ДБН В.2.4-2-2005 Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Проектування

ПОЛІГОНИ ТВЕРДИХ

ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ Основні положення проектування

ДБН В.2.4-2-2005

Офіційне видання із Зміною №1 та Зміною № 2

Актуалізований текст в останній редакції із внесеними змінами

Державний комітет України з будівництва та архітектури

Київ 2020

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Проектування

ПОЛІГОНИ ТВЕРДИХ

ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ Основні положення проектування

ДБН В.2.4-2-2005

Офіційне видання із Зміною №1 та Зміною № 2

Актуалізований текст в останній редакції із внесеними змінами

Держбуд України Київ 2020

З дати набуття чинності цих Норм на території України втрачає чинність в частині проектування "Інструкція з проектування та експлуатації полігонів твердих побутових відходів", розроблена Академією комунального господарства ім. К.Д.Памфілова та затверджена Міністерством житлово-комунального господарства РРФСР 21.08.1981 р. Право власності на цей документ належить державі. Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати цей документ повністю чи частково на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу Державного комітету України з будівництва та архітектури заборонено. Стосовно врегулювання прав власності звертатись до Державного комітету України з будівництва та архітектури.

Офіційний видавець нормативних документів у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів Держбуду України

ДП "Укрархбудінформ"

© Держбуд України, 2005

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Чинні від 2020-06-01

Ці Норми поширюються на проектування нового будівництва, реконструкцію, технічне переоснащення й рекультивацію полігонів твердих побутових відходів (далі – полігонів ТПВ).

Ці Норми не поширюються на проектування полігонів захоронення відходів токсичних, радіо-активних,сільськогосподарського виробництва, спеціалізованих установ і інших промислових відходів.

Склад, порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації полігона ТПВ мають відповідати вимогам ДБН А.2.2-3.

Норми є обов’язковими для застосування органами державного управління і нагляду, замовниками (інвесторами), проектними організаціями, підрядниками, іншими юридичними і фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності у будівництві незалежно від форм власності. Основні терміни та визначення понять наведені у додатку А. Перелік нормативних документів, на які є посилання в цих Нормах, наведений у додатку Б.

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1Полігони ТПВ є інженерними спеціалізованими спорудами, які призначені для захоронення твердих побутових відходів та умовно інертних відходів.

(Пункт 1.1 змінено, Зміна № 2)

1.2Полігони ТП В повинні забезпечувати санітарне та епідемічне благополуччя населення, екологічну безпеку навколишнього природного середовища, запобігати розвиткові небезпечних геологічних процесів і явищ.

1.3Розміри і потужність полігона ТПВ повинні визначатись потребами у складуванні твердих побутових відходів із урахуванням екологічних вимог і санітарних норм, кількості населення, розра-хункового терміну експлуатації, річної норми накопичення ТПВ.

1.4На полігони ТПВ дозволяється приймати побутові відходи (окрім рідких побутових відходів та небезпечних відходів у складі побутових відходів), які пройшли попередню обробку з житлових будинків, адміністративних і громадських установ та організацій, підприємств торгівлі та громад-ського харчування, закладів культури і мистецтва, навчальних та лікувально-профілактичних закладів та інших підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, вуличний та садово-парковий змет і листя, а також подрібнені будівельні відходи, умовно інертні відходи і промислові відходи ІІІ та IV класів небезпеки відповідно до санітарних правил та норм, а також відповідно до протипожежних вимог, норм та правил (додаток Ж), шлак від сміттєспалювальних заводів.

Тверді відходи IV класу небезпеки використовують на полігоні побутових відходів як ізолю-вальний матеріал у середній та верхній частинах полігону, а тверді відходи ІІІ класу небезпеки можуть складуватися разом з побутовими відходами з дотриманням особливих умов відповідно до санітарних правил та норм, а також відповідно до протипожежних вимог, норм та правил.

Для їх тимчасового складування на полігоні облаштовують відповідні майданчики

(Пункт 1.4 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

1.5Прийняттю на полігони ТПВ не підлягають відходи, які можуть бути вторинною сировиною (за можливості їх утилізації) небезпечні відходи у складі побутових відходів, які визначені відповідно до законодавства [1]; відходи, що містять токсичні, отруйні та агресивні щодо споруд полігона ТПВ речовини.

(Пункт 1.5 змінено, Зміна № 1)

1.6Складуванню на полігонах ТПВ підлягає тільки та частина твердих побутових відходів, що не може бути утилізована.

(Пункт 1.6 змінено, Зміна № 1)

1.7До складу споруд полігона ТПВ можуть входити споруди підприємств сортування та перероблення побутових відходів, де здійснюють сортування відходів з метою отримання вторинної сировини.

(Пункт 1.7 змінено, Зміна № 1)

1.8Полігони ТПВ, де відбувається одночасне складування як звичайних, так і брикетованих ТПВ, повинні мати окремі ділянки їх складування.

(Пункт 1.8 змінено, Зміна № 1)

1.9Для складування на полігонах побутових відходів відсіву мілкої фракції побутових відходів, що надходить від підприємств сортування та перероблення побутових відходів, необхідно перед-бачити окремі карти.

(Пункт 1.9 змінено, Зміна № 1)

1.10Полігони ТПВ необхідно проектувати на основі інженерних та екологічних вишукувань.

1.11При проектуванні полігонів ТПВ повинні бути передбачені:

− рішення, що забезпечують експлуатаційну надійність, економічність, мінімальне відчуження зе мельних та інших природних ресурсів і обов’язкове повернення тимчасово відчужуваних земель для подальшого господарського використання;

− розроблення матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище згідно з ДБН А.2.2-1;

− інженерні заходи, що забезпечують стійкість полігона як споруди, його довговічність і безпеку навколишнього середовища;

− вимоги щодо безпеки життя і здоров’я людини.

1.12Гідротехнічні споруди (дамби, водовідводи тощо) або їх елементи в складі полігонів ТПВ слід відносити до класу наслідків (відповідальності) споруд із урахуванням наслідків у разі аварії – згідно з ДБН В.2.4-3.

(Пункт 1.12 змінено, Зміна № 1)

1.13Проектом має бути передбачена рекультивація земель після закриття полігона ТПВ.

1.14При розробленні рекультивованих або інших полігонів ТПВ як техногенних родовищ (чи з іншою метою) проектна документація для складування перероблених відходів повинна відповідати цим Нормам.

(Пункт 1.14 змінено, Зміна № 1)

1.15На всіх етапах вибору ділянки під розміщення полігона ТПВ, його проектування та будівництва необхідно керуватися чинним законодавством.

1.16Для складування на полігонах побутових відходів умовно інертних відходів, що надхо-дять від об’єктів перероблення побутових відходів, слід передбачити окремі ділянки складування.

(Пункт 1.16 долучено, Зміна № 2)

2 РОЗМІЩЕННЯ ПОЛІГОНІВ ТПВ

2.1Ділянка для розміщення полігонів ТПВ повинна обиратися за територіальним принципом відповідно до затвердженої в установленому порядку містобудівної документації (схеми планування території, генеральний план населеного пункту, план зонування території та схеми санітарного очищення населеного пункту) з урахуванням результатів стратегічної екологічної оцінки.

(Пункт 2.1 змінено, Зміна № 2)

2.2Полігони ТПВ розміщують:

1) на землях несільськогосподарського призначення, непридатних для сільського господарства, погіршеної якості, на землях, не зайнятих лісами та іншими зеленими насадженнями, за межами територій водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання та інших територій, що мають особливу природоохоронну цінність;

2) на ділянках, де є можливість вжиття заходів і впровадження інженерних рішень, що виключають забруднення навколишнього природного середовища, розвиток небезпечних геологічних процесів чи інших негативних процесів і явищ;

3) на ділянках, прилеглих до міських територій, якщо вони не включені в житлову забудову відповідно до генерального плану розвитку міста на найближчі 25 років, а також під перспективну забудову;

4) на ділянках, що характеризуються природною захищеністю підземних вод від забруднення;

5) за межами зон можливого впливу на водозабори, поверхневі води, заповідники, курорти тощо;

6) з урахуванням рози вітрів відносно житлової забудови, зон відпочинку й інших місць масового перебування населення за межами санітарно-захисної зони;

7) за межами міст;

8) на відстані, не менше:

– 15 км від аеропортів;

– 3 км від межі курортного міста, відкритих водоймищ господарського призначення, об’єктів, які використовуються з культурно-оздоровчою метою, заповідників, місць відпочинку перелітних птахів, морського узбережжя;

– 1 км від межі міст;

– 0,5 км від житлової та громадської забудови (санітарно-захисна зона);

– 0,2 км від сільськогосподарських угідь і від автомобільних та залізничних шляхів загальної мережі.

– 0,050 км від межі лісу і лісопосадок, не призначених для використання з метою рекреації.

(Пункт 2.2 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

2.3Розміщення полігонів ТПВ не допускається:

− на площах залягання корисних копалин і територіях з гірничими виробками;

− у небезпечних зонах відвалів породи різних шахт чи збагачувальних фабрик;

− у зонах активного карсту;

− у зонах розвитку тектонічних розломів, зсувів, селевих потоків, снігових лавин, підтоплення й інших небезпечних геологічних процесів, а також на територіях сезонного затоплення;

– у заболочених місцях;

– у зонах поповнення і виходу на поверхню підземних вод;

– у зонах формування і використання мінеральних вод;

– на територіях зон I, II поясу санітарної охорони водозаборів питних і мінеральних вод;

– у охоронних зонах водойм;

– у зонах санітарної охорони курортів та заповідників;

– на землях, зайнятих чи призначених під зайняття лісами, лісопарками, іншими зеленими насадженнями, що виконують захисні функції і є місцями масового відпочинку населення;

(Пункт 2.3 змінено, Зміна №1)

2.4Розміщення полігонів ТПВ допускається:

– на просідних ґрунтах за умови повного усунення просідних властивостей ґрунтів;

– на потенційно підтоплюваних територіях за умови спорудження дренажу з улаштуванням протифільтраційного екрана відповідно до п.п. 3.22, 3.23 в основі і на схилах полігона і знезара-жування вод у випадку аварійної ситуації;

– у зоні ІІІ пояса санітарної охорони водозаборів за наявності в них природної захищеності (присутність у літологічному розрізі достатньо потужних і витриманих водотривких порід) з улашту-ванням у чаші полігона надійного протифільтраційного екрана відповідно до п.п. 3.22, 3.23;

– у сейсмічних районах за дотримання відповідних нормативних вимог ДБН В.1.1-12;

– на ділянках, віддалених від тектонічних розломів і активних зон геодинамічної напруженості, що виявляються за допомогою інженерних вишукувань.

(Пункт 2.4 змінено, Зміна № 1)

2.5Ґрунтові води на ділянці розміщення полігонів ТПВ повинні знаходитися на глибині не менше 2 м від його основи.

2.6Захист ґрунту, підземних і поверхневих вод повинен бути досягнутий комбінацією геологічного бар’єра і екрана основи полігона або комбінацією геологічного бар’єра і верхнього екрана (шару рекультивації) після закриття полігону

(Пункт 2.6 вилучено, Зміна № 1, долучено, Зміна № 2).

2.7Полігони ТПВ за особливостями розташування в рельєфі поділяються на:

– рівнинні (розташовані на відносно рівній поверхні з ухилом рельєфу до 5 %);

– схилові (розташовані на схилах рельєфу з ухилом місцевості більше 5 %);

– вододільні (розташовані на вододільних просторах);

– ярово-балкові (розташовані в природних зниженнях рельєфу, балках і ярах);

– котловинні чи кар’єрні (розташовані в штучних виїмках або кар’єрах після видобутку будівельних матеріалів або корисних копалин);

– гірські (розташовані в гірській місцевості);

– змішані (наприклад, кар’єрно-схилові та ін.).

2.8Залежно від особливостей розміщення полігонів ТПВ у рельєфі виконують: комплекс інженерних, екологічних і санітарно-гігієнічних вишукувань, оцінку впливу на навколишнє середовище, включаючи середовище життєдіяльності людини, розробку конструктивних і технологічних проектних рішень, обґрунтування заходів щодо зменшення або ліквідації негативного впливу на навколишнє середовище та розвитку небезпечних геологічних процесів і явищ, а також забезпечення експлуатаційної надійності полігонів ТПВ.

2.9За типом зволоження території, що визначається як відношення суми річних опадів до вологи, що випаровується з поверхні суші (Кзв), і показаних у додатку В, полігони ТПВ відносять до зони:

2.10Залежно від типу зволоження території, на якій розміщаються полігони ТПВ, розраховується об’єм утворення фільтрату, визначаються методи боротьби з його накопиченням, розмір секцій накопичувачів фільтрату, тривалість їх наповнення й особливості складу робіт, зазначених у 2.8.

2.11Відведення земельної ділянки під розміщення полігонів ТПВ, складання акта вибору та відведення здійснюються відповідно до чинного законодавства і нормативних документів.

