ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ СИСТЕМИ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ

ДБН В.2.5-56:2014

Зі ЗМІНОЮ № 1

Актуалізований текст в останній редакції із внесеними змінами

Київ

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ СИСТЕМИ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ

ДБН В.2.5-56:2014

Зі ЗМІНОЮ № 1

Актуалізований текст в останній редакції із внесеними змінами

Київ

Мінрегіон України

ПЕРЕДМОВА

Мінрегіон України, 2019

Видавець нормативних документів у галузі будівництва промисловості будівельних матеріалів Мінрегіону України

Державне підприємство "Укрархбудінформ" II

ДОДАТОК Е

ДОДАТОК Ж

(Додаток Ж вилучено, Зміна № 1)

ДОДАТОК И

V

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

СИСТЕМИ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ

СИСТЕМЫ ПРОТИВОПОЖАРНОЙ ЗАЩИТЫ

FIRE PROTECTION SYSTEMS

Чинні від 2015-07-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1Ці норми поширюються на проектування, монтування систем протипожежного захисту (далі – СПЗ) об’єктів будівництва, а саме:

– автоматичних систем пожежогасіння (далі – АСПГ) та флегматизації;

– автономних систем пожежогасіння (далі – СПГА);

– систем пожежної сигналізації (далі – СПС);

– системи керування евакуюванням (в частині систем оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання (далі – СО);

– систем протидимного захисту (далі – СПДЗ);

– систем централізованого пожежного спостерігання (далі – СЦПС);

– диспетчеризації СПЗ. Зазначені вище СПЗ призначені для протипожежного захисту будинків, споруд, приміщень та устаткування різного призначення (далі – об’єкти).

(Пункт 1.1 змінено, Зміна № 1)

1.2Ці норми встановлюють вимоги до обладнання об’єктів СПЗ під час їх нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, реставрації, зміни категорій приміщень і будинків за вибухопожежною і пожежною небезпекою згідно з ДСТУ Б В.1.1- 36.

(Пункт 1.2 змінено, Зміна № 1)

1.3Ці будівельні норми не поширюються на проектування, СПЗ для:  будинків і споруд, що проектуються за спеціальними нормами;  технологічних установок, розташованих поза будинками;  складських будинків для зберігання аерозольної продукції;  систем пожежогасіння, призначених для гасіння пожеж з наявністю вибухових речовин, дже- рел іонізуючого випромінювання та пожеж класу D згідно з ДСТУ EN 2 (горючі метали).

Проектування СПЗ на вище перелічених об’єктах здійснюють відповідно до чинних галузевих будівельних норм, ДБН В.1.2-7.

(Пункт 1.3 змінено, Зміна № 1)

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цих будівельних нормах є посилання на такі документи:

НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні

НАПБ А.01.003-2014

(Вилучено, Зміна № 1)

НАПБ Б.01.007-2004

(Вилучено, Зміна № 1)

НАПБ Б.01.017-2011

(Вилучено, Зміна № 1)

НАПБ Б.03.002-2007

(Вилучено, Зміна № 1)

НАПБ Б.05.022-2006

(Вилучено, Зміна № 1)

НАПБ 05.032-2002

(Вилучено, Зміна № 1)

НПАОП 0.00-1.59-87 Правила устройства и безопасной эксплуатации сосудов, работающих под давлением (Правила влаштування та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском)

НПАОП 40.01-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок

НПАОП 40.1-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів

ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво

ДБН В.1.2-7-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека

(Змінено, Зміна № 1)

ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки і споруди. Основні положення

(Змінено, Зміна № 1)

ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення

ДБН В.2.2-24:2009 Проектування висотних житлових і громадських будинків

ДБН В.2.3-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів

ДБН В.2.5-28:2018 Природне і штучне освітлення

(Змінено, Зміна № 1)

ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування

ДБН В.2.5-77:2014 Котельні

ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять

ДСТУ 2273:2006 Протипожежна техніка. Терміни та визначення основних понять

ДСТУ 3105-95 (ГОСТ 26952-97) Порошки вогнегасні. Загальні технічні вимоги і методи випробування

ДСТУ 3651.0-97

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 3651.1-97

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 3855-99 Пожежна безпека. Визначення пожежної небезпеки матеріалів та конструкцій. Терміни та визначення

ДСТУ 3958-2000

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 3972-2000

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4095:2012 Протипожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Модулі, комплекти модулів та батарейне устатковання. Загальні технічні умови.

ДСТУ 4312:2012 Протипожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Модулі ізотермічні. Загальні технічні умови.

ДСТУ 4442:2005

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4466-1:2008

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4466-2:2008

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4466-5:2008

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4466-6:2008 Системи газового пожежогасіння. Проектування, монтування, випробування, технічне обслуговування та безпека. Частина 6: Вогнегасна речовина HCFC суміш A (ISO 14520- 6:2006, MOD)

ДСТУ 4466-8:2008

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4466-9:2008

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4466-10:2006 Системи газового пожежогасіння. Проектування, монтування, випробування, технічне обслуговування та безпека. Частина 10. Вогнегасна речовина HFC 23 (ISO 14520-10:2005, MOD)

(Змінено, Зміна № 1)

ДСТУ 4466-11:2006 Системи газового пожежогасіння. Проектування, монтування, випробування, технічне обслуговування та безпека. Частина 11. Вогнегасна речовина HFC 236fa (ISO 14520-11:2005, MOD)

(Змінено, Зміна № 1)

ДСТУ 4466-12:2006

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4466-13:2008

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4466-14:2008

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4466-15:2008

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4469-1:2006

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4469-2:2007 Пожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Частина 2. Неелектричні прилади автоматичного керування та затримування. Загальні вимоги (EN 12094-2:2003, MOD)

(Змінено, Зміна № 1)

ДСТУ 4469-3:2005 Пожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Частина 3. Пристрої ручного запуску та зупинення. Загальні вимоги (EN 12094-3:2003, MOD)

ДСТУ 4469-4:2009

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4469-5:2010

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4469-6:2007 Протипожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Частина 6. Неелектричні прилади вимикання. Загальні вимоги (EN 12094-6:2006, MOD)

ДСТУ 4469-7:2005 Пожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Частина 7. Насадки систем пожежогасіння діоксидом вуглецю. Загальні вимоги (EN 12094-7:2000, MOD)

ДСТУ 4469-8:2010

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4469-10:2006 Пожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Частина 10. Манометри та реле тиску. Загальні вимоги (EN 12094-10:2003, MOD)

(Змінено, Зміна № 1)

ДСТУ 4469-11:2010

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4469-13:2008 Протипожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Частина 13. Зворотні та незворотні клапани. Загальні вимоги (EN 12094-13:2001, MOD)

(Змінено, Зміна № 1)

ДСТУ 4490:2005

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4578:2006 Системи пожежогасіння діоксидом вуглецю. Проектування та монтаж. Загальні вимоги (ISO 6183:1990, MOD)

ДСТУ 5092:2008 Пожежна безпека. Вогнегасні речовини. Діоксид вуглецю (EN 25923:1993, ISO 5923:1989, MOD)

ДСТУ 7052:2009 Протипожежна техніка. Системи порошкового пожежогасіння стаціонарні. Частина 2. Проектування, конструкція та технічне обслуговування (EN 12416-2:2001+A1:2007, MOD)

ДСТУ 7288:2012 Пожежна безпека. Вогнегасні речовини. Регенеровані галогеновані вуглеводні. Загальні технічні умови.

ДСТУ Б EN 12845:2011 Стаціонарні системи пожежогасіння. Автоматичні спринклерні системи. Проектування, монтування та технічне обслуговування (EN 12845:2004+A2:2009, IDT)

ДСТУ Б EN 13565-2:2013 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пінного пожежогасіння. Проектування, монтування та технічне обслуговування (EN 13565-2:2009, IDT)

ДСТУ Б CEN/TS 14816:2013 Стаціонарні системи пожежогасіння. Дренчерні системи. Проектування, монтування та технічне обслуговування (CEN/TS 14816:2008, IDT)

ДСТУ-Н Б В.2.5-37:2008 Настанова з проектування, монтування та експлуатації автоматизованих систем моніторингу та управління будівлями і спорудами

(Змінено, Зміна № 1)

ДСТУ-Н Б А.2.2-10:2012 Настанова з організації проведення експертизи проектної документації на будівництво

ДСТУ Б В.2.5-38:2008

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 12101-1:2012 Системи димо-та тепловидалення. Частина 1. Технічні вимоги до протидимових завіс (EN 12101-1:2005, IDT + EN 12101-1:2005/А1:2006, IDT)

ДСТУ EN 12101-2:2012 Системи димо-та тепловидалення. Частина 2. Технічні вимоги до вентиляційних пристроїв системи природного димо-та тепловидалення (EN 12101-2:2003, IDT)

ДСТУ Б CEN/TR 12101-4:201X)

(Вилучено, Зміна № 1)

1)

ДСТУ Б CEN/TR 12101-5:201Х

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ Б EN 12101-6:201X)

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 12094-1:201X) Стаціонарні системи пожежогасіння. Компоненти систем газового пожежогасіння. Частина 1. Вимоги до електричних пристроїв управління і затримки та методи їх випробувань

ДСТУ Б B.2.5-XX:201X) Автономні системи пожежогасіння локального застосування з термоактивуючою мікрокапсульованою вогнегасною речовиною. Проектування, монтування та експлуатування.

ДСТУ ISO/IEC 17020-2001

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір (ISO 6309-1987, IDT)

ДСТУ EN 14604:2009 Системи пожежної сигналізації. Сигналізатори диму пожежні (EN 14604:2005/АС:2008, IDT)

(Змінено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 54-1:2003

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 54-2:2003 Системи пожежної сигналізації. Частина 2. Прилади приймально-контрольні пожежні (EN 54-2:1997, IDT)

ДСТУ EN 54-3:2003 Системи пожежної сигналізації. Частина 3. Оповіщувачі пожежні звукові (EN 54-3:2001, IDT)

ДСТУ EN 54-4:2003 Системи пожежної сигналізації. Частина 4. Устаткування електроживлення (EN 54-4:1997, IDT)

ДСТУ EN 54-5:2003 Системи пожежної сигналізації. Частина 5. Сповіщувачі пожежні теплові точкові (EN 54-5:2000, IDT)

ДСТУ EN 54-7:2004 Системи пожежної сигналізації. Частина 7. Сповіщувачі пожежні димові точкові розсіяного світла, пропущеного світла або іонізаційні (EN 54-7:2000, IDT)

ДСТУ EN 54-10:2004 Системи пожежної сигналізації. Частина 10. Сповіщувачі пожежні полум’я точкові (EN 54-10:2002, IDT)

ДСТУ EN 54-11:2004 Системи пожежної сигналізації. Частина 11. Сповіщувачі пожежні ручні (EN 54-11:2001, IDT)

ДСТУ EN 54-12:2004 Системи пожежної сигналізації. Частина 12. Сповіщувачі пожежні димові лінійні пропущеного світла (EN 54-12:2002, IDT)

ДСТУ prEN 54-13:2004

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ-Н CEN/TS 54-14:2009 Системи пожежної сигналізації та оповіщення. Частина 14. Настанови щодо побудови, проектування, монтування, введення в експлуатацію, експлуатування і технічного обслуговування (CEN/TS 54-14:2004, IDT)

ДСТУ EN 54-16:2012 Системи пожежної сигналізації. Частина 16. Устатковання керування та індикації мовленнєвого оповіщування (EN 54-16:2008, IDT)

(Змінено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 54-17:2009 Системи пожежної сигналізації. Частина 17. Ізолятори короткого замикання (EN 54-17:2005, IDT)

ДСТУ EN 54-18:2009 Системи пожежної сигналізації. Частина 18. Пристрої вводу-виводу (EN 54-18:2005, IDT)

ДСТУ EN 54-20:2009 Системи пожежної сигналізації. Частина 20. Сповіщувачі пожежні димові аспіраційні (EN 54-20:2006, IDT)

ДСТУ EN 54-21:2009 Системи пожежної сигналізації. Частина 21. Пристрої передавання пожежної тривоги та попередження про несправність (EN 54-21:2006, IDT)

ДСТУ EN 54-24

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ prEN 50136-1-1:2004

(Вилучено, Зміна № 1)

ДСТУ-П CLC/TS 50136-4:2010 Системи тривожної сигналізації. Системи передавання тривожних сповіщень та устатковання. Частина 4. Устатковання індикації центрів приймання тривожних сповіщень (CLC/TS 50136-4:2004, IDT)

ДСТУ ISO 7240-1:2007 Системи пожежної сигналізації та оповіщення. Частина 1. Загальні положення, терміни та визначення понять (ISO 7240-1:2005, IDT)

ДСТУ ISO 8421-3:2007 Протипожежний захист. Словник термінів. Частина 3. Пожежна сигналізація та оповіщення (ISO 8421-3:1989, IDT)

(Змінено, Зміна № 1)

ГОСТ 15150-69 Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнения для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды (Машини, прилади та інші технічні вироби. Виконання для різних кліматичних районів. Категорії, умови експлуатації, зберігання і транспортування в частині впливу кліматичних факторів зовнішнього середовища)

ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ Пожарная безопасность. Общие требования (ССБП. Пожежна безпека. Загальні вимоги)

ГОСТ 12.4.009-83* ССБТ Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание (ССБП. Пожежна техніка для захисту об’єктів. Основні види. Розміщення та обслуговування)

ГОСТ 12.4.026-76* ССБТ Цвета сигнальные и знаки безопасности (ССБП. Кольори сигнальні і знаки безпеки)

ГОСТ 27331-87

(Вилучено, Зміна № 1)

ПУЭ Правила устройства электроустановок (Правила улаштування (будови) електроустановок)

НАПБ Б.01.017-2015 Правила з пожежного спостерігання

(Долучено, Зміна № 1)

НАПБ В.01.059-2009/980 Правила пожежної безпеки для культових споруд

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ Б В.1.1-36:2016 Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ-Н Б В.2.5-84:2016 Стаціонарні системи пожежогасіння. Автономні системи газового пожежогасіння на основі виробів з термоактивовуваною мікрокапсульованою вогнегасною речовиною. Настанова з проектування, монтування та підтримання експлуатаційної придатності

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ 3789:2015 Пожежна безпека. Піноутворювачі загального призначення для гасіння пожеж. Загальні технічні вимоги і методи випробування

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ 7051:2009 Протипожежна техніка. Системи порошкового пожежогасіння стаціонарні. Частина 1. Складові елементи. Загальні вимоги (EN 12416-1:2001+А2:2007, MOD)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ 3958:2015 Пожежна безпека. Газові вогнегасні речовини. Номенклатура показників якості. Загальні технічні вимоги і методи випробування (Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ 8615:2016 Пожежна безпека. Піноутворювачі для гасіння пожеж. Настанови щодо повод-ження з вогнегасними речовинами, використовуваними у стаціонарних системах пінного пожежо-гасіння

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 2:2014 Класифікація пожеж (EN 2:1992; EN 2:1992/A1:2004, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 13565-1:2015 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пінного пожежогасіння. Частина 1. Вимоги до компонентів та методи їх випробування (EN 13565-1:2003+А1:2007, IDT)

(Долучено, Зміна № 1) ДСТУ Б EN 13565-2:2013 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пінного пожежогасіння. Частина 2. Проектування, монтування та технічне обслуговування (EN 13565-2:2009, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ CEN/TS 14972:2016 (CEN/TS 14972:2011, IDT) Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пожежогасіння тонкорозпиленою водою. Проектування та монтування

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 1568-1:2014 Вогнегасні речовини. Піноутворювачі. Частина 1. Вимоги до піноутворювачів, призначених для гасіння водонерозчинних горючих рідин піною середньої кратності, що подається на поверхню (EN 1568-1:2008, EN 1568-1:2008/AC:2010: IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 1568-2:2014 Вогнегасні речовини. Піноутворювачі. Частина 2. Вимоги до піноутворювачів, призначених для гасіння водонерозчинних горючих рідин піною високої кратності, що подається на поверхню (EN 1568-2:2008, EN 1568-2:2008/AC:2010, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 1568-3:2014 Вогнегасні речовини. Піноутворювачі. Частина 3. Вимоги до піноутворювачів, призначених для гасіння водонерозчинних горючих рідин піною низької кратності, що подається на поверхню (EN 1568-3:2008, EN 1568-3:2008/AC:2010: IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 1568-4:2014 Вогнегасні речовини. Піноутворювачі. Частина 4. Вимоги до піноутворювачів, призначених для гасіння водорозчинних горючих рідин піною низької кратності, що пода-ється на поверхню (EN 1568-4:2008, EN 1568-4:2008/AC:2010, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ CEN/TR 15276-1:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи аерозольного поже-жогасіння. Частина 1. Вимоги до компонентів та методи їх випробувань (CEN/TR 15276- 1:2009, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ CEN/TR 15276-2:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи аерозольного пожежогасіння. Частина 2. Проектування, монтування та технічне обслуговування (CEN/TR 15276- 2:2009, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 12094-1:2015 (EN 12094-1:2003, IDT) Протипожежна техніка. Стаціонарні системи газового пожежогасіння. Компоненти систем газового пожежогасіння. Частина 1. Вимоги до електричних пристроїв автоматичного управління і затримки та методи їх випробування

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 12845:2016 (EN 12845:2015, IDT) Стаціонарні системи пожежогасіння. Автоматичні спринклерні системи. Проектування, монтування та технічне обслуговування

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 15004-1:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 1. Проектування, монтування та технічне обслуговування (EN 15004-1:2008, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 15004-2:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 2. Вогнегасна речовина FK-5-1-12 (EN 15004-1:2008, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 15004-4:2015 (EN 15004-4:2008, IDT) Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 4. Вогнегасна речовина HFC 125

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 15004-5:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 5. Вогнегасна речовина HFC 227ea (EN 15004-5:2008, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 15004-7:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 7. Вогнегасна речовина IG-01 (EN 15004-7:2008, IDT)

(Долучено, Зміна № 1) ДСТУ EN 15004-8:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 8. Вогнегасна речовина IG-100 (EN 15004-8:2008, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 15004-9:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння.

Частина 9. Вогнегасна речовина IG-55 (EN 15004-9:2008, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 15004-10:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння.

Частина 10. Вогнегасна речовина IG-541 (EN 15004-10:2008, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 12094-9:2015 Протипожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Компоненти систем газового пожежогасіння. Частина 9. Вимоги до спеціальних пожежних сповіщувачів та методи їх випробування (EN 12094-9:2003, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 12094-12:2014 Протипожежна техніка. Стаціонарні системи газового пожежогасіння. Компоненти систем газового пожежогасіння. Частина 12. Вимоги до пневматичних сигнальних пристроїв та методи їх випробовувань (EN 12094-12:2003, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ CEN/TS 14972:2016 (CEN/TS 14972:2011, IDT). Стаціонарні системи пожежогасіння.

Системи пожежогасіння тонкорозпиленою водою. Проектування та монтування

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 62305-1:2012 Захист від блискавки. Частина 1. Загальні принципи (EN 62305-1:2011, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ ІЕС 62305-2:2012 Захист від блискавки. Частина 2. Керування ризиками (ІЕС 62305- 2:2010, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 62305-3:2012 Захист від блискавки. Частина 3. Фізичні руйнування споруд та небезпека для життя людей (EN 62305-3:2011, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 62305-4:2012 Захист від блискавки. Частина 4. Електричні та електронні системи, розташовані в будинках і спорудах (EN 62305-4:2011, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ CEN/TR 12101-4:2016 (CEN/TR 12101-4:2009, IDT) Системи протидимного захисту.

Частина 4. Побудова систем димо-та тепловидалення

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ CEN/TR 12101-5:2016 (CEN/TR 12101-5:2005, IDT) Системи протидимного захисту. Частина 5. Настанови на базі функціональних рекомендацій та методи розрахування систем димота тепловидалення

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 12101-6:2016 (EN 12101-6:2005, IDT; EN 12101-6:2005/АС:2006, IDT) Системи проти- димного захисту. Частина 6. Технічні вимоги до систем зі створення різниці тисків

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 12101-7:2014 Системи протидимного захисту. Частина 7. Повітроводи систем димо-видалення (EN 12101-7:2011, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 12101-8:2014 Системи протидимного захисту. Частина 8. Димові клапани (EN 12101-8:2011, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 54-1:2014 Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 1. Вступ (EN 54-1:2011, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 54-13:2014 Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 13. Оцінювання сумісності компонентів системи (EN 54-13:2005, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 54-24:2012 Системи пожежної сигналізації. Частина 24. Компоненти систем мовленнєвого оповіщення. Гучномовці (EN 54-24:2008, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ EN 50136-1-1:2014 Системи тривожної сигналізації. Системи передавання тривожних сповіщень та устатковання. Частина 1. Загальні вимоги до систем передавання тривожних сповіщень (EN 50136-1:2012, IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

У цих будівельних нормах використано терміни, встановлені у ДСТУ 2272, ДСТУ 2273, ДСТУ 3855, ДСТУ ISO 7240-1, ДСТУ ISO 8421.

Нижче подано перелік термінів, використаних у цих будівельних нормах, та визначення позначених ними понять.

