ДБН В.2.2-18:2007 Заклади соціального захисту населення

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Будинки і споруди ЗАКЛАДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

ДБН В.2.2-18:2007

Актуалізований текст в останній редакції із змінами, внесеними Зміною № 1, Зміною №2 та Зміною № 3

(у контрольному стані)

Київ

Міністерство розвитку громад та територій України

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Будинки і споруди ЗАКЛАДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

ДБН В.2.2-18:2007

Актуалізований текст в останній редакції із змінами, внесеними Зміною № 1, Зміною №2 та Зміною № 3

(у контрольному стані)

Київ

Мінрозвитку

ПЕРЕДМОВА

II

III

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Чинні від 2025-06-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1Ці Норми поширюються на розроблення проектів нових і реконструкцію існуючих будинків і споруд закладів соціального захисту населення: дитячих будинків-інтернатів,будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, геріатричних пансіонатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці; психоневрологічних інтернатів; територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; будинків нічного перебування, центрів реінтеграції бездомних громадян, центрів соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, та соціальних готелів, призначених для тимчасового притулку дорослих бездомних громадян, а також закладів постійного та тимчасового перебування осіб з інвалідністю з когнітивними порушеннями і реабілітаційних закладів змішаного типу для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю з когнітивними порушеннями.

(Пункт 1.1 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2, Зміна № 3)

1.2Вимоги цих Норм є обов’язковими для юридичних та фізичних осіб – суб’єктів інвестиційної діяльності на території України незалежно від форм власності та відомчої належності.

1.3При проектуванні будинків і приміщень закладів соціального захисту населення, поряд з положеннями цих Норм, слід також виконувати вимоги інших чинних нормативних документів у галузі будівництва.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цих Нормах є посилання на такі нормативні документи:

ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН 363-92 Житлові будинки для осіб похилого віку сільської місцевості України

ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об’єктів будівництва. Загальні вимоги

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.1.1-12:2014 Будівництво у сейсмічних районах України

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.1.1-31:2013 Захист територій, будинків і споруд від шуму

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.1.1-45:2017 Будівлі і споруди в складних інженерно-геологічних умовах. Загальні положення

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.2-3:2018 Заклади освіти

(Долучено, Зміна № 2)

ДБН В.2.2-4:2018 Заклади дошкільної освіти

(Долучено, Зміна № 2)

ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення

(Змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

ДБН В.2.2-10:2022 Заклади охорони здоров’я. Основні положення

(Змінено, Зміна № 2,Зміна № 3)

ДБН В.2.2-13-2003 Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.2-15:2019 Житлові будинки. Основні положення

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.2-16:2019 Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.2-25:2009 Підприємства харчування (Заклади ресторанного господарства)

(Долучено, Зміна № 1, Зміна № 2)

ДБН В.2.2- 28:2010 Будинки адміністративного та побутового призначення

(Долучено, Зміна № 1, Зміна № 2)

ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення

(Долучено, на заміну ДБН В.2.2-17:2006, Зміна № 2)

ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.3-5:2018 Вулиці та дороги населених пунктів

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.3-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН Б.2.4-1-94

(Вилучено, Зміна № 2)

ДБН В.2.5-20:2018 Газопостачання

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.5-23:2010 Інженерне обладнання будинків і споруд. Проектування електрообладнання об’єктів цивільного призначення

(Змінено, Зміна № 1,Зміна № 2)

ДБН В.2.5-28:2018 Природне і штучне освітлення

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.5-39:2008 Зовнішні мережі та споруди. Теплові мережі

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.5-64:2012 Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.5-74:2013 Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди. Основні положення проектування

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.5-77:2014 Котельні

(Змінено, Зміна № 2)

ДБН В.2.6-31:2016 Теплова ізоляція будівель

(Змінено, Зміна № 2)

ДСТУ Б В.2.5-82:2016 Електробезпека в будівлях і спорудах. Вимоги до захисних заходів від ураження електричним струмом

(Змінено, Зміна № 2)

ДСТУ Б В. 1.1-4-98* Захист від пожежі. Будівельні конструкції. Методи випробувань на вогнестійкість. Загальні вимоги

ДСТУ ISO 4190-6-2001 Установка ліфтова (елеваторна). Частина 6. Ліфти пасажирські для встановлення в житлових будинках. Планування і вибір (ISO 4190-6:1984, IDT)

ДСТУ ІSО 9386-2:2004 Приводні підйомні пристрої для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Правила безпеки. Розміри та функціонування

ГОСТ 2874-82 Вода питьевая. Гигиеническис требования и контроль за качеством (Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю)

НПАОП 0.00-1.02-08 Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів

(Змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

НПАОП 40.1-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок

(Змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

НРБУ-97 Норми радіаційної безпеки України. Державні гігієнічні нормативи

НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні

(Змінено, Зміна № 2)

ДСТУ-Н Б В.2.2-38:2013 Настанова з улаштування пожежних ліфтів в будинках та спорудах

(Змінено, Зміна № 2)

ДСТУ EN 81-72:2017 (EN 81-72:2015, IDT) Норми безпеки щодо конструкції та експлуатації ліфтів. Специфічне використання пасажирських і вантажопасажирських ліфтів. Частина 72. Ліфти пожежні

(Змінено, Зміна № 2)

ГБН В.2.2-34620942-002:2015 Лінійно-кабельні споруди телекомунікацій. Проектування

(Змінено, Зміна № 1,Зміна № 2)

ДСТУ-Н Б В.1.1-34:2013 Настанова з розрахунку та проектування звукоізоляції огороджувальних конструкцій житлових і громадських будинків

(Змінено, Зміна № 2)

ДСТУ-Н Б В.1.1-35:2013 Настанова з розрахунку рівнів шуму в приміщеннях і на територіях

(Змінено, Зміна № 2)

ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 Будівельна кліматологія

(Змінено, Зміна № 2)

СНиП 2.09.02-85* Производственные здания (Виробничі будівлі)

СНиП 3.05.01-85 Внутренние санитарно-технические системы (Внутрішні санітарно-технічні системи)

СНиП 3.05.06-85 Электротехнические устройства (Електротехнічні пристрої)

СНиП 3.05.07-85 Системы автоматизации (Системи автоматизації)

ВСН 01-89/ Росавтотранс Предприятия по обслуживанию автомобилей (Підприємства з обслуговування автомобілів)

ВСН 60-89/

(Вилучено, Зміна № 1)

ВСН 97-83/ Минэнерго СССР Инструкция по проектированию городских и поселковых электросетей (Інструкція з проектування міських і селищних електромереж)

ВСН 205-84/ ММСС СССР Инструкция по проектированию электроустановок, систем автоматизации технологического оборудования (Інструкція з проектування електроустановок, систем автоматизації технологічного обладнання)

ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів

ДСанПіН 2.2.4-171-10 Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною

(Змінено, Зміна № 2)

ДСанПіН 239-96 Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань

СанПиН 42-123-5777-91 Санитарные правила для предприятий общественного питания, включая кондитерские цехи и предприятия, вырабатывающие мягкое мороженое (Санітарні правила для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи і підприємства, що виробляють м’яке морозиво)

СанПиН 6027.А-91 Санитарные правила и нормы по применению полимерных материалов в строительстве (Санітарні правила і норми щодо застосування полімерних матеріалів у будівництві)

СанПиН 1304-75

(Вилучено, Зміна № 2)

СанПиН 2605-82

(Вилучено, Зміна № 2)

СанПиН 3077-84

(Вилучено, Зміна № 2)

ДСТУ Б В.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд

(Змінено, Зміна № 2)

ПУЭ-86

(Вилучено, Зміна № 1)

ПУЕ:2017 Правила улаштування електроустановок

(Змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

ДСТУ Б В.2.5-34:2007 Сміттєпроводи житлових і громадських будинків. Загальні технічні умови

(Долучено, Зміна № 1, Зміна № 2)

ДСТУ ISO 9386-1:2005 вилучено та замінено на ДСТУ EN 81-41:2016 (EN 81-41:2010, IDT) Норми безпеки щодо конструкції та експлуатації ліфтів. Спеціальні ліфти для перевезення осіб та вантажів. Частина 41. Вертикальні підіймальні платформи, призначені для використання особами з обмеженою рухливістю

(Долучено, Зміна № 1, Зміна № 2, Зміна № 3)

ДСТУ ISO 9386-2:2005 вилучено та замінено на ДСТУ EN 81-40:2016 (EN 81-40:2008, IDT) Норми безпеки щодо конструкції та експлуатації ліфтів. Спеціальні ліфти для перевезення осіб та вантажів. Частина 40. Сходові підіймачі та похилі підіймальні платформи для осіб з обмеженою рухливістю

(Долучено, Зміна № 1, Зміна № 2, Зміна № 3)

ДСТУ EN 115:2003 Норми безпеки до конструкції і експлуатації ескалаторів і пасажирських конвеєрів (EN 115:1995,IDT)

(Долучено, Зміна № 1)

ДСТУ 4809:2007 Ізольовані проводи та кабелі. Вимоги пожежної безпеки та методи випробування

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ 7246:2011 Дизайн і ергономіка. Сигналізатори звукові немовних повідомлень. Загальні вимоги ергономіки

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ 7313:2013 Знаки безпеки та системи евакуаційні фотолюмінесцентні. Загальні вимоги та методи контролювання

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ 8829:2019 Пожежовибухонебезпечність речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їхнього визначення. Класифікація

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ Б А.2.2-7:2010 Розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у складі проектної документації об’єктів. Основні положення

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ Б А.2.2-8:2010 Розділ "Енергоефективність" у складі проектної документації об’єктів

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ-Н Б А.2.2-13:2015 Настанова з проведення енергетичної оцінки будівель

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 Настанова з улаштування контейнерних майданчиків

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ-Н Б В.1.1-32:2013 Настанова з проектування захисту від шуму в приміщеннях засобами звукопоглинання та екранування

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ-Н Б В.1.1-34:2013 Настанова з розрахунку та проектування звукоізоляції огороджувальних конструкцій житлових і громадських будинків

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ-Н Б В.1.1-35:2013 Настанова з розрахунку рівнів шуму в приміщеннях і на територіях

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ-Н Б В.2.2-27:2010 Настанова з розрахунку інсоляції об’єктів цивільного призначення

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ-Н Б В.2.2-31:2011 Настанова з облаштування будинків і споруд цивільного призначення елементами доступності для осіб з вадами зору та слуху

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ Б EN 13779:2011 Вентиляція громадських будівель. Вимоги до систем вентиляції та кондиціонування повітря (EN 13779:2007, IDT)

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ ЕN 81-20:2015 (ЕN 81-20:2014, IDT) Норми безпеки щодо конструкції та експлуатації ліфтів. Ліфти для перевезення пасажирів та вантажів. Частина 20. Ліфти пасажирські та вантажопасажирські

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ EN 81-50:2015 (ЕN 81-50:2014, IDT) Норми безпеки щодо конструкції та експлуатації ліфтів. Ліфти для перевезення пасажирів та вантажів. Частина 50. Правила проектування, розрахування, випробування та перевіряння компонентів ліфта

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ EN 81-73:2017 (EN 81-73:2016, IDT) Норми безпеки щодо конструкції та експлуатації ліфтів. Специфічне використання пасажирських і вантажопасажирських ліфтів. Частина 73. Режим роботи ліфтів у разі пожежі

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ EN 81-82:2017 (EN 81-82:2013, IDT) Норми безпеки до конструкції та експлуатації ліфтів. Наявні ліфти. Частина 82. Норми щодо поліпшення доступності наявних ліфтів для осіб, зокрема осіб з обмеженими фізичними можливостями

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ EN 15232-1:2017 (EN 15232-1:2017, IDT) Енергоефективність будівель. Частина 1. Вплив автоматизованих систем моніторингу та управління будівлями. Модулі M10-4, 5, 6, 7, 8, 9, 10

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ EN 62305-1:2012 Захист від блискавки. Частина 1. Загальні принципи (EN 62305-1:2011, IDT)

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ IEC 62305-2:2012 Захист від блискавки. Частина 2. Керування ризиками (EN 62305-1:2010, IDT)

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ EN 62305-3:2012 Захист від блискавки. Частина 3. Фізичні руйнування споруд та небезпека для життя людей (EN 62305-3:2011, IDT)

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ EN 62305-4:2012 Захист від блискавки. Частина 4. Електричні та електронні системи, розташовані в будинках і спорудах (EN 62305-4:2011, IDT)

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ Б EN 15251:2011 Розрахункові параметри мікроклімату приміщень для проектування та оцінки енергетичних характеристик будівель по відношенню до якості повітря, теплового комфорту, освітлення та акустики (EN 15251:2007, IDT)

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ ISO 4190-1-2001 Установка ліфтова (елеваторна). Частина 1. Класи ліфтів І, ІІ, ІІІ, VІ (ISO 4190-1:1999, IDT)

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ ISO 4190-2-2001 Установка ліфтова (елеваторна). Частина 2. Ліфти класу ІV (ISO 4190-2:2001, IDT)

(Долучено, Зміна № 2)

ДСТУ ISO 4190-3-2001 Установка ліфтова (елеваторна). Частина 3. Ліфти службові класу V (ISO 4190-3:1982, IDT)

(Долучено, Зміна № 2)

ДГН 6.6.1-6.5.001-98 Державні гігієнічні нормативи.Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)

(Долучено, Зміна № 2)

ДСанПіН 5.5.2.008-01 Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загально-освітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу

(Долучено, Зміна № 2)

ДСанПіН 2.3-185-2013 Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів

(Долучено, Зміна № 2)

ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку

(Долучено, Зміна № 2)

ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації

(Долучено, Зміна № 2)

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Нижче подано терміни, вжиті в цих Нормах, та визначення позначених ними понять.

3.1Будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці (далі – будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю) – стаціонарна соціально-медична установа загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, осіб з інвалідністю, які потребують стороннього догляду, побутового та медичного обслуговування (Типове положення про будинокінтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю і геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України від 29.12.01 р. № 549).

(Пункт 3.1 змінено, Зміна № 2)

3.2Психоневрологічний інтернат – стаціонарна соціально-медична установа, призначена для постійного проживання громадян із психоневрологічними захворюваннями, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування (Типове положення про психоневрологічний інтернат / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України від 29.12.01 р. № 549).