2.12Ухил території полігона ТПВ в напрямку населених місць, промислових підприємств, сільськогосподарських угідь і водотоків не повинен перевищувати 1 %.

(Пункт 2.12 долучено, Зміна № 1)

3 ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІГОНІВ ТПВ

Склад проекту

3.1Проект полігона ТПВ згідно з ДБН А 2.2-3 має складатися з таких розділів:

3.1.1Загальна пояснювальна записка

3.1.2Технологічний розділ: розрахунок місткості, технологічна схема з урахуванням черговості будівництва, подовжній і поперечний технологічні розрізи, режим експлуатації, розрахунок потреби в експлуатаційному персоналі, машинах і механізмах, рекомендації щодо рекультивації ділянки після закриття полігона ТПВ

3.1.3Генеральний план ділянки: вертикальне планування, упорядкування, дороги, спеціальні гідротехнічні споруди (водовідвідні нагірні канави, дамби, водонепроникні основи тощо

3.1.4Архітектурно-будівельний розділ

3.1.5Санітарно-технічний розділ

3.1.6Електротехнічний розділ

3.1.7Основні техніко-економічні показники

3.1.8Зведений кошторис

3.1.9Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС)

3.1.10Санітарно-захисна зона і система моніторингу

3.1.11Санітарно-технічний паспорт полігона ТПВ.

Інженерні дослідження території полігона ТПВ

3.2На ділянці території, виділеної під полігон ТПВ, повинні бути виконані комплексні інженерні вишукування, які включають топоґеодезичну зйомку, геологічні, гідрогеологічні, гідрологічні, екологічні та санітарно-гігієнічні дослідження (згідно з ДБН А.2.1-1 та ДБН А.2.2-1).

(Пункт 3.2 змінено, Зміна № 1)

3.3Для проектування полігона ТПВ необхідно мати план всієї ділянки в масштабі 1:500÷1:2000 залежно від ступеня складності рельєфу та план ділянки господарської зони в масштабі 1:500. Ситуаційний план складається в масштабі 1:5000÷1:25000 залежно від розміру очікуваної зони впливу на навколишнє середовище та ступеня її відображення.

3.4Інженерні дослідження виконуються, як правило, за два етапи. На першому етапі – з метою обґрунтування вибору ділянки розміщення полігона ТПВ за варіантами, на другому – з метою одержання вихідних даних для розроблення необхідної проектної документації. Склад і обсяг інженерних досліджень установлюється технічним завданням.

Розрахунок місткості полігона ТПВ

3.5Проектна місткість полігона ТПВ розраховується для обґрунтування розмірів ділянки складування ТПВ. Розмір земельної ділянки, що відводиться під складування ТПВ, визначається залежно від:

– строку експлуатації полігона ТПВ;

– чисельності населення району, що обслуговується, з урахуванням перспективи його зростання;

– норми накопичення ТПВ та їх щільності;

– обсягу всіх інших відходів, що складуються з ТПВ (вуличне та будівельне сміття, деякі промислові відходи, які дозволено складувати разом з ТПВ та інші);

– геометричної форми ділянки та допустимої висоти складування відходів;

– методу, який приймається для ущільнення відходів при складуванні;

– напрямку подальшого використання земельної ділянки після закриття та рекультивації полігона ТПВ.

3.6З урахуванням продуктивності застосовуваних на полігонах ТПВ машин і механізмів установлюється така класифікація споруд залежно від річного об’єму прийнятих ТПВ (у тис. м3/рік): до 50, 51-100, 101-500, 501-1000, більше 1000.

Розрахунок потреби у засобах механізації (вітчизняного виробництва) для полігона ТПВ наведений у додатку Г.

3.7Площа ділянки складування ТПВ орієнтовно визначається діленням проектної місткості полігона ТПВ (м3) на середню висоту складування відходів (м) із урахуванням їх ущільнення, середньої чисельності населення, що обслуговується, та за умови експлуатації полігона протягом не менше 15-20 років. Рекомендовані площі ділянки складування ТПВ залежно від середньої чисельності населення наведено у табл. 3.1.

Примітка: Для попередніх розрахунків розмір ділянки приймається – 0,020,05 га на кожні 1 000 т/рік ТПВ, що складуються.

3.8Полігони ТПВ, що мають загальну висоту (для полігонів ТПВ у котлованах і ярах – глибину) понад 20 м і навантаження на використовувану площу понад 10 т/м, (або 100 тис. т/га), відносяться до категорії високонавантажених полігонів ТПВ. Площу ділянки (F) для високонавантаженого полігона ТПВ (при попередніх розрахунках) можна обчислити за емпіричною формулою:

(N + 0,01N T)

F =, (3.1) де N – середня чисельність населення, яке буде обслуговуватися за розрахунковий строк експлуатації, тис. чол.;

T – розрахунковий термін експлуатації полігона ТПВ, років.

3.9Проектування полігона ТПВ здійснюється на основі плану відведеної земельної ділянки та прийнятої технології складування. Фактична місткість полігона ТПВ визначається на основі техно-логічних планів і розрізів.

Схема полігона ТПВ

3.10Основними елементами полігона ТПВ (рис. 3.1) є: під’їзна дорога, ділянка складування ТПВ, господарська зона, інженерні споруди і комунікації.

3.11Під’їзна дорога з’єднує автомобільну дорогу загального користування з ділянкою складування ТПВ. Під’їзну дорогу розраховують на двосторонній рух. Категорія й основні параметри під’їзної дороги визначають відповідно до розрахункової інтенсивності руху (автомобілів/добу).

3.12Основна споруда полігона ТПВ – ділянка складування ТПВ. Вона займає, як правило, до 85…95 % загальної площі полігона ТПВ (залежно від об’єму ТПВ, що приймаються).

Ділянку складування розбивають на черги експлуатації з урахуванням забезпечення приймання відходів на кожній черзі протягом 3-5 років. У складі першої черги виділяють пусковий комплекс на перші 1-2 роки.

Складування відходів на першій, другій і, якщо дозволяє площа ділянки, на третій черзі ведеться на висоту у 2-3 яруси (висота ярусу приймається рівною 2,0… 2,5 м).

3.13Кожна наступна черга експлуатації здійснюється шляхом збільшення рівня насипу ТПВ до проектної позначки з подальшим складуванням шарами висотою 2,0…2,5 м. Розбивка ділянки скла-дування на черги виконується з урахуванням рельєфу місцевості та річної кількості ТПВ, що складуються.

3.14Територія полігона ТПВ, у тому числі ділянка складування і господарська зона, має бути захищеною від затоплення зливовими та талими водами з вище розташованих земельних масивів (діля-нок). Для забезпечення запобігання попаданню стоку зливових і талих вод, а також фільтрату з території полігона у зовнішні водовідвідні споруди проектується комплекс гідротехнічних споруд. Господарська зона, обвалування, зелені насадження, інженерні комунікації займають, як правило, 5…15 % загальної площі полігона ТПВ.

Поверхневі (зливові та талі) води з території полігона збирають у секційний контрольно-регулюючий ставок. Місткість кожної секції слід розраховувати на об’єм максимального добового дощу, що повторюється раз на10 років.

Освітлені води після контролю їх якості слід спрямовувати:

– чисті – на виробничі потреби, при відсутності споживача – на водоскид;

– забруднені – до ставка-випарника або до загальних каналізаційних чи спеціальних (при полігоні ТПВ) очисних споруд стічних вод.

3.15Як правило, на відстані 1...2 м від водовідвідної канави розміщується огорожа території полігона ТПВ. По периметру на смузі шириною 5...8 м проектується садіння дерев, прокладаються інженерні комунікації (водопровід, каналізація), встановлюються щогли електроосвітлення. За відсутності інженерних споруд на цій смузі відсипаються кавальєри ґрунту, який буде використаний для ізоляції ТПВ.

3.16Господарська зона проектується на перетині під’їзної дороги з межею полігона ТПВ, що забезпечує можливість експлуатації зони на будь-якій стадії його заповнення. У господарській зоні розміщуються адміністративні, побутові та виробничі будинки і споруди.

Проектування ділянки складування 3.17.На ділянці складування передбачається створення котловану або траншеї. Глибина котловану, який риють у основі полігона ТПВ, залежить від рівня ґрунтових вод. Основа днища котловану повинна бути на 2 м вище прогнозованого рівня ґрунтових вод.

Ґрунт, що виймається з котловану під час його будівництва, використовують для проміжної та остаточної ізоляції ТПВ. 3.18.Розміщення ґрунту з котлованів першої черги проектують у кавальєрах по периметру полігона ТПВ, з котлованів другої черги ґрунт подається на ізоляцію ТПВ на картах першої черги. 3.19.Днище котловану проекткється з ухилом від 3 ‰ до 20 ‰ для забезпечення роботи дренажної системи та стоку фільтрату в місце його збирання.. Залежно від рельєфу місцевості і черговості складування ТПВ ділянка розбивається на кілька котлованів. На ділянках з ухилом понад 0,5 % проектується каскад котлованів (рис. 3.2). (Пункт 3.19 змінено, Зміна № 1)

-

3.20Перепад верхнього і наступних проміжних котлованів, а також різниця відміток основ двох суміжних котлованів не повинні перевищувати 1 м (за більшої різниці потрібен розрахунок на стійкість дамб). За необхідності влаштування на поверхні проміжних дамб проектують тимчасову дорогу для проїзду сміттєвозів. На ділянках, розміщуваних у ярах, каскад котлованів поділяється дамбами.

3.21При проектуванні висотних полігонів ТПВ найбільш економічними є земельні ділянки, близькі за формою до квадрата, і такі, що припускають максимальну висоту складування ТПВ. Закладання укосів висотного полігона визначається розрахунками надійності залежно від фізикомеханічних характеристик ТПВ та ґрунтів кар’єрів, із яких будуть відсипатися огороджувальні споруди. По контуру підошви схилів висотного полігона ТПВ слід передбачати лотки для збирання та відведення фільтрату. Схематично розріз висотного полігона ТПВ подано на рис. 3.3.

3.22Основа полігону (дно та укоси) повинна мати комбінований протифільтраційний екран (таблиця 3.1.1).

(Пункт 3.22 змінено, Таблиця 3.1.1 долучено, Зміна № 2)

3.23 Нижній шар протифільтраційного екрана повинен складатися з природнього

–9 мінераль-ного геологічного бар’єра з коефіцієнтом фільтрації води, не більшим 10 м/с, і товщиною, не меншою 1,0 м, або зі штучного мінерального бар’єра (глина) з коефіцієнтом

–9 фільтрації води, не більшим за 10 м/с, завтовшки не менше 0,5 м. Якщо бар’єр основи полігону з мінерального ґрунту не відповідає вищенаведеним вимогам, то необхідно використовувати бентонітові мати, які повинні мати щільність бентоніту не менше 3700 г/м2".

(Пункт 3.23 змінено, Зміна № 2)

3.24Додатково до геологічного бар’єра, зазначеного в 3.22 та 3.23, обов’язково повинна бути облаштована система збору фільтрату та ізоляція, яка містить:

–9

1) додатковий штучний ізолюючий шар із коефіцієнтом фільтрації води не більшим 10 м/с і завтовшки не менше 0,5 м; 2) шар дренажу  0,5 м.

Додатковий штучний ізолюючий шар дозволяється виконувати з використанням геосинтетичних бар’єрів (геомембран) за умови, якщо вони мають коефіцієнт фільтрації води не

–9 більше ніж 10 м/с і товщину і 1,5 мм. Для захисту геосинтетичної геомембранної гідроізоляції від механічних ушкоджень на її поверхню насипають шар дрібного піску, подрібненого суглинку або дрібнозернистих промислових відходів (IV класу небезпеки) з розміром зерна не більше 0,5 мм, завтовшки не менше 0,3 м. На укосах котловану для надійного зчеплення захисного ґрунту з поверхнею геомембран потрібно використовувати геомембрани с текстурованою поверхнею. Для виконання функції захисту геосинтетичних бар’єрів від механічних пошкоджень дозволяється використовувати геотекстильні матеріали.

(Пункт 3.24 змінено, Зміна № 1,Зміна № 2)

3.25Відведення земельної ділянки під складування ТПВ на території яру повинно включати його верхів’я, що гарантує збирання і видалення стоку талих і дощових вод найпростішими методами. Ділянка яру за довжиною розбивається, починаючи з верхів’я, на черги будівництва. Кожна черга будівництва зі зниженого боку захищається від зсувів земляною дамбою. На рис. 3.4 показано багатокаскадну схему складування ТПВ у яру.

Кожна дамба розраховується на екстремальні умови з урахуванням статичної стійкості утримуваних ТПВ, насичених водою.

3.26Проект організації складування ТПВ у вироблених кар’єрах (глибоких котлованах) повинен забезпечувати влаштування протифільтраційного екрана (згідно з 3.22 – 3.24), з’їзд і розвантаження сміттєвозів на нижній відмітці з пошаровим заповненням кар’єру по висоті. Якщо на відведеній під полігон ТПВ частині кар’єру з’їзду немає, то земельна ділянка під складування ТПВ у вироблених кар’єрах (глибоких котлованах) повинна включати майданчик для влаштування з’їзду (пандуса) у виїмці поза котлованом з ухилом 5 %. Конструкція майданчика повинна також передбачати можливість розроблення ґрунту для ізоляції.

