ДБН В.2.2-18:2007 Заклади соціального захисту населення

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Будинки і споруди ЗАКЛАДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

НАСЕЛЕННЯ

ДБН В.2.2-18:2007

Видання офіційне

Київ

Мінбуд України

ПЕРЕДМОВА

УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Право власності на цей документ належить державі. Відтворювати, тиражувати і розпов- сюджувати цей документ повністю чи частково на будь-яких носіях інформації без офі- ційного дозволу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального госпо- дарства України заборонено. Стосовно врегулювання прав власності звертатися до Мініс- терства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України

Офіційний видавець нормативних документів у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів Мінбуду України

ДП "Укрархбудінформ"

© Мінбуд України, 2007

С.1ДБН В.2.2-18:2007

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Чинні від 2007-07-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1Ці Норми поширюються на розроблення проектів нових і реконструкцію існуючих будинків і споруд закладів соціального захисту населення: будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричних пансіонатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці; психоневрологічних інтернатів; територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; будинків нічного перебування, центрів реінтеграції бездомних громадян, центрів соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, та соціальних готелів, призначених для тимчасового притулку дорослих бездомних громадян.

1.2Вимоги цих Норм є обов’язковими для юридичних та фізичних осіб – суб’єктів інвестиційної діяльності на території України незалежно від форм власності та відомчої належності.

1.3При проектуванні будинків і приміщень закладів соціального захисту населення, поряд з положеннями цих Норм, слід також виконувати вимоги інших чинних нормативних документів у галузі будівництва.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цих Нормах є посилання на такі нормативні документи:

дитерские цехи и предприятия, вырабатывающие мягкое мороженое (Санітарні правила для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи і підприємства, що виробляють м’яке морозиво)

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Нижче подано терміни, вжиті в цих Нормах, та визначення позначених ними понять.

3.1Будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці (далі – будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів) – стаціонарна соціально-медична установа загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового та медичного обслуговування (Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України від 29.12.01 р. № 549).

3.2Психоневрологічний інтернат – стаціонарна соціально-медична установа, призначена для постійного проживання громадян із психоневрологічними захворюваннями, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування (Типове положення про психоневрологічний інтернат / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України від 29.12.01 р. № 549).

3.3Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (далі – територіальний центр) – спеціальна державна установа, що надає послуги пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам вдома, в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності (Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян / Затв. наказом Міністерства соціального захисту населення України від 01.04.97 р. № 44).

3.4Тимчасовий притулок для дорослих – організація нічного або тимчасового проживання громадян без визначеного місця проживання, осіб, що постраждали від фізичного або психічного насильства, стихійного лиха, катастрофи тощо, з наданням їм правової, психологічної, соціальної, медичної та побутової допомоги в подоланні тимчасових труднощів, сприянні у встановленні особи, відновленні документів, паспортизації та працевлаштуванні (Закон України "Про соціальні послуги". – К., 2003).

3.5Будинок нічного перебування (далі – нічліжний будинок) – заклад соціального захисту для ночівлі громадян, які не мають житлового приміщення, яке б вони могли використовувати для проживання (Типове положення про будинок нічного перебування / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України від 14.02.06 р. № 31).

3.6Центр реінтеграції бездомних громадян (далі – центр реінтеграції) – заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб (Типове положення про центр реінтеграції бездомних громадян / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України від 14.02.06 р. № 31).

3.7Центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі (далі – центр соціальної адаптації) – соціальна установа для надання соціальних послуг особам, звільненим з місць позбавлення волі, та їх тимчасового перебування (Типове положення про центр соціальної адаптації для осіб, звільнених з місць позбавлення волі / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України від

14.02.06р. №31).

3.8Соціальний готель – заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (Типове положення про соціальний готель / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України від 03.04.06 р. № 98).

4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4.1Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів включають три типи підрозділів:

а) відділення для осіб, спроможних самостійно пересуватися і частково себе обслуговувати, але які потребують додаткового побутового і медичного обслуговування;

б) відділення для лежачих хворих, що потребують систематичного побутового і медичного обслуговування і постійного або періодичного догляду;

в) відділення для інвалідів, що пересуваються на кріслах-колясках (відділення організується за наявності 25 і більше інвалідів, що пересуваються на кріслах-колясках (далі – інвалідів-колясочників), за меншої кількості інвалідів-колясочників слід передбачати для них житлові групи або приміщення у відділенні для осіб, спроможних самостійно пересуватися).

4.2Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів слід проектувати місткістю від 50 до 200 місць. Залежно від місцевих умов і за відповідного обґрунтування допускається збільшувати місткість до 300 місць, а у сільській місцевості – передбачати будинки-інтернати місткістю 20-40 місць.

4.3Психоневрологічні інтернати включають відділення різних профілів і режимів утримання хворих (ліжковий, спостережний, вільний):

а) відділення інтенсивного медичного догляду (ліжковий і спостережний режими утримання);

б) відділення медико-педагогічної корекції (спостережний і вільний режими утримання);

в) відділення соціо-реабілітаційного профілю (спостережний і вільний режими утримання);

г) відділення для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності (вільний режим утримання).

4.4Призначення відділень, що входять до психоневрологічних інтернатів, наведені у додатку А.

Допускається проектувати будинки психоневрологічних інтернатів однопрофільними або змішаними, які включають відділення декількох різних профілів.

4.5Психоневрологічні інтернати слід проектувати місткістю від 100 до 200 місць.

4.6Територіальні центри слід проектувати не менше ніж із двох підрозділів, основними з яких є:

а) відділення соціальної допомоги вдома;

б) відділення організації надання грошової і натуральної адресної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам;

в) відділення соціально-побутової реабілітації;

г) відділення соціально-медичної реабілітації.

4.7Кількість і призначення підрозділів територіальних центрів визначається в кожному конкретному випадку завданням на проектування. Структурні підрозділи територіальних центрів наведені у додатку Б.

4.8Кожен із закладів соціального захисту для бездомних громадян (нічліжний будинок, центр реінтеграції, соціальний готель) та осіб, звільнених з місць позбавлення волі (центр соціальної адаптації) може функціонувати самостійно або бути структурним підрозділом іншого закладу для бездомних громадян. Максимальну місткість даних типів закладів слід приймати не більше 100 місць.

Перелік послуг, що надаються закладами соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, наведений у додатку В.

5 РОЗМІЩЕННЯ БУДИНКІВ, ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ

5.1Будинки закладів соціального захисту населення слід розміщувати на окремих ділянках сельбищних територій міст, селищ міського типу та сільських поселень.

5.2Розміщення, місткість і розміри земельних ділянок закладів соціального захисту населення визначаються завданням на проектування з урахуванням вимог 6.1 ДБН 360, ДБН Б.2.4-1, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-17, ДСП 173, ДСанПіН 239, СанПиН 2605 і СанПиН 3077.

5.3До ділянок закладів соціального захисту населення необхідно передбачати під’їзди і підходи від зупинок громадського транспорту, а на території закладів повинні бути виділені такі зони:

 житлова (або "забудови");

 відпочинку (зелена зона з прогулянковими алеями, майданчиками для відпочинку; тіньовими навісами, альтанками, лавами, столами для ігор);

 фізкультурно-оздоровча (на ділянках будинків-інтернатів для громадян похилого віку та ін- валідів, психоневрологічних інтернатів і територіальних центрів – майданчики для занять фіз- культурою, у тому числі лікувальною; для будинків-інтернатів з інвалідами додатково слід пе- редбачати майданчики для спортивних ігор);

 лікувально-виробнича – для психоневрологічних інтернатів (або "виробнича" – для центрів реінтеграції та соціальної адаптації);

 господарська (господарський майданчик, майданчик для сміттєзбірників і допоміжні споруди:

складські, гараж, овочесховище, пральня, дезінфекційна камера тощо);

 плодовий сад і город (залежно від місцевих умов).

5.4До житлової і господарської зон повинні бути передбачені самостійні в’їзди. Допускається передбачати один в’їзд на територію закладів соціального захисту населення місткістю до 200 місць.

5.5Планувальним рішенням ділянки необхідно забезпечити можливість проїзду пожежних машин до будинків згідно з вимогами ДБН 360.

5.6При в’їзді на ділянку необхідно передбачати автомобільну стоянку. Місткість стоянки слід розраховувати, виходячи з потреб персоналу, мешканців і відвідувачів закладів соціального захисту населення з урахуванням розрахункового рівня автомобілізації даного населеного пункту згідно з ДБН 360 і ДБН В.2.3-15. При розміщенні автостоянок слід враховувати вимоги ДБН В.2.3-4, ДБН В.2.3-5, ДБН 360 і ДБН В.2.2-17.

Не допускається розміщувати стоянку на території закладу соціального захисту населення із стаціонаром з боку вікон житлових корпусів. Відстань від стоянки до інших корпусів повинна бути не меншою 15 м.

5.7На земельній ділянці закладів соціального захисту населення необхідно передбачати майданчик для розміщення сміттєзбірників на відстані не ближче 20 м до вікон будинку. До майданчиків зі сміттєзбірниками повинен бути передбачений під’їзд для вивозу сміття.

5.8Площа зелених насаджень (включаючи газони, квітники, плодовий сад і город) повинна складати: не менше 50 % площі ділянки будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів або психоневрологічного інтернату; не менше 35 % площі ділянки територіального центру та закладів соціального захисту, призначених для тимчасового притулку бездомних громадян та осіб, звільнених із місць позбавлення волі.

5.9Підходи до житлового корпусу і шляхи руху мешканців у зону відпочинку не повинні мати перетину з проїздами для автотранспорту.

Проїзди і підходи до будинків повинні мати тверде покриття. Матеріали покриття прогулянкових доріжок і тротуарів повинні забезпечувати безпечне пересування маломобільних осіб, що перебувають у закладі, в тому числі інвалідів-колясочників.

Уклон прогулянкових доріжок і тротуарів слід приймати не більше 5 %; доріжки і тротуари, що мають уклон, на поворотах і через кожні 6 м довжини повинні мати горизонтальні площадки завдовжки не менше 1,5 м.

5.10Необхідність улаштування пандусів і сходів на шляху руху громадян похилого віку та інвалідів, їх конструкції та огорожі слід визначати згідно з додатком Г ДБН В.2.2-9 і ДБН В.2.2-17.

5.11Земельні ділянки будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, територіальних центрів і закладів, призначених для тимчасового притулку бездомних громадян та осіб, звільнених із місць позбавлення волі, повинні мати огорожу заввишки не менше 1,6 м, а психоневрологічних інтернатів – паркани не менше 2 м із хвіртками, що замикаються, і воротами.

5.12Улаштування прохідної на територію закладів соціального захисту населення з інженерно-технічним оснащенням повинно визначатися завданням на проектування.

6 ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ

Об’ємно-планувальні рішення будинків і споруд закладів соціального захисту населення повинні формуватися згідно з вимогами даних Норм та положень ДБН В.2.2-9 і ДБН В.2.2-15, відповідати санітарно-гігієнічним і протипожежним нормам. При розробленні конструктивних рішень будинків, що зводяться в особливих умовах будівництва, слід керуватися ДБН В.1.1-5 і ДБН В.1.1-12. Огороджувальні конструкції слід проектувати згідно з ДБН В.2.6-31.

Планувальне рішення будинків повинно забезпечувати безперешкодний та зручний доступ маломобільних мешканців чи відвідувачів до приміщень, зон і місць, які призначені для них, відповідно до вимог ДБН 363 і ДБН В.2.2.17.

Склад і площі приміщень закладів соціального захисту населення визначаються завданням на проектування згідно з цими Нормами та технологічними вимогами.

Приміщення в будинках закладів соціального захисту населення поділяються на дві основні групи: житлові приміщення; обслуговуючі приміщення.

6.1 Житлові приміщення

6.1.1Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів

6.1.1.1Житлові приміщення (житлові кімнати) і підсобні приміщення слід об’єднувати у житлові групи, які передбачаються в складі відділень: для осіб, спроможних самостійно пересуватися; для інвалідів-колясочників; для лежачих хворих.

6.1.1.2Житлові кімнати у відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, і для інвалідів-колясочників необхідно проектувати на одне та два місця, у відділенні для лежачих хворих – на одне, два та три місця.

Площі житлових кімнат у відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, і для інвалідів-колясочників приймаються з розрахунку не менше відповідно 8 м2 і 10 м2 на людину, але не менше 10 м2 і 12 м2 – в одномісних. Площі житлових кімнат у відділенні для лежачих хворих приймаються з розрахунку не менше 8 м2 на людину, але не менше 9 м2 – в одномісних.

Співвідношення кімнат різної місткості у відділеннях слід приймати за завданням на проектування з урахуванням місцевих умов.

6.1.1.3Місткість житлових груп повинна бути не більшою 25 осіб. До складу відділень необхідно включати 3-4 житлові групи із загальними приміщеннями медичного і побутового призначення.

6.1.1.4Склад та площі приміщень житлових груп для різних категорій мешканців і загальних приміщень відділень слід приймати згідно з таблицею 1.

Житлова група

1 Житлові кімнати:

5 Кухня:

Загальні приміщення відділень

1) Допускається проектувати по одному санвузлу на дві одно-, двомісні житлові кімнати. 2) Слід передбачати, якщо санвузли при житлових кімнатах не обладнанні ванною. 3) 2 Допускається зменшувати до 4 м за умови обладнання душем санвузлів при житлових кімнатах. 4) Слід передбачати, якщо санвузли при житлових кімнатах не обладнанні душем або ванною. 5) У разі розміщення інвалідів-колясочників у відділенні для осіб, що самостійно пересуваються, слід передбачати для них спеціальні душові кабіни.

6.1.1.5У відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, і для інвалідів-колясочників на одну житлову групу слід передбачати дві кімнати відпочинку (вітальні, холи) і дві кухні-буфетні, призначені для приготування їжі мешканцями.

Допускається проектувати по одному приміщенню кухні-роздавальної, яка передбачається для підігрівання та роздавання їжі, що доставляється з їдальні, і побутової кімнати на дві житлові групи, а також замість кухонь-буфетних у житловій групі передбачати кухню-нішу у передпокої при кожній житловій кімнаті за умови обладнання її електроплитою та влаштуванням у ній примусової вентиляції.

6.1.1.6Побутова кімната у відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, і для інвалідів-колясочників повинна поділятися на зони: для прання та сушіння дрібних речей; зберігання предметів прибирання; чищення одягу та взуття.

Санітарна кімната передбачається у відділеннях для лежачих хворих і повинна мати зони: для миття та стерилізації суден; миття та сушіння клейонок; зберігання предметів прибирання; сортування, сушіння та тимчасового зберігання брудної білизни. Допускається у санітарній кімнаті встановлювати трубопровід для спускання брудної білизни.

6.1.1.7У будинках-інтернатах місткістю 100 місць і менше слід проектувати одну процедурну на весь будинок, а в будинках-інтернатах місткістю 50 місць і менше допускається не передбачати кімнати чергової медсестри та сестри-господарки, а також клізмову.

6.1.2Психоневрологічні інтернати

6.1.2.1Житлові приміщення (житлові кімнати) і підсобні приміщення слід об’єднувати у житлові групи, які передбачаються у складі лікувальних відділень (інтенсивного медичного догляду; медикопедагогічної корекції; соціо-реабілітаційного профілю; для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності), виходячи із умов (режиму) утримання хворих: вільний, спостережний і ліжковий.

6.1.2.2Житлові кімнати для осіб з вільним і спостережним режимами утримання необхідно проектувати на одне та два місця, для осіб з ліжковим режимом утримання – на одне, два та три місця.

Площі житлових кімнат на одне та два місця повинні визначатися з розрахунку не менше 8 м2 на одне місце, але не менше 10 м2 – в одномісних кімнатах. Площі житлових кімнат на три місця для осіб з ліжковим режимом утримання приймаються з розрахунку не менше 7 м2 на одне місце.

Співвідношення кімнат різної місткості у відділеннях психоневрологічних інтернатів слід приймати за завданням на проектування з урахуванням місцевих умов.

6.1.2.3Житлові групи психоневрологічних інтернатів необхідно проектувати місткістю не більше ніж на 25 місць. До складу відділень рекомендується включати чотири-шість житлових груп із загальними приміщеннями медичного, реабілітаційного, дозвіллєвого та побутового призначення.

6.1.2.4Склад та площі приміщень житлових груп для осіб з різним режимом утримання і загальних приміщень відділень слід приймати згідно з таблицею 2.

Житлова група

1 Житлові кімнати:

Загальні приміщення відділень

1) За наявності у відділенні інвалідів-колясочників слід передбачати для них спеціальні душові кабіни.

6.1.2.5У відділеннях з вільним і спостережним режимами утримання на одну житлову групу слід передбачати дві кімнати відпочинку (вітальні, холи).

6.1.2.6Побутова та санітарна кімнати у відділеннях для осіб з різними режимами утримання повинні мати функціональні зони згідно з 6.1.1.6 цих Норм.

6.1.2.7Допускається частину житлових кімнат у відділеннях з вільним режимом утримання, призначених для проживання осіб з найбільш збереженим інтелектом, проектувати з прикімнатними санвузлами згідно з 6.1.1.4 і 6.3.13 цих Норм.

6.1.3Територіальні центри

6.1.3.1У територіальних центрах житлові групи для денного, тимчасового і постійного перебування слід проектувати не більше ніж на 25 місць. Склад груп і кількість місць у них визначається завданням на проектування.

Орієнтовний склад приміщень житлових груп для денного перебування у відділеннях соціально-побутової і соціально-медичної реабілітації територіальних центрів наведений у додатку Г.

6.1.3.2Площі приміщень житлових груп для денного перебування слід приймати з розрахунку:

 гардеробну (за відсутності гардеробної у вхідній групі приміщень) – 0,6 м2/люд., але не мен- ше 15 м2;

 кімнату денного перебування (вітальню) – 1,5 м2/люд., але не менше 36 м2;

 кімнати для денного відпочинку (спальні для жінок і чоловіків) на 50 % місць у групі –

2,5 м2/люд., але не менше 16 м2 кожна;

 кухню-буфетну – 0,6 м2/люд., але не менше 12 м2;

 санвузли для жінок:

 по одному унітазу та одному умивальнику в шлюзі;

 по одній душовій кабіні з місцем для роздягання (згідно з 6.3.13 цих Норм).

6.1.3.3Приміщення житлових груп для тимчасового і постійного перебування у територіальних центрах проектуються за нормативами будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів.

6.1.4Заклади соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць по- збавлення волі (нічліжні будинки, центри реінтеграції, центри соціальної адаптації, соціальні готелі)

6.1.4.1У закладах соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, житлові приміщення (спальні, житлові кімнати, номери) і підсобні приміщення слід об’єднувати у житлові групи. Склад приміщень житлових груп і кількість місць у них визначається завданням на проектування.

Рекомендований склад приміщень житлових груп закладів соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, наведений у додатку Д.

6.1.4.2Житлові приміщення необхідно проектувати: не більше ніж на 18 місць – у нічліжних будинках, на 2-6 місць – у центрах реінтеграції та соціальної адаптації, на 1-3 місця – у соціальних готелях.