(Розділ 3 змінено, Зміна № 1)

3.1автоматична система пожежогасіння (АСПГ)

Система пожежогасіння, яка виконує функції виявлення ознак горіння, оповіщення про пожежу та подавання вогнегасної речовини без втручання людини (ДСТУ 2273)

3.2автономна система пожежогасіння (СПГА)

Система пожежогасіння, яка без втручання людини та незалежно від зовнішніх джерел живлення і систем управління виконує функції виявлення ознак горіння та подавання вогнегасної речовини

(Пункт 3.2 змінено, Зміна № 1)

3.3прилад приймально-контрольний пожежний (ППКП)

Складова частина системи пожежної сигналізації, призначена для електричного живлення компонентів системи, приймання та оброблення інформації від пожежних сповіщувачів, формування і передавання на інші виконавчі пристрої сигналів про виявлення ознак горіння

Примітка. ППКП може також виконувати функції пожежного пристрою керування.

3.4автономний пожежний сповіщувач

Пожежний сповіщувач, який виконує функції виявлення пожежі та видачу звукового сигналу за місцем встановлення, але не зв’язаний контрольними лініями з ППКП об’єкта. Автономний пожежний сповіщувач має в своїй конструкції джерело електроживлення або під’єднаний до зовнішнього джерела електроживлення

3.5двоточковий пожежний сповіщувач

Пожежний сповіщувач, що містить у своїй конструкції два чутливих елемента, розташованих на одній вертикальній осі та конструктивно скріплених між собою так, що при встановленні їх у базу один із них буде знаходитись над базою, а другий, на якому розташовані індикатори стану обох чутливих елементів, – під базою

3.6єдина база даних об’єктів спостерігання та ЦПТС пультових організацій (ЄБД)

Програмно-апаратний продукт, за допомогою якого здійснюється реєстрація і зберігання інформації про центри прийняття тривожних сповіщень та об’єкти спостерігання

3.7механізм відкриття

Механічне обладнання, яке внаслідок своєї роботи і дії на рухому частину пристрою для димота тепловидалення СПДЗ приводить пристрій для димо-та тепловидалення СПДЗ у функціональне положення

3.8монтувальна організація

Суб’єкт господарювання, який виконує роботи з монтування систем протипожежного захисту

3.9об’єкт спостерігання

Об’єкт, на якому здійснюється спостерігання за системами пожежного захисту

3.10обслуговувальна організація

Суб’єкт господарювання, який здійснює технічне обслуговування СПЗ об’єктів

3.11проектна організація

Суб’єкт господарювання, який виконує роботи з проектування СПЗ

3.12пультова організація

Суб’єкт господарювання, який здійснює спостерігання за СПЗ об’єктів шляхом організації ЦПТС

3.13сигнал про несправність

Сигнал, який вказує на те, що в СПЗ виявлено несправність

3.14сигнал пожежної тривоги

Ініційована автоматичним пристроєм (ППКП) тривога про пожежу, що подається у звуковому і візуальному вигляді

3.15система протипожежного захисту (СПЗ)

Комплекс технічних засобів, що змонтований на об’єкті, призначений для виявлення, локалізування та ліквідування пожеж без втручання людини, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі

3.16система протидимного захисту (СПДЗ)

Комплекс технічних засобів і пристроїв (димо-та тепловидалення, припливу/підпору повітря, управління та запуску), призначених для створення бездимного прошарку нижче стабільного шару диму, шляхом видалення диму (димових газів, летких продуктів згорання, нагрітого повітря) з приміщення (будинку, споруди) та шляхів евакуювання у разі пожежі

3.17система передавання тривожних сповіщень (СПТС)

Устаткування і мережа, які використовують для передавання інформації про стан однієї та більше СПЗ одного чи більше центрів приймання тривожних сповіщень

3.18спостерігання за СПЗ

Сукупність організаційних та технічних заходів, призначених для забезпечення віддаленого цілодобового нагляду за станом СПЗ об’єктів, що здійснюється шляхом приймання, обробляння і передавання тривожних сповіщень від СПЗ об’єктів та реагування на них у відповідності з вимогами НАПБ Б.01.017 та цих будівельних норм

3.19тривожні сповіщення

Сигнали, які містять інформацію про небезпеку пожежі чи несправність від однієї чи більше підключених систем протипожежного захисту

3.20точка доступу

Електронна адреса (IP) устаткування індикації ЦПТС ЦО-ПТБ, яка забезпечує приймання сигналів пожежної тривоги від ЦПТС ПО

3.21пульт пожежного спостерігання

Устаткування, розміщене в ЦПТС, яке оповіщує про стан тривоги СПЗ відповідно до видів тривожних сповіщень, що надійшли

3.22центр приймання тривожних сповіщень (ЦПТС ЦО-ПТБ)

Визначена ЦО-ПТБ установа (підприємство), що належить до сфери його управління, яка забезпечує приймання та обробляння сигналів пожежної тривоги від ЦПТС ЦО, вживає подальших заходів щодо оперативного реагування на них та здійснює ведення ЄБД.

3.23оперативно-координаційний центр (ОКЦ)

Підрозділ ЦО-ПТБ, що приймає та обробляє повідомлення про надзвичайні ситуації (у тому числі сповіщення про пожежу) і вживає подальших заходів щодо оперативного реагування на них

3.24центр приймання тривожних сповіщень пультової організації (ЦПТС ПО)

Віддалений центр з постійним персоналом, до якого надходить інформація про стан одного або декількох об’єктів спостерігання

3.25автоматизований режим

Режим передачі сигналів пожежної тривоги від ЦПТС ПО до ЦПТС ЦО-ПТБ після підтвердження у регламентований проміжок часу диспетчером (оператором) пультової організації інформації про виникнення пожежі

3.26пусковий балон

Балон зі стисненим газом для формування командного імпульсу на запуск системи пожежогасіння

3.27адресна система пожежної сигналізації

Система пожежної сигналізації, в якій сигнали від автоматичних пожежних сповіщувачів, ручних пожежних сповіщувачів та інших пристроїв ідентифікуються на приладі приймально-контрольному пожежному (окремо) індивідуально (за індивідуальними адресами) (або за прописаними налагоджувальником адресами)

(Пункт 3.27 змінено, Зміна № 1)

3.28автоматичний пуск

Запуск обладнання без втручання людини з ініціюванням автоматичними пожежними сповіщувачами та/або технологічними датчиками

(Пункт 3.28 долучено, Зміна № 1)

3.29дистанційний пуск

Запуск (ввімкнення) обладнання від ручного пристрою, встановленого за межами приміщення, де розміщене це обладнання

(Пункт 3.29 долучено, Зміна № 1)

3.30місцевий пуск

Запуск (ввімкнення) обладнання від ручного пристрою, встановленого на обладнанні або в безпосередній близькості, в межах приміщення, де розміщене це обладнання

(Пункт 3.30 долучено, Зміна № 1)

3.31пожежний пост

Спеціальне приміщення об’єкта з цілодобовим перебуванням чергового персоналу, де зосереджені пускові пристрої протипожежних систем, первинні засоби пожежогасіння

(Пункт 3.31 долучено, Зміна № 1)

3.32система керування евакуюванням

Сукупність технічних засобів та організаційних заходів, призначених для оповіщування про виникнення пожежі та подавання сигналів керування евакуюванням

(Пункт 3.32 долучено, Зміна № 1)

4 ПОЗНАКИ ТА СКОРОЧЕННЯ

Познаки одиниць фізичних величин у цих будівельних нормах – згідно з ДСТУ 3651.0 та ДСТУ 3651.1.

У цих будівельних нормах використані такі скорочення:

АСПГ-автоматична система пожежогасіння

АСМУ-автоматизована система моніторингу та управління

АРМ-автоматизоване робоче місце

СПЗ-система протипожежного захисту

СПС-система пожежної сигналізації

СПДЗ-система протидимного захисту

СПГА-автономна система пожежогасіння

СЦПС-система централізованого пожежного спостерігання

ЄБД-єдина база даних об’єктів спостерігання

СПТС-система передавання тривожних сповіщень

СО-система оповіщення людей про пожежу та уравління евакуюванням

ЦО ПТБ-Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки

ЦПТС ЦО ПТБ-центр приймання тривожних сповіщень ЦО ПТБ

ЦПТС ПО-центр приймання тривожних сповіщень пультової організації

ЦПУ СПЗ-центральний пункт управління системами протипожежного захисту

ОКЦ-оперативно-координаційний центр – підрозділ ЦО ПТБ

ППКП-прилад приймально-контрольний пожежний

LH-низька пожежна небезпека згідно з ДСТУ Б EN 12845

OH-середня пожежна небезпека згідно з ДСТУ Б EN 12845

HHP-виробничі приміщення з високою пожежною небезпекою згідно з ДСТУ Б EN 12845

HHS-складські приміщення з високою пожежною небезпекою згідно з ДСТУ Б EN 12845

(Розділ 4 змінено, Зміна № 1)

5 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

5.1Необхідність обладнання об’єктів СПЗ за призначенням визначають відповідно до додатків А і Б.

(Пункт 5.1 змінено, Зміна № 1)

5.2У разі неможливості на діючих об’єктах здійснити підтримання експлуатаційної придатності (забезпечити працездатність) СПЗ в проектних межах, що були чинні на той час, технічне переоснащення СПЗ виконуються відповідно до цих норм.

(Пункт 5.2 змінено, Зміна № 1)

5.3СПЗ проектують відповідно до цих норм. При цьому вимоги до СПЗ, наведені в інших чинних будівельних нормах, у тому числі галузевих (відомчих) нормах, повинні бути не нижче рівня вимог цих норм.

(Пункт 5.3 змінено, Зміна № 1)

5.4

(Пункт 5.4 вилучено, Зміна № 1)

5.5Не підлягають обладнанню системами пожежної сигналізації окремо розташовані одноповерхові наземні об’єкти громадського призначення, площа яких незалежно від їх ступеня вогнестійкості не перевищує 100 м2.

(Пункт 5.5 змінено, Зміна № 1)

5.6Побудова системи протипожежного захисту, її технічні характеристики (наприклад, вид вогнегасної речовини, спосіб гасіння, тип і кількість пожежних сповіщувачів) визначаються при проектуванні в залежності від функціонального призначення, конструктивних та об’ємнопланувальних рішень будинку (споруди).

(Пункт 5.6 змінено, Зміна № 1)

5.7Системи протипожежного захисту повинні працювати цілодобово, крім випадків, обумовлених чинними нормативними документами.

5.8Тривожні сповіщення від приладів приймально-контрольних пожежних систем протипожежного захисту будинків та споруд виводяться на пульти пожежного спостерігання з урахуванням вимог 5.6 та таблиці А.1 додатка А цих будівельних норм.

5.9Управління системами протипожежного захисту слід передбачати з приміщення пожежного поста (диспетчерської або іншого спеціального приміщення з цілодобовим перебуванням чергового персоналу, далі – пожежний пост). Це приміщення повинно розміщуватись на першому або цокольному поверхах будинків площею, що забезпечує розміщення техобладнання, пристроїв управління та чергового персоналу, а для об’єктів, які підлягають обладнанню системами оповіщення типів 4 (СО4) або 5 (СО5), площа цього приміщення повинна бути не менше 15 м2. Допускається розміщення пожежного поста на другому поверсі, при цьому вихід з такого приміщення повинен бути назовні, на сходову клітку, у вестибюль або коридор, що мають вихід назовні.

У цьому приміщенні повинні бути:

1) температура повітря в межах від 18 °С до 25 °С;

2) відносна вологість не більше 80 %;

3) природне, штучне робоче і аварійне освітлення безпеки. При робочому освітленні повинна забезпечуватися освітленість приміщення не менше 150 лк для люмінесцентних ламп і не менше 100 лк для ламп розжарювання; при аварійному – не менше 10 % від норм робочого освітлення;

4) автоматичне вмикання аварійного освітлення.

За відсутності резервування по змінному струму живлення мережі аварійного освітлення повинно передбачатися від акумуляторних батарей;

5) телефонний зв’язок із пожежною охороною об’єкта або пожежною охороною населеного пункту.

(Пункт 5.9 змінено, Зміна № 1)

5.10За ступенем забезпечення надійності електропостачання електроприймачі систем протипожежного захисту належить відносити до І категорії згідно з ПУЕ, крім випадків, обумовлених НД.

5.11

(Пункт 5.11 вилучено, Зміна № 1)

5.12Пуск систем протидимного захисту, як правило, здійснюється від димових пожежних сповіщувачів.

5.13У разі розміщення обладнання СПЗ за підвісною стелею, де немає можливості доступу до пожежних сповіщувачів або зрошувачів, необхідно передбачати технологічні отвори (люки) для їх обслуговування.

5.14Оснащення приміщень для розміщення шаф з електричним та електронним обладнанням автоматичними системами пожежогасіння допускається замість них використовувати автономні системи пожежогасіння.

(Пункт 5.14 змінено, Зміна № 1)

5.15Кабелі СПЗ необхідно прокладати у місцях, захищених відповідним чином, при цьому кабелі повинні мати достатню механічну міцність або бути забезпечені додатковим захистом від механічних ушкоджень, (наприклад: кабельні лотки, короби, шахти тощо).

5.16Кабелі, що повинні функціонувати понад одну хвилину в умовах вогневого впливу за стандартним температурним режимом (далі – СТР) відповідно до ДСТУ Б В.1.1-4, повинні зберігати працездатність під дією СТР протягом нормованого часу (зокрема, захищені від дії СТР будівельними конструкціями, будівельними матеріалами з нормованими показниками вогнестійкості).

(Пункт 5.16 змінено, Зміна № 1)

5.16.1Кабелі, які необхідні для роботи системи оповіщення про пожежу та покажчиків напрямку евакуювання людей 1-го (СО1), 2-го (СО2) типів за межами зони, що ними обслуговується, повинні зберігати цілісність кіл під дією СТР не менше ніж 15 хв або бути захищені згідно з 5.16, за винятком випадків, наведених у 9.6.9, а СО3, СО4 та СО5 за межами зони, що ними обслуговуються, повинні зберігати цілісність кіл під дією СТР не менше ніж 30 хв або бути захищені згідно з 5.16, за винятком випадків, наведених у 9.6.9.

Допускається не забезпечувати вогнестійкість для відгалужень від кабельних ліній систем оповіщення та покажчиків напрямку евакуювання в межах одного приміщення.

(Пункт 5.16.1 змінено, Зміна № 1)

5.16.2Кабелі живлення системи пожежної сигналізації та управління іншими протипожежними та інженерними системами згідно 6.1 повинні зберігати цілісність кіл під дією СТР не менше 30 хв або бути захищені згідно з 5.16.

Примітка. Ця вимога стосується електричних кабелів елетроживлення, які прокладені від вводу електроживлення об’єкта до розподільних електричних пристроїв систем протипожежного захисту.

5.16.3Кабелі живлення, що забезпечують функціонування системи пожежогасіння, або прокладені транзитом через приміщення з питомою пожежною навантагою більше 25 МДж/м2, повинні зберігати цілісність кіл під дією СТР не менше 30 хв або бути захищені згідно з 5.16, а для спринклерних та дренчерних систем пожежогасіння – не менше 60 хв.

(Пункт 5.16.3 змінено, Зміна № 1)

5.16.4Кабелі живлення, управління, що забезпечують функціонування пожежних ліфтів, повинні зберігати цілісність кіл під дією СТР не менше 90 хв або бути захищені згідно з 5.16.

5.16.5Кабелі живлення, що забезпечують функціонування системи димо-та тепловидалення, повинні зберігати цілісність кіл під дією СТР не менше 30 хв або бути захищені згідно з 5.16.

Примітка. Ця вимога стосується електричних кабелів електроживлення, які прокладені від вводу електроживлення об’єкта до розподільчих електричних пристроїв систем протипожежного захисту.

(Пункт 5.16.5 змінено, Зміна № 1)

6 СКЛАД СИСТЕМ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ

6.1СПЗ поділяють на:

а) системи пожежної сигналізації;

б) автоматичні системи пожежогасіння;

в) автономні системи пожежогасіння;

г) системи керування евакуюванням (в частині системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання);

д) системи протидимного захисту;

е) системи централізованого пожежного спостерігання;

ж) системи диспетчеризації СПЗ;

и) системи флегматизації.

Інженерні системи та технологічне обладнання, які не входять до складу СПЗ, але з СПЗ функціонально пов’язані:

к)блискавкозах ист;

л) пожежні ліфти;

м) пожежні кран-комплекти.

к) протипожежні двері, клапани, ворота та завіси (екрани) тощо.

(Пункт 6.1 змінено, Зміна № 1)

7 СИСТЕМИ ПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ

7.1 Галузь застосування

Системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів (наприклад: евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, запуск протидимних систем пожежогасіння, здійснення управління протипожежними клапанами, дверима, воротами та завісами (екранами), відключенням або блокуванням (розблокуванням) інших інженерних систем та устатковання при сигналі "пожежа" тощо).

7.2 Загальні вимоги

7.2.1Системи пожежної сигналізації повинні:

а) виявляти ознаки пожежі на ранній стадії;

б) передавати тривожні сповіщення до пристроїв передавання пожежної тривоги та попередження про несправність;

в) формувати сигнали управління для систем протипожежного захисту та іншого інженерного обладнання, що задіяне при пожежі;

г) сигналізувати про виявлену несправність, яка може негативно впливати на нормальну роботу СПС.

7.2.2При побудові, проектуванні, монтуванні, перевірці відповідності і технічному обслуговуванні систем пожежної сигналізації необхідно керуватися вимогами ДСТУ-Н CEN/TS 54-

14 та цих будівельних норм.

7.2.3Системи пожежної сигналізації не повинні:

а) підпадати під несприятливий вплив інших систем незалежно від того, з’єднані вони з ними чи ні;

б) виходити з ладу (частково або повністю) через вплив на них вогню або явища, для виявлення якого вони призначені, до того, як вогонь чи це явище було виявлено.

в) реагувати на інші явища, не пов’язані з виявленням пожежі.

7.2.4Компоненти систем пожежної сигналізації повинні відповідати вимогам серії стандартів ДСТУ EN 54-1 – ДСТУ EN 54-5, ДСТУ EN 54-7, ДСТУ EN 54-10 – ДСТУ EN 54-14, ДСТУ EN 54-16 – ДСТУ EN 54-18, ДСТУ EN 54-20, ДСТУ EN 54-21, ДСТУ EN 54-24.

7.2.5Під час проектування СПС з компонентів різних виробників необхідно враховувати сумісність роботи всіх компонентів, як визначається в ДСТУ pr EN 54-13.

7.2.6При виборі пожежних сповіщувачів необхідно керуватися вимогами ДСТУ-Н CEN/TS 54-14 та цих будівельних норм:

а) вибирати тип димового сповіщувача рекомендується згідно з ДСТУ EN 54-7 та ДСТУ EN 54-12 з урахуванням чутливості до різних типів димів;

б) пожежні сповіщувачі полум’я слід використовувати згідно з ДСТУ EN 54-10, якщо в зоні контролювання при пожежі на початковій стадії можливе виникнення відкритого полум’я або перегрітої поверхні (як правило, більше 600 °С). Сповіщувачі полум’я можуть застосовуватися у контрольованих зонах перегрітих, але не випромінюючих світла предметів, наприклад, у камерах сушіння;

в) теплові пожежні сповіщувачі слід використовувати згідно з ДСТУ EN 54-5, якщо в зоні контролювання в разі виникнення пожежі на її початковій стадії передбачається тепловиділення, а застосування інших типів сповіщувачів недоцільно через наявність факторів, що призводять до їх хибних спрацювань;

г) при застосуванні теплових пожежних сповіщувачів необхідно їх вибирати, враховуючи класи сповіщувачів зі значеннями їх нормальної температури використання, максимальної температури використання; мінімальної та максимальної статичної температури спрацювань згідно з вимогами ДСТУ EN 54-5;

д) якщо в контрольованій зоні невідома домінуюча ознака виявлення пожежі на початковій стадії, то в цьому разі рекомендується застосовувати комбінацію пожежних сповіщувачів, які реагують на різні ознаки пожежі або комбіновані пожежні сповіщувачі;

е) димові пожежні сповіщувачі, які мають у своїй конструкції звуковий оповіщувач, допускається застосовувати в разі, коли на початковій стадії виникнення пожежі є дим і контрольовані приміщення використовуються для короткострокового проживання (перебування) людей (готелі, лікарні, гуртожитки тощо).

Наявність таких пожежних сповіщувачів не виключає обладнання цих об’єктів мовленнєвою системою оповіщення про пожежу згідно з вимогами розділу 9.

7.2.7Пожежні сповіщувачі повинні використовуватися згідно з вимогами експлуатаційних документів та з урахуванням середовища контрольованих приміщень.

7.2.8Допускається встановлювати в одному приміщенні один пожежний сповіщувач за умови виконання 7.2.7.

7.2.9У разі ширини контрольованого приміщення до 3 м (з висотою до 7,5 м) відстань між димовим пожежними сповіщувачами дозволяється збільшувати до 15 м, при цьому відстань від першого і останнього сповіщувача до стіни не повинна бути більше 7,5 м.

