ДБН В.2.2-8:2025 Підприємства, будівлі і споруди для зберігання та переробки зерна.Основні положення

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ ПІДПРИЄМСТВА, БУДІВЛІ І СПОРУДИ ДЛЯ

ЗБЕРІГАННЯ ТА ПЕРЕРОБКИ ЗЕРНА

Основні положення

ДБН В.2.2-8:2025

Видання офіційне

Київ

Міністерство розвитку громад та територій України

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ ПІДПРИЄМСТВА, БУДІВЛІ І СПОРУДИ ДЛЯ

ЗБЕРІГАННЯ ТА ПЕРЕРОБКИ ЗЕРНА

Основні положення

ДБН В.2.2-8:2025

Видання офіційне

Київ

Мінрозвитку

ПЕРЕДМОВА

II

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1Ці норми встановлюють вимоги до проєктування та будівництва будівель і споруд для зберігання та переробки зерна. Дія цих норм поширюється на проєктування та будівництво нових, реконструкцію та капітальний ремонт як окремих будівель і споруд, так і комплексів зі зберігання, оброблення та перероблення зерна: елеваторів, зерноскладів, млинів, круп'яних і комбікормових заводів та інших підприємств, будівель і споруд для зберігання та переробки зерна (далі — підприємства, якщо не зазначено інше).

1.2Норми встановлюють вимоги до проєктування та будівництва будівель і споруд із забезпеченням дотримання основних вимог до них з урахуванням їхнього функціонального призначення протягом усього життєвого циклу, які не виключають інших, додаткових, у тому числі підвищених, вимог, що визначаються завданням на проєктування будівель і споруд конкретного типу, які не суперечать вимогам цих норм.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цих нормах є посилання на такі документи:

ДБН А.1.1-94:2010 Проектування будівельних конструкцій за Єврокодами. Основні положення

ДБН А.2.2-1:2021 Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС)

ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво

ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва

ДБН А.3.2-2-2009 Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення (НПАОП 45.2-7.02-12)

ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій

ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій

ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об’єктів будівництва. Загальні вимоги

ДБН В.1.1-12:2014 Будівництво в сейсмічних районах України

ДБН В.1.1-31:2013 Захист територій, будинків і споруд від шуму

ДБН В.1.2-2:2006 Навантаження і впливи. Норми проектування

ДБН В.1.2-4:2019 Інженерно-технічні заходи цивільного захисту

ДБН В.1.2-6:2021 Основні вимоги до будівель і споруд. Механічний опір та стійкість

ДБН В.1.2-7:2021 Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека

ДБН В.1.2-8:2021 Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля

ДБН В.1.2-9:2021 Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації

ДБН В.1.2-10:2021 Основні вимоги до будівель і споруд. Захист від шуму та вібрації

ДБН В.1.2-11:2021 Основні вимоги до будівель і споруд. Енергозбереження та енергоефективність Видання офіційне

ДБН В.1.2-14:2018 Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд

ДБН В.2.1-10:2018 Основи і фундаменти будівель та споруд. Основні положення

ДБН В.2.2-5:2023 Захисні споруди цивільного захисту

ДБН В.2.2-28:2010 Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення

ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення

ДБН В.2.2-43:2021 Складські будівлі. Основні положення

ДБН В.2.5-23:2010 Інженерне обладнання будинків і споруд. Проектування електрообладнання об’єктів цивільного призначення

ДБН В.2.5-28:2018 Природне і штучне освітлення

ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту

ДБН В.2.5-64:2012 Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво

ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування

ДБН В.2.5-74:2013 Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування

ДБН В.2.5-75:2013 Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування

ДБН В.2.6-31:2021 Теплова ізоляція та енергоефективність будівель

ДБН В.2.6-98:2009 Бетонні та залізобетонні конструкції. Основні положення

ДБН В.2.6-198:2014 Сталеві конструкції. Норми проектування

ДБН В.2.6-220:2017 Покриття будівель і споруд

ДБН В.2.6-221:2021 Конструкції силосів сталевих з гофрованою стінкою для зерна. Основні положення

НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні

НПАОП 0.00-1.02-08 Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів

ПУЕ-2017 Правила улаштування електроустановок

ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів

ДСанПіН 2.2.4-171-10 Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною

ДСанПіН 8.2.1-181-2012 Державні санітарні норми та правила. Полімерні та полімервмісні матеріали, вироби і конструкції, що застосовуються у будівництві та виробництві меблів. Гігієнічні вимоги

ДСН 239-96 Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань

ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку

ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації

ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень

ВБН-АПК-03.07 Перелік будівель і приміщень підприємств агропромислового комплексу України з встановленням їх категорій з вибухопожежної небезпеки та класів вибухопожежонебезпечних зон за ПБЕ

ДСТУ 8855:2019 Будівлі та споруди. Визначення класу наслідків (відповідальності)

ДСТУ 9058:2020 Пожежна безпека. Визначення протипожежних відстаней між об’єктами розрахунковими методами. Основні положення

ДСТУ 9176:2022 Пожежна безпека. Методи визначення параметрів легкоскидних конструкцій для приміщень та будинків. Основні положення

ДСТУ 9291:2024 Захист від пожежі. Вогнезахист будівельних конструкцій. Загальні вимоги та методи контролювання під час експлуатування об’єктів вогнезахисту

ДСТУ Б В.1.1-36:2016 Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою

ДСТУ Б В.1.2-3:2006 Прогини і переміщення. Вимоги проектування

ДСТУ Б В.1.3-3:2011 Модульна координація розмірів у будівництві. Загальні положення

ДСТУ Б В.2.2-29:2011 Будівлі підприємств. Параметри (ГОСТ 23838-89, MOD)

ДСТУ Б В.2.5-82:2016 Електробезпека в будівлях і спорудах. Вимоги до захисних заходів від ураження електричним струмом

ДСТУ Б В.2.6-156:2010 Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції з важкого бетону. Правила проектування

ДСТУ Б В.2.7-158:2008 Будівельні матеріали. Матеріали герметизуючі полімерні. Класифікація. Загальні технічні вимоги (ISO 11600:2002, MOD)

ДСТУ Б В.3.1-2:2016 Ремонт і підсилення несучих і огороджувальних будівельних конструкцій та основ будівель і споруд

ДСТУ-Н Б А.3.1-23:2013 Настанова щодо проведення робіт з улаштування ізоляційних, оздоблювальних, захисних покриттів стін, підлог і покрівель будівель і споруд (СНиП 3.04.01-87, MOD)

ДСТУ-Н Б А.3.2-1:2007 Система стандартів безпеки праці. Настанова щодо визначення небезпечних і шкідливих факторів та захисту від їх впливу при виробництві будівельних матеріалів і виробів та їх використанні в процесі зведення та експлуатації об`єктів будівництва

ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Будівельна кліматологія

ДСТУ-Н Б В.1.1-32:2013 Настанова з проектування захисту від шуму в приміщеннях засобами звукопоглинання та екранування

ДСТУ-Н Б В.1.1-33:2013 Настанова з розрахунку та проектування захисту від шуму сельбищних територій

ДСТУ-Н Б В.1.1-35:2013 Настанова з розрахунку шуму в приміщеннях і на територіях

ДСТУ-Н Б В.2.1-31:2014 Настанова з проектування підпірних стін

ДСТУ-Н Б В.2.5-80:2015 Настанова з проектування систем електропостачання промислових підприємств

ДСТУ-Н Б EN 1990:2008 Єврокод. Основи проектування конструкцій (EN 1990:2002, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1991-4:2012 Єврокод 1. Дії на конструкції. Частина 4. Бункери і резервуари (EN 1991-4:2006, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1991-1-1:2010 Єврокод 1. Дії на конструкції. Частина 1-1. Загальні дії. Питома вага, власна вага, експлуатаційні навантаження для споруд (EN 1991-1-1:2010, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1991-1-2:2010 Єврокод 1. Дії на конструкції. Частина 1-2. Загальні дії. Дії на конструкції під час пожежі (EN 1991-1-2:2002, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1991-1-3:2010 Єврокод 1. Дії на конструкції. Частина 1-3. Загальні дії. Снігові навантаження (EN 1991-1-3:2003, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1991-1-4:2010 Єврокод 1. Дії на конструкції. Частина 1-4. Загальні дії. Вітрові навантаження (EN 1991-1-4:2005, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1991-1-5:2012 Єврокод 1. Дії на конструкції. Частина 1-5. Загальні дії. Теплові дії (EN 1991-1-5:2003, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1991-1-6:2012 Єврокод 1. Дії на конструкції. Частина 1-6. Загальні дії. Дії під час зведення (EN 1991-1-6:2005, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1991-1-7:2010 Єврокод 1. Дії на конструкції. Частина 1-7. Загальні дії. Особливі динамічні впливи (EN 1991-1-7:2006, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1992-1-2:2012 Єврокод 2. Проектування залізобетонних конструкцій. Частина 1-2. Загальні положення. Розрахунок конструкцій на вогнестійкість (EN 1992-1-2:2004, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1993-1-1:2010 Єврокод 3. Проектування сталевих конструкцій. Частина 1-1. Загальні правила і правила для споруд (EN 1993-1-1:2005, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1993-1-2:2010 Єврокод 3. Проектування сталевих конструкцій. Частина 1-2. Загальні положення. Розрахунок конструкцій на вогнестійкість (EN 1993-1-2:2005, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1993-1-3:2012 Єврокод 3. Проектування сталевих конструкцій. Частина 1-3. Загальні правила. Додаткові правила для холодноформованих елементів і профільованих листів (EN 1993-1-3:2006, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1993-1-5:2012 Єврокод 3. Проектування сталевих конструкцій. Частина 1-5. Пластинчасті конструктивні елементи (EN 1993-1-5:2006/A2:2019, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1993-1-6:2011 Єврокод 3. Проектування сталевих конструкцій. Частина 1-6. Міцність та стійкість оболонок (EN 1993-1-6:2007, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1993-1-7:2012 Єврокод 3. Проектування сталевих конструкцій. Частина 1-7. Пластинчасті конструкції при навантаженні поза межами площини (EN 1993-1-7:2007, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1993-1-8:2011 Єврокод 3. Проектування сталевих конструкцій. Частина 1-8. Проектування з`єднань (EN 1993-1-8:2005, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1993-4-1:2012 Єврокод 3. Проектування сталевих конструкцій. Частина 4-1. Силоси (EN 1993-4-1:2007, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1994-1-2:2012 Єврокод 4. Проектування сталезалізобетонних конструкцій. Частина 1-2. Загальні правила. Розрахунок конструкцій на вогнестійкість (EN 1994-1-2:2005, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1995-1-2:2012 Єврокод 5. Проектування дерев`яних конструкцій. Частина 1-2. Загальні правила. Розрахунок конструкцій на вогнестійкість (EN 1995-1-2:2004, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1996-1-2:2012 Єврокод 6. Проектування кам`яних конструкцій. Частина 1-2. Загальні положення. Розрахунок конструкцій на вогнестійкість (EN 1996-1-2:2005, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1997-1:2010 Єврокод 7. Геотехнічне проектування. Частина 1. Загальні правила (EN 1997-1:2004, IDT)

ДСТУ-Н Б EN 1999-1-2:2010 Єврокод 9. Проектування алюмінієвих конструкцій. Частина 1-2. Розрахунок конструкцій на вогнестійкість (EN 1999-1-2:2007, IDT)

ДСТУ Б EN ISO 7730:2011 Ергономіка теплового середовища. Аналітичне визначення та інтерпретація теплового комфорту на основі розрахунків показників PMV і PPD і критеріїв локального теплового комфорту (EN ISO 7730:2005, IDT)

ДСТУ EN 81-20:2022 (EN 81-20:2020, IDT) Правила безпеки для конструкції та встановлення ліфтів. Ліфти для перевезення людей і вантажів. Частина 20. Пасажирські та вантажопасажирські ліфти

ДСТУ EN 81-72:2022 (EN 81-72:2020, IDT) Правила безпеки для конструкції та встановлення ліфтів. Особливі застосування для пасажирських і вантажопасажирських ліфтів. Частина 72. Ліфти для пожежників

ДСТУ EN 671-1:2017 (EN 671-1:2012, IDT) Стаціонарні системи пожежогасіння. Кранкомплекти пожежні. Частина 1. Кран-комплекти з напівжорсткими рукавами. Загальні вимоги

ДСТУ EN 12464-1:2022 (EN 12464-1:2021, IDT) Світло та освітлення. Освітлення робочих місць. Частина 1. Робочі місця в приміщенні

ДСТУ EN 13670:2023 (EN 13670:2009, IDT) Будівельні конструкції. Виробництво бетонних конструкцій

ДСТУ EN 16798-7:2022 (EN 16798-7:2017, IDT) Енергетична ефективність будівель. Вентиляція будівель. Частина 7. Методи розрахунку для визначення швидкості повітряного потоку в будівлях, охоплюючи інфільтрацію (модулі M5-5)

ДСТУ EN 62305-1:2012 Захист від блискавки. Частина 1. Загальні принципи (EN 62305-1:2011, IDT)

ДСТУ EN 62305-4:2012 Захист від блискавки. Частина 4. Електричні та електронні системи, розташовані в будинках і спорудах (EN 62305-4:2011, IDT)

ДСТУ ІSО 4190-1-2001 Установка ліфтова (елеваторна). Частина 1. Ліфти класів І, ІІ, ІІІ і VІ (ІSО 4190-1:1999, ІDТ)

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

3.1У цих нормах використано терміни, установлені в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності»[1]: будівництво, об'єкт будівництва, проєктна документація; в Законі України «Про зерно та ринок зерна в Україні» [2]: зерно, зберігання зерна; ДБН А.2.2-1: навколишнє середовище, навколишнє природне середовище, оцінка впливів на навколишнє середовище; ДБН А.2.2-3: будівля, завдання на проєктування, капітальний ремонт, нове будівництво, об’єкт, реконструкція, споруда; ДБН А.3.1-5: проєктно-технологічна документація, проєкт організації будівництва, проєкт виконання робіт; ДБН В.1.2-2: навантаження постійні, навантаження змінні; ДБН В.1.1-7: умовна висота будівлі.

3.2Нижче подано терміни, додатково використані у цих нормах, та визначення позначених ними понять:

3.2.1основні будівлі і споруди підприємств

Виробничі корпуси млиново-круп'яних і комбікормових підприємств, робочі будівлі елеваторів, споруди для зберігання зерна, сировини та готової продукції з транспортерними галереями, охоплюючи окремо розташовані силоси та силосні корпуси

3.2.2виробничі будівлі

Будівлі з приміщенням для розміщення технологічного обладнання та виробничого персоналу, що забезпечують необхідні умови для експлуатації обладнання та призначені для виробництва продукції

3.2.3силос

Вертикальна циліндрична чи призматична ємність призначена для зберігання сипкого матеріалу

3.2.4силосні корпуси

Залізобетонні або бетонні силоси, розташовані на спільній фундаментній плиті, та/або об’єднані перепускними отворами

3.2.5зерновий продукт

Готовий продукт млиново-круп'яних і комбікормових підприємств: борошно, крупа, комбікорм, клейковина, солод, побічні продукти перероблення зерна, зокрема висівки, макуха, шрот тощо

3.2.6млин

Борошномельне підприємство, обладнане механічним, пневматичним та аерозольним транспортом

3.2.7елеватор

Комплекс будівель і споруд для приймання, зберігання та оброблення зерна, обладнаний норіями для вертикального підіймання зерна, конвеєрами та шнеками для горизонтального переміщення зерна, трубами для переміщення зерна самоскидом зверху вниз і зерноочисними машинами та обладнанням

3.2.8робоча будівля елеватора

Основна будівля в комплексі елеватора, навколо якої групуються та з якою поєднуються всі інші виробничі споруди; в ній розміщуються машини та механізми для підіймання зерна (норії), зважування, очищення, а також механізми для переміщення та розподілення зерна

3.2.9комбікормове підприємство

Комплекс будівель і споруд, призначених для приймання, зберігання та перероблення сировини, виготовлення комбікормів, кормових сумішей та білково-вітамінних добавок, зберігання та відвантаження готової продукції

3.2.10зерносховище

Споруда для зберігання зерна (силоси елеваторів, зерносклади, металеві ємності, бункери)

3.2.11зерносклад

Склад підлогового зберігання зерна

4 ПОЗНАКИ ТА СКОРОЧЕННЯ

ОВНС – оцінка впливів на навколишнє середовище

5 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

5.1Підприємства рекомендується розміщувати в складі групи підприємств (комбінатів і промвузлів) із загальними допоміжними виробництвами та господарствами, інженерними спорудами та комунікаціями.

