машина для дрібнодисперсне зво-ложення, дощування поливу до-щуванням сільськогосподарських дрібнорозпиленою водою з метою культур, частина дощувальних систем. поліпшення мікроклімату в приземному шарі повітря, регулювання температурного 12 Дощувальний апарат-пристрій з режиму й поліпшення водного живлення рухомими елементами, призначений для рослин. утворення штучного дощу з метою зволоження 2 Вертикальний меліоративний дренаж-вид грунту, рослин, приземного шару повітря. дренажу, який дає змогу за допомогою дренажних 13 Дощувальна насадка-робочий орган без свердловин керувати водним і сольовим рухливих частин, для створення і розподілу режимами грунтів. штучного дощу по площі поливу. 3 Водоприймач гідромеліоративної мережі - 14 Допустима інтенсивність дощування - природний або штучний водотік або водойма, а інтен-сивність штучного дощу, при якій не також зниження рельєфу, в які відводяться води з утворюється по-верхневий стік. осушуваних земель або скидаються води з якої- 15 Допустимий уклон поверхні поливної небудь території. ділянки — уклон, що допускає застосування 4 Вологозарядковий полив — полив за даного способу поливу і поливної техніки. підвищеною нормою у позавегетаційний період 16 Дренажний стік при осушенні земель - для створення до початку посівного періоду ґрунтовий і трансформований поглиначами досить високих запасів вологи у грунті. поверхневий стік, що забирається і відводиться 5 Внутрішньогрунтове зрошення-спосіб дренами або дренажними системами при зрошення, при якому грунт зволожується осушенні боліт або перезволожених капілярним шляхом з труб-зволожувачів, мінеральних земель. укладених у підорному шарі. 17 Дрена-підземний штучний водотік 6 Гідромеліорація-сукупність заходів та (гончарна, пластмасова або інша труба, споруд, які забезпечують поліпшення свердловина) у грунті для збирання та природних умов відведення ґрунтових вод. сільськогосподарського використання земель 18 Дренаж -1) система підземних каналів шляхом регулювання водного режиму грунтів. (дрен), за допомогою яких здійснюється 7 Гідромеліоративна система — комплекс осушення сільсько-господарських земель, взає-модіючих споруд та технічних засобів для відведення від споруд підземних (ґрунтових) гідромеліорації земель. вод та зниження їх рівня; 8 Гідромодуль-питома витрата води, яку 2) спосіб осушення місцевості шляхом потрібно подати за одну секунду на один гектар штучного зниження дзеркала фунтових вод або під час поливу конкретної культури. їх відведення за допомогою дренажних канав, 9 Горизонтальний меліоративний дренаж-труб-дрен; система закритих штучних водотоків, призначених 3) природне або штучне осушення для осушення території й регулювання рівня водоносних гірських порід — стікання води до ґрунтових вод і розміщених на невеликій глибині природних знижень (річок, озер тощо) або до майже паралельно поверхні землі з певним штучних споруд (каналів, колодязів тощо). уклоном. Види Д: вузькотраншейний, безтраншейний, 10 Дощування-спосіб поливу бе'і-трубчастий, безуклонний. сільськогосподарських культур, при якому вода спеціальними пристроями розбризкується у вигляді штучного дощу на зрошуваній площі.

19 Захисна осушувальна мережа-комплекс ресурсів води і перекидання її по каналах і каналів і дрен осушувальної та осушувально-трубопроводах з інших територій. зволожувальної систем, призначений для 32 Зрошувальна норма-кількість води, що перехоплення стоку поверхневих і фунтових вод подається під час поливання на 1 га посівів і переведення його на об'єкти меліорації. протягом вегетаційного періоду. 20 Імпульсне дощування-полив періодично 33 Зрошувальна мережа-постійні й по-вторюваними імпульсами струменя води із тимчасові канали, трубопроводи зрошувальних спеціальних дощувальних апаратів. систем, по яких подається вода з джерела 21 Краплинне зрошення-зрошення на зрошувані землі. внутрішньогрунтове зрошення, при якому 34 Зрошувальна система-земельна рослини забезпечуються водою і добривами за територія з розміщеними на ній гідротехнічними допомогою точкових мікроводовипус-ків-спорудами, що забезпечують зрошення цієї крапельниць. території. 22 Коефіцієнт корисної дії зрошувальної 35 Зрошення земель-підведення води на мережі-показник, що характеризує рівень поля для штучного зволоження грунту з метою корисного використання води при зрошенні. поліпшення живильного і теплового режиму 23 Кротовий меліоративний дренаж-рослин, мікроклімату грунту і приземного шару безтруб-частий дренаж у вигляді круглих повітря; вид меліорації. порожнин, прокладених кротодренажними 36 Осушувані землі-земельна територія, машинами у фунті на потрібній глибині. 24 обладнана осушувальною мережею для Ловильні дрени — горизонтальні трубчасті дре-ліквідації надлишкової зволоженості ни для перехоплення фунтових і поверхневих кореневмісного шару фунту, підтримання в вод, що надходять на осушувану територію з ньому оптимального водно-повітряного режиму. прилеглого водо-забору. 37 Осушення земель-видалення 25 Локальне зрошення — зрошення надлишку вологи із кореневмісного шару обмеженого об'єму грунту поблизу рослини. грунту; вид меліорації. 26 Меліоровані землі-землі, недостатня 38 Осушувальна мережа-мережа постійних природна родючість яких поліпшується за і тимчасових каналів, колекторів і дрен, допомогою сільськогосподарських меліорацій. призначених для приймання води з осушуваної 27 Меліоративний фонд-землі, що території і відведення її у водоприймач. потребують докорінного або поверхневого 39 Осушувальна система-надмірно поліпшення шляхом проведення гідротехнічних зволожена земельна ділянка з гідротехнічними і хімічних меліорацій, аг-ромеліоративних спорудами, що забезпечують її осушення. заходів і культуртехнічних робіт. 40 Осушувальний колектор-водовід 28 Модуль дренажного стоку-кількість провідної осушувальної мережі для відведення води, що відводиться осушувальною мережею у води, зібраної огороджувальпою і вигляді дренажного стоку в одиницю часу з регулювальною осушувальними мережами. одиниці площі. Виражається в літрах за секунду 41 Осушувально-зрошувальна система — з гектара. меліоративна система, призначена для 29 Нагірна дрена-меліоративна дрена осушення і зрошення певного масиву земель. захисної осушувальної мережі, призначена для 42 Перезволожені землі-землі перенасичені перехоплення поверхневого стоку з розміщеної водою, що утруднює їх господарське вище території. використання. 30 Норма осушення-величина зниження 43 Поверхневе зрошення-спосіб зрошення, рівня фунтових вод на осушуваній території, при якому вода розподіляється по поверхні потрібна для нормального розвитку грунту у вигляді суцільного шару або окремих сільськогосподарських культур. струменів. 31 Обводнення-забезпечення водою безводних і маловодних районів шляхом 44 Полив-штучне зволоження використання місцевих кореневмісного шару фунту й приземного шару повітря для поліпшення водного й теплового режимів.

45 Поливна смуга-обвалована смуга землі, 52 Протизаморозковий полив-полив дощуванмає поздовжній уклон і затоплюється водним по-ням для захисту рослин выд заморозку. током з одночасним просочуванням води у грунт. 53 Розподільна борозна-гідромеліоративна бо- 46 Поливна ділянка-ділянка зрошуваних земель, розна тимчасової поливної мережі, яка розподіляє яку обслуговує один зрошувач. воду між поливними борознами або смугами. 47 Поливний чек-обвалована частина поливної 54 Режим зрошення-доцільні терміни й норми ділянки, що затоплюється водою з наступним про-поливу, а також норми зрошення культур у конкретсочуванням її у грунт. них кліматичних (метерологічних), грунтових і аг- 48 Поливна машина для зрошення-пересувна рокліматичних умовах. машина для подачі та розподілу води на поливній 55 Зволожувально-осушувальна система-меліділянці. оративна система, призначена для зволоження і 49 Поливна борозна-гідромеліоративна бороз-осушення певного масиву земель. Містить елементи на, що розподіляє водний потік по поверхні грунту зволожувальної та осушувальної систем, причому з одночасним просочуванням води через її дно та частина елементів має двостороннє призначення. укоси. 56 Удобрювальний полив-зволоження грунту во- 50 Полив напуском-полив грунту шляхом за-дою, яка містить у розчинному або завислому виді повнення поливних чеків. спеціально добавлені живильні речовини. 51 Промивний полив — полив, що провадиться для зменшення вмісту у грунті шкідливих для рослин речовин.

Додаток Б

(обов'язковий)

Основні літерні позначення А-площа, що меліорується; зрошувальної мережі; Ас-площа, яка поливається Vr-об'єм води, що підлягає відведенню;

дощувальною машиною за T-водопровідність пласта;

сезон (сезонне навантаження); b-ширина дна каналу; Аnt-площа, що меліорується, Bcr-ширина каналу за урізом води при нетто; критичній глибині води; Abr-площа, що меліорується, ad-відстань між дренами; брутто; dd-глибина до осі дрени; B-ширина каналу за урізом dwh-дефіцит вологи у водному балансі; води; dwbm-середньозважений дефіцит вологи у E-випаровування; водному балансі; Es-коефіцієнт корисного dmw-середньодобовий дефіцит використання води на водоспоживання;

зрошувальній системі; dc-глибина наповнення каналу; E1 - коефіцієнт корисної дії Н1 - глибина лотка; мережі; d1 - глибина наповнення лотка; Eb-коефіцієнт корисної дії d-критична глибина;

cr каналу; h-шар води біля нижньої дамби;

inƒ ETcrop-евапотранспірація;

hm-середній шар затоплення; Jn-зрошувальна норма;

hsup-шар води біля верхньої дамби; Jnnt-зрошувальна норма нетто;

∆h-перевищення бровки берми Jmnt-середньозважена

(дамби) над рівнем води;

зрошувальна норма нетто; h-гідравлічні втрати;

f Jnd-осушувальна L-середній уклон місцевості;

not норма; і-критичний уклон;

cr Pc-ефективні

L-відстань між дамбами лиманів; опади; т-коефіцієнт закладання укосу; Qnt-витрата води п-кількість імпульсних дощувачів;

s нетто; n-кількість імпульсних дощувачів на st Kƒ-коефіцієнт форсування системі; витрати; nh-кількість одночасно працюючих Qbr-витрата води брутто; зволожувачів; Qeƒ-фільтраційні втрати; h-відстань від осі дрени до водоупору;

d Qsd-витрата води дощувальної lh-довжина зволожувача; машини; q-питома витрата води (гідромодуль); Qhl-витрата трубчастого qi-величина вбирання води грунтом; зволожувача; φ-відносна вологість повітря; Qcol-розрахункова витрата; r-радіус заокруглення Qh-витрата каналу;

зволожувального Va-розрахункова швидкість вітру;

трубопроводу; vm-середня швидкість вітру; R-гідравлічний радіус; Χ-змочений периметр; S-площа живого перерізу; t-товщина облицювання; Vus-об'єм корисно використаної n-коефіцієнт шорсткості; води; С-коефіцієнт Шезі; Vw-об'єм води, що забирається; Кul-коефіцієнт земельного використання; Vl-втрати води з мережі на Кdау-коефіцієнт використання робочого фільтрацію; часу доби; Vlt-технічні втрати води на γ l-коефіцієнт, який враховує втрати полі;

робочого часу через метеорологічні умови. Vls-технологічні скиди води із

Додаток В

(обов'язковий)

Перелік нормативних документів, на які є посилання в ДБН У цих нормах наведено посилання на такі нормативні документи: • ДСТУ Б А.2.4-10-95 Система проектної документації для будівництва. Правила виконання специфікацій обладнання, виробів і матеріалів; • ДБН А.2.2-1-95 Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. Основні положення проектування; • ДБН А.2.2-3-97 Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва; • ДБН А.3.1-3-94 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення; • ДБН А.3.1-5-96 Організація будівельного виробництва; • ДБН 360-92 Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень; • СНіП 1.04.03-85* Нормы продолжительности строительства и задела в строительстве предприятий зданий и сооружений; • СНіП 2.01.14-83 Определение расчетных гидрологических характеристик; • СНіП 2.02.01-83 Основания зданий и сооружений; • СНіП 2.02.02-85 Основания гидротехнических сооружений; • СНіП 2.03.11-85 Защита строительных конструкций от коррозии; • СНіП 2.04.02-84. Водоснабжение. Наружные сети и сооружения; • СНіП 2.04.12-86 Расчет на прочность стальных трубопроводов; • СНіП 2.05.02-85 Автомобильные дороги; • СНіП 2.05.03-84* Мосты и трубы; • СНіП 2.05.11-83 Внутрихозяйственные автомобильные дороги в колхозах, совхозах и других сельскохозяйственных предприятиях и организациях; • СНіП 2.06.01-86 Гидротехнические сооружения. Основные положения проектирования; • СНіП 2.06.04-82* Нагрузки и воздействия на гидротехнические сооружения (волновые, ледовые и от судов); • СНіП 2.06.05-84* Плотины из грунтовых материалов; • СНіП 2.06.06-85 Плотины бетонные и железобетонные; • СНіП 2.06.07-87 Подпорные стенки, судоходные шлюзы, рыбопропускные и рыбозащитные сооружения; • СНіП 2.06.15-85 Инженерная защита территории от затопления и подтопления; • СНіП І1-39-79 Железные дороги колеи 1520 мм; • СНіП 3.01.03-84 Геодезические работы в строительстве; • СНіП 3.02.01-87 Земляные сооружения. Основания и фундаменты; • СНіП 3.05.04-85* Наружные сети и сооружения водоснабжения и канализации; • СНіП 3.07.01-85 Гидротехнические сооружения речные; • СНіП ІІІ-4-80* Техника безопасности в строительстве; • СНіП ІІІ-42-80 Магистральные трубопроводы; • СН 461-74 Нормы отвода земель для линий связи; • СН 465-74 Нормы отвода земель для электрических сетей напряжением 0,4 - 500 Кв; • СН 467-74 Нормы отвода земель для автомобильных дорог; • СН 474-75 Нормы отвода земель для мелиоративных каналов;

• СН 478-80 Инструкция по проектированию и монтажу сетей водоснабжения и канализации из пластмассовых труб; • ГОСТ 9.602-89 ЕСЗКС. Сооружения подземные. Общие требования к защите от коррозии; • ГОСТ 12.1.013-78 ССБТ. Строительство. Электробезопасность. Общие требования; • ГОСТ 12.1.046-85 ССБТ. Строительство. Нормы освещения строительных площадок; • ГОСТ 12.3.003-86 ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности; • ГОСТ 12.3.009-76 ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности; • ГОСТ 12.3.036-84 ССБТ. Газопламенная обработка металлов. Требования безопасности; • ГОСТ 17.1.2.03-90 Охрана природы. Гидросфера. Критерии и показатели качества воды для орошения; • ГОСТ 17.1.3.04-82 Охрана природы. Гидросфера. Общие требования к охране поверхностных и подземных вод от загрязнения пестицидами; • ГОСТ 17.1.3.05-82 Охрана природы. Гидросфера. Общие требования к охране поверхностных и подземных вод от загрязнения нефтью и нефтепродуктами; • ГОСТ 17.1.3.06-82 Охрана природы. Гидросфера. Общие требования к охране подземных вод; • ГОСТ 17.1.3.11-84 Охрана природы. Гидросфера. Общие требования охраны поверхностных и подземных вод от загрязнения минеральными удобрениями; • ГОСТ 17.4.3.03-85 Охрана природы. Почвы. Общие требования к методике определения загрязняющих веществ; • ГОСТ 17.4.3.05-86 Охрана природы. Почвы. Требования к сточным водам и их осадкам для орошения и удобрения; • ГОСТ 539-80 Трубы и муфты асбестоцементные напорные. Технические условия; • ГОСТ 7512-82 Контроль неразрушающий. Соединения сварные. Радиографический метод; • ГОСТ 9583-75 Трубы чугунные напорные, изготовленные методами центробежного и полунепрерывного литья. Технические условия; • ГОСТ 11920-93 Трансформаторы силовые масляные общего назначения напряжением до 35 кВ включительно. Технические условия; • ГОСТ 12586.0-83 Трубы железобетонные напорные виброгидропрессованные. Технические условия; • ГОСТ 12586.1-83 Трубы железобетонные напорные виброгидропрессованные. Конструкция и размеры; • ГОСТ 12730.0-78 Бетоны. Общие требования к методам определения плотности, влажности, водопоглощения, пористости и водонепроницаемости; • ГОСТ 12730.5-84 Бетоны. Методы определения водонепроницаемости; • ГОСТ 14782-86 Контроль неразрушающий. Соединения сварные. Методы ультразвуковые; • ГОСТ 21778-81 Система обеспечения точности геометрических параметров в строительстве. Основные по-ложения; • ГОСТ 21779-82 Система обеспечения точности геометрических параметров в строительстве. Технологические допуски; • ГОСТ 21780-83 Система обеспечения точности геометрических параметров в строительстве. Расчет точности; • РСН 320-86 Планування, забудова та благоустрій виробничих зон сільських населених пунктів Української РСР; • ВСН 33-2.2.03-85 Мелиоративные системы и сооружения. Дренаж на орошаемых землях; • ВСН 33-2.2.12-87 Мелиоративные системы и сооружения. Насосные станции. Нормы проектирования; • ТУ 14-3-1247-83 Трубы чугунные напорные под резиновую манжету; • ТУ УЗЗ. 01035495-268-97 Труби сталеві з антикорозійним покриттям;

• Пособие к ВСН 33-2.1.05-90 Гидрогеологические прогнозы. Утверждено приказом В/О "Союзводпроект" от4.08.87 г. № 252; • "Инструкция по проектированию и выращиванию защитных лесных насаждений на землях сельскохозяйственных предприятий Украинской ССР". Утверждена Министерством сельского хозяйства УССР и Министерством лесного хозяйства УССР. Киев - 1979; • "Правила прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом меліоративних і водогосподарських об'єктів державного замовлення". Затверджені Мінсільгоспродом України (лист від 31.08.93 р. № 37-4-12/4996) і Держводгоспом України (лист ЮГ/8-364 від 13.09.93 р.) та погоджені з Міністерством у справах будівництва і архітектури України (лист № 7/6- 59 від 18.09.93 р.) • "Правила устройства электроустановок (ПУЭ)". Согласованы с Госстроем СССР 13 января 1977 г. Утверждены Главтехуправлением и Госэнергонадзором Минэнерго СССР 5 октября 1979 г. Издание 6-е Москва. Энергоатом-издат. 1987.