3.27Частина пандуса безпосередньо в межах кар’єру проектується в одному з варіантів: з улаштуванням насипу з ґрунту або відходів будівництва, у напівнасипу – напіввиїмці в укосі котловану.

3.28Траншейна схема складування ТПВ застосовується для полігонів, що приймають не більше 120 тис м /рік ТПВ. Траншейна схема складування ТПВ передбачає проектування на ділянці складування траншей завглибшки 3…6 м і завширшки в верхній частині 6…12 м. Траншеї проектуються перпендикулярно до напрямку пануючих вітрів.

Ґрунт із траншей використовується для ізоляції ТПВ. У кліматичних зонах, де можливе утворення фільтрату, основа траншеї повинна бути не менше ніж на 0,5 м заглиблена в глинисті ґрунти, а дно і укіс мати надійний протифільтраційний екран (згідно з вимогами 3.22 – 3.24).

3.29Довжину однієї траншеї проектують так, щоб було забезпечене приймання ТПВ як у період плюсових температур, так і у період мінусових температур, коли промерзають ґрунти.

3.30Закладання укосів траншеї повинно бути обґрунтоване з врахуванням фізикомеханічних характеристик ґрунтів та влаштування на укосах екрана.

3.31Розмір ділянки складування має забезпечувати приймання ТПВ із розміщенням їх у одному ярусі протягом не менше п’яти років. Висотну траншейну схему проектують із улаштуванням траншей у 2-3 яруси по висоті. Відмітку основи траншей 2-го ярусу виконують на 2,5 м вище відмітки основи 1-го ярусу.

Проектування ділянки складування умовно інертних відходів

3.31.1На ділянці складування умовно інертних відходів передбачається створення котловану або траншеї. Глибина котловану або траншеї залежить від рівня ґрунтових вод. Основа днища котловану або траншеї повинна бути не менше ніж на 2 м вище прогнозованого рівня ґрунтових вод.

3.31.2Не дозволяється розміщувати ділянку складування умовно інертних відходів на місці захоронення побутових відходів.

3.31.3Геологічний бар’єр визначається геологічними та гідрологічними умовами нижче та поблизу ділянки полігона, що забезпечують достатній захист для унеможливлення потенційного ризику для ґрунтів та підземних вод.

3.31.4Днище та стінки полігона для захоронення інертних відходів повинні складатись з

–7 мінерального шару, еквівалентного одному з наступних вимог: коефіцієнт фільтрації менше ніж 10 м/с та товщина не менше 1,0 м.

3.31.5Якщо природний геологічний бар’єр не виконує вимоги 3.31.4, то можливе штучне укріплення іншими засобами, які надають еквівалентний захист.

3.31.6Проектування двох суміжних котлованів повинно відповідати вимогам пункту 3.20.

3.31.7Розміщення ґрунту з котлованів першої черги проектують у кавальєрах по периметру полігона ТПВ, з котлованів другої черги ґрунт подається на ізоляцію ТПВ на карти першої черги.

3.31.8Днище котловану проектують горизонтальним з ухилом, який забезпечує збір фільтрату. Враховуючи рельєф місцевості та черговість складування умовно інертних відходів, ділянка складування поділяється на ряд котлованів. Різниця у відмітках двох спільних котлованів по дну повинна бути не менше 1 м.

3.31.9Проектна відмітка верхньої ділянки складування інертних відходів не повинна бути понад 18 м над рівнем землі. Ухил відкосів має бути в діапазоні від 1:3 до 1:4.

3.31.10При проектуванні доріг, у тому числі тимчасових, слід враховувати проїзд по них великовантажних автомобілів загальною масою 50 т. Розміри майданчика під розвантаження мають бути достатніми для розміщення та маневрування не менше двох автопоїздів та двох розвантажувачів.

3.31.11Ухил майданчика під розвантаження не повинен перевищувати 5 %.

3.31.12Складування інертних відходів виконується пошарово висотою шару не більше 2,0 м.

3.31.13Шар умовно інертних відходів покривають шаром ґрунту завтовшки не менше 0,2 м.

3.31.14На ізольовані таким способом шари інертних відходів укладають плити для тимчасової дороги та майданчика розвантаження і продовжують укладати шари наступного ярусу.

3.31.15Транспортний проїзд повинен бути завширшки не менше 5 м для влаштування дороги.

3.31.16При складуванні умовно інертних відходів у вироблених кар’єрах (глибоких котлованах) повинно забезпечуватись влаштування протифільтраційного екрана (згідно з 1.4, 1.5), з’їзд і розвантаження сміттєвозів на нижній відмітці з пошаровим заповненням кар’єру по висоті. Земельна ділянка під складування умовно інертних відходів у вироблених кар’єрах (глибоких котлованах) повинна включати майданчик для влаштування з’їзду (пандуса) у виїмці поза котлованом з ухилом 5 %. Конструкція майданчика повинна також передбачати можливість розроблення ґрунту для ізоляції шарів.

3.31.17Проектування пандуса повинно відповідати вимогам 3.27.

3.31.18Складування умовно інертних відходів у траншеях застосовується для полігонів, що приймають не більше 120 тис. м3/рік відходів.

3.31.19Траншейна схема складування ТПВ передбачає проектування на ділянці складування траншей завглибшки 3 – 6 м і завширшки в верхній частині 6 – 12 м. Траншеї проектуються перпендикулярно до напрямку пануючих вітрів.

3.31.20Довжину однієї траншеї проектують так, щоб було забезпечене приймання ТПВ як у період плюсових температур, так і у період мінусових температур, коли промерзають ґрунти.

3.31.21Закладання укосів траншеї або котловану повинно бути обґрунтоване з врахуванням фізико-механічних характеристик ґрунтів та можливого влаштування на укосах екрана".

(Підрозділ та пункти 3.31.1 – 3.31.21 долучено, Зміна № 2)

Складування брикетованих ТПВ

3.32Сучасна технологія захоронення ТПВ передбачає їх попереднє сортування та захоро-нення брикетів, виготовлених із складової ТПВ, що не підлягає утилізації. Брикети виробляють на спеціальних пресах з питомим тиском не менше ніж 20 кг/см2. На полігоні ТПВ рекомендується здійснювати захоронення переважно таких брикетів твердих побутових відходів, які виготовлені за технологією, що забезпечує запобігання безпосередньому контакту твердих побутових відходів у брикеті з довкіллям.

(Пункт 3.32 змінено, Зміна № 1)

3.33Підготовка основи полігона ТПВ для складування брикетованих ТПВ та інженерно-технічні рішення з улаштування дренажу суттєво не відрізняються від звичайних. Розрахунки тиску складованих брикетів на основу полігона ТПВ виконують за відомими методиками.

3.34На полігон ТПВ, призначений для приймання звичайних ТПВ, брикетовані відходи можуть бути прийняті тільки за умови організації окремих карт, призначених для складування брикетів. Приймання на одній карті звичайних і брикетованих ТПВ не дозволяється.

3.35Днище котловану проектують горизонтальним, забезпечуючи планувальну відмітку по всій площі основи полігона ТПВ. Враховуючи рельєф місцевості та черговість складування брикетів, ділянка складування поділяється на ряд котлованів. Різниця у відмітках двох спільних котлованів по дну повинна бути не менше 1 м.

3.36При проектуванні доріг, у тому числі тимчасових, слід враховувати проїзд по них великовантажних автомобілів загальною масою 25…30 т.

Розміри майданчика під розвантаження мають бути достатніми для розміщення та маневрування не менше двох автопоїздів та двох розвантажувачів брикетів.

Ухил майданчика під розвантаження не повинен перевищувати 5 %.

3.37Укладання брикетів провадять механізованим способом за допомогою автомобільних кранів, фронтальних телескопічних навантажувачів або гідравлічних екскаваторів-планувальників. Роботу виконують послідовно з пошаровим укладанням брикетів.

3.38Верхній шар брикетованих ТПВ покривають шаром ґрунту товщиною не менше 0,2 м.

На ізольовані таким способом брикети укладають плити для тимчасової дороги та майданчика розвантаження і продовжують укладати брикети наступного ярусу.

3.39Допускається розташування не більше трьох ярусів над поверхнею землі, щоб загальна їх висота не перевищувала 17…18 м.

3.40Яруси слід розташовувати так, щоб між верхнім і нижнім рядом наступного ярусу був тран-спортний проїзд шириною не менше 5 м для влаштування дороги.

3.41Для вибору розвантажувального засобу слід враховувати такі технічні характеристики: вантажопідйомність, довжину стріли, найбільший виліт гака.

3.42Визначення продуктивності та необхідної кількості розвантажувальної техніки для складування брикетованих відходів наведено у додатку Г.

Продуктивність розвантажувального засобу повинна бути такою, щоб на розвантаження одного напівпричепа витрачалось не більше однієї години.

Господарська зона й інженерні споруди

3.43Господарська зона території полігона ТПВ складається із зон виробничого та адміністра-тивно-побутового призначення, які розділяються смугою завширшки не менше 25 м.

3.44Рекомендований перелік об’єктів, які проектуються у господарській зоні, залежно від потужності полігона ТПВ наведений у таблиці 3.2. Орієнтовний штатний розклад працівників полігонів ТПВ наведений у додатку Д.

* – допускається застосування збірних модульних приміщень. (Таблиця 3.2 змінено, Зміна № 1)

3.45Територія господарської зони повинна мати тверде покриття, освітлення і в’їзд з боку полігона ТПВ.

3.46На полігонах ТПВ потужністю менше ніж 120 тис. м3/рік, розрахованих на термін експлуатації до 15 років, можливе забезпечення привізною водою при цьому на їх території необхідно передбачати ємності, що зберігають розрахунковий протипожежний об’єм води.

(Пункт 3.46 змінено, Зміна № 1)

3.47Для забезпечення вимог з охорони навколишнього природного середовища слід передбачати роздільні системи збирання фільтрату та господарсько-побутових стічних вод.

3.48При проектуванні слід враховувати, що зволоження ТПВ провадиться в теплу пору року у пожежонебезпечні періоди з метою запобігання самозагоряння ТПВ, зменшення пилоутворення, а також у разі зниження ступеня ущільнення відходів. Витрата води на поливання приймається з розрахунку 10 л на1 м ТПВ.

У теплу пору року відстояні поверхневі води або фільтрат перекачують насосною станцією в збірно-розбірну систему трубопроводів, з якої забезпечується дощування або розливання води по поверхні робочих карт полігона ТПВ. На ділянку площею 1 га протягом 6 місяців за рік може витрачатися води до 30 м /добу.

3.49На в’їзді до полігона ТПВ повинна бути контрольно-пропускна зона, яка обладнана засобами радіаційного контролю всіх відходів, автомобільними вагами для обліку кількості усіх видів відходів, що надходять на полігон ТПВ, та обладнанням для миття транспортних засобівном і тирсою.

(Пункт 3.49 змінено, Зміна № 2)

3.50Витрати води на зовнішнє пожежогасіння становлять 10 л/с. Згідно зі ДБН В.2.5-74 має бути передбачено два резервуари або водойми для пожежогасіння місткістю визначеною відповідно до розрахунку, але не менше ніж по 50 м3 кожний.

(Пункт 3.50 змінено, Зміна № 1)

3.51Вздовж периметра території полігона ТПВ проектується огорожа. В огорожі полігона ТПВ біля виробничо-побутового будинку проектуються ворота або шлагбаум.

3.52Водовідвідні канави розраховуються на відведення зливових і талих вод з ділянок, розташованих вище полігона ТПВ. Обсяг зливових і талих вод та параметри водовідвідних канав розраховуються за чинними нормативними документами з урахуванням місцевих умов.

3.53Зовнішнє освітлення за постійною схемою передбачається тільки для господарської зони, добові карти освітлюються за тимчасовою схемою.

Мінімальна освітленість робочих (добових) карт – 5 лк.

3.54Карткове складування припускає влаштування тимчасової дороги до групи карт. Параметри тимчасових доріг приймають згідно зі СНиП 2.05.07.

3.55Матеріалом для влаштування поліпшеного покриття тимчасових доріг служать залізобетонні плити, некондиційні будівельні вироби, відходи будівництва, щебінь та інші інертні матеріали.

3.56Тимчасову дорогу слід проектувати на 2…2,5 м вище рівня експлуатованих карт для забезпечення обслуговування складування ТПВ по висоті в двох ярусах. Нижній ярус утворюється методом "зштовхування" ТПВ під укіс висотою 2 м, верхній ярус – методом "насування" робочого прошарку висотою 2 м знизу нагору. Основа під дорогу виконується з ущільнених побутових або будівельних відходів. Із тимчасової дороги на карту передбачається з’їзд.

Санітарно-захисна зона і система моніторингу

3.57Розмір санітарно-захисної зони наведений у 2.2.