3.3Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (далі – територіальний центр) – спеціальна державна установа, що надає послуги пенсіонерам, особам з інвалідністю, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам вдома, в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності (Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян / Затв. наказом Міністерства соціального захисту населення України від 01.04.97 р. № 44).

(Пункт 3.3 змінено, Зміна № 2)

3.4Тимчасовий притулок для дорослих – організація нічного або тимчасового проживання громадян без визначеного місця проживання, осіб, що постраждали від фізичного або психічного насильства, стихійного лиха, катастрофи тощо, з наданням їм правової, психологічної, соціальної, медичної та побутової допомоги в подоланні тимчасових труднощів, сприянні у встановленні особи, відновленні документів, паспортизації та працевлаштуванні (Закон України "Про соціальні послуги".

– К., 2003).

3.5Будинок нічного перебування (далі – нічліжний будинок) – заклад соціального захисту для ночівлі громадян, які не мають житлового приміщення, яке б вони могли використовувати для проживання (Типове положення про будинок нічного перебування / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України від 14.02.06 р. № 31).

3.6Центр реінтеграції бездомних громадян (далі – центр реінтеграції) – заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб (Типове положення про центр реінтеграції бездомних громадян / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України від 14.02.06 р. № 31).

3.7Центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі (далі – центр соціальної адаптації) – соціальна установа для надання соціальних послуг особам, звільненим з місць позбавлення волі, та їх тимчасового перебування (Типове положення про центр соціальної адаптації для осіб, звільнених з місць позбавлення волі / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України від 14.02.06 р. №31).

3.8Соціальний готель – заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (Типове положення про соціальний готель / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України від 03.04.06 р. № 98).

3.9Заклад постійного та тимчасового перебування осіб з інвалідністю з когнітивними порушеннями — реабілітаційний заклад, цільовим призначенням якого є здійснення постійного та тимчасового цілодобового догляду осіб з інвалідністю з когнітивними порушеннями, які потребують стороннього догляду, денної зайнятості та подальшої інтеграції їх у суспільство[16], [18].

(Пункт 3.9 долучено, Зміна № 1, змінено Зміна № 3)

3.10Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю з когнітивними порушеннями

— заклад, цільовим призначенням якого є здійснення заходів, спрямованих на надання реабілітаційних послуг дітям з інвалідністю з когнітивними порушеннями та психічними захворюваннями[17], [18].

(Пункт 3.10 долучено, Зміна № 1, змінено Зміна № 3)

3.11Центр комплексної реабілітації для повнолітніх осіб з інвалідністю з когнітивними порушеннями — заклад, цільовим призначенням якого є здійснення заходів, спрямованих на надання реабілітаційних послуг дорослим особам з інвалідністю з когнітивними порушеннями та психічними захворюваннями[17], [18].

(Пункт 3.11 долучено, Зміна № 1, змінено Зміна № 3)

4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4.1Будинки-інтернати для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю включають три типи підрозділів:

а) відділення для осіб, спроможних самостійно пересуватися і частково себе обслуговувати, але які потребують додаткового побутового і медичного обслуговування;

б) відділення для лежачих хворих, що потребують систематичного побутового і медичного обслуговування і постійного або періодичного догляду;

в) відділення для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних (відділення організується за наявності 25 і більше осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних (далі

– особи з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних), за меншої кількості осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних, слід передбачати для них житлові групи або приміщення у відділенні для осіб, спроможних самостійно пересуватися).

(Пункт 4.1. змінено, Зміна № 2)

4.2Будинки-інтернати для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю слід проектувати місткістю від 50 до 200 місць з урахуванням положень ДБН В.2.2-40. Залежно від місцевих умов і за відповідного обґрунтування допускається збільшувати місткість до 300 місць, а у сільській місцевості – передбачати будинки-інтернати місткістю 20-40 місць.

(Пункт 4.2 змінено, Зміна № 2,Зміна № 3)

4.3Психоневрологічні інтернати включають відділення різних профілів і режимів утримання хворих (ліжковий, спостережний, вільний):

а) відділення інтенсивного медичного догляду (ліжковий і спостережний режими утримання);

б) відділення медико-педагогічної корекції (спостережний і вільний режими утримання);

в) відділення соціо-реабілітаційного профілю (спостережний і вільний режими утримання);

г) відділення для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності (вільний режим утримання).

4.4Призначення відділень, що входять до психоневрологічних інтернатів, наведені у додатку А.

Допускається проектувати будинки психоневрологічних інтернатів однопрофільними або змішаними, які включають відділення декількох різних профілів.

4.5Психоневрологічні інтернати слід проектувати місткістю від 100 до 200 місць.

4.5а Дитячі будинки-інтернати, що поділяються на заклади 4-х профілів, слід проектувати місткістю до 50 осіб. Призначення закладів різних профілів, комплектація та наповнюваність структурних підрозділів наведені у додатку К.

(Пункт 4.5а долучено, Зміна № 2)

4.6Територіальні центри слід проектувати не менше ніж із двох підрозділів, основними з яких є:

а) відділення соціальної допомоги вдома;

б) відділення організації надання грошової і натуральної адресної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам;

в) відділення соціально-побутової реабілітації;

г) відділення соціально-медичної реабілітації.

4.7Кількість і призначення підрозділів територіальних центрів визначається в кожному конкретному випадку завданням на проектування. Структурні підрозділи територіальних центрів наведені у додатку Б.

4.8Кожен із закладів соціального захисту для бездомних громадян (нічліжний будинок, центр реінтеграції, соціальний готель) та осіб, звільнених з місць позбавлення волі (центр соціальної адаптації) може функціонувати самостійно або бути структурним підрозділом іншого закладу для бездомних громадян. Максимальну місткість даних типів закладів слід приймати не більше 100 місць.

Перелік послуг, що надаються закладами соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, наведений у додатку В.

4.9Заклад постійного та тимчасового перебування осіб з інвалідністю з когнітивними порушеннями проектується згідно з вимогами додатка Ж. Склад та площі приміщень закладу наведені у таблиці Ж.1.

(Пункт 4.9 долучено, Зміна № 1, змінено, Зміна № 3)

4.10Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю з когнітивними порушеннями проектується згідно з вимогами додатка Ж. Склад та площі приміщень закладу наведені у таблиці Ж.2.

(Пункт 4.10 долучено, Зміна № 1, змінено, Зміна № 3)

4.11Центр комплексної реабілітації для повнолітніх осіб з інвалідністю з когнітивними порушеннями проектується згідно з вимогами додатка Ж. Склад та площі приміщень закладу наведені у таблиці Ж.3.

(Пункт 4.11 долучено, Зміна № 1, змінено, Зміна № 3)

5 РОЗМІЩЕННЯ БУДИНКІВ, ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ

5.1Будинки закладів соціального захисту населення слід розміщувати на окремих ділянках сельбищних територій міст, селищ міського типу та сільських поселень.

5.2Розміщення, місткість і розміри земельних ділянок закладів соціального захисту населення визначаються завданням на проектування з урахуванням вимог 6.1 ДБН Б.2.2-12, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-40, ДСП 173, ДСН 239, СН 3077 і ДСанПін 2.3-185.

(Пункт 5.2 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

5.3До ділянок закладів соціального захисту населення необхідно передбачати під’їзди і підходи від зупинок громадського транспорту, а на території закладів повинні бути виділені такі зони:

- житлова (або "забудови");

-.відпочинку (зелена зона з прогулянковими алеями, майданчиками для відпочинку; тіньовими навісами, альтанками, лавами, столами для ігор);

- фізкультурно-оздоровча (на ділянках будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, психоневрологічних інтернатів, дитячих будинків-інтернатів, територіальних центрів, центрів для реінтеграції та соціальної адаптації і соціальної реабілітації – майданчики для занять фізкультурою, у тому числі лікувальною та майданчики для спортивних ігор);

- лікувально-виробнича – для будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, психоневрологічних інтернатів, дитячих будинків-інтернатів, територіальних центрів, центрів для реінтеграції та соціальної адаптації і соціальної реабілітації;

- господарська (господарський майданчик, майданчик для сміттєзбірників і допоміжні споруди: складські, гараж, овочесховище, пральня, дезінфекційна камера тощо);

- плодовий сад і город (залежно від місцевих умов).

(Пункт 5.3 змінено, Зміна № 2)

5.4При плануванні та обладнанні території земельних ділянок і окремих майданчиків необхідно враховувати специфіку діяльності та фізичні можливості осіб, що розміщуються в закладі.

(Пункт 5.4 змінено, Зміна № 2)

5.5До житлової і господарської зон повинні бути самостійні в’їзди. Допускається передбачати один в’їзд на територію закладів соціального захисту населення місткістю до 50 осіб за умови виконання вимог 15.3 ДБН Б.2.2-12.

Планувальним рішенням ділянки необхідно забезпечити можливість проїзду пожежних машин до будинків згідно з вимогами ДБН Б.2.2-12 та ДБН В.2.2-40.

(Пункт 5.5 змінено, Зміна № 2)

5.6При в’їзді на ділянку необхідно передбачати автомобільну стоянку. Місткість стоянки слід розраховувати, виходячи з потреб персоналу, мешканців і відвідувачів закладів соціального захисту населення з урахуванням розрахункового рівня автомобілізації даного населеного пункту згідно з ДБН Б.2.2-12 і ДБН В.2.2-40. При розміщенні автостоянок слід враховувати вимоги ДБН В.2.3-4, ДБН В.2.3-5, ДБН Б.2.2-12, ДБН В.2.2-40 і ДБН В.2.3-15.

Не допускається розміщувати стоянку на території закладу соціального захисту населення із стаціонаром з боку вікон житлових корпусів. Відстань від стоянки до інших корпусів повинна бути не меншою 15 м.

(Пункт 5.6 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

5.7На земельній ділянці закладів соціального захисту населення необхідно передбачати майданчик для розміщення сміттєзбірників на відстані не ближче 20 м до вікон будинку. До майданчиків зі сміттєзбірниками повинен бути передбачений під’їзд для вивозу сміття.

5.8Площа зелених насаджень (включаючи газони, квітники, плодовий сад і город) повинна складати: не менше 50% площі ділянки будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю психоневрологічного інтернату або дитячого будинку-інтернату; не менше 35% площі ділянки територіального центру та закладів соціального захисту, призначених для тимчасового притулку бездомних громадян та осіб, звільнених із місць позбавлення волі.

(Пункт 5.8 змінено, Зміна № 2)

5.9Підходи до житлового корпусу і шляхи руху мешканців у зону відпочинку не повинні мати перетину з проїздами для автотранспорту.

Проїзди і підходи до будинків повинні мати тверде покриття. Матеріали покриття прогулянкових доріжок і тротуарів повинні забезпечувати безпечне пересування маломобільних осіб, що перебувають у закладі, в тому числі осіб з інвалідністю на кріслах колісних.

Уклон прогулянкових доріжок і тротуарів слід приймати не більше 5 %; доріжки і тротуари, що мають уклон, на поворотах і через кожні 6 м довжини повинні мати горизонтальні площадки завдовжки не менше 1,5 м.

(Пункт 5.9 змінено, Зміна № 2)

5.10Необхідність улаштування пандусів і сходів на шляху руху громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, їх конструкції та огорожі слід визначати згідно з ДБН В.2.2-9 і ДБН В.2.2-40.

(Пункт 5.10 змінено, Зміна № 2)

5.11Земельні ділянки будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, територіальних центрів і закладів, призначених для тимчасового притулку бездомних громадян та осіб, звільнених із місць позбавлення волі, дитячих будинків-інтернатів повинні мати огорожу заввишки не менше 1,6 м, а психоневрологічних інтернатів – паркани не менше 2 м із хвіртками, що замикаються, і воротами.

(Пункт 5.11 змінено, Зміна № 2)

5.12Улаштування прохідної на територію закладів соціального захисту населення з інженерно-технічним оснащенням повинно визначатися завданням на проектування.

6 ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ

Об’ємно-планувальні рішення будинків і споруд закладів соціального захисту населення повинні формуватися згідно з вимогами даних Норм та положень ДБН В.2.2-9 і ДБН В.2.2-15, відповідати санітарно-гігієнічним і протипожежним нормам. При розробленні конструктивних рішень будинків, що зводяться в складних умовах будівництва, слід керуватися ДБН В.1.1-45 і ДБН В.1.1-12. Огороджувальні конструкції слід проектувати згідно з ДБН В.2.6-31.

Планувальне рішення будинків повинно забезпечувати безперешкодний та зручний доступ маломобільних мешканців чи відвідувачів до приміщень, зон і місць, які призначені для них, відповідно до вимог ДБН 363 і ДБН В.2.2-40.

Склад і площі приміщень закладів соціального захисту населення визначаються завданням на проектування згідно з цими Нормами та технологічними вимогами.

Приміщення в будинках закладів соціального захисту населення поділяються на дві основні групи: житлові приміщення; обслуговуючі приміщення.

(Розділ 6 змінено, Зміна № 2)

6.1 Житлові приміщення

6.1.1Будинки-інтернати для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю

6.1.1.1Житлові приміщення (житлові кімнати) і підсобні приміщення слід об’єднувати у житлові групи, які передбачаються в складі відділень: для осіб, спроможних самостійно пересуватися; для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних; для лежачих хворих.

(Пункт 6.1.1.1 змінено, Зміна № 2)

6.1.1.2Житлові кімнати у відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, і для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних необхідно проектувати на одне та два місця, у відділенні для лежачих хворих – на одне, два та три місця.

Площі житлових кімнат у відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, і для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних приймаються з розрахунку не менше ніж відповідно 8 м2 і 10 м2 на людину, але не менше 10 м2 і 12 м2 – в одномісних. Площі житлових кімнат у відділенні для лежачих хворих приймаються з розрахунку не менше 8 м2 на людину, але не менше ніж 9 м2 – в одномісних.

Співвідношення кімнат різної місткості у відділеннях слід приймати за завданням на проектування з урахуванням місцевих умов.