Додаток Д

(рекомендований)

Зрошувальні норми сільськогосподарських культур

5 0 5

Додаток Е

(рекомендований)

Умови застосування поздовжньої та поперечної схем поливу

Примітка 1. Ступінь водопроникності характеризується питомим вбиранням води, л/с на 100 м борозни, визначений при водно-фізичних вишукуваннях на типових ділянках: сильний – 0,4-0,2; середній – 0,2-0,1; слабкий – 0,1.

Примітка 2. Над рискою знак «плюс» означає необхідність застосування поздовжньої схеми поливу, знак « мінус» - недоцільність застосування даної схеми. Під рискою – аналогічно до поперечної схеми.

Додаток Ж

(рекомендований)

Види поливів

Форма 1

Позначення, прийняті в таблиці:

q1 — добігаюча струмина, л/с;

q2 — дозволожуюча струмина, л/с;

q

= 1,5;

при і = 0,005 - 0,004 q q

= 2,0;

при і = 0,003 q

/ - довжина борозни, м.

Примітка. Ступінь водопроникності визначається згідно з приміткою 1 додатка Е.

Рекомендована ширина міжрядь, b:

при і > 0,005, b = 0,6 м;

при і < 0,005, b = 0,9 м.

Форма 2

Примітка 1. Ступінь водопроникності визначається згідно з приміткою 1 додатка Е.

Примітка 2. Рекомендована ширина міжрядь, b:

при і ≤ 0,005, b = 0,9 м;

при і > 0,005, b = 0,6 м. Форма З Таблиця Ж.З-Полив по вузьких коротких смугах

Форма 4

Додаток И

(довідковий)

Коефіцієнти використання робочого часу

Примітка. Коефіцієнт kday враховує втрати рабочого часу на зміни позиції машини, вирівнювання водопровідного поясу, усунення дрібних поломів та можливі втрати часу із-за подачі води насосною станцією, а також втрати, що виникають з інших причин.

Таблиця И.З-Коефіцієнти використання робочого часу доби kday дощувальних машин ДДА-100МА

У метрах

ДДА-100МА

Додаток К

(рекомендований)

Коефіцієнти шорсткості п каналів та природних водотоків

-

Примітка 1. Для каналів водозбірно-скидної мережі значення коефіцієнта

- шорсткості збіль-шується на 10% порівняно ізззначенням того ж коефіцієнта для зрошувальних каналів і округлюється до найближчого, прийнятого в таблиці значення.

Примітка 2. Для каналів, будівництво яких ведеться підривним способом, значення коефіцієнта шорсткості збільшується на 10-20% залежно від розмірів прийнятої доробки перерізів каналу.

Додаток Л

(рекомендований)

Коефіцієнти закладання т укосів каналів і дамб

Таблиця Л.1

Примітка. Перше значення коефіцієнта закладання для каналів з витратою води менше 0,5 м /с, друге-з витратою води понад 10 м /с. Коефіцієнти закладання внутрішніх і зовнішніх укосів каналів можуть бути збільшеними порівняно із зазначеними в табоицях, якщо цього вимагають умови застосування прогресивних методів виконання будівельних робіт.

Додаток М

(рекомендований) Гідравлічний розрахунок каналів

Додаток Н

(обов'язковий)

Допустимі нерозмиваючі швидкості

Примітка. В таблицях Н.1-Н.4 величини допустимих нерозмиваючих швидкостей наведено для грунтів, щільність у яких становить 2650 кг/м3, при коефіцієнті умов роботи Кс = 1. При іншій щільності грунтів та інших значеннях коефіцієнта умов роботи допустимі нерозмиваючі швидкості визначаються шляхом множення величин, наведених у таблицях Н.1-Н.4, на коефіцієнт, що дорівнює

Примітка 1. ko = d5 /d95, де d5 і d95 - діаметри частинок, дрібніше яких в грунті міститься відповідно 5% та 95%.

Примітка 2. Дивись примітку до таблиці Н.1.

Примітка 1. Дивись примітку до таблиці Н.1 0

Примітка 2. Розрахункова питома зчепність повинна визначатись як добуток нормативної питомої зчепності на коефіцієнт однорідності цього грунту. За нормативну питому зчепність слід приймати середнє значення зчепності, одержане за даними випробувань (не менше 25). Коефіцієнт однорідності глинистого грунту визначається за формулою



 = 1 −, o

С де  - коефіцієнт, що характеризує вірогідність мінімальної зчепності і становить: для магістральних каналів - 2,65; для розподільників першого порядку - 2,50; для розподільників подальших порядків - 2,00;  - стандарт кривої розподілу (середня квадратична помилка);

С-нормативна питома зчепність грунту, МПа, Для розподільників низьких порядків, каналів водозбірно-скидної й колекторно-дренажної мережі у разі відсутності даних значення розрахункової питомої зчепності допускається приймати відповідно до СНіП 2.02.01 і СНіП 2.02.02.

Примітка 1. Якщо у зв’язних грунтах вміст легкорозчинних солей перевищує 3%, допустимі нерозмиваючі швидкості повинні встановлюватись на підставі спеціальних лосліджень.

Примітка 2. Дивись примітки до таблиці Н.1, Н.3.

Таблиця Н.5 Таблиця Н.7

Додаток П

(рекомендований)

Визначення транспортуючої здатності каналу і незамулюючих швидкостей рекомендований)

Визначення фільтраційних втрат води з каналів

Розрахунок фільтраційних втрат води Qf, м3/с, з каналів безперервної дії в земляному руслі при уста-леній вільній фільтрації слід виконувати, використо-вуючи такі залежності:

а) для каналів полігональної та параболічної форми

Qf = 0,0116kf (B +2dc); (P.I) b б) для каналів трапецеїдальної t-товщина облицювання, м; Ь-ширина каналу по дну, м; dc-глибина наповненняпідпору ґрунтових вод на величину втрат (a <1)

, ()Додаток Р

(рекомендований)

Визначення фільтраційних втрат води з каналів

Розрахунок фільтраційних втрат води Qf, м /с, з t-товщина облицювання, м; каналів безперервної дії в земляному руслі при уста-Ь - ширина каналу по дну, м; леній вільній фільтрації слід виконувати, використо-dc-глибина наповнення каналу при розрахунковій витраті, м; вуючи такі залежності:

т-коефіцієнт закладання укосів.

а) для каналів полігональної та параболічної форми

Усереднені коефіцієнти фільтрації протифільтраційних

Qf = 0,0116kf (B +2dc); (P.I) покриттів каналів (з урахуванням фільтрації крізь шви) слід приймати за таблицею P.2.

b б) для каналів трапецеїдальної форми при <4 Втрати при підпірній фільтрації Qfl,м3/с, слід визначати за d залежністю c

QfL=Qf a (P.6)

Q = 0,0116k   (B + 2d); (P.2) 3 f f c де Qf-фільтраційні втрати при вільній фільтрації,м /с;

b a-коефіцієнт, що характеризує вплив підпору ґрунтових при <4 вод на величину втрат (a <1) залежно від висоти d c перевищення каналу над дзеркалом ґрунтових вод і визна-

Qf, =0,0116 kf (B +Adc), (P.3) чається за таблицею P.3. де Qf-фільтраційні втрати, м3/C на 1 км довжини

Таблиця P.2 каналу;

kf-коефіцієнт фільтрації грунтів ложа ка

налу, м/добу,

В-ширина каналу по урізу води, м;

b-ширина каналу по дну, м;

dc-глибина води в каналі, м;

; А-коефіцієнти, що визначаються за таблицею P.I.

t + t + +t

1 2  n k =, (Р.4) f де t 1 - tn-потужність шару грунту, м', k1 - kn-коефіцієнт фільтрації цього шару грунту, м/добу. Розрахунки фільтраційних втрат з облицьованих каналів Qf, м3/c на 1 км, з однаковою товщиною облицювання дна й укосів при усталеній вільній фільтрації рекомендується виконувати за формулою цієнт Додаток С фільтрації

(рекомендований) цього шару

Схеми регулювання водорозподілу грунту, м/добуРозра

Постійна внутрішньогосподарська мережа

Міжгосподарська мережа

Додаток Т

(рекомендований)

Верхня межа допустимого вмісту солей

Примітка 1. Цифри без дужок відповідають вмісту гіпсу в грунтах не більше ніж 0,5%, у дужках-понад 0,5%.

Примітка 2. Вміст солей не повінен перевищувати величини будь-якого з наведених показників.

Додаток У

(рекомендований)

Розрахунок міждренних відстаней

При обгрунтуванні параметрів закритої та відкритої регулювальної осушувальної мережі необхідно використовувати матеріали фактичних спостережень на об'єктах-аналогах, а також апробовані у даному регіоні методи, що грунтуються на фільтраційних розрахунках або врахуванні генетичних особливостей грунтів.

У.1Фільтраційні розрахунки горизонтального дренажу в однорідних грунтах при атмосферному та ґрунтовому водному живленні слід проводити за формулами:

де hd-відстань від осі дрени до водоупору, м;

ad-відстань між дренами (каналами), м;

Lf-загальні фільтраційні опори за ступенем та характером розкриття пласта, м;

H-розрахунковий напір, м;

T-провідність пласта, м2/добу;

q-інтенсивність інфільтраційного живлення (середній за розрахунковий період приплив до закритих дрен, каналів), м/добу;

kf-коефіцієнт фільтрації грунту, м/добу;

Li-фільтраційні опори за характером розкриття пласта, м;

D-зовнішній діаметр дрени, м . Загальні фільтраційні опори Lf, визначаються за формулою Розрахунковий напір Н, м, слід визначати за формулою

H=dв - 0,6Jnd, (У.4) де Jnd-норма осушення, м; dd-глибина до осі дрени, м.

Інтенсивність інфільтраційного живлення q, м/добу, визначається на основі регіональних даних або визначається за формулою

W (У.6) q =, t де W-шар води, що підлягає відведенню, м;

t-час зниження рівня ґрунтових вод до норми осушення, діб. Шар води, що підлягає відведенню,

(У.7) де hs-шар води, що залишився на поверхні після сходу весняних або зливових вод. З

У.З Розрахунок відстаней між дренами при підґрунтовому зволоженні слід виконувати за формулою У. 1. При цьому

H + 5(h − h) o 2 1 q =  + E − P;

(У.14)

6t

H = H − 0,4h − 0,6h o 1 2; (У.15)

(У.16) h = H − 0,5Н, o o де Но-напір води у дрені, м;

h1 - відстань від осі дрени до рівня ґрунтових вод перед зволоженням, яку визначають по середині відстані між дренами, м;

h2 - те саме, після зволоження, м;

t-час зволоження, діб;

 - коефіцієнт водовіддачі, що визначається при вишукуваннях;

Е-добовий шар випаровування за розрахунковий період у рік розрахункової забеч- печеності, м/добу;

Р-середньодобова кількість опадів за розрахунковий період у рік розрахункової забезпеченості, м/добу.

У.4Відстань між відкритими каналами α, м, при їх розрахунку на відведення поверхневого о стоку слід визначати за формулою

і

(1− )  h 2

 = 3,6  t, (У.17) о n

  tа де t-час відведення поверхневих вод, год;

n-шорсткість поверхні приймається за дослідними даними, а у разі їх відсугності дорівнює:

для борозен уздовж уклону на виораній поверхні - 0,05; для рівної укоченої поверхні - 0,08;

для виораної поперек уклону поверхні без борозен 0,12; для поверхні з високим травостоєм -2,3;  - коефіцієнт поверхневого стоку; за відсутністю даних приймається за таблицею У. 1;

і-уклон поверхні;

h-шар опадів, мм, що випали за час ta, год.

Додаток Ф

(рекомендований)

Способи захисту дрен від завохрення

Примітка. Додаткові заходи: зменшення відстаней між дренами на 10% при = 5-8 мг/л і на 15% при = 8мг/л.

Залежно від уклону визначається довжина дрен (таблиця Ф.2).

Граничну довжину безуклонних дрен при двосторонньому виході у відкриті канали наведено у таблиці Ф.З.

Додаток X

(рекомендований)

Додаток Ц

(рекомендований)

Розрахунок відстані між елементами регулювальної мережі при підґрунтовому зволоженні

Для осушувально-зволожувальних систем, в яких для зволоження використовується осушувальна мережа, шукану відстань вибирають виходячи з вимог забезпечення заданої інтенсивності подачі вологи у грунт, оскільки ефективність дії дренажу в режимі зволоження є нижчою, ніж при осушенні. У випадку систем з роздільними мережами, які виконують функції осушення та зволоження незалежно одне від одного, міждренні відстані розраховуються окремо для осушувальної та зволожувальної мереж.

При ньому оптимальними приймаються такі міждренні відстані, за яких дренаж здатний створити найкращі для росту та розвитку сільськогосподарських культур водно-фізичні умови у кореневмісному шарі в необхідні терміни.

В меліоративних системах двосторонньої дії за проектні відстані між елементами регулювальної мережі приймають менше із значень, обчислене у режимах осушення та зволоження.

Розрахунковим періодом с літній посушливий, тривалість якого визначається чутливістю даної культури до нестачі вологи у кореневмісному шарі (від 3 до 7діб, від 3 до 5діб).

Розрахункове випаровування визначається за біокліматичним методом (орієнтовні значення

- від 2 до 6 мм/добу), опади-від 0 до 2 мм/добу. Коефіцієнт нестачі насичення приймають таким, що дорівнює коефіцієнту водовіддачі грунту.

Перевищення п'єзометричного напору в дренах при підґрунтовому зволоженні приймають таким, що дорівнює від 0,4 до 0,8 м.

Для визначення міждренної відстані L,м, при зволоженні двошарового грунту (рисунки Ц.1, Ц.2) без урахування живлення та випаровування, при якому забезпечується підняття РГВ до глибини H* у заданий строк (до моменту часу t+), необхідно використовувати формули, наведені в прикладах Ц.1, Ц.2.

Приклад Ц.1. Початковий рівень ґрунтових вод повністю розміщується у верхньому шарі двошарового грунту (рисунок Ц.1), якщо т>т2

Приклад Ц.2. Початковий РГВ розміщений у нижньому шарі двошарового грунту (рисунок Ц.2), якщо (т>т2) за умови Н* m l

Рисунок Ц.1. Підґрунтове зволоження двошарового грунту при початковому рівні ґрунтових вод (РГВ) у верхньому шарі Рисунок Ц.2. Підгрунтове зволоження двошарового грунту при початковому (РГВ) у нижньому шарі

Позначення, наведені на рисунках Ц.1 та Ц.2: тg-потужність фільтраційного потоку

,  - коефіцієнти водовіддачі першого і

1 2 двошарового грунту, м;

другого шарів грунту; т1 - потужність фільтраційного потоку

2L-міждренна відстань, м, першого шару грунту, м;

Hk-норма осушення, м; т2 - те саме, другого шару грунту, м;

t-час зниження рівня грунтових вод, k1, k2 - коефіцієнти фільтрації першого та діб. другого шарів грунту, м/добу;

ЧАСТИНА II ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВНИЦТВА. ВИКОНАННЯ РОБІТ

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1При розробленні проектів організації будівництва меліоративних систем і споруд терміни будівництва об'єктів повинні узгоджуватися з термінами виконання робіт з сільськогосподарського освоєння та використання меліорованих земель.

1.2При реконструкції діючих меліоративних систем і споруд будівельні роботи слід організовувати таким чином, щоб уникнути пошкоджень існуючих споруд і підземних комунікацій, що розміщені у зоні будівництва і не підлягають знесенню або перенесенню.

1.3Повне або часткове виведення меліорованих земель з сільськогосподарського обороту на період виконання робіт з реконструкції меліоративної системи повністю або частково повинні бути погоджені з землекористувачем і відображається в проекті виконання робіт.

1.4До початку будівництва меліоративної системи слід виконати роботи з улаштування постійних та тимчасових внутрішньомайданчикових доріг, тимчасових будівель і споруд та інженерних мереж (водо-, тепло-, електропостачання), потрібних на час будівництва і передбачених проектом організації будівництва та проектами на виконання робіт.

1.5Забороняється починати роботи, пов'язані з будівництвом надземних конструкцій будівлі (споруди) або її частини (секції, яруса, прогону, ділянки, захватки), до повного закінчення влаштування підземних конструкцій та зворотної засипки котлованів, траншей та пазух з ущільненням грунту до щільності, що відповідає природному стану або заданому проектом (за винятком конструкцій, спорудження яких проектами виконання робіт передбачено в інші терміни).