3.58По периметру полігона ТПВ проектуються кавальєри ґрунту, необхідного для ізоляції при закритті полігона ТПВ.

3.59Режим санітарно-захисної зони повинен відповідати ДСанПін 2.2.7.029. Під час проектування полігонів ТПВ складають "Санітарно-технічний паспорт полігона ТПВ" за формою, наведеною у додатку К. (Пункт 3.59 змінено, Зміна № 1)

3.60У складі проекту полігона ТПВ розробляється спеціальний розділ із системи моніторингу, що містить: контроль стану підземних і поверхневих водних об’єктів, атмосферного повітря, ґрунтів і рослин, шумового навантаження в зоні можливого негативного впливу полігона ТПВ; систему управління технологічними процесами на полігоні ТПВ, що забезпечує запобігання забрудненню підземних і поверхневих водних об’єктів, атмосферного повітря, ґрунтів і рослин, шумовому навантаженню понад припустимі межі.

3.61До складу об’єктів та заходів моніторингу повинні бути включені системи контролю за станом підземних і поверхневих вод, атмосферного повітря, ґрунту і рослин, шумового навантаження в зоні можливого впливу полігона ТПВ, експлуатаційної надійності споруд, а також слід враховувати житлові умови та стан здоров’я населення.

3.62Основою розроблення системи моніторингу повинні бути матеріали оцінки впливу на навколишнє природне середовище (ОВНС), що є обов’язковими у складі проектної документації полігона ТПВ.

3.63У проекті організації системи моніторингу повинні бути визначені види необхідного контролю, кількість і місця розташування пунктів нагляду і режим нагляду.

3.64Для контролю за станом підземних вод проектуються контрольні свердловини. Одна контрольна свердловина закладається вище полігона за потоком ґрунтових вод, а одна-дві – нижче полігона. Свердловини проектуються на всю зону активного водообміну. За необхідністю нагляду за кількома водоносними горизонтами слід створювати кущі свердловин.

Конструкція свердловин повинна забезпечувати захист підземних вод від випадкових забруднень, можливість водовідливу і відкачування, а також зручність відбирання проб води. Перелік показників, за якими проводяться аналізи, і періодичність відбирання проб обґрунтовують у проекті моніторингу полігонів ТПВ.

(Пункт 3.64 змінено, Зміна № 1)

3.65Вище місця розташування полігона ТПВ на поверхневих водоймищах і нижче, на водовідвідних канавах, проектуються місця відбирання проб поверхневих вод.

3.66До споруд із відбирання проб ґрунтових і поверхневих вод проектують під’їзди для автотранспорту і передбачають можливість водовідливу або відкачування води перед відбиранням проб.

3.67У проекті організація системи моніторингу повинна включати постійне спостереження за станом повітряного середовища.

3.68У зведеному кошторисно-фінансовому розрахунку на будівництво полігона ТПВ передбачають витрати на спорудження усіх пунктів нагляду, оснащення їх необхідним обладнанням для проведення моніторингу полігона ТПВ.

(Пункт 3.68 змінено, Зміна № 1)

Умови організації робіт на полігоні ТПВ, які слід враховувати при проектуванні

3.69При розрахунках потужності полігона ТПВ слід враховувати, що на полігони ТПВ дозволяється приймати тверді побутові відходи з житлової забудови, садово-паркове сміття, а також у разі потреби, за окремими договорами – будівельні відходи, деякі види твердих інертних відходів і промислових відходів IV класу токсичності. Перелік таких відходів і умови їх приймання на полігон ТПВ наведено в додатку Ж.

3.70На полігони ТПВ заборонено приймати:

1) тверді, рідкі, пастоподібні відходи радіоактивних речовин;

2) відходи промислових підприємств:

– з вологістю більше 85 %;

– з вмістом токсичних речовин, важких металів (І-ІІ класів небезпеки);

– вибухонебезпечні та самозаймисті речовини;

3) трупи тварин, конфіскати боєнь м`ясокомбінатів;

4) відходи лікувальних закладів (хірургічних клінік, пологових будинків, інфекційних лікарень).

Ділянку складування умовно інертних відходів слід проектувати із розрахунку приймання несортованих залишків відходів після механіко-біологічної переробки з вмістом органіки менше ніж 10 %, будівельні відходи, деякі види промислових відходів IV класу небезпеки

. (Пункт 3.70 змінено, Зміна № 2)

3.71У проекті мають бути розроблені щорічні ситуаційні плани полігона ТПВ, тобто плани організації робіт на картах на весь період експлуатації полігона ТПВ.

3.72У ситуаційному плані показують зміни у розташуванні тимчасових доріг для проїзду машин по території полігона ТПВ, обсяги робіт та розміщення карт на поточний рік зі складування ТПВ та укладання ізолювального шару ґрунту, стан робіт із системи очищення фільтрату тощо.

3.73У складі проекту розроблюють санітарно-технічний паспорт полігона ТПВ, що містить основні проектні дані полігона ТПВ та систему показників, які відображають його вплив на навколишнє середовище.

(Пункт 3.73 змінено, Зміна № 1)

Система збирання та утилізації біогазу полігонів ТПВ

3.74При проектуванні полігонів ТПВ необхідно передбачити збирання та утилізацію біогазу, що утворюється при анаеробному розкладанні органічної складової ТПВ.

Зібраний біогаз може використовуватись як паливо для енергетичних установок (котлоагрегати, промислові печі, стаціонарні двигуни-генератори) або для заправки в балони після збагачення.

Примітка. Приблизний склад біогазу: метан – 35...60 %, діоксид вуглецю – 35...55 %, азот – 0…20 %, кисень – 0…3 %, водень – 0…1 %, сірководень та інші гази – 0…1 %. Нижча теплотворна здатність біогазу – 14...22 МДж/м3. Межі вибухонебезпечності суміші метану з повітрям – 5...15 %.

(Пункт 3.74 змінено,Зміна № 1, Зміна № 2)

3.75Прогнозування кількості біогазу, що виділяється, варто робити з урахуванням складу і властивостей ТПВ, місткості і терміну експлуатації полігона ТПВ, схеми і максимальної висоти складування ТПВ, гідрогеологічних умов ділянки складування ТПВ, рН водної витяжки з ТПВ.

3.76Розрахунок очікуваної кількості біогазу, що виділяється при анаеробному розкладанні 1 т ТПВ, рекомендується виконувати за формулою:

Vр.б = РТПВ ∙ Кл.о ∙ (1–Z) ∙ Кр, (3.2) де Vр.б – розрахункова кількість біогазу, м3;

РТПВ – загальна маса ТПВ, які складуються на полігоні, кг;

Кл.о – вміст органіки, що легко розкладається,в1т відходів (Кл.о = 0,5…0,7);

Z – зольність органічної речовини (Z = 0,2…0,3);

Кр – максимально можливий ступінь анаеробного розкладання органічної речовини за розрахунковий період (Кр = 0,4…0,5).

3.77З урахуванням непередбачених обставин питомий об’єм біогазу, що можна зібрати з 1 т твердих побутових відходів за весь період експлуатації системи збирання біогазу, визначається за формулою:

Vр.б = Vр.б ∙ Кс ∙ K, (3.3) де Vр.б – об’єм біогазу, що можна зібрати з 1 т ТПВ, м3;

Кс – коефіцієнт ефективності системи збору біогазу (Кс = 0,5);

K– коефіцієнт поправки на непередбачені обставини (K = 0,65…0,70).

Під час розрахунків слід приймати такі величини:

− вагова кількість біогазу, одержуваного при анаеробному розкладанні, – 1 г біогазу з 1 г розкладеної беззольної речовини ТПВ;

− об’ємна маса біогазу – 1 кг/м3;

− теплотворна здатність біогазу – 5 000 ккал/м3 (~21 МДж/м3).

3.78До проекту системи збирання біогазу, як правило, входять:

- свердловини та/або горизонтальні колектори;

- горизонтальні дренажні шари для збору біогазу;

- газопроводи біогазу від свердловин;

- зозбірні пункти;

- проміжні і магістральний газопроводи;

- дренажні колодязі;

- вузол підготування біогазу до утилізації (осушення та очищення);

- дегазаційна установка для вилучення біогазу зі свердловин (переважно вакуумні відцентрові насоси);

- накопичувальна ємність біогазу (газгольдер), за необхідності;

- факел для спалювання біогазу (в аварійних ситуаціях або за наявності надлишку).

Труби, які використовуються для систем збирання біогазу, мають відповідати вимогам ДСТУ Б.В.2.7-73.

(Пункт 3.78 змінено,Зміна № 1, Зміна № 2)

3.79З урахуванням розпланування території полігона ТПВ на черги, що забезпечують приймання ТПВ протягом 3-5 років кожна, провадиться трасування газопроводів із визначенням місць улаштування свердловин, оптимального розташування газозбірних пунктів, загального магістрального газопроводу, порядку підключення груп свердловин.

3.80Гідравлічний розрахунок газопроводів слід робити, приймаючи ламінарний режим руху біогазу і швидкість руху по газопроводу в межах 0,5…1 м/с.

3.81Проектування і будівництво системи збирання біогазу здійснюють за одним із варіантів:

− одночасно зі складуванням ТПВ;

− після заповнення робочої карти, завершивши формування газоносного шару.

3.82За першим варіантом у основі робочої карти монтують колодязі зі збірних залізобетонних кілець діаметром 0,7...1 м. Всередині колодязів встановлюють перфоровані полімерні труби діа-метром 100...200 мм. Простір між внутрішніми стінками колодязя та перфорованими трубами засипають щебенем фракцій 20...40 мм. Відстань між колодязями приймають 30...50 м для віль-ного маневрування

(Пункт 3.82 змінено, Зміна № 2)

3.83До колодязів через кожні 6 м за висотою, як правило, підводять 3-4 горизонтальні дрени довжина кожної з яких становить 10...15 м. Горизонтальні дрени виконують із перфорованих полімерних труб діаметром 100...150 мм, покладених на щебеневу основу (щебінь фракції 20...40 мм).

(Пункт 3.83 змінено, Зміна № 2)

3.84За першим варіантом заповнення робочої карти проводиться шарами із пересипанням ізолювальним матеріалом кожного ярусу ТПВ до завершення формування газоносного шару загальною висотою згідно з проектною позначкою. Після цього верхня частина ТПВ ізолюється технологічним екраном із шару ґрунту (глини, суглинку) або подрібнених будівельних відходів завтовшки не менше ніж 200 мм.

(Пункт 3.84 змінено, Зміна № 1)

3.85За другим варіантом для збирання біогазу на полігоні ТПВ після заповнення карти до проектної відмітки та влаштування покрівлі буровим способом споруджують свердловини з кроком, що дорівнює подвоєному радіусу дії свердловини (за розрахунком), значення якого визначають в ході польових досліджень, або приймають в діапазоні 15…25 м.

Свердловину бурять на глибину 2/3 від товщі полігону ТПВ або до рівня фільтрату. Для буріння використовують установки обертального буріння з діаметром бура від 600 мм до 1000 мм.

(Пункт 3.85 змінено,Зміна № 1, Зміна № 2)

3.86Для облаштування газових свердловин рекомендується використовувати перфоровані полімерні труби діаметром 100…250 мм. Перфорація труб провадиться свердлом о діаметром 16 18 мм по колу через 60, відстань між отворами 50 мм або прорізами розміром 6…10 на 50…80 мм. Верхня частина труби завдовжки 4,0…6,0 м повинна бути суцільною, без перфорації.

Нижня частина свердловини висотою до 0,5 м засипається щебенем фракцій 40…70 мм. Простір між трубою і стінкою свердловини засипається щебенем фракцій 20…40 мм.

Верхня частина свердловини заливається бетоном на глибину 0,8…1 м. На поверхню виводиться неперфорована частина труби заввишки 0,7…0,8 м. Оголовки свердловини захищають від механічних ушкоджень залізобетонними кільцями діаметром 1…1,5 м (рис. 3.5).

(Пункт 3.86 змінено, Зміна № 2)

3.87Газозбірні свердловини об’єднують горизонтальними полімерними трубопроводами діа-метром 50...150 мм, по яких біогаз надходить у камери первинного збирання (газозбірні пункти), розташовані на поверхні полігона ТПВ або за його межами. Газозбірні пункти об’єднують сверд-ловини у кількості, яка залежить від геометричних розмірів пункту та кількості зведених трубо-проводів. Труби прокладають від свердловин до газозбірних пунктів з ухилом не менше ніж 3 % у випадках, коли напрям потоку біогазу і конденсату співпадають, або не менше ніж 5 % у випадках, коли напрям потоку біогазу і конденсату не співпадають, з метою стікання сконденсованої вологи біогазу та зменшення впливу просідання відходів. У нижніх точках газопроводу чи газозбірних пунктів встановлюють конденсатозбірники.