Площі житлових приміщень слід приймати з розрахунку не менше: 4 м2 на одну людину у спальнях нічліжних будинків, 6 м2 – у житлових кімнатах центрів реінтеграції та соціальної адаптації і 8 м2 – у номерах соціальних готелів.

6.1.4.3Площі підсобних приміщень житлових груп необхідно приймати згідно з вимогами до аналогічних приміщень у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів.

6.2 Обслуговуючі приміщення

До складу обслуговуючих приміщень закладів соціального захисту населення входять:

 культурно-дозвіллєві та фізкультурно-оздоровчі приміщення;

 медичні приміщення;

 приміщення їдальні;

 лікувально-трудові (або виробничі) приміщення;

 адміністративно-побутові та службові приміщення;

 складські та господарські приміщення.

Склад та площі обслуговуючих приміщень закладів соціального захисту населення повинні встано-влюватися завданням на проектування згідно з вимогами цих Норм і нормами проектування відповідних будинків і приміщень. У випадку включення територіальних центрів або їхніх відділень до складу житлових будинків, спеціально призначених для інвалідів і громадян похилого віку, приміщення територіальних центрів повинні проектуватися з урахуванням додаткового обслуговування не менше 30 % інвалідів і громадян похилого віку, що мешкають у будинку.

6.2.1Культурно-дозвіллеві та фізкультурно-оздоровчі приміщення

6.2.1.1До групи приміщень культурно-дозвіллєвого та фізкультурно-оздоровчого призначення відносяться: зал для глядачів з фойє, клубні приміщення (в складі бібліотеки-читальні, інтернет-клубу і кімнат для гурткових занять), фізкультурно-оздоровчі з допоміжними приміщеннями.

6.2.1.2Кількість місць у залі для глядачів слід приймати:

 у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів – з розрахунку 100 % спроможних до самообслуговування і тих, хто пересувається на кріслах-колясках, і 20 % тих, хто потребує по- стійного догляду з відділень для осіб, спроможних самостійно пересуватися, та для інвалідів- колясочників;

 у психоневрологічних інтернатах – з розрахунку 100 % осіб вільного утримання з відділень меди- ко-педагогічної корекції та соціо-реабілітаційного профілю і для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності;

 у територіальних центрах – з розрахунку 100 % осіб з відділень денного перебування і спро- можних до самостійного пересування з відділень тимчасового та постійного перебування;

 у центрах реінтеграції та соціальної адаптації – з розрахунку 100 % клієнтів.

6.2.1.3Склад і площі культурно-дозвіллєвих та фізкультурно-оздоровчих приміщень закладів соціального захисту населення слід приймати згідно з таблицею 3.

ків з душовими і туалетними

6.2.1.4Зали для глядачів слід проектувати з урахуванням встановлення у них напівм’яких або твердих крісел зі стаціонарними сидіннями. Крісла повинні бути прикріплені до підлоги. Кількість місць у ряді повинна бути: за однобічної евакуації – не більше 12, за двобічної евакуації – не більше 25. Ширина проходів між рядами повинна бути не меншою 0,55 м.

6.2.1.5Перед естрадою або у кінці залу необхідно передбачати площадку для розміщення інвалідів у кріслах-колясках. Місця для інвалідів у кріслах-колясках не слід розташовувати групами чисельністю більше трьох в одному ряді.

6.2.1.6У будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів місткістю менше 100 місць допускається передбачати суміщений зал для глядачів та обідній із розрахунку на одне посадочне місце: 1,6 м2 – для осіб, спроможних самостійно пересуватись, і 3,0 м2 – для інвалідів-колясочників.

6.2.1.7Зали для глядачів, призначені для показу кінофільмів, повинні відповідати вимогам норм проектування культурно-видовищних і дозвіллєвих закладів (ДБН В.2.2-16).

6.2.1.8Склад приміщень для гурткових занять приймається за завданням на проектування, але не менше одного приміщення площею 18 м2 на заклад.

6.2.1.9Склад фізкультурно-оздоровчих приміщень у будинках закладів соціального захисту населення повинен встановлюватися завданням на проектування з урахуванням використання їх інвалідами різних категорій, у тому числі і колясочників, відповідно до ДБН В.2.2-13.

6.2.2Медичні приміщення

6.2.2.1Склад та площі приміщень медичного пункту з приймально-карантинним відділенням і ізолятором у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, психоневрологічних інтернатах слід приймати згідно з таблицею 4.

4 Кабінети лікарів-консультантів:

11 Приміщення лікувальної фізкультури (ЛФК):

13 Лабораторія:

17 Приміщення для тимчасового зберігання трупів:

18 Приймально-карантинне відділення:

Один унітаз, один умивальник у шлюзі (згідно з 6.3.13 цих Норм)

19 Ізолятор:

6.2.2.2Склад та площі спецпроцедурних для психоневрологічних інтернатів слід передбачати за завданням на проектування згідно з ДБН В.2.2-10.

Площа палат приймально-карантинного відділення психоневрологічних інтернатів повинна бути збільшена до 28 м у разі функціонування відділення інтенсивного медичного догляду.

6.2.2.3Буфетні приймально-карантинного відділення й ізолятора слід обладнувати двоконфорочною електроплитою, мийкою, робочим столом і навісною полицею для посуду (мисником).

6.2.3Приміщення їдальні

6.2.3.1Склад та площі приміщень їдалень закладів соціального захисту населення визначаються завданням на проектування залежно від типу, кількості осіб, що обслуговуються, і місця приймання їжі.

6.2.3.2Кількість місць в обідньому залі слід приймати з розрахунку одночасного обслуговування за допомогою офіціантів 100 % перебуваючих:

 у відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, і для інвалідів-колясочників будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів;

 у відділеннях для осіб з вільним режимом утримання психоневрологічних інтернатів;

 у відділеннях с групами денного, тимчасового та постійного перебування територіальних центрів;

 у центрах реінтеграції та соціальної адаптації.

6.2.3.3Обідні зали допускається проектувати поповерхово.

6.2.3.4Склад і площі приміщень їдальні різних за місткістю закладів соціального захисту населення слід приймати згідно з таблицею 5.

Приміщення для мешканців

Виробничі приміщення

Службово-побутові приміщення

1) За наявності відділення для інвалідів-колясочників одну з кабін слід проектувати для інвалідів-колясочників

6.2.4Лікувально-трудові (або виробничі) приміщення

6.2.4.1Склад та площі лікувально-трудових приміщень (трудотерапії та лікувально-виробничих майстерень) будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, психоневрологічних інтернатів, територіальних центрів (або виробничих приміщень центрів реінтеграції та соціальної адаптації) слід визначати завданням на проектування.

Склад та площі приміщень для трудотерапії наведені в таблиці 6. Допускається організовувати приміщення для трудотерапії у складі житлових відділень. В такому випадку, крім основних приміщень трудотерапії, площу яких необхідно приймати відповідно до таблиці 6, передбачається приміщення матеріальної площею не менше 12 м2.

6.2.4.2Склад та площі приміщень лікувально-виробничих і виробничих майстерень, спеццехів закладів соціального захисту населення слід приймати відповідно до таблиці Л.13 ДБН В.2.2-10 та СНиП 2.09.02.

Профіль майстерень встановлюється залежно від типу закладу, складу груп підопічних (клієнтів), що обслуговуються, і місцевих умов.

6.2.4.3Кількість робочих місць у майстернях визначається завданням на проектування:

 у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, центрах реінтеграції, а також соціальної адаптації – з осіб, спроможних самостійно пересуватися, та інвалідів-колясочників;

 у психоневрологічних інтернатах – з хворих з вільним режимом утримання;

 у територіальних центрах – з осіб денних груп, а також осіб, спроможних самостійно пересу- ватися, та інвалідів-колясочників із стаціонарних відділень.

6.2.5Адміністративно-побутові та службові приміщення

6.2.5.1Склад та площу адміністративно-побутових і службових приміщень слід приймати згідно з таблицею 7.

Вхідна група приміщень

(згідно з 6.3.13 цих Норм і додатками Г і Р ДБН В.2.2-9)

Приміщення адміністрації

(згідно з 6.3.15 цих Норм)

Один унітаз, один умивальник, один душ (згідно з 6.3.13 цих Норм)

6.2.5.2Склад та площі складських і господарських приміщень закладів соціального захисту встановлюється завданням на проектування, але не менше зазначених у таблиці 8.

Центральні комори та майстерня

Дезинфекційне відділення

1) 11 Приміщення дезинфекційних камер:

1) Площі приміщень дезинфекційних камер уточнюються при розміщенні обладнання

6.2.5.3Проектування пральні у будинках закладів соціального захисту населення необхідно у тому випадку, коли відсутня можливість прання білизни в пральнях населених пунктів. Продуктивність пральні слід приймати з розрахунку прання не менше 1 кг сухої білизни за добу на одне місце для осіб, що пересуваються самостійно, та інвалідів-колясочників і 3 кг для лежачих хворих та осіб з ліжковим режимом утримання у психоневрологічних інтернатах.

Склад та площі приміщень пральні слід приймати згідно з ДБН В.2.2-11.

6.2.5.4У разі прання в міській пральні для лежачих хворих будинків-інтернатів для громадян похилого віку, інвалідів і осіб, що знаходяться на спостережному та ліжковому режимах утримання психоневрологічних інтернатів, слід передбачати приміщення для прання особливо забрудненої білизни (перед відправленням до міської пральні).

6.2.5.5Проектування гаража при закладах соціального захисту населення допускається в тому випадку, коли відсутня можливість використання гаражів населених пунктів. Склад та площі приміщень гаража слід приймати згідно з вимогами ВСН 01 і ДБН В.2.3-15.

6.2.5.6Орієнтовні переліки обслуговуючих приміщень територіальних центрів з різним складом відділень, що входять до них, і закладів соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, представлені відповідно у додатках Г і Д.

Площі обслуговуючих приміщень необхідно приймати згідно з вимогами до обслуговуючих приміщень у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів.

6.3 Вимоги до окремих елементів будинків

6.3.1Поверховість будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, психоневрологічних інтернатів, центрів реінтеграції та соціальної адаптації, соціальних готелів повинна бути не більше п’яти, а територіальних центрів і нічліжних будинків – не більше трьох.

6.3.2Усі групи приміщень слід розміщувати в одному або декількох корпусах (блоках), що примикають один до одного безпосередньо або зв'язані між собою опалюваними переходами. При цьому господарські приміщення (пральня, дезінфекційна камера, гараж, склади інвентаря та обладнання тощо), як правило, розташовують в окремому господарському корпусі (корпусах). Не допускається розміщувати гараж в житловому корпусі.

6.3.3Житлові приміщення необхідно розташовувати так, щоб вони були ізольовані від культурно-дозвіллєвих та фізкультурно-оздоровчих приміщень, їдальні, лікувально-трудових приміщень, електрощитової та інших приміщень, що є джерелами поширення шуму, вібрації та запахів, і при цьому слід дотримуватись вимог чинних санітарних і будівельних норм і правил (СН 3077, ДСанПіН 239 і 2.15, 3.1, 3.9 ДБН В.2.2-15).

Житлові групи приміщень для лежачих хворих слід розміщувати не вище третього поверху, а для осіб, що пересуваються у кріслах-колясках, – не вище другого поверху.

6.3.4Лікувально-трудові приміщення необхідно розміщувати на першому поверсі або в окремому корпусі, що з’єднується з основним будинком теплим переходом. Комору з легкозаймистими матеріалами не слід розміщувати безпосередньо під житловими кімнатами і палатами, а також поряд з ними. Із групи лікувально-трудових приміщень слід передбачати окремий вихід на ділянку.

Лікувально-виробничі і виробничі майстерні повинні проектуватися в одно-, двоповерховому корпусі, розташованому окремо.

6.3.5Приміщення, які допускається розміщувати у цокольних і підвальних поверхах, приймаються згідно з ДБН В.2.2-9. Не допускається розміщувати зали для демонстрації кінофільмів у підвальних поверхах будинків закладів соціального захисту населення.

6.3.6Висоту приміщень від підлоги до стелі у будинках закладів соціального захисту населення слід приймати за ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-9 та за нормами проектування інших відповідних будинків та приміщень.

Висота складських приміщень і ремонтних майстерень, які розміщуються у підвальному або цокольному поверхах, повинна бути не менше 2,2 м до низу виступних конструкцій перекриттів.

6.3.7Глибина житлових кімнат і лікувально-діагностичних приміщень повинна бути не більшою 6 м, перев’язочних та процедурних – не менше 4 м, а кабінетів офтальмолога та отоларинголога – не менше 6 м.

Ширину житлових кімнат для тих, хто потребує постійного догляду, та інвалідів, що пересуваються на кріслах-колясках, слід приймати не меншою 3 м. Ширину медичних приміщень слід приймати згідно з

3.7ДБН В.2.2-10.

Відношення глибини до ширини в житлових кімнатах, палатах і лікувально-діагностичних приміщеннях повинно бути не більше 2:1.

6.3.8Житлові кімнати повинні бути непрохідними. Вихід із кімнати до коридору у будинкахінтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, центрах реінтеграції та соціальної адаптації, соціальних готелях слід передбачати через шлюз (передпокій).

6.3.9Житлові кімнати для осіб, що пересуваються самостійно, та інвалідів-колясочників у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, у територіальних центрах, для осіб з вільним режимом утримання в психоневрологічних інтернатах, а також для клієнтів в центрах реінтеграції та соціальної адаптації, соціальних готелях, необхідно обладнувати вбудованими шафами для одягу, взуття, білизни та особистих речей з розрахунку не менше 0,5 м' для кожного мешканця, а передпокій – вішалками для верхнього одягу.

Для осіб психоневрологічних інтернатів із спостережним та постільним режимами утримання і клієнтів нічліжних будинків слід влаштовувати гардеробні на кожну житлову групу.

6.3.10Проходи та відстань між обладнанням житлових кімнат слід приймати згідно з таблицею 9.

5 Між ліжком і шафою:

6.3.11При житлових кімнатах будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів слід передбачати лоджії, балкони або тераси глибиною не менше 1,5 м. Допускається замінювати лоджії, балкони та тераси при кожній кімнаті на загальні – для однієї-двох житлових груп. У разі такого рішення їх площу слід приймати із розрахунку 0,8 м2 на кожного мешканця, глибину – не менше 1,8 м і розташовувати при кімнатах відпочинку.

6.3.12У кожній житловій групі для лежачих хворих при санітарних кімнатах, а у відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, на дві-чотири житлові групи слід передбачати балкон або лоджію, обладнані пристроями для сушіння білизни, провітрювання постільних речей та одягу.

6.3.13При визначенні розмірів санітарних вузлів (загальних і при житлових кімнатах) слід враховувати вимоги ДБН В.2.2-9 і ДБН В.2.2-17.

Розміри приміщень санітарних вузлів у плані для мешканців будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, психоневрологічних інтернатів слід приймати згідно з таблицею 10.

1) У вбиральні загального користування при двох і більше кабінах з унітазами слід передбачати умивальники у шлюзі.

6.3.14Двері санітарних вузлів для мешканців повинні відчинятися назовні і забезпечуватися вентиляційними гратами в нижній частині, а також заскочками, що допускають відмикання їх із зовнішнього боку.

6.3.15Мінімальні розміри кабін вбиралень для персоналу повинні бути 0,85 м Ч 1,2 м (у разі відчинення дверей назовні) і 0,85 м Ч 1,5 м (у разі відчинення дверей усередину), душових кабін – 0,8 м Ч 1,0 м (відкритих) і 0,85 м Ч 1,8 м (закритих).

6.3.16Ширина коридорів у будинках закладів соціального захисту населення повинна бути не менше:

а) у житлових відділеннях:

 для осіб, що вільно пересуваються, — 1,8 м;

 для осіб, що пересуваються з допоміжними опорними пристроями і на кріслах-колясках –2,2 м;

 для лежачих хворих будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, для хворих відділень інтенсивного медичного догляду і медико-педагогічної корекції психоневрологічних ін- тернатів – 2,2 м;

б) в обслуговуючих групах приміщень:

 культурно-дозвіллєвих та фізкультурно-оздоровчих, лікувально-трудових і виробничих – 2,0 м;

 медичних (приймальному відділенні і перед процедурними та кабінетами, де передбачені місця для очікування) – 2,2 м;

 службово-побутових – 1,5 м.

Коридори не повинні мати місцевих звужень і виступних частин.

6.3.17При входах до будинків, а також усередині будинків закладів соціального захисту населення, до складу яких входять відділення для лежачих хворих, осіб з обмеженими можливостями пересування та інвалідів, що пересуваються на кріслах-колясках, розташованих вище першого поверху, окрім сходів, слід передбачати пандус з уклоном не більше 1:12. Ширина пандуса повинна бути не менше 1,2 м при однобічному русі і не менше 1,8 м – при двобічному. На початку і кінці пандуса слід передбачати горизонтальні площадки завдовжки не менше 1,5 м.

За довжини пандуса більше 6 м повинні передбачатися проміжні горизонтальні площадки завдовжки не менше 1,5 м.

Пандус завдовжки більше 3,0 м, як і сходи, повинен мати по обидва боки огорожу з двома поручнями на висоті 0,7 м і 0,9 м і бортик заввишки не менше 0,05 м. У психоневрологічних інтернатах необхідно передбачати сітчасту огорожу сходів та пандусів з площадками на висоту 1 м від рівня поруччя.

Поручні сходів та пандусів мають бути безперервними.

Поверхню пандусів слід передбачати шорсткою.

6.3.18Ширина дверних прорізів у чистоті повинна бути не меншою:

а) у житлових відділеннях:

1) будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, територіальних центрів, будинків закладів соціального захисту для бездомних громадян:

 між коридором і житловими кімнатами, загальними і підсобними приміщеннями – 0,8 м, а за необхідності переміщення на кріслі-колясці або лікарняній каталці – 1,1 м;

 між житловими кімнатами і лоджією, балконом або терасою – 0,7 м, а за необхідності пере- міщення на кріслі-колясці або лікарняній каталці – 0,9 м;

 між передпокоєм, житловою кімнатою та санвузлом, між коридором і вбиральнею – 0,6 м, а за необхідності переміщення на кріслі-колясці – 1,1 м;

 у коридорах на шляхах евакуації – 1,2 м.

2) психоневрологічних інтернатів:

 у житлових приміщеннях відділень соціо-реабілітаційного профілю і для осіб з високим рів- нем адаптації та автономної активності – 0,9 м;

 у житлових приміщеннях відділень інтенсивного медичного догляду і медико-педагогічної ко- рекції – 1,1 м;

 у коридорах на шляхах евакуації – 1,2 м;

б) в обслуговуючих групах приміщень:

 у залах для глядачів та фізкультурно-оздоровчих занять, гурткових, їдальні, кабінетах лікарів, процедурних, палатах приймального відділення та ізолятора, лікувально-трудових приміщеннях

– 1,1 м;

 в інших приміщеннях – 0,9 м;

 у коридорах на шляхах евакуації – 1,2 м.

6.3.19На засклених дверях по обидва боки повинні передбачатися захисні грати заввишки не менше 1,2 м від низу дверей.