1.6Якщо будівельний майданчик розміщено на території, що зазнає впливу несприятливих природних явищ і геологічних процесів (зсуви, обвали, селі, лавини, заболоченість, підтоплення тощо), після створення геодезичної розбивочної основи до початку виконання підготовчих внутрішньомайданчикових робіт потрібно виконати за спеціальними проектами першочергові заходи і роботи для захисту території від зазначених процесів.

1.7Закінчення всіх підготовчих робіт в обсязі, що забезпечує дотримання передбачених проектом темпів будівництва об'єкта, підтверджується актом, складеним замовником і генпідрядником за участю субпідрядної (субпідрядних) організації та профспілкового комітету генпідрядника за формою, наведеною у додатку А.

1.8Будівництво великих меліоративних систем повинно здійснюватись згідно з пусковими комплексами відповідно до їх складу та черговості, передбачених проектами.

1.9У процесі будівництва об'єкта необхідно дотримуватись будівельних норм, правил і стандартів, а при виконанні складних об'єктів — додаткових спеціальних вказівок і технічних умов проекту (робочого проекту).

1.10При організації будівництва меліоративних систем і споруд повинно передбачатись своєчасне будівництво під'їзних шляхів і причалів, створення складського господарства, розвиток виробничої бази будівельних організацій і підготовка приміщень житлового та соціально-побутового призначення і комунального господарства, необхідних для потреб будівництва, з урахуванням можливостей тимчасового використання запроектованих постійних будівель і споруд.

1.11На кожному об'єкті будівництва потрібно:

• вести загальний журнал робіт за формою, наведеною у додатку Б, спеціальні журнали для окремих видів робіт, перелік яких встановлюється генпідрядником за узгодженням з субпідрядними організаціями і замовником, та журнали авторського нагляду проектних організацій;

• складати акти обстеження прихованих робіт, проміжного приймання відповідальних конструкцій, випробування устаткування, систем, мереж і пристроїв;

• оформляти іншу виробничу документацію для окремих видів робіт та виконавчу документацію-комплект робочих креслень з написами про відповідність фактично виконаних робіт цим кресленням або внесеним до них, за узгодженням з проектною організацією, змінам, зробленими особами, відповідальними за виконання будівельно-монтажних робіт.

Примітка. Потреба у здійсненні авторського нагляду проектними організаціями визначається проектом (робочим проектом) на будівництво меліоративних систем і споруд.

1.12Ліцензування будівельно-монтажних робіт регламентується чинним законодавством.

2 ПІДГОТОВКА БУДІВНИЦТВА МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

2.1Підготовка будівництва меліоративних систем і споруд має здійснюватись з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5 і цього розділу.

2.2До початку виконання робіт потрібно:

• оформити відчуження земель під постійні та тимчасові лінійні споруди (магістральні, міжгосподарські та інші канали, лінії електропередачі, повітряні лінії зв'язку, магістральні, міжгосподарські та внутрішньогосподарські трубопроводи) - у терміни, передбачені проектом виконання робіт і календарним планом будівництва об'єктів; під насосні станції та інші гідротехнічні споруди меліоративної системи, якщо вони не входять у смугу відчуження під лінійні споруди;

• передати та прийняти закріплені на місцевості знаки геодезичної розбивки споруд у терміни, передбачені календарним планом будівництва об'єктів (елементів) меліоративної системи. Геодезичні роботи слід виконувати в обсязі й з точністю у відповідності з вимогами СНіП 3.01.03;

• розвідати і передати генпідрядній організації кар'єри землі для будівництва земляних гідротехнічних споруд;

• визначити потребу та джерела надходження робочої сили;

• визначити потребу та джерела отримання кам'яно-щебеневої продукції та збірного залізобетону;

• перевірити можливість забезпечення будівництва бетонною сумішшю заводами або вузлами, якщо це передбачено проектом виконання робіт.

2.3До складу підготовчих робіт, що передують будівництву складного й унікального об'єкта, повинні входити роботи, пов'язані з організацією режимних спостережень (сейсмометричних, гідрологічних, гідрогеологічних, геохімічних, геодезичних тощо) за спеціальними програмами, а також створення, у разі потреби, випробних полігонів, метрологічних пунктів та вимірювальних станцій. Програми дослідних робіт, випробувань конструкцій і елементів споруд та режимних спостережень повинні розроблятися замовником і генеральною проектною організацією одночасно з розробкою проектів організації будівництва і проектів виконання робіт.

2.4Згідно з ДБН А.3.1-5 у процесі підготовки до виконання будівельно-монтажних робіт потрібно:

• розробити проекти виконання робіт, передати й прийняти закріплені на місцевості знаки геодезичної розбивки стосовно частин будівель (споруд) і видів робіт;

• розробити й здійснити заходи щодо організації праці;

• організувати інструментальне господарство для забезпечення бригад необхідними засобами малої механізації, інструментом, засобами вимірювання й контролю, засобами підмощування, огородженням і монтажною оснасткою;

• створити необхідний запас будівельних конструкцій, матеріалів і готових виробів;

• поставити або перебазувати на робоче місце будівельні машини і пересувні механізовані установки. З ДОКУМЕНТАЦІЯ НА ОРГАНІЗАЦІЮ БУДІВНИЦТВА І ВИКОНАННЯ РОБІТ

3.1Документація на організацію будівництва і виконання робіт складається з проектів організації будівництва нових, розширення та реконструкції діючих об'єктів (розділи "Організація будівництва" у складі затверджених проектів та робочих проектів) і проектів виконання робіт, що розробляються на основі робочої документації, як це передбачено ДБН А.3.1-5.

3.2Забороняється виконувати будівельно-монтажні роботи без затвердженого проекту організації будівництва і проекту виконання робіт.

Не допускається порушення рішень проектів організації будівництва і проектів виконання робіт без узгодження з організаціями, що розробили й затвердили їх.

3.3Проекти організації будівництва і проекти виконання робіт для складних об'єктів повинні розроблятись на основі варіантної проробки основних рішень з розрахунками порівняльної ефективності варіантів.

3.4Проекти організації будівництва і проекти виконання робіт для випадків, коли будівництво ведеться у складних природних і геологічних умовах, а також при будівництві унікальних будівель і споруд, повинні передбачати заходи щодо забезпечення міцності та стійкості будівель, споруд, конструкцій та їх частин у період зведення, коли конструктивна цілісність ще не досягнута.

У складі проектів виконання робіт на будівництво складних і унікальних об'єктів повинні розроблюватись програми необхідних досліджень, випробувань і режимних спостережень для забезпечення надійного і якісного проведення будівельних робіт і подальшої експлуатації споруд.

3.5Проект організації будівництва є обов'язковим документом для замовника, підрядних організацій, а також організацій, що здійснюють фінансування і матеріально-технічне забезпечення будівництва.

3.6Розділ "Організація будівництва" узгоджується з іншими розділами передпро-ектної та проектної документації.

3.7Проект організації будівництва розробляє генеральна проектна організація або, на її замовлення, організація, яка виконує будівельне проектування за участю проектних організацій, міністерств і відомств, що здійснюють будівництво.

3.8Проект організації будівництва або його окремі розділи можуть розроблятись із залученням спеціалізованих проектних організацій, проектно-технологічних інститутів за рахунок лімітів на проектно-вишукувальні роботи, що передаються зазначеним організаціям.

3.9Вихідними матеріалами для розробки проекту організації будівництва у відповідності з ДБН А.3.1-5 повинні бути:

• техніко-економічне обгрунтування будівництва або техніко-економічні розрахунки, що обґрунтовують господарську необхідність і економічну доцільність будівництва даного об'єкта, або проект (робочий проект) та завдання на його розробку;

• матеріали інженерних вишукувань (при реконструкції об'єктів-матеріали їх передпроектного технічного обстеження) і дані режимних спостережень на територіях, що зазнають впливу несприятливих природних явищ і геологічних процесів;

• планові документи, що встановлюють терміни будівництва;

• узгоджені генеральною підрядною і субпідрядною організаціями рішення щодо застосування матеріалів і конструкцій, засобів механізації будівельно-монтажних робіт, порядку забезпечення будівництва енергетичними ресурсами, водою, тимчасовими інженерними мережами, а також місцевими будівельними матеріалами;

• відомості про умови поставки і транспортування з підприємств-постачальників будівельних конструкцій, готових виробів, матеріалів і обладнання;

• відомості про умови виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах, що реконструюються;

• спеціальні вимоги до будівництва складних і унікальних об'єктів;

• конструктивні рішення будівель і споруд та принципові технологічні схеми основного виробництва об'єкта, що будується (його черги), з розбивкою на пускові комплекси;

• дані про наявність виробничої бази будівельної індустрії та можливості її використання;

• заходи щодо захисту території будівництва від несприятливих природних явищ, геологічних процесів та етапність їх виконання;

• відомості про умови будівництва, передбачені контрактами (у разі наявності таких) з іноземними фірмами.

3.10У проекті організації будівництва повинні бути відображені питання, що ви-переджують розвиток виробничої бази будівельних організацій і будівництва об'єктів житлового, соціально-побутового призначення та комунального господарства, необхідних для потреб будівництва даного об'єкта, і забезпечення експлуатаційних кадрів. Склад і зміст проектів організації будівництва

3.11 Проект організації будівництва меліоративної системи повинен розроблятись на повний

обсяг будівництва, передбачений проектом (робочим проектом) з урахуванням вимог ДБН А. 3.1-5.

При будівництві меліоративної системи чергами проект організації будівництва першої черги повинен розроблятись з урахуванням здійснення будівництва в повному обсязі.

3.12До складу проекту організації будівництва входять:

а) календарний план будівництва, в якому визначаються терміни, черговість та етапи будівництва основних та допоміжних будівель і споруд, технологічних вузлів, пускових комплексів з розподілом капітальних вкладень і обсягів будівельно-монтажних робіт по спорудах і періодах будівництва (додаток В).

Календарний план на підготовчий період складається окремо (з розподілом обсягів робіт за місяцями);

б) будівельні генеральні плани для підготовчого і основного періодів будівництва з розміщенням постійних і тимчасових будівель і споруд, у тому числі інвентарних споруд, постійних та тимчасових залізниць і автомобільних доріг та інших шляхів для транспортування устаткування, конструкцій, матеріалів і виробів, інженерних мереж, місць приєднання тимчасових інженерних комунікацій (мереж) до діючих мереж із зазначенням джерел забезпечення будівельного майданчика електроенергією, водою, теплом, парою; складських майданчиків; будівельних машин, механізованих установок; наявних будівель та таких, що підлягають знесенню, місць розміщення знаків закріплення розбивочних осей будівель і споруд.

У випадку, коли є потреба у використанні території за межами будівельного майданчика, крім будівельного генерального плану розробляється також ситуаційний план будівництва з розміщенням підприємств матеріально-технічної бази і кар'єрів, селищ, зовнішніх шляхів і доріг, ліній зв'язку і електропередачі; з транспортними схемами поставки будівельних матеріалів, конструкцій, деталей і устаткування, із зазначенням меж території об'єкта, що будується, і прилеглих до неї ділянок наявних будівель і споруд; вирубок лісу; ділянок, що тимчасово відводяться для потреб будівництва;

в) організаційно-технологічні схеми, що визначають оптимальну послідовність зведення будівель і споруд із зазначенням технологічної послідовності робіт;

г) відомість обсягів основних будівельних, монтажних і спеціальних будівельних робіт, визначених проектно-кошторисною документацією, з виділенням робіт для основних споруд, пускових комплексів і періодів будівництва (додаток Д);

д) відомість потреби у будівельних конструкціях, виробах, матеріалах і устаткуванні з розподілом по календарних періодах будівництва, яка складається для об'єкта в цілому і для основних будівель і споруд, виходячи з обсягів робіт і діючих норм на витрати будівельних матеріалів (додаток Е);

е) графік потреби в основних будівельних машинах і транспортних засобах для будівництва в цілому, складений на основі фізичних обсягів робіт, обсягів вантажних перевезень та норм виробітку будівельних машин і транспортних засобів, а також потреби в автобусах або спеціально обладнаних транспортних засобах для перевезення людей до об'єктів будівництва, розміщених поза сферою обслуговування мережі громадського транспорту;

ж) графік потреби у кадрах будівельників за основними категоріями, складений на основі нормативної трудомісткості будівництва об'єкта і обсягів будівельно-монтажних робіт для основних організацій, що беруть участь у будівництві;

и) пояснювальна записка, що містить:

1) характеристику умов будівництва;

2) обгрунтування методів виконання будівельних, монтажних і спеціальних будівельних робіт, у тому числі таких, що виконуються в зимових умовах; технічні рішення щодо будівництва складних будівель і споруд; дані про терміни виконання і обсяги геодезичних робіт і потребу в матеріальних та трудових ресурсах для їх виконання слід відображати в документах, передбачених підпунктами а, в, е і ж цього пункту;

3) вказівки щодо методів здійснення інструментального контролю за якістю будівництва споруд;

4) заходи з охорони праці;

5) умови та заходи для збереження навколишнього природного середовища в період будівництва об'єктів;

6) обгрунтування потреби в основних будівельних машинах, механізмах, транспортних засобах, електричній енергії, воді, а також тимчасових будівлях і спорудах;

7) перелік основних будівельних організацій з характеристикою їх виробничої потужності;

8) обгрунтування прийнятої тривалості будівництва меліоративної системи відповідно до СНіП 1.04.03;

9) перелік спеціальних допоміжних споруд, пристроїв, приладів і установок, а також складних тимчасових споруд і мереж, робочі креслення яких повинні розроблятись проектними організаціями у складі робочих креслень для будівництва об'єкта;

10) вимоги, які повинні бути враховані в робочих кресленнях у зв'язку з прийнятими в проекті організації будівництва методами зведення будівельних конструкцій і монтажу обладнання.

При обгрунтуванні всіх потреб і витрат слід визначити джерела їх покриття.

У проекті організації будівництва необхідно наводити такі техніко-економічні показники:

• загальну тривалість будівництва, в тому числі підготовчого періоду та періоду монтажу обладнання (місяців);

• максимальну чисельність працюючих (чоловік).

3.13Передбачати при виконанні будівельно-монтажних робіт, пов'язаних з перебудовою зрошувальних систем, заходи щодо забезпечення безперебійного поливу сільськогосподарських культур і пропуску паводкових вод на території осушувально-зволожувальних систем.

3.14При будівництві об'єктів в особливих природних умовах проект організації будівництва, крім вимог, викладених у розділах 2 і 3, повинен містити:

а) прогноз активності та інтенсивності зсувних і обвальних процесів на період будівництва;

б) заходи щодо забезпечення стійкості схилів і укосів на період будівництва захисних споруд;

в) календарний план будівництва, складений з урахуванням черговості та термінів виконання всіх робіт залежно від потреби закінчити або тимчасово припинити земляні роботи до настання дощових періодів року;

г) рішення про розміщення грунту та його складування, не допускаючи влаштування відвалів у зсувній зоні;

д) рішення щодо організації водовідведення, водозниження і спеціальні способи закріплення грунтів;

е) рішення щодо пропускання, у необхідних випадках, паводків та селевих потоків через недобудовані споруди із забезпеченням їх цілісності;

ж) рішення про обгрунтовану сезонність виконання окремих видів робіт з урахуванням місцевих умов;

й) вказівки у календарному плані будівництва щодо термінів можливого утворення селевого потоку за прогнозами матеріалів вишукувань;

к) матеріали щодо розміщення пунктів служби нагляду за утворенням селевих потоків і забезпечення їх сталим радіозв'язком з диспетчерським пунктом будівництва;

л) матеріали стосовно розміщення в безпечній зоні об'єктів виробничої бази, селищ і під'їзних шляхів, а також можливих шляхів евакуації людей і будівельної техніки;

м) вимоги до режиму виконання робіт у селенебезпечний період.

3.15Проект виконання робіт, пов'язаний з будівництвом нових, розширенням і реконструкцією діючих меліоративних систем і споруд, розробляється генеральними підрядними будівельно-монтажними організаціями. На окремі види загальнобудівельних, монтажних і спеціальних будівельних робіт проекти виконання робіт розробляються організаціями, що здійснюють ці роботи.

3.16Вихідними даними для розробки проекту виконання робіт повинні бути:

• завдання на розробку, що видається будівельною організацією як замовником проекту виконання робіт, з обгрунтуванням потреби у розробці на споруду в цілому, її частину або вид робіт із зазначенням термінів розробки;

• проект організації будівництва;

• необхідна робоча документація;

• умови постачання конструкцій, готових виробів, матеріалів і обладнання, використання будівельних машин, обладнання і транспортних засобів, забезпечення робочими кадрами будівельників за основними професіями, виробничо-технічної комплектації та перевезення будівельних вантажів;

• матеріали і результати технічного обстеження діючих меліоративних систем з метою визначення потреби у їх реконструкції, а також вимоги до виконання будівельних, монтажних і спеціальних будівельних робіт в умовах діючої системи.

3.17Проект виконання робіт затверджується керівником генеральної підрядної будівельно-монтажної організації, а проект виконання монтажних і спеціальних робіт-керівником відповідної підрядної організації за узгодженням з генеральною підрядною будівельно-монтажною організацією.

Проект виконання робіт, пов'язаних з розширенням, реконструкцією і технічним переоснащенням меліоративних систем або їх складових частин, повинен бути узгоджений з організаціями, що експлуатують ці системи.