При розміщенні пожежних сповіщувачів під фальшпідлогою, за підвісною стелею та в інших просторах заввишки менше 1,70 м відстань між сповіщувачами допускається збільшувати в 1,5 раза від нормативної.

7.2.10Аспіраційні димові пожежні сповіщувачі дуже високої та підвищеної чутливості рекомендується застосовувати для контролю великої відкритої поверхні та приміщень з висотою більше ніж 8 м – атріуми, виробничі цехи, складські приміщення, торговельні зали, пасажирські термінали, спортивні зали і стадіони, цирки, зали музеїв, картинних галерей тощо, а також для контролю приміщень з великою концентрацією електронно-комп’ютерної техніки (серверні, АТС, центри обробки даних, тощо).

7.2.11При проектуванні контролю приміщень пожежними сповіщувачами їх рекомендується розташовувати за схемами трикутного (рисунок 7.1) або квадратного розміщення (рисунок 7.2)

Рисунок 7.1 – Схема трикутного розміщення сповіщувачів а – відстань між сповіщувачами; б – відстань від стіни до сповіщувача

Рисунок 7.2 – Схема квадратного розміщення сповіщувачів

Максимальна відстань між тепловими пожежними сповіщувачами, сповіщувачами і стіною визначається за таблицею 7.1, але не повинна перевищувати значень, вказаних у технічній документації на сповіщувачі.

Примітка 1. Відстані а і б-за рисунками 7.1 та 7.2.

Примітка 2. Згідно з ДСТУ-Н CEN/TS 54-14.

(Таблицю 7.1 змінено, Зміна № 1)

Максимальна відстань між димовими пожежними сповіщувачами, сповіщувачем і стіною визначається за таблицею 7.2, але не повинна перевищувати значень, вказаних у технічній документації на сповіщувачі.

Примітка 1. Відстані а і б-за рисунками 7.1 та 7.2.

Примітка 2. Згідно з ДСТУ-Н CEN/TS 54-14.

(Таблицю 7.2 змінено, Зміна № 1)

7.2.12Необхідно додатково встановлювати точкові пожежні сповіщувачі під технологічними площадками, платформами, коробами, що мають суцільну конструкцію в залежності від значень довжини l, ширини b та площі F, які одночасно перевищують вказані в таблиці 7.3 значення з урахуванням висоти розміщення пожежних сповіщувачів h.

Рисунок 7.3 – Параметри площадок

7.2.13При розміщенні пожежних сповіщувачів під фальшпідлогою, за підвісною стелею чи в інших недоступних для огляду місцях повинна бути передбачена можливість визначення місця знаходження пожежного сповіщувача за допомогою виносного пристрою світлової індикації. При цьому конструкція фальшпідлоги або підвісної стелі повинна забезпечувати доступ до пожежних сповіщувачів для їх технічного обслуговування.

Примітка. Для захисту приміщень з наявністю підвісних стель висотою до 0,9 м включно можуть бути застосовані двоточкові пожежні сповіщувачі.

7.2.14Точкові пожежні сповіщувачі слід встановлювати під покриттям (перекриттям).

У місцях, де є загроза механічного ушкодження пожежного сповіщувача, повинна бути передбачена захисна конструкція, яка не порушує його працездатності та ефективності виявлення пожежі.

Пожежні сповіщувачі та шлейфи СПС, які змонтовані на висоті менше ніж 2,2 м від підлоги, обов’язково захищаються від механічних ушкоджень.

7.2.15Аспіраційні димові пожежні сповіщувачі слід встановлювати з максимальною висотою повітрозабірних труб в залежності від класу чутливості:  клас С (звичайна) – до 8 м включно;  клас В (підвищена) – до 15 м включно;  клас А (дуже висока) – не обмежується (з урахуванням технічних характеристик).

Якщо аспіраційні димові пожежні сповіщувачі призначено для захисту приміщення по всій площі, а не для локального захисту обладнання, то всі точки відбору проб повинні мати радіус дії, який не перевищує 7,5 м. При цьому загальна площа, яка контролюється одним аспіраційним димовим пожежним сповіщувачем, не повинна перевищувати більше ніж одну димову зону за 1600 м2.

Аспіраційні димові пожежні сповіщувачі повинні відповідати вимогам ДСТУ EN 54-20. При проектуванні та виборі аспіраційних димових пожежних сповіщувачів необхідно застосовувати вимоги, що викладені в розділі 5, 7 ДСТУ EN 54-20. Вибір максимальної довжини труб та чутливості аспіраційних димових пожежних сповіщувачів повинен проводитись:  для попередньо розрахованих трубопроводів простих конфігурацій згідно з інструкціями виробника  для повністю розрахованих трубопроводів складних конфігурацій згідно з інструкціями виробника, а в разі їх відсутності можливе використання спеціалізованих комп’ютерних програм, розроблених виробником.

Дані з детальними розрахунками у вигляді спеціальних робочих таблиць або комп’ютерних роздруківок (за необхідності) можуть бути додані до проекту.

(Пункт 7.2.15 змінено, Зміна № 1)

7.2.16Передавач та приймач променевого димового сповіщувача повинні встановлюватись на стінах, перегородках, колонах та інших конструкціях, які гарантують їх нерухоме кріплення.

(Пункт 7.2.16 змінено, Зміна № 1)

7.2.17Передавач та приймач променевого димового сповіщувача слід розміщувати так, щоб у зоні виявлення пожежі сповіщувачем не знаходилися сторонні об’єкти.

Оптична вісь променевого димового сповіщувача не повинна знаходитись ближче ніж 0,5 м до стін, перегородок, конструкцій обладнання або інших матеріалів.

Максимальна відстань між передавачем та приймачем променевого димового сповіщувача повинна бути не більше ніж 100 м.

7.2.18Максимальна відстань між паралельними оптичними осями лінійних пожежних сповіщувачів, оптичною віссю і стіною визначається за таблицею 7.4, але не повинна перевищувати значень, вказаних в технічній документації на ці сповіщувачі.

У приміщеннях заввишки більше 11 м променеві сповіщувачі встановлюються в два яруси. Розміщення ярусів визначається за таблицею 7.4, при цьому перший ярус слід передбачати на відстані від 1,5 м до 2 м від верхнього рівня пожежного навантаження, але не менше ніж 4 м від рівня підлоги, встановлення додаткового ярусу сповіщувачів слід передбачати на відмітці не більше ніж 0,8 м від рівня перекриття.

(Таблицю 7.4 змінено, Зміна № 1)

7.2.19Максимальна відстань між лінійними тепловими пожежними сповіщувачами, сповіщувачами і стіною визначається за таблицею 7.5, але не повинна перевищувати значень, указаних у технічній документації на ці сповіщувачі.

Примітка. Згідно з ДСТУ-Н CEN/TS 54-14.

(Таблицю 7.5 змінено, Зміна № 1)

7.2.20Резерв ємності приймально-контрольних приладів або кільцевих шлейфів пожежної сигналізації для систем з адресованими компонентами повинен бути не менше ніж 10 %.

7.2.21Зовні будинків ручні пожежні сповіщувачі слід встановлювати на відстані не більше 150 м один від одного та забезпечувати їх штучним освітленням та світловими покажчиками згідно з ДСТУ ISO 6309.

7.2.22Резервний запас пожежних сповіщувачів (димових, теплових, ручних тощо) повинен становити не менше 10 % від загальної кількості їх в СПС.

(Пункт 7.2.22 змінено, Зміна № 1)

7.2.23У будинках та спорудах не підлягають обладнанню СПС приміщення:

а) з мокрими процесами (душові, басейни, мийні, умивальні);

б) санвузли, крім санвузлів у будинках з атріумами у громадських висотних будинках, вокзалах всіх видів транспорту, театрах, критих спортивних спорудах, кінотеатрах та підземних спорудах;

в) припливних венткамер, що не обслуговують виробничі, складські приміщення категорій А, Б та В, насосних станцій водопостачання та бойлерних і теплових пунктів;

г) виробничих та складських приміщень категорії Д за пожежною небезпекою;

д) сходів та сходових кліток, крім сходів типу С2.

е) приміщення та площі, що вказані в А.5.3.8 ДСТУ CEN/TS 54-14.

(Пункт 7.2.23 змінено, Зміна № 1)

7.2.24ППКП встановлюють в передбаченому для цього приміщенні пожежного поста, що обладнують пожежними сповіщувачами. Допускається встановлення ППКП у приміщеннях без постійного чергування персоналу за умови передавання тривожних сповіщень на пульти пожежного спостерігання. У таких приміщеннях слід передбачити заходи, що запобігають доступу сторонніх осіб до ППКП.

У разі встановлення ППКП у приміщенні без постійного перебування чергового персоналу значення температури, вологості та освітленості такого приміщення повинно бути не нижче ніж вимоги, наведені в 5.9.

(Пункт 7.2.24 змінено, Зміна № 1)

7.2.25ППКП і апаратуру управління заборонено встановлювати у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах (згідно з НПАОП 40.01-1.32). Обладнання АСПГ та СПС, що розміщується у межах вибухонебезпечної зони, повинно мати допустимий рівень вибухозахисту і ступінь захисту оболонки електричних апаратів і приладів. Прокладання проводів і кабелів у таких зонах повинно відповідати вимогам НПАОП 40.01-1.32 відповідно до класу вибухонебезпечної зони.

7.2.26ППКП і устатковання управління встановлюють на будівельних конструкціях, виконаних з негорючих матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-19.

Допускається встановлення вказаного устатковання на конструкціях, виконаних із горючих матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-19, за умови захисту цих конструкцій металевим листом завтовшки не менше 1 мм або іншим листовим негорючим матеріалом завтовшки не менше 10 мм. При цьому листовий матеріал повинен виступати за контури встановленого на ньому обладнання не менше ніж на 100 мм.

7.2.27У випадках, коли використовуються системи оповіщення СО4 та СО5, система пожежної сигналізації повинна бути з адресними компонентами.

7.2.28Системи пожежної сигналізації повинні формувати імпульс на управління автоматичними системами пожежогасіння та оповіщення про пожежу типу СО4, СО5 у разі спрацьовування не менше двох пожежних сповіщувачів, які встановлюються в одному приміщенні. Розміщувати пожежні сповіщувачі необхідно так, щоб кожна точка контрольованої площі знаходилась у межах робочих радіусів двох пожежних сповіщувачів у відповідності з ДСТУ-Н CEN/TS 54-14.

Формування сигналів управління систем протидимного захисту, оповіщення про пожежу типів СО1 – СО3, хибне спрацювання якого не може привести до зниження рівня безпеки людей технологічним, електротехнічним та іншим обладнанням, яке блокується системами пожежної сигналізації, допускається здійснювати від спрацювання одного пожежного сповіщувача або техно-логічного датчика.

Примітка. Для зниження ймовірності хибного спрацювання доцільно уникати розміщення двох пожежних сповіщувачів в одній точці (один біля одного).

7.2.29Не допускається передбачати в проектах для контролювання одного об’єкта більш ніж одного ППКП системи пожежної сигналізації, окрім як при застосуванні ієрархічних систем згідно з ДСТУ-Н CEN/TS 54-14.

7.3

(Пункт 7.3 вилучено, Зміна № 1)

7.4

(Пункт 7.4 вилучено, Зміна № 1)

8 СИСТЕМИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

8.1 Загальні вимоги

8.1.1Системи пожежогасіння поділяються за конструктивним виконанням, характером впливу на осередок пожежі або способом гасіння, за способом пуску відповідно до ДСТУ 2273.

(Пункт 8.1.1 змінено, Зміна № 1)

8.1.2Вибирати АСПГ слід з урахуванням характерних небезпечних факторів можливої пожежі, а також впливу вогнегасної речовини на довкілля та людей.

8.1.3Системи пожежогасіння повинні забезпечувати:  спрацювання протягом часу, який має бути меншим за час початкової стадії розвитку пожежі;  розрахункову інтенсивність подачі та/або необхідну концентрацію вогнегасної речовини;  локалізацію пожежі протягом часу, необхідного для введення в дію оперативних сил і засобів, або її ліквідацію.

(Пункт 8.1.3 змінено, Зміна № 1)

8.1.4АСПГ повинні виконувати одночасно і функції системи пожежної сигналізації. Будинки та приміщення, що захищаються АСПГ, для яких сигнал запуску не формується СПС, повинні обладнуватися СПС для увімкнення СПДЗ і CO.

8.1.5Для гасіння пожеж при загорянні жиру в зонах з кухонним обладнанням (плити; сковороди; вертикальні, кутові, ланцюгові печі; шашличні печі з використанням газу, дров, кам’яного вугілля; фритюрниці; жарові шафи; "китайські котли" тощо; системи витяжної вентиляції), на підприємствах харчування при кількості посадочних місць 50 та більше необхідно використовувати модульні системи локального пожежогасіння, спеціалізовані для такого виду загорань. Місцевий ручний пуск таких систем необхідно розміщувати відповідно до 13.4.7.

8.1.6Якщо у приміщеннях, які не категоруються згідно з НАПБ Б.03.002 (торговельні, торговельно-виставкові комплекси тощо), розміщуються виробничі ділянки, що відносяться до категорій А, Б та В і не відокремлені протипожежними перешкодами, необхідно передбачати їх захист автоматичними системами пожежогасіння локального типу в межах ділянки (зони).

8.1.7АСПГ об’ємним способом повинні забезпечувати формування керуючого імпульсу:

а) на автоматичне відключення вентиляції та перекривання, за необхідності, прорізів у суміжні приміщення до початку подавання вогнегасної речовини у приміщення, яке захищається;

б) на зачинення дверей, що за умов експлуатування повинні бути постійно відчиненими;

в) на затримку подавання вогнегасної речовини в об’єм, який захищається, протягом часу, необхідного для евакуювання людей згідно з ГОСТ 12.1.004, але не менше 30 с на видачу попереджувальних сигналів про спрацювання системи відповідно до 8.1.8.

8.1.8При спрацюванні АСПГ об’ємним способом до подавання вогнегасної речовини у приміщення, яке захищається, повинен бути виданий сигнал у вигляді напису на світловому табло "ГАЗ (піна, порошок, аерозоль)! "ВИХОДЬ" та звуковий сигнал оповіщення. Біля входу до приміщення у цьому випадку повинен бути виданий світловий сигнал "ГАЗ (піна, порошок, аерозоль)! – "НЕ ЗАХОДИТИ!", а у приміщенні чергового персоналу – відповідний сигнал щодо подавання вогнегасної речовини.

АСПГ, окрім спринклерних, повинні оснащуватись ручним пуском:

а) дистанційним – від пристроїв, що розміщуються біля входу до приміщення, яке захищається, та з приміщення пожежного поста. При цьому пристрої дистанційного пуску систем повинні бути забезпечені захистом від випадкового приведення їх в дію або механічного пошкодження;

б) місцевим – від пристроїв, встановлених на вузлі управління та (або) на станції пожежогасіння.

8.1.9Автоматичний пуск АСПГ повинен відбуватися при спрацюванні двох пожежних сповіщувачів або двох технологічних датчиків (що включені за схемою логічного "І"), одного з двох сигналізаторів тиску або одного з двох електроконтактних манометрів (що включені за схемою логічного "АБО"). Управління технологічним, вентиляційним, електротехнічним та іншим обладнанням здійснюється згідно з 13.3.1 о) та 13.4.1 к).

8.1.10Двері приміщень, які обладнуються об’ємними АСПГ, повинні бути обладнані пристроями самозачинення. Час повного закриття клапанів системи примусової вентиляції (якщо така є у цьому приміщенні) не повинен перевищувати 30 с.

8.1.11Приміщення станції пожежогасіння повинні бути:

а) обладнані припливно-витяжною вентиляцією з нижнім забором повітря, що забезпечує стан повітряного середовища, вміст шкідливих речовин в якому не перевищує для них гранично-допустимих концентрацій;

б) оснащені принциповою схемою системи із зазначенням напрямків подачі вогнегасної речовини, найменувань (номерів) приміщень, куди веде кожен напрямок, а також з описом принципу дії системи;

в) відокремлені від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу і перекриттями 3-го типу;

г) обладнані аварійним освітленням безпеки, телефонним зв’язком або іншими засобами мовленнєвого зв’зку;

Приміщення станції пожежогасіння забороняється розташовувати безпосередньо над і під приміщеннями категорій А, Б, В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними системами пожежогасіння.

Вихід із приміщення станції належить передбачати назовні, у вестибюль або коридор за умови, що відстань від виходу із станції до сходової клітки, яка має вихід безпосередньо назовні, не перевищує 25 м, а в коридор немає виходу приміщень категорії А, Б, В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними системами пожежогасіння.

Двері у приміщення станції пожежогасіння повинні бути постійно замкненими.

Доступ у приміщення станції пожежогасіння повинен бути обмежений згідно з ДСТУ-Н СЕN/TS 54-14.

(Пункт 8.1.11 змінено, Зміна № 1)

8.1.12Для захисту окремих пожежонебезпечних ділянок, які згідно з будівельними нормами не підлягають обов’язковому оснащенню автоматичними системами пожежогасіння, можуть застосовуватись автономні системи пожежогасіння.

(Пункт 8.1.12 змінено, Зміна № 1)

8.1.13Проектування, монтування, експлуатування і технічне обслуговування автономних систем пожежогасіння локального застосування слід здійснювати відповідно до чинних нормативних документів та технічної документації підприємств-виготовлювачів цих систем.

Використання автономних систем локального застосування з термоактивуючою мікрокапсу-

1) льованою вогнегасною речовиною – відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-ХХ.

8.1.14У будинках та спорудах не підлягають обладнанню системами пожежогасіння приміщення

На розгляді згідно з 7.2.23.

(Пункт 8.1.14 змінено, Зміна № 1)

8.2Вимоги до автоматичних та автономних систем пожежогасіння за видами вогнегасної речовини.

8.2.1Системи водяного та пінного пожежогасіння

Проектування автоматичних спринклерних систем водяного пожежогасіння здійснюється відповідно до вимог ДСТУ Б EN 12845.

Вибір водоживильника автоматичних спринклерних систем водяного пожежогасіння необхідно здійснювати відповідно до таблиці 8.1

Примітка 1. Для ОН2 та ОН3 пневмобак не може використовуватись як одиночний водоживильник.

Примітка 2. Основна насосна установка повинна приводитись в дію джерелом, яке повністю незалежне від резервної насосної установки. У випадку невиходу на робочий режим основної насосної установки пуск резервної насосної установки повинен відбуватись автоматично.

Примітка 3. Для високостелажного зберігання допускається встановлення до 80 внутрішньостелажних спринклерів.

Примітка 4. У разі застосування комбінованих водоживильників слід дотримуватися вимог, наведених в 9.6 ДСТУ EN 12845.

Проектування автоматичних дренчерних систем водяного та пінного пожежогасіння здійснюється відповідно до ДСТУ Б CEN/TS 14816.

Проектування, монтування систем пінного пожежогасіння здійснюють згідно з ДСТУ Б EN 13565-2 і ДСТУ 8615. Компоненти систем пінного пожежогасіння мають відповідати вимогам ДСТУ EN 13565-1, а піноутворювачі – ДСТУ EN 1568-1, ДСТУ EN 1568-2, ДСТУ EN 1568-3, ДСТУ EN 1568-4 залежно від особливостей системи та об’єкта протипожежного захисту.

Проектування, монтування систем пожежогасіння тонкорозпиленою водою здійснюють згідно з ДСТУ CEN/TS 14972.

(Пункт 8.2.1 змінено, Зміна № 1)

8.2.2Системи порошкового пожежогасіння

Проектування систем порошкового пожежогасіння повинне здійснюватись відповідно до вимог ДСТУ 7052 і додатка Г цих будівельних норм.

8.2.3Системи аерозольного пожежогасіння

Проектування, монтування та системи аерозольного пожежогасіння з використанням твердопаливних генераторів відповідно до вимог ДСТУ CEN/TR 15276-2, генератори вогнегасного аерозолю, що використовуються в цих системах, мають відповідати вимогам ДСТУ CEN/TR 15276-1.

(Пункт 8.2.3 змінено, Зміна № 1)

8.2.4Системи газового пожежогасіння Проектування, монтування систем газового пожежогасіння здійснюють відповідно до ДСТУ EN 15004-1, ДСТУ 4578.

Компоненти систем газового пожежогасіння мають відповідати вимогам ДСТУ 4095, ДСТУ 4312, ДСТУ 4469, ДСТУ EN 1209.

Газові вогнегасні речовини, що використовуються в системах газового пожежогасіння, повинні відповідати вимогам ДСТУ 3958, ДСТУ EN 15004, ДСТУ 5092, ДСТУ 7288.

Проектування, монтування систем газового пожежогасіння на основі вогнегасних виробів з термоактивовуваною, мікрокапсульованою вогнегасною речовиною виконують відповідно до ДСТУ- Н Б В.2.5-84.

(Пункт 8.2.4 змінено, Зміна № 1)

8.2.5Системи зниження концентрації кисню

На об’єктах можуть застосовуватися системи зниження концентрації кисню.