Ці підприємства не можна розміщувати в санітарно-захисній зоні підприємств, віднесених за виділенням шкідливостей у навколишнє природне середовище до І та II класів згідно з ДСП 173.

5.2Підприємства слід розміщувати з навітряного боку (вітрів переважного напрямку) відносно підприємств, віднесених за виділенням шкідливостей (забруднювачі навколишнього природного середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами) у навколишнє природне середовище до І та II класів за санітарною класифікацією підприємств, виробництв та споруд згідно з ДСП 173, і з підвітряного боку відносно житлових і громадських будівель і споруд.

Елеватори, млини, крупорушки, зернообдиральні підприємства, комбікормові заводи тощо потрібно розміщувати на відстані не менше ніж 200 м від огородження підприємств зі зберігання та перероблення отруйних рідин і речовин. Будівлі і споруди розміщують за межами санітарно-захисних зон підприємств зі зберігання та перероблення легкозаймистих і горючих рідин, а також нижче цих підприємств по рельєфу місцевості згідно з ДСП 173.

5.3Під час проєктування підприємств у сейсмічних районах потрібно дотримуватись також вимог ДБН В.1.1-12.

5.4Основні будівлі та споруди підприємств, крім зерносховищ, слід проєктувати з урахуванням класів наслідків (відповідальності), визначених відповідно до ДСТУ 8855, ступенів вогнестійкості І, II і ІІІа відповідно до ДБН В.1.1-7.

Зерносховища й окремі споруди для приймання, сушіння та відпуску зернових продуктів і сировини, транспортерні галереї зерноскладів, як правило, проєктуються зі ступенем вогнестійкості III, ІІІа, ІІІб, IV, ІVа, V.

Рекомендується забезпечити ступінь вогнестійкості II для таких будівель і споруд (в тому числі з улаштуванням транспортерних галерей та інших технологічних комунікацій):

— робочі будівлі елеваторів з силосними корпусами, окремими силосами та приймально-відпускними спорудами;

— виробничі корпуси млинів, крупозаводів і комбікормових заводів з приймально-відпускними спорудами, корпусами сировини та готової продукції.

Для будівель і споруд II ступеня вогнестійкості відстань між ними не нормується. Загальна довжина вказаних будівель і споруд, розташованих у лінію, а також сумарна площа забудови з'єднаних будівель і споруд не повинна перевищувати відповідно 400 м і 10000 м2.

Допускається блокування будівель і споруд II ступеня вогнестійкості виробничих і складських будівель підприємств (цехи обробки, сушіння з відділеннями приймання, із зерно-і насіннєсховищами, з бункерами відходів тощо) з улаштуванням технологічних комунікацій у вигляді зернопроводів, конвеєрів, пневмотранспорту, аерозольтранспорту та інших без нормування відстані між ними. Сумарна площа забудови з'єднаних будівель і споруд не повинна перевищувати площу поверху в межах протипожежного відсіку, яка визначається залежно від ступеня вогнестійкості та категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, але не більше ніж 5000 м2.

Сушильно-очисні башти та виробничі будівлі для оброблення зернових продуктів на підприємствах слід проєктувати І, або II, або III ступенів вогнестійкості. Приміщення вогняних топок зерносушарок слід відділяти від інших суміжних приміщень суцільними стінами та перекриттями (покриттями) з класом вогнестійкості не менше ніж REI 120 і REI 60 відповідно та групою за межею поширення вогню – М0 та передбачати безпосередній вихід назовні. Бункери для відходів і пилу потрібно проєктувати з негорючих матеріалів із забезпеченням проїзду під ними транспортних засобів.

5.5У проєктній документації мають бути розділи, що містять заходи щодо охорони навколишнього природного середовища, протипожежного захисту будівель і споруд з урахуванням їхньої вибухопожежної та пожежної небезпеки згідно з ДБН В.1.1-7, ДСТУ Б В.1.1-36, ДБН А.3.2-2.

5.6Приміщення у яких завданням на проектування передбачено перебування маломобільних груп населення та шляхи їх пересування мають відповідати вимогам безбар'єрного середовища згідно з ДБН В.2.2-40, і при цьому не обмежувати ефективність експлуатації будівель і споруд.

5.7Проєктна документація на будівництво повинна містити розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту згідно з вимогами Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ДБН В.1.2-4.

5.8За потреби у захисних спорудах цивільного захисту або спорудах подвійного призначення такі споруди слід проєктувати та будувати із дотриманням вимог ДБН В.2.2-5.

Як правило, захисні споруди цивільного захисту або споруди подвійного призначення будують відокремленими – поза межами можливих завалів (розсипання) матеріалів у разі руйнування ємностей розрахунку максимального проєктного їхнього заповнення.

6 ГЕНЕРАЛЬНІ ПЛАНИ

6.1Підприємства для зберігання та перероблення зерна слід розміщувати згідно з містобудівною документацією. Розміщення підприємств для зберігання та перероблення зерна повинно відповідати рішенням містобудівної документації відповідного рівня із забезпеченням санітарних норм та протипожежних вимог відносно сельбищної території. Генеральні плани підприємств, що будують у населених пунктах, потрібно розробляти відповідно до ДБН Б.2.2-12.

Під час вибору земельних ділянок для розміщення будівель і споруд для зберігання та перероблення зерна потрібно враховувати вимоги, визначені ДБН В.1.2-4.

6.2На генеральному плані будівлі та споруди підсобно-допоміжного призначення передбачають, як правило, зблокованими.

6.3За наявності залізничних колій, що проходять уздовж лінії будівель і споруд, рекомендується улаштування до них під'їздів з одного поздовжнього та одного торцевого (для крайньої будівлі) боків.

6.4Планувальні позначки вимощення, як правило, проєктують нижче рівня підлоги перших поверхів виробничих будівель, підсилосних поверхів, силосних корпусів не менше ніж на 0,15 м, горизонтальних підлог зерноскладів – не менше ніж на 0,2 м.

За технологічної потреби можна розташовувати окремі приміщення у спорудах для розвантаження зерна та сировини нижче планувальної відмітки, а також відкритих приямків на першому поверсі виробничих будівель; при цьому заглиблення всіх підземних приміщень повинно бути мінімальним з урахуванням можливостей технологічного процесу.

Рівень підлоги першого поверху складів тарних вантажів, як правило, приймають на рівні відвантажувальних платформ (рамп), які потрібно проєктувати відповідно до ДБН В.2.2-43.

6.5Між торцями будівель зерноскладів можна розміщувати споруди для приймання, сушіння, очищення та відпуску зернових продуктів, а також будівлі комбікормових заводів, крупоцехів і млинів продуктивністю не більше ніж 50 т/добу.

Відстань між зерноскладами й будівлями та спорудами не нормується за умови, якщо:

— торцеві стіни зерноскладів виконано як протипожежні 1-го типу;

— відстань між поперечними проїздами лінії зерноскладів (завширшки не менше ніж 4 м) не більше ніж 400 м і площа забудови не перевищує допустиму площу поверху в межах протипожежного відсіку, що допускається за ДБН В.2.2-43;

— будівлі та споруди II ступеня вогнестійкості мають з боку зерноскладів стіни без прорізів з класом вогнестійкості не менше ніж RЕІ 120 або протипожежні стіни 1-го типу з заповненням прорізів у них протипожежними дверима, воротами, вікнами, люками, клапанами, завісами (екранами) 1-го типу згідно з ДБН В.1.1-7;

— сумарна площа забудови будівель не перевищує площу поверху в межах протипожежного відсіку, що допускається за ДБН В.2.2-43.

6.6Санітарні розриви між складами готової продукції млиново-круп'яних підприємств та іншими промисловими підприємствами слід приймати не менше ніж розриви між цими промисловими підприємствами та сельбищною зоною відповідно до ДСП 173, між указаними складами та комбікормовими підприємствами – не менше ніж 30 м.

6.7Території підприємства рекомендується упорядковати та озеленювати з урахуванням вимог ДБН Б.2.2-5 для території підприємств.

7 ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ ТА КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ

7.1Основні координаційні розміри конструктивних елементів та їхні поєднання в первинних об’ємно-планувальних елементах будівлі слід виконувати згідно з ДСТУ Б В.2.2-29 та ДСТУ Б В.1.3-3.

У разі блокування між собою основних будівель і споруд, слід забезпечити доступ пожежно-рятувальних підрозділів до їхніх фасадів та верхньої частини будівель, а також відповідні проїзди пожежних автомобілів згідно з ДБН Б.2.2-12.

Виробничі будівлі

7.2Проєктування виробничих будівель підприємств потрібно здійснювати відповідно до будівельних норм з урахуванням вимог цього підрозділу.

Виробничі будівлі (корпуси) зернопереробних підприємств (млинів, крупозаводів, комбікормових заводів) рекомендується проєктувати багатоповерховими каркасними з сітками колон і висотою поверхів залежно від технологічних процесів виробництва.

Робочі будівлі елеваторів слід проєктувати багатоповерховими каркасними, а також у вигляді силосних корпусів з виробничими приміщеннями, розташованими в силосній частині (у тому числі над і під силосами та в надбудові каркасної конструкції). Стіни силосів, що примикають до виробничих приміщень, повинні мати клас вогнестійкості не менше ніж REI 120.

Кількість поверхів будівель І та II ступенів вогнестійкості категорії за вибухопожежною небезпекою Б борошномельнокруп'яної та комбікормової галузей промисловості допускається до восьми включно, в робочих будівлях елеваторів – не обмежується за умовної висоти будівлі не більше ніж 60 м від планувальної позначки землі до позначки чистої підлоги верхнього поверху (висота останнього не більше ніж 6 м). Кількість поверхів та площу поверху між протипожежними стінами (площу протипожежного відсіку) виробничих приміщень слід приймати згідно з будівельними нормами залежно від ступеня вогнестійкості.

Примітка: Умовну висоту будівлі визначають згідно з ДБН В.1.1-7.

7.2.1Виробничі корпуси комбікормових підприємств допускається проєктувати у вигляді силосної споруди з вбудованими виробничими приміщеннями.

7.2.2У каркасі будівлі допускається вбудовувати сталеві силоси (бункери), а також залізобетонні силоси. Місткість кожного з силосів потрібно приймати згідно з завданням на проєктування, але не більше ніж 200 м3.

7.3У багатоповерхових виробничих будівлях умовною висотою понад 15 м та наявності на позначці понад 15 м постійних робочих місць або обладнання, яке необхідно обслуговувати більше трьох разів на зміну, слід передбачати сходи та пасажирський ліфт згідно з будівельними нормами. Сходова клітка повинна бути незадимлюваною (типу Н1 згідно з ДБН В.1.1-7 для робочої будівлі елеватора).

Розміри сходів приймають за нормами проєктування виробничих будівель. Для евакуації не більше ніж 50 осіб допускається приймати ширину сходових маршів не менше ніж 0,9 м і ухил не більше ніж 1:1,5.

7.4Якщо кількість постійно працюючих у робочій будівлі елеватора (на поверхах вище першого) та з'єднаних з нею силосних корпусах, а також у корпусах сировини та готової продукції не більше ніж 10 осіб у найбільш численну зміну, допускається: ухил маршів збільшувати до 1:1; передбачати сходи типу С1, виконані з негорючого матеріалу; сходи типу С3 проєктувати з ухилом не більше ніж 1,7:1.

Допускається ширину маршів сходів типу С2, що ведуть на майданчики, антресолі та в приямки, зменшувати до 0,7 м, ухил маршів збільшувати до 1,5:1, у разі нерегулярного використання сходів – до 2:1; для огляду обладнання за висоти підйому не більше ніж 10 м передбачати вертикальні одномаршові сходи завширшки не менше ніж 0,6 м.

Сходи, що ведуть на майданчики й антресолі, за відсутності на них постійно працюючих, можна проєктувати гвинтовими із забіжними східцями.

7.5У виробничих будівлях зернопереробних підприємств рекомендується виділяти окремі приміщення, які розташовують на всіх поверхах одне над одним, для розміщення електротехнічного обладнання та прокладання кабелів.

7.6Поверхні стін, стель, несних конструкцій, підлог приміщень, а також внутрішні поверхні стін силосів та бункерів, вбудованих у виробничі будівлі, повинні мати гладеньку поверхню без щілин, тріщин, нерівностей для їхнього очищення. Нахили стінок, днищ та воронок бункерів і силосів слід приймати за технологічними вимогами. Допускається застосування ребристих плит перекриттів і використання сталевих профільованих листів як опалубки для залізобетонних монолітних перекриттів.

7.7Заповнення прорізів дверей, воріт і вікон слід передбачати з ущільнювальними прокладками в притулах і фальцях.

З'єднання робочих будівель елеваторів та інших будівель з зерноскладами слід передбачати через транспортерні галереї, що відокремлені від зерноскладів протипожежними перегородками 1-го типу.

Примітка. Прорізи для пропуску конвеєрів повинні бути захищені автоматичними протипожежними клапанами або дренчерними завісами.

7.8У кожному приміщенні для провітрювання рекомендується передбачати у вікнах не менше двох стулок або кватирок (для поверхів вище першого – відчинення всередину будівлі) з ручним відчиненням з рівня підлоги площею не менше ніж 1 м2 кожна. Сумарна площа стулок або кватирок повинна бути не менше ніж 0,2 % площі приміщень, для надсилосних поверхів – не менше ніж 0,3 %.

7.9Огорожі, розташовані усередині виробничих будівель, майданчиків, антресолей, приямків, слід проєктувати сталевими ґратчастими заввишки не менше ніж 0,9 м, при цьому огорожі повинні бути суцільними на висоту не менше ніж 0,15 м від підлоги.

7.10Типи покриттів для підлоги слід призначати відповідно до будівельних норм та з урахуванням вимог технологічного процесу виробництва, при цьому в приміщеннях з пильними виробництвами потрібно передбачати типи покриттів підлоги, які забезпечують незначне пиловиділення та легкість їхнього очищення.

7.11На першому поверсі виробничих будівель категорії Б можна влаштовувати відкриті приямки для розміщення технологічного обладнання, при цьому глибина приямків не повинна перевищувати 1,5 м, а загальна їхня площа – 30 % площі приміщення.

7.12Технологічні отвори в перекриттях виробничих будівель і робочих будівель елеваторів після встановлення обладнання повинні бути закладені. За технологічними вимогами (пропуск матерчатих рукавів, люків, гвинтових спусків, транспортерів тощо) допускається улаштування незакритих отворів загальною площею не більше ніж 5 % від площі поверху. При цьому загальна сумарна площа поверхів, що сполучаються через незакладені отвори, не повинна перевищувати площі одного поверху згідно з будівельними нормами, але не більше ніж 5000 м2.