3.18Для будівництва будівель і споруд з особливо складними конструкціями і методами виконання робіт проектні організації у складі робочої документації повинні розробляти робочі креслення на спеціальні допоміжні споруди, пристрої, прилади та установки, до яких належать:

• оснастка і пристрої для транспортування і монтажу (піднімання, насування, складання) унікального устаткування, негабаритних і важких технологічних, будівельних і будівельно-технологічних блоків;

• пристрої для забезпечення робіт, пов'язаних з штучним зниженням рівня ґрунтових вод, штучним заморожуванням грунтів і закріпленням їх способами цементації, глинизації тощо;

• шпунтове огородження котлованів і траншей;

• пристрої для великоблокового монтажу устаткування і укрупненого складання конструкцій;

• оснастка і спеціальні пристрої для зведення підземних споруд способом "стіна в грунті", прокладання підземних трубопроводів методом продавлювання грунту; зведення споруд глибокого закладення на палях-оболонках із застосуванням опускних колодязів, а також фундаментів на палях у разі наявності осідаючих грунтів;

• захисні й запобіжні пристрої під час виконання бурильних та підривних робіт поблизу існуючих будівель і споруд.

3.19Для розробки, зазначеної в 3.18, документації генеральною проектною організацією повинні залучатись спеціалізовані проектні, проектно-конструкторські та проектно-технологічні організації. Склад та зміст проектів виконання робіт

3.20Склад та зміст проектів виконання робіт повинен відповідати вимогам ДБН А.3.1-5 та цього підрозділу.

3.21До складу проекту виконання робіт, пов'язаних з будівництвом меліоративних систем, входять:

а) календарний план виконання робіт по системі, в якому встановлюються послідовність і терміни виконання робіт, а також нормативний час роботи будівельних машин, визначається потреба в трудових ресурсах і засобах механізації, виділяються етапи і комплекси робіт, доручені бригадам, і визначається їх кількісний, професійний та кваліфікаційний склад;

б) будівельний генеральний план із зазначенням: меж будівельного майданчика і видів його огородження, діючих і тимчасових підземних, надземних і повітряних мереж і комунікацій, постійних і тимчасових доріг, схем руху транспортних засобів і механізмів, місць установки будівельних і вантажопідйомних машин із зазначенням шляхів їх переміщення і зон дії, розміщення постійних, тих, що будуються, і тимчасових будівель і споруд, місця розміщення знаків геодезичної розбивочної основи, небезпечних зон;

в) графіки поставки на об'єкт будівельних конструкцій, виробів, матеріалів і устаткування (додаток Ж);

г) графіки руху робочих кадрів по об'єкту і графік руху основних будівельних машин по об'єкту (додаток Ж);

д) технологічні карти (схеми) на виконання окремих видів робіт з включенням схем операційного контролю якості, описом методів виконання робіт, зазначенням трудовитрат і потреби у матеріалах, машинах, оснастці, пристроях, засобах захисту працюючих, а також послідовності демонтажних робіт при реконструкції підприємств, будівель і споруд;

е) рішення щодо виконання геодезичних робіт, що включають схеми розміщення знаків для виконання геодезичних побудов і вимірювань, а також вказівки про необхідну точність і технічні засоби геодезичного контролю виконання будівельно-монтажних робіт;

ж) рішення щодо техніки безпеки у складі, визначеному СНіП ІІІ-4;

и) рішення про прокладення тимчасових мереж водо-, тепло-і енергопостачання, освітлення (в тому числі й аварійного) будівельного майданчика і робочих місць з розробкою, у разі потреби, робочих креслень підведення мереж від джерел живлення;

к) перелік технологічного інвентаря і монтажної оснастки, а також схеми стропування вантажів;

л) пояснювальна записка, яка містить:

1) обгрунтування рішень про виконання робіт, у тому числі тих, що виконуються у зимовий період;

2) розрахунки потреби в енергетичних ресурсах і рішення про її покриття;

3) перелік інвентарних будівель і споруд та пристроїв з розрахунком потреби і обгрунтуванням умов прив'язки їх до ділянок будівельного майданчика;

4) заходи, спрямовані на забезпечення збереження та виключення крадіжок матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання на будівельному майданчику, в будівлях і спорудах;

5) заходи для захисту наявних будівель і споруд від пошкоджень;

6) природоохоронні заходи;

7) техніко-економічні показники, що включають обсяги і тривалість виконання будівельно-монтажних робіт, а також їх собівартість порівняно з кошторисом, рівень механізації та витрат праці на 1 м3 об'єму, 1 м2 площі будівлі, на одиницю фізичних обсягів робіт або інший показник, прийнятий для визначення продуктивності праці.

3.22Проект виконання робіт на підготовчий період будівництва повинен містити:

• будівельний генеральний план із зазначенням на ньому місць розміщення тимчасових, у тому числі інвентарних будівель, споруд і пристроїв, мереж за межами і всередині майданчика з підведенням їх до місць підключення та споживання, а також постійних об’єктів, що будуються в підготовчий період для потреб будівництва, з виділенням при цьому робіт, що виконуються в підготовчий період;

• технологічні карти;

• графік поставки на об’єкт будівельних конструкцій, виробів, матеріалів і устаткування (додаток Ж).

• графік руху робочих кадрів по об’єкту і графік руху основних будівельних машин по об’єкту і графік руху основних будівельних машин по об’єкту (додаток Ж);

• календарний графік виконання робіт по об’єкту (додаток И);

• схеми розміщення знаків для виконання геодезичних побулов, вимірювань, а також вказівки щодо необхідної точності і технічних засобів геодезичного контролю;

• пояснювальну записку в обсязі, передбаченому підпунктом л у відповідності з 3.21.

3.23Основні положення стосовно виконання будівельних і монтажних робіт у складі робочої документації типових проектів підприємств, будівель і споруд повинні розроблятись проектною організацією з обгрунтуванням прийнятих методів організації та технології виконання основних видів робіь з вказівками щодо виконання робіт в зимових умовах, вимогами техніки безпеки, переліком рекомендованої монтажної оснастки, інвентаря й пристроїв. До наведених положень повинні додаватися графік виконання робіт із зазначенням фізичних обсягів робіт і витрат праці на їх виконання, схема будівельного генерального плану на зведення надземної частини будівлі (споруди) та коротка пояснювальна записка.

4 МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

4.1Матеріально-технічне забезпечення будівництва об’єктів повинно відповідати вимогам ДБН

А.3.1-5 і цього розділу.

4.2Потреба у будівельних матеріалах, деталях і конструкціях для виконання будівельно-монтажних робіт і для виготовлення деталей і конструкцій для будівництва об’єкта визначається в проектно-кошторисній документації у відповідності з ДСТУ Б А.2.4-10.

5 МЕХАНІЗАЦІЯ І ТРАНСПОРТ

5.1Засоби механізації та транспорт, необхідні для будівництва об’єктів, визначаються з урахуванням вимог ДБН А.3.1-5 і цього розділу.

Транспортні засоби для перевезення труб і трубних секцій повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують цілісність азбестоцементних труб і неушкодженість двосторонньої ізоляції сталевих труб.

5.2Для завантаження і розвантаження труб і трубних секцій кранами і трубоукладачами слід застосовувати траверси, канати і м’які рушники.

Скидання труб і трубних секцій або стягання їх з торця при розвантаженні з трубовозів не допускається.

Перекочування труб і трубних секцій дозволяється здійснювати тільки на лагах.

5.3Переміщення труб і трубних секцій волоком забороняється.

5.4У разі неможливості доставки труб і трубних секцій автомобільним транспортом безпосередньо до місця монтажних робіт на трасі слід передбачати проміжні пункти перевантаження труб і трубних секцій на гусеничні транспортні засоби.

5.5Транспортування гідросилового обладнання гідротехнічних споруд і насосних станцій повинно виконуватись відповідно до вимог ГОСТ 11920.

6 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ

6.1Забезпечення якості будівельно-монтажних робіт (будівельної продукції) повинно відповідати вимогам ДБН А.3.1-5 і цього розділу.

6.2Контроль якості будівельно-монтажних робіт повинен здійснюватись атестованими службами, створеними в будівельних організаціях і оснащеними технічними засобами, що забезпечують необхідну достовірність і повноту контролю. Система якості підприємства повинна відповідати вимогам стандартів ДСТУ ISO серії 9000.

6.3При здійснені контролю якості будівництва гідротехнічних споруд слід перевіряти, чи відповідають проекту і нормативним документам:

а) для меліоративних каналів:

1) проектні параметри (допустимі величини відхилень параметрів каналів від проектних наведено в таблицях 8.1 і 8.2);

2) щільність грунту укосів і дна зрошувальних каналів;

3) міцність бетонного та залізобетонного облицювання зрошувальних каналів;

4) влаштування швів збірних залізобетонних облицювань зрошувальних каналів;

5) цілісність плівки в грунтоплівкових екранах зрошувальних каналів;

6) дотримання технології будівництва каналів, встановленої проектом виконання робіт, що забезпечує необхідну якість будівництва;

б) для дамб (гребель):

1) влаштована підготовка основи дамби (греблі);

2) механічний склад грунту, з якого будується дамба (гребля);

3) щільність грунту, який укладається в тіло дамби (греблі);

4) параметри дамби (греблі), (допустимі величини відхилень параметрів дамб від проектних наведено в таблиці 8.3);

в) для зрошувальних трубопроводів:

1) влаштована підготовка основи під трубопровід;

2) якість зварювання металевих труб;

3) влаштована гідроізоляція металевих труб;

4) якість монтажу запірно-регулювальної арматури;

5) якість монтажу та наладки пристроїв електрохімічного захисту (ЕХЗ) від ґрунтової корозії та корозії блукаючими струмами.

г) для горизонтального та вертикального дренажу:

1) застосована технологія будівництва дренажу, особливо в умовах високого стояння Ґрунтових вод;

2) влаштування зворотних фільтрів горизонтального дренажу та фільтрів свердловин вертикального дренажу;

3) параметри дренажу (допустимі величини відхилень параметрів дренажу від проектних наведено в таблиці 10.1).

6.4Приховані роботи підлягають огляду із складанням актів за формою, наведеною в додатку К (форма 1), акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій-за формою 2 додатка К.

7 ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ РЕКОНСТРУКЦІЇ СПОРУД У СКЛАДІ МЕЛІОРАТИВНОЇ СИСТЕМИ

7.1Виконання будівельно-монтажних робіт в умовах реконструкції меліоративної системи (її частини) повинно узгоджуватись з виробничою діяльністю об'єкта, що реконструюється.

Замовник і підрядник повинні визначити порядок узгоджених дій і особу, що буде відповідати за оперативне керівництво роботами.

7.2Рішення стосовно організації будівельного виробництва повинні забезпечувати виконання максимально можливого обсягу будівельно-монтажних робіт у міжпо-ливний період (для зрошувальних систем) і після збирання врожаю-для осушувально-зволожувальних систем.

Необхідність і терміни виведення меліоративних земель з сільськогосподарського обороту визначаються проектом (робочим проектом) на реконструкцію і проектом виконання робіт.

7.3При реконструкції меліоративних систем слід враховувати дані обстеження технічного стану мережних споруд, водопровідних трактів, підземних трубопроводів та інших споруд.

7.4Замовник і підрядник спільно з генеральною проектною організацією повинні:

• узгодити обсяги, технологічну послідовність, терміни виконання будівельно-монтажних робіт;

• скласти перелік послуг замовника і його технічних засобів, які можуть бути використані будівельниками в період виконання робіт;

• визначити умови організації комплектної та першочергової поставки устаткування, і матеріалів, організації перевезення і складування вантажів та переміщення будівельної техніки на території меліоративної системи.

8 ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ РОБІТ ПРИ БУДІВНИЦТВІ ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

8.1Під час виконання робіт, пов'язаних з будівництвом гідротехнічних споруд (ГТС) меліоративного призначення, крім вимог цих норм, слід виконувати вимоги СНіП 3.02.01, СНіП 3.07.01.

8.2У проекті виконання робіт, пов'язаних з будівництвом гідротехнічних споруд, слід передбачати комплексну механізацію виконання всіх будівельних операцій набором машин, підібраних за продуктивністю, робочими параметрами і розміщених так, щоб вони забезпечили найбільшу загальну продуктивність, найменшу вартість і найкоротші терміни виконання робіт за даних конкретних умов.

8.3Правильний вибір землерийної техніки та її ефективне використання при будівництві зрошувальних і осушувальних систем повинні обумовлюватись конструктивними особливостями каналів, якісних насипів та інших аналогічних споруд і водно-фізичними й механічними характеристиками грунтів.

Водно-фізичні та механічні характеристики грунтів повинні визначатись у процесі інженерно-геологічних вишукувань і досліджень.

8.4Технологія виконання робіт, пов'язаних з будівництвом великих каналів, вибирається на основі даних проектно-вишукувальних робіт: плану системи каналів, їх поздовжніх і поперечних профілів, обсягів робіт на різних ділянках, геологічних і гідрогеологічних характеристик (механічний склад, включаючи вологість, група грунту за трудністю розробки, рівень стояння і режим ґрунтових вод).

8.5Під час проведення водознижувальних робіт слід передбачати заходи щодо запобігання розущільненню грунтів, а також порушенню стійкості укосів котловану та підвалин споруд, розміщених поруч.

8.6При застосуванні водовідливу з котлованів і траншей фільтруючі укоси і дно, у разі потреби, слід привантажувати шаром піщано-гравійного матеріалу.

8.7При відкачуванні води з котловану, який розроблявся підводним способом, швидкість зниження води в ньому повинна бути такою, щоб запобігти порушенню стійкості дна і укосів та відповідати швидкості зниження рівня підземних вод за його межами.

8.8При відведенні підземних та поверхневих вод слід виключати підтоплення споруд, утворення зсувів, розмивання грунту, заболочування місцевості.

8.9Розробку котлованів у просідаючих і набухаючих грунтах дозволяється провадити тільки після виконання заходів, які забезпечують відведення поверхневих вод з котловану та прилеглої до нього території.

8.10При виконанні земляних робіт у ґрунтових умовах другого типу просідання водоприймачі та водовідвідні споруди повинні бути розраховані на приплив води від танення снігу та дощів забезпеченістю:

а) для споруд 1 і 2 класу - 5%;

б) " 3 і 4 " -10%.

8.11При зворотній засипці котлованів у набухаючих грунтах слід застосовувати ненабухаючі грунти по всій ширині пазух.

8.12В проекті організації будівництва на схилах, що сповзають, мають бути встановлені: межі зон сповзання, режим розробки грунту, інтенсивність розробки або відсипки у часі, узгодження послідовності влаштування виїмок (насипів) та їх частин з інженерними заходами, які забезпечують загальну стійкість схилу, засоби та режим контролю положення і настання небезпечного стану схилу.

8.13В проекті виконання робіт мають бути визначені способи і засоби ущільнення грунтів природного залягання та влаштування ґрунтових подушок у відповідності з вимогами проекту.

8.14Котловани водозабірних споруд, насосних станцій, а також котловани заглиблених насосних станцій мають бути огороджені перемичками. Ширину гребеня перемичок слід визначати залежно від габаритів будівельних машин, що використовуються під час їх зведення та експлуатації, але не менше 3,5 м.

8.15Водозниження в котлованах гідротехнічних споруд і насосних станцій слід припиняти після виконання зворотної засипки до відміток природного рівня грунтових вод.

8.16Щільність грунту зворотної засипки котловану повинна бути не менше 1,65 т/м3 для крупних і середньозернистих пісків і 1,6 т/м3 - для дрібних пісків, супісків та суглинків, якщо інше не передбачене проектом.

8.17Бетонні та залізобетонні роботи при зведенні гідротехнічних споруд і насосних станцій слід виконувати, керуючись СНіП 3.07.01.

8.18Монтаж гідромеханічного обладнання на насосних станціях, як правило, слід виконувати за допомогою експлуатаційних вантажопідйомних механізмів. Будівництво каналів

8.19Для будівництва магістральних і розподільних каналів слід застосовувати комбіновані та скреперні схеми розробки.

При комбінованій схемі верхня частина каналу розробляється бульдозерами або скреперами; нижня частина-одноковшовими екскаваторами з ковшами місткістю від 0,65 до 4 м3.

При скреперній схемі повний переріз каналу розробляється скреперами (причіпними і самохідними). При цьому може бути рекомендовано такі способи розробки грунту: пошарова розробка грунту за човниково-поперечною схемою; по похилому вибою.

Вибір тієї чи іншої схеми розробки грунту визначається типом застосованого скрепера.

8.20У технологічних картах виконання земляних робіт слід передбачати:

• скреперні дороги для вивезення грунту і зворотного ходу паралельно одна одній з однаковими уклонами 0,12 і 0,25, відповідно, для одномоторних і двомоторних скреперів;

• місця складання грунту із зазначенням розмірів їх поперечного перерізу, виходячи з умов максимального збереження родючості земель; захист грунту в кавальєрах від вітрової ерозії;

• контроль щільності грунту, укладеного в якісні насипи (греблі з грунтових матеріалів, канали в напівнасипі і насипі, огороджувальні та захисні дамби тощо).

8.21При будівництві каналів у зимовий період слід передбачати заходи для захисту грунту від промерзання шляхом оранки з боронуванням або глибокого розпушування. Земляні роботи доцільно провадити, як мінімум, у дві зміни, безперервним циклом. Відхилення від проектних параметрів каналів не повинно перевищувати величин, наведених у таблиці 8.1.