(Пункт 6.1.1.2 змінено, Зміна № 2)

6.1.1.3Місткість житлових груп повинна бути не більшою ніж 25 осіб. До складу відділень необхідно включати 3-4 житлові групи із загальними приміщеннями медичного і побутового призначення які пристосовані для МГН згідно з ДБН В.2.2-40.

(Пункт 6.1.1.3 змінено, Зміна № 3)

6.1.1.4Склад та площі приміщень житлових груп для різних категорій мешканців і загальних приміщень відділень слід приймати згідно з таблицею 1.

Житлова група

1 Житлові кімнати:

5 Кухня:

Загальні приміщення відділень

1)

Допускається проектувати по одному санвузлу на дві одно-, двомісні житлові кімнати. 2) Слід передбачати, якщо санвузли при житлових кімнатах не обладнанні ванною. 3) 2 Допускається зменшувати до 4 м за умови обладнання душем санвузлів при житлових кімнатах. 4) Слід передбачати, якщо санвузли при житлових кімнатах не обладнанні душем або ванною. 5) У разі розміщення осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних у відділенні для осіб, що самостійно пересуваються, слід передбачати для них спеціальні душові кабіни. (Таблицю 1 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

6.1.1.5У відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, і для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних на одну житлову групу слід передбачати дві кімнати відпочинку (вітальні, холи) і дві кухні-буфетні, призначені для приготування їжі мешканцями.

(Пункт 6.1.1.5 змінено, Зміна № 2,Зміна № 3)

6.1.1.6Допускається проектувати по одному приміщенню кухні-роздавальної, яка передбачається для підігрівання та роздавання їжі, що доставляється з їдальні, і побутової кімнати на дві житлові групи, а також замість кухонь-буфетних у житловій групі передбачати кухню-нішу у передпокої при кожній житловій кімнаті за умови обладнання її електроплитою та влаштуванням у ній примусової вентиляції.

(Слова пункту 6.1.1.5 змінено, Зміна № 2)

6.1.1.7Побутова кімната у відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, і для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних повинна поділятися на зони: для прання та сушіння дрібних речей; зберігання предметів прибирання; чищення одягу та взуття.

Санітарна кімната передбачається у відділеннях для лежачих хворих і повинна мати зони: для миття та стерилізації суден; миття та сушіння клейонок; зберігання предметів прибирання; сортування, сушіння та тимчасового зберігання брудної білизни. Допускається у санітарній кімнаті встановлювати трубопровід для спускання брудної білизни.

(Пункт 6.1.1.6 змінено, Зміна № 2)

6.1.1.8У будинках-інтернатах місткістю 100 місць і менше слід проектувати одну процедурну на весь будинок, а в будинках-інтернатах місткістю 50 місць і менше допускається не передбачати кімнати чергової медсестри та сестри-господарки, а також клізмову.

6.1.2Психоневрологічні інтернати

6.1.2.1Житлові приміщення (житлові кімнати) і підсобні приміщення слід об’єднувати у житлові групи, які передбачаються у складі лікувальних відділень (інтенсивного медичного догляду; медикопедагогічної корекції; соціо-реабілітаційного профілю; для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності), виходячи із умов (режиму) утримання хворих: вільний, спостережний і ліжковий.

6.1.2.2Житлові кімнати для осіб з вільним і спостережним режимами утримання необхідно проектувати на одне та два місця, для осіб з ліжковим режимом утримання – на одне, два та три місця.

Площі житлових кімнат на одне та два місця повинні визначатися з розрахунку не менше 8 м2 на одне місце, але не менше 10 м2 – в одномісних кімнатах. Площі житлових кімнат на три місця для осіб з ліжковим режимом утримання приймаються з розрахунку не менше 7 м2 на одне місце.

Співвідношення кімнат різної місткості у відділеннях психоневрологічних інтернатів слід приймати за завданням на проектування з урахуванням місцевих умов.

6.1.2.3Житлові групи психоневрологічних інтернатів необхідно проектувати місткістю не більше ніж на 25 місць. До складу відділень рекомендується включати чотири-шість житлових груп із загальними приміщеннями медичного, реабілітаційного, дозвіллєвого та побутового призначення.

6.1.2.4Склад та площі приміщень житлових груп для осіб з різним режимом утримання і загальних приміщень відділень слід приймати згідно з таблицею 2.

Житлова група

1 Житлові кімнати:

Загальні приміщення відділень

1)

За наявності у відділенні осіб з інвалідністю на кріслах колісних слід передбачати для них спеціальні душові кабіни.

(Таблицю 2 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

6.1.2.5У відділеннях з вільним і спостережним режимами утримання на одну житлову групу слід передбачати дві кімнати відпочинку (вітальні, холи).

6.1.2.6Побутова та санітарна кімнати у відділеннях для осіб з різними режимами утримання повинні мати функціональні зони згідно з 6.1.1.6 цих Норм.

6.1.2.7Допускається частину житлових кімнат у відділеннях з вільним режимом утримання, призначених для проживання осіб з найбільш збереженим інтелектом, проектувати з прикімнатними санвузлами згідно з 6.1.1.4 і 6.3.13 цих Норм.

6.1.3Територіальні центри

6.1.3.1У територіальних центрах житлові групи для денного, тимчасового і постійного перебування слід проектувати не більше ніж на 25 місць. Склад груп і кількість місць у них визначається завданням на проектування.

Орієнтовний склад приміщень житлових груп для денного перебування у відділеннях соціально-побутової і соціально-медичної реабілітації територіальних центрів наведений у додатку Г.

6.1.3.2Площі приміщень житлових груп для денного перебування слід приймати з розрахунку:

− гардеробну (за відсутності гардеробної у вхідній групі приміщень) – 0,6 м2/люд., але не менше 15 м2;

− кімнату денного перебування (вітальню) – 1,5 м2/люд., але не менше 36 м2;

− кімнати для денного відпочинку (спальні для жінок і чоловіків) на 50 % місць у групі –2,5 м2/люд., але не менше 16 м2 кожна;

− кухню-буфетну – 0,6 м2/люд., але не менше 12 м2;

− санвузли для жінок і чоловіків;

− по одному унітазу та одному умивальнику в шлюзі для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних, слід передбачати окремий санвузол розміром 1,65 м х 1,8 м згідно з вимогами ДБН В.2.2-40;

− по одній душовій кабіні з місцем для роздягання (згідно з 6.3.13 цих Норм).

(Пункт 6.1.3.2 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2, Зміна № 3)

6.1.3.3Приміщення житлових груп для тимчасового і постійного перебування у територіальних центрах проектуються за нормативами будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю відповідно до вимог ДБН В.2.2-40.

(Пункт 6.1.3.3 змінено, Зміна № 2, Зміна № 3)

6.1.4Заклади соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі (нічліжні будинки, центри реінтеграції, центри соціальної адаптації, соціальні готелі)

6.1.4.1У закладах соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, житлові приміщення (спальні, житлові кімнати, номери) і підсобні приміщення слід об’єднувати у житлові групи. Склад приміщень житлових груп і кількість місць у них визначається завданням на проектування.

Рекомендований склад приміщень житлових груп закладів соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, наведений у додатку Д.

6.1.4.2Житлові приміщення необхідно проектувати: не більше ніж на 18 місць – у нічліжних будинках, на 2-6 місць – у центрах реінтеграції та соціальної адаптації, на 1-3 місця – у соціальних готелях.

Площі житлових приміщень слід приймати з розрахунку не менше: 4 м2 на одну людину у спальнях нічліжних будинків, 6 м2 – у житлових кімнатах центрів реінтеграції та соціальної адаптації і 8 м2 – у номерах соціальних готелів.

Площі підсобних приміщень житлових груп необхідно приймати згідно з вимогами до аналогічних приміщень у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю відповідно до вимог ДБН В.2.2-40.

(Пункт 6.1.4.2 змінено, Зміна № 2, Зміна № 3)

6.2 Обслуговуючі приміщення

До складу обслуговуючих приміщень закладів соціального захисту населення входять:

− культурно-дозвіллєві та фізкультурно-оздоровчі приміщення;

− медичні приміщення;

− приміщення їдальні;

− лікувально-трудові (або виробничі) приміщення;

− адміністративно-побутові та службові приміщення;

− складські та господарські приміщення.

Склад та площі обслуговуючих приміщень закладів соціального захисту населення повинні встановлюватися завданням на проектування згідно з вимогами цих Норм і нормами проектування відповідних будинків і приміщень.

У випадку включення територіальних центрів або їхніх відділень до складу житлових будинків, спеціально призначених для осіб з інвалідністю і громадян похилого віку, приміщення територіальних центрів повинні проектуватися з урахуванням додаткового обслуговування не менше 30% осіб з інвалідністю і громадян похилого віку, що мешкають у будинку.

(Пункт 6.2 змінено, Зміна № 2)

6.2.1Культурно-дозвіллеві та фізкультурно-оздоровчі приміщення

6.2.1.1До групи приміщень культурно-дозвіллєвого та фізкультурно-оздоровчого призначення відносяться: зал для глядачів з фойє, клубні приміщення (в складі бібліотеки-читальні, інтернет-клубу і кімнат для гурткових занять), фізкультурно-оздоровчі з допоміжними приміщеннями.

6.2.1.2Кількість місць у залі для глядачів слід приймати:

− у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю – з розрахунку 100 % спроможних до самообслуговування і тих, хто пересувається на кріслах колісних, і 20 % тих, хто потребує постійного догляду з відділень для осіб, спроможних самостійно пересуватися, та для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних;

− у психоневрологічних інтернатах – з розрахунку 100% осіб вільного утримання з відділень медико-педагогічної корекції та соціо-реабілітаційного профілю і для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності;

− у територіальних центрах – з розрахунку 100% осіб з відділень денного перебування і спроможних до самостійного пересування з відділень тимчасового та постійного перебування;

− у центрах реінтеграції та соціальної адаптації – з розрахунку 100 % клієнтів.

(Пункт 6.2.1.2 змінено, Зміна № 2)

6.2.1.3Склад і площі культурно-дозвіллєвих та фізкультурно-оздоровчих приміщень закладів соціального захисту населення слід приймати згідно з таблицею 3.

(Таблицю 3 змінено, Зміна № 2, Зміна № 3)

6.2.1.4Зали для глядачів слід проектувати з урахуванням встановлення у них напівм’яких або твердих крісел зі стаціонарними сидіннями. Крісла повинні бути прикріплені до підлоги. Кількість місць у ряді повинна бути: за однобічної евакуації – не більше 12, за двобічної евакуації – не більше 25. Ширина проходів між рядами повинна бути не меншою 0,55 м.

6.2.1.5Перед естрадою або у кінці залу необхідно передбачати площадку для розміщення осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних. Місця для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних не слід розташовувати групами чисельністю більше трьох в одному ряді.

(Пункт 6.2.1.5 змінено, Зміна № 2)

6.2.1.6У будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю місткістю менше 100 місць допускається передбачати суміщений зал для глядачів та обідній із розрахунку на одне посадочне місце: 1,6 м2 – для осіб, спроможних самостійно пересуватись, і 3,0 м2 – для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних.

(Пункт 6.2.1.6 змінено, Зміна № 2)

6.2.1.7Зали для глядачів, призначені для показу кінофільмів, повинні відповідати вимогам норм проектування культурно-видовищних і дозвіллєвих закладів (ДБН В.2.2-16) та відповідно до вимог ДБН В.2.2-40.

(Пункт 6.2.1.7 змінено, Зміна № 3)

6.2.1.8Склад приміщень для гурткових занять приймається за завданням на проектування, але не менше одного приміщення площею 18 м2 на заклад.

6.2.1.9Склад фізкультурно-оздоровчих приміщень у будинках закладів соціального захисту населення повинен встановлюватися завданням на проектування з урахуванням використання їх особами з інвалідністю різних категорій, у тому числі і осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних, відповідно до ДБН В.2.2-13.

(Пункт 6.2.1.9 змінено, Зміна № 2)

6.2.2Медичні приміщення

6.2.2.1Склад та площі приміщень медичного пункту з приймально-карантинним відділенням і ізолятором у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних, психоневрологічних інтернатах слід приймати згідно з таблицею 4.

(Пункт 6.2.2.1 змінено, Зміна № 2)

4 Кабінети лікарів-консультантів:

11 Приміщення лікувальної фізкультури (ЛФК):

13 Лабораторія:

17 Приміщення для тимчасового зберігання трупів:

18 Приймально-карантинне відділення:

Один унітаз, один умивальник у шлюзі (згідно з 6.3.13 цих Норм)

19 Ізолятор:

(Таблиця 4 змінено, Зміна № 2)

6.2.2.2Склад та площі спецпроцедурних для психоневрологічних інтернатів слід передбачати за завданням на проектування згідно з ДБН В.2.2-10 з урахуванням вимог ДБН В.2.2-40.

Площа палат приймально-карантинного відділення психоневрологічних інтернатів повинна бути збільшена до 28 м2 у разі функціонування відділення інтенсивного медичного догляду.

(Пункт 6.2.2 змінено, Зміна № 3)

6.2.2.3Буфетні приймально-карантинного відділення й ізолятора слід обладнувати двоконфорочною електроплитою, мийкою, робочим столом і навісною полицею для посуду (мисником).

6.2.3Приміщення їдальні

6.2.3.1Склад та площі приміщень їдалень закладів соціального захисту населення визначаються завданням на проектування залежно від типу, кількості осіб, що обслуговуються, і місця приймання їжі.

6.2.3.2Кількість місць в обідньому залі слід приймати з розрахунку одночасного обслуговування за допомогою офіціантів 100 % перебуваючих:

− у відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, і для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;

− у відділеннях для осіб з вільним режимом утримання психоневрологічних інтернатів;

− у відділеннях с групами денного, тимчасового та постійного перебування територіальних центрів;

− у центрах реінтеграції та соціальної адаптації.

(Пункт 6.2.3.2 змінено, Зміна № 2)

6.2.3.3Обідні зали допускається проектувати поповерхово.

6.2.3.4Склад і площі приміщень їдальні різних за місткістю закладів соціального захисту населення слід приймати згідно з таблицею 5.

Приміщення для мешканців

Виробничі приміщення

Службово-побутові приміщення

1)

За наявності відділення для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних, одну з кабін слід проектувати для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних.