Трубопроводи від газозбірних пунктів об’єднують у магістральний трубопровід, який прокла-дається з ухилом 0,5 %, коли напрям потоку біогазу і конденсату співпадають, або 2 %, коли напрям потоку біогазу і конденсату не співпадають. Магістральним газопроводом біогаз надходить до дегазаційної установки, розміщеної в господарській зоні полігону ТПВ

(Пункт 3.87 змінено,Зміна № 1, Зміна № 2) а – варіант з надземним улаштуванням колодязя та підземним прокладанням газопроводів; б – варіант з надземним улаштуванням колодязя та надземним прокладанням газопроводів; в – варіант з підземним улаштуванням колодязя та підземним прокладанням газопроводів; г – варіант з підземним улаштуванням колодязя та надземним прокладанням газопроводів. 1 – залізобетонний колодязь; 2 – перекриття колодязя, 3 – люк; 4 – відвідна труба; 5 – технічний шар рекультивації; 6 – газовий дренаж; 7 – збірна труба; 8 – сифон з отворами для зливання води; 9 – шар ТПВ; 10 – фільтр; 11 – фільтрова колона; 12 – гофрований металорукав із нержавіючої сталі на фланцевому з'єднанні; 13 – пристрій для відбору проб біогазу та фільтрату; 14 – теплова ізоляція; 15 – підкладка; 16 – сталевий футляр.

Рисунок 3.5 – Поздовжній розріз рекомендованого улаштування вертикальної газозбірної свердловини. (Рисунок 3.5 змінено, Зміна № 1)

3.88Проміжні і магістральні газопроводи доцільно прокладати за межами тіла полігону або в шарі твердих побутових відходів, з часу укладання яких минуло щонайменше 6 місяців. У межах тіла полігону труби вкладають дерев’яні або залізобетонні (бордюрний камінь) підкладки із кроком 2,5...3 м. (Пункт 3.88 змінено, Зміна № 2)

3.89Прокладати газопроводи на поверхні полігона ТПВ необхідно у футлярах або обсипці з тепло-ізоляційних матеріалів.

3.90Для обладнання газових свердловин і транспортування біогазу, як правило, застосовують труби з поліетилену низького тиску з маркіруванням "газ", типу "С". З’єднання труб виконуються зварюванням. Рознімні з’єднання поліетиленових труб зі сталевими трубами, компенсаторами і запірною арматурою виконуються на переходах під фланець.

3.91Труби повинні бути випробувані гідравлічним тиском не нижче 0,6 МПа або мати запис у сертифікаті про гарантовану величину гідравлічного тиску, що відповідає вимогам стандартів або тех-нічних умов на труби. З’єднувальні частини і деталі повинні бути заводського виготовлення і відповідати вимогам державного стандарту.

3.92Для ущільнення фланцевих з’єднань варто застосовувати прокладки з пароніту (марки ПМВ) завтовшки 4 мм або гуми олієбензостійкої завтовшки 3…5 мм.

3.93У газозбірних пунктах установлюють запірно-регулюючу арматуру і передбачають відбірні устрої на трубопроводах від свердловин для контролю хімічного складу біогазу. При виборі запірної арматури слід враховувати умови її експлуатації за тиском і температурою (таблиця 3.3).

3.94Вентилі, крани, засувки поворотні повинні бути призначені для газового середовища. Конструкція регуляторів тиску біогазу повинна задовольняти таким вимогам:

- зона пропорційності не повинна перевищувати 20 % верхньої межі настроювання вихідного тиску для комбінованих регуляторів;

- зона нечутливості не повинна становити більше 2,5 % верхньої межі настроювання вихідного тиску;

- постійна часу (час перехідного процесу регулювання при різких змінах витрати газу або вихідного тиску) не повинна перевищувати 60 с.

3.95Для виготовлення гнутих і зварюваних компенсаторів варто використовувати труби, рівноцінні прийнятим для відповідного газопроводу. Застосування сальникових компенсаторів на газопроводах не допускається.

3.96Скидання надлишкової води, що утворюється в дегазаційній установці, а також видалення конденсату з конденсатозбірників і вологовідділювача повинно здійснюватися в систему збирання і відведення фільтрату полігоне ТПВ або безпосередньо в тіло полігону.

(Пункт 3.96 змінено, Зміна № 2)

3.97Для дегазації (очищення від розчиненого метану) рідини, що скидається, рекомендується застосовувати ємність із гідрозатвором і відводом на свічу для спалювання газу, що утворюється в процесі дегазації.

(Пункт 3.97 змінено, Зміна № 1)

3.98Залежно від варіанта використання біогаз повинен піддаватися тому чи іншому ступеню сушіння й очищення. Вузол підготування біогазу в загальному випадку може мати:

- осаджувач краплинної вологи (вологовідділювач);

- блок осушувача-очисника (адсорбери);

- накопичувальну місткість біогазу (газгольдер) за необхідності.

Для енергетичної установки, де спалюється біогаз (котлоагрегати, промислові печі) з виробництва теплової енергії, блок осушувача-очисника біогазу може не передбачатися.

(Пункт 3.98 змінено, Зміна № 2)

3.99При використанні біогазу як моторного палива для стаціонарних двигунівгенераторів необхідним є більш високий ступінь його осушення та очищення. В цьому випадку вузол підготування біогазу повинен мати:

-осаджувач краплинної вологи (вологовідділювач);

- блок осушення та очищення (охолоджувач, адсорбери);

- накопичувальну місткість біогазу (газгольдер), за необхідності.

(Пункт 3.99 змінено, Зміна № 2)

3.100Через підвищену вибухонебезпечність систем збирання і транспортування біогазу полігонів ТПВ до них ставляться особливі вимоги.

3.101Приміщення, в яких працюють установки збирання і транспортування біогазу полігонів ТПВ, слід відносити до категорії А (НАПБ Б.03.002).

(Пункт 3.101 змінено, Зміна № 1)

3.102Електроустаткування приводів і інших елементів даної системи згідно з вимогами до вибухонебезпечності ДНАОП 0.00-1.32:

клас 1

4 колодязі оголовків свердловин,

5 газозбірні пункти,

6 камери керування газгольдерами,

7 помешкання, де встановлені дегазаційні установки, вологовіддільники і газоочисне устаткування,

8 газорегуляторні установки клас 2

9 дегазаційні установки, розміщені під навісом,

10 газгольдери.

3.103Для забезпечення роботи системи збирання й утилізації біогазу слід передбачити контроль таких технологічних параметрів:

-тиску в трубопроводах біогазу;

- температури біогазу та оборотної води дегазаційної установки;

- витрати біогазу;

- вмісту в біогазі метану, діоксиду вуглецю, сірководню і кисню.

Крім того, слід встановити в приміщеннях сигналізатори довибухонебезпечних концентрацій метану.

3.104На щит технологічного контролю необхідно вивести світлозвукову сигналізацію, яка попередить про утворення небезпечних концентрацій кисню в трубопроводі біогазу і концентрацій метану в приміщеннях.

Система збирання і знезараження фільтрату

3.105При проектуванні полігона ТПВ слід передбачати заходи, спрямовані на зменшення кількості фільтрату: тимчасові протифільтраційні завіси, дамби, а також передбачати такі схеми складування ТПВ, при яких забезпечується мінімальне надходження води з незаповненої площі карт ТПВ

3.106Для збирання і відведення фільтрату з майданчиків складування ТПВ проектують дренажну систему, яка складається з шарового дренажу (галька або щебінь) та дренажних труб. Матеріали, які використовують для улаштування шарового дренажу і дренажних труб, повинні бути хімічно і біологічно стійкими і підбиратися так, щоб хімічно-фізичні властивості фільтрату та механічна дія ТПВ не приводили б до відмови в роботі системи.

3.107Для улаштування водовідвідного шару повинні застосовуватися промиті матеріали. Перевагу слід віддавати матеріалам округленої форми з розміром часток 16…32 мм. Вміст карбонату кальцію у матеріалі водовідвідного шару не повинен перевищувати 20 % від загальної ваги матеріалу.

3.108Для відведення фільтрату використовують труби, поверхня яких на 2/3 має бути перфорованою або мати прорізи. Діаметр труб має бути не менше 300 мм. Труби слід укладати на поверхні гідроізолювального шару так, щоб фільтрат відводився зі всієї основи полігона ТПВ. Несуча здатність труб повинна визначатися спеціальним розрахунком.

Розрахунок дренажної системи провадиться згідно з ДБН В.1.1-25.

Дренажна система повинна бути запроектована так, щоб забезпечити можливість контролю і прочищення її під час експлуатації.

(Пункт 3.108 змінено, Зміна № 1)

3.109Кількість фільтрату, що утворюється на полігоні ТПВ, залежить від багатьох факторів і може бути визначена з рівняння водного балансу полігона ТПВ.

р

Для попередніх розрахунків середньорічний об’єм фільтрату W можна визначити за ф формулою:

р р р р р р р

W = (W + W) – (W + W + W + W), (3.4) ф о пс вв вс вд вф р де W – середньорічний об’єм атмосферних осадів;

о р

W – середньорічний об’єм поверхневих стоків;

пс р

W – середньорічний об’єм вологи, що випаровується з поверхні ТПВ;

вв р

W – середньорічний об’єм вологи, що випаровується з поверхні контрольно- вс регулюючих ставків, ставків-випарників;

р

W – середньорічний об’єм вологи, що використовується для додаткового зволоження вд відходів;

р

W – середньорічний об’єм вологи, що фільтрується крізь захисний екран основи полігона вф ТПВ.

3.110Фільтрат збирають у контрольні ставки або у регулюючі ємності, а потім направляють:

- у систему водовідведення населеного пункту відповідно до вимог п.3.113;

- до споруд із знешкодження фільтрату, розміщених на території полігона побутових відходів.

Перед скиданням фільтрату у систему водовідведення населеного пункту та до стадії знешкодження фільтрату обов'язково здійснюють його грубу сепарацію, седиментацію, розподіл фаз.

Повторну подачу зібраного фільтрату для зрошення робочого тіла полігона побутових відходів застосовують тільки в районах з посушливим кліматом, у маловодні сезони року.

(Пункт 3.110 змінено, Зміна №1)

3.11Для знешкодження фільтрату використовують комбінації методів очищення стічних вод. Вибір обладнання та проектування технологічних процесів знешкодження фільтрату здійснюють на основі проведення попереднього аналізу його властивостей за такими параметрами: -витрата фільтрату; -водневий показник (рН); -електропровідність; -ХСК, БСК5; -концентрація аміаку, нітратів, нітритів, фенолу, хлоридів, сульфатів, ціанідів, у т.ч. що легко вивільнюються;

-вміст загального азоту, фосфатів; -концентрація важких металів (Аg, Cr, Cd, Hg, Ni, Zn, Cu, Sn, W); -вміст вуглеводнів, особливо тих, що вміщують хлор; -вміст нафтопродуктів, АПАР; -сухий залишок тощо.".

Характеристику методів знешкодження фільтрату наведено у додатку Л.

(Пункт 3.111 змінено, Зміна №1)

3.112Слід перевіряти токсичність осадів, що утворюються в процесі очищення фільтрату. Якщо клас токсичності не вище ІІІ, осади можна захоронювати на полігоні ТПВ, при вищому класі токсичності осади слід вивозити та захоронювати на полігоні токсичних відходів.

3.113Після попереднього очищення скидання очищеного фільтрату у систему водовідведення населеного пункту здійснюють за умови відповідності об'єму і складу фільтрату вимогам [3].

(Пункт 3.113 змінено, Зміна №1)

3.114Система збирання та видалення фільтрату повинна функціонувати від початку роботи полігона ТПВ, а також після його закриття.

Рекультивація земель після закриття полігона ТПВ

3.115Рекультивація земель після закриття полігона ТПВ проводиться згідно з розробленим проектом.

3.116Рекультивація провадиться після завершення стабілізації закритого полігона ТПВ – процесу зміцнення звалищного ґрунту, досягнення ним постійного стійкого стану. Строки процесу стабілізації наведені в таблиці 3.4.

(Таблиця 3.4 змінено, Зміна № 1)

3.117Проектом рекультивації земель після закриття полігона ТПВ та закінчення процесів збирання та утилізації біогазу має бути передбачений один із таких напрямків рекультивації: сільськогосподарський, лісогосподарський. Будівельний напрямок можливий через 25-30 років після рекультивації за умови відсутності утворення фільтрату. (Пункт 3.117 змінено, Зміна № 1)

3.118Будівельний напрямок здійснюється тільки після вивезення всього звалищного ґрунту і проведення відповідних санітарно-епідемічних досліджень.

3.119Обов’язковою документацією проекту рекультивації земель після закриття полігона ТПВ є:

-вихідний план полігона ТПВ на початок рекультивації;

-генплан полігона ТПВ після рекультивації;

-вертикальне планування;

-схема переміщення звалищного ґрунту;

-технологія проведення рекультивації;

-пояснювальна записка, в якій подано характеристику звалищного ґрунту на всю глибину; ґрунтів і порід, що завозяться для рекультивації; матеріалів і технічних виробів, застосовуваних у системі дегазації;

-якісний і кількісний добір асортименту рослин і добрив;

-кошториси на проведення робіт.