8.22Будівництво осушувальних каналів при заляганні рівня грунтових вод вище дна необхідно починати з розробки по всій довжині каналу піонерної траншеї. Розробку каналу до проектного перерізу слід провадити після зниження рівня ґрунтових вод на 75 см нижче від проектної відмітки дна каналу.

Площа поперечного перерізу при копанні піонерних траншей визначається розрахунками на пропускання витрати води в період будівництва.

8.23При несучій здатності болотних і заболочених грунтів від 0,02 до 0,03 МПа (від 0,2 до 0,3 кгс/см2) будівництво каналів, як правило, слід здійснювати технікою з розширено-подовженим гусеничним ходом. При виконанні робіт звичайною технікою необхідно передбачити застосування щитів, настилу або підстилок з місцевих грунтів.

8.24Відхилення параметрів осушувальних каналів від проектних не повинно перевищувати допустимих величин, зазначених у таблиці 8.2.

8.25Перевірку параметрів каналів під час їх приймання слід провадити вибірково на різних ділянках загальною довжиною не менше 5% довжини каналу.

Поздовжній уклон каналів слід перевіряти у місцях повороту і через 500 м на прямих ділянках.

8.26Перевищення відміток дна каналів, установлених проектом, не допускається. Будівництво захисних дамб

8.27При будівництві захисних дамб (в подальшому "дамб") насухо і способом відсипки грунту у воду, намиванням на болотах слід дотримуватись вимог СНіП 3.07.01, СНіП 2.02.01, СНіП

2.02.02і цього розділу.

8.29Дамби слід зводити, в першу чергу, на ділянках із слабкою основою (на болотах і заболочених грунтах). Зведення дамб на заплавних польдерах слід починати з верхових ділянок річки, на озерних польдерах-на найвіддаленіших від озера ділянках.

8.30Дамби слід відсипати з грунтів резервів, якщо інше не зазначене у проекті. Резерви слід закладати з боку джерела затоплення.

Сухі грунти у резервах слід розробляти бульдозерами і скреперами, а мокрі-екскаваторами з переміщенням і відсипанням грунтів в тіло дамб.

Торф, що укладається у насип, повинен бути ущільнений до передбаченого проектом ступеню ущільнення кулачковими або пневмоколісними катками масою не більше 5 т.

8.31Контроль щільності та вологості торфу необхідно провадити шляхом відбирання однієї проби на кожні 200 м ущільненого грунту.

8.32Відхилення параметрів дамб від проектних не повинно перевищувати допустимих величин, зазначених у таблиці 8.3.

8.33Перевірку параметрів дамб під час їх приймання слід провадити вибірково на різних ділянках загальною довжиною не менше 15 % довжини дамби. Протифільтраційне облицювання і екрани зрошувальних каналів

8.34При влаштуванні монолітного та збірного бетонного і залізобетонного, асфальтобетонного протифільтраційного облицювання необхідно дотримуватись вимог СНіП 3.07.01 і вимог цього розділу.

8.35Технологія виконання робіт і комплекс машин при будівництві протифільтраційних екранів і облицювання повинні визначатись у проекті виконання робіт виходячи з конструкцій екранів і облицювання.

8.36При влаштуванні монолітних і збірних залізобетонних екранів повинна забезпе-чуватись герметичність будівельних і конструктивних швів.

8.37При влаштуванні бетоноплівкових і збірних бетонних та залізобетонних екранів із застосуванням полімерної плівки повинна забезпечуватись непошкоджуваність плівки, що досягається ретельним плануванням дна і укосів каналу та двостороннім захистом плівки від можливих механічних пошкоджень під час укладання бетонної суміші або монтажу збірних залізобетонних плит, наприклад, крафт-папером.

8.38Зварювання поліетиленової плівки у полотнища методом нагрівання слід виконувати в закритих приміщеннях, обладнаних вентиляцією.

Режим зварювання слід визначати дослідним шляхом залежно від типу плівки, її фізикомеханічних характеристик, термінів і умов зберігання. Міцність зварювального шва повинна становити не менше 80% міцності основного матеріалу.

8.39Грунтоплівкові протифільтраційні екрани слід влаштовувати на каналах, що про-ходять у слабо-і середньопросідаючих грунтах 2 типу, виходячи з умов експлуатації каналу, що не допускає заморожування грунту захисного шару.

3 метою запобігання розриву плівкового екрану при можливих деформаціях русла каналу внаслідок осідання грунту полотнища укладаються з влаштуванням складок завширшки 40 см через кожні 10 метрів по довжині каналу.

8.40Способи укладання бетонної суміші та монтаж збірних залізобетонних плит по полотнищу плівки, раніше укладеному по периметру каналу, і машини та механізми, що при цьому застосовуються, визначаються в технологічних картах виконання робіт, пов'язаних із влаштуванням протифільтраційних екранів і облицювання.

8.41Грунтовий захисний шар наноситься на плівкове полотнище шляхом насування грунту бульдозером товщиною, що не перевищує 50 см. Щільність грунту в захисному шарі повинна бути не менше 1,65 г/см3, якщо інша величина не обумовлена в проекті (робочому проекті). Грунт захисного шару повинен бути однорідним, без грудок, будівельного сміття та інших включень, що можуть розірвати плівку.

8.42При операційному контролі якості робіт, що виконуються, слід перевіряти, чи відповідають проекту і нормативним документам:

• щільність грунту основи під екран і облицювання, вимоги щодо відсутності ям, каверн, сторонніх включень, скупчень льоду, снігу й води;

• розміри скруток, цілість плівки, товщина і щільність захисного шару грунту в грунтовоплівковому екрані та конструктивні розміри бетоноплівкового облицювання.

8.43Роботи, пов'язані з влаштуванням бетоноплівкових і грунтоплівкових екранів і облицювань, повинні виконуватись тільки при плюсовій температурі повітря.

8.44Контроль водонепроникності бетону в монолітному бетонному і залізобетонному облицюванні необхідно здійснювати відповідно до ГОСТ 12730.0 і ГОСТ 12730.5 з розрахунку одна проба на кожні 500 м3 укладеного бетону, а також при зміні якості вихідних матеріалів.

9 БУДІВНИЦТВО ЗРОШУВАЛЬНИХ ТРУБОПРОВОДІВ

9.1При будівництві нових і реконструкції діючих трубопроводів необхідно дотримуватися вимог ДБН А.3.1-5, СНіП 3.01.03, СНіП 3.05.04, а також вимог проекту (робочого проекту) на будівництво зрошувальної системи.

9.2Проект виконання робіт на будівництво підземних зрошувальних трубопроводів повинен містити такі розділи:

а) підготовчі роботи;

б) виконання земляних робіт; в) монтаж трубопроводів;

г) випробування трубопроводів. Підготовчі роботи

9.3До складу підготовчих робіт мають входити:

• винесення на місцевість траси трубопроводу із закріпленням кутів повороту, створних знаків на прямолінійних ділянках, установка висотних реперів не рідше, ніж через 5 км по довжині трубопроводу, розбивка пікетажу;

• визначення ширини смуги відведення землі під будівництво трубопроводу та її розчистка від деревно-чагарникової рослинності;

• улаштування тимчасових і постійних доріг. Тимчасові дороги будуються одно-смугові з шириною проїжджої частини 3,5 м, з роз'їздами завширшки 6 м через кожні 500-600 м;

• заходи щодо відведення вод поверхневого стоку за межі траси трубопроводу. Виконання земляних робіт

9.4При виконанні земляних робіт необхідно:

• розробляти технологічні карти і нормокомплекти необхідних машин і механізмів, інвентаря та інструментів;

• передбачати заходи для збереження рослинного шару грунту;

• розробку протяжних траншей слід виконувати екскаваторами безперервної дії (роторними, багатоковшовими);

• одноковшові екскаватори слід застосовувати для відривання траншей на горизонтальних і вертикальних кутах повороту траси, на переходах через усі види штучних і природних перешкод;

• остаточну засипку траншей слід здійснювати після випробування трубопроводу на щільність при мінімальних добових температурах, щоб уникнути його деформації;

• на просідаючих грунтах 2 типу трубопроводи слід укладати на ущільнену основу;

• у грунтах, що здимаються та набухають, трубопроводи слід укладати на піщану подушку завтовшки не менше 20 см. Зворотна засипка траншеї та підбивка пазух повинна провадитись грунтами, що не набухають, на 25-30 см вище верхньої твірної труби;

• при укладанні трубопроводів у заболочених місцях і на ділянках з несучою здатністю грунту менше ніж 0,025 МПа слід влаштовувати штучну основу, щоб запобігти осіданню укладеного на неї трубопроводу після засипання грунту. Монтаж трубопроводів

9.5Монтаж підземних зрошувальних трубопроводів слід здійснювати на основі тех-нологічних карт і нормокомплектів на зварювальне устаткування, підйомно-транспортні машини і механізми, інструменти і матеріали, що забезпечують максимальну механізацію монтажних робіт.

9.6У траншеї труби слід укладати, як правило, на профільну грунтову основу з кутом обхвату від 90° до 120°.

9.7Щільність грунту засипки затрубного простору і зворотної засипки траншеї трубопроводу повинна бути не меншою за щільність грунту основи непорушеної структури, але не менше 1,65 г/см, якщо інше не обумовлено проектом.

9.8Протикорозійний захист сталевих трубопроводів повинен бути двостороннім незалежно від агресивності ґрунтового середовища і товщини стінки труби та виконуватися, як правило, на стаціонарних базах і полігонах; після цього ізольовані труби доставляються на трасу до місця монтажу трубопроводу в спеціально обладнаному транспорті.

9.9При виборі матеріалів для ізоляції внутрішньої поверхні сталевих труб перевагу слід віддавати цементно-піщаній суміші за ТУ У 33.01035495-268 у співвідношенні 1:1.

9.10Цементно-піщане покриття сталевих трубопроводів діаметром від 200 до 1000 мм слід виконувати у відповідності з вимогами ТУ У 33.01035495-268 в стаціонарних умовах. При великих діаметрах сталевих труб-у польових умовах після укладання їх у траншею за спеціальною технологією, наведеною в ТУ.

9.11Зварювання і прихватку стикових з'єднань сталевих труб допускається провадити при температурі навколишнього повітря до мінус 50°С. При цьому зварювальні роботи без підігрівання зварюваних стиків допускається виконувати;

а) при температурі навколишнього повітря до мінус 20°С-при застосуванні труб з вуглецевої сталі з вмістом вуглецю не більше ніж 0,24% (незалежно від товщини стінок труб), а також труб з низьколегованої сталі, товщина стінки яких не перевищує 10 мм;

б) при температурі повітря до мінус 10°С-при застосуванні труб з вуглецевої сталі з вмістом вуглецю понад 0,24%, а також труб з низьколегованої сталі з товщиною стінки понад 10 мм.

При температурі навколишнього повітря нижче вказаних меж зварювальні роботи слід виконувати з підігріванням у спеціальних кабінах, температуру повітря в яких слід підтримувати не нижче вищевказаної, або провадити підігрівання на відкритому повітрі кінців зварюваних труб на довжину не менше 200 мм до температури не нижче 200°С.

9.12Операційний контроль у процесі зварювання трубопроводів виконується відповідно до вимог ДБН А.3.1-5.

Перевірку суцільності зварних стиків з виявленням внутрішніх дефектів слід провадити одним з неруйнуючих (фізичних) методів контролю-радіографічним (рентгене-або гаммаграфічним) за ГОСТ 7512 або ультразвуковим, керуючись ГОСТ 14782.

9.13Клас міцності азбестоцементних труб повинен відповідати ГОСТ 539. Під час транспортування та монтажу азбестоцементних труб необхідно вживати заходів щодо захисту їх від ушкодження.

9.14Труби залізобетонні напірні віброгідропресовані, що застосовуються для будівництва підземних трубопроводів, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12586.0 і ГОСТ 12586.1.

9.15З'єднання азбестоцементних та залізобетонних труб з арматурою слід здійснювати за допомогою зварних патрубків і гумових ущільнювачів.

9.16На трубопроводах, що будуються, підлягають прийманню із складенням актів огляду прихованих робіт такі етапи і елементи прихованих робіт: підготовка основи під трубопроводи, улаштування упорів, величина зазорів і виконання ущільнених стиків з'єднань, улаштування колодязів і камер, протикорозійний захист трубопроводів, герметизація місць проходження трубопроводів через стінки колодязів і камер, засипання трубопроводів з ущільненням тощо.

9.17Будівництво переходів трубопроводів зрошувальних систем через водні перешкоди, яри, дороги (автомобільні, залізниці) повинно здійснюватись у відповідності з вимогами СНіП 3.02.01, СНіП 3.05.04, СНіП ІІІ-42.

9.18Монтаж трубопроводів з пластмасових труб слід виконувати, керуючись СН 478.

9.19Для зменшення напруги у трубопроводі з пластмасових труб, викликаної зміною температури (у разі укладання при температурі понад +10°С), засипання трубопроводу слід провадити влітку у найхолодніший період доби при температурі, що не перевищує +25°С, попередньо заповнивши трубопровід водою; в зимовий час-у найтеплішу пору дня; для поліетилену-не нижче мінус 10°С, для ПВХ-не нижче мінус 5°С.

9.20Під час будівництва трубопроводів у структурно нестійких грунтах проектом виконання робіт повинні бути передбачені способи і засоби їх зміцнення.

9.21Будівництво трубопроводів і споруд в сейсмічних районах слід здійснювати такими способами і методами, як і в звичайних умовах будівництва, але з виконанням передбачених проектом заходів щодо забезпечення їх сейсмостійкості.

9.22Стики сталевих трубопроводів і фасонних частин слід зварювати тільки елек-тродуговими методами і перевіряти якість їх зварювання фізичними методами контролю в повному обсязі.

9.23Всі роботи щодо забезпечення сейсмостійкості трубопроводів, виконані в процесі будівництва, слід відображати у журналі робіт та актах огляду прихованих робіт. Випробування трубопроводів

9.24Напірні трубопроводи підлягають випробуванню на міцність і герметичність, як правило, гідравлічним способом у відповідності з вимогами СНіП 3.05.04 і цього підрозділу, якщо інше не передбачено проектом.

9.25Залежно від кліматичних умов у районі будівництва і у разі відсутності води дозволяється застосовувати пневматичний спосіб випробування для трубопроводів з внутрішнім розрахунковим тиском Рр не більше:

• підземні сталеві — 1,6 МПа (16 кгс/см2);

• надземні сталеві - 0,3 МПа (3 кгс/см2);

• підземні залізобетонні, азбестоцементні та чавунні - 0,5 МПа (5 кгс/см2).

Можливість застосування пневматичного способу випробування підземних трубопроводів зрошувальних систем повинна бути обумовлена у проекті (робочому проекті).

9.26Випробування напірних трубопроводів усіх категорій повинно здійснюватись будівельно-монтажною організацією, як правило, двома етапами:

• перший-попереднє випробування на міцність і герметичність, яке здійснюється після засипання пазух з підбивкою грунту на половину вертикального діаметра та присипання труб, стикові з'єднання для проведення огляду залишаються відкритими; попередні випробування трубопроводів допускається виконувати без участі представників замовника і експлуатаційної організації із складанням акту, що затверджується головним інженером будівельної організації;

• другий-приймальне (остаточне) випробування на міцність і герметичність слід виконувати після повного засипання трубопроводу за участю представників замовника і експлуатаційної організації зі складанням актів про результати випробування за формами З, 4, 5 додатка К.

Обидва етапи випробування повинні виконуватись до встановлення гідрантів, вантузів, запобіжних клапанів, замість яких на період випробування слід установити фланцеві заглушки.

9.27Трубопроводи, що прокладаються на переходах через залізниці й автомобільні дороги 1 і 2 категорій, піддягають попередньому випробуванню після укладання робочого трубопроводу у футлярі (кожусі) до заповнення міжтрубного простору порожнини футляра і до засипання робочого і приймального котлованів переходу.

9.28Випробування трубопроводів із сталевих, чавунних, залізобетонних і азбестоцементних труб, незалежно від способу випробування, слід провадити при довжині менше 1 км-за один прийом; при більшій довжині-ділянками не більше 1 км. Довжина випробувальних ділянок сталевих трубопроводів при гідравлічному способі випробування може перевищувати 1 км.

9.29Величини внутрішнього робочого тиску Рр та випробувального тиску Рв для проведення попереднього і приймального випробувань напірного трубопроводу на міцність повинні бути визначені проектом у відповідності з вимогами СНіП 2.04.02 і наводитись у робочій документації.

9.30У разі відсутності в проекті вказівок про величину гідравлічного випробувального тиску Рв для виконання попереднього випробування напірних трубопроводів на міцність вона приймається у відповідності з таблицею 9.1.

9.31Величина випробувального тиску на герметичність РГ для проведення як попереднього, так і приймального випробувань напірного трубопроводу повинна бути рівною величині внутрішнього робочого тиску РР плюс величина ∆Р, що приймається відповідно до таблиці 9.2 залежно від верхньої межі вимірювання тиску, класу точності та ціни поділки шкали манометра. При цьому величина РГ не повинна перевищувати величину приймального випробувального тиску трубопроводу на міцність РВ.