6.3.20Природне освітлення приміщень будинків соціального захисту населення слід проектувати з урахуванням вимог ДБН В.2.5-28.

6.3.21У верхній частині вікон житлових приміщень необхідно передбачати фрамуги з бічними щитками. Висота розташування засувок фрамуг має бути в приміщеннях для громадян похилого віку не більше 1,6 м, а для інвалідів-колясочників – 1,3 м від рівня підлоги.

6.3.22Орієнтацію вікон житлових кімнат, кімнат відпочинку, кімнат денного перебування у будинках закладів соціального захисту населення слід приймати на південь, південний схід, схід.

За наявності сонцезахисту допускається орієнтувати вікна перерахованих вище приміщень на південний захід.

6.3.23У разі орієнтації віконних прорізів палат приймального відділення та ізолятора, приміщень пралень, гурткових кімнат, кабінетів лікарів на азимути 130-315° для ІІІБ, ІІІВ, IVB кліматичних зон і 200- 290° для ІІВ кліматичної зони необхідно передбачати трансформуючий сонцезахист.

6.3.24Сонцезахистні пристрої на вікнах не повинні погіршувати умови природної освітленості приміщень і перешкоджати евакуації людей з будинків. Виконувати їх слід з негорючих матеріалів.

6.3.25Розміщення вбудованих приміщень в житлових корпусах закладів соціального захисту населення слід приймати згідно з ДБН В.2.2-15.

7 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

7.1При проектуванні будинків закладів соціального захисту населення необхідно передбачати протипожежні заходи згідно з вимогами ДБН В.1.1-7, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.5-13 та інших нормативних документів, нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, які діють на території України.

7.2Будинки закладів соціального захисту населення слід проектувати не нижче 11 ступеня вогнестійкості. Допускається розміщувати приміщення територіальних центрів у будинках іншого призначення не нижче III ступеня вогнестійкості. При цьому приміщення територіальних центрів повинні відокремлюватися від приміщень іншого призначення протипожежними перегородками 1 -го типу і перекриттями 3-го типу. Ступінь вогнестійкості будинків і типи протипожежних перегородок та перекриттів визначаються згідно з ДБН В.1.1-7.

7.3Площу поверху (в межах протипожежного відсіку) необхідно приймати залежно від ступеня вогнестійкості будинку і поверховості відповідно до вимог ДБН В.2.2-9 (таблиця 1).

7.4Будинки закладів соціального захисту населення повинні бути обладнані автоматичними установками пожежної сигналізації.

Обладнання будинків закладів соціального захисту населення автоматичними установками пожежної сигналізації та пожежогасіння здійснюється з урахуванням вимог ДБН В.2.2-9 (додаток С), ДБН В.2.2-10 (додаток Е) та інших відповідних нормативних документів, виходячи із сфери їх застосування. Під час проектування зазначених установок слід керуватися ДБН В.2.5-13.

7.5Приймальні пристрої автоматичних установок пожежної сигналізації необхідно розміщувати в приміщенні диспетчерського пункту інженерного обладнання або в приміщенні персоналу з цілодобовим чергуванням, обладнаному згідно з ДБН В.2.5-13.

7.6Будинки закладів соціального захисту населення слід обладнувати системою оповіщення про пожежу та керування евакуацією людей не нижче 3-го типу згідно з ДБН В.1.1 -7 (таблиця 6).

Сигнали від приймально-контрольних приладів автоматичних установок пожежної сигналізації та пожежогасіння слід виводити на пульт централізованого спостереження Державної пожежної охорони.

7.7Приміщення, у яких розміщуються персональні комп’ютери, слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку один вогнегасник ВВК-1,4 (старе позначення ОУ-2) чи ВВК-2 (старе позначення ОУ-3) або один вогнегасник водопійний аерозольний ВВПА-400 на три комп’ютери, але не менше ніж один вогнегасник зазначених типів на приміщення відповідно до НАПБ Б.03.001.

7.8Влаштування у приміщеннях закладів соціального захисту населення систем протидимного захисту у разі пожежі слід виконувати згідно з вимогами СНиП 2.04.05, ДБН В.1.1-7 і ДБН В.2.2-9.

7.9Житлові приміщення, як і лікувально-трудові майстерні, слід відокремлювати від приміщень іншого призначення протипожежними стінами 3-го типу з влаштуванням ізольованих евакуаційних виходів або розміщувати їх в окремих корпусах.

7.10Двері комор і майстерень, пов’язаних із зберіганням та обробкою горючих матеріалів, повинні бути протипожежними 2-го типу (вогнестійкістю ЕІ 30).

У лікувально-трудових, лікувально-виробничих и виробничих майстернях забороняється використання вибухонебезпечних речовин і матеріалів.

7.11Протипожежні двері 2-го типу слід встановлювати:

 у перегородках і стінах, що відокремлюють житлові приміщення від громадських;

 у стінах, що відокремлюють житловий корпус від переходів до блоків із громадськими при- міщеннями;

 у перегородках, що відокремлюють ліфтовий хол від поповерхових коридорів або у ліфтових шахтах, що влаштовуються поза об’ємом сходових кліток.

7.12Загальні коридори будинків та споруд закладів соціального захисту населення повинні мати виходи не менше ніж на дві евакуаційні сходові клітки (пандуси). Пандус, що слугує шляхом евакуації, повинен бути зв’язаний з виходом назовні.

7.13Відстань по коридору з найбільш віддалених приміщень (крім вбиралень, умивальних, ванних, душових та інших підсобних приміщень) до сходових кліток або виходу назовні повинна бути не більше:

 35 м для будинків 1 і II ступенів вогнестійкості та 25 м для будинків ПІ ступеня вогнестійкості

(зазначених у 7.2 цих Норм), якщо приміщення розташовані між сходовими клітками, між схо- довою кліткою і пандусом або зовнішніми виходами;

 15 м для будинків І і II ступенів вогнестійкості та ІІІ ступеня вогнестійкості (зазначених у 7.2 цих Норм), якщо приміщення розташовані між сходовою кліткою і торцевою частиною коридору, з якої немає безпосереднього виходу назовні або на другу сходову клітку (пандус).

7.14Загальна місткість приміщень на поверсі, призначених для перебування інвалідів і розташованих між сходовою кліткою і торцевою частиною коридору, з якої немає безпосереднього виходу назовні або на другу сходову клітку (пандус), не повинна перевищувати 30 людей.

7.15Кабелі і електричні мережі в будинках закладів соціального захисту населення повинні бути стійкими до розповсюдження полум’я, а при прокладанні в об’ємах сходових кліток і коридорів вони повинні виготовлятися з матеріалів, що мають помірну димоутворювальну здатність, мало-небезпечних за токсичністю продуктів горіння відповідно до ГОСТ 12.1.004 (групи Д2, Т1 згідно з ДБН В.1.1-7).

Кабельні лінії, передбачені для живлення спеціальних ліфтів, установок пожежогасіння, систем підпору повітря, димовидаляння і протипожежних насосів повинні мати межу вогнестійкості не менше 90 хв згідно з ДСТУ Б В.1.1-4, а евакуаційного освітлення, систем оповіщення про пожежу і керування евакуацією людей – не менше 15 хв.

7.16Полімерні матеріали, що застосовуються для опорядження будинків, повинні відповідати вимогам СанПиН 6027.А та інструкції № 6035.А.

7.17Підвали, техпідпілля, а за їх відсутності цокольні та перші поверхи слід обладнувати сигналізацією довибухонебезпечної концентрації паливних газів згідно з вимогами ДБН В.2.5-20 та передбачати герметизацію вводів інженерних комунікацій.

8 ІНЖЕНЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ

Будинки закладів соціального захисту населення повинні бути обладнані системами холодного та гарячого водопостачання, каналізації і водостоків, опалення та вентиляції, електропостачання та електрообладнання, зв’язку та сигналізації, автоматичної пожежної й охоронної сигналізації. Газопостачання будинків слід проектувати відповідно до вимог ДБН В.2.5-20.

8.1 Водопостачання і каналізація

8.1.1Господарсько-питне, протипожежне та гаряче водопостачання, каналізацію і водостоки у будинках слід проектувати згідно з вимогами СНиП 2.04.01.

8.1.2Якість води у системі водопостачання повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874 і ДСанПіН 136/1940. У разі забруднення води в зовнішніх трубопроводах водопостачання слід на вводах водопроводу до будинку встановлювати колективні системи очищення води, які мають позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Усі матеріали, що контактують з питною і гарячою водою, можуть застосовуватися в проектах за умови позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Допустимий рівень шуму, що створюється у житлових приміщеннях системами водопостачання та каналізації, слід приймати на 5 дБА нижче відповідних гігієнічних нормативів.

8.1.3Температура води у кранах системи гарячого водопостачання, доступних для використання мешканцями (клієнтами) закладів соціального захисту населення, не повинна перевищувати 50°С.

8.1.4Система гарячого водопостачання повинна проектуватися з циркуляцією води через рушникосушильники, які повинні встановлюватися у ванних кімнатах (або суміщених санвузлах) і обігріватися протягом усього року. Рушникосушильники повинні встановлюватися з байпасною лінією і з запірною арматурою на обох підвідних трубопроводах.

8.1.5При проектуванні водопостачання і каналізації приміщень культурно-дозвіллєвого і фізкультурно-оздоровчого призначення, їдалень, пралень, медпунктів та гаражів слід виконувати вимоги норм проектування цих будинків і приміщень.

8.2 Опалення та вентиляція

8.2.1Системи опалення та вентиляції у будинках закладів соціального захисту населення слід проектувати з дотриманням вимог СНиП 2.04.05 відповідно до нормативів даного розділу, а також згідно з вимогами щодо енергозбереження, викладеними у ДБН В.2.2-9 і ДБН В.2.6-31. Пристрої для опалення та вентиляції приміщень культурно-видовищного призначення, медичного обслуговування, їдальні, пральні та гаража повинні відповідати вимогам норм проектування відповідних будинків.

8.2.2Теплопостачання слід передбачати від теплових мереж або місцевих котелень. При теплопостачанні від теплових мереж відповідно до вимог СНиП 2.04.07 слід проектувати індивідуальні теплові пункти з пристроями обліку та регулювання теплоспоживання. При проектуванні місцевих котелень необхідно керуватися СНиП ІІ-35 і "Рекомендаціями по проектуванню дахових, вбудованих і прибудованих котельних установок та встановлення побутових теплогенераторів, працюючих на природному газі" (Посібник до СНиП ІІ-35-76). Температура теплоносія у системах опалення не повинна перевищувати 90°С. У системах слід застосовувати опалювальні прилади з гладенькою поверхнею тепловіддачі.

8.2.3Припливно-витяжну вентиляцію з механічним спонуканням слід передбачати у приміщеннях:

 для лежачих хворих та інвалідів-колясочників;

 для куріння;

 душових і вбиралень при кількості приладів три і більше;

 лікувальних, клізмових;

 дозвіллєвих і фізкультурно-оздоровчих;

 для приготування та приймання їжі;

 пральних та виробничих майстерень;

 з виділенням шкідливих та з неприємним запахом речовин.

Для всіх інших приміщень слід передбачати природні системи вентиляції.

8.2.4Повітря з житлових кімнат необхідно видаляти через витяжні канали санвузлів, що примикають до цих кімнат. При розміщенні санвузла на групу житлових кімнат слід проектувати витяжні канали з кожної житлової кімнати.

8.2.5Вікна, оснащені герметичним притулом, у житлових кімнатах і приміщеннях громадського призначення з природною вентиляцією повинні проектуватися з провітрювачами, що забезпечують можливість припливу свіжого повітря. За неможливості встановлення провітрювачів приміщення повинні проектуватися з припливно-витяжною вентиляцією при механічному спонуканні.

8.2.6Розрахункову температуру взимку й обмін повітря в приміщеннях слід приймати за таблицею 11.

1 Житлова кімната:

1) Припливне повітря в об’ємі однократного повітрообміну повинно подаватися через вікна. При встановленні вікон без кватирок і з герметичним притулом слід застосовувати модифікації вікон із вбудованими провітрювачами. 2) Температура повітря у ванних кімнатах і суміщених санвузлах, що не примикають до зовнішніх огороджувальних конструкцій, не нормується у разі встановлення в них рушникосушильників, приєднаних до системи гарячого водопостачання, або електричних. 3) Сміттєзбірну камеру слід вентилювати через стовбур сміттєпроводу та жалюзійні грати, що встановлені у нижній частині дверей.

8.2.7Викид повітря систем витяжної вентиляції слід передбачати на відстані не менше 10 м по горизонталі і 6 м по вертикалі від вікон житлової частини і від грат забору повітря для припливних систем. Викиди від витяжних систем природної вентиляції необхідно передбачати за зоною вітрового підпору.

8.2.8При проектуванні центральних систем витяжної вентиляції з механічним спонуканням слід керуватися 5.35 ДБН В.2.2-15.

8.2.9Заходи щодо енергозбереження необхідно передбачати згідно з вимогами ДБН В.2.2-9.

8.3 Електропостачання та електрообладнання

8.3.1Електропостачання, електрообладнання і штучне освітлення у будинках закладів соціального захисту населення необхідно проектувати згідно з ПУЭ, ПУЕ, ДНАОП 0.00-1.32, ДБН В.2.5-23 і ДБН В.2.5-27.

8.3.2За ступенем забезпечення надійності електропостачання будинки закладів соціального захисту населення слід відносити до другої категорії. Категорія надійності енергопостачання може бути уточнена завданням на проектування. Системи протипожежного захисту повинні бути першої категорії надійності щодо енергопостачання.

8.3.3У житлових приміщеннях відділень лежачих хворих будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів і відділень інтенсивного медичного догляду психоневрологічних інтернатів повинні встановлюватися стельові світильники із суцільними розсіювачами (у будинках-інтернатах можливе встановлення настінних комбінованих світильників загального та місцевого освітлення над кожним ліжком) і передбачати по одній двохполюсній штепсельній розетці із заземлювальним контактом для підключення переносної медичної апаратури.

8.3.4У житлових приміщеннях будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, територіальних центрів, закладів соціального захисту для бездомних та осіб, звільнених з місць позбавлення волі (за винятком нічліжних будинків), на стінах біля кожного ліжка і кожного столу повинні бути встановлені штепсельні розетки на висоті 0,8 м від рівня підлоги. У психоневрологічних інтернатах штепсельні розетки, а також вимикачі освітлення житлових кімнат і кімнат відпочинку повинні встановлюватися в спеціальних шафах із дверима, що замикаються.

8.3.5Керування електроосвітленням загальних місць (залів, фойє, коридорів, вестибюлів, сходів тощо) та іншим інженерним обладнанням, контроль за його роботою слід здійснювати з приміщення постійного перебування обслуговуючого персоналу, розміщеного на першому поверсі.

8.3.6Евакуаційне освітлення слід передбачати в залах для глядачів та обідньому, фойє, вестибюлях, сходових клітках, ліфтових холах, коридорах, пандусах, на постах чергового персоналу, а також у гарячому цеху обробки і приготування їжі, кухнях-роздавальних. Світлові покажчики "Вихід" повинні бути передбачені біля входів у сходові клітки, виходів із залів для глядачів та обіднього, виходів з будинку.

8.4 Системи зв’язку і сигналізації

8.4.1Будинки закладів соціального захисту населення повинні бути обладнані мережами та пристроями для організації зв’язку, телевізійного і проводового мовлення.

8.4.2Кінцеві пристрої телефонного зв’язку передбачаються у кабінетах адміністративного, службового та чергового персоналу.

Слід передбачати можливість встановлення таксофонів з розрахунку один-два таксофони на 25 мешканців, в вестибюлях будинків закладів соціального захисту населення, а також на поверхах:

 житлових відділень будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів;

 відділень медико-педагогічної корекції, соціо-реабілітаційного профілю, для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності психоневрологічних інтернатів;

 стаціонарних відділень територіальних центрів;

 будинків, призначених для тимчасового притулку бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Необхідність і обсяг додаткових пристроїв визначається завданням на проектування.

8.4.3У будинках територіальних центрів слід передбачати локальні комп’ютерні мережі. Пристроями підключення до локальних комп’ютерних мереж обладнуються автоматизовані робочі місця в службових та адміністративних приміщеннях.

Вимоги щодо влаштування локальних комп’ютерних мереж регламентуються нормативними актами державних інформаційних служб.

8.4.4Розрахунок домових розподільних мереж (ДРМ) телебачення будинків соціального захисту населення слід виконувати з урахуванням можливості встановлення приєднувальних розеток в адміністративних і житлових приміщеннях:

 будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів;

 відділень медико-педагогічної корекції, соціо-реабілітаційного профілю, для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності психоневрологічних інтернатів;

 відділень соціально-побутової та соціально-медичної реабілітації з групами денного пере- бування і стаціонарного відділення для постійного або тимчасового проживання територіальних центрів;

 будинків, призначених для тимчасового притулку бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

8.4.5У будинках закладів соціального захисту населення радіоточки проводового мовлення встановлюються у приміщеннях адміністративного, службового, чергового персоналу та в житлових приміщеннях. У приміщеннях підрозділів медичного обслуговування та реабілітації слід передбачати додатково приліжкове розміщення радіорозеток із виведенням на приліжковий щиток за аналогією із 7.98 ДБН В.2.2-10.

8.4.6Охоронною сигналізацією обладнуються приміщення будинків закладів соціального захисту населення згідно із завданням на проектування і урахуванням вимог ДБН В.2.2-10, додаток Ж.

8.4.7У приміщеннях будинків закладів соціального захисту населення слід передбачати пристрої сигналізації та регламентації часу. Місця встановлення зазначених пристроїв і їх перелік слід визначати за аналогією з ДБН В.2.2-10.

8.4.8В залах для глядачів на 150 і більше місць передбачається звукопідсилення.

8.4.9Вимоги щодо улаштування в будинках закладів соціального захисту населення автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу викладені в 7.4-7.6 цих Норм.

8.4.10Системи зв’язку і сигналізації будинків громадського призначення, що розташовуються у комплексі будинків закладів соціального захисту населення, слід виконувати згідно з ДБН В.2.2-9, ВСН 60 та ВБН В.2.2.45-1.

8.5 Ліфти та підйомники

8.5.1Будинки закладів соціального захисту населення вище одного поверху обладнуються пасажирськими, вантажопасажирськими, лікарняними і вантажними ліфтами. Проектування ліфтів повинно вестися з урахуванням вимог ДНАОП 0.00-1.02, ДСТУ ISO 4190-6, ДСТУ ISO 9386-2.

8.5.2Кількість пасажирських ліфтів встановлюється розрахунком, але не може бути меншою двох. Допускається другий ліфт заміняти вантажним, у якому дозволено транспортувати людей, якщо за розрахунком досить встановлення одного пасажирського ліфта.

8.5.3У будинках при розташуванні вище першого поверху приміщень, призначених для користування інвалідами на кріслах-колясках, слід передбачати ліфти, кабіни яких повинні мати розміри не менше: ширину – 1,1 м, глибину – 1,5 м, ширину дверного прорізу – 0,85 м.