Силоси та силосні корпуси

7.13Під час проєктування окремо розташованих силосів і силосних корпусів рекомендується приймати:

— висоту підсилосних поверхів – мінімально можливою, але не нижче ніж 2 м;

— висоту стін силосів – максимальною з урахуванням технологічних вимог та умов майданчика (несної здатності ґрунтів основи, сейсмічності тощо).

У силосних корпусах для зберігання сировини та готової продукції млиново-круп'яних і комбікормових підприємств з двома та більше підсилосними поверхами рекомендується приймати каркас за типом виробничих будівель.

Оптимальне співвідношення силосів різних розмірів рекомендується приймати із умови повного використання їхньої місткості, при цьому застосування силосів великих діаметрів рекомендується приймати максимальним.

Об'єм кожного з силосів у силосному корпусі не повинен перевищувати 2400 м, а об'єм групи силосів, об'єднаних перепускними отворами, ‒ 1600 м

Примітка 1. Висоту від верху воронки чи набетонки (забутки) до низу надсилосного перекриття (рисунок 1) приймають, як правило, понад 1,5√А (де А – площа горизонтального перерізу силосу).

Примітка 2. У силосних корпусах з декількома підсилосними поверхами допускається розташовувати силоси на частині корпусу.

Примітка 3. Для запобігання проникненню продуктів горіння з силосу в силос повинна бути забезпечена герметизація стиків між елементами, а також люків у надсилосних і підсилосних поверхах з використанням герметизувальних матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-158.

Примітка 4. Для подавання інертних газів у верхню та нижню частини силосів для пожежогасіння рекомендується обладнувати їх стаціонарними пристроями з виводом з'єднувальних патрубків у підсилосні й надсилосні поверхи.

Примітка 5. Для аварійного вивантаження продукту із силосів і подавання вогнегасних речовин конуси силосів рекомендується обладнувати люками із засувками та вікнами діаметром не менше ніж 100 мм.

Умовні познаки:

а – з плоским днищем і забуткою;

б – з плоским днищем, сталевою воронкою та забуткою;

в – з воронкою без забутки;

h – висота стін силосів;

h1 – висота верхньої зони;

h2 – висота другої зони;

h3 – висота нижньої зони;

hmt – висота середньої зони;

d – внутрішній діаметр силосу.

Рисунок 1 – Розрізи силосів

7.14Як евакуаційний вихід з надсилосних поверхів силосних корпусів можуть бути використані транспортерні галереї, що ведуть до інших будівель і споруд, обладнаних сходовими клітками та сходами типу С3.

У районах із сейсмічною інтенсивністю 6 балів і вище у кожному силосному корпусі повинно бути передбачено не менше одного евакуаційного виходу (через сходову клітку чи сходи типу С3).

7.15У силосних корпусах, об'єднаних в одну споруду та з'єднаних між собою й з робочими будівлями елеватора, а також з виробничими будівлями з перероблення зернових продуктів галереями, сходові клітки можна не влаштовувати. Водночас у робочій будівлі елеваторів і в силосних корпусах слід передбачати сходи типу С3, які в силосних корпусах повинні досягати даху надсилосного поверху. Відстань від найбільш віддаленої частини приміщення надсилосного поверху до найближчого виходу на зовнішні сходи чи сходову клітку повинна бути не більше ніж 75 м.

7.16У проєктах слід передбачити захист стиків елементів стін силосів від атмосферних опадів.

7.17Збірні залізобетонні стіни силосів, а також монолітні окремо розташовані силоси діаметром понад 12 м слід передбачати з попередньо напружених конструкцій.

7.18Під час проєктування збірних залізобетонних квадратних силосів рекомендується застосовувати об'ємні блоки. При цьому рекомендується об’єднувати та укрупнювати силоси (з урахуванням технологічного процесу зберігання сипкого матеріалу), наприклад, способом монтажу стін силосів із пропуском окремих елементів і створенням укрупнених силосів з ґратчастими внутрішніми стінами.

7.19Опорядження поверхні внутрішніх стін силосів повинно сприяти витіканню сипкого матеріалу та не містити токсичних елементів, що можуть потрапити до продукту зберігання. Фактура поверхонь повинна відповідати вимогам щодо їхньої підготовки під високоякісне фарбування згідно з ДСТУ-Н Б А.3.1-23.

7.20Зовнішні стіни силосів для зберігання борошна та висівок для запобігання конденсації вологи на внутрішній поверхні ізолюють від зовнішнього середовища, як правило, улаштуванням коридорів з розміщенням силосів усередині будівлі.

Силоси для зерна, вбудовані в будівлі млинів, а також силоси для борошна в III–V кліматичних районах згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27 допускається проєктувати з безпустотною теплоізоляцією зовнішніх стін.

7.21Товщину стін збірних залізобетонних силосів за суцільних гладеньких стінах слід передбачати не менше ніж 80 мм, стінах із зовнішніми ребрами (завширшки не менше ніж 60 мм)

– не менше ніж 40 мм, стінах, які є огорожею сходових кліток, – не менше ніж 100 мм.

7.22Силосні корпуси, окремо розташовані силоси, надсилосні галереї, надбудови (вище рівня надсилосного перекриття) для розміщення в них норій та автоматичних ваг, відкриті споруди для розміщення норій (норійні вишки) за відсутності постійних робочих місць, майданчики для встановлення та обслуговування обладнання на поверхах, транспортерні галереї допускається проєктувати зі сталевих конструкцій з класом вогнестійкості не менше ніж RЕІ 15 і групою за межею поширення вогню – М0.

Сталеві колони і перекриття надбудов, окрім двох верхніх поверхів, а також несні конструкції підсилосних поверхів (колони і балки під стіни силосів) потрібно проєктувати з класом вогнестійкості не менше ніж RЕІ 45.

7.23У разі проєктування силосів з монолітного залізобетону, зведених у ковзній опалубці, товщину стін слід приймати не менше ніж 150 мм, ширину балок – не менше ніж 200 мм, армування передбачати двостороннє, напуск горизонтальної арматури в стиках без зварювання – з довжиною перепуска не менше шістдесяти діаметрів.

Умовні познаки:

а – через розвантажувальну трубу;

б – через зірочку;

в – через внутрішній силос;

1 – силос пасивний;

2 – силос активний;

3 – розвантажувальна труба;

4 – отвори в стінах силосів і в розвантажувальній трубі;

5 – зірочка;

6 – самопливна труба;

7 – конвеєр.

Рисунок 2 — Випуск сипкого матеріалу з силосу

7.24У разі проєктування силосів з урахуванням технологічного процесу зберігання рекомендується передбачати пристрої для зниження горизонтального тиску зернових продуктів під час їхнього випуску (наприклад, у круглих силосах – за допомогою установки розвантажувальних центральних перфорованих труб або випуску зернових продуктів з силосів через отвори в стінах міжсилосних ємностей-зірочок), а також об'єднувати квадратні силоси в групи для спрощення завантаження та вивантаження (зазвичай, через внутрішній силос) через улаштування отворів у стінах суміжних силосів (рисунок 2). У разі об'єднання силосів використання їхнього внутрішнього об'єму рекомендується приймати максимальним.

7.25Проєкти силосів і силосних корпусів повинні мати вказівки щодо режиму первісного та експлуатаційного завантаження та розвантаження силосів, спостереження за осіданням цих споруд, а також передбачати установлення осадних марок і реперів.

7.26У підсилосному, а також у проміжних поверхах з випускними воронками через кожні не більше ніж 10 м слід передбачати улаштування в зовнішніх стінах монтажного прорізу діаметром (100 ± 10) мм для подавання вогнегасних речовин для гасіння пожежі.

7.27Сталеві силоси з гофрованою стінкою для зберігання зерна слід проєктувати відповідно до ДБН В.2.6-221.

7.28Сталеві силоси з плоскою стінкою для зберігання зерна слід проєктувати відповідно до ДСТУ-Н Б EN 1993-4-1, ДБН А.1.1-94.

Складські будівлі

7.29Проєктування складських будівель підприємств потрібно здійснювати відповідно до ДБН В.2.2-43 з урахуванням вимог цього підрозділу.

Будівлі зерноскладів слід проєктувати одноповерховими без перепадів висот з дотриманням відстані від верху насипу зерна до низу несних конструкцій покриття не менше ніж 0,5 м, висотою не менше ніж 2,6 м від підлоги до виступних зверху конструктивних елементів (для проїзду пересувних механізмів).

7.30Зерносклади можна проєктувати з похилими підлогами, якщо гідрогеологічні умови майданчика будівництва допускають улаштування транспортерних тунелів та підлог будівлі без улаштування гідроізоляції та якщо при цьому є відповідні умови для технологічного процесу.

7.31Площу будівель зерноскладів між протипожежними стінами 1-го типу (площу протипожежного відсіку за ДБН В.1.1-7) слід приймати відповідно до ДБН В.2.2-43, але не більше ніж 3000 м2.

7.32У зерноскладах з похилими підлогами з повним вивантаженням зерна самопливом, а також у зерноскладах, що обладнані аерожолобами, слід передбачати не менше двох воріт, що розташовані в різних кінцях будівлі. У зерноскладах із горизонтальною підлогою кількість воріт слід встановлювати в технологічній частині проєкту, але не менше двох.

7.33Зерносклади рекомендується проєктувати без світлових прорізів.

7.34Зерносклади з похилими підлогами слід проєктувати так, щоб унеможливити вихід працівників на насип зерна під час його розвантаження зі складу (влаштовувати бокове огородження галереї на всю її висоту до даху, блокування електродвигунів конвеєрів, розташованих у тунелях, з механізмами відчинення дверей тощо).

7.35У зерноскладах з горизонтальними підлогами над прорізами в перекритті тунелів для випуску зерна рекомендується передбачати установлення стаціонарних ґратчастих колонок круглого перерізу.

7.36Концентрація забруднювальних речовин у повітрі робочої зони з матеріалів будівельних конструкцій, а також речовин та сполук, що застосовують для опорядження та захисту конструкцій від гниття та займання, не повинні перевищувати гранично допустимі концентрації, встановлені ДСТУ-Н Б А.3.2-1, державними санітарними нормами та [4].

7.37Покриття зерноскладів необхідно проєктувати водонепроникним, з рекомендованим ухилом не менше ніж 1:2,1 відповідно до кута природного укосу зерна.

7.38Внутрішні поверхні стін зерноскладів повинні бути гладенькими (без виступів, западин, горизонтальних ребер, поясків і щілин), доступними для очищення та дезінсекції.

7.39Для внутрішніх транспортерних галерей зерноскладів III ступеня вогнестійкості та нижче допускається застосовувати дерев'яні конструкції, що оброблені вогнезахисним засобом згідно з ДСТУ 9291, придатним для вогнезахисту виробів з деревини.

7.40Покриття зерноскладів слід проєктувати згідно з ДБН В.2.6-220. Винос покрівлі потрібно приймати таким, що запобігає замоканню зовнішніх стін.

Примітка. Ця вимога не стосується безкаркасних зерноскладів зі сталевих аркових гофропрофілів, що проєктують за ДБН В.2.2-43.

7.41Конструкції та матеріали основ і покриттів підлог складських приміщень потрібно призначати з урахуванням сприйняття навантажень від складованих вантажів, локального навантаження від стелажних систем, виду та інтенсивності механічних впливів складського транспорту, пилоутворення та вимог пожежної безпеки. Під час проєктування підлоги потрібно враховувати навантаження від монтажних машин та механізмів.

7.42Проєкти зерноскладів повинні мати вказівки щодо нанесення на стіни розмітки і написів, які обмежують граничну висоту зернового насипу. Використовувані фарби повинні бути не токсичні.

7.43Склади готової продукції у вигляді тарних вантажів (мішків і пакетів з борошном, комбікормами) слід проєктувати одноповерховими або багатоповерховими (не більше шести поверхів з умовною висотою не більше ніж 26,5 м). Склади затареної сировини комбікормових підприємств слід проєктувати одноповерховими.

7.44Для складів зберігання готової продукції у вигляді тарних вантажів (мішки і пакети з борошном, комбікормом) категорії В за пожежною безпекою слід влаштовувати фрамуги, що відчиняються, площею не менше ніж 1,2 м2, кожна з механізованим відчиненням для димовидалення. Сумарну площу прорізів визначають розрахунком, але не менше ніж 0,3 % площі підлоги складу.

Інші будівлі та споруди

7.45Приймальні споруди категорії Б за вибухопожежною небезпекою для розвантаження сипких матеріалів із залізничного та автомобільного транспорту допускається проєктувати з бункерами, розташованими в заглиблених приміщеннях з відкритими прорізами площею не менше ніж 0,03 м2 на 1 м3 об'єму приміщення.

Площа таких приміщень не повинна перевищувати 1000 м2, висота – 6 м. Не допускається з'єднувати тунелями виробничі будівлі зі спорудами для розвантаження зерна та сировини.

Допускається в заглиблених приміщеннях влаштовувати відкриті прорізи тільки в перекриттях. У такому випадку площу легкоскидних конструкцій у зовнішніх огорожах надсилосної частини потрібно визначати для сумарного об'єму приміщень, об'єднаних відкритими прорізами.

7.46Розміри транспортерних галерей, тунелів і виходи з них слід приймати відповідно до будівельних норм і технологічного процесу виробництва.

Для тунелів довжиною понад 120 м слід передбачати проміжні виходи не рідше ніж через 100 м, які ведуть у канали заввишки не менше ніж 2,2 м і завширшки не менше ніж 1 м, що закінчуються поза будівлею зерноскладу або силосу колодязем з люком, обладнаним металевими сходами чи скобами для виходу, що відповідають вимогам ДБН В.1.1-7.

Сходи для галерей допускається виконувати типу С3 з ухилом не більше ніж 1,7:1 і завширшки не менше ніж 0,7 м. За відсутності працюючих постійно сходи заввишки не більше ніж 15 м з одного кінця галереї можуть бути прийняті з ухилом не більше ніж 6:1.

Тунелі не повинні мати безпосереднього зв'язку з іншими будівлями та спорудами крім тих, які вони з’єднують. Кожний тунель повинен бути обладнаний ділянкою, яка виступає над землею, з відкритими прорізами та легкоскидною огорожею площею не менше ніж 0,05 м2 на 1 м3 об'єму тунелю.

7.47У надсилосних і підсилосних галереях, що з'єднують робочі будівлі елеваторів з силосними корпусами, слід передбачати легкі огороджувальні конструкції. Допускається застосування інших конструкцій, але у поєднанні з ділянками з легкоскидних конструкцій.

7.48Під час проєктування галерей і тунелів, що з'єднують робочі будівлі елеваторів з силосними корпусами або силосні корпуси між собою, а також при визначенні розмірів осадочних швів слід враховувати відносне зміщення суміжних споруд (по вертикалі і в двох напрямках по горизонталі) в результаті нерівномірних осідань, які визначають розрахунком.

7.49Адміністративні та побутові приміщення для обслуговувального персоналу слід розміщувати в окремо розташованих будівлях відповідно до ДБН В.2.2-28.

7.49.1В окремо розташованих адміністративних і побутових будівлях рекомендується розміщувати диспетчерську, приміщення для обігрівання працівників, вальценарізну майстерню, а також електроприміщення без постійного перебування в них людей.

7.49.2Допускається розміщувати адміністративні та побутові приміщення в прибудовах у торці виробничих будівель з боку розміщення виробництв категорій В, Г і Д згідно з ДСТУ Б В.1.1-36.