(Пункт 8.2.5 долучено, Зміна № 1)

8.3

(Пункт 8.3 вилучено, Зміна № 1)

8.4

(Пункт 8.4 вилучено, Зміна № 1)

9 СИСТЕМИ КЕРУВАННЯ ЕВАКУЮВАННЯМ (В ЧАСТИНІ СИСТЕМИ ОПОВІЩЕННЯ ПРО ПОЖЕЖУ І ПОКАЖЧИКІВ НАПРЯМКУ ЕВАКУЮВАННЯ)

(Назву розділу 9 змінено, Зміна № 1)

9.1 Галузь застосування

9.1.1Система оповіщення (далі – CO) про пожежу та управління евакуюванням людей призначена для оповіщення людей, що перебувають в будинку (споруді), про виникнення пожежі з метою створення умов для їх своєчасного евакуювання.

9.1.2

(Пункт 9.1.2 вилучено, Зміна № 1)

9.1.3Оповіщення здійснюється одним із таких способів або їх комбінацією:  передачею звукових, а також, за необхідності, світлових сигналів оповіщення у всі примі- щення будинку;  трансляцією мовленнєвих повідомлень про пожежу;  передачею в окремі зони будинку або приміщення повідомлень про місце виникнення пожежі, про шляхи евакуювання та дії, що забезпечують особисту безпеку;  увімкненням світлових покажчиків рекомендованого напрямку евакуювання;  увімкненням освітлення евакуювання.

Примітка. Зони оповіщення визначаються при проектуванні виходячи з умов забезпечення безпечного евакуювання людей.

(Пункт 9.1.3 змінено, Зміна № 1)

9.1.4CO із використанням мовленнєвого оповіщення за відсутності небезпечних ситуацій допускається використовувати в режимі трансляції музичних програм та іншої інформації з обов’язковим автоматичним вимкненням цього режиму при надходженні пожежної тривоги.

9.2 Загальні вимоги

9.2.1За способами оповіщення CO ділиться на світлові (візуальні), звукові, мовленнєві та комбіновані.

9.2.2CO з використанням світлової (візуальної) сигналізації складається із світлових оповіщувачів, світлових покажчиків, знаків, табло або інших пристроїв, сигнальна інформація від яких створюється подачею сигналу управління. При цьому світлові (візуальні) системи оповіщення застосовуються у разі неможливості забезпечити оповіщення звуковими та мовленнєвими оповіщувачами.

9.2.3CO з використанням звукової сигналізації складається із звукових пожежних оповіщувачів згідно з ДСТУ EN 54-3, що генерують звукові сигнали попередження про пожежу при подачі на них сигналу управління.

9.2.4CO для забезпечення мовленнєвого оповіщення складається з устаткування управління та індикації і гучномовців згідно з ДСТУ-Н CEN/TS 54-14, ДСТУ EN 54-16 та ДСТУ EN 54-24 відповідно. Трансляція мовленнєвого повідомлення забезпечується ручним або автоматичним запуском устаткування управління та індикації.

9.2.5Комбінована CO складається із світлової, звукової та/або мовленнєвої сигналізації.

9.2.6Вибір типів CO для будинків і приміщень різного призначення подано у додатку Б. Системи оповіщення про пожежу поділяють на п’ять типів за параметрами, наведеними в додатку Б.

9.2.7Приведення в дію CO виконується:  в автоматичному режимі сигналом від СПС;  в ручному режимі оперативним персоналом із пожежного поста при отриманні сигналу від

СПС або АСПГ. При цьому ручний режим має найвищий пріоритет управління CO.

9.2.8

(Пункт 9.2.8 вилучено, Зміна № 1)

9.2.9Оповіщення повинно виконуватись у всіх приміщеннях будинків (споруд) із постійним та тимчасовим перебуванням людей та, за необхідності, на прилеглій до будинку території.

9.2.10

(Пункт 9.2.10 вилучено, Зміна № 1)

9.2.11При проектуванні слід передбачити у будівлях, де можливе перебування людей, що не володіють національною мовою, можливість мовленнєвих повідомлень декількома мовами, але не більше ніж чотирма.

(Пункт 9.2.11 змінено, Зміна № 1)

9.2.12Допускається використовувати CO з радіоканальними з’єднувальними лініями, при цьому вони повинні бути забезпечені автоматичним контролем їх працездатності.

9.3 Вимоги до сигналів оповіщення

9.3.1Рівень звукового тиску сигналів оповіщення повинен бути не менше ніж на 15 дБ вище рівня постійного шуму та не менше ніж на 5 дБ вище рівня максимального шуму тривалістю не менше 60 с. Вимірювання рівнів звукового тиску виконується на висоті 1,5 м від рівня підлоги з використанням А-зваженого фільтра (дБА) у будь-якій точці зони обслуговування. Ці вимоги відно-сяться до звукових, голосових оповіщувачів та гучномовців.

9.3.2Загальний рівень звукового тиску, отриманий у результаті складання шумів навколишнього середовища з акустичними сигналами від усіх працюючих оповіщувачів або гучномовців, не повинен перевищувати 120 дБА в будь-якій точці зони оповіщення.

9.3.3Звукові оповіщувачі або гучномовці для встановлення в туалетних кімнатах та ліфтових кабінах повинні забезпечувати рівень звукового тиску не менше ніж на 10 дБ вище рівня постійного шуму.

9.3.4Звукові оповіщувачі або гучномовці для встановлення в спальних кімнатах повинні забезпечувати рівень звукового тиску не менше ніж 75 дБА, а також як мінімум на 15 дБ перевищувати рівень постійного шуму.

Якщо між спальним приміщенням та оповіщувачем розміщена якась перепона (двері, штори або розсувні перегородки), то ця перепона повинна бути встановлена при проведенні вимірювань рівня звукового тиску.

Примітка 1. Вимірювання рівнів звукового тиску сигналів оповіщення (9.3.1-9.3.4) виконується шумоміром із використанням A-зваженого фільтра та часовою характеристикою F (швидко).

Примітка 2. Вимірювання рівнів звукового тиску (9.3.3-9.3.4) виконується на висоті 0,7 м від рівня підлоги.

9.3.5У приміщеннях із великим рівнем шуму (танцювальні зали, нічні клуби, механічні цехи тощо), де рівень постійного шуму може перевищувати 100 дБА, повинно використовуватись відключення джерел шуму від енергоживлення комутаційними пристроями, які керуються системою сигналізації, за винятком випадків, коли відключення енергоживлення може призвести до іншої небезпеки. Після виключення джерела шуму рівень звукового тиску сигналів оповіщення повинен відповідати вимогам 9.3.1 та 9.3.2. У цих зонах оповіщення необхідно додатково встановлювати світлові оповіщувачі.

9.3.6У приміщеннях, де людьми використовується шумозахисне спорядження для ослаблення рівня шуму навколишнього середовища, це ослаблення враховується згідно з технічними даними шумозахисного спорядження. Для компенсації рівня ослаблення необхідно відповідне збільшення рівня звукового тиску сигналу оповіщення. У цих зонах необхідно додатково використовувати світлові оповіщувачі.

9.3.7Якщо в одному приміщенні зони оповіщення використовується два або більше звукових оповіщувачів, їх сигнали повинні бути синхронними.

9.3.8У приміщеннях, де рівень постійного шуму перевищує 105 дБА, необхідно використовувати світлові оповіщувачі.

9.3.9При розрахунку рівнів звукового тиску оповіщувачів та гучномовців необхідно враховувати, що різке збільшення рівня звукового тиску більше ніж на 30 дБ порівняно з рівнем постійного шуму навколишнього середовища може привести до раптового та небезпечного переляку людей.

9.3.10Типові значення рівнів звукового тиску постійного шуму навколишнього середовища для різних приміщень, дБА:  офісні приміщення – 55  навчальні приміщення – 45  виробничі приміщення – 80  механічні цехи – 85  адміністративні приміщення – 50  торгові зали супермаркетів – 60  торгові приміщення – 50  житлові приміщення – 35  лікарняні палати – 45  зали для конференцій – 55  склади – 35  підземні (підвальні) приміщення – 40  ліфтові кабіни – 55

9.3.11Світлові оповіщувачі повинні відповідати вимогам ДСТУ EN 54-23.

9.4 Вимоги до розміщення оповіщувачів та гучномовців

9.4.1При проектуванні CO необхідно користуватись даними про акустичні та планувальні характеристики приміщень будинку, акустичні та світлові характеристики оповіщувачів, що плануються для використання.

9.4.2

(Пункт 9.4.2 вилучено, Зміна № 1)

9.4.3При проведенні акустичних розрахунків приміщень допускається користуватись комп’ютерним моделюванням.

(Пункт 9.4.3 змінено, Зміна № 1)

9.4.4

(Пункт 9.4.4 вилучено, Зміна № 1)

9.4.5Настінні звукові оповіщувачі та гучномовці необхідно встановлювати так, щоб відстань між верхньою частиною оповіщувача і рівнем підлоги була не менше 2,2 м, а відстань між верхньою частиною оповіщувача та рівнем стелі була не менше 0,15 м. У разі неможливості виконання цих вимог допускається встановлювати оповіщувачі на відстані більше ніж 0,15 м від стелі, при цьому обладнання і кабелі, що знаходяться на відстані нижче ніж 2,2 м від підлоги, необхідно захистити від механічних пошкоджень.

9.4.6Оповіщувачі, які встановлені з урахуванням 9.4.5, але при експлуатуванні можуть бути механічно пошкодженими, повинні бути захищені.

9.4.7У випадку використання захисних коробок чи кришок характеристики створюваного оповіщувачами звукового поля повинні знаходитись у межах, встановлених для цих оповіщувачів.

(Пункт 9.4.7 змінено, Зміна № 1)

9.4.8Допускається використовувати оповіщувачі та гучномовці, що встановлюються на стелі.

9.4.9Оповіщувачі та гучномовці, якщо вони призначені для використання у спеціальних умовах, повинні відповідати цим умовам.

(Пункт 9.4.7 змінено, Зміна № 1)

9.4.10При проектуванні CO з використанням гучномовців зони з великою сумарною потужністю слід розділяти на декілька кабельних ліній із сумарною потужністю підімкнених до однієї лінії гучномовців не більше 700 Вт з метою зменшення втрат у лінії та підвищення надійності оповіщення у разі пошкодження однієї із кабельних ліній. При цьому перевагу слід надавати "шаховому" порядку підімкнення гучномовців до кожної лінії із обов’язковим збереженням синфазної роботи всіх гучномовців у межах однієї зони, користуючись маркуванням кабельних ліній та гучномовців.

9.4.11Забороняється використовувати одночасно звукові оповіщувачі та гучномовці в одному приміщенні.

9.4.12Строби, які виконують функції світлових оповіщувачів (далі – строби), повинні розміщатися так, щоб у будь-якій частині приміщення, що захищається, в поле зору людей попадали прямі світлові сигнали від строба, або світлові сигнали, відбиті від стін або інших площин.

Якщо в поле зору людини можуть попасти світлові сигнали від двох або більше стробів, їх робота повинна синхронізуватись.

9.4.13При настінному розміщенні стробів вони повинні встановлюватись у середній точці довшої стіни на висоті від 2,2 м до 2,4 м від рівня підлоги.

9.4.14Рекомендації до розміщення настінних стробів у залежності від розміру приміщення наведені в таблиці 9.1.

9.4.15Рекомендації щодо розміщення стробів у центрі стелі в залежності від розмірів та висоти приміщення наведені в таблиці 9.2.

9.4.16Розміщення стробів у коридорах завширшки більше 6 м слід виконувати аналогічно приміщенню 6 м × 6 м.

9.4.17Якщо одним стробом неможливо забезпечити весь коридор, то необхідно враховувати наступне:  у будь-якій точці коридора повинен бути видимий принаймні один строб інтенсивністю не менше 15 кд;  строб повинен встановлюватись не далі 4,5 м від торця коридора;  відстань між стробами по коридору – не більше ніж 70 м;  якщо в коридорі є перегородки, то вони повинні прийматись як торець коридора.

9.4.18У спальних кімнатах строби настінного розміщення повинні встановлюватись так, щоб відстань між головою людини, що спить, та стробом була не більше 4,8 м. Висота розміщення строба повинна бути не менше 0,6 м від стелі, а інтенсивність світлового потоку цього строба не менше 110 кд, враховуючи можливість скупчення диму під стелею у випадку пожежі.

9.4.19При використанні в спальних приміщеннях стробів із розміщенням їх на стелі інтенсивність його світлового потоку повинна бути не менше 170 кд.

9.4.20У всіх випадках при розрахунку кількості та розміщення стробів у кожному окремому приміщенні необхідно враховувати їх діаграми розсіювання світла.

9.5 Зони оповіщення

9.5.1Визначення зон ведеться за наступними показниками:  особливістю пожежної небезпеки та архітектурно-планувальних рішень будинку;  можливими шляхами поширення небезпечних факторів пожежі;  умовами та шляхами евакуювання людей.

9.5.2Межі зон оповіщення повинні збігатися з зовнішніми стінами будинку, межами протипожежних відсіків, міжповерховими перекриттями та іншими будівельними конструкціями.

9.5.3Простори без протипожежних перегородок, будівельних конструкцій та протидимних екранів (завіс) із нормованим класом вогнестійкості не повинні розділятися на окремі зони оповіщення.

9.5.4Якщо окрема зона оповіщення забезпечується декількома лініями оповіщення, всі оповіщувачі в цій зоні повинні керуватись одночасно.

9.5.5Двосторонній зв’язок, влаштування якого передбачено 9.1.3, повинен бути призначений тільки для використання пожежними підрозділами.

9.6 Вимоги до електроживлення та кабельних ліній

9.6.1Устаткування електроживлення CO повинно відповідати вимогам ДСТУ EN 54-4.

9.6.2Після аварійного вимикання основного джерела електроживлення його резервне джерело повинно забезпечити працездатність CO в режимі спокою протягом 24 год, а у режимі пожежної тривоги – 15 хв, але не менше розрахункового часу евакуювання.

9.6.3Резервним джерелом електроживлення СО або інтегрованої системи треба передбачати електропостачання І категорії за ПУЕ з використанням пристроїв автоматичного ввімкнення резерву (АВР). Резервне джерело електроживлення повинно відповідати вимогам 6.8.3 ДСТУ-Н CEN/ТS 54-14.

(Пункт 9.6.3 змінено, Зміна № 1)

9.6.4Вибір способу резервного електроживлення визначається при проектуванні в залежності від призначення будинку.

(Пункт 9.6.4 змінено, Зміна № 1)

9.6.5Для з’єднання оповіщувачів потрібно використовувати кабельні лінії, що забезпечують функціонування системи в умовах пожежі (контроль, несправність). Поперечний переріз кабелю потрібно визначати, беручи до уваги довжину мережі, струм та електричну напругу у кабелі.

(Пункт 9.6.5 змінено, Зміна № 1)

9.6.6Відгалуження від кабельних ліній повинно виконуватись із використанням розподільних коробок із класом вогнестійкості не нижчим показників вогнестійкості кабелів. Ці коробки повинні унеможливлювати коротке замикання кабельної лінії в результаті пошкодження кабельних ліній полум’ям оповіщувача та/або лінії відгалуження.

9.6.7Коробка розподільна повинна забезпечувати підключення лінії відгалуження з необхідною сумарною потужністю гучномовців, що розміщені в зоні обслуговування.

9.6.8Лінія відгалуження повинна бути призначена для обслуговування тільки однієї зони.

9.6.9У системах із кільцевим розміщенням кабельних ліній при застосуванні ізоляторів короткого замикання можна не виконувати вимогу 5.16.1 за умови прокладання зворотної кабельної лінії через інші приміщення.

9.7 Вимоги до аварійного освітлення та показників напрямку евакуювання

9.7.1Аварійне освітлення евакуювання призначене для того, щоб дати людям можливість залишити небезпечне місце та створити необхідні умови бачення та орієнтації на шляхах евакуювання і забезпечити легкий пошук засобів безпеки та пожежогасіння.

9.7.2Аварійне освітлення евакуювання повинно бути стаціонарно встановлено, освітлювати зону підлоги та мати ударостійкий корпус.

9.7.3Аварійне освітлення евакуювання повинно створювати на підлозі головних проходів і на сходах 0,5 лк.

9.7.4Аварійне освітлення евакуювання при вимкненні основного джерела електроживлення повинно працювати не менше 60 хв від резервного джерела.

9.7.5Вимоги до влаштування аварійного освітлення евакуювання необхідно встановлювати згідно з вимогами ДБН В.2.5-23 та ДБН В.2.5-28.

9.8

(Пункт 9.8 вилучено, Зміна № 1)

9.9

(Пункт 9.9 вилучено, Зміна № 1)

10 СИСТЕМИ ПРОТИДИМНОГО ЗАХИСТУ

10.1 Галузь застосування

Системи протидимного захисту передбачають з метою досягнення однієї або декількох таких цілей:

а) забезпечення умов для безпечного евакуювання;

б) забезпечення умов для гасіння пожежі та проведення пожежно-рятувальних робіт;

в) зниження ймовірності займання предметів, обладнання, речовин і матеріалів під впливом теплового випромінювання;

г) зниження впливу високих температур на конструкції будинку під час пожежі;

д) зменшення збитків від продуктів термічного розкладу та гарячих газів.

10.2Загальні вимоги 10.2.1Системи протидимного захисту (системи димо-та тепловидалення і системи зі створення різниці тисків) потрібно проектувати з урахуванням 10.1.

10.2.2СПДЗ потрібно влаштовувати відповідно до вимог цих будівельних норм. Залежно від функціонального призначення будинку необхідно також враховувати вимоги ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-23, ДБН В.2.2-24, ДБН В.2.3-15, а також ДСТУ EN 12101-1, ДСТУ EN 12101-2, ДСТУ CEN/TR 12101-4, ДСТУ CEN/TR 12101-5 і ДСТУ EN 12101-6.

(Пункт 10.2.2 змінено, Зміна № 1)

10.2.3

(Пункт 10.2.3 вилучено, Зміна № 1)

10.2.4Видалення диму та гарячих газоподібних продуктів згоряння потрібно передбачати:

а) з коридорів і холів житлових, громадських та адміністративно-побутових будинків згідно з

ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-24, ДБН В.2.2-28 або інших будівельних норм залежно від виду та специфіки об’єкта;

б) з коридорів виробничих, житлових, громадських та адміністративно-побутових будинків умовною висотою більше ніж 26,5 м;

в) з коридорів довжиною більше ніж 15 м, які не мають природного освітлення, виробничих будинків категорій А, Б та В з кількістю поверхів два та більше;

в) з виробничих та складських приміщень з постійними робочими місцями, якщо приміщення віднесені до категорій А, Б, В, Г, а також категорії Д в будинках ІVа ступеня вогнестійкості;

д) з торговельних залів площею більш ніж 150 м2, книгосховищ та архівів;

е) з приміщень, які не мають природного освітлення:

 громадських та адміністративно-побутових з постійним або тимчасовим перебуванням

50 і більше осіб;

 площею 55 м2 і більше, які призначено для зберігання або де використовуються горючі матеріали, за наявності постійних робочих місць;

 гардеробних площею 200 м2 і більше.

Допускається передбачати видалення диму та гарячих газоподібних продуктів згоряння з виробничих приміщень категорії В площею не більше ніж 200 м через коридор, який примикає до цього приміщення.

(Пункт 10.2.4 змінено, Зміна № 1)

10.2.5Видалення диму та гарячих газоподібних продуктів згоряння допускається не передбачати:

а) з приміщень, проміжок часу заповнення димом яких перевищує проміжок часу евакуації, розрахований згідно з ГОСТ 12.1.004 (крім приміщень категорій А та Б);

б) з приміщень площею менше ніж 200 м2 за умови, що їх відокремлено від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу та обладнано системами водяного або пінного пожежогасіння (крім приміщень категорій А та Б);

в) з лабораторних приміщень категорії В площею 36 м2 і менше;

г) з коридорів та холів, якщо для всіх приміщень, які мають двері, що відчиняються в цей коридор, передбачається безпосереднє димовидалення з механічним приводом.

Примітка. Якщо на площі основного приміщення, для якого передбачено димовидалення, розташовано інші приміщення площею не більше ніж 50 м2, то окреме видалення диму з цих приміщень допускається не передбачати за умови розрахунку витрати диму з урахуванням сумарної площі цих приміщень.

(Пункт 10.2.5 змінено, Зміна № 1)

10.2.6Приміщення, обладнані системами пожежогасіння об’ємним способом, не повинні оснащуватись системами протидимного захисту.

(Пункт 10.2.6 долучено, Зміна № 1)

10.3Протидимний захист за рахунок створення різниці тисків під час пожежі

10.3.1Залежно від особливостей захищуваного об’єкта протидимний захист за рахунок створення різниці тисків може здійснюватись за допомогою систем підпору повітря або систем зі зниження тиску. Загальні вимоги до систем зі створення різниці тисків-згідно з ДСТУ Б EN 12101-6.