Один з ліфтів (пасажирський або вантажний) повинен бути глибиною не менше 2,1 м, що забезпечує під час надзвичайних ситуацій можливість евакуації інвалідів та громадян похилого віку, не спроможних до самостійного пересування по сходах і пандусах, а також транспортування пожежних і рятувальних підрозділів.

Улаштування ліфта для транспортування пожежних підрозділів має бути виконано згідно з НАПБ Б.01.007.

8.5.4У разі застосування підйомників у вигляді платформ, які переміщуються вертикально або похило, ширина таких платформ повинна бути не меншою 0,9 м, глибина – не меншою 1,2 м.

8.5.5Ліфти повинні мати автономне керування з кабін і з рівня поверху, що має безпосередній вихід назовні.

8.5.6Ліфти у закладах соціального захисту населення повинні бути обладнані розсувними дверима, а кабіни – відкидними сидіннями і переговорними пристроями з постом чергового, розташованого при вестибюлі.

8.5.7Виходи з пасажирських ліфтів слід передбачати через ліфтові холи, відокремлені від інших приміщень пожежними перегородками 1-го типу і дверима, що мають замикачі.

8.5.8З’єднання ліфтів з підвальним або цокольним поверхами допускається за умови узгодження з Держдепартаментом пожежної безпеки МНС України.

8.5.9Шахти та приміщення машинних відділень ліфтів і підйомників не повинні розміщуватися суміжно з житловими кімнатами, кабінетами прийому й огляду хворих та іншими приміщеннями тривалого перебування мешканців і персоналу.

Допустимий рівень шуму, що створюється в шахтах та приміщеннях машинних відділень ліфтів, слід приймати на 5 дБА нижче відповідних гігієнічних нормативів СанПиН 3077.

8.6 Сміттєвидаляння

8.6.1У будинках закладів соціального захисту населення слід передбачати системи очищення від сміття та пилеприбирання, тимчасового (у межах санітарних норм) зберігання сміття і можливість його вивозу. В проектах необхідно передбачати сучасне обладнання, що полегшує умови сміттє-і пиловидаляння, в тому числі вакуумне пиловидаляння.

Засоби видаляння сміття з будинків повинні бути узгоджені із системою очищення населеного пункту.

8.6.2Будинки закладів соціального захисту населення заввишки два поверхи і більше повинні бути обладнані сміттєпроводами, що проектуються на групу житлових приміщень з розрахунку добового нагромадження сміття 0,6 кг на одне місце.

8.6.3Сміттєпроводи повинні відповідати вимогам, викладеним у нормах проектування житлових і громадських будинків (ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-9).

8.6.4Стовбури сміттєпроводів повинні знаходитися у приміщеннях з температурою не менше 5 °С. Стовбури сміттєпроводів слід розміщувати при санітарних кімнатах житлових груп. Стовбури і завантажувальні клапани сміттєпроводів необхідно відокремлювати від поповерхових коридорів протипожежними перегородками 2-го типу.

Стовбур сміттєпроводу повинен виконуватися з негорючих матеріалів, мати можливість прочищення, промивання і дезинфекції, бути герметичним і звукоізольованим від будівельних конструкцій будинку.

8.6.5Усі опоряджувальні та герметизуючі матеріали повинні мати позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

8.6.6Сміттєпроводи не повинні створювати рівень шуму вище 25 дБА.

Додаток А

(обов’язковий)

ПРИЗНАЧЕННЯ ПРОФІЛЬНИХ ВІДДІЛЕНЬ

ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИХ ІНТЕРНАТІВ

У психоневрологічних інтернатах, залежно від клінічного стану, психологічних особливостей, компенсаторно-адаптаційних можливостей хворих і соціально-трудового прогнозу, передбачається диференційоване обслуговування у відділеннях відповідного профілю і визначається режим утримання (ліжковий, спостережний, вільний):

а) відділення інтенсивного медичного догляду – для хворих з важкими соматичними та неврологічними розладами, із глибоким ступенем слабоумства, дезорієнтованих у місці, часі, навколишньому оточенні, не спроможних до самообслуговування, найпростіших трудових навичок і спілкуванню з оточуючими, що мають потребу у повному медичному і побутовому догляді (частина хворих, не спроможних до самостійного пересування, повинна перебувати у ліжковому режимі утримання, інша частина – у спостережному режимі утримання);

б) відділення медико-педагогічної корекції – для хворих, у яких інтелектуальний дефект поєднується з вираженими розладами емоційно-вольової сфери, дезорганізацією цілеспрямованої діяльності і поведінки, але спроможних опанувати санітарно-гігієнічні навички, часткове самообслуговування, найпростіші трудові навички при корекції їхньої поведінки з боку персоналу (для основної частини хворих установлюється спостережний режим утримання, хворі без грубих розладів поведінки та негативних потягів можуть перебувати у вільному режимі утримання);

в) відділення соціо-реабілітаційного профілю – для хворих, інтелектуальний дефект яких не перешкоджає навчанню нескладним професіям і систематичному заняттю працею, без виражених емоційно-вольових порушень, спроможних до повного побутового самообслуговування, що володіють санітарно-гігієнічними навичками (частина хворих може перебувати у спостережному режимі утримання, інша частина – у вільному режимі утримання);

г) відділення для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності – для осіб з можливим наступним переведенням їх на III групу інвалідності і трудовим влаштуванням поза або усередині інтернату (усі особи перебувають у вільному режимі утримання).

Додаток Б

(обов'язковий)

СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ

СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПЕНСІОНЕРІВ

ТА ОДИНОКИХ НЕПРАЦЕЗДАТНИХ ГРОМАДЯН

До складу територіальних центрів можуть входити такі підрозділи:

а) відділення соціальної допомоги вдома, у тому числі спеціалізовані – для обслуговування інвалідів з порушенням рухової активності, сліпих, глухих та ін. (створюються для обслуговування не менше 80 самотніх непрацездатних громадян, яким потрібна побутова і медико-соціальна допомога в домашніх умовах за висновками лікарів закладів охорони здоров’я);

б) відділення організації надання грошової і натуральної адресної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам (створюється за необхідності і кількості не менше 500 чоловік малозабезпечених непрацездатних громадян, яким потрібна, відповідно до актів матеріально-побутових умов проживання, грошова і різних видів натуральна допомога);

в) відділення соціально-побутової реабілітації (створюється для забезпечення не менше 30 відвідувань за день з метою проведення соціально-оздоровчих заходів, соціально-психологічної і трудової реабілітації, консультацій лікарів та інших фахівців, а також дозвілля);

г) відділення соціально-медичної реабілітації (створюється за кількості 50 відвідувань за день або 25 ліжко-місць для проведення соціально-медичної реабілітації одиноких громадян похилого (літнього) віку);

д) стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання (створюється у випадку наявності не менше 10 одиноких непрацездатних громадян, що втратили рухову активність, не можуть обслуговувати себе самостійно, вимагають постійного стороннього догляду, надання побутової і медичної допомоги);

е) спеціальні житлові будинки для одиноких непрацездатних громадян з комплексом служб соціально-побутового і медичного обслуговування (зводяться в разі потреби поліпшення умов проживання і соціально-побутового, медичного обслуговування самотніх непрацездатних громадян);

ж) лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, ділянки, підсобні господарства, у тому числі на госпрозрахунковій основі (створюються для проведення трудової терапії, забезпечення потреб малозабезпечених непрацездатних громадян);

і) їдальні, магазини, що працюють на госпрозрахунку (їдальні створюються за необхідності організації харчування, магазини – для забезпечення продуктами, промисловими і господарськими товарами малозабезпечених громадян).

Примітка 1. У разі потреби за узгодженням з місцевими органами виконавчої влади можуть створюватися інші підрозділи, ділянки, що спрямовані на соціальний захист непрацездатних громадян.

Примітка 2. Структурні підрозділи територіального центру можуть надавати платні послуги для обслуговування непрацездатних громадян та інших груп населення, що мають працездатних родичів і спроможні самостійно або за допомогою родичів задовольняти свої соціально-побутові потреби.

Додаток В

(обов'язковий)

ПЕРЕЛІК ПОСЛУГ, ЩО НАДАЮТЬСЯ ЗАКЛАДАМИ

СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЛЯ БЕЗДОМНИХ ГРОМАДЯН ТА ОСІБ,

ЗВІЛЬНЕНИХ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Заклади соціального захисту населення, призначені для тимчасового притулку бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, надають такі соціальні послуги:

а) будинок нічного перебування:

 соціально-побутові (забезпечення ліжко-місцем, користування душем та пральнею, зберіган- ня речей та документів);

 психологічні (вивчення соціально-психологічних характеристик особистості за бажанням клі- єнтів, надання методичних порад);

 юридичні (організаційна допомога клієнтам у відновленні їх документів);

 інформаційні, інші консультативні послуги клієнтам щодо можливості їх реінтеграції;

 працевлаштування тощо;

б) центр реінтеграції бездомних громадян:

 соціально-побутові (тимчасове проживання; харчування; користування душем та пральнею;

зберігання речей та документів);

 психологічні (консультації психолога, психодіагностика, психокорекція);

 соціально-педагогічні (допомога у здобутті освіти; розробка індивідуальних планів реін- теграції; навчання самостійному вирішенню складних життєвих проблем; організація дозвілля);

 соціально-медичні (перша медична допомога; первинний медичний огляд; організація кон- сультації лікаря, направлення у заклади охорони здоров’я за місцем територіального роз- ташування; санітарно-гігієнічний контроль; профілактичні заходи);

 соціально-економічні (видача одягу та взуття тощо);

 юридичні (допомога у відновленні паспортів; роз’яснення чинного законодавства; консуль- тації з питань попередження бездомності тощо);

 послуги з працевлаштування (сприяння у працевлаштуванні; соціальний супровід праце- влаштованої особи);

 інформаційні (поширення інформації про послуги закладу; довідкові і просвітницькі послуги);

 інші;

в) центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі:

 соціально-побутові (тимчасове проживання; харчування; надання одягу, взуття, білизни; ко- ристування душем та пральнею; зберігання речей та документів);

 психологічні (психологічні консультації; психодіагностика, психокорекція; психотерапія);

 соціально-педагогічні (розробка індивідуальних планів ресоціалізації, реінтеграції та адап- тації; культурно-масові заходи; формування відповідних навичок і вмінь; позитивне ставлення до власної особистості; навчання самостійному вирішенню життєвих проблем; допомога в здо- бутті освіти);

 соціально-медичні (організація первинного медичного огляду та, у разі потреби, надання першої медичної допомоги; фізкультурно-оздоровчі заходи; направлення до закладів охорони здоров’я за територіальним розташуванням центру);

 юридичні (допомога в оформленні правових документів, відновленні паспорта; консультації та роз’яснення чинного законодавства);

 послуги з працевлаштування (сприяння у працевлаштуванні; соціальне супроводження пра- цевлаштованої особи);

 інші соціальні послуги;

г) соціальний готель:

 соціально-побутові (тимчасове проживання; харчування; користування душем та пральнею; зберігання речей та документів);

 інформаційні (поширення інформації про послуги закладу; довідкові і просвітницькі послуги).

Примітка 1. Будинок нічного перебування надає послуги бездомним громадянам України, які досягли 18 років, та особам без громадянства, які постійно, на законних підставах проживали і після втрати прав на житлові приміщення проживають на території України на підставі їх звернення та документів, що засвідчують особу (за наявності).

Примітка 2. Клієнтами центру реінтеграції та соціального готелю є бездомні громадяни у віці від 18 років, бездомні громадяни з дітьми, які не мають медичних протипоказань та знаходяться на території України на законних підставах.

Примітка 3. Центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, надає соціальні послуги громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які досягай 28 років, постійно проживають на території України і звернулися до центру протягом шести місяців після звільнення з установ виконання покарань.

Додаток Г

(довідковий)

Житлові приміщення для групи денного перебування

4 Санітарний вузол:

Приміщення культурно-дозвіллеві та фізкультурно-оздоровчі

8 Приміщення дляфізкультурно-оздоровчих занять:

Медичні приміщення

13 Приміщення для заняття лікувальною фізкультурою:

їдальня

Лікувально-трудові приміщення

Адміністративні приміщення

Приміщення побутового обслуговування

Службово-побутові, господарські і допоміжні приміщення

32 Вхідна група приміщень:

35 Пральня

Приміщення відділення соціальної допомоги вдома

44 Санітарний вузол

) Відділення, що входять до складу розглянутих територіальних центрів:

а) відділення соціальної допомоги вдома;

б) відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги малозабезпеченим не- працездатним громадянам;

в) відділення соціально-побутової реабілітації;

г) відділення соціально-медичної реабілітації; 2)

Слід передбачати, якщо кількість робочих місць у відділенні більше 30.

Додаток Д

(довідковий)

Приміщення житлових груп

Приміщення культурно-дозвіллєві та фізкультурно-оздоровчі

10 Приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять:

Медичні приміщення

їдальня

Виробничі приміщення

Адміністративні приміщення

Приміщення побутового обслуговування

Службово–побутові, господарські і допоміжні приміщення

25 Вхідна група приміщень:

28 Пральня:

1) У дужках наведено, що за завданням на проектування у складі закладу допускається передбачати (+) або не передбачати (–) дане приміщення.

Додаток Е

(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ 1 Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України.

2002.-№ 3-4. – Ст. 27. 2 Закон України "Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 р. № 966-ІV // Відомості Верховної Ради

України. 2003. -№ 45. – Ст. 358. 3 Закон України "Про житловий фонд соціального призначення" від 12 січня 2006 р. № 3334-IV // Відо- мості Верховної Ради України. 2006. – № 19-20. – Ст. 159. 4 Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансі- онат, пансіонат для ветеранів війни і праці // Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України

29 12. 2001 № 549 та зареєстровано в Мін’юсті України 29 січня 2002 р. за № 66/6354. 5 Типове положення про психоневрологічний інтернат // Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики

України від 29.12.2001 № 549, зареєстровано в Мін’юсті України 29 січня 2002 р. за №68/6356. 6 Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян // Затв. наказом Міністерства соціального захисту населення Ук- раїни 01.04.1997 № 44 та зареєстровано в Мін’юсті України 24 вересня 1997 р. за № 442/2246. 7 Типове положення про будинок нічного перебування // Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики

України 14.02.2006 № 31 та зареєстровано в Мін’юсті України 21 квітня 2006 р. за №475/12349. 8 Типове положення про центр реінтеграції бездомних громадян // Затв. наказом Мінпраці та со- ціальної політики України 14.02.2006 № 31 та зареєстровано в Мін’юсті України 21 квітня 2006 р. за

№474/12348. 9 Типове положення про центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі // Затв.

наказом Мінпраці та соціальної політики України 14.02.2006 № 31 та зареєстровано в Мін’юсті Украї- ни 21 квітня 2006 р. за № 476/12350. 10 Типове положення про соціальний готель // Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України

03.04.2006№ 98 та зареєстровано в Мін’юсті України 18 квітня 2006 р. за № 450/12324.

11 НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86). Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности (Визначення категорій приміщень і будівель з вибухопожежної та пожежної без- пеки). – М.: ВНИИПО МВД СССР, 1986. – 25 с. 12 Нормали архитектурно-планировочных элементов жилых и общественных зданий с учетом ис- пользования их инвалидами. Пособие по проектированию (Нормалі архітектурно-планувальних елементів житлових і громадських будинків з урахуванням використання їх інвалідами. Посібник з проектування) / Под ред. В.В. Куцевича. – К.: КиевЗНИИЭП, 1999. – 85 с. 13 Инструкция по санитарно-гигиенической оценке полимерных материалов, предназначенных для применения в строительстве и производстве мебели (Інструкція з санітарно-гігієнічної оцінки полі- мерних матеріалів, призначених для застосування в будівництві та виробництві меблів): № 6035. А-

91: Утв. зам. Гл. гос. сан. врача СССР М3 СССР 12.08.91. – М.: 1991. – 54 с. 14 Інструкція з проектування електромереж 110-0,38 кВ м. Києва (для м. Києва). – К.: ДНДПВТІ "Енерго- перспектива" Мінпалива та енергетики України, 2001. – 54 с.

Ключові слова: загальні положення, заклади соціального захисту, земельні ділянки, інженерне обладнання, норми проектування, об’ємно-планувальні рішення, пожежна безпека

ГОСУДАРСТВЕННЫЕ СТРОИТЕЛЬНЫЕ НОРМЫ УКРАИНЫ

Здания и сооружения

УЧРЕЖДЕНИЯ СОЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ

НАСЕЛЕНИЯ

ДБН В.2.2-18:2007

Издание официальное

Киев

Министерство строительства, архитектуры и жилищно-коммунального хозяйства Украины

ПРЕДИСЛОВИЕ

Право собственности на этот документ принадлежит государству. Воспроизводить, тиражировать и распространять этот документ полностью либо частично на каких-либо носителях информации без официального разрешения Министерство строительства, архитектуры и жилищно-коммунального хозяйства Украины запрещается. Относительно урегулирования прав собственности обращаться в Министерство строительства, архитектуры и жилищно-коммунального хозяйства Украины

Официальный издатель нормативных документов в области строительства и промышленности строительных материалов Минстроя Украины

ДП "Укрархбудінформ"

© Минстрой Украины, 2007

ГОСУДАРСТВЕННЫЕ СТРОИТЕЛЬНЫЕ НОРМЫ УКРАИНЫ

Дата введения 2007-07-01

1 ОБЛАСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ

1.1Настоящие Нормы распространяются на разработку проектов новых и реконструкцию существующих зданий и сооружений учреждений социальной защиты населения: домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов, гериатрических пансионатов, пансионатов для ветеранов войны и труда; психоневрологических интернатов; территориальных центров социального обслуживания пенсионеров и одиноких нетрудоспособных граждан; домов ночного пребывания, центров реинтеграции бездомных граждан, центров социальной адаптации лиц, освободившихся из мест лишения свободы, и социальных гостиниц, предназначенных для временного приюта взрослых бездомных граждан.

1.2Требования этих Норм являются обязательными для юридических и физических лиц – субъектов инвестиционной деятельности на территории Украины независимо от форм собственности и ведомственной принадлежности.

1.3При проектировании зданий и помещений учреждений социальной защиты населения, наряду с положениями настоящих Норм, следует также выполнять требования других действующих нормативных документов в области строительства.

2 НОРМАТИВНЫЕ ССЫЛКИ

В этих Нормах есть ссылки на такие нормативные документы:

3 ТЕРМИНЫ И ОПРЕДЕЛЕНИЯ ПОНЯТИЙ

Ниже представлены термины, употребленные в этих Нормах, и определение обозначенных ими понятий.

3.1Дом-интернат для граждан преклонного возраста и инвалидов, гериатрический пансионат, пансионат для ветеранов войны и труда (далее – дом-интернат для граждан преклонного возраста и инвалидов) – стационарное социально-медицинское учреждение общего типа для постоянного проживания граждан преклонного возраста, ветеранов войны и труда, инвалидов, которым требуются посторонний уход, бытовое и медицинское обслуживание (Типове положення про будинокінтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці (Типовое положение о доме-интернате для граждан преклонного возраста и инвалидов, гериатрическом пансионате, пансионате для ветеранов войны и труда) / Утв. приказом Минтруда и социальной политики Украины от 29.12.01 г. № 549).