7.49.3Приміщення (кабіни) для обігрівання працівників на поверхах робочої будівлі елеватора слід проєктувати розмірами не менше ніж 1,5 м × 1,5 м і площею не більше ніж 4 м2 з огороджувальними конструкціями, що мають клас вогнестійкості не менше ніж REI 45 та виконані з негорючих матеріалів.

У приміщеннях (кабінах) для обігрівання працівників не дозволяється застосовувати матеріали з пожежною небезпекою вище ніж:

— A2-s2,d0, Т1 (Г1, В1, Д1, Т1) – для опорядження стін, стелі;

— А2f1-s1, Т1 (В1, РП1, Д1, Т1) – для покриття підлоги.

7.49.4Не можна розміщувати туалети (крім першого поверху) у виробничих корпусах млинів, комбікормових заводів і складів борошна.

7.50Підземні приміщення споруд для розвантаження зерна та борошнистої сировини під час проєктування гідроізоляції слід відносити до приміщень з сухою поверхнею огороджувальних конструкцій з допустимою появою лише окремих вологих плям загальною площею не більше ніж 1 % площі поверхні.

7.51Не допускається використання бункерів, силосів для зберігання пилу у виробничих корпусах.

8 НАВАНТАЖЕННЯ ТА ВПЛИВИ

8.1Врахування навантажень і впливів на будівлі та споруди для перероблення зерна слід виконувати за чинними нормативними актами або нормативними документами.

8.2Під час реконструкції та капітального ремонту існуючих залізобетонних силосів і бункерів допускається визначення навантажень та впливів згідно з ДБН В.1.2-2 та положень методики, наведеної у додатку А для розрахунку конструкцій згідно з методикою розрахунку, наведеною у додатку Б.

Примітка 1. Для будівель і споруд, де можливий аварійний вибух пилоповітряної суміші, слід також ураховувати тимчасове навантаження від тиску, що розвивається під час вибуху. Відповідне навантаження потрібно визначати згідно з 7.3 ДСТУ Б В.1.1-36, визначення параметрів легкоскидних конструкцій для приміщень та будинків слід здійснювати за ДСТУ 9176.

8.3Окрім кліматичних впливів, характерними для силосів і бункерів є такі навантаження та впливи:

— навантаження постійні (від ваги сипких матеріалів; рівномірної та постійної частини горизонтального нерівномірно розподіленого по висоті та периметру тиску сипких матеріалів на стіни силосів і зірочки; тертя сипких матеріалів об стіни силосів; тиску сипких матеріалів на днище силосів; підвісок електротермометрів; ваги технологічного обладнання з урахуванням динамічних впливів; крену за нерівномірних осіданнях фундаментів; нерівномірно розподіленого реактивного тиску ґрунту на підошву фундаменту та нерівномірного завантаження силосів; вигину окремого силосу у силосних корпусах);

— навантаження змінні (навантаження, які виникають під час зміни температури зовнішнього повітря; від змінної частини горизонтального нерівномірного тиску сипких матеріалів; тиску повітря, що нагнітається в силос, під час активної вентиляції, газації, гомогенізації та пневматичного вивантаження сипкого матеріалу).

9 РОЗРАХУНОК КОНСТРУКЦІЙ

9.1Перевірку конструкцій за першою та другою групою граничних станів слід виконувати за чинними нормативними актами або нормативними документами.

9.2Під час реконструкції та капітального ремонту існуючих залізобетонних силосів і бункерів допускається розрахунок конструкцій згідно з методикою, наведеною у додатку Б.

10 ІНЖЕНЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ

10.1 Водопостачання

10.1.1Проєктування водопостачання, у тому числі системи протипожежного водопроводу, та внутрішнього водопроводу підприємств слід здійснювати відповідно до ДБН В.2.5-64, ДБН В.2.5-74 і вимог цього підрозділу.

10.1.2Систему водопостачання на підприємствах за надійністю подавання води допускається приймати II категорії. Під час сезонної роботи підприємств допускається систему водопостачання приймати ІІІ категорії. Системи зовнішнього протипожежного водопостачання та внутрішнього протипожежного водопроводу відносяться до І категорії. Допускається передбачати протипожежне водопостачання з водоймищ чи резервуарів згідно з ДБН В.2.5-74.

10.1.3Якість води для технологічних потреб зернопереробних підприємств повинна задовольняти вимоги ДСанПіН 2.2.4-171.

10.1.4Витрату води на виробничі потреби підприємств борошномельнокруп'яної та комбікормової галузей промисловості слід приймати відповідно до технологічних вимог. Коефіцієнт нерівномірності водоспоживання в часі для технологічних витрат слід приймати таким, що дорівнює 1,0.

10.1.5У разі проєктування внутрішніх водопровідних мереж холодної води, які прокладають у приміщеннях для зберігання та перероблення зерна, слід передбачати термоізоляцію трубопроводів з негорючих матеріалів за розрахунком на невипадіння конденсату.

10.2 Каналізація

10.2.1На підприємствах слід передбачати побутову та виробничу каналізацію відповідно до ДБН В.2.5-64, ДБН В.2.5-75 і вимог цього підрозділу.

10.2.2Об'єднання мереж внутрішньої побутової та виробничої каналізації в будівлях зернопереробних підприємств не дозволяється.

10.2.3Склад виробничих стічних вод млинів слід приймати за технологічною частиною проєкту.

10.2.4Прокладання горизонтальних трубопроводів побутової каналізації в приміщеннях для виробництва та зберігання борошна, крупи й комбікормів не дозволяється.

10.2.5Локальне очищення виробничих стічних вод до скидання їх у побутову каналізацію на зернопереробних підприємствах слід передбачати залежно від технологічних вимог.

10.2.6Дощову каналізацію на підприємствах потрібно передбачати відповідно до вимог з проєктування зовнішніх мереж і споруд каналізації.

10.2.7За наявності на майданчику системи закритої дощової каналізації слід передбачати скидання в неї переливних і спускних вод з піддонів зрошувальних секцій кондиціонерів, градирень зворотної системи охолодження вальцьових станків.

10.3 Опалення та вентиляція

10.3.1Проєктування опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих будівель і споруд підприємств, а також викидів вентиляційного повітря в атмосферу слід виконувати відповідно до ДБН В.2.5-67 та ДСН 3.3.6.042 з урахуванням вимог цього підрозділу.

10.3.2Розрахункові параметри повітря в приміщеннях підприємств слід приймати згідно з технологічними вимогами.

10.3.3У виробничих будівлях передбачають, як правило, влаштування повітряного опалення, суміщеного з припливною вентиляцією у виробничих приміщеннях, і центрального водяного опалення в адміністративних і побутових приміщеннях.

10.3.4Як теплоносій системи опалення й вентиляції підприємства слід застосовувати гарячу воду. Можна, за економічного обґрунтування, застосовувати пару.

10.3.5Не слід передбачати опалення робочих будівель елеваторів і силосних корпусів, складів сировини та готової продукції, зерноскладів, якщо в завданні на проєктування не встановлено інше.

10.3.6Температуру теплоносія в системах опалення з місцевими нагрівальними приладами та теплопостачання вентиляційних установок слід приймати згідно з ДБН В.2.5-67.

10.3.7Для обігрівання працівників у приміщеннях (кабінах), розташованих на верхніх поверхах робочих будівель елеваторів, можна передбачати електричне опалення за допомогою стаціонарно встановлених електропечей заводського виготовлення в закритому металевому кожусі. У таких приміщеннях (кабінах) слід передбачати місця для розміщення первинних засобів пожежогасіння згідно з НАПБ А.01.001.

10.3.8Очищення зовнішнього припливного повітря від пилу слід передбачати (відповідно до вимог технологічного процесу) у приміщеннях зерноочисних, розмелювальних, вибійних (пакувальних), лущильних цехів (відділень) і комбікормових цехів.

10.3.9У приміщеннях електрощитів, за потреби, слід передбачати механічну припливну та витяжну вентиляцію, розраховану на видалення залишків тепла.

10.3.10Припливне повітря, що подається в приміщення електрощитів і диспетчерської, за потреби, повинно очищуватись в повітряних фільтрах. Вентиляційні камери повинні бути герметичними та мати доступ для обслуговування фільтрів.

Рекомендується передбачати рециркуляцію повітря в приміщеннях електрощитів у холодний і перехідний періоди року.

10.3.11У прохідних тунелях елеваторів і зерноскладів слід передбачати витяжну вентиляцію з однократним повітрообміном.

10.3.12Рекомендується використання тепла конденсату від технологічних споживачів пари для приготування води на технологічні та побутові потреби.

10.3.13Температурний режим в електрощитових і машинних відділеннях ліфтів необхідно встановлювати відповідно до технологічних вимог обладнання, зазначених у технічній документації виробника.

10.3.14Для всіх приміщень, де зберігається зерно, слід застосовувати такі вимоги:

— приміщення потрібно забезпечувати примусовою вентиляцією загальнообмінного типу;

— у приміщеннях місткістю понад 10 тонн повинна бути резервна витяжна вентиляція;

— елеватори та силоси слід забезпечувати автоматично керованою системою вентиляції з рециркуляцією;

— повітряне середовище в приміщенні повинно відповідати всім вимогам пожежо-та вибухобезпеки через підвищену концентрацію пилу;

— елеватори та зерносховища об’ємом не менше ніж 10 000 тонн потрібно забезпечувати аспіраційними установками для ефективного видалення пилу з повітря;

— обладнання систем вентиляції та кондиціонування повинно працювати з дотриманням допустимих рівнів шуму і вібрації.

10.4 Ліфти та інші пристрої вертикального транспорту

10.4.1Ліфти або інші пристрої вертикального транспорту підприємств влаштовують з урахуванням ДСТУ ІSО 4190, ДСТУ EN 81-20 та НПАОП 0.00-1.02.

10.4.2Ліфт можна не передбачати у виробничій будівлі, яка з'єднана поверхами з іншою будівлею, що обладнана пасажирським ліфтом, за умови, що найбільша відстань від робочого місця до ліфта складає не більше ніж 150 м, а за відсутності працюючих постійно – не більше ніж 200 м.

10.4.3Вантажний ліфт у виробничих будівлях слід передбачати за наявності вимог технологічного процесу виробництва, при цьому виходи в приміщення категорії Б і В повинні бути влаштовані через протипожежні тамбур-шлюзи 1-го типу з підпором повітря під час пожежі не менше ніж 20 Па (20 Н/м2). Розміри тамбур-шлюзу слід призначати з урахуванням габаритів обладнання, що можна перевозити.

У виробничих будівлях заввишки понад 26,5 м один із ліфтів повинен бути призначений для транспортування пожежних підрозділів і розміщений у шахті з класом вогнестійкості не менше ніж REI 120. Під час влаштування ліфтів для транспортування пожежних підрозділів слід керуватися вимогами ДСТУ EN 81-72.

10.4.4Усередині багатоповерхових будівель складів тарних вантажів слід передбачати (за наявності технологічних вимог) вантажний ліфт з улаштуванням тамбур-шлюзів перед виїздами.

10.4.5Огороджувальні конструкцій ліфтових шахт слід проєктувати з урахуванням вимог ДБН В.1.1-7.

10.5 Електропостачання та електрообладнання

10.5.1Споживачів електричної енергії всіх підприємств за надійністю електропостачання слід відносити до другої категорії.

Категорія електропостачання об'єктів, що мають насосні станції, повинна бути не менше категорії їх надійності; водночас одне з джерел живлення потрібно приймати потужністю, що забезпечує потреби тільки насосної станції, з урахуванням вимог ДБН В.2.5-74.

Електроживлення всіх систем протипожежного захисту та обладнання, що до них не відносяться, але функціонально з ними пов’язано, слід виконувати як для групи електроприймачів І категорії надійності електропостачання згідно з ПУЕ.

Електропостачання та електрообладнання підприємств слід проєктувати згідно з ПУЕ та ДСТУ-Н Б В.2.5-80, улаштування внутрішніх електричних мереж – згідно з ДБН В.2.5-23, захисних заходів від ураження електричним струмом – згідно з ДСТУ Б В.2.5-82.

Допускається поширювати вимоги до надійності електропостачання електроприймачів більш високої категорії на електроприймачі нижчої категорії з ініціативи власника за завданням технологів.

10.5.2Електричні установки будівель і споруд слід проєктувати з урахуванням умов навколишнього середовища та класифікації приміщень і електроустановок за вибухонебезпекою, пожежонебезпекою та небезпекою ураження людей електричним струмом відповідно до ПУЕ, а також норм технологічних вимог.

10.5.3Розрахунковий коефіцієнт попиту, коефіцієнт потужності та тривалість використання максимуму силових і освітлювальних електричних навантажень слід приймати відповідно до вказівок, наведених у завданні на проєктування, а за відсутності таких вказівок – згідно з таблицею 1.

Примітка 1. За наявності даних розрахунки слід виконувати за методом коефіцієнтів використання та максимуму.

Примітка 2. Коефіцієнти попиту наведено для розрахунків потрібної потужності на шинах 0,40 кВ трансформаторних підстанцій.

11 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

11.1Будівлі і споруди повинні відповідати ДБН В.1.1-7 та ДБН В.1.2-7.

Проєктування будівель і споруд у частині вогнестійкості будівельних конструкцій з урахуванням [3] слід виконувати відповідно до ДСТУ-Н Б EN 1990, ДСТУ-Н Б EN 1991-1-2, ДСТУ-Н Б EN 1992-1-2, ДСТУ-Н Б EN 1993-1-2, ДСТУ-Н Б EN 1994-1-2, ДСТУ-Н Б EN 1995-1-2, ДСТУ-Н Б EN 1996-1-2, ДСТУ-Н Б EN 1999-1-2.

11.2Категорії приміщень, будівель і споруд за вибухопожежною та пожежною небезпекою установлюють у технологічній частині проєкту відповідно до ДСТУ Б В.1.1-36, ДБН В.1.1-7, ВБН-АПК-03.

11.3Протипожежні відстані між будівлями підприємств та іншими будівлями слід приймати за ДБН Б.2.2-12.

На прилеглій території підприємств, які розташовані суміжно із сільськогосподарськими угіддями, потрібно передбачати влаштування захисної мінералізованої смуги шириною не менше ніж 8 м або передбачити інші заходи, які унеможливлюють поширення пожежі між об’єктами.

Визначення величини протипожежної відстані, якщо така величина не встановлена нормативними документами, можна виконувати розрахунковим або експериментальним методом згідно з ДСТУ 9058.

11.4Зовнішні огороджувальні конструкції приміщень категорії Б, виробничих приміщень робочих будівель елеваторів, зерноочисних відділень млинів, надсилосних і підсилосних поверхів силосних корпусів слід проєктувати з легкоскидних конструкцій, площу яких визначають розрахунком згідно з ДСТУ 9176. За відсутності розрахункових даних площу легкоскидних конструкцій слід приймати не менше ніж 0,03 м2 на 1 м3 вибухонебезпечного приміщення. До легкоскидних конструкцій, крім конструкцій, передбачених будівельними нормами, рекомендується відносити конструкції, які розкриваються (з руйнуванням, поворотом чи зміщенням) за надмірного тиску 2 кН/м2 згідно з ДСТУ 9176.

Примітка. Рекомендується під час реконструкції збереження приміщень категорії Б у підвальних і цокольних поверхах. Вони повинні бути забезпечені легкоскидними конструкціями.

11.5У будівлях і спорудах, де на поверхах вище першого немає постійних робочих місць, передбачають один евакуаційний вихід по незадимлюваних сходових клітках типів Н1, Н3, Н4 або по сходах типу С3.