Величину випробувального тиску при випробуванні трубопроводів пневматичним способом на міцність та герметичність у разі відсутності у проекті даних слід приймати:

а) для сталевих трубопроводів з розрахунковим внутрішнім тиском Рр до 0,5 МПа (5 кгс/см) включно - 0,6 МПа (6 кгс/см) при попередньому і приймальному випробуваннях трубопроводів;

б) для сталевих трубопроводів з розрахунковим внутрішнім тиском Рр від 0,5 до 1,6 МПа (від 5 до 16 кгс/см) - 1,15 Рр під час проведення попереднього та приймального випробувань трубопроводів;

∆Р для різних величин внутрішнього розрахункового тиску РР у трубопроводі і характеристик застосованих технічних манометрів

Класи точності технічних манометрів тиску тиску

0) 2) 0) 0)

0) 0) 0) 0)

0) 0) 0) 0)

0) 0) 0) в) для чавунних, залізобетонних і азбестоцементних трубопроводів незалежно від величини розрахункового внутрішнього тиску:

1) при попередньому випробуванні - 0,15 МПа (1,5 кгс/см);

2) при приймальному випробуванні - 0,6 МПа (6 кгс/см).

9.32Випробування напірних трубопроводів зрошувальних систем з термопластів провадиться у порядку, встановленому згідно з 9.24-9.33 даного розділу для сталевих, чавунних, залізобетонних та азбестоцементних трубопроводів.

9.33Величина випробувального тиску під час гідравлічних випробувань трубопроводів повинна прийматись рівною робочому тискові з коефіцієнтами:

• для труб з ПВХ, які з'єднуються склеюванням, і поліетиленових труб - 1,5;

• для труб з ПВХ розтрубних - 1,3.

9.34Вважається, що напірний трубопровід витримав попередні гідравлічні випробування, якщо під дією випробувального тиску не виявлено розривів труб або стиків та фасонних деталей, а під дією робочого тиску не виявлено видимого витікання води. Захист підземних трубопроводів зрошувальних систем від ґрунтової корозії та корозії від блукаючих струмів

9.35Активний захист підземних сталевих і залізобетонних трубопроводів від ґрунтової корозії і корозії від блукаючих струмів повинен здійснюватись за спеціальними проектами, розробленими на стадії проекту (робочих креслень) зрошувальної системи на підставі інженерно-геофізичних вишукувань для визначення корозійності грунтів.

9.36Монтаж технічних засобів електрохімічного захисту (ЕХЗ) трубопроводів повинен провадитись спеціальною монтажною організацією після остаточного випробування трубопроводу.

10 БУДІВНИЦТВО ДРЕНАЖУ

10.1Будівництво дренажу з метою осушення заболочених та перезволожених слабопріоникних грунтів та. дренажу на зрошуваних землях слід здійснювати у відповідності з затвердженими проектами організації будівництва та проектами виконання робіт.

Під час будівництва дренажу слід дотримуватися вимог ДБН А.3.1-5, СНіП 3.05.04 та цього розділу.

10.2До початку будівництва дренажу повинні бути виконані підготовчі роботи: винесення проекту на місцевість, підготовка місць для складування матеріалів, зберігання і обслуговування будівельних машин та механізмів, створення на об'єкті гарантованого запасу основних будівельних матеріалів, мастил та пального; перебазування техніки.

10.3Винесення на місцевість осей дрен та їх закріплення на місцевості геодезичними знаками виконує замовник або проектно-розвідувальні організації за договорами, складеними із замовниками.

10.4У проектах виконання робіт і технологічних картах на будівництво горизонтального трубчастого дренажу слід передбачати комплексно-механізований спосіб будівництва із застосуванням землерийних та дреноукладальних машин безперервної дії та дрен, виготовлених на заводі.

10.5В умовах високого стояння рівня ґрунтових вод (РГВ) будівництво дренажу повинно здійснюватись після попереднього осушення із зниженням РГВ нижче проектного дна дрени на 15- 20 см, не допускаючи зменшення щільності грунту основи.

10.6Забороняється укладка дренажних труб у воду або на розріджений грунт.

10.7Для влаштування горизонтального закритого дренажу можна використовувати такі труби: керамічні (гончарні), із термопластів (поліетиленові, поліхлорвінілові) і бетонні (для колекторів). Бетонні труби повинні виготовлятись із застосуванням сульфатостійкого цементу.

10.8У зимовий період, до початку укладання дрени (колектора), замерзлий грунт слід розпушити.

10.9Зворотну засипку дренажних траншей слід виконувати двома етапами: присипання дрен і остаточне засипання.

Присипання дрен слід виконувати механізованим способом відразу після укладання труб. Грунт, який застосовується для присипання, не повинен містити будівельного сміття, щебеню, дрібного каміння, мерзлого грунту.

Остаточне засипання дренажних траншей слід провадити, як правило, бульдозером, який пересувається уздовж осі траншеї під кутом 30° від верхів'я до устя. Щільність грунту засипки визначається проектом.

10.10Дренажні устя та колодязі слід влаштовувати одночасно з укладенням дрен згідно з технологічними картами.

10.11Під час операційного контролю якості виконання робіт слід перевіряти, чи відповідають проекту параметри дренажу.

Відхилення параметрів дренажу від проектних величин не повинні перебільшувати значень, зазначених в таблиці 10.1,

Примітка. Бокове зміщення керамічних труб перевіряється у разі їх укладання ручним способом. Дренаж на зрошувальних землях

10.12Спосіб будівництва дренажу, слід вибирати залежно від інженерно-гідрогеологічних та грунтових умов:

• у грунтах з високим рівнем грунтових вод (після відповідного техніко-економічного обгрунтування) може бути застосований широкотраншейний спосіб з улаштуванням "полиці" і укладанням фільтру і труб ручним способом у траншеях з пологими укосами;

• у сухих стійких зв'язних грунтах-траншейний з використанням дреноукладача ЕТЦ-406 або ЕД-3;

• у сухих нестійких грунтах, які здатні обвалюватися-траншейний з використанням дреноукладача ЕТЦ-406;

• у стійких зв'язних грунтах, якщо рівень ґрунтових вод у період будівництва перевищує відмітку укладання дрен не більше як на 0,5 м, - траншейний з використанням дреноукладача ЕТЦ- 406 або безтраншейний з використанням дреноукладача БДМ-301А, якщо коефіцієнт фільтрації становить не менше 0,3 м на добу, що повинно бути зазначено у проекті;

• у стійких зв'язних грунтах при високому рівні грунтових вод-широкотраншейний (напівмеханізований) з використанням одноковшових екскаваторів та влаштуванням "полиці" і укладанням дренажних труб і фільтра ручним способом;

• у незв'язних грунтах при високому стоянні рівня грунтових вод-траншейний з використанням дреноукладача ЕТЦ-406 і ЕД-3 за умови попереднього водозниження. Спосіб водозниження визначається у проекті виконання робіт.

10.13В обводнених грунтах для зниження рівня грунтових вод на період будівництва дренажу застосовується, як правило, лідерна дрена, яка влаштовується паралельно осі дрени на відстані від 8 до 10 м, на глибині, що на 1 м нижче за проектне положення дрени.

10.14Під час будівництва дренажу з улаштуванням "полиці" водовідвідну траншею слід копати на 0,75 м нижче відмітки дрени, забезпечуючи повне осушування "полиці". Дренаж у зоні осушування

10.15Будівництво дренажу в цій зоні може виконуватись траншейним, вузько-траншейним та безтраншейним способами із застосуванням керамічних (гончарних) і пла-стмасових труб як у літній, так і в зимовий період згідно з 10.12-10.14.

10.16Підготовка траси повинна включати в себе розбивку, нівелювання, а також очищення від дерев та чагарників, а в окремих випадках-прокладання тимчасових борозен для скидання поверхневих вод.

Будівництво вертикального дренажу

10.17Свердловини вертикального дренажу, як правило, слід бурити обертальним способом з промиванням водою, а у разі розкриття високонапірних водоносних горизонтів-ударно-канатним способом.

10.18За результатами буріння свердловини уточнюється інтервал встановлення фільтра. У разі відхилення його від проектного положення, за узгодженням з проектною організацією, провадиться корегування встановлення фільтра.

10.193 метою встановлення експлуатаційної витрати свердловини та вибору насосно-силового обладнання слід провадити відкачування води з свердловини в період будівництва.

10.20Під час будівництва надземних споруд, монтажу насосів і засобів автоматизації слід керуватись ДБН А.3.1-5 і СНіП ІІІ-4. Кротовий дренаж

10.21Умови застосування кротового дренажу встановлюються проектом, виходячи з властивостей мінеральних та торф'яних грунтів зберігати форму дрени, на основі яких розробляються технологічні карти з влаштування кротового дренажу.

10.22Кротовий дренаж слід закладати спеціальними механізмами-кротувачами за умов вологості грунту від 21% до 27% за масою.

11 РЕКОНСТРУКЦІЯ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

11.1Будівельні роботи слід організовувати виходячи з технічних рішень проектів реконструкції та переобладнання меліоративних систем.

11.2У проекті виконання робіт з реконструкції меліоративних систем слід передбачати, крім загальноприйнятих правил проведення будівельних робіт, розрахунки тривалості реконструкції та зайнятості будівельної організації на той період, коли за умовами сільськогосподарського використання меліорованих земель виконання будівельних робіт на системі не передбачається.

11.3Тривалість реконструкції зрошувальних систем визначається, в основному, двома факторами:

• можливістю відведення земель під реконструкцію протягом вегетаційного періоду;

• комплексом намічених будівельно-монтажних робіт, які складаються з таких видів: роботи на каналах та спорудах, реконструкцію яких можна здійснити тільки у міжвегетаційний період, і роботи на всіх інших каналах, спорудах і елементах системи, реконструкцію яких можна провадити протягом усього року.

11.4Розраховуючи тривалість реконструкції, розподіл по роках капітальних вкладень та обсяги будівельно-монтажних робіт, площі меліорованих земель, які підлягають реконструкції, визначаючи строки введення в дію потужностей і основних фондів, необхідно враховувати такі умови:

• реконструкція систем площею понад 250 га повинна виконуватись протягом року (у вегетаційний та міжвегетаційний періоди);

• меліоровані площі, на яких система реконструюється в міжвегетаційний період, не повинні виключатися із сільськогосподарського обороту; будівельні роботи на таких землях слід закінчувати до початку вегетації;

• землі, на яких система реконструюється протягом вегетаційного періоду, повинні бути вилучені із сільськогосподарського обороту на один рік.

12 ТОЧНІСТЬ ЗВЕДЕННЯ ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

12.1Вибір класу точності визначається класом капітальності мережних споруд.

12.2Класи точності мережних споруд, якими слід керуватись при розробці технологічних карт на монтаж мережних споруд, наведені у таблиці 12.1.

Примітка. Клас точності монтажу мережних споруд 2-4 класів, які будуються із збірних залізобетонних деталей і конструкцій, приймають рівним класу споруд

12.3У технологічних картах на будівництво і монтаж мережних споруд повинні бути встановлені допуски:

• на розбивочні геодезичні роботи;

• на встановлення елементів споруд.

12.4При визначенні величин допусків слід керуватись ГОСТ 21778, ГОСТ 21779, ГОСТ21780.

13 БУДІВНИЦТВО ДОРОЖНЬОЇ МЕРЕЖІ НА МЕЛІОРАТИВНИХ

СИСТЕМАХ

13.1Будівництво дорожньої мережі на меліоративних системах слід здійснювати у відповідності з вимогами СНіП 3.06.03 та цього розділу.

13.2На меліорованих землях будуються дороги різних класів залежно від їх призначення (таблиця 13.1).

13.3При будівництві доріг на зрошуваних землях слід забезпечити перевищення верху земляного полотна над розрахунковим рівнем грунтових вод, не допускаючи підсмоктування капілярної вологи до основи дороги та її деформації.

13.4На осушуваних заболочених ділянках земляне полотно будують з урахуванням категорії дороги і типу боліт.

13.5Мінімальне перевищення верху земляного полотна над рівнем грунтових вод залежно від кліматичної зони наведено в таблиці 13.2.

Примітка. До дорожньо-кліматичних зон належить:

зона 2 - надлишкового зволоження грунтів протягом усього року;

зона 3 - надлишкового зволоженняемі роки;

зона 4 - недостатнього зволоження.

13.6Вибір грунтів для влаштування земляного полотна, а також тип і конструкція дорожнього покриття визначаються проектом (робочим проектом).

13.7Будівництво доріг на меліоративних системах повинно здійснюватись за спеціальними технологічними картами у складі проекту виконання робіт.

13.8Для виконання дорожніх робіт можна застосовувати майже всі види землерийних та землерийно-транспортних машин, які використовуються на будівництві меліоративної системи. При цьому слід вибирати машини, які є економічно найдоцільнішими для виконання основних обсягів робіт уданих умовах.

14 ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

14.1Під час організації будівництва необхідно здійснювати заходи, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища, в тому числі рекультивацію земель, щоб запобігти втратам природних ресурсів; очистити шкідливі скиди або припинити їх надходження у водойми; попередити викиди в атмосферу і забруднення грунтів; розміщувати відходи тільки за узгодженням з екологічною інспекцією.

Зазначені заходи і роботи слід передбачати у проектно-кошторисній документації.

14.2Будівельно-монтажні роботи у межах охоронних, санітарних зон і заказників слід виконувати у порядку, встановленому спеціальними правилами і положеннями.

14.3Роботи, пов'язані з меліорацією земель, створенням ставів і водосховищ, ліквідацією ярів, болотних ділянок і вироблених кар'єрів, які виконуються разом з будівництвом об'єктів промислового та житлово-цивільного призначення, слід здійснювати тільки у разі наявності відповідної проектної документації, узгодженої в установленому порядку із зацікавленими організаціями та органами державного нагляду.

14.4На території об'єктів, що будуються, не допускається знищення дерев та чагарників, якщо це не передбачено у проектній документації.

14.5Не допускається випускання води з будівельних майданчиків безпосередньо на схили без належного захисту від розмивання грунту. Під час виконання планувальних робіт шар грунту, придатний для подальшого використання, слід попередньо знімати й укладати в спеціально відведені для цього місця.

14.6Тимчасові автомобільні дороги та інші під'їзні шляхи повинні влаштовуватись з урахуванням вимог щодо запобігання пошкодженню сільськогосподарських угідь, дерев і чагарників.

14.7Під час виконання бурових робіт, якщо буде досягнуто водоносних горизонтів, слід вживати заходів щодо запобігання непередбаченому виливанню підземних вод.

14.8Під час виконання робіт, пов'язаних зі штучним закріпленням слабких грунтів, слід вжити заходів, передбачених проектом, щодо запобігання забрудненню підземних вод нижчих горизонтів.

14.9Виробничі та побутові стоки, що утворюються на будівельному майданчику, повинні очищатись і знезаражуватись у порядку, встановленому проектом організації будівництва і виконання робіт.

14.10Попутна розробка природних ресурсів допускається тільки у разі наявності проектної документації, узгодженої відповідними органами державного нагляду і місцевими органами влади.

14.11Роботи, пов'язані з розчищенням та розширенням русел річок, слід виконувати, як правило, у меженний період з невеликою швидкістю течії води, щоб не допустити перенесення завислих частинок грунту.

14.12Цінні породи тварин, які живуть на водотоках, болотах та водоймах, слід переселити до початку будівництва.

15 ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ

15.1Протипожежні заходи розробляються в проектах осушення болотних ділянок, потужність торфу в яких у неосушеному стані перевищує 0,5 м, а вологість менша за 50%.

15.2При розробці протипожежних заходів слід визначити джерела протипожежного водопостачання та необхідну кількість води для гасіння пожежі.

15.3Як джерела протипожежного водопостачання слід використовувати водосховища, водоприймачі та канали осушувальних систем, а також трубопроводи осушувально-зрошувальних систем.

15.4Витрати води, необхідної для гасіння пожежі Qn, м3/год, слід визначати за формулою

Q = 160 F, n де F— площа розрахункової ділянки, м2.

Розрахунок протипожежного водопостачання слід виконувати на ділянках, площа яких не перевищує 10 км2.

15.5В проектах осушувальних систем слід передбачати будівництво протипожежних водойм корисним об'ємом не менше 100 м3, якщо діючі вододжерела (річки-водоприймачі, осушувально-зволожувальні канали) не забезпечують розрахункову потребу у воді на пожежогасіння.

15.6Протипожежні водойми слід будувати в зниженнях рельєфу, де забезпечується достатній приплив поверхневих вод та є сприятливі умови для забору води.

15.7Вздовж відкритих каналів, шляхів, ЛЕП, газопроводів, навколо насосних станцій та в інших місцях, де найбільш ймовірним є виникнення пожежі, слід передбачати протипожежні смуги завширшки від 30 до 40 м. Протипожежні смуги влаштовуються шляхом змішування торф'яних грунтів з мінеральними (200-300 м3 на 1 га торф'яника).

15.8При проектуванні протипожежних зон слід передбачати заходи, які зменшують пожежонебезпеку:

• прокладати по внутрішньому контуру зон огороджувальні канали;

• передбачати використання осушених торфових грунтів насамперед під багаторічні трави;

• облаштування полезахисних лісових смуг листяних порід дерев завширшки від 10 до 15 м вздовж меж полів сівозмін, каналів, шляхів.

15.9Забороняється складати у протипожежній зоні легкозаймисті матеріали.

15.10Засоби пожежогасіння визначаються проектом осушувальної системи.

16 ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ ПРАЦІ

16.1В процесі виконання будівельно-монтажних робіт при будівництві нових і реконструкції діючих меліоративних систем і водогосподарських об'єктів слід дотримуватись вимог щодо безпеки праці, викладених у розділі 4 СНіП ІІІ-4 і цьому розділі.