3.2Психоневрологический интернат – стационарное социально-медицинское учреждение, предназначенное для постоянного проживания граждан с психоневрологическими заболеваниями, которым требуются посторонний уход, бытовое и медицинское обслуживание (Типове положення про психоневрологічний інтернат (Типовое положение о психоневрологическом интернате) / Утв. приказом Минтруда и социальной политики Украины от 29.12.01 г. № 549).

3.3Территориальный центр социального обслуживания пенсионеров и одиноких нетрудоспособных граждан (далее – территориальный центр) – специальное государственное учреждение, которое предоставляет услуги пенсионерам, инвалидам, одиноким нетрудоспособным гражданам и другим социально незащищенным гражданам на дому, в условиях стационарного, временного и дневного пребывания, которые направлены на поддержку их жизнедеятельности и социальной активности (Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (Типовое положение (образцовое) о территориальном центре социального обслуживания пенсионеров и одиноких нетрудоспособных граждан) / Утв. приказом Министерства социальной защиты населения Украины от 01.04.97 г. № 44).

3.4Временный приют для взрослых – организация ночного или временного проживания граждан без определенного места жительства, лиц, пострадавших от физического или психического насилия, стихийного бедствия, катастрофы и т.п., с предоставлением им правовой, психологической, социальной, медицинской и бытовой помощи в преодолении временных трудностей, содействии в установлении личности, восстановлении документов, паспортизации и трудоустройстве (Закон України "Про соціальні послуги" (Закон Украины "О социальных услугах"). – К., 2003).

3.5Дом ночного пребывания (далее – ночлежный дом) – учреждение социальной защиты для ночлега граждан, не имеющих жилого помещения, которое б они могли использовать для проживания (Типове положення про будинок нічного перебування (Типовое положение о ДОМС ночного пребывания) / Утв. приказом Минтруда и социальной политики Украины от 14.02.06 г. № 31).

3.6Центр реинтеграции бездомных граждан (далее – центр реинтеграции) – учреждение социальной защиты для бездомных граждан, деятельность которого направлена на постепенное возвращение личности к самостоятельной полноценной жизни путем предоставления ей комплекса социальных услуг с учетом индивидуальных потребностей (Типове положення про центр реінтеграції бездомних громадян (Типовое положение о центре реинтеграции бездомных граждан) / Утв. приказом Минтруда и социальной политики Украины от 14.02.06 г. № 31).

3.7Центр социальной адаптации лиц, освободившихся из мест лишения свободы (далее – центр социальной адаптации) – социальное учреждение для предоставления социальных услуг лицам, освободившимся из мест лишения свободы, и их временного пребывания (Типове положення про центр соціальної адаптації для осіб, звільнених з місць позбавлення волі (Типовое положение о центре социальной адаптации для лиц, освободившихся из мест лишения свободы) / Утв. приказом Минтруда и социальной политики Украины от 14.02.06 г. № 31).

3.8Социальная гостиница – учреждение социальной защиты для пребывания бездомных граждан, которое имеет в своем составе отдельные номера (Типове положення про соціальний готель (Типовое положение о социальной гостинице) / Утв. приказом Минтруда и социальной политики Украины от

03.04.06г. № 98).

4 ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

4.1Дома-интернаты для граждан преклонного возраста и инвалидов включают три типа подразделений:

а) отделение для лиц, способных самостоятельно передвигаться и частично себя обслуживать, но нуждающихся в дополнительном бытовом и медицинском обслуживании;

б) отделение для лежачих больных, нуждающихся в систематическом бытовом и медицинском обслуживании и постоянном или периодическом уходе;

в) отделение для инвалидов, передвигающихся на креслах-колясках (отделение организуется при наличии 25 и более инвалидов, передвигающихся на креслах-колясках (далее – инвалидов-колясочников), при меньшем количестве инвалидов-колясочников следует предусматривать для них жилые группы или помещения в отделении для лиц, способных самостоятельно передвигаться).

4.2Дома-интернаты для граждан преклонного возраста и инвалидов следует проектировать вместимостью от 50 до 200 мест. В зависимости от местных условий и при соответствующем обосновании допускается увеличивать вместимость до 300 мест, а в сельской местности – предусматривать домаинтернаты вместимостью 20-40 мест.

4.3Психоневрологические интернаты включают отделения различных профилей и режимов содержания больных (постельный, наблюдательный, свободный):

а) отделение интенсивного медицинского ухода (постельный и наблюдательный режимы содержания);

б) отделение медико-педагогической коррекции (наблюдательный и свободный режимы содержания);

в) отделение социо-реабилитационного профиля (наблюдательный и свободный режимы содержания).

г) отделение для лиц с высоким уровнем адаптации и автономной активности (свободный режим содержания).

4.4Назначение отделений, входящих в психоневрологические интернаты, приведены в приложении А.

Допускается проектировать здания психоневрологических интернатов однопрофильными либо смешанными, включающими отделения нескольких различных профилей.

4.5Психоневрологические интернаты следует проектировать вместимостью от 100 до 200 мест.

4.6Территориальные центры следует проектировать не менее чем из двух подразделений, основными из которых являются:

а) отделение социальной помощи на дому;

б) отделение организации предоставления денежной и натуральной адресной помощи малообеспеченным нетрудоспособным гражданам;

в) отделение социально-бытовой реабилитации;

г) отделение социально-медицинской реабилитации.

4.7Количество и назначение подразделений территориальных центров определяется в каждом конкретном случае заданием на проектирование. Структурные подразделения территориальных центров приведены в приложении Б.

4.8Каждое из учреждений социальной защиты для бездомных граждан (ночлежный дом, центр реинтеграции, социальная гостиница) и лиц, освободившихся из мест лишения свободы (центр социальной адаптации) может функционировать самостоятельно или быть структурным подразделением другого учреждения для бездомных граждан. Максимальную вместимость данных типов учреждений следует принимать не более 100 мест.

Перечень услуг, предоставляемых учреждениями социальной защиты для бездомных граждан и лиц, освободившихся из мест лишения свободы, приведены в приложении В.

5 РАЗМЕЩЕНИЕ ЗДАНИЙ, ЗЕМЕЛЬНЫЕ УЧАСТКИ

5.1Учреждения социальной защиты населения следует размещать на обособленных участках селитебных территорий городов, поселков городского типа и сельских поселений.

5.2Размещение, вместимость и размеры земельных участков учреждений социальной защиты населения определяются заданием на проектирование с учетом требований 6.1 ДБН 360, ДБН Б.2.4-1, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-17, ДСП 173, ДСанПіН 239, СанПиН 2605 и СанПиН 3077.

5.3К участкам учреждений социальной защиты населения необходимо предусматривать подъезды и подходы от остановок общественного транспорта, а на территории учреждений должны быть выделены следующие зоны:

 жилая (или "застройки");

 отдыха (зеленая зона с прогулочными аллеями, площадками для отдыха; теневыми навесами, бе- седками, скамейками, столами для игр);

 физкультурно-оздоровительная (на участках домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов, психоневрологических интернатов и территориальных центров – площадки для занятий физкультурой, в том числе лечебной; для домов-интернатов с инвалидами допол- нительно следует предусматривать площадки для спортивных игр);

 лечебно-производственная – для психоневрологических интернатов (или "производственная" – для центров реинтеграции и социальной адаптации);

 хозяйственная (хозяйственная площадка, площадка для мусоросборников и вспомогательные со- оружения: складские, гараж, овощехранилище, прачечная, дезинфекционная камера и др.);

 плодовый сад и огород (в зависимости от местных условий).

5.4В жилую и хозяйственную зоны должны быть предусмотрены самостоятельные въезды. Допускается предусматривать один въезд на территорию учреждений социальной защиты населения вместимостью до 200 мест.

5.5Планировочным решением участка необходимо обеспечить возможность проезда пожарных машин к зданиям в соответствии с требованиями ДБН 360.

5.6При въезде на участок необходимо предусматривать автомобильную стоянку. Вместимость стоянки следует рассчитывать, исходя из потребностей персонала, проживающих и посетителей учреждений социальной защити населения с учетом расчетного уровня автомобилизации данного населенного пункта согласно ДБН 360 і ДБН В.2.3-15. При размещении автостоянок следует учитывать требования ДБН В.2.3-4, ДБН В.2.3-5, ДБН 360 и ДБН В.2.2-17.

Не допускается размещать стоянку на территории учреждения социальной защиты населения со стационаром со стороны окон жилых корпусов. Расстояние от стоянки до других корпусов должно быть не менее 15 м.

5.7На земельном участке учреждения социальной защити населения необходимо предусматривать площадку для размещения мусоросборников на расстоянии не ближе 20 м до окон здания. К площадке с мусоросборниками должен быть предусмотрен подъезд для вывоза мусора.

5.8Площадь зеленых насаждений (включая газоны, цветники, плодовый сад и огород) должна составлять: не менее 50 % площади участка дома-интерната для граждан преклонного возраста и инвалидов или психоневрологического интерната; не менее 35 % площади участка территориального центра и учреждений социальной защиты, предназначенных для временного приюта бездомных граждан, и лиц, освободившихся из мест лишения свободы.

5.9Подходы к жилому корпусу и пути движения проживающих в зону отдыха не должны иметь пересечений с проездами для автотранспорта.

Проезды и подходы к зданиям должны иметь твердое покрытие. Материалы покрытий прогулочных дорожек и тротуаров должны обеспечивать безопасное передвижение маломобильных лиц, пребывающих в учреждении, в том числе инвалидов-колясочников.

Уклон прогулочных дорожек и тротуаров следует принимать не более 5 %; дорожки и тротуары, имеющие уклон, на поворотах и через каждые 6 м длины должны иметь горизонтальные площадки длиной не менее 1,5 м.

5.10Необходимость устройства пандусов и лестниц на пути движения граждан преклонного возраста и инвалидов, их конструкции и ограждения следует определять в соответствии с приложением Г ДБН В.2.2-9 и ДБН В.2.2-17.

5.11Земельные участки домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов, территориальных центров и учреждений, предназначенных для временного приюта бездомных граждан и лиц, освободившихся из мест лишения свободы, должны иметь ограждения высотой не менее 1,6 м, а психоневрологических интернатов – заборы не менее 2 м с запирающимися калитками и воротами.

5.12Устройство проходной на территорию учреждений социальной защиты населения с инженерно-техническим оснащением должно определяться заданием на проектирование.

6 ОБЪЕМНО-ПЛАНИРОВОЧНЫЕ РЕШЕНИЯ

Объемно-планировочные решения зданий и сооружений учреждений социальной защиты населения должны формироваться согласно требованиям настоящих Норм и положений ДБН В.2.2-9 и ДБН В.2.2-15, отвечать санитарно-гигиеническим и противопожарным нормам. При разработке конструктивных решений зданий, возводимых в особых условиях строительства, следует руководствоваться ДБН В.1.1-5 и ДБН В.1.1-12. Ограждающие конструкции следует проектировать согласно ДБН В.2.6-31.

Планировочное решение зданий должно обеспечивать беспрепятственный и удобный доступ маломобильных проживающих или посетителей к помещениям, зонам и местам, предназначенным для них, в соответствии с требованиями ДБН 363 и ДБН В.2.2.17.

Состав и площади помещений учреждений социальной защиты населения определяются заданием на проектирование в соответствии с настоящими Нормами и технологическими требованиями.

Помещения в зданиях учреждений социальной защиты населения подразделяются на две основные группы: жилые помещения; обслуживающие помещения.

6.1 Жилые помещения

6.1.1Дома-интернаты для граждан преклонного возраста и инвалидов

6.1.1.1Жилые помещения (жилые комнаты) и подсобные помещения следует объединять в жилые группы, которые предусматриваются в составе отделений: для лиц, способных самостоятельно передвигаться; для инвалидов-колясочников; для лежачих больных.

6.1.1.2Жилые комнаты в отделениях для лиц, способных самостоятельно передвигаться, и для инвалидов-колясочников необходимо проектировать на одно и два места, в отделении для лежачих больных – на одно, два и три места.

Площади жилых комнат в отделениях для лиц, способных самостоятельно передвигаться, и для инвалидов-колясочников принимаются из расчета нс менее соответственно 8 м2 и 10 м2 на человека, но не менее 10 м2 и 12 м2 – в одноместных. Площади жилых комнат в отделении для лежачих больных принимаются из расчета не менее 8 м2 на человека, но не менее 9 м2 – в одноместных.

Соотношение комнат различной вместимости в отделениях следует принимать по заданию на проектирование с учетом местных условий.

6.1.1.3Вместимость жилых групп должна быть не более 25 человек. В состав отделений необходимо включать 3-4 жилые группы с общими помещениями медицинского и бытового назначения.

6.1.1.4Состав и площади помещений жилых групп для различных категорий проживающих и общих помещений отделений следует принимать в соответствии с таблицей 1. Таблица 1 – Состав и площади помещений жилых групп и общих помещений отделений домовинтернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов

Жилая группа

1 Жилые комнаты:

(согласно 6.3.13 настоящих Норм)

5 Кухня:

Конец таблицы 1

Общие помещения отделений

1) Допускается проектировать по одному санузлу на две одно-, двухместные жилые комнаты. 2) Следует предусматривать, если санузлы при жилых комнатах не оборудованы ванной. 3) 2 Допускается уменьшать до 4 м при условии оборудования душем санузлов при жилых комнатах. 4) Следует предусматривать, если санузлы при жилых комнатах не оборудованы душем или ванной. 5) При размещении инвалидов-колясочников в отделении для лиц, самостоятельно передвигающихся, следует предусматривать для них специальные душевые кабины.

6.1.1.5В отделениях для лиц, способных самостоятельно передвигаться, и для инвалидов-колясочников на одну жилую группу следует предусматривать две комнаты отдыха (гостиные, холла) и две кухни-буфетные, предназначенные для приготовления пищи проживающими.

Допускается проектировать по одному помещению кухни-раздаточной, предусматриваемой для подогрева и раздачи пищи, доставляемой из столовой, и бытовой комнаты на две жилые группы, а также вместо кухонь-буфетных в жилой группе предусматривать кухню-нишу в прихожей при каждой жилой комнате при условии оборудования ее электроплитой и устройством в ней принудительной вентиляции.

6.1.1.6Бытовая комната в отделениях для лиц, способных самостоятельно передвигаться, и для инвалидов-колясочников должна делиться на зоны: для стирки и сушки мелких вещей; хранения предметов уборки; чистки одежды и обуви.

Санитарная комната предусматривается в отделении для лежачих больных и должна иметь зоны: для мытья и стерилизации суден; мытья и сушки клеенок; хранения предметов уборки; сортировки, сушки и временного хранения грязного белья. Допускается в санитарной комнате устанавливать трубопровод для спуска грязного белья.

6.1.1.7В домах-интернатах вместимостью 100 и менее мест следует проектировать одну процедурную на все здание, а в домах-интернатах вместимостью 50 и менее мест допускается не предусматривать комнаты дежурной медсестры и сестры-хозяйки, а также клизменную.

6.1.2Психоневрологические интернаты

6.1.2.1Жилые помещения (жилые комнаты) и подсобные помещения следует объединять в жилые группы, которые предусматриваются в составе лечебных отделений (интенсивного медицинского ухода; медико-педагогической коррекции; социо-реабилитационного профиля; для лиц с высоким уровнем адаптации и автономной активности), исходя из условий (режима) содержания больных: свободный, наблюдательный и постельный.

6.1.2.2Жилые комнаты для лиц со свободным и наблюдательным режимами содержания необходимо проектировать на одно и два места, для лиц с постельным режимом содержания – на одно, два и три места.

Площади жилых комнат на одно и два места должны определяться из расчета не менее 8 м на одно место, но не менее 10 м – в одноместных комнатах. Площади жилых комнат на три места для лиц с постельным режимом содержания принимаются из расчета нс менее 7 м2 на одно место.

Соотношение комнат различной вместимости в отделениях психоневрологических интернатов следует принимать по заданию на проектирование с учетом местных условий.

6.1.2.3Жилые группы в психоневрологических интернатах необходимо проектировать вместимостью не более чем на 25 мест. В состав отделений рекомендуется включать четыре-шесть жилых групп с общими помещениями медицинского, реабилитационного, досугового и бытового назначения.

6.1.2.4Состав и площади помещений жилых групп для лиц с различным режимом содержания и общих помещений отделений следует принимать согласно таблице 2. Таблица 2 – Состав и площади помещений жилых групп и общих помещений отделений психоневрологических интернатов

Жилая группа

1 Жилые комнаты:

(согласно 6.3.13 настоящих Норм и приложениям Г и Р ДБН 2.2-9

(согласно 6.3.13 настоящих Норм и приложениям Г и Р ДБН 2.2-9)

Общие помещения отделений

Конец таблицы 2

1) При наличии в отделениях инвалидов-колясочников следует предусматривать для них специальные душевые кабины.

6.1.2.5В отделениях со свободным и наблюдательным режимами содержания на одну жилую группу следует предусматривать две комнаты отдыха (гостиные, холла).

6.1.2.6Бытовая и санитарная комнаты в отделениях для лиц с различными режимами содержания должны иметь функциональные зоны в соответствии с 6.1.1.6 настоящих Норм.

6.1.2.7Допускается часть жилых комнат в отделениях со свободным режимом содержания, предназначенных для проживания лиц с наиболее сохраненным интеллектом, проектировать с при-комнатными санузлами в соответствии с 6.1.1.4 и 6.3.13 настоящих Норм.

6.1.3Территориальные центры

6.1.3.1В территориальных центрах жилые группы для дневного, временного и постоянного пребывания следует проектировать не более чем на 25 мест. Состав групп и количество мест в них определяется заданием на проектирование.

Ориентировочный состав помещений жилых групп для дневного пребывания в отделениях социально-бытовой и социально-медицинской реабилитации территориальных центров приведен в приложении Г.

6.1.3.2Площади помещений жилых групп для дневного пребывания следует принимать из расчета:

 гардеробную (при отсутствии гардеробной во входной группе помещений) – 0,6 м2/чел., но не менее 15 м2;

 комнату дневного пребывания (гостиную) – 1,5 м2/чел„ но нс менее 36 м2;

 комнаты для дневного отдыха (спальни для женщин и мужчин) на 50 % мест в группе – 2,5 м2/чел., но не менее 16 м2 каждая;

 кухню-буфетную – 0,6 м2/чел., но не менее 12 м2;

 санузлы для женщин:

по одному унитазу и одному умывальнику в шлюзе;

по одной душевой кабине с местом для раздевания (согласно 6.3.13 настоящих Норм).

6.1.3.3Помещения жилых групп для временного и постоянного пребывания в территориальных центрах проектируются по нормативам домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инва- лидов.

6.1.4Учреждения социальной защиты для бездомных граждан и лиц, освободившихся из мест лишения свободы (ночлежные дома, центры реинтеграции, центры социальной адаптации, социальные гостиницы)

6.1.4.1В учреждениях социальной защиты для бездомных граждан и лиц, освободившихся из мест лишения свободы, жилые помещения (спальни, жилые комнаты, номера) и подсобные помещения сле- дует объединять в жилые группы. Состав помещений жилых групп и количество мест в них определя- ется заданием на проектирование.