3.120Основними вихідними даними для виконання проекту рекультивації є:

-рік закриття полігона ТПВ;

-рік відкриття полігона ТПВ; вид відходів (побутові, промислові, будівельні), що складувалися на полігоні ТПВ;

-відстань від полігона ТПВ до найближчих містобудівних об’єктів, км;

-загальна площа відчуження, га;

-площа, зайнята безпосередньо відходами, га;

-загальний об’єм накопичення відходів, тис. м3;

-об’єм надходження відходів по роках експлуатації, тис. м3;

-висота шару відходів, у т.ч. над рівнем землі, м;

-верхній шар ізолюючого матеріалу (ґрунт, шлак, будівельні відходи тощо);

-товщина верхнього шару ізоляції, м;

-місцевість, на якій розташований полігон ТПВ (ліс, поле, яр, кар’єр);

-відомча належність прилеглих земель;

-передбачене використання даної території надалі;

-відстань від місця навантаження рослинного ґрунту до закритого полігона ТПВ, км;

-самозаростання полігона ТПВ, %;

-вид рослин, чагарників, дерев;

-густота травостою, %;

-вік дерев, роки.

3.121Рекультивація земель після закриття полігона ТПВ провадиться в два етапи: технічний і біологічний.

3.122До процесів технічного етапу рекультивації відноситься стабілізація, виположування і терасування, спорудження системи дегазації, створення рекультиваційного багатофункціонального покриття, передача ділянки для проведення біологічного етапу рекультивації.

Перелік устаткування, що використовується при проведенні технічного етапу, наведено в додатку Е.

3.123Нормативний кут укосу встановлюється залежно від цільового використання і має такі значення:

о

-для оброблювання сільськогосподарських культур, у т.ч. у рільництві – не більше 2…3;

о

-для луків і пасовищ – не більше 5…7;

о

-для садів – не більше 11;

о

-для посадки лісу (чагарників і дерев) – не більше 18.

3.124Щоб уникнути шкідливого впливу біогазу полігонів ТПВ на навколишнє природне середовище, вихід газу з поверхні полігона і розповсюдження його на прилеглій до полігона території необхідно блокувати або зменшити до мінімуму.

3. 1 2 5 Для збирання біогазу за системою пасивної дегазації проектується газовий дренаж, який складається з піщаної постелі, перфорованих дренажних труб діаметром 110...150 мм у обсипці з гравію або щебню. Дренажний шар зверху перекривається комбінованим екраном: -первинний бар’єр завтовшки 0,5 м зі штучних мінеральних матеріалів з коефіцієнтом філь-

–9 трації води не більше ніж 10 м/с; -вторинний бар’єр з геосинтетичної (геомембранної) гідроізоляції завтовшки і 1,5 мм, яка

–9 забезпечує коефіцієнт фільтрації води не більше ніж 10 м/с. (Пункт 3.125 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

3.126Для збільшення площі, з якої збирається біогаз, рекомендується застосовувати комбінацію з вертикальних та горизонтальних дренажних елементів. Горизонтальні дренажні елементи, з’єднані з дренажним шаром з гравію або щебеню, можуть виконувати функцію радіальної дегазації.

3.127Біогаз, що збирається за допомогою проміжних і магістральних трубопроводів, слід використовувати в енергетичних цілях. При неможливості такого використання за умови відповідного техніко-економічного обґрунтування біогаз повинен спалюватися тільки на спеціальній високотемпературній факельній установці.

3.128Захисний екран поверхні полігону ТПВ влаштовується для збирання і відведення поверхневої (чистої) води і зменшення кількості фільтрату, збирання і утилізації біогазу.

3.129Захисний (постійний) екран поверхні полігона ТПВ влаштовується після його закриття і закінчення осідання тіла полігона ТПВ, тобто досягнення ним стабільного стану.

3.130Захисний екран влаштовується зверху технологічного екрана, який був влаштований під час експлуатації полігона ТПВ і складається з таких шарів (таблиця 3.6):

-рекультиваційний шар з родючого ґрунту та перехідного шару з суглинку загальною товщиною не менше ніж 0,5 м (таблиця 3.5);

-дренажний шар з піску не менше ніж 0,3 м;

-захисний шар для захисту геосинтетичної (геомембранної) гідроізоляції з дрібного піску, подрібненого суглинку або дрібнозернистих промислових відходів (IV класу небезпеки) з розміром зерна не більше 0,5 мм завтовшки 0,3 м. Альтернативний варіант: захисний шар з геотекстилю з поверхневою щільністю 300-800 г/м2;

-вторинний бар’єр – геосинтетична (геомембрана) гідроізоляція завтовшки не менше ніж

–9 1,5 мм з коефіцієнтом фільтрації води не більше ніж 10 м/с. На укосах поверхні полігону для надійного зчеплення захисного ґрунту з поверхнею геомембран потрібно використовувати геомембрани с текстурованою поверхнею.

-первинний бар’єр з мінеральних матеріалів з коефіцієнтом фільтрації води не більше ніж

–9 10 м/с: з глини завтовшки не менше ніж 0,5 м або з бентонітових матів з поверхневою щільністю бентоніту 3700 г/м2.

-газовий дренаж (щебінь фракцій від 20 мм до 40 мм або геокомпозит) завтовшки не менше ніж 0,3 м.

-технологічний екран (суглинистий) завтовшки не менше ніж 0,2 м. (Пункт 3.130 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

(Таблиця 3.5 змінено, Зміна № 1)

(Таблиця 3.6 долучено, Зміна № 2)

3.131Родючі землі завозяться автотранспортом на закриті полігони ТПВ з місць тимчасового скла-дування ґрунту або інших можливих місць їхнього утворення. Планування поверхні до нормативного ухилу провадиться бульдозером.

3.132 Після закінчення технічного етапу рекультивації ділянка передається для

проведення біоло-гічного етапу рекультивації земель, зайнятих під полігон ТПВ. Цей етап триває 4 роки і включає такі роботи: добір асортименту багаторічних трав, підготування ґрунту, сівбу і догляд за посівами. Рекомендовані показники щодо якісного і кількісного добору асортименту рослин і добрив наведено у додатках М та Н.

(Пункт 3.132 змінено, Зміна № 1)

3.133Через 4 роки після сівби трав територія рекультивованих земель полігона

ТПВ передається відповідному відомству для наступного цільового використання у сільськогосподарському, лісогосподарському або інших напрямах. 1 – шар родючого грунту; 2 – шар суглинку; 3 – дренажний шар (піщаний); 4 – синтетична гідроізоляція; 5 – геоекстиль; 6 – газовий дренаж (щебінь фракцій від 20 мм до 40 мм); 7 – технологічний екран (суглинистий); 8 – захоронені ТПВ. Ця схема може коригуватися для конкретного полігона залежно від норм опадів.

Рисунок 3.6 – Принципова схема рекомендованої конструкції захисного екрана поверхні полігона ТПВ. (Рисунок 3.6 змінено, Зміна № 1)

Охорона праці, протипожежні заходи

3.134Проектом передбачають заходи з пожежної безпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001, ДБН В.1.1-7, ДБН В.2.5.-56.

(Пункт 3.134 змінено,Зміна № 1)

3.135Проектом передбачають проведення комплексу запобіжних заходів проти розповсюдження неприємних запахів (дезодорація), інфекційних мікроорганізмів (дезінфекція), шкідливих комах (дезінсекція) та гризунів (дератизація).

3.136Проектом передбачають можливість освітлення ділянок розвантаження ТПВ (за умови проведення робіт у темний час доби), достатню для забезпечення нормальних умов виконання роботи (освітлення не менше 5 люксів).

3.137Полігони ТПВ повинні бути забезпечені первинними засобами гасіння пожежі з розрахунку: на 5 000 м – один пожежний щит (стенд). Комплектацію щита слід приймати згідно з НАПБ А.01.001.

ДОДАТОК А

(обов’язковий)

ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відходи сфер споживання – промисловий продукт, непридатний для подальшого використання (споживання).

Тверді побутові відходи (ТПВ) – тверді відходи сфер споживання, які утворюються в процесі життєдіяльності людини у житлових будинках, закладах соцкультпобуту, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах (харчові відходи, макулатура, скло, метали, пластмаси, полімерні матеріали тощо).

Небезпечні відходи – відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини, та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Поводження з твердими побутовими відходами – дії, спрямовані на запобігання утворенню ТПВ, їх збирання, транспортування, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Збирання твердих побутових відходів – діяльність, пов’язана з вилученням, накопиченням і розміщенням ТПВ у спеціально відведених місцях чи об’єктах, включаючи сортування відходів з метою їх подальшої утилізації чи видалення.

Зберігання твердих побутових відходів – тимчасове розміщення ТПВ у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення).

Перероблення (оброблення) твердих побутових відходів – здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей ТПВ, з метою підготовки їх до екологічно безпечного транспортування, утилізації чи видалення.

Перевезення твердих побутових відходів – транспортування ТПВ від місць їх утворення або зберігання до місць чи об’єктів оброблення, утилізації чи видалення.

Утилізація твердих побутових відходів – використання ТПВ як вторинних матеріальних чи енер-гетичних ресурсів.

Знешкодження твердих побутових відходів – зменшення чи усунення небезпечності ТПВ шляхом механічного, фізико-хімічного, термічного чи біологічного оброблення.

Захоронення твердих побутових відходів – остаточне розміщення ТПВ при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об’єктах так, щоб довгостроковий шкідливий вплив ТПВ на навколишнє середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів.

Об’єкти поводження з твердими побутовими відходами – місця чи об’єкти що використовуються для збирання, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення ТПВ.

Спеціально відведені місця чи об’єкти – місця чи об’єкти (місця розміщення ТПВ, комплекси, споруди, у тому числі – полігони тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення ТПВ, чи здійснення інших операцій з ТПВ.

Рекультивація – роботи із зняття, складування, збереження та нанесення родючого шару грунту на порушені землі після закриття або ліквідації об’єктів поводження з ТПВ.

Біогаз – суміш газів, що утворюється при анаеробному розкладанні органічної складової ТПВ.

Фільтрат – рідка фаза, що утворюється на полігоні при захороненні ТПВ з вологістю більше 55 % та внаслідок атмосферних опадів, обсяг яких перевищує кількість вологи, що випаровується з поверхні полігона.

ДОДАТОК Б

(довідковий)

НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цих будівельних нормах є посилання на такі нормативно-правові акти, нормативні акти, нормативні документи:

ДБН Б.2.2-12:2019 Планування і забудова територій

ДБН А.3.2-2-2009 Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення

ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво

ДБН В.1.1.7:2016 Пожежна безпека об’єктів будівництва. Загальні вимоги ДБН В.1.1-12:2014 Будівництво у сейсмічних районах України

ДБН А.2.1-1-2008 Інженерні вишукування для будівництва

ДБН В.1.1-25-2009 Інженерний захист територій та споруд від підтоплення та затоплення

ДБН В.2.4-3-2010 Гідротехнічні споруди. Основні положення

ДБН В.2.4-4-2010 Полігони зі знешкодження та захоронення токсичних відходів. Основні положення проектування

ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту

ДБН В.2.5-74:2013 Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування

ДСП № 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів

НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні

ДСТУ Б В.1.1-36:2016 Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою

ПУЕ Правила улаштування електроустановок (перше переглянуте, перероблене, доповнене та адаптоване до умов України видання станом на 21.08.2017).

(Додаток Б змінено, Зміна №1, Зміна № 2)

ДОДАТОК В

(обов’язковий) ЗОНИ ЗВОЛОЖЕННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

ДОДАТОК Г

(рекомендований)

РОЗРАХУНОК ПОТРЕБИ У ЗАСОБАХ МЕХАНІЗАЦІЇ

Г.1Проектом необхідно передбачити забезпечення полігона ТПВ засобами механізації:

(Додаток Г, пункт Г1 змінено, Зміна № 1)

Г.2Потреба у засобах механізації визначається залежно від обсягу прийнятих ТПВ на добу, про-дуктивності машин і тривалості робочого часу.

Г.3При розрахунку необхідної кількості машин для полігона ТПВ необхідно враховувати:

-тривалість зміни 8 або 11,5 год;

-час на підготовчі та заключні операції:

у літній період 60 хв, у зимовий період 90 хв;

коефіцієнт випуску машин 0,65;

коефіцієнт використання машин за часом 0,7-0,75;

коефіцієнт змінності 1,0;

ширина перекриття полос ущільнення 0,2 м;

швидкість при роботі на полігоні ТПВ бульдозера, котка-ущільнювача до 3 км/год;

кількість проходів бульдозера для розрівнювання та ущільнення ТПВ 3;

кількість проходів котка-ущільнювача для роздрібнення крупних фракцій та ущільнення ТПВ 3;

кількість проходів для розрівняння ізолюючого шару ґрунту 2;

щільність ТПВ при ущільненні шару ТПВ висотою 0,5 м:

при двократному проході бульдозера 570...670 кг/м3;

при чотирикратному 670...800 кг/м3, при чотирикратному проході котка КМ-305 850...900 кг/м3.