11.6Як другий евакуаційний вихід з другого та вище розташованих поверхів будівлі з приміщеннями категорії В і Б допускається передбачати сходи типу С3, якщо чисельність працівників на кожному поверсі (крім першого) у найбільш численній зміні не перевищує 10 осіб, на всіх поверхах – не більше ніж 30 осіб та площа поверху не перевищує 1600 м (без урахування прилеглих силосних корпусів). Сходи повинні бути обладнані захисними дугами, з'єднаними сталевими смугами для безпеки.

Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого евакуаційного виходу з приміщень категорії Б допускається збільшувати на 50 %, якщо площа не зайнятої обладнанням підлоги приміщення на одного працівника в найбільш численній зміні складає 75 м і більше (ДБН В.1.1-7).

11.7Незадимлювані сходові клітки типів Н2 і Н3 багатоповерхових виробничих будівель повинні мати в зовнішніх стінах легкоскидні конструкції площею не менше ніж 0,05 м2 і 0,03 м2 на 1 м3 їхніх об'ємів відповідно.

У будівлях категорії Б з умовною висотою понад 26,5 м допускається передбачати незадимлювані сходові клітки типу Н2, якщо приміщення категорії Б мають виходи до коридору чи ліфтового холу через протипожежний тамбур-шлюз 1-го типу. У разі неможливості улаштування тамбур-шлюзу допускається улаштування легкоскидної конструкції.

Двері тамбур-шлюзів з боку приміщення категорії Б з одночасним перебуванням не більше ніж 15 осіб слід проєктувати такими, що відчиняються всередину приміщення.

Допускається у будівлях категорії Б передбачати незадимлювані сходові клітки типу Н2.

11.8У багатоповерхових будівлях сходи типу С3 слід розміщувати біля глухих ділянок зовнішніх стін згідно з ДБН В.1.1-7.

11.9Відстань від найбільш віддаленої частини приміщення надсилосного поверху до найближчого виходу на сходи типу С3 чи сходову клітку повинна бути не більше ніж 75 м.

11.10Огороджувальні конструкції зарядного приміщення зарядних станцій для заряджання тягових і стартерних акумуляторних батарей повинні мати клас вогнестійкості не менше ніж REI 45 і групу за межею поширення вогню – М0.

11.10.1Зарядна станція повинна бути відокремлена від решти складських приміщень протипожежними стінами 3-го типу, перекриттями 3-го типу та мати окремий вихід безпосередньо назовні.

11.10.2Приміщення для заряджання акумуляторних батарей повинні бути ізольовані від інших протипожежними стінами (перешкодами) з входом через тамбур-шлюзи.

11.10.3Зарядні приміщення слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією у вибухобезпечному виконанні.

11.10.4У приміщенні для заряджання акумуляторних батарей слід передбачити припинення процесу заряджання в разі вимкнення або несправності в системі вентилювання.

11.10.5Для освітлення приміщення для заряджання потрібно застосовувати прилади освітлення у вибухозахисному виконанні в захисній оболонці.

11.10.6Електромережа для освітлення повинна виконуватися в захисній кислототривкій чи луготривкій оболонці.

11.10.7Електродвигуни, запобіжники, вимикачі, розетки штепсельні повинні бути встановлені в приміщенні, ізольованому від приміщень для заряджання акумуляторних батарей, і заземлені.

11.11Розрахункову витрату води на зовнішнє пожежогасіння підприємств потрібно визначати залежно від категорії будівель за вибухопожежною небезпекою, об'ємом будівель чи споруд і їхньою вогнестійкістю відповідно до ДБН В.2.5-74. Для елеваторів розрахункову витрату води слід визначати за найбільшим будівельним об'ємом робочої будівлі елеватора чи одного силосного корпусу, розташованого в ряді корпусів, чи окремого силосу, але не менше ніж 20 л/с.

11.12Розрахункову витрату води на зовнішнє пожежогасіння груп зерноскладів, розділених протипожежними стінами 1-го типу, слід визначати за таблицею 2 і ДБН В.2.5-74.

11.13На підприємствах можливе влаштування роздільного протипожежного водопроводу, якщо об'єднання його з господарсько-питним і виробничим водопроводами не рекомендується за вимогами нормативних документів з проєктування зовнішніх мереж і споруд водозабезпечення.

Для підприємств з територією не більше ніж 10 га і будівлями та спорудами категорій В, Г і Д при витратах води на зовнішнє пожежогасіння не більше ніж 20 л/с і відсутності внутрішнього протипожежного водопроводу у виробничих будівлях допускається влаштування протипожежного водопостачання з водоймищ чи резервуарів із забезпеченням під'їзду до них пожежних автомобілів.

11.14Максимальний термін відновлення недоторканого протипожежного та аварійного запасу води в резервуарах чи водоймах повинен бути не більше ніж 72 год.

11.15Насосні станції протипожежних і об'єднаних протипожежно-виробничо-господарських водопроводів відносяться за ступенем забезпеченості подавання води до І категорії, виробничогосподарських – до II категорії, господарських – до III категорії.

11.16Для гасіння пожежі робочої будівлі елеватора заввишки понад 50 м від гідрантів за допомогою насосів висоту компактного струменя на рівні найвищої точки слід приймати не менше ніж 10 м за розрахункової витрати води 5 л/с.

11.17Влаштування внутрішнього протипожежного водопроводу у будівлях підприємств слід передбачати відповідно до ДБН В.2.5-64. У неопалюваних будівлях мережі протипожежного водопроводу допускається проєктувати сухотрубними.

У приміщеннях категорії А та Б за вибухопожежною та пожежною небезпекою обладнання шаф пожежних кран-комплектів повинно відповідати вимогам ДСТУ EN 671-1.

11.18Для робочої будівлі елеватора, неопалюваних виробничих корпусів заввишки більше двох поверхів, окремо розташованих силосних корпусів і норійних веж силосних корпусів на сходовій клітці або уздовж зовнішніх сходів слід передбачати улаштування сухотрубу діаметром 85 мм із з’єднувальними головками діаметром 66 мм, розташованими внизу сухотруба із зовнішньої сторони будівлі (споруди) вище рівня планування і зверху на покрівлі для подавання одного пожежного струменя з витратою 5 л/с. За наявності внутрішніх сходів у будівлі (споруді) слід установлювати пожежні кран-комплекти діаметром 65 мм на всіх поверхах сходової клітки.

Сухотруб потрібно з’єднати із мережею зовнішнього протипожежного водопроводу, об’єднаного з господарсько-питним або виробничим, якщо пожежогасіння здійснюється від пожежних насосів насосної станції.

Якщо на підприємстві згідно з будівельними нормами вимагається зовнішній, внутрішній протипожежний водопровід або об’єднаний господарсько-протипожежний водопровід, сухотруб має бути під’єднано до мережі такого водопроводу через запірну електрозасувку з обвідною лінією. Мінімальний вільний напір у мережі водопроводу, крім витрат за основним призначенням, повинен забезпечувати висоту компактного струменя не менше ніж 10 м за максимальної витрати води на пожежогасіння та розташуванні пожежного ствола на рівні покрівлі найвищої частини будівлі.

У разі розташування засувок на водопровідних колодязях повинна бути забезпечена їхня герметичність, щоб уникнути потрапляння ґрунтових вод та опадів.

Електрозасувка повинна мати дистанційне керування з приміщення чергового персоналу та бути забезпечена сигналізацією про відсутність напруги, відключення дистанційного режиму керування, заклинювання, стан «Відкрита».

11.19Будівлі та споруди для зберігання та перероблення зерна слід обладнувати системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56 та додатка Д.

11.20Захист від блискавки будівель і споруд слід проєктувати згідно з ДСТУ EN 62305-1, ДСТУ EN 62305-4.

12 ОСВІТЛЕНІСТЬ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

12.1Для всіх приміщень слід передбачати освітленість згідно з ДБН В.2.5-28 та ДСТУ EN 12464-1. Рекомендується передбачати суміщене освітлення, допускається передбачати тільки штучне освітлення в приміщеннях, експлуатація яких не пов'язана з постійним перебуванням працівників, а також приміщення для обслуговування працівників.

12.2Під час проєктування освітлення будівель і споруд слід передбачати:

— розряди зорових робіт приміщень – згідно з таблицею 3;

— для виробничих приміщень млинів, крупозаводів і диспетчерських приміщень – світильники з люмінесцентними та світлодіодними лампами;

— для комбікормових заводів та інших будівель і приміщень – найбільш економічні розрядні джерела світла;

— для ремонтного освітлення – переносні світлодіодні світильники, установлення штепсельних роз'єднувачів і спеціальної мережі напругою не більше ніж 36 В, під’єднаної до стаціонарних знижувальних трансформаторів. Для цих цілей допускається застосування акумуляторних ліхтарів.

Елеватори

Млини та крупозаводи

Комбікормові заводи

Примітка 1. Поверхня, для якої нормується освітленість у виробничих приміщеннях, мінус 0,8 м від рівня підлоги.

Примітка 2. Коефіцієнт запасу К3 слід приймати згідно з додатком Д ДБН В.2.5-28.

Примітка 3. У разі застосування промислового телебачення освітленість повинна прийматись 100–150 лк.

13 ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

13.1Проєктною документацією на нове будівництво та реконструкцію будівель і споруд для зберігання та перероблення зерна слід передбачати заходи із забезпечення охорони навколишнього природного середовища під час їхнього будівництва та експлуатації з урахуванням дотримання основних вимог до будівель і споруд щодо гігієни, здоров’я та захисту довкілля [5].

13.2У проєктні рішення рекомендується включати визначення масштабів і рівнів впливів від об’єкта на навколишнє природне середовище, заходів щодо запобігання або зменшення цих впливів, а також прийнятності проєктних рішень для забезпечення безпеки середовища життєдіяльності та санітарно-епідемічного благополуччя населення і захисту навколишнього природного середовища.

13.3Вихідні дані для проєктування екологічних заходів, у тому числі матеріали інженерних вишукувань, повинні враховувати специфіку об'єкта проєктування, якісні та кількісні характеристики забруднювальних речовин, які потрапляють у довкілля під час роботи (експлуатації) підприємства.

Перелік вихідних даних для розробки розділу ОВНС рекомендується приймати згідно з ДБН А.2.2-3 та ДБН А.2.2-1.

13.5Під час розроблення проєкту потрібно враховувати вимоги щодо безпеки середовища перебування. Проєктні рішення має бути узгоджено з екологічними, соціальними та економічними інтересами суспільства з додержанням вимог екологічних норм, стандартів і лімітів використання природних ресурсів з урахуванням, за потреби, перспективи розширення об'єкта за рахунок прилеглих територій.

Для запобігання забрудненню навколишнього природного середовища в розділах проєкту слід передбачати заходи щодо очищення, нейтралізації та утилізації відходів виробництва.

13.6У проєктній документації на будівництво обʼєктів, визначених частинами другою та третьою статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» слід враховувати результати оцінки впливу на довкілля.

14 ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

14.1Організація будівельного виробництва під час проєктування та будівництва нових, а також капітального ремонту та реконструкції об'єктів повинна відповідати вимогам ДБН А.3.1-5.

14.2Виробництво, операційний контроль якості та приймання робіт, виконаних під час нового будівництва, капітального ремонту й реконструкції об'єктів, слід здійснювати згідно з технологічними картами та схемами операційного й приймального контролю якості.

14.3У проєкті організації будівельного виробництва повинні бути враховані Закон України «Про охорону праці» [7], Закон України «Про систему громадського здоров’я» [6], Кодекс цивільного захисту України [8], НАПБ А.01.001, ДБН А.3.2-2, а також умови охорони навколишнього природного середовища і виконання робіт на ділянках існуючої міської забудови.

15 ГІГІЄНА ТА ЗДОРОВ'Я

15.1 Загальні гігієнічні та екологічні вимоги

15.1.1Під час проєктування будівель і споруд для зберігання та перероблення зерна слід керуватись загальними санітарно-гігієнічними вимогами, викладеними в ДБН Б.2.2-12, ДСП 173, ДСН 239, ДСанПіН 8.2.1-181 та [10].

Безпеку перебування людей у будівлях і спорудах для зберігання та перероблення зерна забезпечують дотриманням державних медико-санітарних правил (санітарних регламентів).

15.1.2У приміщеннях, що межують з зовнішніми і внутрішніми лініями електропередачі, на відстані не більше ніж 0,2 м від внутрішньої поверхні огороджувальних приміщення стін не допускають перевищення рівня напруги електричного поля 50 Гц – 500 В/м згідно з санітарними правилами і нормами, величини індукції магнітного поля 50 Гц – 1 мкТл на добу.

15.2 Санітарно-гігієнічні приміщення

15.2.1Площу санітарно-гігієнічних приміщень та кількість обладнання визначають залежно від розрахункової чисельності осіб чоловічої і жіночої статі, а також осіб з інвалідністю, що перебувають на об’єкті (згідно з завданням на проєктування).

15.2.2У будівлях і спорудах для зберігання та перероблення зерна, санвузли рекомендується передбачати на відстані не більше ніж 50 м від найбільш віддаленого місця постійного перебування людей у приміщенні.

15.2.3Розміри кабін туалетів, душових, проходів та відстані між обладнанням приймають згідно з ДБН В.2.2-28, ДБН В.2.2-43.

15.2.4У разі залучення до роботи відповідно до завдання на проєктування працівників з маломобільних груп населення, слід передбачати розміщення санітарних вузлів, що облаштовують з урахуванням потреб маломобільних груп населення згідно з ДБН В.2.2-40.

15.3Повітряне середовище, температурний режим

15.3.1Розрахункові параметри повітряного середовища у будівлях і спорудах для зберігання та перероблення зерна (температура, відносна вологість, рухомість повітря) приймають відповідно до технологічних вимог, нормативів опалення та вентиляції з урахуванням санітарного законодавства.

15.3.2Оптимальні параметри повітряного середовища і мікроклімату в приміщеннях рекомендується приймати з урахуванням ДСН 3.3.6.042, ДБН В.1.2-8, ДСТУ Б EN 15242 та ДСТУ Б EN ISO 7730 та [4]

15.3.3Параметри опалювального та вентиляційного обладнання, теплової та гідравлічної ізоляції для опалюваних приміщень будівель і споруд для зберігання та перероблення зерна потрібно обґрунтовувати розрахунками згідно з ДБН В.2.6-31.

15.3.4У будівлях, які проєктують для І кліматичної зони, слід передбачати наскрізне або кутове провітрювання приміщень з постійним перебуванням людей (у тому числі через коридор або суміжне приміщення).

15.4 Освітленість та інсоляція

15.4.1У будівлях і спорудах для зберігання та перероблення зерна забезпечують природне і штучне освітлення згідно з ДБН В.2.5-28. Режим природного і штучного освітлення приміщень потрібно встановлювати в технічному завданні та перевіряти розрахунком згідно з ДБН Б.2.2-12, ДБН В.2.2-43.

15.4.2Вікна будівель і споруд для зберігання та перероблення зерна (переважно у разі застосування в будівлях наземної пересувної механізації) слід розміщувати в верхній частині зовнішніх стін з урахуванням освітлення проходів (проїздів) між стелажами.

15.4.3Коефіцієнт природної освітленості (к.п.о.) згідно з ДБН В.2.5-28 у разі бокового освітлення слід приймати 0,1.

15.4.4Допускається проєктувати без природного освітлення приміщення, експлуатація яких не пов'язана з постійним перебуванням працівників, а також приміщення для обслуговування працівників (гардероби, кімнати для відпочинку, душові кімнати, санвузли, пральні тощо) за умови забезпечення нормативних вимог до вентиляції і штучного освітлення.