10.3.2Протидимний захист за рахунок створення різниці тисків під час пожежі потрібно передбачати:

а) у ліфтових шахтах або в протипожежних тамбур-шлюзах перед ліфтами в будинках з незадимлюваними сходовими клітками, окрім випадків, окрім випадків, передбачених в ДБН В.1.1-7 ;

б) у незадимлюваних сходових клітках типів Н2 та Н4;

в) у тамбур-шлюзах, що мають вихід у вестибюль з незадимлюваних сходових кліток типу Н2;

г) у тамбур-шлюзах перед ліфтами в підвальних та підземних поверхах, окрім випадків, обумовлених у нормативних документах;

д) у тамбур-шлюзах перед сходами в цокольних, підвальних та підземних поверхах, окрім випадків, обумовлених у нормативних документах;

е) у ліфтових шахтах пожежних ліфтів та тамбур-шлюзах перед ними, окрім випадків, обумовлених у нормативних документах;

ж) у тамбур-шлюзах на входах в атріуми та пасажі з ліфтових холів (за винятком ліфтів, що розташовані в об’ємі атріуму), сходових кліток та інших шляхів евакуації;

з) у протипожежних тамбур-шлюзах, сходових клітках типів Н3, Н4 та за необхідності в інших просторах, призначених для забезпечення захисту людей, які перебувають у будинку під час пожежі.

(Пункт 10.3.2 змінено, Зміна № 1)

10.3.3Допускається передбачати подавання зовнішнього повітря для створення надлишкового тиску в коридорах, що є загальними для приміщень, з яких безпосередньо видаляються продукти згорання.

Примітка. В плавильних, ливарних, прокатних та інших гарячих цехах в тамбур-шлюзи допускається подавати повітря, яке відбирається з аерованих прогонів будівлі.

10.4 Видалення диму та тепла і поділ на димові зони

10.4.1Застосовувати спільне обладнання систем димо-та тепловидалення для захисту приміщень різних категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою не допускається.

10.4.2Димоприймальні пристрої потрібно розміщувати на димових шахтах під стелею коридора або холу, їх нижній рівень повинен бути розташований не нижче за верхній рівень дверного прорізу. Допускається приєднувати димоприймальні пристрої до димових шахт на відгалуженнях. Довжина коридора, обслуговуваного одним димоприймальним пристроєм, не повинна перевищувати 30 м. Площа, що обслуговується одним димоприймальним пристроєм, не повинна перевищувати 900 м2. Відстань від найвіддаленішої точки коридора до димоприймального пристрою не повинна перевищувати 20 м. До системи димо-та тепловидалення, що обслуговує коридор або хол, допускається приєднувати не більше двох димоприймальних пристроїв на одному поверсі.

У разі улаштування системи механічного димо-та тепловидалення до вертикального колектора потрібно приєднувати відгалуження не більше ніж від чотирьох приміщень або чотирьох димових зон на кожному поверсі.

Приміщення площею більше ніж 1600 м2 необхідно поділяти на димові зони виходячи з можливості виникнення пожежі в одній з них. Площа димової зони не повинна перевищувати 1600 м2. Кожну димову зону слід відгороджувати будівельними конструкціями або щільними вертикальними завісами з негорючих матеріалів, які опускаються зі стелі (перекриття) на підлогу, але не нижче ніж 2,5 м від підлоги, утворюючи під стелею (перекриттям) резервуари диму.

10.5 Протидимний захист системами природного димо-та тепловидалення

10.5.1Видалення продуктів згорання безпосередньо з приміщень наземних одноповерхових будинків потрібно зазвичай передбачати системами природного димо-та тепловидалення, у цьому разі приміщення будинків, що захищаються системами природного димо-та тепловидалення, повинні бути заввишки 3,5 м і більше. Характеристики та вимоги до пристроїв систем природного димо-та тепловидалення повинні відповідати ДСТУ EN 12101-2 щодо вогнестійкості, експлуатаційної надійності, стійкості до впливу зовнішніх чинників (низької температури навколишнього середовища, вібрації, повітряного тиску, вітрових та снігових навантажень), працездатності та безвідмовного спрацювання механізму відкриття в умовах пожежі. Вентиляційні пристрої систем природного димо-та тепловидалення встановлюються в прорізах покрівлі приміщення будівлі, що захищається.

10.5.2..3 прилеглої до вікон зони завширшки 15 м та менше допускається видалення диму та теплоти назовні будівлі через віконні фрамуги (стулки, жалюзі), низ яких знаходиться на рівні не менше ніж 2,2 м від підлоги, оснащені системою відкриття і встановлені в прорізах зовнішніх стін будинку.

10.5.3..Вентиляційні пристрої систем природного димо-та тепловидалення необхідно розташовувати рівномірно за площею приміщень та димових зон. Розташування пристроїв не повинне у разі пожежі створювати небезпеку перенесення продуктів згорання від одного приміщення до іншого приміщення будинку або від одного до іншого протипожежного відсіку всередині будинку.

10.5.4..Вентиляційні пристрої систем природного димо-та тепловидалення потрібно розміщувати у верхній частині приміщення на покрівлі, стелі або на перекритті приміщення, а також у зовнішніх стінах будинку. Якщо стеля не є перекриттям, то пристрої можуть з’єднуватись з витяжними прорізами через вертикальні шахти (канали) димо-та тепловидалення. Припливні вентиляційні пристрої системи природного димо-та тепловидалення необхідно розташовувати за можливості поблизу підлоги. Звичайні двері та вікна можуть використовуватись як припливні вентиляційні пристрої, якщо їх верхній край знаходиться на 1 м нижче шару диму, та за умови забезпечення їх відчинення у разі пожежі.

10.5.5..Для керування двома або більше групами вентиляційних пристроїв природного димота тепловидалення і припливними вентиляційним пристроями, розташованими на стінах будівлі, потрібно передбачати систему контролю напрямку вітру, що забезпечує під час пожежі відкриття тих груп вентиляційних пристроїв, які не піддаються вітровому впливу.

10.6 Протидимний захист системами димо-та тепловидалення

(Пункт 10.6 змінено, Зміна № 1)

10.6.1..У багатоповерхових будинках потрібно передбачати, як правило, систему механічного димо-та тепловидалення. Допускається передбачати окремі для кожного ізольованого приміщення димові шахти природного димовидалення.

10.6.2..У бібліотеках, книгосховищах, архівах, складах паперу потрібно передбачати систему механічного димо-та тепловидалення.

10.6.3..Системи імпульсного димовидалення можуть бути застосовані в гаражах легкових авто за умови дотриманням вимог 5.7 цих норм

Під час проектування системи імпульсного димовидалення необхідно розробити алгоритм взаємодії цієї системи з іншими системами протипожежного захисту (СПС, АСПГ, СО, СПДЗ тощо). Розроблення цього алгоритму повинно здійснюватися з урахуванням:

а) взаємного розміщення струминних вентиляторів та пожежних сповіщувачів, спринклерних зрошувачів, а також покажчиків шляхів евакуації;

б) технічних характеристик СПС щодо можливості визначення місця виникнення пожежі;

в) можливого використання струминних вентиляторів для припливно-витяжної вентиляції;

г) інерційності спрацьовування спринклерних зрошувачів;

д) розрахункового часу евакуювання людей.

10.6.4Вентилятори систем механічного димо-та тепловидалення повинні встановлюватись в окремих від вентиляторів іншого призначення приміщеннях, відгороджених протипожежними перегородками 1-го типу та протипожежними перекриттями 3-го типу. Такі приміщення потрібно оснащувати системами вентиляції, які забезпечують уникнення можливості перевищення температурою повітря 60 °С.

У межах одного протипожежного відсіку допускається розташовувати припливні пристрої систем механічного димо-та тепловидалення безпосередньо в захищуваних об’ємах сходових кліток, коридорів і тамбур-шлюзів.

Допускається розташовувати припливні пристрої систем механічного димо-та тепловидалення на покрівлі та ззовні будинків з огорожею для захисту від доступу сторонніх осіб, у цьому разі вентилятори повинні мати кліматичне виконання, яке відповідає умовам їх застосуванням згідно з ГОСТ 15150.

10.7 Вимоги до елементів СПДЗ

10.7.1Повітроводи і вентиляційні канали СПДЗ повинні мати клас вогнестійкості не нижче ніж:

а) ЕІ 180- у житлових і громадських будинках з умовною висотою понад 73,5 м для транзитних повітроводів і шахт, розташованих за межами протипожежного відсіку, що ними обслуговується, та ЕІ 120 – для вертикальних повітроводів і шахт в межах протипожежного відсіку, що ними обслуговується;

б) ЕІ 150 – для транзитних повітроводів і шахт за межами обслуговуваного протипожежного відсіку, у цьому разі на транзитних ділянках повітроводів і каналів, які перетинають протипожежні перешкоди, встановлювати протипожежні клапани не потрібно;

в) ЕІ 45 – для вертикальних повітроводів і каналів у межах обслуговуваного протипожежного відсіку у разі видалення продуктів згорання безпосередньо з приміщень;

г) ЕІ 30 – у решті випадків у межах обслуговуваного протипожежного відсіку.

При цьому слід урахувати вимоги розділу 4 ДБН В.2.2-15 та розділу 9 ДБН В.2.3-15.

(Пункт 10.7.1 змінено, Зміна № 1)

10.7.2Вентилятори систем механічного димо-та тепловидалення повинні мати виконання згідно з EN 12101-3.

10.7.3Димові клапани повинні відповідати вимогам ДСТУ ЕN 12101-8 і встановлюватися відповідно до вимог ДСТУ СЕN /ТR 12101-5.

(Пункт 10.7.3 змінено, Зміна № 1)

10.7.4Викид продуктів згорання в атмосферу над покриттям будівлі потрібно передбачати на відстані не менше ніж 5 м від припливних пристроїв системи димо-та тепловидалення або заскленої поверхні ліхтаря і на висоті не менше ніж 2 м від покрівлі з горючих матеріалів. Допускається викид продуктів згорання на меншій відстані від покрівлі за умови її захисту негорючими матеріалами на відстані не менше ніж 2 м від краю викидного отвору.

Допускається викид продуктів згоряння:

а) через димові люки, клапани та ліхтарі в прорізах покриття будівлі та димові фрамуги у прорізах фасаду будівлі, оснащені механізмом відкриття, що забезпечує їхню працездатність з урахуванням власної маси та за еквівалентного вітрового тиску і снігового навантаження відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.1-27 і ДБН В.1.2-2, але за швидкості вітру не більше ніж 10 м/с у найбільш несприятливому напрямку – для вітрового тиску.

б) через решітки на зовнішній стіні (або через шахти зовнішньої стіни) на фасаді без віконних прорізів або на фасаді з вікнами на відстані не менше ніж 5 м по горизонталі та по вертикалі від вікон та не менше ніж 2 м заввишки від рівня землі, або за меншої відстані від вікон у разі забезпечення швидкості потоку не менше ніж 20 м/с;

в) через окремі шахти на висоті 2 м від рівня землі не менше ніж 15 м від зовнішніх стін з вікнами або від повітрозабірних або викидних пристроїв систем вентиляції, або за меншої відстані – у разі забезпечення швидкості потоку не менше ніж 20 м/с.

(Пункт 10.7.4 змінено, Зміна № 1) 10.8

(Пункт 10.8 вилучено, Зміна № 1) 10.9

(Пункт 10.9 вилучено, Зміна № 1)

11 ДИСПЕТЧЕРИЗАЦІЯ (ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПУНКТ УПРАВЛІННЯ) ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ СПЗ

11.1 Галузь застосування

11.1.1Диспетчеризація (центральний пункт управління) системами протипожежного захисту (далі – ЦПУ СПЗ) та автоматизація систем протипожежного захисту забезпечує контроль, сигналізацію і електрокерування роботою систем згідно з вимогами розділу 5 цих будівельних норм.

11.1.2ЦПУ СПЗ встановлюється на об’єктах, де передбачені системи оповіщення людей про пожежу та управління евакуюванням 4-го та 5-го типу (СО4 та СО5), у будинках громадського призначення умовною висотою понад 47 м, якщо їх клас наслідків (відповідальності) відповідає СС3 згідно з ДБН В.1.2.-14, а також у будинках, які будуються згідно з ДБН В.2.2-24.

На інших об’єктах електрокерування контроль і сигналізація СПЗ і систем та устаткування, що не входять до складу СПЗ, але пов’язані із забезпеченням безпеки людей на об’єкті при виникненні пожежі та інших надзвичайних ситуацій, повинні відповідати вимогам підрозділу 11.3 та розділу 13.

11.2 Центральний пункт управління СПЗ

11.2.1ЦПУ СПЗ повинен розміщуватись у приміщенні пожежного поста.

11.2.2ЦПУ СПЗ повинен забезпечувати:

а) інтеграцію автоматичних систем протипожежного захисту і систем та устаткування, що не входять до складу СПЗ, але пов’язані із забезпеченням безпеки людей на об’єкті при виникненні пожежі;

б) графічне та текстове відображення інформації стану та зміни режимів роботи систем СПЗ і систем та устаткування, що не входять до складу СПЗ, але пов’язані із забезпеченням безпеки людей на об’єкті при виникненні пожежі, згідно з переліком обов’язкових вимог, що викладені в підрозділі 11.3;

в) дистанційне управління та моніторинг щодо всіх необхідних функцій СПЗ і систем та устаткування, що не входять до складу СПЗ, але пов’язані із забезпеченням безпеки людей на об’єкті при виникненні пожежі, що викладені в підрозділі 11.3, тільки через застосовані на об’єкті приймально-контрольні пожежні прилади та обладнання СПЗ;

г) документування і реєстрування усіх подій та ситуацій, які виникають в СПЗ;

д) розмежування доступу до програмних комплексів як мінімум на три рівні:

 оперативно-черговий персонал;

 обслуговувальний персонал;

 адміністратор системи.

Розмежування може бути виконано програмним: паролі, рівні доступу та/або апаратним шляхом: зчитувачі, ключі, їх комбінації тощо;

е) ЦПУ СПЗ не повинен включати в себе програмно-апаратні засоби, що надають можливість віддаленого (дистанційного) доступу до системи/систем із метою зміни запрограмованих параметрів.

(Пункт 11.2.2 змінено, Зміна № 1)

11.2.3До складу ЦПУ СПЗ можуть входити:

а) автоматизоване робоче місце/місця (далі – АРМ) оперативно-чергового персоналу з пожежної безпеки об’єкта та станція візуалізації;

б) сервер (сервери) вводу-виводу інформаційних потоків;

в) програмні комплекси забезпечення функціонування (спеціалізоване програмне забезпечення);

г) мережа та устаткування збору та передачі інформації від ППКП СПЗ і систем та устаткування, що не входять до складу СПЗ, але пов’язані із забезпеченням безпеки людей на об’єкті при виникненні пожежі.

(Пункт 11.2.3 змінено, Зміна № 1)

11.2.4За ступенем забезпечення надійності електропостачання електроприймальники ЦПУ СПЗ належить відносити до І категорії згідно з ПУЕ.

Для забезпечення стабільності роботи обладнання ЦПУ СПЗ під час перемикання вводів електропостачання підключення обладнання слід виконувати через пристрій, який унеможливлює хибну тривогу.

11.2.5При проектуванні ЦПУ СПЗ об’єкта слід передбачати його інтеграцію в автоматизовану систему моніторингу та управління (далі – АСМУ) ДСТУ-Н В.2.5-37.

(Пункт 11.2.5 змінено, Зміна № 1)

11.3Автоматизація інженерних систем та технологічного обладнання, які не входять до складу СПЗ, але функціонально з ними пов’язані.

(Назву пункту 11.3 змінено, Зміна № 1)

11.3.1Внутрішній протипожежний водопровід:

11.3.1.1Електрокерування повинне забезпечити виконання вимог ДБН В.2.5-64, а також:

а) автоматичний пуск робочих насосів;

б) автоматичний пуск резервних насосів у разі відмови пуску або не виходу робочого насоса на режим;

в) автоматичне увімкнення, відкривання електрозасувки на обвідній лінії водомірного вузла;

г) місцеве, дистанційне управління насосами;

д) відключення автоматичного пуску насосів;

е) автоматичний контроль цілісності електричних кіл датчиків положення пожежного кран- комплекту, датчиків контролю відчинення дверцят пожежного кран-комплекту.

(Пункт 11.3.1.1 змінено, Зміна № 1)

11.3.1.2Формування імпульсу автоматичного пуску насосів-підвищувачів тиску та відкривання запірної арматури з електроприводом на обвідній лінії водомірного вузла необхідно здійснювати від датчика положення вхідної запірної арматури пожежного кран-комплекту в разі відкривання наполовину будь-якої з вхідної запірної арматури пожежних кран-комплектів.

(Пункт 11.3.1.2 змінено, Зміна № 1)

11.3.1.3Пристрій місцевого пуску та зупинки пожежних насосів слід розміщувати в приміщеннях, де вони встановлені.

11.3.1.4Кнопки дистанційного пуску на запускання пожежних насосів необхідно розміщувати в шафах пожежних кран-комплектів.

11.3.1.5У приміщеннях, де розміщені пожежні насоси, необхідно передбачати світлову сигналізацію:

а) про наявність напруги на робочому та резервному вводах електропостачання пожежних насосів;

б) про відключення автоматичного пуску пожежних насосів;

в) про несправність ланцюгів керування на включення;

г) про заклинювання електрозасувки.

11.3.1.6У пожежному посту повинна бути:

1) світлова та звукова сигналізація:

а) про пуск насосів (з розшифруванням насосів);

б) про відключення автоматичного пуску насосів (з розшифруванням насосів);

в) про несправність насоса;

г) про зникнення напруги на вводах електропостачання пожежних насосів;

д) про зниження температури нижче +5 °С у приміщенні, де розміщені електричні насоси, або +10 °С – де розміщені дизельні насоси;

е) про зниження температури нижче +5 °С у приміщенні, де розміщені пожежні насоси;

ж) про відкривання шаф пожежних кран-комплектів (рекомендовано).

2) світлова сигналізація:

а) про наявність напруги на вводах електропостачання пожежних насосів;

б) про відключення звукової сигналізації;

в) про положення електрозасувки (відкрита);

г) про відключення автоматичного пуску.

(Пункт 11.3.1.6 змінено, Зміна № 1)

11.3.2Протипожежні клапани

У приміщенні пожежного поста повинна бути світлова сигналізація (з розшифруванням щодо розташування клапанів):

1) світлова сигналізація (з розшифруванням щодо розташування клапанів) а) про наявність напруги на вводах електропостачання;

б) про автоматичний режим;

в) про положення (відкритий або закритий).

Примітка. Якщо клапан утримується в черговому положенні за допомогою електроприводу, а за відсутності напруги електроживлення переходить у робоче положення за допомогою пружини чи іншого механізму, вимога переліку а) є не обов’язковою.

2) звукова сигналізація про несправність.

11.3.3Протипожежні двері, ворота та завіси (екрани)

У приміщенні пожежного поста повинна бути:

1) світлова сигналізація про готовність до роботи (з розшифруванням розташування) протипожежних дверей, воріт та завіс (екранів) із електричним приводом):

а) про наявність напруги;

б) про наявність несправностей;

в) про справність акумуляторів;

г) про зачинений стан при пожежі (з розшифруванням розташування) протипожежних дверей, воріт та завіс (екранів);

2) звукова сигналізація про несправність електричного приводу протипожежних дверей, воріт та завіс (екранів).

(Пункт 11.3.3 змінено, Зміна № 1)

11.3.4Пожежний(і) ліфт(и)

У приміщенні пожежного поста повинна бути світлова сигналізація про режим транспортування пожежних підрозділів.

11.3.5Ліфти, що працюють у режимі "фаза 1", ескалатори та траволатори

У приміщенні пожежного поста повинна бути світлова сигналізація для ліфтів про режим "фаза 1", а для ескалаторів та траволаторів – про їх відключення.

(Пункт 11.3.5 змінено, Зміна № 1)

11.3.6Системи вентиляції та кондиціювання, що відключаються у разі пожежі

У приміщенні пожежного поста повинна бути світлова сигналізація про відключення (загальний сигнал).

11.3.7Евакуювальні виходи, що знаходяться в закритому стані і контролюються системою контролю доступу У приміщенні пожежного поста повинна бути світлова сигналізація (з розшифруванням розташування) про розблокування дверей евакуювальних виходів, що контролюються системою контролю доступу.

12 СИСТЕМИ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ПОЖЕЖНОГО СПОСТЕРІГАННЯ

12.1 Галузь застосування

12.1.1Системи централізованого пожежного спостерігання призначені для забезпечення віддаленого цілодобового нагляду за станом систем протипожежного захисту (СПЗ) об’єктів.

Пожежне спостерігання є невід’ємною функцією систем протипожежного захисту, за допомогою якого забезпечуються:

а) прийом від приймально-контрольних приладів систем пожежної сигналізації об’єктів сигналів про пожежу і несправність та їх передача до центрів приймання тривожних сповіщень;

б) обробляння, архівування, збереження всіх тривожних сповіщень, які надійшли на пульт пожежного спостерігання;

в) передача в автоматизованому режимі в єдиному протоколі та форматі передачі даних

(згідно з вимогами, зазначеними у додатку Е) сигналів пожежної тривоги до відповідної точки доступу;

г) оперативне реагування пожежних підрозділів на сигнали пожежної тривоги.