Рекомендуемый состав помещений жилых групп учреждений социальной защиты для бездомных граждан и лиц, освободившихся из мест лишения свободы, приведен в приложении Д.

6.1.4.2Жилые помещения необходимо проектировать: не более чем на 18 мест – в ночлежных до- мах, на 2-6 мест – в центрах реинтеграции и социальной адаптации, на 1-3 места – в социальных гости- ницах.

Площади жилых помещений следует принимать из расчета не менее: 4 м2 на одного человека в спальнях ночлежных домов, 6 м2 – в жилых комнатах центров реинтеграции и социальной адаптации и

8 м2 – в номерах социальных гостиниц.

6.1.4.3Площади подсобных помещений жилых групп необходимо принимать согласно требова- ниям к аналогичным помещениям в домах-интернатах для граждан преклонного возраста и инвалидов.

6.2 Обслуживающие помещения

В состав обслуживающих помещений учреждений социальной защиты населения входят:

 культурно-досуговые и физкультурно-оздоровительные помещения;

 медицинские помещения;

 помещения столовой;

 лечебно-трудовые (или производственные) помещения;

 административно-бытовые и служебные помещения;

 складские и хозяйственные помещения.

Состав и площади обслуживающих групп помещений учреждений социальной защиты населения должны устанавливаться заданием на проектирование в соответствии с требованиями настоящих Норм и согласно нормам проектирования соответствующих зданий и помещений.

В случае включения территориальных центров или их отделений в состав жилых зданий, спе- циально предназначенных для инвалидов и граждан преклонного возраста, помещения террито- риальных центров должны проектироваться с учетом дополнительного обслуживания нс менее 30 % инвалидов и граждан преклонного возраста, проживающих в здании.

6.2.1Культурно-досуговые и физкультурно-оздоровительные помещения

6.2.1.1К группе помещений культурно-досугового и физкультурно-оздоровительного назначения относятся: зрительный зал с фойе, клубные помещения (в составе библиотеки-читальни, интернет-клуба и комнат для кружковых занятий), физкультурно-оздоровительные со вспомогательными помещения- ми.

6.2.1.2Число мест в зрительном зале следует принимать:  в домах-интернатах для граждан преклонного возраста и инвалидов – из расчета 100 % способных к самообслуживанию и передвигающихся на креслах-колясках и 20 % нуждающихся в постоянном ухо- де из отделений для лиц, способных самостоятельно передвигаться, и для инвалидов-колясочников;  в психоневрологических интернатах – из расчета 100 % лиц свободного содержания из отделений медико-педагогической коррекции и социо-реабилитационного профиля и для лиц с высоким уровнем адаптации и автономной активности;  в территориальных центрах – из расчета 100 % лиц из отделений дневного пребывания и способ- ных самостоятельно передвигаться из отделений временного и постоянного пребывания;  в центрах реинтеграции и социальной адаптации – из расчета 100 % клиентов.

6.2.1.3Состав и площади культурно-досуговых и физкультурно-оздоровительных помещений учреждений социальной защиты населения следует принимать в соответствии с таблицей 3. Таблица 3 – Состав и площади культурно-досуговых и физкультурно-оздоровительных помещений

6.2.1.4Зрительные залы следует проектировать с учетом установки в них полумягких или жестких кресел со стационарными сидениями. Кресла должны быть прикреплены к полу. Количество мест в ряду должно быть: при односторонней эвакуации – не более 12, при двухсторонней эвакуации – не более 25. Ширина проходов между рядами должна быть не менее 0,55 м.

6.2.1.5Перед эстрадой или в конце зала необходимо предусматривать площадку для размещения инвалидов в креслах-колясках. Места для инвалидов в креслах-колясках нс следует располагать группами численностью более трех в одном ряду.

6.2.1.6В домах-интернатах для граждан преклонного возраста и инвалидов вместимостью менее 100 мест допускается предусматривать совмещенный зрительный и обеденный зал из расчета на одно посадочное место: 1,6 м2 – для лиц, способных самостоятельно передвигаться, и 3,0 м2 – для инвалидовколясочников.

6.2.1.7Зрительные залы, предназначенные для показа кинофильмов, должны отвечать требованиям норм проектирования культурно-зрелищных и досуговых учреждений (ДБН В.2.2-16).

6.2.1.8Состав помещений для кружковых занятий принимается по заданию на проектирование, но нс менее одного помещения площадью 18 м на учреждение.

6.2.1.9Состав физкультурно-оздоровительных помещений в зданиях учреждений социальной защиты населения должен устанавливаться заданием на проектирование с учетом использования их инвалидами разных категорий, в том числе и колясочников, согласно ДБН В.2.2-13.

6.2.2Медицинские помещения

6.2.2.1Состав и площади помещений медицинского пункта с приемно-карантинным отделением и изолятором в домах-интернатах для граждан преклонного возраста и инвалидов, психоневрологических интернатах различной вместимости следует принимать в соответствии с таблицей 4. Таблица 4 – Состав и площади медицинских помещений

4 Кабинеты врачей-консультантов:

11 Помещения лечебной физкультуры (ЛФК):

13 Лаборатория:

Конец таблицы 4

17 Помещения для временного хранения трупов:

18 Приемно-карантинное отделение:

Один унитаз, один умывальник в шлюзе (согласно 6.3.13 настоящих Норм)

19 Изолятор:

6.2.2.2Состав и площади спецпроцедурных для психоневрологических интернатов следует предусматривать по заданию на проектирование в соответствии с ДБН В.2.2-10.

Площадь палат приемно-карантинного отделения психоневрологических интернатов должна быть увеличена до 28 м2 при функционировании отделения интенсивного медицинского ухода.

6.2.2.3Буфетные приемно-карантинного отделения и изолятора следует оборудовать двухконфорочной электроплитой, мойкой, рабочим столом и навесной полкой для посуды.

6.2.3Помещения столовой

6.2.3.1Состав и площади помещений столовых учреждений социальной защиты населения определяются заданием на проектирование в зависимости от типа, количества обслуживаемых и места приема пищи.

6.2.3.2Количество мест в обеденном зале следует принимать из расчета одновременного обслуживания с помощью официантов 100 % пребывающих:

 в отделениях для лиц, способных самостоятельно передвигаться, и для инвалидов-колясоч- ников домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов;

 в отделениях для лиц со свободным режимом содержания психоневрологических интерна- тов;

 в отделениях дневного, временного и постоянного пребывания территориальных центров;

 в центрах реинтеграции и социальной адаптации.

6.2.3.3Обеденные залы допускается проектировать поэтажно.

6.2.3.4Состав и площади помещений столовой различных по вместимости учреждений социальной защиты населения следует принимать в соответствии с таблицей 5. Таблица 5 – Состав и площади помещений столовой

Помещения для проживающих

Производственные помещения

Складские помещения

13 Охлаждаемые камеры для хранения:

Служебно-бытовые помещения

1) При наличии отделения для инвалидов-колясочников одну из кабин следует проектировать для инвалидовколясочников.

6.2.4Лечебно-трудовые (или производственные) помещения

6.2.4.1Состав и площади лечебно-трудовых помещений (трудотерапии и лечебно-производственных мастерских) домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов, психоневрологических интернатов, территориальных центров (или производственных помещений центров реинтеграции и социальной адаптации) следует определять заданием на проектирование.

Состав и площади помещений для трудотерапии приведены в таблице 6. Допускается организовывать помещения для трудотерапии в составе жилых отделений. В таком случае, кроме основных помещений трудотерапии, площадь которых необходимо принимать согласно таблице 6, предусматривается помещение материальной площадью не менее 12 м2. Таблица 6 – Состав и площади помещений для трудотерапии

6.2.4.2Состав и площадь помещений лечебно-производственных и производственных мастерских, спеццсхов учреждений социальной защиты населения следует принимать согласно таблице Л.13 ДБН В.2.2-10 и СНиП 2.09.02.

Профиль мастерских устанавливается в зависимости от типа учреждения, состава обслуживаемых групп подопечных (клиентов) и местных условий.

6.2.4.3Количество рабочих мест в мастерских определяется заданием на проектирование:

 в домах-интернатах для граждан преклонного возраста и инвалидов, центрах реинтеграции, а также социальной адаптации – из лиц, способных самостоятельно передвигаться, и инвалидовколясочников;

 в психоневрологических интернатах – из больных со свободным режимом содержания;

 в территориальных центрах – из лиц дневных групп, а также лиц, способных самостоятельно передвигаться, и инвалидов-колясочников из стационарных отделений.

6.2.5Административно-бытовые и служебные помещения

6.2.5.1Состав и площадь административно-бытовых и служебных помещений следует принимать в соответствии с таблицей 7. Таблица 7 – Состав и площади административно-бытовых и служебных помещений

Входная группа помещений

в шлюзе (согласно 6.3.13 настоящих Норм и приложениям Г и Р ДБН В.2.2-9)

Помещения администрации

Конец таблицы 7

(согласно 6.3.15 настоящих Норм)

один унитаз и один умывальник, один душ (согласно 6.3.13 настоящих Норм)

6.2.5.2Состав и площади складских и хозяйственных помещений учреждений социальной защиты устанавливается заданием на проектирование, но не менее указанных в таблице 8. Таблица 8 – Состав и площади складских и хозяйственных помещений

Центральные кладовые и мастерская

Дезинфекционное отделение

1) 11 Помещение дезинфекционных камер:

(с одной душевой кабиной согласно 6.3.15 настоящих Норм)

1) Площади помещений дезинфекционных камер уточняются при размещении оборудования

6.2.5.3Проектирование прачечной в зданиях учреждений социальной защиты населения необходимо в том случае, когда отсутствует возможность стирки белья в прачечных населенных пунктов. Производительность прачечной следует принимать из расчета стирки не менее 1 кг сухого белья в сутки на одно место для лиц, самостоятельно передвигающихся, и инвалидов-колясочников и 3 кг для лежачих больных и лиц с постельным режимом содержания в психоневрологических интернатах.

Состав и площади помещений прачечной следует принимать в соответствии с ДБН В.2.2-11.

6.2.5.4При стирке белья в городской прачечной для лежачих больных домов-интернатов для граждан преклонного возраста, инвалидов и для лиц, находящихся на наблюдательном и постельном режимах содержания психоневрологических интернатов, следует предусматривать постирочную особо загрязненного белья (перед отправкой в городскую прачечную).

6.2.5.5Проектирование гаража при учреждениях социальной защиты населения допускается в том случае, когда отсутствует возможность использования гаражей населенных пунктов. Состав и площади помещений гаража следует принимать в соответствии с требованиями ВСН 01 и ДБН В.2.3-15.

6.2.5.6Примерные перечни обслуживающих помещений территориальных центров с различным составом входящих в них отделений и учреждений социальной защиты для бездомных граждан и лиц, освобожденных из мест лишения свободы, представлены соответственно в приложениях Г и Д.

Площади обслуживающих помещений необходимо принимать согласно требованиям к обслуживающим помещениям в домах-интернатах для граждан преклонного возраста и инвалидов.

6.3 Требования к отдельным элементам зданий

6.3.1Этажность домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов, психоневрологических интернатов, центров реинтеграции и социальной адаптации, социальных гостиниц должна быть не более пяти, а территориальных центров и ночлежных домов – не более трех.

6.3.2Все группы помещений следует размещать в одном или нескольких корпусах (блоках), примыкающих друг к другу непосредственно или связанных между собой отапливаемыми переходами. При этом хозяйственные помещения (прачечная, дезинфекционная камера, гараж, склады инвентаря и оборудования и др.), как правило, располагают в отдельном хозяйственном корпусе (корпусах). Не допускается размещать гараж в жилом корпусе.

6.3.3Жилые помещения необходимо располагать так, чтобы они были изолированы от культурно-досуговых и физкультурно-оздоровительных помещений, столовой, лечебно-трудовых помещений, электрощитовой и других помещений, являющихся источниками распространения шума, вибрации и запахов, и при этом следует придерживаться требований действующих санитарных и строительных норм и правил (СН 3077, ДСанПиН 239 и 2.15, 3.1, 3.9 ДБН В.2.2-15).

Жилые группы помещений для лежачих больных следует размещать не выше третьего этажа, а для передвигающихся в креслах-колясках – не выше второго этажа.

6.3.4Лечебно-трудовые помещения необходимо размещать на первом этаже или в отдельном корпусе, соединенном с основным зданием теплым переходом. Кладовую с легковоспламеняющимися материалами нс следует размещать непосредственно под жилыми комнатами и палатами, а также рядом с ними. Из группы лечебно-трудовых помещений следует предусматривать отдельный выход на участок.

Лечебно-производственные и производственные мастерские должны проектироваться в отдельно стоящем одно-, двухэтажном корпусе.

6.3.5Помещения, которые допускается размещать в цокольных и подвальных этажах, принимаются в соответствии с требованиями ДБИ В.2.2-9. Не допускается размещать залы для демонстрации кинофильмов в подвальных этажах зданий учреждений социальной защиты населения.

6.3.6Высоту помещений от пола до потолка в зданиях учреждений социальной защиты населения следует принимать по ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-9 и нормам проектирования других соответствующих зданий и помещений.

Высота складских помещений и ремонтных мастерских, размещаемых в подвальном или цокольном этажах, должна быть нс менее 2,2 м до низа выступающих конструкций перекрытий.

6.3.7Глубина жилых комнат и лечебно-диагностических помещений должна быть не более 6 м, перевязочных и процедурных – нс менее 4 м, а кабинетов офтальмолога и отоларинголога – не менее 6 м.

Ширину жилых комнат для нуждающихся в постоянном уходе и инвалидов, передвигающихся на креслах-колясках, следует принимать нс менее 3 м. Ширину медицинских помещений следует принимать согласно 3.7 ДБН В.2.2-10.

Отношение глубины к ширине в жилых комнатах, палатах и лечебно-диагностических помещениях должно быть не более 2:1.

6.3.8Жилые комнаты должны быть непроходными. Выход из комнаты в коридор в домах-интернатах для граждан пожилого возраста и инвалидов, центрах реинтеграции и социальной адаптации, социальных гостиницах следует предусматривать через шлюз (прихожую).

6.3.9Жилые комнаты для лиц, самостоятельно передвигающихся, и инвалидов-колясочников в домах-интернатах для граждан преклонного возраста и инвалидов, в территориальных центрах, для лиц со свободным режимом содержания в психоневрологических интернатах, а также для клиентов в центрах реинтеграции и социальной адаптации, социальных гостиницах, необходимо оборудовать встроенными шкафами для одежды, обуви, белья и личных вещей из расчета не менее 0,5 м2 для каждого проживающего, а прихожую – вешалками для верхней одежды.

Для лиц психоневрологических интернатов с наблюдательным и постельным режимами содержания и клиентов ночлежных домов следует устраивать гардеробные на каждую жилую группу.

6.3.10Проходы и расстояния между оборудованием в жилых комнатах следует принимать в соответствии с таблицей 9. Таблица 9 – Проходы и расстояния между оборудованием в жилых комнатах

5 Между кроватью и шкафом:

6.3.11При жилых комнатах домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов следует предусматривать лоджии, балконы или террасы глубиной не менее 1,5 м. Допускается заменять лоджии, балконы и террасы при каждой комнате на общие – для одной-двух жилых групп. При таком решении их площадь следует принимать из расчета 0,8 м2 на каждого проживающего, глубину – не менее 1,8 м и располагать при комнатах отдыха.

6.3.12В каждой жилой группе для лежачих больных при санитарных комнатах, а в отделении для лиц, способных самостоятельно передвигаться, на две-четыре жилые группы следует предусматривать балкон или лоджию, оборудованные устройствами для сушки белья, проветривания постельных принадлежностей и одежды.

6.3.13При определении размеров санитарных узлов (общих и при жилых комнатах) следует учитывать требования ДБН В.2.2-9 и ДБН В.2.2-17.

Размеры помещений санитарных узлов в плане для проживающих домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов, психоневрологических интернатов следует принимать в соответствии с таблицей 10. Таблица 10 – Размеры помещений санитарных узлов в плане

1) В уборной общего пользования при двух и более кабинах с унитазами следует предусматривать умывальники в шлюзе

6.3.14Двери санитарных узлов для проживающих должны открываться наружу и снабжаться вентиляционными решетками в нижней части, а также защелками, допускающими отпирание их с наружной стороны.

6.3.15Минимальные размеры кабин уборных для персонала должны быть 0,85 м Ч 1,2 м (при открывании дверей наружу) и 0,85 м Ч 1,5 м (при открывании дверей внутрь), душевых кабин – 0,85 м Ч 1,0 м (открытых) и 0,85 м Ч 1,8 м (закрытых).

6.3.16Ширина коридоров в зданиях учреждений социальной защиты населения должна быть не менее:

а) в жилых отделениях:

 для лиц, свободно передвигающихся – 1,8 м;

 для лиц, передвигающихся с дополнительными опорными приспособлениями и на креслах- колясках – 2,2 м.

 для лежачих больных домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов, для больных отделений интенсивного медицинского ухода и медико-педагогической коррек- ции психоневрологических интернатов – 2,2 м;

б) в обслуживающих группах помещений:

 культурно-досуговых и физкультурно-оздоровительных, лечебно-трудовых и производст- венных – 2,0 м;

 медицинских (приемном отделении и перед процедурными и кабинетами, где предусмотре- ны места для ожидания) – 2,2 м;

 служебно-бытовых -1,5 м.

Коридоры не должны иметь местных сужений и выступающих частей.

6.3.17При входах в здания, а также внутри зданий учреждений социальной защиты населения, в состав которых входят отделения для лежачих больных, лиц с ограниченными возможностями передвижения и инвалидов, передвигающихся на креслах-колясках, расположенных выше первого этажа, наряду с лестницей, следует предусматривать пандус с уклоном не более 1:12. Ширина пандуса должна быть не менее 1,2 м при одностороннем движении и не менее 1,8 м – при двустороннем. В начале и конце пандуса следует предусматривать горизонтальные площадки длиной не менее 1,5 м.

При длине пандуса более 6 м должны предусматриваться промежуточные горизонтальные площадки длиной не менее 1,5 м.

Пандус длиной более 3,0 м, как и лестница, должен иметь с обеих сторон ограждение с двумя поручнями на высоте 0,7 м и 0,9 м и бортик высотой не менее 0,05 м. В психоневрологических интернатах необходимо предусматривать сетчатое ограждение лестниц и пандусов с площадками на высоту 1 м от уровня перил.

Поручни лестниц и пандусов должны быть непрерывными.

Поверхность пандусов следует предусматривать шероховатой.