15.4.5В об’єктах, що проєктують для будівництва в ІІ, IV кліматичних районах та ІІІБ кліматичному підрайоні, світлові прорізи приміщень з постійним перебуванням людей і приміщень, де за технологічними і гігієнічними вимогами не допускається проникнення сонячних променів чи перегрівання приміщення у разі орієнтації в межах сектору горизонту 130°–315°, а також для І кліматичного району та ІІІА кліматичного підрайону в межах сектору горизонту 200°–290°, прорізи повинні бути обладнані сонцезахистом.

15.4.6Захист від сонця і перегрівання може бути забезпечений об'ємно-планувальним рішенням будівель і споруд для зберігання та перероблення зерна.

15.4.7В одно-двоповерхових будівлях сонцезахист допускається забезпечувати засобами озеленення.

15.5 Захист від шуму

15.5.1У будівлях і спорудах для зберігання та перероблення зерна передбачають дотримання шумового режиму згідно з ДБН В.1.2-10 та ДБН В.1.1-31.

15.5.2Під час проєктування захисту від шуму у будівлях і спорудах для зберігання та перероблення зерна керуються вимогами ДБН В.1.1-31 з урахуванням ДСТУ-Н Б В.1.1-32 і ДСТУ-Н Б В.1.1-35.

15.5.3За наявності джерела шуму відстань до основних приміщень будівель і споруд для зберігання та перероблення зерна, звукоізоляцію слід визначати розрахунком згідно з ДБН В.1.1- 31, ДБН В.1.2-10.

15.5.4Проєктування будівель і споруд для зберігання та перероблення зерна (розміщення) повинно передбачати заходи захисту від зовнішніх та внутрішніх джерел акустичної енергії згідно з ДБН В.2.5-64, ДБН В.2.5-67.

Допустимі рівні звуків та звукових тисків у приміщеннях складських будівель і споруд для зберігання добрив і пестицидів та на прилеглих до них територіях наведено в ДБН В.1.1-31, ДБН В.1.2-10, ДСП 173 та [11].

15.5.5Вентиляційні камери, насосні та інші приміщення з обладнанням, що є джерелом шуму, мають бути віддалені або ізольовані так, щоб рівень шуму не перевищував максимально допустимі рівні в основних приміщеннях для перебування працівників згідно з ДБН В.1.1- 31, ДБН В.1.2-10, ДСП 173 та [11].

15.5.6Рівні шуму в приміщеннях будівель і споруд для зберігання та перероблення зерна повинні відповідати ДСН 3.3.6.037.

15.5.7Достатність запланованих заходів захисту від шуму повинна бути доведена розрахунками очікуваних рівнів звуку та/або рівнів звукових тисків в октавних смугах у приміщеннях складських будівель і споруд та на прилеглій до них території згідно з ДБН В.1.1-31, ДБН В.1.2-10, ДСТУ-Н Б В.1.1-32, ДСТУ-Н Б В.1.1-33, ДСТУ-Н Б В.1.1-35, ДСП 173 та [11].

15.5.8Приміщення для працівників не повинні мати спільних огороджувальних конструкцій з приміщеннями, в яких розташовуються джерела шуму (вентиляційні камери, насосні майстерні, пральня тощо).

15.6 Захист від вібрації

15.6.1Під час проєктування будівель і споруд для зберігання та перероблення зерна слід передбачати заходи захисту від зовнішніх та внутрішніх джерел вібрації приміщень.

15.6.2Рівні вібрації на прилеглих до будівель і споруд для зберігання та перероблення зерна територіях не повинні викликати порушення цілісності огороджувальних конструкцій будівель протягом терміну їх експлуатації.

15.6.3Рівні вібрації на прилеглих до будівель і споруд для зберігання та перероблення зерна територіях повинні забезпечувати допустимі рівні вібрації в цих приміщеннях згідно з ДСН 3.3.6.039, ДСП 173, ДБН В.1.2-10 та ДБН В.1.1-31.

15.6.4Тривалість впливу вібрації обґрунтовується розрахунком або підтверджується технічною документацією.

15.7 Радіаційна безпека

15.7.1У будівля і спорудах для зберігання та перероблення зерна слід передбачати заходи щодо радіаційної безпеки згідно з вимогами [9].

ДОДАТОК А

(довідковий)

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ НАВАНТАЖЕНЬ ТА ВПЛИВІВ

А.1Під час розрахунку на міцність коефіцієнт надійності за навантаженням для тиску сипких матеріалів на стіни та днища силосів, бункерів і зерноскладів слід приймати за величиною, що дорівнює 1,3, для визначення величини інших тимчасових і короткочасних впливів використовувати положення ДБН В.1.2-2.

А.2Розрахунок перекриттів виробничих і складських будівель і споруд, майданчиків і галерей слід проводити з урахуванням навантажень від обладнання та матеріалів, що складують, відповідно до технологічної частини проєкту, але не менше ніж характеристичне значення навантаження в 2000 Н/м2 з урахуванням коефіцієнта надійності за навантаженням (для граничних станів першої групи), який дорівнює 1,2.

А.3Насипну густину сипких матеріалів, їхній кут внутрішнього тертя і коефіцієнт тертя сипких матеріалів об стіни силосу потрібно приймати згідно з додатком В.

А.4Під час визначення горизонтального тиску сипких матеріалів на стіни силосів під час заповнення та спорожнення ємностей, а також під час зберігання слід ураховувати рівномірно розподілений по периметру тиск, що визначають відповідно до А.5, разом з місцевими підвищеними тисками – кільцевим, локальним і смуговим, величини яких слід визначати згідно з А.6-А.8 і А.11.

А.5Рівномірно розподілене по периметру характеристичне значення горизонтального n

P 2 h тиску сипких матеріалів (Н/м) на стіни силосів на глибині Z (м) від верху засипу визначають за формулою:

𝛾𝜌 𝑛 −𝜆𝑓𝑧/𝜌

𝑃 = (1 − 𝑒), (А.1) ℎ 𝑓 де  – гідравлічний радіус поперечного перерізу силосу, м, що визначають за формулою:

𝐴 𝜌 =; (А.2)

𝑈

A, U – площа (м2) та периметр (м) поперечного перерізу силосу;

λ – коефіцієнт бокового тиску сипкого матеріалу, що визначають за формулою:

𝜑

2 0 𝜆 = 𝑡𝑔 (45 −) (А.3)

(для зерна допускається приймати λ = 0,44);

е – основа натурального логарифму;

γ, φ, f – за А.3.

Примітка. Під час розрахунків конструкцій верх засипу слід приймати на рівні верху стін (за горизонтальної поверхні засипу), а для силосів діаметром 12 м і більше – на рівні 1/3 (від низу) висоти конуса засипу.

А.6Кільцевий горизонтальний тиск сипких матеріалів на стіни круглих силосів потрібно приймати рівномірно розподіленим по всьому периметру стін силосів з висотою зони кільцевого навантаження, що дорівнює 1/4 діаметра силосу. Зона може займати будь-яке положення по 𝑛 висоті. Характеристичне значення кільцевого горизонтального тиску 𝑃 визначають за ℎ1 формулою:

𝑛 𝑛

𝑃 = 𝑎 𝑃, (А.4) ℎ 1 ℎ де а1 – коефіцієнт місцевого підвищення тиску, що приймають згідно з А.10.

А.7Локальний горизонтальний тиск на стіни круглих силосів потрібно приймати розподіленим по двох майданчиках, що розташовані з двох діаметрально протилежних боків силосу. 𝜋𝑑 𝜋𝑑

Розмір майданчиків установлюють таким, що дорівнює ∙ (d – внутрішній діаметр

12 12 силосу). Майданчики можуть займати будь-яке положення по висоті та периметру. Характеристичне значення локального горизонтального тиску визначають за формулою:

𝑛 𝑛

𝑃 = 𝑎 𝑃, (А.5) ℎ 2 ℎ де a2 – коефіцієнт місцевого підвищення тиску, який приймають згідно з А.10.

А.8Якщо з силосу діаметром 12 м і більше проводиться пристінний випуск сипкого матеріалу з утворенням воронки потоку сипкого матеріалу біля стіни силосу, то слід ураховувати зниження горизонтального тиску сипкого матеріалу над випускним отвором на всю висоту силосу, при цьому схему розподілення горизонтального тиску потрібно приймати за рисунком А.1.

Умовні познаки:

а – переріз силосу;

б – план;

в – епюра тиску.

Рисунок А.1 – Пристінний випуск зерна

У разі позацентрового завантаження чи розвантаження силосів діаметром 12 м і більше горизонтальний тиск слід визначати з урахуванням різного рівня сипкого матеріалу по периметру його верхнього конуса.

А.9Горизонтальний тиск сипких матеріалів на стіни круглих залізобетонних силосів і сталевих силосів з жорсткими ребрами, що працюють на вигин, потрібно приймати рівним сумі рівномірного тиску, визначеного за формулою (А.1), і локального тиску, визначеного за формулою (А.5).

Горизонтальний тиск сипких матеріалів на стіни сталевих круглих листових силосів, не підсилених ребрами, слід приймати рівномірно розподіленим по периметру та рівним сумі тисків, що визначають за формулами (А.1) і (А.4). При цьому розвантаження з силосу основної маси сипкого матеріалу потрібно проводити осесиметричним потоком через центральний випуск.

А.10Кількісні значення коефіцієнтів а1 і а2 у формулах (А.4) і (А.5) потрібно приймати за таблицею А.1.

Примітка. h – висота від верху силосу до верху воронки чи забутки (рисунок 1).

Для проміжних відношень h/d значення коефіцієнтів a1 і a2 рекомендується визначати інтерполяцією.

А.11Смуговий горизонтальний тиск на стіни квадратних та прямокутних силосів і на стіни зірочок слід приймати рівномірно розподіленим по всьому периметру стін у будь-якому їхньому 𝑛 місці по висоті. Характеристичне значення смугового тиску 𝑃 визначають за формулою:

ℎ3 𝑛 𝑛

𝑃 = 𝑎 𝑃, (А.6) ℎ 3 ℎ де a3 – коефіцієнт місцевого підвищення тиску сипкого матеріалу, рівномірно розподіленого по всьому периметру квадратного силосу чи зірочки.

Значення коефіцієнта a3 для квадратних силосів зі стороною (3–4) м і для зірочок силосних корпусів діаметром (6–12) м заввишки понад 15 м потрібно приймати 0,2, при висоті не більше ніж 15 м – 0,1.

Для квадратних силосів зі стороною понад 4 м, а також для прямокутних силосів значення a3 слід приймати за дослідними даними, але не менше ніж 0,2.

А.12Змінність горизонтальних тисків сипких матеріалів на стіни квадратних силосів розміром 3 м × 3 м, круглих силосів діаметром (6–12) м і аналогічних багатогранних силосів слід ураховувати розрахунком стін на витривалість з коефіцієнтом асиметрії циклу ρs = 0,85 при стінах з попереднім напруженням і ρs = ρв = 0,7 – для конструкцій без попереднього напруження.

n

А.13Характеристичне значення вертикального тиску сипкого матеріалу P, що f передається на стіни силосу силами тертя, визначають за формулою:

𝑛 𝑛

𝑃 = 𝑓𝑃. (А.7) 𝑓 ℎ

А.14Характеристичне значення вертикального тиску сипких матеріалів на днище силосу обчислюють за формулою:

𝑎4 𝑛 𝑛

𝑃 = 𝑃, 𝑣 ℎ 𝜆

(А.8) де a4 – коефіцієнт, який приймають за додатком Г.

А.15Під час нагнітання повітря чи газу в силос, роботі пневматичних систем випуску, активної вентиляції тощо, крім тиску сипких матеріалів повинен бути врахований надлишковий тиск повітря чи газу на стіни та днище силосу.

Значення та розподілення надлишкового тиску повітря слід приймати за даними технологічної частини проєкту.

А.16Для силосів, у яких нагнітається повітря з утворенням киплячого шару (гомогенізація), характеристичне значення тиску на днище та стіни у межах киплячого шару потрібно визначати від сипкого матеріалу та стисненого повітря як гідростатичний тиск рідини густиною 0,67, де  – насипна густина сипкого матеріалу (див. додаток В), при цьому слід враховувати підвищення рівня сипкого матеріалу через зменшення насипної густини в процесі гомогенізації.

А.17Температурний вплив від добової зміни температури зовнішнього повітря та перепаду температури за товщиною стін дозволяється замінювати додатковим горизонтальним тиском сипкого матеріалу на зовнішні стіни силосних корпусів або окремо розташованих силосів, вважаючи його рівномірно розподіленим по периметру та висоті. Характеристичне значення цього 𝑛 тиску 𝑃, МПа, обчислюють за формулою:

ℎ𝑡 n k  T E t t 1 m

P = ht d E, (А.9) m

 + (1 −)

2t E c де T1 – середня добова амплітуда коливання температури зовнішнього повітря (град), що приймається 2θ1, де θ1 визначається за ДБН В.1.2-2;

Em – модуль деформації стиснення сипкого матеріалу; для зернових силосів значення Em допускається приймати за формулою:

𝑛 0,63

𝐸 = 250(𝑃), МПа;

𝑚 ℎ

(А.10) де Ec – модуль пружності матеріалу стін силосів; для залізобетонних стін з урахуванням тріщин допускається приймати Ес = 10000 МПа;

kt – коефіцієнт, що дорівнює: 2,5 – для сталевих; 2,0 – для монолітних залізобетонних стін силосів; 1,0 – для збірних залізобетонних стін;

t – коефіцієнт лінійної температурної деформації матеріалу стін, 1/град;

d – внутрішній діаметр силосу, м;

t – товщина стін, м;

v – початковий коефіцієнт поперечних деформацій (коефіцієнт Пуассона), який приймається для зернових продуктів 0,4.

n

P ht

Рекомендується тиск визначати за формулою:

𝑛 𝑛

𝑃 = 𝐾 𝑃, (А.11) ℎ𝑡 𝑡1 ℎ де Кt1 – коефіцієнт, що дорівнює:

— 0,40 – для сталевих стін силосів;

— 0,20 – для монолітних залізобетонних стін;

— 0,15 – для збірних залізобетонних за товщини стін менше ніж 0,15 м і 0,10 – за їхньої товщини 0,15 м і більше.

n

P h

Значення слід приймати за формулою (А.1) в нижній зоні силосу. Під час визначення n P ht за формулами (А.9) і (А.11) додаткові зусилля від усадки бетону та нерівномірного нагрівання сонцем не враховують.

Примітка. Для квадратних силосів у формулі (А.8) замість d слід приймати l – відстань у світлі між протилежними стінами.

А.18Характеристичне значення тиску сипкого матеріалу на похилу під кутом α до горизонту поверхню днищ або воронок силосів визначають за формулами:

— нормальний до поверхні воронки чи днища 𝑛 𝑛 2 2

𝑃 = 𝑃 (𝑐𝑜𝑠 𝛼 + 𝜆𝑠𝑖𝑛 𝛼) (А.12) 𝑎 𝑣

— дотичний до поверхні воронки чи днища 𝑛 𝑛

𝑃 = 𝑃 (1 − 𝜆)𝑠𝑖𝑛 𝛼  𝑐𝑜𝑠  𝜏 𝜈

(А.13)

А.19У разі виконання вимог 7.24 горизонтальний тиск на стіни круглих і квадратних силосів, з яких зерно випускається через розвантажувальні труби чи суміжні силоси та зірочки, визначають з урахуванням вимог А.4–А.18, помножуючи коефіцієнти а1, а2 і а3 на коефіцієнт умови роботи γc = 0,3, коефіцієнти S і в – на коефіцієнт γc = 1,2.