Залежно від конкретних умов в зазначені цифри можуть бути внесені корективи.

Г.4Потреба в бульдозерах на виконання технологічних операцій з ущільнення ТПВ на карті виз-начається за формулою

L  b  P3 рк рк б

С = (Г.1) б 1 1

V  K  b  d Т  Р б в б б де Lрк – довжина робочої карти, м;

bрк – ширина робочої карти разом з укосами, м;

P3 – щільність ТПВ після трьох проїздів бульдозера, кг/м3;

б

Vб – експлуатаційна швидкість бульдозера, м/год;

K – коефіцієнт використання бульдозера (зміна) за часом;

в b – ширина ущільнюваної смуги за один проїзд бульдозера, м;

б d – товщина шару ТПВ, що формується за один проїзд бульдозера, м;

б

Т – тривалість робочої зміни, год;

Р – щільність ТПВ, що надходять на полігон ТПВ, кг/м3.

Г.5 Експлуатаційна продуктивність котка-ущільнювача визначається за формулою

Q L  K  K y M B

ПК =, (Г.2)

N V пр K де Q – обсяг ТПВ, що підлягають ущільненню, м3;

Q = b L d, (Г.3) y y by – ширина ділянки ущільнення, м;

Ly – довжина ділянки ущільнення, м;

d – товщина шару ТПВ, що підлягає ущільненню, м;

Nпр – необхідна кількість проходів котка-ущільнювача;

Vк – швидкість котка на першій передачі, м/год;

Км – коефіцієнт втрати продуктивності на маневрування, Км = 0,9;

Кв – коефіцієнт використання котка за часом, Кв = 0,7.

Г.6 Експлуатаційна продуктивність екскаваторів визначається за формулою

П = 60  q  n  К  К, (Г.4) е К Ц Н В де qк – місткість ковша, м3, nц – кількість циклів за хвилину n =, (Г.5)

Ц

Т

Ц

Тц – тривалість робочого циклу (сума витрат часу на завантаження, розвантаження та два повороти), с;

Кн – коефіцієнт наповнення ковша;

Кв – коефіцієнт використання екскаватора за часом.

Г.7Необхідна кількість скреперів або самоскидів для забезпечення безперервної роботи одного екскаватора визначається за формулою

D t + 120 p

V c

С = 1 +, (Г.5) с t + t

H O де tр – час розвантаження ґрунту із транспортного засобу, хв;

D – відстань від кар`єру або місця розташування ґрунту до місця розвантаження на полігоні ТПВ, км;

Vc – транспортна швидкість скрепера (або самоскида), км/год;

tн – час навантаження ґрунту до скрепера, хв;

tо – час припинення роботи екскаватора при заміні скреперів, які надходять під навантаження, хв.

Г.8 Експлуатаційна продуктивність поливально-мийних машин при поливанні доріг

 t 

П = V T  b  К  К 1 –3, (Г.7) пм пм пол В пер  1  t + t

 п З  де Vпм – робоча швидкість руху поливально-мийної машини, км/год;

Т – тривалість робочої зміни, год;

bпол – ширина поверхні поливання, м

Кв – коефіцієнт використання поливально-мийної машини на лінії;

Кпер – коефіцієнт перекриття смуги, що поливається;

tз – час, витрачений на заправляння цистерни водою, год;

t – час поливання при одному заправлянні цистерни водою, год п

D сер t = t + 2, (Г.8)

З Н

V

ПМ де tн – час наповнення цистерни водою, год;

Dсер– середня відстань до пункту заправляння водою, км;

q

1 ц t =, (Г.9)

П

1000  g b V

ПОЛ ПМ де qц – місткість цистерни, л;

g – питома витрата води при поливанні покриття, л/м2.

Г.9Продуктивність розвантажувальної техніки для укладання брикетованих відходів розраховується за формулою

60M

П =, (Г.10) тех

4h

+ 2t + t + t

ПОВ зах роз

Vб де М – маса брикета, т, h – висота підйому, м,

Vб – швидкість підіймання брикета, м/хв, tпов – тривалість повороту, хв, tзах – тривалість захвату, хв, tроз – тривалість розвантаження та укладання, хв.

Г.10Необхідна кількість засобів для розвантаження та укладання брикетів ТПВ визначається за формулою

U

C =, (Г.11) тех

К ТП

В тех де U – добова продуктивність полігона ТПВ, т/добу;

Кв – коефіцієнт використання техніки за часом, Кв = 0,8…0,85;

T – тривалість робочої зміни, год;

П тех – продуктивність техніки, т/год.

ДОДАТОК Д

(рекомендований) ОРІЄНТОВНИЙ ШТАТНИЙ РОЗКЛАД ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІГОНІВ ТПВ

ДОДАТОК Е

(рекомендований)

ОСНОВНЕ ТЕХНОЛОГІЧНЕ УСТАТКУВАННЯ, ЯКЕ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ

ПРИ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ ПІСЛЯ ЗАКРИТТЯ ПОЛІГОНА ТПВ

(Додатое Е змінено, Зміна № 1)

ДОДАТОК Ж

(обов’язковий)

Відходи при виробництві електроізоляційних матеріалів

Тверді відходи суспензійного, емульсійного виробництва

Примітка. Вирубка гуми та інші гумові відходи можуть прийматися без кількісних обмежень за наявності спеціально відкритих для них в ґрунті траншей з наступною засипкою

ДОДАТОК К

(довідковий)

ФОРМА САНІТАРНО-ТЕХНІЧНОГО ПАСПОРТА ПОЛІГОНА

ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ

К.1Нижче наведено форму санітарно-технічного паспорта полігона твердих побутових відходів

Санітарно-технічний паспорт полігона твердих побутових відходів 1.Назва полігона

(наводиться назва або номер полігона) 2.Місце розташування полігона

(наводиться географічна прив'язка полігона) 3.Власник полігона

(назва, адреса, контактні реквізити) 4.Проектна організація

(назва, адреса, контактні реквізити) 5.Інформація про відведену для полігона земельну ділянку 5.1.Рішення про відведення земельної ділянки

(коли прийняте рішення, ким затверджене, загальна площа земельної ділянки) 5.2.Найменша відстань земельної ділянки від: -межі міста, км -житлової та громадської забудови, км -сільськогосподарських угідь, км -лісопосадки чи лісового масиву, км -садівничих товариств, км 5.3.Особливі умови території

(близькість до курортних зон, заповідних територій, місць відпочинку перелітних птахів, морського узбережжя, водойм тощо) 5.4.Природно-кліматичні умови та зона зволоження 5.4.1.Природно-кліматичні умови ______________________________________________________

(вказується природно-кліматична зона, річний перебіг температур, річна кількість опадів тощо) 5.4.2.Зона зволоження

(вказуються номер зони зволоження та коефіцієнт зволоження) 5.5.Організація, що проводила передпроектні інженерні вишукування

(назва організації, адреса, контактні реквізити) 5.6.Основні показники передпроектних інженерних вишукувань 5.6.1.Геоморфологічні особливості рельєфу

(рівнина, вододіл, схил, балка, улоговина, вироблений кар'єр тощо) 5.6.2.Ґрунтові умови

(шари ґрунтів від поверхні, їх товщина, мінеральний склад) 5.6.3.Геологічні умови

(зсувні явища, розломна тектоніка, карст, фільтраційні породи, гірничі виробки тощо) 5.6.4.Гідрогеологічні умови

(глибина залягання ґрунтових вод, природна захищеність підземних вод, глибина активного водообміну, вихід ґрунтових вод на поверхню тощо) 5.6.5.Віддаленість від водойм і водостоків, км 5.6.6.Віддаленість від водозаборів, км 5.6.7.Поверхневий стік і фільтрація

(постійний дренажний стік чи тимчасовий

– у період атмосферних опадів і танення снігу, напрямок фільтрації стоків, будова, склад і товщина шарів аерації тощо) 6.Площа основних елементів полігона 6.1.Загальна площа полігона, га (м2)

6.2.Площа ділянки складування, га (м2) 6.3.Площа, зайнята інженерними спорудами і комунікаціями, га (м2) 6.4.Площа під'їзної дороги, га (м2) 6.5.Площа господарської зони, га (м2) 6.6.Площа санітарно-захисної зони, га (м2) 6.7.Площа резервної зони, га (м2) 7.Проектні обсяги захоронення відходів та термін експлуатації полігона 7.1.Обсяги захоронення відходів, м3 (т) 7.2.Термін експлуатації полігона, років 7.3.Черги введення пускових комплексів полігона за роками його експлуатації

(1-а черга, площа, роки; 2-а черга, площа, роки тощо) 8.Основні об'єкти та споруди полігона, технічне оснащення 8.1.Ділянка складування

(котлован, траншея, каскад дамб тощо, їх глибина, ширина, довжина, площа дна, висота дамб) 8.2.Протифільтраційний екран дна і укосу (котловану, траншеї, каскаду дамб)

(матеріали: природні, штучні геосинтетичні, полімерні; товщини шарів, коефіцієнти фільтрації)

8.3Споруди і обладнання для водовідведення, збирання та знешкодження фільтрату 8.3.1.Гідротехнічні споруди полігона для відведення поверхневих дощових і талих вод

(обвалування, нагірні канави, захисні дамби, водостоки, ставки-випарники, біоставки, контрольно-регулюючі ставки тощо) 8.3.2.Природні об'єкти водоскиду

(відкрита водойма, річка, балка, яр, водостік тощо) 8.3.3.Дренажна система для відведення фільтрату

(склад, розміщення, матеріали) 8.3.4.Система збирання та накопичення фільтрату

(котлован, траншея, резервуар, цистерна тощо, їх розміщення, місткість, термін заповнення) 8.3.5.Система знешкодження фільтрату

(відкачування на поверхню ділянки складування полігона для випаровування, розведення з водою та скид в мережу водовідведення, використання спеціального очисного обладнання, відстійники та ставки-випарники, біоставки, інші методи) 8.3.6.Обладнання для перекачування та знешкодження фільтрату

(насосні станції, очисне, випаровувальне та інше обладнання, транспортні засоби тощо) 8.4.Споруди і обладнання для збирання та утилізації біогазу 8.4.1.Свердловини, шахти, дренажна система

(опис системи свердловин, шахт, вертикальних та горизонтальних дренажних каналів, з'єднувальних колекторів, накопичувачів тощо) 8.4.2.Система спалювання біогазу в факелах

(опис системи та обладнання)

8.4.3.Система утилізації біогазу

(спалювання з використанням тепла, когенерація, очищення і заправляння газових балонів, інші методи) 8.4.4.Обладнання для відкачування, очищення, утилізації біогазу (насоси, газгольдери, фільтри, спалювальне обладнання, марки та короткі характеристики) 9.Господарська зона, інженерні споруди та обладнання, елементи благоустрою 9.1.Будівлі та споруди виробничого призначення

(призначення, площа) 9.2.Складські приміщення

(призначення, площа) 9.3.Будинки (об'єкти) адміністративно-побутового призначення

(площа) 9.4.Споруди та обладнання водопостачання та водовідведення

(централізоване, свердловини тощо) 9.5.Споруди та обладнання теплопостачання

(котельня, нагрівачі тощо) 9.6.Споруди та обладнання електропостачання

(підстанція, електрогенератор тощо) 9.7.Споруди та обладнання зовнішнього освітлення

(щогли, ліхтарі тощо) 9.8.Вагова

(тип ваг, марка, характеристика) 9.9.Контрольно-пропускний пункт (КПП)

(описання обладнання, персоналу, охорони) 9.10.Зона миття та дезінфекції спеціально обладнаних транспортних засобів 9.10.1.Обладнання для миття та дезінфекції кузова

(естакада, насосна установка обладнання для дезінфекції) 9.10.2.Споруди та обладнання для миття та дезінфекції коліс

(приямок з дезінфікуючим розчином) 9.11.Інші інженерні споруди та обладнання виробничого і невиробничого призначення

(назва споруди, обладнання, призначення, характеристика) 9.12.Благоустрій територій

(елементи благоустрою основної території полігона та захисної зони, зелені насадження) 9.13.Під'їзна дорога

(протяжність, ширина, матеріали і характеристика покриття) 10.Основні засоби механізації

(марка, кількість) 11.Технологія складування 11.1.Розвантажування спеціально обладнаних транспортних засобів

(місце, способи розвантажування) 11.2.Розрівнювання відходів з ущільненням методом

(зсуву, насуву, інше) 11.3.Пошарове укладання відходів з пересипанням проміжними ізоляційними шарами ґрунту (або інших матеріалів) 11.4.Добова карта

(площа, обсяг захоронення відходів за добу) 11.5.Товщина шарів відходів, м 11.6.Коефіцієнт (кратність) ущільнення 11.7.Товщина проміжних ізоляційних шарів, м 11.8.Матеріали ізоляційних шарів та їх походження

(вказати назву, характеристику матеріалів та звідки їх отримують) 11.9.Складування брикетованих відходів ярусами з пересипанням проміжними ізоляційними шарами ґрунту (або інших матеріалів) 11.9.1.Розміри майданчика складування брикетів, м