(Таблицю 5 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

6.2.4Лікувально-трудові (або виробничі) приміщення

6.2.4.1Склад та площі лікувально-трудових приміщень (працетерапії та лікувально-виробничих майстерень) будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, психоневрологічних інтернатів, територіальних центрів (або виробничих приміщень центрів реінтеграції та соціальної адаптації) слід визначати завданням на проектування.

Склад та площі приміщень для працетерапії наведені в таблиці 6. Допускається організовувати приміщення для працетерапії у складі житлових відділень. В такому випадку, крім основних приміщень працетерапії, площу яких необхідно приймати відповідно до таблиці 6, передбачається приміщення матеріальної площею не менше 12 м2.

(Пункт 6.2.4.1 змінено, Зміна № 2)

(Слова таблиці 6 змінено, Зміна № 2)

6.2.4.2Склад та площі приміщень лікувально-виробничих і виробничих майстерень, спеццехів закладів соціального захисту населення слід приймати відповідно до таблиці Л.13 ДБН В.2.2-10 та СНиП 2.09.02 з урахуванням вимог ДБН В.2.2-40.

Профіль майстерень встановлюється залежно від типу закладу, складу груп підопічних (клієнтів), що обслуговуються, і місцевих умов.

(Пункт 6.2.4.2 змінено, Зміна № 3)

6.2.4.3Кількість робочих місць у майстернях визначається завданням на проектування:

− у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, центрах реінтеграції, а також соціальної адаптації – з осіб, спроможних самостійно пересуватися, та осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних;

− у психоневрологічних інтернатах – з хворих з вільним режимом утримання;

− у територіальних центрах – з осіб денних груп, а також осіб, спроможних самостійно пересуватися, та осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних, із стаціонарних відділень.

(Пункт 6.2.4.3 змінено, Зміна № 2)

6.2.5Адміністративно-побутові та службові приміщення

6.2.5.1Склад та площу адміністративно-побутових і службових приміщень слід приймати згідно з таблицею 7.

Вхідна група приміщень

(згідно з 6.3.13 цих Норм і ДБН В.2.2-9)

Приміщення адміністрації

(згідно з 6.3.15 цих Норм)

Один унітаз, один умивальник, один душ (згідно з 6.3.13 цих Норм)

(Таблицю 7 змінено, Зміна № 1)

6.2.5.2Склад та площі складських і господарських приміщень закладів соціального захисту встановлюється завданням на проектування, але не менше зазначених у таблиці 8.

Центральні комори та майстерня

Дезинфекційне відділення

1) 11 Приміщення дезинфекційних камер:

1)

Площі приміщень дезинфекційних камер уточнюються при розміщенні обладнання

6.2.5.3Проектування пральні у будинках закладів соціального захисту населення необхідно у тому випадку, коли відсутня можливість прання білизни в пральнях населених пунктів. Продуктивність пральні слід приймати з розрахунку прання не менше 1 кг сухої білизни за добу на одне місце для осіб, що пересуваються самостійно та осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних і 3 кг для лежачих хворих та осіб з ліжковим режимом утримання у психоневрологічних інтернатах.

Склад та площі приміщень пральні слід приймати згідно з ДБН В.2.2-11.

(Пункт 6.2.5.3 змінено, Зміна № 2)

6.2.5.4У разі прання в міській пральні для лежачих хворих будинків-інтернатів для громадян похилого віку, осіб з інвалідністю і осіб, що знаходяться на спостережному та ліжковому режимах утримання психоневрологічних інтернатів, слід передбачати приміщення для прання особливо забрудненої білизни (перед відправленням до міської пральні).

(Пункт 6.2.5.4 змінено, Зміна № 2)

6.2.5.5Проектування гаража при закладах соціального захисту населення допускається в тому випадку, коли відсутня можливість використання гаражів населених пунктів. Склад та площі приміщень гаража слід приймати згідно з вимогами ВСН 01 і ДБН В.2.3-15.

6.2.5.6Орієнтовні переліки обслуговуючих приміщень територіальних центрів з різним складом відділень, що входять до них, і закладів соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, представлені відповідно у додатках Г і Д.

Площі обслуговуючих приміщень необхідно приймати згідно з вимогами до обслуговуючих приміщень у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю.

(Пункт 6.2.5.6 змінено, Зміна № 2)

6.3 Вимоги до окремих елементів будинків

6.3.1Поверховість будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, психоневрологічних інтернатів, центрів реінтеграції та соціальної адаптації, соціальних готелів повинна бути не більше п’яти, а територіальних центрів і нічліжних будинків – не більше трьох.

(Пункт 6.3.1 змінено, Зміна № 2)

6.3.2Усі групи приміщень слід розміщувати в одному або декількох корпусах (блоках), що примикають один до одного безпосередньо або зв'язані між собою опалюваними переходами. При цьому господарські приміщення (пральня, дезінфекційна камера, гараж, склади інвентаря та обладнання тощо), як правило, розташовують в окремому господарському корпусі (корпусах). Не допускається розміщувати гараж в житловому корпусі.

6.3.3Житлові приміщення необхідно розташовувати так, щоб вони були ізольовані від культурно-дозвіллєвих та фізкультурно-оздоровчих приміщень, їдальні, лікувально-трудових приміщень, електрощитової та інших приміщень, що є джерелами поширення шуму, вібрації та запахів, і при цьому слід дотримуватись вимог чинних санітарних і будівельних норм і правил (СН 3077, ДСанПіН 239 і 2.15, 3.1, 3.9 ДБН В.2.2-15).

Житлові групи приміщень для лежачих хворих слід розміщувати не вище третього поверху, а для осіб, що пересуваються у кріслах колісних, – не вище другого поверху.

(Пункт 6.3.3 змінено, Зміна № 2)

6.3.4Лікувально-трудові приміщення необхідно розміщувати на першому поверсі або в окремому корпусі, що з’єднується з основним будинком теплим переходом. Комору з легкозаймистими матеріалами не слід розміщувати безпосередньо під житловими кімнатами і палатами, а також поряд з ними. Із групи лікувально-трудових приміщень слід передбачати окремий вихід на ділянку.

Лікувально-виробничі і виробничі майстерні повинні проектуватися в одно-, двоповерховому корпусі, розташованому окремо.

6.3.5Приміщення, які допускається розміщувати у цокольних і підвальних поверхах, приймаються згідно з ДБН В.2.2-9. Не допускається розміщувати зали для демонстрації кінофільмів у підвальних поверхах будинків закладів соціального захисту населення.

6.3.6Висоту приміщень від підлоги до стелі у будинках закладів соціального захисту населення слід приймати за ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-9 та за нормами проектування інших відповідних будинків та приміщень.

Висота складських приміщень і ремонтних майстерень, які розміщуються у підвальному або цокольному поверхах, повинна бути не менше 2,2 м до низу виступних конструкцій перекриттів.

6.3.7Глибина житлових кімнат і лікувально-діагностичних приміщень повинна бути не більшою 6 м, перев’язочних та процедурних – не менше 4 м, а кабінетів офтальмолога та отоларинголога – не менше 6 м.

Ширину житлових кімнат для тих, хто потребує постійного догляду, та осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних, слід приймати не меншою 3 м. Ширину медичних приміщень слід приймати згідно з 3.7 ДБН В.2.2-10.

Відношення глибини до ширини в житлових кімнатах, палатах і лікувально-діагностичних приміщеннях повинно бути не більше 2:1.

(Пункт 6.3.7 змінено, Зміна № 2)

6.3.8Житлові кімнати повинні бути непрохідними. Вихід із кімнати до коридору у будинкахінтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, центрах реінтеграції та соціальної адаптації, соціальних готелях слід передбачати через шлюз (передпокій).

(Пункт 6.3.8 змінено, Зміна № 2)

6.3.9Житлові кімнати для осіб, що пересуваються самостійно, та осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних, у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, у територіальних центрах, для осіб з вільним режимом утримання в психоневрологічних інтернатах, а також для клієнтів в центрах реінтеграції та соціальної адаптації, соціальних готелях, необхідно обладнувати вбудованими шафами для одягу, взуття, білизни та особистих речей з розрахунку не менше 0,5 м' для кожного мешканця, а передпокій – вішалками для верхнього одягу.

Для осіб психоневрологічних інтернатів із спостережним та постільним режимами утримання і клієнтів нічліжних будинків слід влаштовувати гардеробні на кожну житлову групу.

(Пункт 6.3.9 змінено, Зміна № 2)

6.3.10Проходи та відстань між обладнанням житлових кімнат слід приймати згідно з таблицею 9.

5 Між ліжком і шафою:

(Таблиця 9 змінено, Зміна № 2)

6.3.11При житлових кімнатах будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю слід передбачати лоджії, балкони або тераси глибиною не менше 1,5 м. Допускається замінювати лоджії, балкони та тераси при кожній кімнаті на загальні – для однієї-двох житлових груп. У разі такого рішення їх площу слід приймати із розрахунку 0,8 м2 на кожного мешканця, глибину – не менше 1,8 м і розташовувати при кімнатах відпочинку. (Пункт 6.3.11 змінено, Зміна № 2)

6.3.12У кожній житловій групі для лежачих хворих при санітарних кімнатах, а у відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, на дві-чотири житлові групи слід передбачати балкон або лоджію, обладнані пристроями для сушіння білизни, провітрювання постільних речей та одягу.

6.3.13При визначенні розмірів санітарних вузлів (загальних і при житлових кімнатах) слід враховувати вимоги ДБН В.2.2-9 і ДБН В.2.2-40.

Розміри приміщень санітарних вузлів у плані для мешканців будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, психоневрологічних інтернатів слід приймати згідно з таблицею 10.

(Пункт 6.3.13 змінено, Зміна № 2, Зміна № 3)

1)

У туалеті загального користування при двох і більше кабінах з унітазами слід передбачати умивальники у шлюзі. (Таблицю 10 змінено, Зміна № 2)

6.3.14Двері санітарних вузлів для мешканців повинні відчинятися назовні і забезпечуватися вентиляційними гратами в нижній частині, а також заскочками, що допускають відмикання їх із зовнішнього боку.

6.3.15Мінімальні розміри кабін вбиралень для персоналу повинні бути 0,85 м × 1,2 м (у разі відчинення дверей назовні) і 0,85 м × 1,5 м (у разі відчинення дверей усередину), душових кабін

– 0,8 м × 1,0 м (відкритих) і 0,85 м × 1,8 м (закритих).

6.3.16Ширина коридорів у будинках закладів соціального захисту населення повинна бути не менше:

а) у житлових відділеннях:

− для осіб, що вільно пересуваються, — 1,8 м;

− для осіб, що пересуваються з допоміжними опорними пристроями і на кріслах колісних –2,2 м;

− для лежачих хворих будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, для хворих відділень інтенсивного медичного догляду і медико-педагогічної корекції психоневрологічних інтернатів – 2,2 м;

б) в обслуговуючих групах приміщень:

− культурно-дозвіллєвих та фізкультурно-оздоровчих, лікувально-трудових і виробничих – 2,0 м;

− медичних (приймальному відділенні і перед процедурними та кабінетами, де передбачені місця для очікування) – 2,2 м;

− службово-побутових – 1,5 м.

Коридори не повинні мати місцевих звужень і виступних частин.

(Пункт 6.3.16 змінено, Зміна № 2)

6.3.17При входах до будинків, а також усередині будинків закладів соціального захисту населення, до складу яких входять відділення для лежачих хворих, осіб з обмеженими можливостями пересування та осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних, розташованих вище першого поверху, окрім сходів, слід передбачати пандус з уклоном не більше 1:12. Ширина пандуса повинна бути не менше 1,2 м при однобічному русі і не менше 1,8 м – при двобічному. На початку і кінці пандуса слід передбачати горизонтальні площадки завдовжки не менше 1,5 м.

За довжини пандуса більше 6 м повинні передбачатися проміжні горизонтальні площадки завдовжки не менше 1,5 м.

Пандус завдовжки більше 3,0 м, як і сходи, повинен мати по обидва боки огорожу з двома поручнями на висоті 0,7 м і 0,9 м і бортик заввишки не менше 0,05 м. У психоневрологічних інтернатах і дитячих будинках-інтернатах необхідно передбачати сітчасту огорожу сходів та пандусів з площадками на висоту 1 м від рівня поруччя.

Поручні сходів та пандусів мають бути безперервними.

Поверхню пандусів слід передбачати шорсткою.

(Пункт 6.3.17 змінено, Зміна № 2)

6.3.18Ширина дверних прорізів у чистоті повинна бути не меншою:

а) у житлових відділеннях:

1) будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, територіальних центрів, будинків закладів соціального захисту для бездомних громадян:

− між коридором і житловими кімнатами, загальними і підсобними приміщеннями – 0,8 м, а за необхідності переміщення на кріслі колісному або лікарняній каталці – 1,1 м;

− між житловими кімнатами і лоджією, балконом або терасою – 0,7 м, а за необхідності переміщення на кріслі колісному або лікарняній каталці – 0,9 м;

− між передпокоєм, житловою кімнатою та санвузлом, між коридором і вбиральнею – 0,6 м, а за необхідності переміщення на кріслі колісному – 1,1 м;

− у коридорах на шляхах евакуації – 1,2 м.

2) психоневрологічних інтернатів і дитячих будинках-інтернатів:

− у житлових приміщеннях відділень соціо-реабілітаційного профілю і для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності – 0,9 м;

− у житлових приміщеннях відділень інтенсивного медичного догляду і медико-педагогічної корекції – 1,1 м;

− у коридорах на шляхах евакуації – 1,2 м;

б) в обслуговуючих групах приміщень:

−у залах для глядачів та фізкультурно-оздоровчих занять, гурткових, їдальні, кабінетах лікарів, процедурних, палатах приймального відділення та ізолятора, лікувально-трудових приміщеннях – 1,1 м;

− в інших приміщеннях – 0,9 м;

− у коридорах на шляхах евакуації – 1,2 м.

(Пункт 6.3.18 змінено, Зміна № 2)

6.3.19На засклених дверях по обидва боки повинні передбачатися захисні грати заввишки не менше 1,2 м від низу дверей.