Організація роботи ЦПТС, порядок передачі сигналів пожежної тривоги та оперативне реагування пожежно-рятувальних підрозділів здійснюється згідно з вимогами НАПБ Б.01.017.

(Пункт 12.1.1 змінено, Зміна № 1)

12.2 Проектування систем передавання тривожних сповіщень

12.2.1Проектування систем здійснюється під час нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення

12.2.2Проектнна документація повинна відповідати вимогам ДБН А.2.2-3.

Проект на систему передавання тривожних сповіщень може розроблятися як окремо у разі виведення сигналу від існуючої СПЗ, так і у складі проекту СПЗ окремим розділом.

12.3 Монтування систем передавання тривожних сповіщень

12.3.1

(Пункт 12.3.1 вилучено, Зміна № 1)

12.3.2СПЗ об’єкта може бути підключена до будь-якого ЦПТС ПО незалежно від його територіального розташування.

12.3.3Рекомендується монтування СПТС виконувати одночасно з монтуванням СПЗ (крім випадків, коли СПЗ змонтована раніше та експлуатується).

(Пункт 12.3.3 змінено, Зміна № 1)

12.3.4

(Пункт 12.3.4 вилучено, Зміна № 1)

12.3.5Якщо монтування СПТС здійснюється на об’єкті, де СПЗ вже експлуатується, але перебуває у неробочому стані, монтаж СПТС виконують після поновлення її працездатності.

(Пункт 12.3.5 змінено, Зміна № 1)

12.3.6

(Пункт 12.3.6 вилучено, Зміна № 1)

12.3.7Максимальний час затримування передавання сигналу не повинен перевищувати для СПТС типу 1 – 20 с, для СПТС типу 2 – 60 с.

12.3.8

(Пункт 12.3.8 вилучено, Зміна № 1)

12.4

(Пункт 12.4 вилучено, Зміна № 1)

12.5

(Пункт 12.5 вилучено, Зміна № 1)

12.5.1

(Пункт 12.5.1 вилучено, Зміна № 1)

12.5.2

(Пункт 12.5.2 вилучено, Зміна № 1)

13 ЕЛЕКТРОКЕРУВАННЯ, КОНТРОЛЬ І СИГНАЛІЗАЦІЯ СПЗ НА ОБ’ЄКТАХ

(Розділ 13 змінено, Зміна № 1)

13.1 Системи пожежної сигналізації

13.1.1У приміщенні пожежного поста повинен бути встановлений ППКП, на якому відображається світлова і звукова сигналізація згідно з вимогами ДСТУ EN 54-2.

13.2 Системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей

13.2.1У приміщенні пожежного поста повинна бути:

1) світлова і звукова сигналізація про:

а) несправність у системі оповіщення;

б) несправність електроживлення системи оповіщення;

в) несправність ланцюгів пуску системи оповіщення;

г) відключення автоматичного режиму.

2) світлова сигналізація:

а) спрацювання (з розшифруванням зон оповіщення);

3) модулі:

а) запуску системи оповіщення (з вибиранням зон оповіщення);

б) запуску системи оповіщення (для всього будинку);

в) зупинки системи оповіщення (з вибиранням зон оповіщення);

г) зупинки системи оповіщення (для всього будинку).

13.3Системи водяного, пінного пожежогасіння

13.3.1Електрокерування повинно забезпечити:

а) автоматичний пуск робочих насосів;

б) автоматичний пуск резервних насосів у разі відмови пуску або невиходу певного робочого насоса на режим у проміжку встановленого часу;

в) автоматичне включення електроприводів запірної арматури;

г) автоматичний пуск і відключення дренажного насоса;

д) місцеве, а за необхідності, дистанційне управління насосами, електроприводами запірної арматури;

е) місцеве управління пристроями, що компенсують витік вогнегасної речовини та стисненого повітря із трубопроводів, імпульсного пристрою або автоматичного водоживильника;

ж) автоматичне перемикання ланцюгів керування і сигналізації з робочого вводу електро- постачання на резервний та, навпаки, при відновленні напруги, за виключенням ланцюгів керу- вання місцевим пуском насосів та світлової сигналізації про наявність напруги на вводах елек- тропостачання;

и) можливість перемикання автоматичного і дистанційного пуску насосів, електроприводів засувок на місцевий пуск;

к) автоматичний контроль цілісності електричних ланцюгів приладів та датчиків, що викорис- товуються для формування командного імпульсу на автоматичне включення насосів;

л) автоматичний контроль аварійного рівня в резервуарі у дренажному приямку, в ємності з піноутворювачем;

м) контроль працездатності звукової та світлової сигналізації;

н) вимикання звукової сигналізації про пожежу, пуск насосів, спрацювання або несправності системи;

о) формування командного імпульсу для вмикання технологічного обладнання та інженерних систем об’єкта і вмикання оповіщення про пожежу.

13.3.2Формування командного імпульсу автоматичного пуску необхідно здійснювати при спрацюванні:

а) пожежних сповіщувачів пожежної сигналізації або б) сигналізаторів тиску, або в) електроконтактних манометрів, або г) технологічних датчиків.

13.3.3Автоматичний пуск системи пожежогасіння повинен відбуватися при спрацюванні двох пожежних сповіщувачів або двох технологічних датчиків (що включені за логічною схемою "І"), одного з двох сигналізаторів тиску або одного з двох електроконтактних манометрів (що увімкнені за логічною схемою "АБО").

13.3.4Пристрій місцевого пуску та зупинки насосів слід розміщувати в насосній станції. Можливо передбачати пуск та зупинку пожежних насосів із приміщення пожежного поста.

13.3.5Пристрої відновлення автоматичного стану повинні розміщуватись у приміщенні пожежного поста.

13.3.6Пристрій перемикання автоматичного та дистанційного пуску насосів на місцевий слід розміщувати в насосній станції.

13.3.7Пристрої місцевого пуску та зупинки компресора слід розміщувати в насосній станції або в приміщенні, де розміщуються вузли керування в залежності від знаходження компресора.

13.3.8У системах пінного пожежогасіння для приміщень, які захищаються, де можливе перебування людей, необхідно передбачати пристрої перемикання автоматичного пуску на дистанційний. Для всіх приміщень, які захищаються, і перед входом повинна передбачатись звукова і світлова сигналізація – табло "ПІНА – ВИХОДЬ!", "ПІНА – НЕ ВХОДИТИ!" Суміжні приміщення, які мають вихід тільки через приміщення, яке захищається, та приміщення, що мають канали, підпілля, простори за підвісною стелею, які підлягають захисту, повинні мати аналогічну сигналізацію.

13.3.9У приміщенні насосної станції необхідно передбачати світлову сигналізацію:

а) про наявність напруги на робочому та резервному вводах електропостачання пожежних насосів;

б) про вимкнення автоматичного пуску пожежних насосів, насосів-дозаторів, дренажного насоса та електроприводів запірної арматури (з розшифруванням за кожним видом обладнання);

в) про несправність електричних ланцюгів спрацювання вузлів керування та видачі командного імпульсу на увімкнення (з розшифруванням за напрямками);

г) про заклинювання електрозасувок (з розшифруванням за напрямками);

д) про аварійний рівень у пожежному резервуарі, в ємкості з піноутворювачем, у дренажному приямку.

13.3.10У приміщенні пожежного поста повинна бути:

1) світлова і звукова сигналізація:

а) про виникнення пожежі (з розшифруванням зони, секції);

б) про пуск пожежних насосів (з розшифруванням насосів);

в) про початок роботи системи (з розшифруванням напрямку, по якому подається вогнегасна речовина);

г) про вимкнення автоматичного пуску насосів (з розшифруванням насосів);

д) про несправність у системі;

е) про зникнення напруги на вводах електропостачання пожежних насосів;

ж) про падіння тиску в автоматичному водоживильнику, імпульсному пристрої, трубопроводах повітряних спринклерних або спонукальних повітряних дренчерних систем;

и) про порушення цілісності електричних ланцюгів приладів і датчиків, що використовуються для формування команд на пуск установки (загальний сигнал);

к) про заклинювання електрозасувок;

л) про несправність ланцюгів електроуправління електромагнітних вентилів (загальний сигнал);

м) про аварійний рівень у пожежному резервуарі, в ємкості з піноутворювачем, у дренажному приямку (загальний сигнал);

н) про падіння тиску нижче розрахункового в міському трубопроводі водопостачання (у разі його використання як джерела водопостачання або для автоматичного поповнення резервуару в разі пожежі);

о) про несправність щита керування дизельного приводу насоса;

п) про несправність ланцюгів електричного підігрівання трубопроводів;

р) про зниження температури в приміщенні насосної станції нижче 5 °С. 2) світлова сигналізація:

а) про наявність напруги на вводах електропостачання пожежних насосів;

б) про вимикання звукової сигналізації;

в) про пожежу;

г) про несправність;

д) про положення електрозасувок (відкриті);

е) про вимикання автоматичного пуску (з розшифруванням зон, напрямків). (Пункт 13.3.10 змінено, Зміна № 1)

13.4Системи газового, порошкового та аерозольного пожежогасіння

13.4.1Електрокерування повинно забезпечити:

а) автоматичний пуск;

б) дистанційний пуск;

в) вимикання і відновлення автоматичного пуску;

г) автоматичне перемикання електричних ланцюгів управління з робочого на резервний ввід електропостачання при зникненні напруги на основному вводі та навпаки;

д) контроль працездатності електричних ланцюгів управління, що формують запуск (визначення обриву);

е) контроль падіння тиску в пускових балонах;

ж) контроль звукової та світлової сигналізації (за викликом);

и) вмикання звукової сигналізації;

к) формування командного імпульсу для управління технологічним і електротехнічним обладнанням та інженерними системами об’єкта;

л) на затримку подавання вогнегасної речовини в приміщення, яке захищається, протягом часу, необхідного для евакуювання людей згідно з ГОСТ 12.1.004, але не менше 30 с.

13.4.2Формування командного імпульсу автоматичного пуску необхідно здійснювати від:

а) сповіщувачів системи пожежної сигналізації;

б) технологічних датчиків.

13.4.3Автоматичний пуск системи пожежогасіння повинен відбуватися при спрацюванні двох пожежних сповіщувачів або двох технологічних датчиків (що включені за логічною схемою

"І").

13.4.4У приміщеннях і перед входом в приміщення, що захищені системами пожежогасіння, слід передбачати сигналізацію згідно з вимогами 8.1.8 з табло "ГАЗ (ПОРОШОК, АЕРОЗОЛЬ) – ВИХОДЬ!", "ГАЗ (ПОРОШОК, АЕРОЗОЛЬ) – НЕ ВХОДИТИ!

13.4.5Пристрої дистанційного пуску необхідно розміщувати біля евакуювальних виходів зовні приміщення, яке захищається. Дозволяється їх розміщення в приміщенні пожежного поста. Пристрої дистанційного пуску повинні бути захищені від несанкціонованого включення.

13.4.6Пристрої дистанційного пуску кожного напрямку (секції) систем пожежогасіння, як правило, розміщують біля дверей зовні приміщення, що підлягає захисту, або приміщення, до якого відносяться канали, технічні підпілля, простори за підвісною стелею, які підлягають захисту.

Допускається додатково розміщувати пристрої дистанційного пуску в приміщенні чергового персоналу.

13.4.7Пристрій дистанційного або місцевого пуску систем локального пожежогасіння, як правило, розміщується в приміщенні, що підлягає захисту, за межами можливої зони горіння, на безпечній від неї відстані, при цьому повинна забезпечуватися можливість дистанційного включення системи від пристроїв, розміщених поза приміщенням, що підлягає захисту.

13.4.8У системах пожежогасіння об’ємним способом, що захищають приміщення або простори з можливим перебуванням людей, необхідно передбачати пристрої відключення режиму автоматичного пуску при збереженні режимів дистанційного і місцевого пусків.

Необхідно додатково розміщувати пристрої відключення автоматичного пуску систем на ручний у приміщенні пожежного поста.

13.4.9Автоматичний пуск систем пожежогасіння об’ємним способом або поверхневим способом по всій площі (крім спринклерного водяного) повинен відключатися при відчиненні кожної із вхідних дверей приміщення, що підлягає захисту, та відновлюватися примусово з пристрою, який розміщується у приміщенні чергового персоналу, або перед входом в приміщення, що захищається. Пристрої переключення автоматичного пуску на ручний розміщують перед входом в приміщення, що підлягає захисту, а за наявності постійно відкритих прорізів необхідно розміщувати їх біля кожного прорізу.

13.4.10Пристрої перемикання автоматичного пуску на ручний напрямків (секцій) систем газового пожежогасіння, що захищають простори за підвісними стелями, канали, підпілля, як правило, розміщують у приміщенні чергового персоналу.

13.4.11Пристрій відновлення автоматичного пуску систем пожежогасіння об’ємним способом, як правило, розміщують у приміщенні чергового персоналу, а за наявності захисту пристроїв від несанкціонованого увімкнення допускається розміщувати їх перед входом у приміщення, що підлягає захисту.

13.4.12У приміщенні станції пожежогасіння повинна бути передбачена світлова сигналізація:

а) про наявність напруги на вводах електропостачання;

б) про падіння тиску в пускових балонах та балонах з вогнегасною речовиною згідно з вимогами чинних нормативних документів;

в) про несправність електричних ланцюгів, що формують запуск (за викликом з розшифруванням за напрямками);

г) про спрацювання системи (загальний сигнал).

13.4.13У приміщенні пожежного поста повинна бути передбачена:

1) світлова та звукова сигналізація:

а) про виникнення пожежі (з розшифруванням за напрямками);

б) про спрацювання системи та проходження вогнегасної речовини до приміщення, яке захищається (з розшифруванням за напрямками);

в) про несправність у системі;

г) про відсутність напруги на основному і резервному вводах енергопостачання;

д) про обрив ланцюгів управління, що формують запуск;

ж) про падіння тиску в пускових балонах (загальний сигнал); 2) світлова сигналізація:

а) про наявність напруги на вводах електропостачання;

б) про відключення автоматичного пуску (з розшифруванням за напрямками);

в) про відключення звукової сигналізації про пожежу;

г) про відключення звукової сигналізації про несправність.

13.5 Системи димо-та тепловидалення

13.5.1Електрокерування повинно забезпечити:

а) автоматичний пуск вентиляторів димо-та тепловидалення, підпору повітря, обладнання гравітаційного димовидалення (далі – вентиляційні пристрої димовидалення);

б) автоматичне відкриття вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення, підпору повітря;

вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення;

в) місцеве та дистанційне управління вентиляторами і клапанами димо-та тепловидалення, підпору повітря; вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення, димовидалення;

г) автоматичне перемикання ланцюгів керування і сигналізації з робочого вводу електро- постачання на резервний і навпаки при відновленні напруги (крім ланцюгів керування місцевим пуском вентиляторів та світлової сигналізації про наявність напруги на вводах електропостачання);

д) відключення автоматичного пуску вентиляторів;

е) автоматичний контроль цілісності ланцюгів пуску вентиляторів, клапанів димо-та тепло- видалення, підпору повітря; вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення;

ж) контроль працездатності звукової та світлової сигналізації;

и) відключення звукової сигналізації.

13.5.2Формування командного імпульсу автоматичного пуску необхідно здійснювати при спрацюванні не менше двох пожежних сповіщувачів або технологічних датчиків, які встановлюються в одному контрольованому приміщенні, за винятком випадків, указаних у другому абзаці 7.2.28.

13.5.3Пристрій місцевого пуску вентиляторів (вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення) слід розміщувати поблизу вентиляторів (вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення). Можливо передбачати пуск та зупинку вентиляторів із приміщення пожежного поста.

13.5.4Пристрої дистанційного відкриття поповерхових клапанів тепло-та димовидалення та підпору повітря і пуску систем слід розміщувати у шафах пожежних кран-комплектів, а у разі їх відсутності – біля евакуаційних виходів з приміщень, що захищаються, на шляхах евакуювання поблизу поповерхових клапанів.

(Пункт 13.5.4 змінено, Зміна № 1)

13.5.5Пристрої дистанційного пуску вентиляторів, вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення необхідно забезпечувати такою світловою сигналізацією:

а) про наявність напруги на робочому та резервному вводах електропостачання;

б) про відключення автоматичного пуску вентиляторів;

в) про несправність ланцюгів пуску вентиляторів, вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення;

г) про пуск вентиляторів, вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення та вентиляторів димовидалення;

д) про активацію (натискання) кнопки місцевого керування вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення. (Пункт 13.5.5 змінено, Зміна № 1)

13.5.6У приміщенні пожежного поста повинне бути: 1) світлова та звукова сигналізація:

а) про спрацювання (з розшифруванням систем);

б) про пуск та вихід на робочий режим вентиляторів тепло-та димовидалення, підпору повітря;

в) про відкриття клапанів (з розшифруванням систем);

г) про відкриття поповерхових клапанів (з розшифруванням місцезнаходження);

д) про спрацювання вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення, димовидалення (з розшифруванням місцезнаходження);

е) про відключення автоматичного пуску вентиляторів, клапанів (з розшифруванням місцезнаходження);

ж) про несправність у системі;

и) про зникнення напруги на вводах електропостачання;

к) про несправність вентиляторів, приводів клапанів, вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення;

л) про несправність ланцюгів пуску вентиляторів, клапанів, вентиляційних пристроїв димо-та тепловидалення; 2) світлова сигналізація:

а) про наявність напруги на вводах електропостачання;

б) про відключення звукової сигналізації про спрацювання систем;

в) про відключення звукової сигналізації про несправність;

г) про положення клапанів систем (відкриті);

д) про відключення автоматичного пуску (з розшифруванням систем клапанів).

ДОДАТОК А

(обов’язковий) ПЕРЕЛІК ОДНОТИПНИХ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ ОБ’ЄКТІВ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ОБЛАДНАННЮ

СИСТЕМАМИ ПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ ТА ПОЖЕЖОГАСІННЯ,

І ТИП СИСТЕМИ ПЕРЕДАВАННЯ ТРИВОЖНИХ СПОВІЩЕНЬ

1

Житлові будинки

2

Гуртожитки

3

Будинки готелів

4

Будинки адміністративно–офісного призначення

4.7

Банки

4.8

Будинки виставкові, торговельні та громадського харчування

5

Будинки культурно–освітніх і видовищних закладів

лення повинні бути обладнані спринклерними системами пожежогасіння;

незалежно від місткості зали слід передбачати системи пожежогасіння у місцях, передбачених пунктами 5.1а; 5.1б цієї таблиц

6

Музеї, бібліотеки та архіви

7

Будинки науково–дослідних інститутів, проектних та конструкторських організацій, інформаційних центрів, установ органів управління, установ громадських організацій, дошкільних та інших навчальних закладів

8

Будинки охорони здоров’я (лікувально–профілактичні, санаторно–профілактичні за- клади, установи судово–медичної експертизи, аптечні заклади, санаторії та санаторії– профілакторії, заклади відпочинку та туризму

9

Будинки і споруди фізкультурно–оздоровчого і спортивного призначення

10

Окремо розташовані будинки для культової і релігійної діяльності

11

Будинки транспорту

13

Будинки виробничі

14

Будинки складів

15

Будинки сільськогосподарського призначення

16

Транспортні та евакуювальні тунелі

17

Магістральні нафтопроводи та газопроводи

18

Магістральні водопроводи

19

Споруди нафтохімічних і нафтопереробних підприємств

20

Склади полімерних (високомолекулярних) сполук – пінополіуретан, пінополістирол

(поролон, пінопласт)

Примітка 1. У житлових будинках з умовною вистою від 26,5 м до 100 м включно в приміщеннях квартир за виключенням санітарно–гігієнічних приміщень додатково встановлюються автономні пожежні сповіщувачі, які відповідають вимогам ДСТУ EN–14604.

Примітка 2. Необхідність обладнання АСПГ окремих приміщень визначається згідно з таблицею А.2.

(Таблицю А.1 змінено, Зміна № 1)

1

Споруди, приміщення та технологічне обладнання об’єктів енергозабезпечення

2

Приміщення у вокзалах та будівлях транспорту

3

Приміщення сільськогосподарського призначення

4

Приміщення телекомунікаційних об’єктів

5

Приміщення в спорудах та будівлях авіаційного транспорту

6

Приміщення поштового зв’язку

7

Виробничі приміщення

8

Приміщення у виробничих спорудах та будинках авіаційного транспорту

кою, випробування систем літака, демонтажу силових установок, фарбування вузлів і деталей

9

Складські приміщення

10

Приміщення на об’єктах із виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв

11

Приміщення для автомобільного транспорту

12

Приміщення в спорудах (будинках) метрополітену

13

Приміщення в будинках виробничого та громадського призначення

(Таблицю А.2 змінено, Зміна № 1)

ДОДАТОК Б

(обов’язковий) БУДИНКИ ТА ПРИМІЩЕННЯ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОБЛАДНАННЮ СИСТЕМАМИ КЕРУВАННЯ ЕВАКУЮВАННЯМ ЛЮДЕЙ В ЧАСТИНІ СИСТЕМ ОПОВІЩЕННЯ ПРО ПОЖЕЖУ ТА ПОКАЖЧИКІВ

НАПРЯМКУ ЕВАКУЮВАННЯ (Назву додатка Б змінено, Зміна № 1)

Примітка 1. Як самостійні зони оповіщення розглядаються приміщення: побутового обслуговування та банків площею понад 200 м2 з постійним перебуванням людей, що не розташовані у будинках підприємств побутового обслуговування та банків; лазень (саун), що не розташовані у будинках лазень та лазнево-оздоровчих комплексів; громадського харчування площею понад 200 м2 з постійним перебуванням людей, що не розташовані у будинках громадського харчування; торговельних залів площею понад 100 м2, що не розташовані в будинках для підприємств торгівлі (у тому числі ринків); аудиторій, актових залів та інші зальні приміщення з кількістю місць понад 300, а також розташовані вище шостого поверху з кількістю місць менше 300; лікувальних, амбулаторно-поліклінічних закладів, не розташованих у будинках охорони здоров’я.