16.2Склад і зміст основних рішень щодо безпеки праці повинні бути викладені в проекті виконання робіт згідно з вказівками, наведеними в додатку 8 СНіП ІІІ-4.

16.3При розробці календарного плану виконання робіт необхідно передбачати таку послідовність їх виконання, щоб жодна з робіт, що виконується, не була джерелом виробничої небезпеки.

16.4На будівельному генплані повинні бути позначені небезпечні зони поблизу місць переміщення вантажів підйомно-транспортними машинами, поблизу гідротехнічних споруд, що будуються (канали, насосні станції тощо), а також повітряних ліній електропередачі.

Розрахунок величини небезпечної зони, що виникає при падінні предметів поблизу об'єкта, який будується, слід здійснювати згідно з 2.7 СНіП ІІІ-4.

16.5Санітарно-побутові приміщення слід розміщувати поза небезпечними зонами на відстані не менше 50 м від об'єктів, що виділяють пил, газ, шкідливу пару, з навітряного боку залежно від напрямку вітру, що має перевагу, (за розою вітрів).

16.6Автомобільні та пішохідні дороги повинні прокладатися за межами небезпечних зон.

У випадку, коли автомобільні дороги потрапляють у зону переміщення краном вантажів, слід передбачати установку сигнальної загорожі, відповідних написів і дорожніх знаків, що попереджають про в'їзд до небезпечної зони.

16.7Освітлення будівельного майданчика і ділянок виконання робіт слід проектувати у відповідності з вимогами проектування електричного освітлення будівельних майданчиків.

16.8Будівельні машини слід розміщувати з урахуванням можливості оглядання робочої зони маневрування та дотримання умов безпеки поблизу незакріплених виїмок, штабелів вантажів, обладнання.

16.9Робочі місця слід влаштовувати на стійких і міцних конструкціях з урахуванням розміщення небезпечних зон.

16.10Земляні роботи під час будівництва меліоративних каналів і гідротехнічних споруд слід виконувати за спеціально розробленими технологічними картами, в яких повинні бути передбачені заходи для безпечного виконання робіт.

16.11Будівельно-монтажні роботи повинні виконуватись із застосуванням технологічної оснастки (засобів підмощування, тари для бетонної суміші, розчину, сипких і штучних матеріалів, вантажозахватного устаткування і пристроїв для вивірення і тимчасового закріплення конструкцій), засобів колективного захисту та будівельного ручного інструменту, що визначається складом нормокомплектів.

16.12Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися, як правило, механізованим способом згідно з ГОСТ 12.3.009 (стандарт СЕВ 3518).

16.13Вантажно-розвантажувальні операції з сипкими матеріалами (цемент, вапно, гіпс та ін.) потрібно виконувати механізованим способом. Розвантаження цементу вручну, як виняток, дозволяється виконувати при температурі цементу не вище 40°С.

16.14При виконанні ізоляційних робіт (гідроізоляційних, теплоізоляційних, анти-корозійних) із застосуванням вогненебезпечних матеріалів, а також таких, що виділяють шкідливі речовини, слід забезпечити захист працюючих від дії шкідливих речовин, а також від термічних і хімічних опіків.

16.15Не допускається використовувати під час роботи бітумні мастики, температура яких перевищує 180°С.

Не допускається вливати розчинник в розплавлений бітум.

16.16Під час випробувань зовнішніх трубопроводів зрошувальних систем слід дотримуватись вимог 9,24-9.36 цього документа.

На час проведення випробувань трубопроводів, що перебувають у траншеях, повинна бути встановлена небезпечна зона у відповідності з вимогами розділу 4 СНіП ІІІ-4.

Перебування людей в небезпечній зоні в період нагнітання в трубопровід повітря (води) і при витримуванні трубопроводу під тиском під час випробування на міцність не допускається.

16.17Освітлення будівельного майданчика і ділянок виконання робіт слід проектувати у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.046.

16.18При виконанні електрозварювальних і газополуменевих робіт необхідно виконувати вимоги ГОСТ 12.3.003, ГОСТ 12.3.036. ГОСТ 12.1.013.

16.19Місця виконання електрозварювальних і газополуменевих робіт повинні бути звільнені від займистих матеріалів у радіусі не менше 5 м, а від вибухонебезпечних матеріалів і установок (в тому числі газових балонів і газогенераторів) — 10 м.

16.20Виконувати зварювання, різання і нагрівання відкритим полум'ям апаратів, посудин і трубопроводів, що містять рідини і гази, не допускається.

16.21При виконанні електрозварювальних і газополуменевих робіт всередині закритих ємкостей або порожнин конструкції робочі місця слід забезпечувати витяжною вентиляцією.

16.22Металеві частини електрозварювального обладнання, які не перебувають під напругою, а також вироби і конструкції, що зварюються, протягом всього періоду зварювання повинні бути заземленими, а у зварювального трансформатора, крім цього, потрібно з'єднати заземлюючий болт корпусу із затискачем вторинної обмотки, до якого підключається зворотний провід.

16.23Не допускається виконувати електрозварювальні роботи під час дощу або снігопаду, якщо відсутні накриття над електрозварювальним обладнанням і робочим місцем електрозварника.

16.24Електромонтажні роботи слід виконувати у відповідності з вимогами розділів 12 і 13 (загальні вимоги до монтажних робіт) СНіП ІІІ-4.

17 ПРИЙНЯТТЯ ТА ВВЕДЕННЯ В ЕКСПЛУАТАЦІЮ МЕЛІОРАТИВНИХ ОБ'ЄКТІВ

17.1Прийняття в експлуатацію меліоративних та водогосподарських об'єктів державного замовлення повинне здійснюватись у відповідності з вимогами ДБН А.3.1-3, а також з "Правилами приймання в експлуатацію закінчених будівництвом меліоративних та водогосподарських об'єктів державного замовлення", погоджених Держкоммістобудування України та затверджених Мінсільгосппродом та Держводгоспом України.

18.2Об'єкти, які не є державною власністю, повинні вводитись в експлуатацію у відповідності з вимогами 3.1-3.13 ДБН А.3.1-3.

18.3Форми документів щодо прийняття та введення в експлуатацію меліоративних об'єктів наведені в додатку К (форми 6, 7).

Додаток А

(обов'язковий)

Форма

Акт закінчення позамайданчикових та внутрішньомайданчикових підготовчих робіт і готовність об'єкта Місто " " 20 р. Комісія у складі: керівника дирекції об'єкта, що будується (технічного нагляду замовника-забудовника),

{прізвище, ініціали, посада) керівника генеральної підрядної будівельної організації

(прізвище, ініціали, посада) керівника субпідрядної спеціалізованої організації, що виконує роботи у підготовчий період,

(прізвище, ініціали, посада) голови профспілкового комітету генеральної підрядної будівельної організації

(прізвище, ініціали, посада) представника територіального органу Державного нагляду за охороною праці

(прізвище, ініціали, посада) здійснила огляд позамайданчикових і внутрішньомайданчикових підготовчих робіт, в тому числі з забезпечення санітарно-побутового обслуговування працюючих, станом на "_" 20 р. і склала цей акт про подане нижче: 1. Для обстеження представлені роботи найменування позамайданчикових і внутрішньомайданчикових підготовчих робіт, в тому числі із забезпечення санітарно-побутового обслуговування працюючих) 2. Роботи виконані в обсягах, встановлених проектом організації будівництва і передбачених проектами виконання робіт,

(найменування організацій, які розробляли ПОБ, ПВР, № креслень і дата їх складання)

3. При виконанні робіт відсутні (або допущені) відхилення від проекту організації будівництва і проектів виконання робіт

(за наявності відхилень вказується, ким погоджені, № креслень і дата погодження)

Рішення комісії

Роботи виконані в обсягах і терміни у відповідності з проектом організації будівництва і проектами виконання робіт. На підставі викладеного дозволяється виконання основних будівельних, монтажних і спеціальних будівельних робіт з будівництва об’єкта

(підприємства, будівлі, споруди, їх комплексу) Керівник дирекції об’єкта, що будується (технічного нагляду замовника-забудовника)

(підпис) (прізвище, ініціали)

Примітка. За необхідності до участі в роботі комісії залучаються представники органів державного нагляду (за охороною праці, санітарно-епідеміологічного, пожежного та ін.).

Додаток Б

(обов'язковий)

Форма

Загальний журнал робіт Найменування будівельної організації

Загальний журнал робіт № з будівництва об'єкта

(підприємства, будівлі, споруди) Адреса об’єкта Посада, прізвище, ім'я, по батькові та підпис особи, відповідальної від будівельної організації за будівництво об'єкта і ведення загального журналу робіт Генеральна проектна організація, прізвище, ім'я, по батькові і підпис головного інженера проекту Замовник (організація), посада, прізвище, ім'я, по батькові і підпис керівника (представника) технічного нагляду Початок робіт:

за планом (договором) фактично Закінчення робіт (введення в експлуатацію):

за планом (договором) фактично У цьому журналі пронумерованих і прошнурованих сторінок Посада, прізвище, ім'я, по батькові і підпис керівника будівельної організації, що видав журнал, Дата видачі, печатка організації Основні показники об'єкта, підприємства, будівлі або споруди, що будується (потужність, продуктивність, корисна площа, місткість тощо), та кошторисна вартість

Інстанція, що затвердила проект (робочий проект), і дата затвердження Субпідрядні організації і роботи, які ними виконуються, Організація, що розробила проектно-кошторисну документацію, Відмітки про зміни у записах на титульній сторінці

Вказівки щодо ведення загального журналу робіт

1 Загальний журнал робіт є основним первинним виробничим документом, який відтворює технологічну послідовність, терміни, якість і умови виконання будівельно-монтажних робіт.

2 Загальний журнал робіт ведеться на будівництві окремих або групи однотипних, що одночасно споруджуються, будівель, споруд, які розміщені в межах одного будівельного майданчика.

3 Загальний журнал робіт веде особа, відповідальна за будівництво будівлі або споруди (виконавець робіт, старший виконавець робіт) і заповнює його з першого дня роботи на об'єкті особисто або доручає керівникам змін. Спеціалізовані будівельно-монтажні організації ведуть спеціальні журнали робіт, що знаходяться у відповідальних осіб, які виконують ці роботи. Після закінчення робіт спеціальний журнал передається генеральній будівельній організації.

4 Титульний лист заповнюється до початку будівництва генеральною підрядною будівельною організацією за участю проектної організації і замовника.

5 Список інженерно-технічного персоналу, який зайнятий на будівництві об'єкта (таблиця Б. 1), складає керівник генпідрядної будівельної організації.

6 В таблиці Б.2 наводиться перелік всіх актів, що підлягають оформленню на даному об'єкті будівництва в календарному порядку.

7 До таблиці Б.З включаються всі роботи по частинах і елементах будівель і споруд, якість виконання яких контролюється і підлягає оцінці.

8 Таблиця Б.4 заповнюється особою, відповідальною за ведення загального журналу робіт.

9 Регулярні відомості про виконання робіт (з початку і до їх завершення), що включаються в таблицю Б.5, є основною частиною журналу.

Ця частина журналу повинна вміщувати відомості про початок і закінчення робіт і відображати хід їх виконання.

Опис робіт повинен проводитись по конструктивних елементах будівлі або споруди із зазначенням осей, рядів, відміток, поверхів, ярусів, секцій і приміщень, де роботи виконувались.

Тут же повинні наводитися короткі відомості про методи виконання робіт, застосовані матеріали, готові вироби і конструкції, вимушені простої будівельних машин (із зазначенням вжитих заходів), випробування устаткування, систем, мереж і пристроїв (випробування вхолосту або під навантаженням, подача електроенергії, випробування на міцність і герметичність та ін.), відхилення від робочих креслень (із зазначенням причин) і їх погодження, зміни розміщення захисних, охоронних і сигнальних огорож, переноси транспортних і пожежних проїздів, прокладання, перекладання, розбирання тимчасових інженерних мереж, наявність і виконання схем операційного контролю якості, виправлення і переробку виконаних робіт (із зазначенням винних), а також метеорологічні та інші особливі умови виконання робіт.

10 До таблиці Б.6 вносяться зауваження осіб, які контролюють виконання і безпеку робіт у відповідності з наданими їм правами, а також уповноважених представників проектної організації або її авторського нагляду.

11 Загальний журнал повинен бути пронумерований, прошнурований, оформлений усіма підписами на титульному листі і скріплений печаткою будівельної організації, яка його видала.

12 При здачі завершеного будівництвом об'єкта загальний і спеціальні журнали робіт передаються замовнику і зберігаються у нього до введення об'єкта в експлуатацію. Після введення об'єкта в експлуатацію журнали передаються на постійне зберігання експлуатаційній організації.

Додаток В

(обов'язковий)

Форма

Календарний план будівництва

(найменування об'єкта)

Примітка 1. Номенклатура у графі " 2 " встановлюється в залежності від виду і особливостей будівництва.

Примітка 2. Розподіл обсягів будівельно-монтажних робіт подається: над рискою-обсяг капітальних вкладень, під рискою-обсяг будівельно-монтажних робіт, для житлово-цивільних об’єктів подається по місяцях.

Додаток Д

(обов'язковий)

Форма

Відомість обсягів основних будівельних, монтажних і спеціальних будівельних робіт

Примітка 1. Перелік робіт встановлюється в залежності від виду і особливостей будівництва.

Примітка 2. Застосування комплектно-блочного методу будівництва і монтажу будівельних конструкций і устаткування укрупненими блоками повинно бути виділено.

Додаток Е

(обов'язковий)

Форма

Відомість потреби в будівельних конструкціях, виробах, матеріалах і устаткуванні

Примітка 1. Номенклатура конструкцій, виробів, матеріалів і устаткування (графа 2) повинна бути визначена в залежності від виду і особливостей будівництва.

Примітка 2. Потреба в матеріалах показується: над рискою-загальна потреба, під рискою-потреба, за винятком матеріалів для виготовлення конструкцій і виробів на підприємствах будівельної індустрії.

Примітка 3. Розподіл потреби в ресурсах (графа 5) повинен передбачати забезпечення ресурсами виділених пускових комплексів, а також необхідний заділ на майбутні періоди будівництва.

Додаток Ж

(обов'язковий)

Форми

Звітні документи

Форма 1 Графік постачання на об'єкт будівельних конструкцій, виробів, матеріалів і устаткування

Відповідальний виконавець

(підпис) (прізвище, ініціали}

Форма 2 Графік руху робочих кадрів по об'єкту

Відповідальний виконавець

(підпис) (прізвшце, ініціали)

Форма З Графік руху основних будівельних машин по об'єкту

Відповідальний виконавець

(підпис) (прізвище, ініціали)

Додаток И

(обов'язковий)

Форма

Календарний графік виконання робіт по об'єкту

Відповідальний виконавець

(підпис) (прізвище, ініціали)

Додаток К

(обов'язковий)

Форма 1

Акт засвідчення прихованих робіт Місто " " 20 р.

(найменування робіт) виконаних в

(найменування і місце розміщення об’єкта)

Комісія у складі: представника будівельно-монтажної організації

(прізвище, ініціали, посада) представника технічного нагляду замовника

(прізвище, ініціали, посада) представника проектної організації (у випадках здійснення авторського нагляду проектною організацією)

(прізвище, ініціали, посада) провела огляд робіт, виконаних

(найменування будівельно-монтажної організації) і склала цей акт про подане нижче: 1. До огляду пред'явлені такі роботи

(найменування прихованих робіт) 2. Роботи виконані за проектною документацією

(найменування проектної організації, номери креслень і дата їх складання)

3. При виконанні робіт застосовані (найменування матеріалів, конструкцій з посиланням на сертифікати або інші документи)

4. При виконанні робіт відсутні (або допущені) відхилення від проектної документації (за наявності відхилень вказується, з ким і як погоджені, номери креслень і дата погодження)

5. Дата: початку робіт закінчення робіт

Рішення комісії

Роботи виконані у відповідності з проектною документацією, стандартами, будівельними нормами і правилами, технічними умовами і відповідають вимогам щодо їх приймання.

На основі викладеного дозволяється виконання подальших робіт з улаштування (монтажу)

(найменування робіт і конструкцій) Представник будівельно-монтажної організації

(підпис) (прізвище, ініціали)

Форма 2

Акт проміжного прийняття відповідальних конструкцій Місто " " 20 р.

(найменування конструкцій) виконаних в

(найменування і місце розміщення об'єкта)

Комісія у складі: представника будівельно-монтажної організації

(прізвище, ініціали, посада) представника технічного нагляду замовника

(прізвище, ініціали, посада) представника проектної організації

(прізвище, ініціали, посада) провела огляд конструкцій і перевірку якості робіт, виконаних

(найменування будівельно-монтажної організації) і склала цей акт про подане нижче:

1. Для прийняття пред'явлені такі конструкції

(перелік і стисла характеристика конструкцій)

2. Роботи виконані за проектною документацією

(найменування проектної організації, № креслень і дата їх складання)

3. При виконанні робіт відсутні (або допущені) відхилення від проектної документації

(за наявності відхилень вказується, з ким і як погоджені, № креслень і дата погодження)

4. Дата: початку робіт закінчення робіт

Рішення комісії

Роботи виконані у відповідності з проектною документацією, стандартами, будівельними нормами, правилами і технічними умовами.