6.3.20Природне освітлення приміщень будинків соціального захисту населення слід проектувати з урахуванням вимог ДБН В.2.5-28.

6.3.21У верхній частині вікон житлових приміщень необхідно передбачати фрамуги з бічними щитками. Висота розташування засувок фрамуг має бути в приміщеннях для громадян похилого віку не більше 1,6 м, а для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних – 1,3 м від рівня підлоги.

(Пункт 6.3.21 змінено, Зміна № 2)

6.3.22Орієнтацію вікон житлових кімнат, кімнат відпочинку, кімнат денного перебування у будинках закладів соціального захисту населення слід приймати на південь, південний схід, схід.

За наявності сонцезахисту допускається орієнтувати вікна перерахованих вище приміщень на південний захід.

6.3.23У разі орієнтації віконних прорізів палат приймального відділення та ізолятора, приміщень пралень, гурткових кімнат, кабінетів лікарів на азимути 130-315° для ІІІБ, ІІІВ, IVB кліматичних зон і 200-290° для ІІВ кліматичної зони необхідно передбачати трансформуючий сонцезахист.

6.3.24Сонцезахистні пристрої на вікнах не повинні погіршувати умови природної освітленості приміщень і перешкоджати евакуації людей з будинків. Виконувати їх слід з негорючих матеріалів.

6.3.25Розміщення вбудованих приміщень в житлових корпусах закладів соціального захисту населення слід приймати згідно з ДБН В.2.2-15.

6.3.26Полімерні матеріали, що застосовуються для опорядження будинків, повинні відповідати вимогам СанПиН 6027 та [13].

(Пункт 6.3.26 долучено, Зміна № 1)

7 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

7.1При проектуванні будинків закладів соціального захисту населення необхідно передбачати протипожежні заходи згідно з вимогами ДБН В.1.1-7, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.5-56 та інших нормативних документів, нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, які діють на території України.

(Пункт 7.1 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

7.2Будинки закладів соціального захисту населення слід проектувати не нижче 11 ступеня вогнестійкості. Допускається розміщувати приміщення територіальних центрів у будинках іншого призначення не нижче III ступеня вогнестійкості. При цьому приміщення територіальних центрів повинні відокремлюватися від приміщень іншого призначення протипожежними перегородками 1 -го типу і перекриттями 3-го типу. Ступінь вогнестійкості будинків і типи протипожежних перегородок та перекриттів визначаються згідно з ДБН В.1.1-7.

7.3Площу поверху (в межах протипожежного відсіку) необхідно приймати залежно від ступеня вогнестійкості будинку і поверховості відповідно до вимог ДБН В.2.2-9.

(Пункт 7.3 змінено, Зміна № 1)

7.4Оснащення будинків закладів соціального захисту населення системами протипожежного захисту здійснювати відповідно до ДБН В.2.5-56.

(Пункт 7.4 змінено, Зміна № 2)

7.5Приймальні пристрої автоматичних установок пожежної сигналізації необхідно розміщувати в приміщенні диспетчерського пункту інженерного обладнання або в приміщенні персоналу з цілодобовим чергуванням.

(Пункт 7.5 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

7.6Будинки закладів соціального захисту населення слід обладнувати системою оповіщення про пожежу та керування евакуацією людей не нижче 3-го типу.

Сигнали від приймально-контрольних приладів автоматичних установок пожежної сигналізації та пожежогасіння слід виводити на пульт централізованого спостереження Державної пожежної охорони.

(Пункт 7.6 змінено, Зміна № 2)

7.7

(Пункт 7.7 вилучено, Зміна № 2)

7.8

(Пункт 7.8 вилучено, Зміна № 2)

7.9Житлові приміщення, як і лікувально-трудові майстерні, слід відокремлювати від приміщень іншого призначення протипожежними стінами 3-го типу з влаштуванням ізольованих евакуаційних виходів або розміщувати їх в окремих корпусах.

7.10Комори і майстерні, в яких зберігаються та обробляються горючі матеріали, повинні відокремлюватися протипожежними стінами та перекриттями 3-го типу (перегородками 1-го типу).

(Пункт 7.10 змінено, Зміна № 2)

7.11Протипожежні двері 2-го типу слід встановлювати:

− у перегородках і стінах, що відокремлюють житлові приміщення від громадських;

− у стінах, що відокремлюють житловий корпус від переходів до блоків із громадськими приміщеннями;

− у перегородках, що відокремлюють ліфтовий хол від поповерхових коридорів або у ліфтових шахтах, що влаштовуються поза об’ємом сходових кліток.

Конструкції перегородок та стін, зазначених у переліку цього пункту, повинні мати клас вогнестійкості не менше ніж REI 30 та EI 30 відповідно.

(Пункт 7.11 змінено, Зміна № 2)

7.12Загальні коридори будинків та споруд закладів соціального захисту населення повинні мати виходи не менше ніж на дві евакуаційні сходові клітки (пандуси). Пандус, що слугує шляхом евакуації, повинен бути зв’язаний з виходом назовні.

7.13Відстань по коридору з найбільш віддалених приміщень (крім вбиралень, умивальних, ванних, душових та інших підсобних приміщень) до сходових кліток або виходу назовні повинна бути не більше:

− 35 м для будинків І і II ступенів вогнестійкості та 25 м для будинків ІІІ ступеня вогнестійкості (зазначених у 7.2 цих Норм), якщо приміщення розташовані між сходовими клітками, між сходовою кліткою і пандусом або зовнішніми виходами;

− 15 м для будинків І і II ступенів вогнестійкості та ІІІ ступеня вогнестійкості (зазначених у 7.2 цих Норм), якщо приміщення розташовані між сходовою кліткою і торцевою частиною коридору, з якої немає безпосереднього виходу назовні або на другу сходову клітку (пандус).

7.14Загальна місткість приміщень на поверсі, призначених для перебування осіб з інвалідністю і розташованих між сходовою кліткою і торцевою частиною коридору, з якої немає безпосереднього виходу назовні або на другу сходову клітку (пандус), не повинна перевищувати 30 людей.

При неможливості забезпечити необхідний (розрахунковий) час евакуації з приміщень, на шляхах евакуації слід передбачати пожежобезпечні зони, які влаштовуються відповідно до вимог ДБН В.2.2-40.

(Пункт 7.14 змінено, Зміна № 2, Зміна № 3)

7.15Кабелі і електричні мережі в будинках закладів соціального захисту населення повинні бути стійкими до поширення полум’я, а при прокладанні в об’ємах сходових кліток (мереж освітлювання) і коридорах вони повинні відноситися до класу ДТк1 за димоутворювальною здатністю під час тління їхніх неметалевих елементів та класу Тк3 за токсичністю продуктів згоряння їхніх неметалевих елементів згідно з ДСТУ 4809.

(Пункт 7.15 змінено, Зміна № 2)

7.16

(Пункт 7.16 вилучено, Зміна № 2)

7.17Підвали, техпідпілля, а за їх відсутності цокольні та перші поверхи слід обладнувати сигналізацією довибухонебезпечної концентрації паливних газів згідно з вимогами ДБН В.2.5-20 та передбачати герметизацію вводів інженерних комунікацій.

8 ІНЖЕНЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ

Будинки закладів соціального захисту населення повинні бути обладнані системами холодного та гарячого водопостачання, каналізації і водостоків, опалення та вентиляції, електропостачання та електрообладнання, зв’язку та сигналізації, автоматичної пожежної й охоронної сигналізації. Газопостачання будинків слід проектувати відповідно до вимог ДБН В.2.5-20.

8.1 Водопостачання і каналізація

8.1.1Господарсько-питне, протипожежне та гаряче водопостачання, каналізацію і водостоки у будинках слід проектувати згідно з вимогами ДБН В.2.5-64.

(Пункт 8.1.1 змінено, Зміна № 2)

8.1.2Якість води у системі водопостачання повинна відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.4-171. У разі забруднення води в зовнішніх трубопроводах водопостачання слід на вводах водопроводу до будинку встановлювати колективні системи очищення води, які мають позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Усі матеріали, що контактують з питною і гарячою водою, можуть застосовуватися в проектах за умови позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Допустимий рівень шуму, що створюється у житлових приміщеннях системами водопостачання та каналізації, слід приймати на 5 дБА нижче відповідних гігієнічних нормативів.

(Пункт 8.1.2 змінено, Зміна № 2)

8.1.3Температура води у кранах системи гарячого водопостачання, доступних для використання мешканцями (клієнтами) закладів соціального захисту населення, не повинна перевищувати 50°С.

8.1.4Система гарячого водопостачання повинна проектуватися з циркуляцією води через рушникосушильники, які повинні встановлюватися у ванних кімнатах (або суміщених санвузлах) і обігріватися протягом усього року. Рушникосушильники повинні встановлюватися з байпасною лінією і з запірною арматурою на обох підвідних трубопроводах.

8.1.5При проектуванні водопостачання і каналізації приміщень культурно-дозвіллєвого і фізкультурно-оздоровчого призначення, їдалень, пралень, медпунктів та гаражів слід виконувати вимоги норм проектування цих будинків і приміщень.

8.2 Опалення та вентиляція

8.2.1Системи опалення та вентиляції у будинках закладів соціального захисту населення слід проектувати з дотриманням вимог ДБН В.2.5-67 відповідно до нормативів даного розділу, а також згідно з вимогами щодо енергозбереження, викладеними у ДБН В.2.2-9 і ДБН В.2.6-31. Пристрої для опалення та вентиляції приміщень культурно-видовищного призначення, медичного обслуговування, їдальні, пральні та гаража повинні відповідати вимогам норм проектування відповідних будинків.

(Пункт 8.2.1 змінено, Зміна № 2)

8.2.2Теплопостачання слід передбачати від теплових мереж або місцевих котелень. При теплопостачанні від теплових мереж відповідно до вимог ДБН В.2.5-39 слід проектувати індивідуальні теплові пункти з пристроями обліку та регулювання теплоспоживання. При проектуванні місцевих котелень необхідно керуватися ДБН В.2.5-77.

(Пункт 8.2.2 змінено, Зміна № 2)

8.2.3Припливно-витяжну вентиляцію з механічним спонуканням слід передбачати у приміщеннях:

− для лежачих хворих та осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних

− для куріння;

− душових і туалетів при кількості приладів три і більше;

− лікувальних, клізмових;

− для проведення дозвілля і фізкультурно-оздоровчих;

− для приготування та приймання їжі;

− пральних та виробничих майстерень;

− з виділенням шкідливих та з неприємним запахом речовин.

Для всіх інших приміщень слід передбачати природні системи вентиляції.

(Пункт 8.2.3 змінено, Зміна № 2)

8.2.4Повітря з житлових кімнат необхідно видаляти через витяжні канали санвузлів, що примикають до цих кімнат. При розміщенні санвузла на групу житлових кімнат слід проектувати витяжні канали з кожної житлової кімнати.

8.2.5Вікна, оснащені герметичним притулом, у житлових кімнатах і приміщеннях громадського призначення з природною вентиляцією повинні проектуватися з провітрювачами, що забезпечують можливість припливу свіжого повітря. За неможливості встановлення провітрювачів приміщення повинні проектуватися з припливно-витяжною вентиляцією при механічному спонуканні.

8.2.6Розрахункову температуру взимку й обмін повітря в приміщеннях слід приймати за таблицею 11.

1 Житлова кімната:

1) Припливне повітря в об’ємі однократного повітрообміну повинно подаватися через вікна. При встановленні вікон без кватирок і з герметичним притулом слід застосовувати модифікації вікон із вбудованими провітрювачами. 2) Температура повітря у ванних кімнатах і суміщених санвузлах, що не примикають до зовнішніх огороджувальних конструкцій, не нормується у разі встановлення в них рушникосушильників, приєднаних до системи гарячого водопостачання, або електричних. 3) Сміттєзбірну камеру слід вентилювати через стовбур сміттєпроводу та жалюзійні грати, що встановлені у нижній частині дверей. (Таблицю 11 змінено, Зміна № 2)

8.2.7Викид повітря систем витяжної вентиляції слід передбачати на відстані не менше 10 м по горизонталі і 6 м по вертикалі від вікон житлової частини і від грат забору повітря для припливних систем. Викиди від витяжних систем природної вентиляції необхідно передбачати за зоною вітрового підпору.

8.2.8При проектуванні центральних систем витяжної вентиляції з механічним спонуканням слід керуватися 5.35 ДБН В.2.2-15.

8.2.9Заходи щодо енергозбереження необхідно передбачати згідно з вимогами ДБН В.2.2-9.

8.3 Електропостачання та електрообладнання

8.3.1Електропостачання, електрообладнання і штучне освітлення у будинках закладів соціального захисту населення необхідно проектувати згідно з ПУЕ, НПАОП 40.1-1.32, ДБН В.2.5-23, ДСТУ Б В.2.5-82, ДБН В.2.5.-28, ДСТУ Б В.2.5-38, ДСТУ EN 62305-1, ДСТУ IEC 62305-2, ДСТУ EN 62305-3 і ДСТУ EN 62305-4.

(Пункт 8.3.1 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)

8.3.2За ступенем забезпечення надійності електропостачання будинки закладів соціального захисту населення слід відносити до другої категорії. Категорія надійності енергопостачання може бути уточнена завданням на проектування. Системи протипожежного захисту повинні бути першої категорії надійності щодо енергопостачання.

8.3.3У житлових приміщеннях відділень лежачих хворих будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю і відділень інтенсивного медичного догляду психоневрологічних інтернатів повинні встановлюватися стельові світильники із суцільними розсіювачами (у будинкахінтернатах можливе встановлення настінних комбінованих світильників загального та місцевого освітлення над кожним ліжком) і передбачати по одній двохполюсній штепсельній розетці із заземлювальним контактом для підключення переносної медичної апаратури.

(Пункт 8.3.3 змінено, Зміна № 2)

8.3.4У житлових приміщеннях будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, територіальних центрів, закладів соціального захисту для бездомних та осіб, звільнених з місць позбавлення волі (за винятком нічліжних будинків), на стінах біля кожного ліжка і кожного столу повинні бути встановлені штепсельні розетки на висоті 0,8 м від рівня підлоги. У психоневрологічних інтернатах і дитячих будинках-інтернатах штепсельні розетки, а також вимикачі освітлення житлових кімнат і кімнат відпочинку повинні встановлюватися в спеціальних шафах із дверима, що замикаються.