6.3.18Ширина дверных проемов в чистоте должна быть не менее:

а) в жилых отделениях:

1) домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов, территориальных центров, зданий учреждений социальной защиты для бездомных граждан:

 между коридором и жилыми комнатами, общими и подсобными помещениями – 0,8 м, а при необходимости перемещения на кресле-коляскс или больничной каталке -1,1 м;

 между жилыми комнатами и лоджией, балконом или террасой – 0,7 м, а при необходимости перемещения на кресле-коляске или больничной каталке – 0,9 м;

 между прихожей, жилой комнатой и санузлом, между коридором и уборной – 0,6 м, а при необходимости перемещения на кресле-коляскс -1,1 м;

 в коридорах на путях эвакуации – 1,2 м;

2) психоневрологических интернатов:

3) в жилых помещениях отделений социо-реабилитационного профиля и для лиц с высоким уровнем адаптации и автономной активности – 0,9 м;

4) в жилых помещениях отделений интенсивного медицинского ухода и медико- педагогической коррекции – 1,1 м;

5) в коридорах на путях эвакуации – 1,2 м;

б) в обслуживающих группах помещений:

 в залах зрительном и для физкультурно-оздоровительных занятий, кружковых, столовой, кабинетах врачей, процедурных, палатах приемного отделения и изолятора, лечебно-трудовых помещениях – 1,1 м;

 в остальных помещениях – 0,9 м;

 в коридорах на путях эвакуации – 1,2 м.

6.3.19На остекленных дверях с обеих сторон должны предусматриваться защитные решетки высотой нс менее 1,2 м от низа двери.

6.3.20Естественное освещение помещений зданий социальной защиты населения следует проектировать с учетом требований ДБН В.2.5-28.

6.3.21В верхней части окон жилых помещениях необходимо предусматривать фрамуги с боковыми щитками. Высота расположения затворов фрамуг должна быть в помещениях для граждан преклонного возраста не более 1,6 м, а для инвалидов-колясочников – 1,3 м от уровня пола.

6.3.22Ориентацию окон жилых комнат, комнат отдыха, комнат дневного пребывания в домах учреждений социальной защиты населения следует принимать на юг, юго-восток, восток.

При наличии солнцезащиты допускается ориентировать окна вышеперечисленных помещений на юго-запад.

6.3.23При ориентации оконных проемов палат приемного отделения и изолятора, помещений прачечных, кружковых комнат, кабинетов врачей на азимуты 130-315° для ІІІБ, IIIB, IVB климатических зон и 200-290° для ІІВ климатической зоны необходимо предусматривать трансформируемую солнцезащиту.

6.3.24Солнцезащитные устройства на окнах нс должны ухудшать условия естественной освещенности помещений и препятствовать эвакуации людей из здания. Выполнять их следует из негорючих материалов.

6.3.25Размещение встроенных помещений в жилых корпусах учреждений социальной защиты населения следует принимать согласно ДБН В.2.2-15.

7 ПОЖАРНАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ

7.1При проектировании зданий учреждений социальной защиты населения необходимо предусматривать противопожарные мероприятия в соответствии с требованиями ДБН В.1.1-7, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.5-13 и других нормативных документов, нормативно-правовых актов по вопросам пожарной безопасности, которые действуют на территории Украины.

7.2Здания учреждений социальной защиты населения следует проектировать нс ниже 11 степени огнестойкости. Допускается размещать помещения территориальных центров в зданиях иного назначения не ниже 111 степени огнестойкости. При этом помещения территориальных центров должны отделяться от помещений другого назначения противопожарными перегородками 1 -го типа и перекрытиями 3-го типа. Степень огнестойкости зданий и типы противопожарных перегородок и перекрытий определяются в соответствии с ДБН В.1.1-7.

7.3Площадь этажа (в границах противопожарного отсека) необходимо принимать в зависимости от степени огнестойкости здания и этажности в соответствии с требованиями ДБН В.2.2-9 (таблица 1).

7.4Здания учреждений социальной защиты населения должны быть оборудованы автоматическими установками пожарной сигнализации.

Оборудование зданий учреждений социальной защиты населения автоматическими установками пожарной сигнализации и пожаротушения осуществляются с учетом требований ДБН В.2.2-9 (приложение С), ДБН В.2.2-10 (приложение Е) и других соответствующих нормативных документов, исходя из сферы их применения. При проектировании указанных установок следует руководствоваться ДБН В.2.5-13.

7.5Приемные устройства автоматических установок пожарной сигнализации необходимо размещать в помещении диспетчерского пункта инженерного оборудования или в помещении персонала с круглосуточным дежурством, оборудованном в соответствии с ДБН В.2.5-13.

7.6Здания учреждений социальной защиты населения следует оборудовать системой оповещения о пожаре и управления эвакуацией людей не ниже 3-го типа согласно ДБН В.1.1 -7 (таблица 6).

Сигналы от приемно-контрольных приборов автоматических установок пожарной сигнализации и пожаротушения следует выводить на пульт централизованного наблюдения Государственной пожарной охраны.

7.7Помещения, в которых размещаются персональные компьютеры, следует оснащать переносными углекислотными огнетушителями из расчета один огнетушитель ВВК-1,4 (старое обозначение ОУ-2) или ВВК-2 (старое обозначение ОУ-3) либо один огнетушитель водопенный аэрозольный ВВПА- 400 на три компьютера, но нс менее чем один огнетушитель указанных типов на помещение в соответствии с НАПБ Б.03.001.

7.8Устройство в помещениях учреждений социальной защиты населения систем противодымной защиты в случае пожара следует выполнять согласно требованиям СНиП 2.04.05, ДБН В.1.1-7 и ДБН В.2.2-9.

7.9Жилые помещения, как и лечебно-трудовые мастерские, следует отделять от помещений иного назначения противопожарными стенами 3-го типа с устройством изолированных эвакуационных выходов или размещать их в отдельных корпусах.

7.10Двери кладовых и мастерских, связанных с хранением и обработкой горючих материалов, должны быть противопожарными 2-го типа (огнестойкостью ЕІ 30).

В лечебно-трудовых, лечебно-производственных и производственных мастерских запрещается использование взрывоопасных веществ и материалов.

7.11Противопожарные двери 2-го типа следует устанавливать:

 в перегородках и стенах, отделяющих жилые помещения от общественных;

 в стенах, отделяющих жилой корпус от переходов в блоки с общественными помещениями;

 в перегородках, отделяющих лифтовый холл от поэтажных коридоров или в лифтовых шах- тах, устраиваемых вне объема лестничных клеток.

7.12Общие коридоры зданий и сооружений учреждений социальной защиты населения должны иметь выходы не менее чем на две эвакуационные лестничные клетки (пандусы). Пандус, служащий путем эвакуации, должен быть связан с выходом наружу.

7.13Расстояние по коридору из наиболее удаленных помещений (кроме уборных, умывальных, ванных, душевых и других подсобных помещений) до лестничных клеток или выходов наружу должно быть не более:

 35 м для зданий I и II степеней огнестойкости и 25 м для зданий III степени огнестойкости

(указанных в 7.2 настоящих Норм), если помещения расположены между лестничными клет- ками, между лестничной клеткой и пандусом или наружными выходами;

 15 м для зданий I и II степеней огнестойкости и III степени огнестойкости (указанных в 7.2 настоящих Норм), если помещения расположены между лестничной клеткой и торцевой ча- стью коридора, из которой нет непосредственного выхода наружу или на вторую лестничную клетку (пандус).

7.14Общая вместимость помещений на этаже, предназначенных для пребывания инвалидов и расположенных между лестничной клеткой и торцевой частью коридора, из которой нет непосредственного выхода наружу или на вторую лестничную клетку (пандус), не должна превышать 30 человек.

7.15Кабели и электрические сети в зданиях учреждений социальной защиты населения должны быть стойкими к распространению пламени, а при прокладке в объемах лестничных клеток и коридоров они должны изготавливаться из материалов, имеющих умеренную дымообразующую способность, малоопасных по токсичности продуктов горения в соответствии с ГОСТ 12.1.004 (группы Д2, Т1 согласно ДБН В. 1.1-7).

Кабельные линии, предусмотренные для питания специальных лифтов, установок пожаротушения, систем подпора воздуха, дымоудаления и противопожарных насосов должны иметь предел огнестойкости не менее 90 мин. согласно ДСТУ Б В. 1.1-4, а эвакуационного освещения, систем оповещения о пожаре и управления эвакуацией людей – не менее 15 мин.

7.16Полимерные материалы, используемые для отделки зданий, должны отвечать требованиям СанПиН 6027.А и инструкции № 6035.А.

7.17Подвалы, техподполья, а при их отсутствии цокольные и первые этажи следует оборудовать сигнализацией довзрывоопасной концентрации топливных газов согласно требованиям ДБН В.2.5-20 и предусматривать герметизацию вводов инженерных коммуникаций.

8 ИНЖЕНЕРНОЕ ОБОРУДОВАНИЕ

Здания учреждений социальной защиты населения должны быть оборудованы системами холодного и горячего водоснабжения, канализации и водостоков, отопления и вентиляции, электроснабжения и электрооборудования, связи и сигнализации, автоматической пожарной и охранной сигнализации. Газоснабжение зданий следует проектировать в соответствии с требованиями ДБН 2.5-20.

8.1 Водоснабжение и канализация

8.1.1Хозяйственно-питьевое, противопожарное и горячее водоснабжение, канализацию и водостоки в зданиях следует проектировать согласно требованиям СНиП 2.04.01.

8.1.2Качество воды в системе водоснабжения должно отвечать требованиям ГОСТ 2874 и ДСан- ПиН 136/1940. При загрязненности воды в наружных трубопроводах водоснабжения следует на вводах водопровода в здание устанавливать коллективные системы очистки воды, которые имеют положительное заключение государственной санитарно-эпидемиологической экспертизы.

Все материалы, контактирующие с питьевой и горячей водой, могут применяться в проектах при условии положительного заключения государственной санитарно-эпидемиологической экспертизы.

Допустимый уровень шума, создающийся в жилых помещениях системами водоснабжения и канализации, следует принимать на 5 дБА ниже соответствующих гигиенических нормативов.

8.1.3Температура воды в кранах системы горячего водоснабжения, доступных для использования жителями (клиентами) учреждений социальной защиты населения, не должна превышать 50 °С.

8.1.4Система горячего водоснабжения должна проектироваться с циркуляцией воды через полотенцесушители, которые должны устанавливаться в ванных комнатах (или совмещенных санузлах) и обогреваться в продолжение всего года. Полотенцесушители должны устанавливаться с байпасной линией и с запорной арматурой на обоих подводящих трубопроводах.

8.1.5При проектировании водоснабжения и канализации помещений культурно-зрелищного и физкультурно-оздоровительного назначения, столовых, прачечных, медпунктов и гаражей следует выполнять требования норм проектирования этих зданий и помещений.

8.2 Отопление и вентиляция

8.2.1Системы отопления и вентиляции в зданиях учреждений социальной защиты населения следует проектировать с соблюдением требований СНиП 2.04.05 согласно нормативам данного раздела, а также в соответствии с требованиями по энергосбережению, изложенными в ДБН В.2.2-9 и ДБН В.2.6- 31. Устройства для отопления и вентиляции помещений культурно-зрелищного назначения, медицинского обслуживания, столовой, прачечной и гаража должны отвечать требованиям норм проектирования соответствующих зданий.

8.2.2Теплоснабжение следует предусматривать от тепловых сетей или местных котельных. При теплоснабжении от тепловых сетей в соответствии с требованиями СНиП 2.04.07 следует проектировать индивидуальные тепловые пункты с устройствами учета и регулирования тепло-потребления. При проектировании местных котельных необходимо руководствоваться СНиП П-35 и "Рекомендациями по проектированию крышных, встроенных и пристроенных котельных установок и устройству бытовых теплогенераторов, работающих на природном газе" (Пособие к СНиП П-35-76). Температура теплоно-сителя в системах отопления нс должна превышать 90 °С. В системах следует применять отопительные приборы с гладкой поверхностью теплоотдачи.

8.2.3Приточно-вытяжную вентиляцию с механическим побуждением следует предусматривать в помещениях:

 для лежачих больных и инвалидов-колясочников;

 для курения;

 душевых и уборных при количестве приборов три и более;

 лечебных, клизменных;

 досуговых и физкультурно-оздоровительных;

 для приготовления и употребления пищи;

 прачечных и производственных мастерских;

 с выделением вредных и с неприятным запахом веществ.

Для всех других помещений следует предусматривать естественные системы вентиляции.

8.2.4Воздух из жилых комнат необходимо удалять через вытяжные каналы санузлов, примыкающих к этим комнатам. При размещении санузла на группу жилых комнат следует проектировать вытяжные каналы из каждой жилой комнаты.

8.2.5Окна, оснащенные герметичным притвором, в жилых комнатах и помещениях общественного назначения с естественной вентиляцией, должны проектироваться с проветривателями, обеспечивающими возможность притока свежего воздуха. При невозможности установки проветривателей помещения должны проектироваться с приточно-вытяжной вентиляцией при механическом побуждении.

8.2.6Расчетную температуру зимой и обмен воздуха в помещениях следует принимать по таблице 11. Таблица 11 – Расчетная температура воздуха и требования к воздухообмену в помещениях

1 Жилые комнаты:

1) Приточный воздух в объеме однократного воздухообмена должен подаваться через окна. При установке окон без форточек и с герметичным притвором следует применять модификации окон со встроенными проветривателями. 2) Температура воздуха в ванных комнатах и совмещенных санузлах, не примыкающих к наружным ограждающим конструкциям, не нормируется при установке в них полотенцесушителей, присоединенных к системе горячего водоснабжения, или электрических. 3) Мусоросборную камеру следует вентилировать через ствол мусоропровода и жалюзийную решетку, установленную в нижней части двери.

8.2.7Выброс воздуха систем вытяжной вентиляции следует предусматривать на расстоянии не менее 10 м по горизонтали и 6 м по вертикали от окон жилой части и от решеток забора воздуха для приточных систем. Выбросы от витяжних систем естественной вентиляции необходимо предусматривать за зоной ветрового подпора.

8.2.8При проектировании центральных систем вытяжной вентиляции с механическим побуждением следует руководствоваться 5.35 ДБН В.2.2-15.

8.2.9Мероприятия относительно энергосбережения необходимо предусматривать согласно требованиям ДБН В.2.2-9.

8.3 Электроснабжение и электрооборудование

8.3.1Электроснабжение, электрооборудование и искусственное освещение в зданиях учреждений социальной защиты населения необходимо проектировать в соответствии с ПУЭ, ПУЕ, ДНАОП 0.00- 1.32, ДБН В.2.5-23 и ДБН В.2.5-27.

8.3.2По степени обеспечения надежности электроснабжения здания учреждений социальной защиты населения следует относить ко второй категории. Категория надежности энергоснабжения может быть уточнена заданием на проектирование. Системы противопожарной защиты должны быть первой категории надежности по энергоснабжению.

8.3.3В жилых помещениях отделений лежачих больных домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов и отделений интенсивного медицинского ухода психоневрологических интернатов должны устанавливаться потолочные светильники со сплошными рассеивателями (в домахинтернатах возможна установка настенных комбинированных светильников общего и местного освещения над каждой кроватью) и предусматривать по одной двухполюсной штепсельной розетке с заземляющим контактом для подключения переносной медицинской аппаратуры.

8.3.4В жилых помещениях домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов, территориальных центров, учреждений социальной защиты для бездомных и лиц, освободившихся из мест лишения свободы (за исключением ночлежных домов), на стенах у каждой кровати и каждого стола должны быть установлены штепсельные розетки на высоте 0,8 м от уровня пола. В психоневрологических интернатах штепсельные розетки, а также выключатели освещения жилых комнат и комнат отдыха должны устанавливаться в специальных шкафах с запирающимися дверями.

8.3.5Управление электроосвещением общих мест (залов, фойе, коридоров, вестибюлей, лестниц и т.п.) и другим инженерным оборудованием, контроль за его работой следует осуществлять из помещения постоянного пребывания обслуживающего персонала, размещенного на первом этаже.

8.3.6Эвакуационное освещение следует предусматривать в зрительном и обеденном залах, фойе, вестибюлях, лестничных клетках, лифтовых холлах, коридорах, пандусах, на постах дежурного персонала, а также в горячем цехе обработки и приготовления пищи, кухнях-раздаточных. Световые указатели "Выход" должны быть предусмотрены у входов в лестничные клетки, выходов из зрительного и обеденного залов, выходов из здания.

8.4 Системы связи и сигнализации

8.4.1Здания учреждений социальной защиты населения должны быть оборудованы сетями и устройствами для организации связи, телевизионного и проводного вещания.

8.4.2Оконечные устройства телефонной связи предусматриваются в кабинетах административного, служебного и дежурного персонала.

Следует предусматривать возможность установки таксофонов из расчета один-два таксофона на 25 проживающих, в вестибюлях зданий учреждений социальной защиты населения, а также на этажах:

 жилых отделений домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов;

 отделений медико-педагогической коррекции, социо-реабилитационного профиля, для лиц с высоким уровнем адаптации и автономной активности психоневрологических интернатов;

 стационарных отделений территориальных центров;

 зданий, предназначенных для временного приюта бездомних граждан и лиц, освободив- шихся из мест лишения свободы.

Необходимость и объем дополнительных устройств определяется заданием на проектирование.

8.4.3В зданиях территориальных центров следует предусматривать локальные компьютерные сети. Устройствами подключения к локальным компьютерным сетям оборудуются автоматизированные рабочие места в служебных и административных помещениях.

Требования к устройству локальных компьютерных сетей регламентируются нормативными актами государственных информационных служб.

8.4.4Расчет домовых распределительных сетей (ДРС) телевидения зданий социальной защиты населения следует выполнять с учетом возможности установки присоединительных розеток в административных и жилых помещениях:

 домов-интернатов для граждан преклонного возраста и инвалидов;

 отделений медико-педагогической коррекции, социо-реабилитационного профиля, для лиц с высоким уровнем адаптации и автономной активности психоневрологических интернатов;

 отделений социально-бытовой и социально-медицинской реабилитации с группами дневно- го пребывания и стационарного отделения для постоянного или временного проживания тер- риториальных центров;

 зданий, предназначенных для временного приюта бездомных граждан и лиц, освободив- шихся из мест лишения свободы.

8.4.5В зданиях учреждений социальной защиты населения радиоточки проводного вещания устанавливаются в помещениях административного, служебного, дежурного персонала и в жилых помещениях. В помещениях подразделений медицинского обслуживания и реабилитации следует предусматривать дополнительно прикроватное размещение радиорозсток с выводом на прикроватный щиток по аналогии с 7.98 ДБН В.2.2-10.

8.4.6Охранной сигнализацией оборудуются помещения зданий учреждений социальной защиты населения в соответствии с заданием на проектирование и учетом требований ДБН В.2.2-10, приложение Ж.

8.4.7В помещениях зданий социальной защиты населения следует предусматривать устройства сигнализации и регламентации времени. Места установки указанных устройств и их перечень следует определять по аналогии с ДБН В.2.2-10.

8.4.8В зрительных залах на 150 и более мест предусматривается звукоусиление.

8.4.9Требования к устройству в зданиях учреждений социальной защиты населения автоматической пожарной сигнализации и оповещения о пожаре изложены в 7.4-7.6 настоящих Норм.

8.4.10Системы связи и сигнализации зданий общественного назначения, размещаемых в комплексе зданий учреждений социальной защиты населения, следует выполнять в соответствии с ДБН В.2.2-9, ВСН 60 и ВБН В.2.2.45-1.