(ширина, довжина, площа) 11.9.2.Розмір брикетів, м

(ширина, довжина, товщина) 11.9.3.Кількість ярусів між проміжними ізоляційними шарами, шт. 11.9.4.Товщина проміжних шарів, м 11.9.5.Матеріал проміжних шарів

(вказати назву і характеристику матеріалів) 12.Протипожежні засоби 12.1.Пожежна водойма, котлован, резервуар тощо

(вид водойми, місткість, пожежний запас води, м3) 12.2.Насосні установки

(марка, кількість, подача, л/с) 12.3.Інші засоби пожежогасіння

(пожежні щити та їх обладнання тощо) 13.Санітарно-гігієнічні засоби 13.1.Дезінфекція

(об'єкти оброблення, препарати, режими, обладнання) 13.2.Дезінсекція

(об'єкти оброблення, препарати, режими, обладнання) 13.3.Дератизація

(об'єкти оброблення, препарати, режими, обладнання) 14.Використання території полігона після його закриття і рекультивації земель (вказати на можливе або заплановане використання території полігона в майбутньому) 15.Показники впливу полігона на навколишнє природне середовище 15.1.Розміри санітарно-захисної зони по периметру полігона, м 15.2.Контроль стану підземних і поверхневих водних об'єктів 15.2.1.Поверхневі водні об'єкти 15.2.1.1.Місця відбору проб 15.2.1.2.Режим відбору проб 15.2.1.3.Контрольовані показники 15.2.2.Підземні води 15.2.2.1.Система наглядових свердловин

(розміщення, глибина, засоби відкачування води, відбору проб тощо) 15.2.2.2.Режим відбору проб 15.2.2.3.Контрольовані показники 15.3.Контроль стану атмосферного повітря 15.3.1.Місця відбору проб 15.3.2.Режим відбору проб 15.3.3.Контрольовані показники 15.4.Контроль стану ґрунтів 15.4.1.Місця відбору проб 15.4.2.Режим відбору проб 15.4.3.Контрольовані показники 15.5.Контроль стану рослин 15.5.1.Методи і режими контролю 15.6.Опис найбільш значних та довготривалих впливів на навколишнє природне середовище, в тому числі при аварійних ситуаціях

(на клімат і мікроклімат, повітряне середовище, геологічне середовище, ґрунти, рослинний і тваринний світ, заповідні об'єкти, курортні зони тощо) 15.7.Система збору і утилізації біогазу

(збір та утилізація біогазу, контроль показників за п.15.3.3)

15.8.Система збирання і знешкодження фільтрату

(дренажні системи, накопичувачі, обладнання для знешкодження, контроль показників за пп. 15.2.1.3, 15.2.2.3, 15.4.3) 15.9.Біогаз

(потенційні обсяги утворення, склад, можливі надходження в атмосферу) 15.10.Фільтрат

(потенційні обсяги утворення, склад, можливі надходження в ґрунт і ґрунтові та підземні води)

К.2Роз'яснення щодо заповнення форми санітарно-технічного паспорта полігона твердих побутових відходів.

У пункті 1 "Назва полігона" наводиться назва або номер полігона, якщо вони прийняті і вживаються, або вводиться назва за назвою місцевості чи найближчого населеного пункту.

У пункті 2 "Місце розташування полігона" дається географічна прив'язка полігона до найближчого населеного пункту, що є на карті України, із зазначенням відстані від цього пункту та напрямку за сторонами горизонту або (та) в напрямку іншого населеного пункту (що є на карті України).

У пункті 3 "Власник полігона" наводиться повна назва підприємства, організації, установи – власника полігона, його підпорядкування (за наявності), а також інші дані та реквізити.

У пункті 4 "Проектна організація" наводяться повна назва, поштова адреса, контактні реквізити (тел., факс, E-mail тощо) проектної організації.

У пункті 5 "Дані про відведену для полігона земельну ділянку" за 5.1-5.3 наводяться дані про виділення земельної ділянки, її площа, найменші відстані від меж міста, житлової та громадської забудови, сільськогосподарських угідь, лісопосадки чи лісового масиву, а також особливі умови щодо близькості до курортних зон, заповідних територій, місць відпочинку перелітних птахів, морського узбережжя. У 5.4 вказується природно-кліматична зона, річний перебіг температур, річна кількість опадів тощо (за даними місцевої метеостанції), а також вказуються номер зони зволоження та коефіцієнт зволоження КЗВ. (за додатком В). У 5.5 наводиться повна назва, поштова адреса, контактні реквізити організації, що проводила передпроектні інженерні вишукування (дослідження) на території земельної ділянки, відведеної для полігона. У 5.6 наводяться основні дані про особливості рельєфу відведеної земельної ділянки, її ґрунтові, геологічні, гідрогеологічні та інші умови із матеріалів передпроектних інженерних вишукувань (досліджень) за 5.6.1-5.6.7.

Пункти 6-16 заповнюються за даними проекту на будівництво полігона, документації про характеристики використаних матеріалів і обладнання, пусконалагоджувальних випробувань систем та обладнання тощо.

У пункті 6 "Площа основних елементів полігона (для нового, реконструйованого полігона)" наводяться площі основних елементів полігона за 6.1-6.7.

У пункті 7 "Проектні обсяги захоронення відходів та термін експлуатації полігона" наводяться дані про обсяги відходів, які передбачається розміщувати на полігоні, а також передбачувані терміни експлуатації полігона за чергами введення в дію пускових комплексів полігона за 7.1-7.3.

У пункті 8 "Основні об'єкти та споруди полігона, технічне оснащення" наводяться дані про основні об'єкти, споруди та обладнання полігона за 8.1-8.5. При цьому вписуються назви основних об'єктів, споруд та обладнання із запропонованих переліків (або інші, які є фактично), наводяться їх марки, короткі характеристики.

У пункті 9 "Господарська зона, інженерні споруди та обладнання, елементи благоустрою" наводяться дані про основні споруди, будівлі та обладнання господарської зони, елементи благоустрою території полігона, під'їзну дорогу за запропонованими показниками в 9.1-9.13. При цьому вписуються назви, призначення споруд, будівель та обладнання, елементів благоустрою із запропонованих переліків (або інші, які є фактично), наводяться їх площі (для будівель), марки і короткі характеристики (для споруд та обладнання).

У пункті 10 "Основні засоби механізації" наводяться дані про марки та кількість засобів механізації для виконання основних технологічних процесів на полігоні, а також про іншу техніку та обладнання.

У пункті 11 "Технологія складування" наводиться описання (в запропонованому порядку) технологій захоронення (розміщення) відходів на полігоні за 11.1-11.14, включаючи розвантаження спеціально обладнаних транспортних засобів, розрівнювання та пошарове укладання і ущільнення відходів, пересипання проміжними шарами ґрунту, складування тюкованих (брикетованих) відходів тощо.

У пункті 12 "Протипожежні засоби" наводиться описання наявних на полігоні протипожежних засобів у запропонованому порядку за 12.1-12.3.

У пункті 13 "Санітарно-гігієнічні засоби" наводяться дані про системи дезінфекції (знищення інфекційних мікроорганізмів), дезінсекції (знищення шкідливих комах), дератизації (знищення гризунів) за 12.1-12.3.

У пункті 14 "Використання території полігона після його закриття і рекультивації земель" вказуються можливі або заплановані напрямки використання території полігона в майбутньому.

У пункті 15 "Система показників впливу полігона на навколишнє природне середовище" наводяться основні дані про захисну зону полігона і систему моніторингу його впливу на довкілля з описанням засобів контролю, методів, режимів відбору проб, контрольованих показників за 15.1-

15.5Контрольовані показники та гранично-допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речо-вин для моніторингу поверхневих водних об'єктів (15.2.1.3), підземних вод (15.2.2.3), атмосферного повітря (15.3.3), ґрунтів (15.4.3) встановлюються вимогами чинних нормативних актів. У 15.6-15.10 наводяться дані про найбільш значні та довготривалі впливи полігона на навколишнє природне середовище, в тому числі при аварійних ситуаціях, а також кількісна оцінка рівня потенційної екологічної небезпеки полігона стосовно можливих виділень біогазу та фільтрату. (Додаток К долучено, Зміна № 1)

ДОДАТОК Л

(довідковий)

ОСНОВНІ МЕТОДИ ЗНЕШКОДЖЕННЯ ФІЛЬТРАТУ

1. Фізичні методи

2. Фізико-хімічні методи

3. Хімічні методи

4. Біохімічні методи

5. Біологічні методи

(Додаток Л долучено, Зміна № 1)

ДОДАТОК М

(довідковий)

НОРМИ ВИСІВУ НАСІННЯ БАГАТОРІЧНИХ ТРАВ

(Додаток М долучено, Зміна № 1)

ДОДАТОК Н

(довідковий)

НОРМИ ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ ПІД ЧАС РЕКУЛЬТИВАЦІЇ

(Додаток Н долучено, Зміна № 1)

ДОДАТОК П

(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ [1] Постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 № 1120 "Про затвердження

Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/ви-даленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів" [2] ДСТУ EN 13257:2008 Геотекстиль та віднесені до геотекстилю вироби. Необхідні характерис-тики щодо застосування для розміщення твердих відходів (EN 13257:2000,

ІDТ) [3] Наказ Держбуду України від 19.02.2002 № 37, зареєстрований в Мін'юсті України

26.04.2002за № 403/6691, "Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України"

(Додаток П долучено, Зміна № 1)

ДОДАТОК Р

(довідковий) 1 – ґрунтова основа існуюча; 2.1 – первинний природний мінеральний геологічний бар’єр (глина) з

–9 коефі-цієнтом фільтрації води не більше ніж 10 м/с; товщина шару не менше 1000 мм (варіант 1);

2.2– штучний бар’єр з мінеральних матеріалів (глина) з коефіцієнтом фільтрації води не більше ніж –9 10 м/с;товщина шару не менше 500 мм (варіант 2); 3 – другий штучний ізолюючий бар’єр

–9 (геомембрана) з коефіцієнтом фільтрації води не більше ніж 10 м/с;товщина шару не менше 1,5 мм; 4

– захисний шар для захисту геосинтетичної (гео-мембранної) гідроізоляції з дрібного піску, подрібненого суглинку або дрібнозернистих промислових відходів (IV класу небезпеки) з розміром зерна не більше 0,5 мм; товщина шару не менше 300 мм; 5 – шар дренажу для збору фільтрату; товщина шару не менше 500 мм; 6 – тіло полігону з ТПВ. Рисунок Р.1 – Принципова схема конструкції комбінованого протифільтраційного екрана основи полігону з мінеральних матеріалів

1 – ґрунтова основа існуюча; 2 – бентонітові мати (поверхнева щільність бентоніту не менше 3700 г/м2); тов-щина шару не менше 6 мм; 3 – другий штучний ізолюючий бар’єр (геомембрана) з

–9 коефіцієнтом фільтрації води не більше ніж 10 м/с; товщина шару не менше 1,5 мм; 4 – геотекстиль нетканий голкопробивний для захисту геосинтетичної або геомембранної гідроізоляції; 5 – шар дренажу для збору фільтрату; товщина шару не менше 500 мм; 6 – тіло полігону з ТПВ. Рисунок Р.2 – Принципова схема конструкції комбінованого протифільтраційного екрана основи полігону з геосинтетичних матеріалів 1 – шар родючого ґрунту; 2 – перехідний шар з суглинку; 3 – дренажний шар з піску; 4 захисний шар для захисту геосинтетичної гідроізоляції з дрібного піску, подрібненого суглинку або дрібнозернистих промисло-вих відходів ІV класу небезпеки з розміром зерна не більше ніж 0,5 мм; 5 – другий штучний ізолюючий бар’єр (геомембрана) з коефіцієнтом фільтрації води не більше ніж 10 м/с; товщина шару не менше ніж 1,5 мм; 6 – штучний бар’єр з мінеральних матеріалів (глина) з коефіцієнтом фільтрації води не більше ніж 10 м/с; 7 – газовий дренаж зі щебеню; 8 – технологічний екран; 9 – тіло полігону з ТПВ.

Рисунок Р.3 – Принципова схема конструкції захисного комбінованого екрана поверхні полігону

ТПВ з мінеральних матеріалів

1 – шар родючого ґрунту; 2 – перехідний шар з суглинку; 3 – дренажний шар з піску; 4 – геотекстиль нетканий голкопробивний для захисту геосинтетичної гідроізоляції; 5 – другий штучний ізолюючий

–9 бар’єр (геомем-брана) з коефіцієнтом фільтрації води не більше ніж 10 м/с; товщина шару не менше ніж 1,5 мм; 6 – бенто-нітові мати; 7 – газовий дренаж зі щебеню; 8 – технологічний екран; 9 – тіло полігону з ТПВ.

Рисунок Р.4 – Принципова схема конструкції захисного комбінованого екрана поверхні полігону ТПВ з геосинтетичних матеріалів. (Додаток Р долучено, Зміна № 1)