На підставі викладеного дозволяється виконання наступних робіт з улаштування (монтажу)

(найменування робіт і конструкцій) Представник будівельно-монтажної організації

(підпис) (прізвище, ініціали)

Форма 3

Акт про проведення пневматичного випробування напірного трубопроводу на міцність і герметичність Місто " " 20 р.

Комісія у складі представників: будівельно-монтажної організації

(найменування організації, посада, прізвище, ініціали) технічного нагляду замовника

(найменування організаці, посада, прізвище, ініціали) експлуатаційної організації

(найменування організації, посада, прізвище, ініціали) склала цей акт про проведення пневматичного випробування на міцність і герметичність ділянки напірного трубопроводу

(найменування об'єкта та номери пікетів на його межах) Довжина трубопроводу м, матеріал труб, діаметр труб мм, матеріал стиків

Величина внутрішнього розрахункового тиску в трубопроводі Рр становить МПа

(кгс/см2)

Для випробування на міцність тиск у трубопроводі був збільшений до МПа

(кгс/см2) і підтримувався протягом 30 хвилин. Порушень цілісності трубопроводу не виявлено. Після цього тиск у трубопроводі було знижено до 0,05 МПа (0,5 кгс/см2) і під цим тиском трубопровід витримувався протягом 24 годин.

Після закінчення зазначеного терміну в трубопроводі початковий випробний тиск Рn стано-вив 0,03 МПа (0,3 кгс/см). Цьому тиску відповідає показання підключеного рідинного манометра Рn = ____мм вод.ст. (або в мм гас. ст. - при заповненні манометра гасом).

Час початку випробування год __хв, початковий барометричний тиск Р б

𝑃 п становив мм рт. ст. Під цим тиском трубопровід було випробувано протягом __ год. Після закінчення цього терміну було заміряно кінцевий випробний тиск у трубопроводі Рк, який досягав ___мм вод. ст. (____мм гас. ст.). При цьому кінцевий барометричний тиск б P становив ____мм рт. ст. к

Фактична величина зниження тиску в трубопроводі становить:

____мм вод. ст., що менше допустимої величини тиску (таблиця 7 СНіП 3.05.04)

Рішення комісії

Трубопровід визнано таким, що витримав пневматичне випробування на міцність і герметичність.

Форма 4

Акт про проведення приймального гідравлічного випробування напірного трубопроводу на міцність і герметичність Місто " " 20 р.

Комісія у складі представників: будівельно-монтажної організації

(найменування організації, посада, прізвище, ініціали) технічного нагляду замовника

(найменування організації, посада, прізвище, ініціали) експлуатаційної організації

(найменування організації, посада, прізвище, ініціали) склала цей акт про проведення приймального гідравлічного випробування на міцність і герметичність ділянки напірного трубопроводу

(найменування об 'єкта та номери пікетів на його межах, довжина трубопроводу, діаметр, матеріал труб і стикових з 'єднань) Зазначені в робочій документації величини розрахункового внутрішнього тиску трубопроводу, що проходить випробування, Рр становить ____МПа (____кгс/см2) і випробного тиску Рв =_____МПа (____кгс/см2) Вимірювання тиску під час випробування провадилось технічним манометром класу точності ____з верхньою межею вимірювань____кгс/см2. Ціна поділки шкали манометра_____кгс/см2 Манометр був розміщений вище осі трубопроводу на____ м Для зазначених вище величин внутрішнього розрахункового і випробного тиску трубопроводу, що проходить випробування, показання манометра Рр.м.. і Рв.м повинні бути відповідно:

Допустима витрата підкачаної води згідно з таблицею 6 СНіП 3.05.04 на 1 км трубопроводу становить л/хв або у перерахунку на довжину трубопроводу, що проходить випробування, л/хв

Проведения випробування та його результати

Для випробування на міцність тиск у трубопроводі був підвищений до Рв.м. =______ кгс/см і підтримувався протягом___хв., при цьому не допускалось його зниження більше ніж на 1,0 кгс/см.

= Після цього тиск було знижено до величини внутрішнього розрахункового манометричного тиску Рр.м.

кгс/см2 і проведено огляд вузлів трубопроводу в колодязях (камерах); при цьому витікання та розривів не виявлено і трубопровід було допущено для проведення подальшого випробування на герметичність.

Для випробування на герметичність тиск у трубопроводі було збільшено до величини випробного тиску на герметичність РГ= Рр.м. +∆P =_____ кгс/см2, зафіксовано час початку випробування Тn=___год.

хв. і початковий рівень води в мірному бачку hn = ______мм.

Випробування трубопроводу здійснювалися у такій послідовності:

(зазначити послідовність проведення випробування і спостереження за падінням тиску: чи провадився випуск води з трубопроводу та інші особливості методики випробування)

За час випробування трубопроводу на герметичність тиск у ньому за показанням манометра було знижено до кгс/см2, зафіксовано час закінчення випробування Тк = год. хв. та кінцевий рівень води у мірному бачку hк = мм. Об'єм води, потрібний для відновлення тиску до випробного, визначений за рівнями води в мірному бачку, Q = л.

Тривалість випробування трубопроводу на герметичність Т=Тк-Тn = хв. Величина витрати води,

Q підкачаної в трубопровід під час випробування, становить qn =  

T _____л/хв, що менше допустимої витрати.

Рішення комісії

Трубопровід визнано таким, що витримав приймальне випробування на міцність і герметичність. Представник будівельно-монтажної організації

(підпис) (прізвище, ініціали) Представник технічного нагляду замовника

(підпис) (прізвище, ініціали) Представник експлуатаційної організації

(підпис) (прізвище, ініціали)

Форма 5

Акт про проведення приймального гідравлічного випробування безнапірного трубопроводу на герметичність Місто " " 20 р.

Комісія у складі представників: будівельно-монтажної організації

(найменування організації, посада.

прізвище, ініціали) технічного нагляду замовника

(найменування організації, посада, прізвище, ініціали) експлуатаційної організації

(найменування організації, посада, прізвище, ініціали) склала цей акт про проведення приймального гідравлічного випробування на міцність і герметичність ділянки безнапірного трубопроводу

(найменування об'єкта, номери пікетів на його межах і діаметр) Рівень грунтових вод у місці розміщення верхнього колодязя знаходиться на відстані м від верху труби в ньому при глибині закладання труб (до верху) м.

Випробування трубопроводу провадилось

(зазначити, разом або окремо від колодязів і камер) способом

(зазначити спосіб випробування-доданням води у трубопровід або припливом грунтової води до нього) Гідростатичний тиск величиною м.вод.ст. створювався заповненням водою

(зазначити номер колодязя або встановленого у ньому стояка)

У відповідності з таблицею 8 СНіП 3.05.04 допустимий об'єм доданої до трубопроводу води, приплив грунтової води на 10 м довжини трубопроводу за час випробування 30 хв. становить л. (непотрібне закреслити) Фактичний за час випробування об'єм доданої води, приплив грунтової води становив л

(непотрібне закреслити) або в перерахунку на 10 м довжини трубопроводу (з урахуванням випробування разом з колодязями, камерами) і тривалості випробування протягом 30 хв. досяг л, що менше допустимої втрати.

Рішення комісії

Трубопровід визнано таким, що витримав приймальне гідравлічне випробування на герметичність.

Представник технічного нагляду замовника

(підпис) (прізвище, ініціали) Представник експлуатаційної організації

(підпис) (прізвище, ініціали)

Форма 6

ЗАТВЕРДЖУЮ

(прізвище, ім'я та по батькові, посада особи, яка затвердила акт)

" " 20 р.

Акт робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будівлі, споруди, приміщення Місто " " 20 р. Робоча комісія, яка призначена [найменування організації-замовника (забудовника), яка призначила робочу комісію] рішенням від "__" 20 ___ р. № у складі: голови-представника замовника (забудовника)

(прізвище, ім'я, по батькові, посада} членів комісії-представників: генерального підрядника

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) субпідрядних (монтажних) організацій

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) експлуатаційної організації

(прізвище, ім 'я, по батькові, посада) генерального проектувальника

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) органу державного санітарно-епідеміологічного нагляду

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) органу державного пожежного нагляду

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) органу державного нагляду за охороною праці

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) органу державної інспекції з ефективного використання газу

(прізвище, ім'я та по батькові, посада) органу державної екологічної інспекції (по об'єктах промислового призначення)

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) профспілкової організації

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) і на підставі вимог ДБН А.3.1-3

ВСТАНОВИЛА:

1. Генеральним підрядником

(найменування організації та її відомча підпорядкованість) пред'явлено до прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом

(найменування будівлі, споруди, приміщення) який входить до складу

(найменування об'єкта)

2. Будівництво виконано на підставі рішення (постанови, розпорядження, наказу) від "__" 20___р. №

(найменування органу, який виніс рішення)

3. Будівництво здійснювалось генеральним підрядником, який виконав

(види робіт) та субпідрядними організаціями

(найменування організацій та їх відомча підпорядкованість) які виконали

(види робіт)

4. Проектно-кошторисна документація на будівництво розроблена проектними організаціями

(найменування проектних організацій та їх відомча підпорядкованість)

5, Будівництво здійснювалось за проектом

[номер проекту, номер серії (за типовими проектами)]

6. Проектно-кошторисна документація затверджена (найменування органу, який затвердив проектно-кошторисну документацію на об'єкт в цілому) " " 20 р. №

7. Будівельно-монтажні роботи виконувались у терміни: початок; закінчення

(місяць і рік) (місяць і рік) при тривалості будівництва, місяців:

за нормою або за ПОБ;

фактично.

8. Робочій комісії надана така документація:

(перелік документів у відповідності з 2.7 ДБН A.3.J-3 або номер додатка до акту)

9. Подана до прийняття в експлуатацію будівля, споруда, приміщення має такі основні показники:

(потужність, продуктивність, виробнича площа, протяжність, місткість тощо)

10. Технологічні та архітектурно-будівельні рішення по будівлі, споруді, приміщенню характеризуються такими даними:

(стислі технічні характеристики з планування, кількості поверхів, основних матеріалів та конструкцій, інженерного та технологічного устаткування)

11. Устаткування встановлено згідно з актами про його прийняття після індивідуального та комплексного випробування робочими комісіями (перелік актів наведений у додатку до цього акту) у кількості:

за проектом;

фактично.

12. Заходи з охорони праці, забезпечення вибухобезпечності, пожежобезпечності, охорони навколишнього природного середовища та антисейсмічні заходи, передбачені проектом

(відомості про виконання)

Характеристика заходів наведена у додатку до акту.

13. Зовнішні комунікації холодного та гарячого водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання, енергопостачання та зв'язку забезпечують нормальну експлуатацію будівлі, споруди, приміщення та прийняті міськими експлуатаційними організаціями. Перелік довідок міських експлуатаційних організацій наведений у додатку до акту.

14. Дефекти та недоробки усунені.

15. Кошторисна вартість за затвердженою проектно-кошторисною документацією; всього тис.грн., у тому числі: будівельно-монтажних робіт тис.грн., устаткування, інструменту та інвентаря тис.грн.

16. Кошторисна вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію тис.грн., у тому числі: вартість будівельно-монтажних робіт тис.грн., устаткування, інструменту та інвентаря тис.грн.

Рішення робочої комісії

Пред'явлене до прийняття

(найменування будівлі, споруди, приміщення) ПРИЙНЯТИ В ЕКСПЛУАТАЦІЮ

(підписи) (прізвища, ініціали)

Форма 7

ЗАТВЕРДЖУЮ

[дата та номер рішення (наказу, постанови та ін.)], прізвище, ім'я та по батькові і посада особи, яка підписала рішення (наказ, постанову та ін.)

Акт

Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта Місто " " 20 р. Державна приймальна комісія, яка призначена рішенням (наказом, постановою та ін.) від "__" 20 ___р. №

(найменування органу, який призначив комісію) у складі: голови

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) членів комісії-представників: замовника (забудовника)

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) експлуатаційної організації

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) генерального підрядника

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) генерального проектувальника

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) органу державного архітектурно-будівельного нагляду

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) органу державного санітарно-епідеміологічного нагляду

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) органу державного пожежного нагляду

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) органу державного нагляду за охороною праці

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) органу державної інспекції з ефективного використання газу

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) органу державної екологічної інспекції

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) виконкомів місцевих Рад народних депутатів

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) профспілкової організації

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) банку, який фінансує (по об'єктах промислового призначення)

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) органу з регулювання використання та охорони вод (по об'єктах промислового призначення)

(прізвище, ім'я, по батькові, посада) на підставі вимог ДБН А.3.1-З ВСТАНОВИЛА:

1. Замовником (підрядником разом з замовником)

(найменування організації та її відомча підпорядкованість) пред'явлений до прийняття в експлуатацію [найменування об'єкта, вид будівництва (нове, розширення, реконструкція, технічне переозброєння)] за адресою:

[область, район, населений пункт, мікрорайон, квартал, вулиця, номер будинку (корпусу)]

2. Будівництво здійснено на підставі рішення (наказу, постанови та ін.) від " " 20 р. №

(найменування органу, який виніс рішення} у відповідності з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт від "__ "_ 20 р. №

(найменування органу Держархбудконтролю, який видав дозвіл)

3. Будівництво здійснено генеральним підрядником

(найменування організації та її відомча підпорядкованість) який виконав

(види робіт) і субпідрядними організаціями

[найменування організацій та їх відомча підпорядкованість, види робіт, які виконані кожною організацією (при кількості організацій більше трьох перелік їх наводиться в, додатку___до акту)] 4. Проектно-кошторисна документація на будівництво розроблена генеральним проектувальником

(найменування організації та її відомча підпорядкованість) який виконав

(найменування частин або розділів документації) та субпідрядними проектними організаціями

[найменування організацій, їх відомча підпорядкованість та виконані частини і розділи документації (при кількості організацій більше трьох перелік їх наводиться в додатку до акту}]

5. Вихідні дані для проектування видані

[найменування науково-дослідних та вишукувальних організацій, їх відомча підпорядкованість, тематика вихідних даних

(при кількості організацій більше трьох перелік їх наводиться в додатку_ до акту)]

6. Будівництво здійснювалось за проектом (типовим, індивідуальним, повторного застосування)

[номер проекту, номер серії (за типовими проектами); для індивідуального проекту по об'єктах житлово-цивільного призначення вказується найменування органу, який дозволив застосування такого проекту]

7. Проектно-кошторисна документація затверджена

{найменування органу, який затвердив

(перезатвердив) документацію на об'єкт (чергу, пусковий комплекс)] " " 20 р. №

8. Будівельно-монтажні роботи здійснено в терміни: початок робіт; закінчення робіт

(місяць і рік) (місяць і рік) при тривалості будівництва, місяців: за нормою або за ПОБ; фактично

9. Державній приймальній комісії представлена така документація:

(перелік документів у відповідності з 2.7, 2.10 ДБН А.3.1-3 або номер додатка до акту)

Вказані документи є обов'язковим додатком до цього акту.

10. Пред'явлений до прийняття в експлуатацію об'єкт (для всіх об'єктів, крім житлових будинків) має такі основні показники потужності, продуктивності, виробничої площі, протяжності, місткості, обсягу, пропускної здатності, провізної здатності, кількості робочих місць тощо (заповнюється по всіх об'єктах в одиницях виміру відповідно до цільової продукції або основних видів послуг):

Випуск продукції (надання послуг), передбаченої проектом в обсязі, що відповідає нормам освоєння проектних потужностей у початковий період

(факт початку випуску продукції із зазначенням обсягу)

Пред'явлений до прийняття в експлуатацію житловий будинок (для житлових будинків) має такі показники:

11. Технологічні та архітектурно-будівельні рішення по об’єкту мають такі дані: (стислі технічні характеристики стосовно особливостей його розміщення, планування, кількості поверхів,основних матеріалів і конструкцій, інженерного та технологічного устаткування

12. На об’єкті встановлено передбачене проектом устаткування в кількості згідно з актами про його прийняття після індивідуального та комплексного випробування (перелік вказаних актів наведений в додатку до цього акту).

13. Заходи з охорони праці, забезпечення вибухобезпечності, пожежобезпечності, охорони навколишньго природного середовища та антисейсмічні заходи, передбачені проектом

(відомості про виконання) Характеристика заходів наведена у додатку____до акту.

14. Зовнішні комунікації холодного та гарячого водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання, енергопостачання та зв'язку забезпечують нормальну експлуатацію об'єкта та прийняті міськими експлуатаційними організаціями. Перелік довідок міських експлуатаційних організацій наведений в додатку до акту.

15. Недоробки та дефекти, які виявлені робочою комісією, ліквідовані.

16. Роботи з озеленення, влаштування верхнього покритгя під'їзних доріг до будівель, тротуарів, господарських, ігрових та спортивних майданчиків, а також оздоблення фасадів будівель виконані:

17. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектно-кошторисною документацією: всього тис.грн., у тому числі: базисна вартість будівельно-монтажних робіт тис.грн., устаткування, інструменту та інвентаря тис.грн.

18. Вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію тис.грн., у тому числі: вартість будівельно-монтажних робіт тис.грн., вартість устаткування, інструменту та інвентаря ___тис.грн.

Рішення державної приймальної комісії

Пред'явлений до прийняття

(найменування об'єкта)

ПРИЙНЯТИ В ЕКСПЛУАТАЦІЮ

Голова державної приймальної комісії

(підпис) (прізвище, ініціали)

Члени державної приймальної комісії

(підписи) (прізвища,ініціали)

Коректор Н.Я.Козяр

Відповідальний за випуск – В.М. Чеснок

Видавництво "Укрархбудінформ

01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26