8.5 Лифты и подъемники

8.5.1Здания учреждений социальной защиты населения выше одного этажа оборудуются пассажирскими, грузопассажирскими, больничными и грузовыми лифтами. Проектирование лифтов должно вестись с учетом требований ДНАОП 0.00-1.02, ДСТУ ISO 4190-6, ДСТУ ISO 9386-2.

8.5.2Число пассажирских лифтов устанавливается расчетом, но не может быть менее двух. Допускается второй лифт заменять грузовым, в котором разрешено транспортировать людей, если по расчету достаточно установки одного пассажирского лифта.

8.5.3В зданиях, при расположении выше первого этажа помещений, предназначенных для пользования инвалидами на креслах-колясках, следует предусматривать лифты, кабины которых должны иметь размеры не менее: ширину -1,1 м, глубину – 1,5 м, ширину дверного проема – 0,85 м.

Один из лифтов (пассажирский или грузовой) должен быть глубиной не менее 2,1 м, обеспечивающий во время чрезвычайных ситуаций возможность эвакуации инвалидов и граждан преклонного возраста, нс способных к самостоятельному передвижению по лестницам и пандусам, а также транспортировки пожарных и спасательных подразделений.

Устройство лифта для транспортировки пожарных подразделений должно быть выполнено в соответствии с НАПБ Б.01.007.

8.5.4При применении подъемников в виде платформ, перемещаемых вертикально или наклонно, ширина таких платформ должна быть не менее 0,9 м, глубина – не менее 1,2 м.

8.5.5Лифты должны иметь автономное управление из кабин и с уровня этажа, имеющего непосредственный выход наружу.

8.5.6Лифты в учреждениях социальной защиты населения должны быть оборудованы раздвижными дверями, а кабины – откидными сиденьями и переговорными устройствами с постом дежурного, расположенного при вестибюле.

8.5.7Выходы из пассажирских лифтов следует предусматривать через лифтовые холлы, отделенные от других помещений пожарными перегородками 1-го типа и дверями, снабженными закрывателями.

8.5.8Соединение лифтов с подвальным или цокольным этажами допускается при условии согласования с Госдепартаментом пожарной безопасности МЧС Украины.

8.5.9Шахты и помещения машинных отделений лифтов и подъемников нс должны размещаться смежно с жилыми комнатами, кабинетами приема и осмотра больных и другими помещениями длительного пребывания проживающих и персонала.

Допустимый уровень шума, создающегося в шахтах и помещениях машинных отделений лифтов, следует принимать на 5 дБА ниже соответствующих гигиенических нормативов СанПиН 3077.

8.6 Мусороудаление

8.6.1В зданиях учреждений социальной защиты населения следует предусматривать системы очистки от мусора и пылеуборки, временного (в пределах санитарных норм) хранения мусора и возможность его вывоза. В проектах необходимо предусматривать современное оборудование, облегчающее условия мусоро-и пылеудаления, в том числе вакуумное пылеудаление.

Средства удаления мусора из зданий должны быть согласованы с системой очистки населенного пункта.

8.6.2Здания учреждений социальной защиты населения высотой два этажа и более должны быть оборудованы мусоропроводами, которые проектируются на группу жилых помещений из расчета суточного накопления мусора 0,6 кг на одно место.

8.6.3Мусоропроводы должны отвечать требованиям, изложенным в нормах проектирования жилых и общественных зданий (ДБН В.2.2-15 и ДБН В.2.2-9).

8.6.4Стволы мусоропроводов должны находиться в помещениях с температурой нс менее 5 °С. Стволы мусоропроводов следует размещать при санитарных комнатах жилых групп. Стволы и загрузочные клапаны мусоропроводов необходимо отделять от поэтажных коридоров противопожарными перегородками 2-го типа.

Ствол мусоропровода должен выполняться из негорючих материалов, иметь возможность прочистки, промывки и дезинфекции, быть герметичным и звукоизолированным от строительных конструкций здания.

8.6.5Все отделочные и герметизирующие материалы должны иметь положительное заключение государственной санитарно-эпидемиологической экспертизы.

8.6.6Мусоропроводы не должны создавать уровень шума выше 25 дБА.

Приложение А

(обязательное)

НАЗНАЧЕНИЕ ПРОФИЛЬНЫХ ОТДЕЛЕНИЙ

ПСИХОНЕВРОЛОГИЧЕСКИХ ИНТЕРНТОВ

В психоневрологических интернатах, в зависимости от клинического состояния, психологических особенностей, компенсаторно-адаптационных возможностей больных и социально-трудового прогноза, предусматривается дифференцированное обслуживание в отделениях соответствующего профиля и определяется режим их содержания (постельный, наблюдательный, свободный):

а) отделение интенсивного медицинского ухода – для больных с тяжелыми соматическими и неврологическими расстройствами, с глубокой степенью слабоумия, дезориентированных в месте, времени, окружающей обстановке, не способных к самообслуживанию, простейшим трудовым навыкам и общению с окружающими, нуждающихся в полном медицинском и бытовом уходе (часть больных, не способных к самостоятельному передвижению, должна находиться в постельном режиме содержания, другая часть – в наблюдательном режиме содержания);

б) отделение медико-педагогической коррекции – для больных, у которых интеллектуальный дефект сочетается с выраженными расстройствами эмоционально-волевой сферы, дезорганизацией целенаправленной деятельности и поведения, но способных овладеть санитарно-гигиеническими навыками, частичным самообслуживанием, простейшими трудовыми навыками при коррекции их поведения со стороны персонала (для основной части больных устанавливается наблюдательный режим содержания, больные без грубых расстройств поведения и негативных влечений могут находиться в свободном режиме содержания).

в) отделение социо-реабилитационного профиля – для больных, интеллектуальный дефект которых не препятствует обучению несложным профессиям и систематическому занятию трудом, без выраженных эмоционально-волевых нарушений, способных к полному бытовому самообслуживанию, владеющих санитарно-гигиеническими навыками (часть больных может находиться в наблюдательном режиме содержания, другая часть – в свободном режиме содержания);

г) отделение для лиц с высоким уровнем адаптации и автономной активности – для лиц с возможным последующим переводом их на III группу инвалидности и трудовым устройством вне или внутри интерната (все лица находятся в свободном режиме содержания).

Приложение Б

(обязательное)

СТРУКТУРНЫЕ ПОДРАЗДЕЛЕНИЯ ТЕРРИТОРИАЛЬНЫХ ЦЕНТРОВ

СОЦИАЛЬНОГООБСЛУЖИВАНИЯ ПЕНСИОНЕРОВ

И ОДИНОКИХ НЕТРУДОСПОСОБНЫХ ГРАЖДАН

В состав территориальных центров могут входить следующие подразделения:

а) отделения социальной помощи на дому, в том числе специализированные – для обслуживания инвалидов с нарушением двигательной активности, слепых, глухих и др. (создаются для обслуживания не менее 80 одиноких нетрудоспособных граждан, которым требуется бытовая и медикосоциальная помощь в домашних условиях по заключениям врачей учреждений здравоохранения);

б) отделение организации предоставления денежной и натуральной адресной помощи малообеспеченным нетрудоспособным гражданам (создастся при необходимости и количестве не менее 500 человек малообеспеченных нетрудоспособных граждан, которым требуется, в соответствии с актами материально-бытовых условий проживания, денежная и разных видов натуральная помощь);

в) отделение социально-бытовой реабилитации (создастся для обеспечения не менее 30 посещений в день с целью проведения социально-оздоровительных мероприятий, социально-психологической и трудовой реабилитации, консультаций врачей и других специалистов, а также досуга);

г) отделение социально-медицинской реабилитации (создастся при количестве 50 посещений в день или 25 койко-мест для проведения социально-медицинской реабилитации одиноких граждан преклонного возраста);

д) стационарное отделение для постоянного или временного проживания (создастся в случае наличия не менее 10 одиноких нетрудоспособных граждан, которые утратили двигательную активность, не могут обслуживать себя самостоятельно, требуют постоянного постороннего ухода, предоставления бытовой и медицинской помощи);

е) специальные жилые дома для одиноких нетрудоспособных граждан с комплексом служб социально-бытового и медицинского обслуживания (возводятся в случае необходимости улучшения условий проживания и социально-бытового, медицинского обслуживания одиноких нетрудоспособных граждан);

ж) лечебно-производственные мастерские, специальные цехи, участки, подсобные хозяйства, в том числе на хозрасчетной основе (создаются для проведения трудовой терапии, обеспечения потребностей малообеспеченных нетрудоспособных граждан);

и) столовые, магазины, которые работают на хозрасчете (столовые создаются при необходимости организации питания, магазины – для обеспечения продуктами, промышленными и хозяйственными товарами малообеспеченных граждан).

Примечание 1. В случае необходимости по согласованию с местными органами исполнительной власти могут создаваться другие подразделения, участки, которые направлены на социальную защиту нетрудоспособных граждан.

Примечание 2. Структурные подразделения территориального центра могут предоставлять платные услуги для обслуживания нетрудоспособных граждан и других групп населения, которые имеют трудоспособных родственников и способны самостоятельно или с помощью родственников удовлетворять свои социально-бытовые потребности.

Приложение В

(обязательное)

ПЕРЕЧЕНЬ УСЛУГ, ПРЕДОСТАВЛЯЕМЫХ УЧРЕЖДЕНИЯМИ

СОЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ ДЛЯ БЕЗДОМНЫХ ГРАЖДАН И ЛИЦ,

ОСВОБОДИВШИХСЯ ИЗ МЕСТ ЛИШЕНИЯ СВОБОДЫ

Учреждения социальной защиты населения, предназначенные для временного приюта бездомных граждан и лиц, освободившихся из мест лишения свободы, предоставляют такие социальные услуги:

а) дом ночного пребывания:

 социально-бытовые (обеспечение койко-местом, пользование душем и прачечной, хранение вещей и документов);

 психологические (изучение социально-психологических характеристик личности по жела- нию клиентов, предоставление методических советов);

 юридические (организационная помощь клиентам в восстановлении их документов);

 информационные, другие консультативные услуги клиентам относительно возможности их реинтеграции;

 трудоустройство и т.п.;

б) центр реинтеграции бездомных граждан:

 социально-бытовые (временное проживание; питание; пользование душем и прачечной; со- хранение вещей и документов);

 психологические (консультации психолога, психодиагностика, психокоррекция);

 социально-педагогические (помощь в получении образования; разработка индивидуальных планов реинтеграции; обучение самостоятельному решению сложных жизненных проблем;

организация досуга);

 социально-медицинские (первая медицинская помощь; первичный медицинский осмотр;

организация консультации врача, направление в учреждения здравоохранения по месту терри- ториального размещения; санитарно-гигиеничный контроль; профилактические мероприятия);

 социально-экономические (выдача одежды и обуви и т.п.);

 юридические (помощь в восстановлении паспортов; разъяснение действующего законода- тельства; консультации по вопросам предотвращения бездомности и т.п.);

 услуги по трудоустройству (содействие в трудоустройстве; социальное сопровождение тру- доустроенной личности);

 информационные (распространение информации об услугах учреждения; справочные и про- светительские услуги);

 другие;

в) центр социальной адаптации лиц, освобожденных из мест лишения свободы:

 социально-бытовые (временное проживание; питание; предоставление одежды, обуви, бе- лья; пользование душем и прачечной; хранение вещей и документов);

 психологические (психологические консультации; психодиагностика, психокоррекция; пси- хотерапия);

 социально-педагогические (разработка индивидуальных планов ресоциализации, реинтегра- ции и адаптации; культурно-массовые мероприятия; формирование соответствующих при- вычек и умений; положительное отношение к собственной личности; обучение самостоя- тельному решению жизненных проблем; помощь в получении образования);

 социально-медицинские (организация первичного медицинского осмотра и, в случае необ- ходимости, предоставление первой медицинской помощи; физкультурно-оздоровительные ме- роприятия; направление в учреждения здравоохранения по территориальному расположению центра);

 юридические (помощь в оформлении правовых документов, восстановлении паспорта; кон- сультации и разъяснение действующего законодательства);

 услуги по трудоустройству (содействие в трудоустройстве; социальное сопровождение тру- доустроенного лица);

 другие социальные услуги;

г) социальная гостиница:

 социально-бытовые (временное проживание; питание; пользование душем и прачечной;

хранение вещей и документов);

 информационные (распространение информации об услугах учреждения; справочные и про- светительские услуги).

Примечание 1. Дом ночного пребывания предоставляет услуги бездомным гражданам Украины, достигшим 18 лет, и лицам без гражданства, которые постоянно, на законных основаниях проживали и после потери прав на жилое помещение проживают на территории Украины на основании их обращения и документов, удостоверяющих личность (при наличии).

Примечание 2. Клиентами центра реинтеграции и социальной гостиницы являются бездомные граждане в возрасте от 18 лет, бездомные граждане с детьми, не имеющие медицинских противопоказаний и находящихся на территории Украины на законных основаниях.

Примечание 3. Центр социальной адаптации лиц, освободившихся из мест лишения свободы, предоставляет социальные услуги гражданам Украины, иностранцам и лицам без гражданства, которые достигли 28 лет, постоянно проживают на территории Украины и обратились в центр на протяжении шести месяцев после освобождения из учреждений исполнения наказаний.

Приложение Г

(справочное) Таблица Г.1 – СОСТАВ ПОМЕЩЕНИЙ ТЕРРИТОРИАЛЬНЫХ ЦЕНТРОВ СОЦИАЛЬНОГО ОБСЛУЖИ- ВАНИЯ ПЕНСИОНЕРОВ И ОДИНОКИХ НЕТРУДОСПОСОБНЫХ ГРАЖДАН

Жилые помещения для группы дневного пребывания

4 Санитарный узел:

Помещения культурно-досуговые и физкультурно-оздоровительные

8 Помещения для физкультурно-оздоровительных занятий:

Медицинские помещения

13 Помещение для занятия лечебной физкультурой:

Столовая

Лечебно-трудовые помещения

Конец таблицы Г. 1

Административные помещения

Помещения бытового обслуживания

Служебно-бытовые, хозяйственные и вспомогательные помещения

32 Входная группа помещений:

35 Прачечная:

Помещения отделения социальной помощи на дому

44 Санитарный узел

1) Отделения, входящие в состав рассматриваемых территориальных центров:

а) отделение социальной помощи на дому;

б) отделение организации предоставления денежной и натуральной адресной помощи малообеспеченным нетрудоспособным гражданам;

в) отделение социально–бытовой реабилитации;

г) отделение социально–медицинской реабилитации 2) Следует предусматривать, если количество рабочих мест в отделении более 30.

Приложение Д

(справочное) Таблица Д.1 – СОСТАВ ПОМЕЩЕНИЙ УЧРЕЖДЕНИЙ СОЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ ДЛЯ БЕЗДОМНЫХ ГРАЖДАН И ЛИЦ, ОСВОБОДИВШИХСЯ ИЗ МЕСТ ЛИШЕНИЯ СВОБОДЫ

Помещения жилой группы

Помещения культурно-досуговые и физкультурно-оздоровительные

10 Помещения для физкультурно-оздоровительных занятий:

Медицинские помещения

14 Приемное отделение:

Столовая

Производственные помещения

Конец таблицы Д. 1

Административные помещения

Помещения бытового обслуживания

Служебно-бытовые, хозяйственные и вспомогательные помещения

25 Входная группа помещений:

28 Прачечная:

1) В скобках показано, что по заданию на проектирование в составе учреждения допускается предусматривать (+) или не предусматривать (-) данное помещение.

Приложение Е

(справочное)

БИБЛИОГРАФИЯ 1 Земельний кодекс України (Земельный кодекс Украины) от 25 октября 2001 г. № 2768-Ш // Відомо- сті Верховної Ради України. 2002. – № 3-4. – Ст. 27. 2 Закон України "Про соціальні послуги" (Закон Украины "О социальных услугах") от 19 июня 2003 г. № 966-1V // Відомості Верховної Ради України. 2003. -№ 45. – Ст. 358. 3 Закон України "Про житловий фонд соціального призначення" (Закон Украины "О жилом фонде социального назначения") от 12 января 2006 г. № 3334-IV // Відомості Верховної Ради України.

2006. -№ 19-20. -Ст. 159. 4 Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці (Типовое положение о доме-интернате для граждан пожилого возраста и инвалидов, гериатрический пансионат, пансионат для ветеранов войны и тру- да) // Утв. приказом Минтруда и социальной политики Украины от 29.12.2001 № 549 и зарегистри- ровано в Минюсте Украины 29 января 2002 г. за № 66/6354. 5 Типове положення про психоневрологічний інтернат (Типовое положение о психоневрологическом интернате) // Утв. приказом Минтруда и социальной политики Украины от 29.12.2001 № 549 и заре- гистрировано в Минюсте Украины 29 января 2002 г. за № 68/6356. 6 Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (Типовое положение (образцовое) о территориальном центре социального обслуживания пенсионеров и одиноких нетрудоспособных граждан) // Утв. приказом

Минсоцзащиты населения Украины от 01.04.1997 № 44 и зарегистрировано в Минюсте Украины 24 сентября 1997 г. за № 442/2246. 7 Типове положения про будинок нічного перебування (Типовое положение о доме ночного пре- бывания) // Утв. приказом Минтруда и социальной политики Украины 14.02.2006 № 31 и зареги- стрировано в Минюсте Украины 21 апреля 2006 г. за № 475/12349. 8 Типове положення про центр реінтеграції бездомних громадян (Типовое положение о центре реинтеграции бездомных граждан) // Утв. приказом Минтруда и социальной политики Украины 14.02.2006 № 31 и зарегистрировано в Минюсте Украины 21 апреля 2006 г. за № 474/12348. 9 Типове положення про центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі (Типо- вое положение о центре социальной адаптации лиц, освободившихся из мест лишения свободы) //

Утв. приказом Минтруда и социальной политики Украины 14.02.2006 № 31 и зарегистрировано в

Минюсте Украины 21 апреля 2006 г. за № 476/12350. 10 Типове положення про соціальний готель (Типовое положение о социальной гостинице) // Утв.

приказом Минтруда и социальной политики Украины 03.04.2006 № 98 и зарегистрировано в Ми- нюсте Украины 18 апреля 2006 г. за № 450/12324.

11 НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86). Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности. – М.: ВНИИПО МВД СССР, 1986. – 25 с. 12 Нормали архитектурно-планировочных элементов жилых и общественных зданий с учетом исполь- зования их инвалидами. Пособие по проектированию / Под ред. В.В.Куцевича. – К.: КисвЗНИИЭП,

1999.-85 с. 13 Инструкция по санитарно-гигиенической оценке полимерных материалов, предназначенных для применения в строительстве и производстве мебели: № 6035.А-91: Утв. зам. Гл. гос. сан. врача

СССР М3 СССР 12.08.91.-М.: 1991.-54 с. 14 Інструкція з проектування електромереж 110-0,38 кВ м. Киева (для м. Киева). (Инструкция по про- ектированию электросетей 110-0,38 кВ г. Киева (для г. Киева)). – К.: ДНДПВТІ "Енерго-перспск- тива" Мінпалива та енергетики України, 2001. – 54 с.

Ключевые слова: общие положения, учреждения социальной защиты, земельные участки, инженерное оборудование, нормы проектирования, объемно-планировочные решения, пожарная безопасность