Примітка 2. У дошкільних закладах, психіатричних лікарнях та психоневрологічних інтернатах оповіщується тільки службовий персонал.

Примітка 3. У виробничих будинках перший тип CO дозволяється суміщати із селекторним зв’язком.

Примітка 4. У приміщеннях та будинках, де перебувають (працюють, мешкають, проводять дозвілля) люди з фізичними вадами (сліпі, глухі), CO проектують з урахуванням цих особливостей.

Примітка 5. У житлових будинках умовною висотою від 73,5 м до 100 м включно мовленнєві оповіщувачі встановлюються у позаквартирних коридорах.

Примітка 6. Знак "*" означає нормований тип CO.

Системи оповіщення про пожежу поділяють на п’ять типів за параметрами, наведеними в таблиці Б.2.

Примітка. У таблиці Б.2 наведено такі познаки:

"+" – вимагається;

"*" – рекомендується;

"–" – не вимагається.

(Таблицю Б.2 змінено, Зміна № 1)

ДОДАТОК В (Додаток В вилучено, Зміна № 1)

ДОДАТОК Г

(обов’язковий)

ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМ ПОРОШКОВОГО ПОЖЕЖОГАСІННЯ

Г.1 Галузь застосування

Г.1.1Системи порошкового пожежогасіння застосовуються для ліквідації пожеж класів А, В, С згідно з ГОСТ 27331 та електрообладнання, яке знаходиться під напругою електричного струму.

Г.1.2У приміщеннях категорій А, Б за вибухопожежною та пожежною небезпекою відповідно до НАПБ Б.03.002 та у вибухопожежних зонах згідно з НПАОП 40.1-1.32 повинно застосовуватися електрообладнання, яке має відповідний рівень вибухозахисту і ступінь захисту.

Г.1.3Застосування автоматичних систем порошкового пожежогасіння для гасіння пожеж горючих газів (клас С) можливо, якщо забезпечено припинення подавання цих газів у зону, яка захищається, до початку подавання вогнегасного порошку.

Г.1.4Системи порошкового пожежогасіння, як правило, не слід застосовувати для захисту приміщень із наявністю відкритих електричних контактних пристроїв та наявністю ЕОМ (ПЕОМ) і апаратних залів АТС.

Г.1.5Автоматичні системи порошкового пожежогасіння не слід застосовувати для гасіння пожеж:

а) горючих речовин, схильних до самозаймання і тління всередині об’єму речовин (деревинні стружки, бавовна, трав’яне борошно тощо), а також пірофорних речовин і матеріалів, схильних до тління і горіння без доступу повітря.

б) у приміщеннях, які не можуть бути залишеними людьми до подачі вогнегасного порошку.

Примітка 1. Допускається застосування:

 автоматичних систем порошкового пожежогасіння для захисту виробничих приміщень, а також складських приміщень за наявності пожежної навантаги класу В згідно ДСТУ EN 2;

 систем порошкового пожежогасіння локального застосування для захисту об’єктів, де використовуються системи пожежогасіння з іншими вогнегасними речовинами (вода, піна);

Примітка 2. У проектах на автоматичні системи порошкового пожежогасіння повинно бути указано, що персонал, який працює в цих приміщеннях, повинен бути проінструктований про небезпечні для людей фактори, що виникають під час подавання вогнегасної речовини, а також проходити періодичні тренування стосовно дій у разі спрацювання системи пожежогасіння.

Г.2 Загальні положення

Г.2.1Системи порошкового пожежогасіння поділяються:

1) за способом гасіння на:

а) системи пожежогасіння об’ємним способом;

б) системи пожежогасіння поверхневим способом;

в) системи пожежогасіння об’ємним способом локального застосування;

г) системи пожежогасіння поверхневим способом локального застосування;

2) за способом пуску на:

а) автоматичні системи пожежогасіння з дублюючим ручним пуском (місцевим і (або) дистан- ційним);

б) автономні системи пожежогасіння модульного типу;

3) за конструктивним виконанням на:

а) системи пожежогасіння з розподільною трубопровідною мережею;

б) нетрубопровідні системи пожежогасіння модульного типу із запірно-розпилювальними пристроями;

в) системи пожежогасіння з лафетним стволом;

г) системи пожежогасіння з ручним стволом;

4) за видом джерела робочого газу на:

а) системи пожежогасіння із зовнішнім автономним джерелом стиснутого робочого газу;

б) системи пожежогасіння із зовнішнім централізованим джерелом стиснутого робочого газу;

в) системи пожежогасіння з газогенеруючим елементом;

в) системи пожежогасіння закачувального типу.

Г.2.2Пуск систем пожежогасіння може бути електричним, пневматичним, гідравлічним, механічним або комбінованим.

Г.2.3Пристрої дистанційного і місцевого ручного пуску системи повинні бути захищені й розміщуватися відповідно до ГОСТ 12.4.009.

Г.2.4Залежно від класу можливої пожежі згідно з ДСТУ EN 2:2014 системи повинні заряджатися вогнегасним порошком (далі – ВП) відповідної марки, який відповідає вимогам ДСТУ 3105.

(Пункт Г.2.4 змінено, Зміна № 1)

Г.2.5В якості робочого газу в системах порошкового пожежогасіння використовуються стиснене повітря, азот газоподібний, двоокис вуглецю. Робочий газ повинен задовольняти таким вимогам:

 стиснене повітря – не вище 9 класу забруднення відповідно до ГОСТ 17433;

 азот газоподібний вищого або першого сорту відповідно до ГОСТ 9297 (ISO 2435);

 двоокис вуглецю вищого або першого сорту відповідно до ДСТУ 4817. Точка роси робочого газу повинна бути нижче мінімальної температури експлуатування системи не менше ніж на 5

°С.

Параметри робочого газу, який виробляється газогенеруючим елементом (тиск, температура, вологість, хімічний склад тощо), повинні забезпечувати працездатність системи, до складу якої він входить, а також безпеку людей, що повинно підтверджуватись результатами приймальних і сертифікаційних випробувань та висновком санітарно-епідеміологічної експертизи.

Г.2.6

(Пункт Г.2.6 вилучено, Зміна № 1)

Г.2.7До складу кожної модульної системи порошкового пожежогасіння повинні входити тільки модулі одного типу-за однакових конструкцій запірно-пускового пристрою, розпилювачів, кріпильних елементів та параметрів пускового сигналу.

Для створення модульних систем порошкового пожежогасіння слід застосовувати модулі, конструкція яких забезпечує мінімальну різницю між моментами їх спрацьовування (мінімальний діапазон значень показника "інерційність" згідно з паспортними даними модулів)

Г.2.8Діапазон температур експлуатування систем порошкового пожежогасіння слід приймати відповідно до їх кліматичного виконання.

Г.2.9Системи пожежогасіння об’ємним способом

Г.2.9.1Системи пожежогасіння об’ємним способом призначені для створення середовища, що не підтримує горіння у всьому об’ємі приміщення, що захищається, і можуть застосовуватися тільки для захисту об’єктів, які представляють собою замкнутий простір, причому ступінь негерметичності приміщення, що захищається, перед спрацьовуванням системи не повинен перевищувати 15 %.

При цьому, якщо ступінь негерметичності приміщення становить більше ніж 1 %, повинна передбачатися додаткова кількість ВП, яка розраховується відповідно до методики, викладеної в Г.3.

Двері в приміщення, яке підлягає протипожежному захисту, повинні мати додатковий клас вогнестійкості С згідно з ДБН В.1.1-7. Вентиляція такого приміщення повинна відключатися до початку подавання ВП при спрацьовуванні системи.

(Пункт Г.2.9.1 змінено, Зміна № 1)

Г.2.9.2Конструкція розподільного трубопроводу з розпилювачами або розташування модулів із запірно-розпилювальними пристроями відповідної системи повинні забезпечувати рівномірний розподіл ВП, що з них подається, в об’ємі, який захищається.

Висота розміщення, взаємне розташування модулів повинні відповідати вимогам, зазначеним у НД і технічній та експлуатувальній документації на них.

(Пункт Г.2.9.2 змінено, Зміна № 1)

Г.2.9.3Розрахунок основних параметрів систем пожежогасіння об’ємним способом слід виконувати за методикою, викладеною в Г.3.

Г.2.9.4Склад, конструктивне виконання й розміщення автоматичних систем об’ємного пожежогасіння повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.009.

Г.2.10Системи пожежогасіння поверхневим способом

Г.2.10.1Системи пожежогасіння поверхневим способом призначені для подавання та розподілу вогнегасного порошку по поверхні об’єкта протипожежного захисту.

В якості вихідної величини для визначення параметрів системи пожежогасіння поверхневим способом, як правило, приймають площу підлоги приміщення, що захищається, у межах якого можливе виникнення пожежі.

Розрахунок основних параметрів систем пожежогасіння поверхневим способом слід виконувати за методикою, викладеною в Г.3.

Г.2.11Системи пожежогасіння локального застосування

Г.2.11.1Системи локального пожежогасіння застосовуються в тих випадках, коли технічно неможливо або економічно недоцільно застосовувати системи пожежогасіння об’ємним або поверхневим способами по всьому об’єму та площі приміщення.

При виборі виду системи локального пожежогасіння слід враховувати співвідношення максимальної висоти обладнання, що захищається (hз), і висоти розташування розпилювачів (Нр). При hз/Нр > 0,5 слід застосовувати системи локального пожежогасіння об’ємним способом, а при hз/Нр ≤ 0,5 – системи локального пожежогасіння поверхневим способом.

Г.2.11.2Розрахункова величина зони, що захищається системою локального пожежогасіння об’ємним способом, визначається як добуток площі основи та висоти агрегату або технологічної установки, що підлягає захисту. При цьому всі габаритні розміри (довжина, ширина, висота) збільшуються щодо фактичних на 15 % кожний.

При використанні системи локального пожежогасіння поверхневим способом розрахункова величина зони, яка захищається, приймається такою, що дорівнює площі об’єкта, що захищається, збільшеної на 15 %. При цьому розрахункова площа об’єкта, що захищається, приймається такою, що дорівнює більшому зі значень: добутку його габаритних розмірів (довжини й ширини), збільшених на 15 %, або площі можливого горіння, обмеженої негорючими конструктивними елементами.

У випадку захисту об’єкта з наявністю горючих рідин повинні бути передбачені заходи щодо запобігання їх розливу й розбризкування за межі зони захисту (відбортовка, пристрій аварійного зливу, екрани тощо).

Г.2.11.3Розрахунок основних параметрів систем локального пожежогасіння слід виконувати за методикою, викладеною в Г.3.

Г.2.12Розпилювачі повинні розміщатися так, щоб забезпечувалося зрошення зовнішньої поверхні обладнання, що захищається. Відстань від розпилювача до поверхні обладнання, що захищається, повинна регламентуватися паспортом на відповідний розпилювач і становить, як правило, від 2 м до 4,5 м.

При проектуванні систем локального порошкового пожежогасіння поверхневим способом відповідно до ГОСТ 12.1.004 на об’єкті, який захищається, необхідно вжити заходів щодо обмеження можливої площі пожежі величиною, що не перевищує розрахункового значення площі, гасіння якої забезпечується даною системою та визначається за методикою, викладеною в Г.3.

У приміщеннях, які мають технологічні площадки та вентиляційні короби шириною або діаметром більше 0,75 м, повинен установлюватися додатковий розподільний трубопровід із розпилювачами або додаткові модулі під площадками та коробами.

(Пункт Г.2.12 змінено, Зміна № 1)

Г.2.13Системи з лафетними стволами застосовуються для захисту об’єктів, де неможливе застосування розподільних мереж (велика висота приміщення, інтенсивне використання підйомно-транспортних засобів тощо) і повинні розміщатися в легкодоступних місцях так, щоб забезпечувалася можливість маневрування стволом у всьому робочому діапазоні, а порошковий струмінь з урахуванням його ефективної дальності міг би досягти найбільш віддаленої межі зони, що підлягає захисту.

Розміри зони, яка захищається системою з лафетним стволом, не повинні перевищувати паспортних значень, установлених заводом-виготовлювачем відповідної системи.

Система з лафетним стволом повинна забезпечити нормативну подачу ВП на можливу площу

-2 -1 -2 пожежі не менше ніж 8 кгм з інтенсивністю не менше 0,4 кг·с ·м. Тривалість безперервного подавання ВП повинна бути не менше 20 с.

Г.2.14Трубопроводи систем

Г.2.14.1Трубопроводи та з’єднання розподільної мережі систем, а також розпилювачі повинні виготовлятися з негорючих матеріалів, фізичні і хімічні властивості яких мають забезпечувати достатній запас міцності і стійкості до впливу факторів навколишнього, зокрема корозійно-активного середовища, у тому числі в умовах пожежі. Трубопроводи систем зазвичай виконують зі сталевих труб відповідно до ГОСТ 8732, ГОСТ 8734 і ГОСТ 3262.

(Пункт Г.2.14.1 змінено, Зміна № 1)

Г.2.14.2З’єднання трубопроводів можуть бути зварні, фланцеві та за допомогою фітингів.

Г.2.14.3При монтуванні трубопроводів розподільної мережі систем горизонтальні ділянки трубопроводів повинні прокладатися з ухилом не менше 0,01 у напрямку розпилювачів.

Відстань від розпилювача до місця кріплення трубопроводу, в якому він встановлений, повинна бути в межах від 0,1 м до 0,5 м.

Відстань між засобами кріплення трубопроводів до будівельних конструкцій необхідно приймати у відповідності зі СНиП 3.05.01 для неізольованих трубопроводів згідно з таблицею Г.1.

Г.2.15Розміщення систем. Станція пожежогасіння

Г.2.15.1Резервуари з ВП систем з розподільною мережею, джерело робочого газу та пристрій керування розміщають у спеціальному приміщенні, відділеному від приміщення, що захищається, протипожежними перегородками 1-го типу, перекриттями 3-го типу і такому, що відповідає таким вимогам: висота не менше 2,5 м; підлога із твердим покриттям, що витримує навантаження від установленого обладнання; освітленість не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і не менше 75 лк при лампах розжарювання; аварійне з освітленістю не менше 10 лк; середовище вибухобезпечне.

Приміщення станції повинне бути обладнане телефонним зв’язком із приміщенням чергового персоналу.

Біля входу до приміщення станції пожежогасіння повинне бути встановлене світлове табло "Станція пожежогасіння".

Г.2.15.2Приміщення станції пожежогасіння не можна розташовувати безпосередньо під і над приміщеннями категорій А, Б і В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними системами пожежогасіння. Розташування приміщення станції пожежогасіння повинне задовольняти таким вимогам:

а) приміщення станції пожежогасіння слід розташовувати в підвалі або на першому поверсі будинку. Допускається розміщення приміщення станції на другому поверсі. При цьому підйомно-транспортне устаткування будинків і споруд повинне забезпечувати можливість доставки й підтримання експлуатаційної придатності обладнання станції;

б) вихід із приміщення станції слід передбачати назовні, у вестибюль або коридор за умови, що відстань від виходу зі станції до сходової клітки, що має вихід безпосередньо назовні, не перевищує 25 м, а в коридор немає виходу з приміщень категорій А, Б або В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними системами пожежогасіння.

(Пункт Г.2.15.2 змінено, Зміна № 1)

Г.2.15.3Системи порошкового пожежогасіння дозволяється розміщати в приміщеннях без штучного регулювання температури повітря відповідно до кліматичного виконання з категорією розміщення відповідно до ГОСТ 15150, що має бути регламентовано технічною документацією на відповідну систему.

Приміщення, у яких проводиться заряджання систем вогнегасним порошком, повинні бути обладнані припливно-витяжною місцевою вентиляцією відповідно до ДСТУ Б А.3.2-12.

Резервуари з ВП і балони зі стисненим газом повинні встановлюватися на відстані не менше 1 м від джерела тепла.

Г.2.15.4Резервуари з ВП і балони зі стисненим газом систем локального пожежогасіння з розподільною мережею допускається розміщувати в приміщенні, яке захищається, на відстані не менше 5 м від обладнання, яке захищається (місця можливого виникнення пожежі). При цьому повинен бути забезпечений захист резервуарів і балонів від механічних і хімічних ушкоджень, впливу інших несприятливих факторів навколишнього середовища, у тому числі під час пожежі.

Г.2.15.5При розміщенні систем повинна бути забезпечена зручність технічного обслуговування та передбачені заходи, що виключають несанкціонований доступ до них.

Г.2.15.6У разі необхідності захисту об’єкта, параметри якого перевищують обмеження, зазначені в Е.2.9, Е.2.10, Е.2.11, проектування систем здійснюється за проектними рішеннями, погодженими у встановленому порядку.

Г.3 Методика розрахунку систем порошкового пожежогасіння

Г.3.1Визначення основних параметрів систем порошкового пожежогасіння при проектуванні включає такі етапи:  визначення характеристик пожежної небезпеки об’єкта, що захищається;  вибір способу гасіння;  вибір способу подачі ВП;  вибір типу й марки ВП;  визначення основних параметрів системи, що забезпечують ефективність її застосування для захисту даного об’єкта (маса заряду, витрата, тривалість подачі ВП, показники вогнегасної ефективності, необхідна кількість та типорозмір модулів у складі модульної системи порошкового пожежогасіння);  вибір конструкції розподільного трубопроводу й типу використовуваних розпилювачів, що забезпечують найбільш ефективний розподіл вогнегасного порошку, що подається у зону захисту (в об’єм або на площу).

Г.3.2Визначення характеристик пожежної небезпеки об’єкта, що захищається

На даному етапі повинні бути виявлені всі потенційні джерела загорянь, наявність і розміщення горючих рідин. З урахуванням особливостей технологічного процесу та об’ємно-планувальних характеристик об’єкта, що захищається, повинні бути визначені можливий характер розвитку й клас можливої пожежі (відповідно до ГОСТ 27331), розміри й місце розташування пожежонебезпечних зон, а також прорізів в огорожах, що не закриваються.

Г.3.3Вибір способу гасіння

Залежно від характеристик об’єкта, що захищається, особливостей технологічного процесу вибирається один із наступних способів:  об’ємний;  поверхневий;  локальний об’ємний;  локальний поверхневий.

Г.3.4Вибір способу подачі ВП

Подача ВП у захищувану зону може здійснюватися зверху або збоку.

Подача ВП зверху здійснюється, як правило, з розпилювачів, установлених стаціонарно в розподільному трубопроводі або безпосередньо на резервуарах з ВП модулів порошкового пожежогасіння під стелею приміщення, що захищається (гасіння об’ємним або поверхневим способом), або над захищуваним устаткуванням, поверхнею можливого розливу горючих рідин тощо (локальне гасіння).

Подача ВП збоку застосовується, як правило, для гасіння пожеж у відкритих резервуарах з горючими рідинами за рахунок використання розпилювачів, які формують плоский широкий струмінь, установлених по периметру стінок цих резервуарів, а також для захисту панелей керування або площі підлоги під технологічним устаткуванням і т.д.

Г.3.5Вибір типу й марки ВП

Для гасіння пожеж твердих, рідких і газоподібних речовин (пожежі класів А, В і С відповідно до ГОСТ 27331), а також електроустаткування під напругою до 1000 В і більше (залежно від марки вогнегасного порошку) повинні застосовуватися ВП, що задовольняють вимогам ДСТУ 3105 і сертифіковані в Україні.

Наведені нижче значення норм та інтенсивності подачі вогнегасного порошку з систем порошкового пожежогасіння стосуються вогнегасних порошків, які задовольняють мінімальним вимогам

ДСТУ 3105. У разі застосування порошків, вогнегасна ефективність яких вище, відповідні значення норми та інтенсивності подачі можуть змінюватись за умови їх обґрунтування результатами випробувань, проведених згідно з вимогами ДСТУ 3105 та ДСТУ 3972.