А.20Характеристичне значення горизонтального тиску сипкого матеріалу на зовнішні стінки n розвантажувальної труби P при розмірах її не більше ніж 0,15 діаметра силосу визначають h,ext за формулою (А.1) з помноженням на коефіцієнт γext = 1,5 (для силосів діаметром (6–18) м).

Сили тертя, що діють на підвіски електротермометрів, визначають як тиск Ph,ext, помножений на коефіцієнт тертя f, наведений у додатку В.

А.21Змінну частину горизонтального нерівномірного тиску сипких матеріалів слід приймати за величиною, що дорівнює 0,7 відповідних кільцевих, локальних, смугових тисків, визначених за формулами (А.4) – (А.6); решта нерівномірного тиску, а також тиск, що визначається за формулою (А.1), потрібно приймати як постійні горизонтальні тиски.

А.22Тиск зерна на стіни зерноскладів слід визначати як тиск на підпірні стіни, згідно з методикою, що наведена в ДСТУ-Н Б В.2.1-31.

ДОДАТОК Б

(довідковий)

МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ КОНСТРУКЦІЙ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ ТА

ПЕРЕРОБЛЕННЯ ЗЕРНА

Б.1Несні конструкції виробничих будівель і споруд підприємств повинні відповідати вимогам ДБН В.1.2-14. При цьому необхідно враховувати навантаження та їхнє поєднання відповідно до методики, наведеної у додатку А, та динамічний вплив на конструкції обладнання. Розрахунок слід здійснювати відповідно до ДБН В.1.2-6 з урахуванням вимог цього додатка.

Примітка. Під час розрахунку основних несних конструкцій слід ураховувати можливість впливу тимчасового особливого навантаження (від тиску вибуху) не менше ніж 3000 Н/м2, що приймається рівномірно розподіленим по всій площі всередині приміщення.

Б.2Під час розрахунку збірно-монолітних перекриттів слід враховувати зміни навантажень і розрахункових схем відповідно до умов роботи конструкцій у процесі будівництва та після замонолічування.

Стіни залізобетонних силосів

Б.3Стіни залізобетонних силосів повинні задовольняти вимоги розрахунків за несною здатністю (розрахунок на міцність – граничний стан першої групи) і придатності до нормальної експлуатації (розрахунок для унеможливлення створення чи надмірного розкриття тріщин, для прямокутних силосів – унеможливлення надмірних прогинів – граничний стан другої групи) згідно з ДБН В.2.6-98.

Під час розрахунку стін силосів потрібно враховувати основні сполучення навантажень і впливів (горизонтальний тиск сипких матеріалів на стіни силосів за А.4, температурні впливи за А.17, тиск повітря за А.15, А.16, тиск вітру на оболонку порожнього чи заповненого окремо розташованого силосу діаметром більше ніж 12 м). При врахуванні двох і більше тимчасових навантажень слід вводити коефіцієнт сполучення згідно з ДБН В.1.2-2.

Під час розрахунку конструкцій для граничних станів як першої, так і другої групи повинна бути врахована мінливість навантажень і впливів. При цьому розрахунок за несною здатністю на витривалість для стін силосів, зведених у ковзній опалубці (круглих діаметром 12 м і менше, і квадратних), проводиться на основне поєднання розрахункових навантажень з коефіцієнтом надійності за навантаженням за А.1, для решти силосів – на основне сполучення навантажень з коефіцієнтом надійності за навантаженням, що дорівнює 1,0. Коефіцієнт асиметрії циклу слід приймати згідно з А.12.

Примітка. В оперативних силосах з циклічністю більше ніж 100 циклів завантаження на рік потрібно враховувати підвищені вимоги до міцності будівельних конструкцій.

Б.4Стіни силосів, у яких можливе зберігання різних сипких матеріалів, слід розраховувати на максимальний тиск, який виникає від сипких матеріалів. Рекомендується стіни всіх силосів борошномельнокруп'яних і комбікормових підприємств розраховувати на навантаження від зерна.

Б.5Зусилля в стінах залізобетонних силосів від тиску сипких матеріалів слід визначати з урахуванням просторової роботи стін силосів. Рекомендується під час розрахунку зусиль у вертикальних перерізах стін круглих силосних корпусів вважати ці силоси окремо розташованими замкнутими циліндричними оболонками з постійним перерізом стін по контуру оболонки, при цьому зусилля від завантаження зірочок потрібно враховувати окремо.

Зусилля в стінах круглих силосів слід визначати в пружній стадії роботи ортотропної циліндричної оболонки та без урахування появи в них тріщин.

Збірні елементи силосів слід додатково перевіряти на навантаження та впливи, що виникають під час їхнього транспортування та монтажу.

Б.6Розрахункову розтягувальну поздовжню силу Nmt (Н/м) і розрахунковий згинальний момент Mmt (Нм/м) на одиницю висоти (м) у вертикальних перерізах стін круглих залізобетонних силосів, що мають на кінцях шарнірно зв'язані зі стінами жорсткі в горизонтальних площинах діафрагми, від горизонтальних тисків сипких матеріалів, указаних в А.9, у межах висоти hmt (м) (рисунок 1), визначають за формулами:

𝛾𝑓 d 𝑛

𝑁 = (1 + 𝛼)𝑃, (Б.1) 𝑚𝑡 1 ℎ 𝛾𝑐 2 𝛾𝑓 d2 𝑛

𝑀 = 𝛼 𝑃 (Б.2) 𝑚𝑡 2 ℎ 𝛾𝑐 4 де γf – коефіцієнт надійності за навантаженням, який дорівнює 1,3 під час розрахунку на міцність і виникнення тріщин, і дорівнює 1,0 під час розрахунку за деформаціями, розкриттям і закриттям тріщин;

γc – коефіцієнт умов роботи, який приймають 1,0.

Коефіцієнти α1 і α2, що враховують вплив локальних тисків сипких матеріалів, визначають за формулами:

𝛼 = 0,4𝑎 𝜉 𝐶; (Б.3)

1 2 1 1 𝛼 = 0,02𝑎 𝜉 𝐶, (Б.4)

2 2 2 1 де ξ1 і ξ2 – коефіцієнти, що враховують вплив відносної товщини стін, і які визначають за формулами:

𝑡 𝜉 = 1,25 (1,8 −); (Б.5) 𝑡𝑛о𝑚 𝑡 𝜉 = 0,4 (1,5 +), (Б.6)

2 𝑡𝑛о𝑚 де t – товщина стін силосу без ребер або приведена товщина стін з ребрами (за рівністю моментів інерції), м;

tnom – номінальна товщина стін за таблицею Б.1;

С1 – коефіцієнт, що враховує тривалість дії тиску і дорівнює: 1,0 – під час дії повного тиску; 0,7 – під час дії змінної частини тиску і 0,3 – під час дії тривалої частини тиску відповідно до А.21.

При коефіцієнті С1 = 1,0 значення α1 і α2 потрібно визначати за графіками, що наведені відповідно на рисунках Б.1 і Б.2.

Рисунок Б.1 – Залежність значення коефіцієнта 1 від відношення висоти силосу h до його діаметра d

Б.7Стіни круглих залізобетонних силосів діаметром 6 м і 12 м, які мають шарнірно зв'язані зі стінами жорсткі в горизонтальній площині діафрагми, допускається розраховувати в зонах на висотах h1, h2 і h3 (рисунок 1) на центральну розтягувальну граничну силу N (Н/м), що визначають за формулою:

𝛾𝑓 d 𝑛

𝑁 = (1 + а)𝑃, (Б.7)

1,2,3 1 ℎ 𝛾𝑐 2 де а1 – коефіцієнт, значення якого в межах висот h2 і h3 приймають за таблицею А.1, у межах висоти h1 – 0,5.

Примітка. При висоті не менше ніж 30 м h1 = h2 = h3 = 5 м; при менших значеннях h висоту зон h1 = h2 = h3, приймають h/6.

Рисунок Б.2 – Залежність значення коефіцієнта 2 від відношення висоти силосу h до його діаметра d

Б.8Під час розрахунку стін багатогранних силосів (крім прямокутних) поздовжні розтягувальні сили визначають за формулою (Б.1) як для круглого силосу діаметром, що дорівнює чотирьом гідравлічним радіусам багатогранного силосу. Прогоновий та опорний згинальні моменти в гранях багатогранника слід визначати як суми моментів, розрахованих за формулами (Б.2) і 𝑛 (Б.13). У формулі (Б.13) слід приймати 𝑃 = 0 і відстань l, яка дорівнює довжині внутрішньої грані ℎ багатогранника.

Б.9Стіни зірочок круглих і багатогранних силосних корпусів слід перевіряти за міцністю на розрахункові зусилля, що виникають під час завантаження зірочки, якщо суміжні силоси не заповнені (рисунок Б.3 а), а також на суму зусиль, які виникають у стінах зірочки у разі завантаження зірочки та суміжного силосу (рисунок Б.3 б). У цих випадках завантаження дозволяється не проводити розрахунок стін на виникнення та розкриття тріщин і не враховувати температурні впливи на них.

Під час завантаження зірочки поздовжню силу, яка виникла при цьому в її стінах, дозволяється не враховувати, а значення згинального моменту (Н·м/м) на одиницю висоти (м) визначають за формулою:

𝛾𝑓 𝑑2 𝑛 𝑛

М = 𝛼 (𝑃 + 𝑃), (Б.8) з1 3 ℎ4 ℎ3 𝛾𝑐 4 де α3 – коефіцієнт, що приймають за даними таблиці Б.2 для опорного та прогонового моментів залежно від кута ψ, що вказаний на рисунку Б.3 в;

n

P – характеристичне значення горизонтального тиску сипкого матеріалу на стіни зірочок, h4 визначений за А.5; для зірочок силосних корпусів з рядовим розташуванням силосів слід приймати n n n гідравлічний радіус зірочок, що дорівнює 0,1d, або приймати P = 0,4P, де P – максимальний h4 h h4 тиск у силосі.

Під час завантаження зірочки та силосу (рисунок Б.3 б) поздовжню силу (Н/м) і згинальний момент (Н·м/м) на одиницю висоти (м) визначають за формулами:

𝛾𝑓 𝑑 𝑛

𝑁 = 𝑃, (Б.9) з2 ℎ 𝛾𝑐 2 𝛾𝑓 𝑑2 𝑛

М = 𝛼 𝑃 (Б.10) з2 3 ℎ4 𝛾𝑐 4

Для силосних корпусів зі збірними силосами коефіцієнт 𝛾 у формулі (Б.8) слід 𝑐 приймати 1,25 – для зовнішніх силосів і 2,5 – для внутрішніх. При цьому зусилля в зв'язках між силосами рекомендується визначати за згинальним моментом за формулою (Б.8), приймаючи плече внутрішньої пари рівним відстані між зв'язками в стику, але не більше ніж 1,5t. При зв'язках, розташованих тільки в місці дотику силосів, поздовжні сили в них Nu (Н/м) визначають за формулою:

𝛾𝑓 𝑛

𝑁 = 𝑃 𝑑 (Б.11) 𝑢 ℎ4 𝛾𝑐

Умовні познаки:

а – завантаження зірочки;

б – завантаження зірочки і силосу;

в – визначення кута Ψ;

г – додаткове армування стін зірочки;

1 – опорна арматура;

2 – прогонова арматура.

Рисунок Б.3 – До розрахунку зірочки

Коефіцієнти залежно від кута , град, (рисунок Б.3 в) для моментів

Примітка. Якщо діаметр силосу 9 м, значення коефіцієнта 3 визначають інтерполяцією.

Б.10Стіни силосів діаметром 12 м і більше, що завантажуються та розвантажуються позацентрово, слід перевіряти на зусилля, які визначають з урахуванням різного рівня сипкого матеріалу по периметру його верхнього конуса.

Якщо під час розвантаження силосу поблизу його стін виникає воронка в сипкому матеріалі з місцевим зниженням горизонтального тиску, то слід проводити перевірку достатності прийнятого армування для сприйняття місцевих зусиль у зв'язку зі зниженням горизонтальних тисків у потоці (Б.8).

Б.11Розрахункову розтягувальну поздовжню силу Nкв (Н/м) і розрахунковий згинальний момент Мкв (Нм/м) на одиницю висоти (м) у вертикальних перерізах стін квадратних залізобетонних силосів від горизонтальних тисків сипкого матеріалу слід визначати за формулами:

𝛾𝑓 𝑙 𝑛 𝑛

𝑁 = (𝑃 + 𝑃), (Б.12) кв ℎ ℎ3 𝛾𝑐 2 𝛾𝑓 𝑛 𝑛 2

М = (𝑃 + 𝑃)𝛽 𝑙, (Б.13) кв ℎ ℎ3 1 𝛾𝑐 де β1 – коефіцієнт, що дорівнює 1/24 для прогонового згинального моменту;

1/12 – для опорного моменту монолітних силосів; для силосних корпусів зі збірними силосами його встановлюють з урахуванням жорсткості закладення стін, що залежить від конструктивного вирішення вузлових з'єднань;

l – відстань у світлі між протилежними стінами за А.17.

Б.12Під час розрахунку зовнішніх стін силосних корпусів або поодиноких силосів слід враховувати додаткові згинальні моменти Мt (Нм/м) для квадратних і багатогранних силосів і розтягувальні поздовжні сили Nt (Н/м) на одиницю висоти (м) від температурних впливів. Ці зусилля слід визначати за формулами:

𝛾𝑓 𝑑 𝑛

𝑁 = 𝑃, (Б.14) 𝑡 ℎ𝑡 𝛾𝑐 2 𝛾𝑓 𝑙 𝑛

𝑁 = 𝑃, (Б.15) 𝑡 ℎ𝑡 𝛾𝑐 2 𝛾𝑓 𝑛 2

𝑀 = 𝑃 𝛽 𝑙 (Б.16) 𝑡 ℎ𝑡 1 𝛾𝑐 де γf – коефіцієнт надійності за навантаженням, який дорівнює 1,1 при розрахунку на міцність і 1,0 – при розрахунку за деформаціями, розкриттям і закриттям тріщин.

Примітка. Для верхніх і нижніх ділянок стін круглих силосів, що розраховують згідно з Б.7, температурні впливи дозволяється не враховувати.

Б.13У разі розрахунку стін прямокутних силосів прогин від тиску за формулою (А.1) не повинен перевищувати 1/200 прогону в осях стін.

У разі різнотривалого розвантажування суміжних силосів у розрахунках за граничними станами другої групи значення ширини розкриття тріщин і прогину, що визначають згідно з ДБН В.2.6-98, слід помножити на коефіцієнт варіації Cvar. Значення Сvаr приймають 1,1 за σs = 200 МПа і 1,2 – за σs = 270 МПа.

Б.14Для здійснення заходів зі зменшення горизонтальних тисків сипких матеріалів відповідно до 7.24 допускається в стінах силосів, з яких зерно випускається через розвантажувальні труби або через суміжні силоси та зірочки, зусилля від горизонтальних тисків сипких матеріалів визначати за формулами (Б.1), (Б.2), (Б.12), (Б.13), помножуючи коефіцієнти n 1,2 і P, а для висот h2 і h3 – коефіцієнт a1 у формулі (Б.7) на зменшувальний коефіцієнт 1, який h3 дорівнює 0,3.

Б.15Додаткові зусилля в стінах силосів від вигину силосних корпусів як цілого блоку слід визначати розрахунком блоку силосів на пружній основі.

Б.16Коефіцієнти умов роботи під час розрахунків стін силосів слід визначати відповідно до ДБН В.2.6-98, ДСТУ Б В.2.6-156.