(Пункт 8.3.4 змінено, Зміна № 2)

8.3.5Керування електроосвітленням загальних місць (залів, фойє, коридорів, вестибюлів, сходів тощо) та іншим інженерним обладнанням, контроль за його роботою слід здійснювати з приміщення постійного перебування обслуговуючого персоналу, розміщеного на першому поверсі.

8.3.6Евакуаційне освітлення слід передбачати в залах для глядачів та обідньому, фойє, вестибюлях, сходових клітках, ліфтових холах, коридорах, пандусах, на постах чергового персоналу, а також у гарячому цеху обробки і приготування їжі, кухнях-роздавальних. Світлові покажчики "Вихід" повинні бути передбачені біля входів у сходові клітки, виходів із залів для глядачів та обіднього, виходів з будинку.

8.4 Системи зв’язку і сигналізації

8.4.1Будинки закладів соціального захисту населення повинні бути обладнані мережами та пристроями для організації зв’язку, телевізійного і проводового мовлення.

8.4.2Кінцеві пристрої телефонного зв’язку передбачаються у кабінетах адміністративного, службового та чергового персоналу.

Слід передбачати можливість встановлення таксофонів з розрахунку один-два таксофони на 25 мешканців, в вестибюлях будинків закладів соціального захисту населення, а також на поверхах:

− житлових відділень будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;

− відділень медико-педагогічної корекції, соціо-реабілітаційного профілю, для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності психоневрологічних інтернатів;

− стаціонарних відділень територіальних центрів;

− будинків, призначених для тимчасового притулку бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Необхідність і обсяг додаткових пристроїв визначається завданням на проектування.

(Пункт 8.4.2 змінено, Зміна № 2)

8.4.3У будинках територіальних центрів слід передбачати локальні комп’ютерні мережі. Пристроями підключення до локальних комп’ютерних мереж обладнуються автоматизовані робочі місця в службових та адміністративних приміщеннях.

Вимоги щодо влаштування локальних комп’ютерних мереж регламентуються нормативними актами державних інформаційних служб.

8.4.4Розрахунок домових розподільних мереж (ДРМ) телебачення будинків соціального захисту населення слід виконувати з урахуванням можливості встановлення приєднувальних розеток в адміністративних і житлових приміщеннях:

− будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;

− відділень медико-педагогічної корекції, соціо-реабілітаційного профілю, для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності психоневрологічних інтернатів;

− відділень соціально-побутової та соціально-медичної реабілітації з групами денного перебування і стаціонарного відділення для постійного або тимчасового проживання територіальних центрів;

− будинків, призначених для тимчасового притулку бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

(Пункт 8.4.4 змінено, Зміна № 2)

8.4.5У будинках закладів соціального захисту населення радіоточки проводового мовлення встановлюються у приміщеннях адміністративного, службового, чергового персоналу та в житлових приміщеннях. У приміщеннях підрозділів медичного обслуговування та реабілітації слід передбачати додатково приліжкове розміщення радіорозеток із виведенням на приліжковий щиток за аналогією із 7.98 ДБН В.2.2-10.

8.4.6Охоронною сигналізацією обладнуються приміщення будинків закладів соціального захисту населення згідно із завданням на проектування і урахуванням вимог ДБН В.2.2-10, додаток Ж.

8.4.7У приміщеннях будинків закладів соціального захисту населення слід передбачати пристрої сигналізації та регламентації часу. Місця встановлення зазначених пристроїв і їх перелік слід визначати за аналогією з ДБН В.2.2-10.

8.4.8В залах для глядачів на 150 і більше місць передбачається звукопідсилення.

8.4.9Вимоги щодо улаштування в будинках закладів соціального захисту населення автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу викладені в 7.4-7.6 цих Норм.

8.4.10Системи зв’язку і сигналізації будинків громадського призначення, що розташовуються у комплексі будинків закладів соціального захисту населення, слід виконувати згідно з ДБН В.2.2-9, ДБН Б.2.2-12, ГБН В.2.2-34620942-002.

(Пункт 8.4.10 Змінено, Зміна № 2)

8.5 Ліфти та підйомники

8.5.1Будинки закладів соціального захисту населення вище одного поверху обладнуються пасажирськими, вантажопасажирськими, лікарняними і вантажними ліфтами. Проектування ліфтів повинно вестися з урахуванням вимог НПАОП 00.0-1.02, ДСТУ ISO 4190-6, ДСТУ ISO 9386-2, ДСТУ ISO 4190-1, ДСТУ ISO 4190-2, ДСТУ ISO 4190-3 та ДБН В.2.2-40.

Протипожежні вимоги до влаштування ліфтів слід виконувати згідно з НПАОП 0.00-1.02, ДБН В.1.1-7 і ДСТУ-Н Б В.2.2-38.

За необхідності улаштування пасажирських ескалаторів та підіймальних платформ їх проектують згідно з вимогами, ДСТУ EN 81-40, ДСТУ EN 81-41, ДСТУ ISO 9589, ДСТУ EN 115.

(Пункт 8.5.1 змінено, Зміна № 1, Зміна № 2, Зміна № 3)

8.5.2Кількість пасажирських ліфтів встановлюється розрахунком, але не може бути меншою двох. Допускається другий ліфт заміняти вантажним, у якому дозволено транспортувати людей, якщо за розрахунком досить встановлення одного пасажирського ліфта.

8.5.3У будинках при розташуванні вище першого поверху приміщень, призначених для користування особами з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних передбачаються ліфти, з урахуванняи вимог ДБН В.2.2-40.

Один з ліфтів (пасажирський або вантажний) повинен бути глибиною не менше 2,1 м, що забезпечує під час надзвичайних ситуацій можливість рятування осіб з інвалідністю та громадян похилого віку, не спроможних до самостійного руху по сходах і пандусах, а також транспортування пожежних і рятувальних підрозділів.

Улаштування пожежного ліфта має бути виконано згідно з ДСТУ-Н Б В.2.2-38, ДСТУ 81-72.

(Пункт 8.5.3 змінено, Зміна № 2, Зміна № 3)

8.5.4У разі застосування підйомників у вигляді платформ, які переміщуються вертикально або похило, ширина таких платформ повинна бути не меншою 0,9 м, глибина – не меншою 1,2 м.

8.5.5Ліфти повинні мати автономне керування з кабін і з рівня поверху, що має безпосередній вихід назовні.

8.5.6Ліфти у закладах соціального захисту населення повинні бути обладнані розсувними дверима, а кабіни – відкидними сидіннями і переговорними пристроями з постом чергового, розташованого при вестибюлі.

8.5.7Виходи з пасажирських ліфтів слід передбачати через ліфтові холи, відокремлені від інших приміщень пожежними перегородками 1-го типу і дверима, що мають замикачі.

8.5.8З’єднання ліфтів з підвальним або цокольним поверхами допускається за умови узгодження з Держдепартаментом пожежної безпеки МНС України.

8.5.9Шахти та приміщення машинних відділень ліфтів і підйомників не повинні розміщуватися суміжно з житловими кімнатами, кабінетами прийому й огляду хворих та іншими приміщеннями тривалого перебування мешканців і персоналу.

Допустимий рівень шуму, що створюється в шахтах та приміщеннях машинних відділень ліфтів, слід приймати на 5 дБА нижче відповідних гігієнічних нормативів ДСТУ-Н Б В.1.1-34, ДСТУ-Н Б В.1.1-35.

(Пункт 8.5.9 змінено, Зміна № 2)

8.6 Сміттєвидаляння

8.6.1У будинках закладів соціального захисту населення слід передбачати системи очищення від сміття та пилеприбирання, тимчасового (у межах санітарних норм) зберігання сміття і можливість його вивозу. В проектах необхідно передбачати сучасне обладнання, що полегшує умови сміттє-і пиловидаляння, в тому числі вакуумне пиловидаляння.

Засоби видаляння сміття з будинків повинні бути узгоджені із системою очищення населеного пункту.

8.6.2Будинки закладів соціального захисту населення заввишки два поверхи і більше повинні бути обладнані сміттєпроводами, що проектуються на групу житлових приміщень з розрахунку добового нагромадження сміття 0,6 кг на одне місце.

8.6.3Сміттєпроводи будинків та споруд закладів соціального захисту населення слід проектувати згідно з вимогами ДБН В.2.2-9 та ДСТУ Б В.2.5-34.

(Пункт 8.6.3 змінено, Зміна № 1)

8.6.4Стовбури сміттєпроводів повинні знаходитися у приміщеннях з температурою не менше 5°С. Стовбури сміттєпроводів слід розміщувати при санітарних кімнатах житлових груп. Стовбури і завантажувальні клапани сміттєпроводів необхідно відокремлювати від поповерхових коридорів протипожежними перегородками 2-го типу.

Стовбур сміттєпроводу повинен виконуватися з негорючих матеріалів, мати можливість прочищення, промивання і дезинфекції, бути герметичним і звукоізольованим від будівельних конструкцій будинку.

8.6.5Усі опоряджувальні та герметизуючі матеріали повинні мати позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

8.6.6Сміттєпроводи не повинні створювати рівень шуму вище 25 дБА

Додаток А

(обов’язковий)

ПРИЗНАЧЕННЯ ПРОФІЛЬНИХ ВІДДІЛЕНЬ

ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИХ ІНТЕРНАТІВ

У психоневрологічних інтернатах, залежно від клінічного стану, психологічних особливостей, компенсаторно-адаптаційних можливостей хворих і соціально-трудового прогнозу, передбачається диференційоване обслуговування у відділеннях відповідного профілю і визначається режим утримання (ліжковий, спостережний, вільний):

а) відділення інтенсивного медичного догляду – для хворих з важкими соматичними та неврологічними розладами, із глибоким ступенем слабоумства, дезорієнтованих у місці, часі, навколишньому оточенні, не спроможних до самообслуговування, найпростіших трудових навичок і спілкуванню з оточуючими, що мають потребу у повному медичному і побутовому догляді (частина хворих, не спроможних до самостійного пересування, повинна перебувати у ліжковому режимі утримання, інша частина – у спостережному режимі утримання);

б) відділення медико-педагогічної корекції – для хворих, у яких інтелектуальний дефект поєднується з вираженими розладами емоційно-вольової сфери, дезорганізацією цілеспрямованої діяльності і поведінки, але спроможних опанувати санітарно-гігієнічні навички, часткове самообслуговування, найпростіші трудові навички при корекції їхньої поведінки з боку персоналу (для основної частини хворих установлюється спостережний режим утримання, хворі без грубих розладів поведінки та негативних потягів можуть перебувати у вільному режимі утримання);

в) відділення соціо-реабілітаційного профілю – для хворих, інтелектуальний дефект яких не перешкоджає навчанню нескладним професіям і систематичному заняттю працею, без виражених емоційно-вольових порушень, спроможних до повного побутового самообслуговування, що володіють санітарно-гігієнічними навичками (частина хворих може перебувати у спостережному режимі утримання, інша частина – у вільному режимі утримання);

г) відділення для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності – для осіб з можливим наступним переведенням їх на III групу інвалідності і трудовим влаштуванням поза або усередині інтернату (усі особи перебувають у вільному режимі утримання).

Додаток Б

(обов'язковий)

СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПЕНСІОНЕРІВ ТА ОДИНОКИХ НЕПРАЦЕЗДАТНИХ ГРОМАДЯН

До складу територіальних центрів можуть входити такі підрозділи:

а) відділення соціальної допомоги вдома, у тому числі спеціалізовані – для обслуговування осіб з інвалідністю з порушенням рухової активності, сліпих, глухих та ін. (створюються для обслуговування не менше 80 самотніх непрацездатних громадян, яким потрібна побутова і медико-соціальна допомога в домашніх умовах за висновками лікарів закладів охорони здоров’я);

б) відділення організації надання грошової і натуральної адресної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам (створюється за необхідності і кількості не менше 500 чоловік малозабезпечених непрацездатних громадян, яким потрібна, відповідно до актів матеріально-побутових умов проживання, грошова і різних видів натуральна допомога);

в) відділення соціально-побутової реабілітації (створюється для забезпечення не менше 30 відвідувань за день з метою проведення соціально-оздоровчих заходів, соціально-психологічної і трудової реабілітації, консультацій лікарів та інших фахівців, а також дозвілля);

г) відділення соціально-медичної реабілітації (створюється за кількості 50 відвідувань за день або 25 ліжко-місць для проведення соціально-медичної реабілітації одиноких громадян похилого (літнього) віку);

д) стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання (створюється у випадку наявності не менше 10 одиноких непрацездатних громадян, що втратили рухову активність, не можуть обслуговувати себе самостійно, вимагають постійного стороннього догляду, надання побутової і медичної допомоги);

е) спеціальні житлові будинки для одиноких непрацездатних громадян з комплексом служб соціально-побутового і медичного обслуговування (зводяться в разі потреби поліпшення умов проживання і соціально-побутового, медичного обслуговування самотніх непрацездатних громадян);

ж) лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, ділянки, підсобні господарства, у тому числі на госпрозрахунковій основі (створюються для проведення працетерапії, забезпечення потреб малозабезпечених непрацездатних громадян);

і) їдальні, магазини, що працюють на госпрозрахунку (їдальні створюються за необхідності організації харчування, магазини – для забезпечення продуктами, промисловими і господарськими товарами малозабезпечених громадян).

Примітка 1. У разі потреби за узгодженням з місцевими органами виконавчої влади можуть створюватися інші підрозділи, ділянки, що спрямовані на соціальний захист непрацездатних громадян.

Примітка 2. Структурні підрозділи територіального центру можуть надавати платні послуги для обслуговування непрацездатних громадян та інших груп населення, що мають працездатних родичів і спроможні самостійно або за допомогою родичів задовольняти свої соціально-побутові потреби.