Г.3.6Визначення основних параметрів систем пожежогасіння об’ємним способом

Г.3.6.1Параметри системи об’ємного пожежогасіння з розподільною мережею та масою заряду ВП в резервуарі 150 кг і більше

Мінімальна маса ВП, кг, необхідна для захисту даного приміщення, розраховується за формулою

Mmin = M1 + M2+M3, (Г.1) де М1 – основна маса ВП, пропорційна об’єму приміщення, що захищається, кг;

М2 – додаткова маса ВП для компенсації віднесення частини порошку через відкриті про- різи, площа кожного з яких Sп1 менше 5 % від загальної площі будівельних огороджу- вальних конструкцій – Sог, причому сумарна площа таких прорізів більше 1 %, але менше 15 % від Sог, кг;

М3 – додаткова маса ВП для компенсації віднесення порошку через прорізи, площа кожного з яких Sп2 більше 5 % від Sог, а сумарна площа таких прорізів не перевищує 15 % від

Sог, кг.

Сумарна площа прорізів, які не закриваються під час подавання ВП з системи Sп1 і Sп2, не повинна перевищувати 15 % від Sог.

Маси М1 і М2 під час подавання повинні рівномірно розподілятися в захищуваному об’ємі. Маса М3 повинна подаватися уздовж відповідного прорізу пропорційно його площі Sп2.

M1 =qVo∙V3, (Г.2)

M2 =2,5Sn1, (Г.3)

M3 =5,0Sn2, (Г.4)

-3 де qVo – норма подачі ВП для об’ємного гасіння, кг∙м;

V3 – об’єм приміщення, що захищається, м3;

Sn1 – площа прорізів, площа кожного з яких менше або дорівнює 5 % від загальної площі огороджувальних конструкцій, м2;

Sn2 – площа прорізів, площа кожного з яких більше 5 % від загальної площі огороджуваль¬них конструкцій, м2;

2,5 – норма подачі додаткової маси ВП для компенсації його віднесення через прорізи

-2 площею Sп1, кг∙м;

5,0 – норма подачі додаткової маси ВП для компенсації його віднесення через прорізи

-2 площею Sп2, кг∙м.

Норма подачі вогнегасного порошку з системи приймається

-3 qvo = 0,6 кг · м.

-1

Мінімальна витрата ВП, кг∙с, яку повинна забезпечити система, визначається за формулою

M min

G , (Г.5) min

При цьому інтенсивність подачі ВП повинна бути

-3

IVo ≥ 0,02·c·м.

Мінімальна тривалість витікання ВП – tmin при роботі системи пожежогасіння об’ємним способом з розподільною мережею визначається за формулою

1 t  0,67q I, min Vo Vo але не повинна бути не менше 5 с.

Для інших горючих матеріалів і марок ВП зазначені норми подачі можуть уточнюватися на підставі результатів вогневих випробувань.

На підставі значень Mmin, Gmin і tmin вибирається система, що забезпечує зберігання відповідної кількості ВП і подачу його з необхідною витратою. При цьому трубопровідна розподільна мережа системи з розпилювачами повинна забезпечувати максимальну рівномірність розподілу ВП, що подається, в об’ємі приміщення, що захищається.

Г.3.6.2Параметри системи пожежогасіння об’ємним способом з розподільною мережею й масою заряду ВП у резервуарі до 150 кг

На підставі технічних характеристик: "об’єм, що захищається" (згідно з ДСТУ 3972) – Vзс, маса заряду – Мзс і тривалість подачі ВП – tс, зазначених у паспорті, перевірку можливості використання даної системи для захисту об’єкта об’ємом V3 виконують у такий спосіб.

Вибирають систему виходячи з необхідності виконання умови Vзс ≥ Vз.

У випадку наявності прорізів, що не закриваються в процесі гасіння, загальною площею від 1 % до 15 % визначають необхідну кількість ВП, яка повинна бути подана з системи для компенсації його втрати через зазначені прорізи – Мпр. Обчислене значення Мпр порівнюють із кількістю ВП у складі заряду Мзс, що може бути використане для компенсації втрати порошку – Мзс.

Зазначені значення маси ВП визначають за формулами:

Мпр =2,5SП1 + 5,0SП2, (Г.6)

Мзс =(Vзс – Vз) Мзс /Vзс. (Г.7)

В разі виконання умови Мзс ≥ Мпр обрана система може бути використана для захисту даного об’єкта. В іншому випадку необхідно підбирати іншу систему або скорочувати площу прорізів в огорожі, що не закривається під час подавання ВП з системи.

Г.3.6.3Параметри нетрубопровідної модульної системи пожежогасіння об’ємним способом

Загальна кількість модулів Nм, шт., необхідна для комплектації модульної системи, розраховується за формулою

Nм = Кз [Vз/ Vзм + (2,5Sn1 + 5,0Sn2)/Мзм ], (Г.8) де Vзм – значення показника "захищуваний об’єм" (за паспортом) одного модуля, визначений відповідно до вимог ДСТУ 3972, м3;

Мзм – маса заряду ВП в одному модулі, кг;

Кз – коефіцієнт, що враховує можливу нерівномірність подачі ВП у захищувану зону (у захищуваний об’єм).

Результат розрахунку за формулою (Г.8) округляють до найближчого більшого цілого числа.

Коефіцієнт Кз приймає такі значення:

Кз= 1,1 при 0,01Li < Li ≤ 0,10 Li;

Кз= 1,2 при 0,10Li < Li ≤ 0,20Li, де Li – граничні відстані між розпилювачами сусідніх модулів і між модулями й огороджувальними конструкціями, що рекомендуються виробником, м;

LІ – відхилення (перевищення) значень Li, допущені при проектуванні даної модульної системи, м.

Повинні виконуватися умови: Li ≤ 0,2Li; Li ≤ 0,2Li.

Загальна кількість відхилів Li не повинна перевищувати 30 % від загальної кількості відстаней Li.

(Пункт Г.3.6.3 змінено, Зміна № 1)

Г.3.7Визначення основних параметрів систем локального пожежогасіння

Г.3.7.1Параметри системи локального пожежогасіння поверхневим способом з розподільною мережею

Мінімально необхідна для гасіння маса порошку визначається на підставі норми подачі, що розраховується за формулою

0,5 qSл = 0,45 kу (kсп + 1,44 S), (Г.9) де qSл – норма подачі ВП для локального пожежогасіння поверхневим способом, кг• м-2;

S – площа гасіння (наприклад, максимальна площа розливу горючої рідини під час пожежі), м2;

kсп – коефіцієнт, що залежить від способу подачі ВП;

kу – коефіцієнт, що залежить від умов гасіння усередині приміщення ("усередині") або на відкритій площадці ("зовні").

Мінімальна маса ВП, кг, визначається за формулою

Мmіn = qSл · S. (Г.10)

-1

Мінімальна витрата ВП, кг·с, визначається на основі значення мінімальної інтенсивності

-1 -2 -1 -2 ІSл = 0,30 кг·с ·м для локального гасіння поверхневим способом "усередині" та ІSл = 0,45 кг·с ·м для локального гасіння поверхневим способом "зовні":

Gmin = ІSл · S. (Г.11)

Мінімальна тривалість подачі ВП, с, розраховується за формулою q

Sл t  0,67k (Г.12) min y

I

Sл

На підставі значень Mmin, Gmin і tmin здійснюється вибір системи з відповідними технічними характеристиками. При цьому повинні задовольнятися умови:

Мз ≥ kзал · Mmin, (Г.13)

Gс ≥ Gmin, (Г.14) tс ≥ tmin, (Г.15) де М3 – маса заряду ВП у резервуарі системи, кг;

kзал – коефіцієнт залишку, що визначається на підставі регламентованої в паспорті або ТУ на систему граничної величини залишку ВП після спрацьовування (при регламентованому

5 % залишку – kзал = 1,05, при 10 % залишку – kзал = 1,1 тощо);

-1

Gс – витрата ВП, що забезпечується системою, кг·с;

tс – тривалість подачі ВП при роботі системи, с.

Примітка. Значення тривалості подачі та/або витрати ВП, що забезпечується системою з розподільною мережею, визначаються за результатами розрахунку або вимірювань під час випробувань системи.

(Пункт Г.3.7.1 змінено, Зміна № 1)

Г.3.7.2Параметри нетрубопровідної модульної системи локального пожежогасіння поверхневим способом

На основі прогнозованого значення площі гасіння S під час пожежі (Г.3.7.1) підбирають модуль, застосування якого забезпечує виконання умови:

RM ≥ S, (Г.16) де RM – паспортне значення показника "вогнегасна здатність", визначеного відповідно до вимог

ДСТУ 3972, м2.

Якщо умова (Г.16) не виконується, визначають загальну кількість модулів у системі, які забезпечують локальне пожежогасіння площі S:

1,4

NM = 1,1·S /Мзм, (Г.17) де Мзм – маса заряду ВП в одному модулі, кг.

Примітка. Формула (Г.17) може застосовуватись для розрахунку необхідної кількості модулів для локального гасіння площі від 3 м2 до 30 м2.

Результат розрахунку за формулою (Г.17) округляють до найближчого більшого цілого числа.

До складу системи повинні входити модулі, які задовольняють вимогам Г.2.7.

Інтенсивність подавання ВП (Іsм), що відповідають вимогам ДСТУ 3105, з модульної системи повинна становити.

ІSм = Nм·Мзм / (kзал·tмс·S) ≥ ІSп, (Г.18) де tмс – тривалість подавання ВП з модульної системи, с;

kзал – коефіцієнт залишку вогнегасного порошку, що визначається за паспортними даними модуля аналогічно Г.3.7.1;

-1 -2

ІSп = 0,30 кг·с ·м для гасіння поверхневим способом "всередині", подавання ВП "зверху";

-1 -2

ІSп = 0,45 кг·с ·м для гасіння поверхневим способом "зовні", подавання ВП "зверху".

Розміщення модулів на об’єкті, що захищається, слід виконувати таким чином, щоб розпилювачі забезпечували подавання ВП безпосередньо на площу гасіння згідно з вимогами чинних нормативних документів.

(Пункт Г.3.7.2 змінено, Зміна № 1)

Г.3.7.3Визначення основних параметрів системи локального пожежогасіння об’ємним способом

Мінімально необхідна маса заряду ВП, кг, розраховується за формулою

Mmin = qVл·Vзл, (Г.19) де qVл – норма подачі ВП для локального гасіння по об’єму приймається

-3 qVл = 2qvо= 1,2 кг·м;

Vзл – розрахунковий захищуваний об’єм, м3.

Величина Vзл визначається на підставі геометричних розмірів устаткування, що захищається, збільшених на 15 % кожний:

Vзл = 1,153·A·B·H = 1,52·A·B·H, (Г.20) де A, B, H – відповідно довжина, ширина, висота устаткування, що захищається, м.

-1

Мінімальна витрата ВП, кг·с, визначається аналогічно системам пожежогасіння об’ємним способом

M min

G  (Г.21) min

При цьому інтенсивність подачі ВП, повинна бути

-1 -3

ІVл ≥ 0,04 кг·с ·м.

Після вибору системи, що забезпечує дані характеристики, розміщають розпилювачі або запірно-розпилювальні пристрої модулів так, щоб витікаючі газопорошкові струмені зрошували зовнішні поверхні устаткування, що захищається.

Для підвищення ефективності даного способу гасіння рекомендується встановлювати навколо устаткування, що захищається, щити з негорючих матеріалів із ненормованою межею вогнестійкості для затримки ВП, що подається, у захищуваний об’єм.

Г.3.8Визначення основних параметрів систем пожежогасіння поверхневим способом

Г.3.8.1Параметри системи пожежогасіння поверхневим способом з розподільною мережею

Системи поверхневого пожежогасіння застосовують, якщо існує необхідність захисту площі, у межах якої можуть виникнути вогнища пожежі різної величини.

Параметри системи визначають на основі значення площі максимального вогнища пожежі Smax, що може виникнути в межах площі, яка захищається, – S3.

Для гасіння "усередині" або "зовні" приміщення при подаванні ВП "зверху" виконують розра-

-2 хунок норми подачі (питомої маси) ВП – qSп, кг·м, яка забезпечує гасіння одиничного вогнища пожежі площею S за формулами, аналогічними (Е.9):

0,5

– для гасіння "усередині" q  0,45 (4  1,44 S); (Г.22)

Sп max

0,5 для гасіння "зовні" q  0,7 (4  1,44 S). (Г.23)

Sп max

Мінімальну масу ВП, кг, що повинна бути подана з системи на захищувану площу, визначають за формулою

Mmin = qSп · Sз. (Г.24)

-1

Мінімальна витрата ВП, кг·с, яка повинна забезпечуватись системою пожежогасіння, визначається за формулою

Gmin = ІSп · Sз, (Г.25) де ІSп – інтенсивність подачі ВП "зверху" при гасінні поверхневим способом для ВП, сертифікованих на відповідність вимогам ДСТУ 3105 (див. Г.3.7.2).

Мінімальну тривалість подачі ВП, с, визначають за формулою tmin = 0,67qSп /ІSп. (Г.26)

Параметри системи повинні задовольняти умовам, аналогічним формулам (Г.13) – (Г.15):

Мз ≥ kост· Mmin; Gc ≥ Gmin; tc ≥tmin.

Конструкція і розміщення розподільної мережі та розпилювачів повинні забезпечувати рівно-мірну подачу ВП на всю площу, яка захищається.

(Пункт Г.3.8.1 змінено, Зміна № 1)

Г.3.8.2Параметри модульної системи пожежогасіння поверхневим способом

Загальна кількість модулів, необхідна для комплектації модульної системи, розраховується за формулою

Nм Кз· Sо / Sзм, (Г.27) де Sо – загальна площа, що підлягає захисту системою в даному приміщенні, м2;

Sзм – значення показника "захищувана площа" (за паспортом) одного модуля, визначеного відповідно до вимог ДСТУ 3972, м2;

Кз – коефіцієнт, що враховує можливу нерівномірність подачі ВП у захищувану зону.

Результат розрахунку за формулою (Г.27) округляють до найближчого більшого цілого числа.

Розміщення модулів у приміщенні, що захищається, повинне проводитися відповідно до вимог посібника (керівництва) з експлуатування виробника цих модулів.

Значення коефіцієнта Кз приймаються такими, що дорівнюють значенням, наведеним у підрозділі Г.3.6.3.

Г.3.9Значення параметрів подавання ВП (інтенсивність, норма подачі), які використовуються під час розрахунку за методикою цього додатка, можуть змінюватись у разі застосування вогнегасних порошків із більш високою вогнегасною ефективністю, що підтверджено результатами вогневих випробувань згідно з вимогами ДСТУ 3972.

Додаток Д (Додаток Д вилучено, Зміна № 1)

ДОДАТОК Е

(обов’язковий)

ОПИС ДОДАТКОВОЇ ФУНКЦІЇ УСТАТКОВАННЯ ІНДИКАЦІЇ

Для систем пожежного спостерігання додатковою функцією устаткування індикації є необхідність передачі тривожного сповіщення без обробляння його оператором на більш високий рівень реагування на це сповіщення.

НБ 1 Для передачі тривожних сповіщень на вищий рівень реагування устаткування індикації повинно мати (НБ1 ДСТУ-П CLC/TS 50136-4):

а) можливість трансляції тривожних сповіщень без обробляння їх оператором центру прий- няття тривожних сповіщень;

б) проміжок часу між надходженням тривожного сповіщення на вхідний інтерфейс устаткування індикації та появою його на вихідному інтерфейсі регламентується технічними умовами на це устаткування;

в) відсутність сповіщення про прийняття підтвердження повинно супроводжуватися попе- реджувальною візуальною та звуковою сигналізацією, а час надходження цього сповіщення регламентується вимогами до устаткування індикації вищого рівня реагування;

г) дублюючий інтерфейс передавання даних згідно з 6.4.1 ДСТУ EN 50136-1-1, переключення на який повинно виконуватися автоматично;

д) захист проти заміни устаткування S0 – згідно з додатком А ДСТУ EN 54-21 та 6.5.1 ДСТУ

EN 50136-1-1;

ж) інформаційний захист 10 – згідно з додатком А ДСТУ EN 54-21 та 6.5.2 ДСТУ EN 50136-

1-1;

е) можливість передачі інформації на більш високий рівень реагування у форматі передачі даних прикладного рівня SOS Access V3 згідно з загальним описом, наведеним у НБ 2 ДСТУ-П

CLC/TS 50136-4.

Додаток Ж (Додаток Ж вилучено, Зміна № 1)

Додаток И (Додаток И вилучено, Зміна № 1)

БІБЛІОГРАФІЯ 1 Кодекс Цивільного захисту України 2 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" 3 Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560. Про затвердження порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України 4 Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 554. Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури 5 Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. № 852 "Деяки питання ліцензування господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення

6 НПАОП 15.9-1.13-97 Правила безпеки при виробництві солоду, пива та безалкогольних напоїв

7 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій

8 ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва

9 ДБН В.1.2-14:2009 Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ

10 ДБН В.2.2-23:2009 Будинки і споруди. Підприємства торгівлі

11 ДБН В.2.5-64:2012 Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина II.

Будівництво.

12 ДБН В.2.5-74:2013 Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди.

13 ДБН В.2.5-75:2013 Каналізація зовнішні мережі та споруди

14 ВБН В.2.2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа

15 ВБН-СГіП-46-3.94 Перелік будинків і приміщень підприємств Міністерства сільського господарства і продовольства з установленням їх категорії з вибухопожежної небезпеки, а також класу вибухопожежонебезпечних зон за ПУЭ-87

16 ДСТУ ISO 13350:2004 Промислові вентилятори. Методи випробування характеристик струминних тунельних вентиляторів (ISO 13350:1999, IDT)

17 ДСТУ Б А.3.2-12:2009 Системи вентиляційні. Загальні вимоги

18 ДСТУ ІЕС 60839-7-1:2003 Системи тривожної сигналізації. Частина 7-1. Формати сповіщень і протоколи для послідовних інтерфейсів даних у системах передавання тривожних сповіщень.

Основні положення

19 ГОСТ 12.1.044-89 ССБТ Пожежовибухонебезпека речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення (ИСО 4589-84)

20 ВНТП 01/87/04-84 Объекты газовой и нефтяной промышлености, выполненные с применением блочных и блочно-комплексных устройств (Об’єкти газової та нафтової промисловості, виконані із застосуванням блочних і блочно-комплексних пристроїв)

21 ОНТП 51-1-85 Мингазпром СССР Общесоюзные нормы технологического проектирования.

Магистральные трубопроводы. Часть 1. Газопроводы (Загальносоюзні норми технологічного проектування. Магістральні трубопроводи. Частина 1. Газопроводи) 22 Наказ Мінрегіону України від 22.07.2010 № 275 Про затвердження Порядку розгляду в

Міністерстві регіонального розвитку та будівництва звернень щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами

23 Наказ Мінрегіону України від 16.05.2011 № 45, який зареєстровано в Міністерстві юстиції

України 1.06.2011 № 651/19389. Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об’єктів 24 Regulation ЕС №1005/2009 on substances that deplete the ozone layer (recast) 25 EN 16750:2017 Fixed firefighting systems – Oxygen reduction systems – Design, installation, planning and maintenance 26 ВS 7346-7:2006 Components for smoke and heat control systems – Part 7: Code of practice on functional recommendations and calculation methods for smoke and heat control systems for covered car parks

27 ДСТУ ISO 80000-1:2016 (ISO 80000-1:2009; ISO 80000-1:2009/Cor1:2011, IDT) Величини та одиниці. Частина 1. Загальні положення

28 ДСТУ ISO 80000-3:2016 (ISO 80000-3:2006, IDT) Величини та одиниці. Частина 3. Простір та час

29 ДСТУ ISO 80000-4:2016 (ISO 80000-4:2006, IDT) Величини та одиниці. Частина 4. Механіка

30 ДСТУ ISO 80000-5:2016 (ISO 80000-5:2007, IDT) Величини та одиниці. Частина 5. Термодинаміка

31 ДСТУ IEC 80000-6:2016 (IEC 80000-6:2008, IDT) Величини та одиниці. Частина 6. Електромагнітні явища

32 ДСТУ ISO 80000-7:2016 (ISO 80000-7:2008, IDT) Величини та одиниці. Частина 7. Світло

33 ДСТУ ISO 80000-8:2016 (ISO 80000-8:2007, IDT) Величини та одиниці. Частина 8. Акустика

34 ДСТУ ISO 80000-9:2016 (ISO 80000-9:2009; ISO 80000-9:2009/Amd1:2011, IDT) Величини та одиниці. Частина 9. Фізична хімія і молекулярна фізика

35 ДСТУ ISO 80000-10:2016 (ISO 80000-10:2009, IDT) Величини та одиниці. Частина 10. Атомна та ядерна фізика (Бібліографію змінено, Зміна № 1)

Ключові слова: система, пожежогасіння, сигналізація, сигнал, оповіщення, спостерігання, протидимний захист, модуль, оповіщувач, сповіщувач, тонкорозпилена вода, флегматизація. (Ключові слова змінено, Зміна № 1)

**********

Редактор – А.О. Луковська

Комп’ютерна верстка – В.Б.Чукашкіна

Формат 60x841/8. Папір офсетний. Гарнітура "Arial".

Друк офсетний.

Державне підприємство "Укрархбудінформ".

вул. М. Кривоноса, 2А, м. Київ-37, 03037, Україна.

Тел. 249-36-62

Відділ реалізації: тел.факс (044) 249-36-62 (63, 64)

E-mail:uabi90@ukr.net

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців

ДК №690 від 27.11.2001 р.