Б.17Стіни залізобетонних силосів, у яких площа перерізу вертикальної арматури менше за мінімальну, що вказана в ДБН В.2.6-98, слід розраховувати на стиск як бетонні конструкції з коефіцієнтом умов роботи, наведеним у Б.16.

Б.18Розрахункову вертикальну поздовжню силу Nf (Н/м) від тертя сипкого матеріалу об стіну силосу на одиницю довжини (м) периметра горизонтального поперечного перерізу на глибині Z від верху засипу визначають за формулою:

𝛾𝑓 𝑛

𝑁 = 𝜌(𝛾𝑧 − 𝑃), (Б.17) 𝑓 𝑣 𝛾𝑐 n де P визначають за формулою (А.7) при коефіцієнті а, що дорівнює 1,0.

v 4

Під час розрахунку стін силосів на стиск слід враховувати завантаження суміжних силосів.

За формулою (Б.17) визначають поздовжні сили, що виникають у стінах розвантажувальних труб і підвісках для електротермометрів, з помноженням на коефіцієнт γext = 1,5. Для розвантажувальних труб слід також урахувати силу тертя сипкого матеріалу всередині труби.

Б.19У разі розрахунку стін силосів на стиск максимальні напруження стиску слід визначати в місці обпирання стін на плиту днища, на балки чи фундаментну плиту.

У разі розрахунку на стиск нижньої зони стін силосів розрахункове навантаження від ваги сипких матеріалів потрібно множити на коефіцієнт, що дорівнює 0,9.

Б.20У разі розрахунку горизонтальної та вертикальної арматури стін залізобетонних силосів діаметром більше 12 м слід ураховувати також вітрове навантаження, розраховуючи силос як оболонку, при цьому радіальні деформації оболонки заповненого силосу слід визначати з урахуванням реакції заповнення. Допускається при цьому розглядати сипкий матеріал як лінійно-піддатливу основу з коефіцієнтом постелі С, який потрібно визначати за формулою:

2𝐸𝑚

𝐶 =, (Б.18) 𝑑(1−𝑣) де Еm визначають за А.17.

Б.21Стіни силосів за висоти h менше ніж 1,5 A (де А – площа поперечного перерізу силосу) повинні бути перевірені на зусилля від тиску як стіни бункера.

Тиск сипкого матеріалу на стіни бункера на глибині Z від верху засипу, Н/м2, визначають за формулою:

𝑛

𝑃 = 𝜆𝛾𝑍, (Б.19) ℎ𝑧

Стіни сталевих силосів

Б.22Стіни сталевих круглих силосів потрібно розраховувати на ті самі сполучення навантажень і впливів, що й стіни залізобетонних конструкцій (згідно з А.1 і Б.3).

Б.23Стіни сталевих силосів, що сприймають згинальні моменти, слід розраховувати на ті самі зусилля, що й стіни залізобетонних силосів, але з коефіцієнтом умов роботи C = 0,8; додатково стіни сталевих силосів перевіряють на стійкість з коефіцієнтом C = 1,0.

Б.24Розрахункову розтягувальну кільцеву поздовжню силу (Н/м) на одиницю висоти (м) від горизонтальних тисків сипких матеріалів у стінах круглих сталевих силосів, які не сприймають кільцеві згинальні моменти, визначають за формулою:

𝛾𝑓 𝑑 𝑛 𝑛

𝑁 = (𝑃 +𝑃) (Б.20) 𝑘𝑝 ℎ ℎ1 𝛾𝑐 2

Перевірку на міцність і стійкість від зусиль стиску в горизонтальних перерізах слід виконувати відповідно до ДБН В.2.6-198 і з урахуванням впливу, що підтримується, внутрішнього тиску зерна при коефіцієнті γf =1,0.

Б.25За висоти стін силосу h менше ніж 1,5 A (де А – площа поперечного перерізу силосу) слід керуватись вказівками Б.21, при цьому додатково стіни силосу потрібно перевіряти на стійкість з урахуванням вертикальних сил тертя сипкого матеріалу об стіни силосу за формулою (А.6), в якій n n замість P, приймається P, визначене за формулою (Б.19).

h hz

Під час перевірки на стійкість коефіцієнт надійності за навантаженням для сил тертя слід приймати 1,0.

Б.26Місця зміни форми силосу, зокрема зони сполучення циліндричної частини з конусною чи з плоским днищем, а також місця різкої зміни навантажень повинні бути перевірені на додаткові місцеві напруження згідно з ДБН В.2.6-198.

Б.27Гофровані стіни сталевих силосів розраховують згідно з ДБН В.2.6-221.

Воронки та днища силосів

Б.28Розрахунок конічних воронок силосів слід проводити на горизонтальне кільцеве розтягування та осьове розтягування, яке діє вздовж твірної.

Розрахункові розтягувальні поздовжні сили (Н/м) на одиницю довжини (м) перерізу в конічній воронці – горизонтальну Nh, у меридіональному перерізі та Nτ, що діє вздовж твірної воронки під кутом α до горизонту в кільцевому перерізі (рисунок Б.4), треба визначати за формулами:

1 𝑑𝑧 𝑛

𝑁 = (𝛾 𝑃 + 𝛾 g cos 𝛼), (Б.21) ℎ 𝑓 𝑎 𝑓1 𝛾𝑐 2 sin 𝛼 𝑛 𝛾𝑓 𝑃 𝑑 𝐺 𝑣 𝑧 1

𝑁 = (+), (Б.22) 𝜏 𝛾𝑐 4 sin 𝛼 𝜋𝑑𝑧 sin 𝛼 де f1 – коефіцієнт надійності за навантаженням від власної ваги воронки силосу;

g – власна вага одиниці площі стінки воронки, Н/м2;

G1 – вага частини воронки з сипким матеріалом, яка розміщена нижче площини перерізу, Н.

Значення коефіцієнта умов роботи γc наведено в додатку Г.

Б.29Грані пірамідальних воронок слід розраховувати на місцевий вигин (з площини грані) від тиску, що визначається за формулою (А.10), разом з розтягувальними поздовжніми силами у вертикальних і горизонтальних перерізах воронки. Горизонтальну розтягувальну силу біля грані пірамідальної квадратної воронки слід визначати за формулою (Б.21), а розтягувальну силу вздовж грані пірамідальної квадратної воронки – за формулою (Б.22), при цьому замість dz потрібно приймати ширину в світлі грані воронки в розглянутому горизонтальному перерізі, а замість величини π треба приймати число 4.

Б.30Балки днища слід розраховувати на навантаження, що передаються через стіни та днища (чи воронки) силосу, приймаючи, що навантаження від стін силосів q1 передається на балку як рівномірно розподілене на довжині l1 (рисунок Б.5).

Навантаження від днища q2, а також навантаження від стін силосів за l1 > l0 слід приймати рівномірно розподіленим по периметру балки.

Б.31У разі розрахунку плоских нахилених днищ і балок днищ зусилля слід визначати як у звичайних перекриттях з урахуванням тиску сипких матеріалів за формулами (А.10) і (А.11) і коефіцієнта умов роботи С, наведеного в додатку Г.

Б.32Додаткові зусилля в днищах силосів у разі розрахунку блоку силосів на пружній основі слід визначати відповідно до Б.15 та Б.34.

Колони підсилосних поверхів

Б.33Колони підсилосного поверху (рисунок Б.6) потрібно розраховувати за схемою стояків, закладених у фундамент, з урахуванням фактичного закріплення в днищі силосу, при цьому розрахункову довжину колон слід приймати не менше висоти колони від верху підколонника до верху капітелі.

Максимальний відсоток вмісту арматури залізобетонних колон не повинен перевищувати 3,0.

Умовні познаки:

а – позначення розмірів воронки; а б – схема для визначення горизонтального розтягувального зусилля;

в – те саме, меридіонального (уздовж скату).

Рисунок Б.4 – Розрахункові схеми конічної воронки

Б.34Колони підсилосного поверху потрібно розраховувати на максимальні зусилля, що передаються на них при різних схемах завантаження силосів (за повного чи часткового завантаження силосних корпусів).

Зусилля в колонах слід визначати розрахунком споруди на пружній основі. При відношенні сторін корпусу, що дорівнює два і більше, рекомендується визначати зусилля в колонах як у плоскій системі кінцевої жорсткості, виділяючи для розрахунку смугу шириною, що дорівнює діаметру або стороні силосу.

Умовні познаки:

q1 – навантаження від стіни силосу;

q2 – навантаження від днища (воронки);

l1 – розрахункова довжина обпирання стіни силосу на балку;

h – висота балки;

b – ширина оголовка колон;

l0 – відстань між осями колон.

Рисунок Б.5 – Схема передачі навантаження від балки на колону

Б.35Якщо колони підсилосного поверху бетонують у ковзній опалубці, їх слід заводити в стіни силосу вище днища на висоту hz (м), яку визначають за формулою:

𝑁−𝐴 𝑓

1 · 𝑐𝑑 ℎ =, (Б.23) 𝑧 𝑛 · 0,75·𝑡√𝑓 ∗𝑓

1 𝑐𝑑 𝑐𝑡𝑑 де N – поздовжня сила в колоні підсилосного поверху, Н;

А1 – площа обпирання стін силосів на колону, що заштрихована на рисунку Б.6, м2;

fcd, fctd – розрахункові значення міцності бетону на стиск та на розтяг, Па;

n1 – кількість стін силосів, що примикають до колони.

Допускається hz визначати за формулою:

𝑙0 ℎ = + 𝑙, (Б.24) 𝑧 𝑎𝑛 де lan – довжина анкерування арматури згідно з ДБН В.2.6-98.

У разі розрахунку на міцність збірних залізобетонних колон підсилосного поверху випадковий ексцентриситет, врахований згідно з ДБН В.2.6-98, слід приймати не менше ніж 0,025 м.

Рисунок Б.6 – Забивання колони підсилосного поверху, бетонованої у ковзній опалубці, в стіни силосів

Основи та фундаменти

Б.36Проєктування основ і фундаментів підприємств для зберігання та перероблення зерна слід здійснювати відповідно до ДБН В.2.1-10 з урахуванням вимог цього підрозділу.

Б.37Глибину закладення фундаментів силосних корпусів і робочих будівель елеваторів на природній основі слід призначати не менше розрахункової глибини промерзання, визначеної згідно з ДБН В.2.1-10.

Для суцільних плитних фундаментів на всіх ґрунтах, за винятком набрякливих та здимальних, глибину закладання допускається приймати менше за розрахункову на 0,5 м.

Б.38У разі розрахунку монолітних плит силосних корпусів, що завантажуються сипкими матеріалами не раніше ніж через 3 місяці після закінчення бетонування плит, клас бетону слід призначати з урахуванням терміну завантаження.

Б.39У разі розрахунку основ силосних корпусів і робочих будівель елеваторів за деформаціями слід використовувати розрахункову схему у вигляді напівпростору, який лінійно деформується.

Для вказаних будівель і споруд можна використовувати розрахункову схему у вигляді шару, який лінійно деформується.

Б.40У разі розрахунку за першим граничним станом основ і фундаментів силосних корпусів розрахункову вагу сипкого матеріалу слід приймати з додатковим знижувальним коефіцієнтом, що дорівнює 0,9.

Б.41Тиск на ґрунт під підошвою фундаментних плит силосних корпусів з круглими силосами діаметром (3–12) м і квадратними силосами 3 м × 3 м рекомендується визначати з урахуванням розподілення тисків по прямолінійній епюрі під час одностороннього завантаження корпусу на 2/3 повного навантаження.

Б.42Граничні значення середнього осідання та кренів, указані в ДБН В.2.1-10, можуть бути збільшені.

Для силосних корпусів з декількома підсилосними поверхами крен фундаментних плит повинен бути не більше ніж 0,002, середнє осідання – не перевищувати 0,15 м.

Для сталевих окремо розташованих силосів відносна різниця осідання повинна бути не більше ніж 0,004, середнє осідання – не перевищувати 0,15 м.

Б.43Осідання окремо розташованих фундаментів під колони силосних корпусів слід визначати спрощеним методом з використанням обвідної епюри вертикальних напружень у ґрунті основи, що визначається від умовної суцільної плити та від центральної групи окремих фундаментів (не менше ніж 9) з урахуванням їхнього взаємного впливу (верхня частина епюри).

Б.44У разі визначення крену фундаментів силосних корпусів від тимчасового навантаження слід враховувати попереднє обтискання ґрунту рівномірним початковим навантаженням тривалістю не менше ніж 2 місяці відповідно до 7.25. При цьому модуль деформації ґрунту Е’mt (МПа) слід приймати за формулою:

′

𝐸 = 𝑘 𝐸, (Б.25) 𝑚𝑡 𝑒 𝑚𝑡 де Emt – середній у межах стиснутої товщини модуль деформації грунту;

ke – коефіцієнт підвищення модуля деформації ґрунту, що дорівнює: для піщаних ґрунтів – 1,5; для пилувато-глинистих ґрунтів з показником текучості IL ≤ 0,25 – 1,3; для пилуватоглинистих ґрунтів з показником текучості 0,25 < IL  0,5 – 1,2; для ґрунтів інших видів – 1,0.

Склади

Б.45Несні кам'яні стіни та фундаменти зерноскладів, на які передається тиск зернових продуктів, слід розраховувати як підпірні стіни.

Б.46Ділянки стін зерноскладів, що примикають до воріт, потрібно розраховувати на тиск зернових продуктів, що передається через щити, тимчасово закладені в отвори воріт.

Б.47Фундаменти зерноскладів, на які передається горизонтальний тиск зернових продуктів, слід перевіряти на стійкість від зсуву.

Б.48Плити перекриттів складів тарних вантажів потрібно перевіряти на зусилля, що виникають від коліс вилкових навантажувачів, відповідно до ДБН В.2.2-43.

ДОДАТОК В

(довідковий)

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИПКИХ МАТЕРІАЛІВ

ДОДАТОК Г

(довідковий)

ЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ ПІДВИЩЕННЯ ТИСКУ а4 І УМОВ РОБОТИ γc, ЯКІ СЛІД ПРИЙМАТИ В РОЗРАХУНКАХ КОНСТРУКЦІЙ ПЛИТ, БАЛОК ДНИЩА ТА ВОРОНОК СИЛОСУ

ДОДАТОК Д

(обов'язковий) ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ БУДІВЕЛЬ І ПРИМІЩЕНЬ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ОБЛАДНАННЮ СИСТЕМАМИ ПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ ТА АВТОМАТИЧНИМИ СИСТЕМАМИ

ПОЖЕЖОГАСІННЯ

ДОДАТОК Е

(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

1 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»

2 Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні»

3 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»

4 Закон України «Про систему громадського здоров’я»

5 Закон України «Про охорону праці»

6 Закон України «Кодекс цивільного захисту України»

7 Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 547 «Про затвердження Порядку застосування будівельних норм, розроблених на основі національних технологічних традицій, та будівельних норм, гармонізованих з нормативними документами Європейського Союзу»

8 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 09.07.2024 № 1192 «Про затвердження державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони»

9 ДГН 6.6.1.-6.5.001-98 Державні гігієнічні нормативи. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) Постанова головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1997 № 62

10 Наказ Міністерства охорони здоров'я України 17.03.2011 № 145 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.04.2011 № 457/19195

11 Наказ Міністерства охорони здоров'я України 2.02.2019 № 46 «Про затвердження Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови», зареєстрований у Міністерстві юстиції України

20.03.2019№ 281/33252

Ключові слова: елеватор, зерносховище, зерносклад, силос, млин, комбікормовий завод, проєктування, розрахунок конструкцій, генеральний план, об'ємно-планувальні та конструктивні рішення, електропостачання, освітлення