(Додаток Б змінено, Зміна № 2)

Додаток В

(обов'язковий)

ПЕРЕЛІК ПОСЛУГ, ЩО НАДАЮТЬСЯ ЗАКЛАДАМИ

СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЛЯ БЕЗДОМНИХ ГРОМАДЯН ТА ОСІБ,

ЗВІЛЬНЕНИХ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Заклади соціального захисту населення, призначені для тимчасового притулку бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, надають такі соціальні послуги:

а) будинок нічного перебування:

− соціально-побутові (забезпечення ліжко-місцем, користування душем та пральнею, зберігання речей та документів);

− психологічні (вивчення соціально-психологічних характеристик особистості за бажанням клієнтів, надання методичних порад);

− юридичні (організаційна допомога клієнтам у відновленні їх документів);

− інформаційні, інші консультативні послуги клієнтам щодо можливості їх реінтеграції;

− працевлаштування тощо;

б) центр реінтеграції бездомних громадян:

− соціально-побутові (тимчасове проживання; харчування; користування душем та пральнею; зберігання речей та документів);

− психологічні (консультації психолога, психодіагностика, психокорекція);

− соціально-педагогічні (допомога у здобутті освіти; розробка індивідуальних планів реінтеграції; навчання самостійному вирішенню складних життєвих проблем; організація дозвілля);

− соціально-медичні (перша медична допомога; первинний медичний огляд; організація консультації лікаря, направлення у заклади охорони здоров’я за місцем територіального розташування; санітарно-гігієнічний контроль; профілактичні заходи);

− соціально-економічні (видача одягу та взуття тощо);

− юридичні (допомога у відновленні паспортів; роз’яснення чинного законодавства; консультації з питань попередження бездомності тощо);

− послуги з працевлаштування (сприяння у працевлаштуванні; соціальний супровід працевлаштованої особи);

− інформаційні (поширення інформації про послуги закладу; довідкові і просвітницькі послуги);

− інші;

в) центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі:

− соціально-побутові (тимчасове проживання; харчування; надання одягу, взуття, білизни; користування душем та пральнею; зберігання речей та документів);

− психологічні (психологічні консультації; психодіагностика, психокорекція; психотерапія);

− соціально-педагогічні (розробка індивідуальних планів ресоціалізації, реінтеграції та адаптації; культурно-масові заходи; формування відповідних навичок і вмінь; позитивне ставлення до власної особистості; навчання самостійному вирішенню життєвих проблем; допомога в здобутті освіти);

− соціально-медичні (організація первинного медичного огляду та, у разі потреби, надання першої медичної допомоги; фізкультурно-оздоровчі заходи; направлення до закладів охорони здоров’я за територіальним розташуванням центру);

− юридичні (допомога в оформленні правових документів, відновленні паспорта; консультації та роз’яснення чинного законодавства);

− послуги з працевлаштування (сприяння у працевлаштуванні; соціальне супроводження працевлаштованої особи);

− інші соціальні послуги;

г) соціальний готель:

− соціально-побутові (тимчасове проживання; харчування; користування душем та пральнею; зберігання речей та документів);

− інформаційні (поширення інформації про послуги закладу; довідкові і просвітницькі послуги).

Примітка 1. Будинок нічного перебування надає послуги бездомним громадянам України, які досягли 18 років, та особам без громадянства, які постійно, на законних підставах проживали і після втрати прав на житлові приміщення проживають на території України на підставі їх звернення та документів, що засвідчують особу (за наявності).

Примітка 2. Клієнтами центру реінтеграції та соціального готелю є бездомні громадяни у віці від 18 років, бездомні громадяни з дітьми, які не мають медичних протипоказань та знаходяться на території України на законних підставах.

Примітка 3. Центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, надає соціальні послуги громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які досягай 28 років, постійно проживають на території України і звернулися до центру протягом шести місяців після звільнення з установ виконання покарань.

Додаток Г

(довідковий)

Житлові приміщення для групи денного перебування

4 Санітарний вузол:

Приміщення культурно-дозвіллеві та фізкультурно-оздоровчі

8 Приміщення дляфізкультурно-оздоровчих занять:

Медичні приміщення

13 Приміщення для заняття лікувальною фізкультурою:

Їдальня

Лікувально-трудові приміщення

Адміністративні приміщення

Приміщення побутового обслуговування

Службово-побутові, господарські і допоміжні приміщення

32 Вхідна група приміщень:

35 Пральня

Приміщення відділення соціальної допомоги вдома

44 Санітарний вузол

1)

Відділення, що входять до складу розглянутих територіальних центрів:

а) відділення соціальної допомоги вдома;

б) відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам;

в) відділення соціально-побутової реабілітації;

г) відділення соціально-медичної реабілітації; 2)

Слід передбачати, якщо кількість робочих місць у відділенні більше 30.

Додаток Д

(довідковий)

Приміщення житлових груп

Приміщення культурно-дозвіллєві та фізкультурно-оздоровчі

10 Приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять:

Медичні приміщення

Їдальня

Виробничі приміщення

Адміністративні приміщення

Приміщення побутового обслуговування

Службово–побутові, господарські і допоміжні приміщення

25 Вхідна група приміщень:

28 Пральня:

1) У дужках наведено, що за завданням на проектування у складі закладу допускається передбачати (+) або не передбачати (–) дане приміщення.

Додаток Е

(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ 1 Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України.

2002.-№ 3-4. – Ст. 27. 2 Закон України "Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 р. № 966-ІV // Відомості Верховної Ради

України. 2003. -№ 45. – Ст. 358. 3 Закон України "Про житловий фонд соціального призначення" від 12 січня 2006 р. № 3334-IV //

Відомості Верховної Ради України. 2006. – № 19-20. – Ст. 159. 4 Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці // Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики

України 29 12. 2001 № 549 та зареєстровано в Мін’юсті України 29 січня 2002 р. за № 66/6354. 5 Типове положення про психоневрологічний інтернат // Затв. Постановою Кабінету Міністрів

України від 14.12.2016 № 957. 6 Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян // Затв. наказом Міністерства соціального захисту населення України 01.04.1997 № 44 та зареєстровано в Мін’юсті України 24 вересня 1997 р. за

№ 442/2246. 7 Типове положення про будинок нічного перебування // Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України 14.02.2006 № 31 та зареєстровано в Мін’юсті України 21 квітня 2006 р. за

№475/12349. 8 Типове положення про центр реінтеграції бездомних громадян // Затв. наказом Мінпраці та со- ціальної політики України 14.02.2006 № 31 та зареєстровано в Мін’юсті України 21 квітня 2006 р.

за №474/12348. 9 Типове положення про центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі

// Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України 14.02.2006 № 31 та зареєстровано в

Мін’юсті України 21 квітня 2006 р. за № 476/12350. 10 Типове положення про соціальний готель // Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України

03.04.2006№ 98 та зареєстровано в Мін’юсті України 18 квітня 2006 р. за № 450/12324.

11 НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86). Определение категорий помещений и зданий по взрывопо- жарной и пожарной опасности (Визначення категорій приміщень і будівель з вибухопожежної та пожежної безпеки). – М.: ВНИИПО МВД СССР, 1986. – 25 с. 12 Нормали архитектурно-планировочных элементов жилых и общественных зданий с учетом ис- пользования их инвалидами. Пособие по проектированию (Нормалі архітектурно-планувальних елементів житлових і громадських будинків з урахуванням використання їх інвалідами. Посібник з проектування) / Под ред. В.В. Куцевича. – К.: КиевЗНИИЭП, 1999. – 85 с. 13 Инструкция по санитарно-гигиенической оценке полимерных материалов, предназначенных для применения в строительстве и производстве мебели (Інструкція з санітарно-гігієнічної оцінки полімерних матеріалів, призначених для застосування в будівництві та виробництві меблів):

№ 6035. А-91: Утв. зам. Гл. гос. сан. врача СССР М3 СССР 12.08.91. – М.: 1991. – 54 с. 14 Інструкція з проектування електромереж 110-0,38 кВ м. Києва (для м. Києва). – К.: ДНДПВТІ

"Енергоперспектива" Мінпалива та енергетики України, 2001. – 54 с. 15 Типове положення про дитячий будинок-інтернат / Затверджено постановою Кабінету Міністрів

України від 14 грудня 2016 р. за № 978. 16 Типове положення про молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату / Затверджено наказом

Міністерства праці та соціальної політики України від 02.04.2008 за № 173 та зареєстровано в

Мін’юсті України 23 липня 2008 р. за № 676/15367. 17 Типове положення про відділення денного догляду для дітей-інвалідів / Затверджено наказом

Міністерства соціальної політики України від 09.10.2013 за № 653 та зареєстровано в Мін’юсті

України 4 грудня 2013 р. за № 2057/24589. 18 Типове положення про відділення (групу) п’ятиденного стаціонарного догляду / Затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 05.09.2017 за № 1409 та зареєстровано в

Мін’юсті України 26 вересня 2017 р. за № 1190/31058.

19 Типове положення про відділення (групу) транзитного перебування / Затверджено наказом

Міністерства соціальної політики України від 04.09.2017 за № 1398 та зареєстровано в Мін’юсті

України 25 вересня 2017 р. за № 1181/31049. 20 Типове положення про відділення (групу) підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю / Затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.08.2017 за

№ 1385 та зареєстровано в Мін’юсті України 25 вересня 2017 р. за № 1182/31050. 21 Типове положення про відділення паліативного догляду громадян похилого віку, осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю / Затверджено наказом Міністерства соціальної політики

України від 09.08.2017 за № 1293 та зареєстровано в Мін’юсті України 4 вересня 2017 р.

за № 1078/30946. 22 Наказ Міністерства соціальної політики України від 19.08.2015 р. № 857 "Про затвердження

Мінімальних норм забезпечення предметами, матеріалами та інвентарем громадян похилого віку, інвалідів та дітей-інвалідів в інтернатних установах та територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг) системи соціального захисту населення"

(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2015 р. за № 1068/27513). 23 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 р. № 526-р. "Про національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та план заходів з реалізації її 1 етапу.

(Додаток Е змінено, Зміна 2)

Додаток Ж

(обов’язковий)

ЦЕНТР КОМПЛЕКСНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ З КОГНІТИВНИМИ

ПОРУШЕННЯМИ

Ж.1Заклад постійного та тимчасового перебування осіб з інвалідністю з когнітивними порушеннями

Ж.1.1Заклад проектують з розрахунку того, що в ньому утворюють групи у відділеннях тимчасового та постійного перебування, наповнюваність кожної з яких складає 8 осіб.

Ж.1.2Основними структурними підрозділами закладу є:

1.Вхідна група з кабінетом долікарського огляду.

2. Відділення тимчасового перебування.

3. Відділення постійного перебування.

4. Відділення реабілітації, що складається з підрозділів:

- соціальної реабілітації;

- психологічної реабілітації;

- трудової реабілітації з майстернями.

5. Відділення медичного супроводу.

6. Соціально-побутовий блок(харчоблок із їдальнею, вітальня для спільного проведення дозвілля, баннопральний блок).

7. Блок адміністративно-господарського обслуговування із методичним кабінетом.

Ж.1.3Склад приміщень закладу постійного та тимчасового перебування осіб з інвалідністю з когнітивними порушеннями та їх площі наведено у таблиці Ж.1.

Ж.2Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю з когнітивними порушеннями та дітей з інвалідністю з когнітивними порушеннями.

Центри комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю з когнітивними порушеннями та дітей з інвалідністю з когнітивними порушеннями поділяються на центри комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю з когнітивними порушеннями та на центри комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю з когнітивними порушеннями

Ж.2.1Заклад проектують з розрахунку того, що в ньому утворюють декілька груп, наповнюваність кожної з яких складає 8 осіб.

Ж.2.2Основними структурними підрозділами закладу є:

1. Вхідна група з кімнатою долікарського огляду.

2. Відділення соціальної реабілітації з кімнатою соціально-педагогічної корекції.

3. Відділення психологічної реабілітації з кабінетом психокорекції та психотерапїї.

4. Відділення трудової реабілітації,

5. Відділення медичного супроводу з кабінетом лікувальної фізкультури та фізичної реабілітації.

6. Комплекс адміністративно-господарського обслуговування із методичним кабінетом.

7. Служба соціального патронату.

Примітка. Служба соціального патронату є підрозділом закладу, призначеним для надання соціально-побутової допомоги особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю з когнітивними порушеннями та з психічними эахворюваннями.

Ж.2.3Склад приміщень центру комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю з когнітивними порушеннями та їх площі наведені у таблиці Ж.2.

Ж.2.4Склад приміщень центру комплексної реабілітації для повнолітніх осіб з інвалідністю з когнітивними порушеннями та їх площі наведені у таблиці Ж.3.

1 ВХІДНА ГРУПА

2 ВІДДІЛЕННЯ ТИМЧАСОВОГО

ПЕРЕБУВАННЯ

3 ЖИТЛОВИЙ БЛОК

4 ВІДДІЛЕННЯ МЕДИЧНОГО СУПРОВОДУ

4.1 МЕДИЧНІ ПРИМІЩЕННЯ

4.2 ПРИМІЩЕННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ

5 ВІДДІЛЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ

5.1 ПРИМІЩЕННЯ СОЦІАЛЬНО-СЕРЕДОВИЩНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

5.2 ПРИМІЩЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

5.3 ПРИМІЩЕННЯ ТРУДОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

6 СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВИЙ БЛОК

6.1 ПРИМІЩЕННЯ СПІЛЬНОГО ПРОВЕДЕННЯ ДОЗВІЛЛЯ

6.2 ПРИМІЩЕННЯ ЇДАЛЬНІ

5)

6.3 ПРИМІЩЕННЯ ПРАЛЬНІ

7 БЛОК АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

*)

Рекомендовані приміщення 1)

15-20% місць потрібно передбачати для осіб з інвалідністю на кріслах колісних 2)

Усі туалети повинні бути розраховані на доступність для осіб з інвалідністю на кріслах колісних 3)

На одне приміщення 4)

З розрахунку на 120% місткості з урахуванням гостей 5)

За неможливості прання білизни у пральнях населеного пункту 6)

Згідно з ДБН В.2.2-28

1 ВХІДНА ГРУПА

2 ВІДДІЛЕННЯ ТИМЧАСОВОГО ПЕРЕБУВАННЯ

3 БЛОК МЕДИЧНОГО СУПРОВОДУ

3.1 МЕДИЧНІ ПРИМІЩЕННЯ

3.2 ПРИМІЩЕННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ

4 БЛОК ПРИМІЩЕННЬ РЕАБІЛІТАЦІЇ

4.1 ПРИМІЩЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

4.2 ПРИМІЩЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

4.3 ЗАГАЛЬНІ ПРИМІЩЕННЯ ТРУДОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

5 СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВИЙ БЛОК

5.1 ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ СПІЛЬНОГО ПРОВЕДЕННЯ ДОЗВІЛЛЯ

5.2 ПРИМІЩЕННЯ ЇДАЛЬНІ

5)

5.3 ПРИМІЩЕННЯ ПРАЛЬНІ

6 БЛОК АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКОГО

ОБСЛУГОВУВАННЯ

7)

7 СЛУЖБА СОЦІАЛЬНОГО ПАТРОНАТУ

) * Рекомендовані приміщення 1)

15-20% місць потрібно передбачати для осіб з інвалідністю на кріслах колісних 2)

Усі туалети повинні бути розраховані на доступність для осіб з інвалідністю на кріслах колісних 3)

На одне приміщення 4)

З розрахунку на 120 % місткості з урахуванням гостей. 5)

За неможливості прання білизни у пральнях населеного пункту 6)

Згідно з ДБН В.2.2-28 7)

З розрахунку не менше 50 осіб, які обслуговуються патронатом вдома

1 ВХІДНА ГРУПА

2 ВІДДІЛЕННЯ ТИМЧАСОВОГО ПЕРЕБУВАННЯ

3 БЛОК МЕДИЧНОГО СУПРОВОДУ

3.1 МЕДИЧНІ ПРИМІЩЕННЯ

3.2 ПРИМІЩЕННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ

4 БЛОК ПРИМІЩЕННЬ РЕАБІЛІТАЦІЇ

4.1 ПРИМІЩЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

4.2 ПРИМІЩЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

4)

5.3 ПРИМІЩЕННЯ ПРАЛЬНІ

6 БЛОК АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

7)

7 СЛУЖБА СОЦІАЛЬНОГО ПАТРОНАТУ

) * Рекомендовані приміщення 1)

15-20% місць потрібно передбачати для осіб з інвалідністю на кріслах колісних 2)

Усі туалети повинні бути розраховані на доступність для осіб з інвалідністю на кріслах колісних 3)

На одне приміщення 4)

З розрахунку на 120 % місткості з урахуванням гостей. 5)

За неможливості прання білизни у пральнях населеного пункту 6)

Згідно з ДБН В.2.2-28 7)

З розрахунку не менше 50 осіб, які обслуговуються патронатом вдома (Додаток Ж долучено Зміна № 1, змінено, Зміна № 2, Зміна №3)

Додаток_И

(обов’язковий)

ДИТЯЧІ БУДИНКИ-ІНТЕРНАТИ

И.1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

И.1.1Дитячі будинки-інтернати поділяються на заклади І – ІV профілів [15].

И.1.2У дитячих будинках-інтернатах можуть діяти відповідно до типових положень [15-21] такі відділення (групи): стаціонарного догляду, підтриманого проживання, денного догляду, транзитного перебування, п’ятиденного стаціонарного догляду, паліативного догляду, молодіжні.

Профілі дитячих будинків-інтернатів (відділень), комплектація груп за станом здоров’я, чисельності та віковими ознаками дітей з інвалідністю і (або) осіб з інвалідністю у відділеннях (групах) наведені у додатку К.

И.1.3Кількість і призначення підрозділів, загальна місткість дитячих будинків-інтернатів визначається завданням на проектування, враховуючи існуючу соціально-демографічну ситуацію, можливість зміни її в місті або сільському поселенні (в якому передбачено нове будівництво, реконструкція або пристосування будівель), а також реформування дитячих будинків-інтернатів.

И.2РОЗМІЩЕННЯ БУДІВЕЛЬ, ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ

И.2.1Дитячі будинки-інтернати слід розміщувати на окремих земельних ділянках в озеленених районах міст, переважно обласного або районного значення з метою залучення дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю до життєдіяльності громади, доступу до закладів охорони здоров’я, освіти, культури, реабілітації, а також доступного проїзду до дитячого будинку-інтернату батьків, родичів (опікунів) та інших відвідувачів.

И.2.2Розміщення і розміри земельних ділянок визначаються завданням на проектування з урахуванням рішень генерального плану міста, детального плану відповідної території та вимог ДБН Б.2.2-12, ДБН В.2.2-3, ДБН В.2.2-4, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-40, ДСП 173, ДСН 239, ДСанПіН 2.3-185.

И.2.3Відстань від межі ділянки дитячого будинку-інтернату до автомагістралей повинна бути не менше ніж 150 м, до доріг (вулиць) місцевого значення – не менше ніж 30 м, до гаражів, стоянок автотранспорту, станцій техобслуговування та автозаправок – не менше ніж 50 м.

И.2.4Під’їзди до території земельної ділянки дитячого будинку-інтернату повинні мати благоустрій і бути зручними для проїзду та підходу. Зупинка громадського транспорту повинна розміщуватися з боку головного входу до будівлі дитячого будинку-інтернату.

При в’їзді на ділянку необхідно передбачати гостьову автомобільну стоянку, місткість якої слід визначати за завданням на проектування з урахуванням вимог ДБН Б.2.2-12 та додатка 10 ДСП 173.

И.2.5На території земельної ділянки відокремлюють такі зони: житлову (або забудови), фізкультурно-спортивну, навчально-дослідну, відпочинку, господарську.

И.2.6До житлової і господарської зон повинні бути передбачені самостійні в’їзди. Допускається передбачати один в’їзд на територію дитячого будинку-інтернату за умови забезпечення проїзду пожежних машин до всіх будівель зони забудови. Під’їзди мають бути завширшки не менше ніж 3,5 м і з твердим покриттям.

И.2.7За умови організації в дитячих будинках-інтернатах груп дітей з інвалідністю за віковими ознаками (однакового віку або з різницею у віці) з урахуванням їхньої статі та стану здоров’я слід передбачати для них зону групових майданчиків з тіньовими навісами.

Площі групових майданчиків приймаються із розрахунку 12 м2 на одне місце у групі (15 м2 на одне місце – для дітей з інвалідністю і порушенням опорно-рухового апарату). Групові майданчики повинні бути площею не менше ніж 120 м2, мати трав’яне та частково ґрунтове покриття.

Площі тіньових навісів мають бути не менше ніж 40 м2 із огорожею з південного та західного боків та дерев’яною підлогою.

И.2.8Дитячий будинок-інтернат може спільно з іншими закладами використовувати фізкультурно-спортивну інфраструктуру району в разі адаптування її до функціональних можливостей та потреб дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю.

За умови створення фізкультурно-спортивної зони на території будинку-інтернату склад та площі майданчиків слід приймати за завданням на проектування з урахуванням вимог ДБН В.2.2-3, ДБН В.2.2-4, ДБН В.2.2-13, ДБН В.2.2-40, ДСанПіН 2.3-185.

И.2.9При проектуванні фізкультурно-спортивної зони слід враховувати можливість використання елементів обладнання для фізичної реабілітації дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю. Майданчик для гімнастичних занять необхідно передбачити із зоною для занять коригуючою гімнастикою з розрахунку не менше ніж 5 м2 на одну людину. В складі фізкультурно-спортивної зони передбачають доріжки для рекреаційних прогулянок, лікувальної ходи та бігу підтюпцем. Допускається також розміщення майданчиків з тренажерним обладнанням.

Додатково за завданням на проектування на території будинку-інтернату може передбачатися спеціалізована лікувально-фізкультурна зона із застосуванням новітніх методів фізичної реабілітації (апітерапії, каністерапії, іпотерапії тощо), а також із улаштуванням відкритого лікувально-оздоровчого басейну.

И.2.10Навчально-дослідну зону, яка може включати у себе ділянки для овочевих і польових культур, декоративних рослин, теплицю, зоокуточок тощо, слід проектувати не ближче ніж 20 м від будівель.

И.2.11Зона відпочинку для дітей з інвалідністю шкільного віку та осіб з інвалідністю містить майданчики активного та тихого відпочинку. Майданчики активного відпочинку можуть прилягати до фізкультурно-спортивної зони, розміщуватись біля входів та виходів з ділянки на вулицю. Майданчики для тихого відпочинку необхідно розміщувати у комплексі з озелененням.

И.2.12Планування та обладнання території земельної ділянки і окремих майданчиків повинні враховувати специфіку діяльності та фізичні можливості дітей з інвалідністю 4-18 років та осіб з інвалідністю 18-35 років.

И.2.13Усі функціональні зони земельної ділянки повинні бути пов’язані пішохідними доріжками. Матеріали покриття прогулянкових доріжок і тротуарів повинні забезпечувати безпечні пересування дітей з інвалідністю і осіб з інвалідністю з порушенням опорно-рухового апарату.

На поворотах та вздовж прогулянкових доріжок і тротуарів повинні бути організовані майданчики для відпочинку, які обладнані лавами з навісами. Уклон і ширину прогулянкових доріжок і тротуарів, сходів і пандусів, а також необхідність встановлення огорож та поручнів слід приймати згідно з ДБН В.2.2-40 та ДСанПіН 2.3-185.

И.2.14Озеленення ділянки дитячого будинку-інтернату передбачається не менше 40% загальної площі території. Ширина смуги озеленення з боку вулиць повинна бути не менше ніж 6 м, а до майданчиків відпочинку – 10 м, з інших боків – 1,5 м.

И.2.15Господарська зона повинна бути розташована поблизу харчоблока, мати асфальтове або бетонне покриття і огорожу із зелених насаджень. На території господарської зони розміщуються майданчики (розвантажувальний; контейнерний для сміття; для сушіння білизни; чистки килимів) та споруди (складські; ремонтні майстерні; а також, за необхідності, – пральня, котельня, овочесховище, гаражі для спеціального транспорту з перевезення дітей з інвалідністю).

Допускається в господарській зоні передбачати автостоянки для тимчасового зберігання автомобілів працівників закладу на відстані не менше ніж 15 м від будівлі (ДБН Б.2.2-12). Не слід розміщувати автостоянку з боку вікон блоків із житловими приміщеннями.

И.2.16Проектувати контейнерні майданчики для збирання сміття й відходів слід згідно з вимогами ДСТУ-Н Б Б.2.2-7. Відстань від контейнерного майданчика до будівель житлової зони, ігрових (групових), фізкультурних майданчиків має бути не менше ніж 20 м (ДСП 173).

И.2.17Територія дитячого будинку-інтернату повинна мати огорожу заввишки не менше ніж 1,6 м. Конструкція огорожі має забезпечувати повітрообмін, пропускати світло і не закривати територію від огляду ззовні.

И.3 ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ

И.3.1Загальні вимоги

И.3.1.1Дитячі будинки-інтернати рекомендується проектувати в окремо розташованих будівлях павільйонного або блокового типу з максимальним розосередженням житлових осередків різних вікових груп дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю (діти з інвалідністю дошкільного віку 4-8 років; діти з інвалідністю шкільного віку 8-12 і 12-18 років; особи з інвалідністю 18-25 і 25-35 років) згідно з вимогами цих норм та положень ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15 у відповідності з санітарно-гігієнічними та протипожежними нормами.

Інсоляцію житлових приміщень слід передбачати згідно з ДБН Б.2.2-12, ДСП 173.

При розробленні конструктивних рішень будівель, що зводяться в складних умовах будівництва, слід керуватися ДБН В.1.1-12 і ДБН В.1.1-45. Огороджувальні конструкції необхідно проектувати згідно з ДБН В.2.6-31.

И.3.1.2Об’ємно-планувальне рішення будівель дитячих будинків-інтернатів повинне формувати архітектурне безбар’єрне середовище у приміщеннях, зонах у відповідності з вимогами ДБН В.2.2-40.

И.3.1.3Будівлі дитячих будинків-інтернатів слід проектувати не вище трьох поверхів і не нижче ІІ ступеня вогнестійкості незалежно від кількості місць. При розміщенні житлових (спальних) кімнат для дітей з інвалідністю і осіб з інвалідністю і порушенням опорно-рухового апарату на другому та третьому поверхах слід передбачати встановлення ліфтів, які влаштовують згідно з ДБН В.2.2-40 і розраховують на перевезення дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних.

Під час проведення реконструкції в існуючих будинках і спорудах закладів соціального закладу населення та обладнання коридорів, сходів та сходових кліток механічними підйомниками для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, які пересуваються на кріслах колісних, зазначені підйомники не повинні зменшувати ширину шляхів евакуації.

И.3.1.4Шляхи евакуації з будівлі дитячого будинку-інтернату мають відповідати вимогам ДБН В.1.1-7, ДБН В.2.2-9 та ДБН В.2.2-40. Вимоги до внутрішнього обладнання, призначеного для оповіщення, евакуації, інформування про небезпеку дітей з інвалідністю і осіб з інвалідністю усіх категорій слід виконувати згідно з положеннями ДБН В.2.2-40, ДБН В.2.5-56, а також ДСТУ-Н Б В.2.2-31, ДСТУ 7246.

И.3.1.5З кожного житлового (групового) осередку дітей з інвалідністю дошкільного віку 4-8 років, а також з житлових осередків відділення паліативного догляду, мають бути передбачені окремі евакуаційні виходи назовні.

И.3.1.6Основні та допоміжні входи до будівлі, а також евакуаційні виходи з будівлі слід обладнувати пандусами, а за необхідності – сходами згідно з ДБН В.2.2-40. Ширина вхідних тамбурів має бути не менше ніж 2,2 м (вхідних дверей – не менше ніж 1,2 м), а їхня глибина – не менше 1,5 м.

И.3.1.7Ширина коридорів у загальній групі приміщень встановлюється не менше ніж 2,2 м, в житлових групах – не менше ніж 1,8 м (а для дітей з інвалідністю і порушенням опорно-рухового апарату – 2,2 м). Коридори не повинні мати виступних елементів огороджувальних конструкцій, на стінах передбачаються захисні панелі заввишки не менше ніж 0,6 м від рівня підлоги.

И.3.1.8Коридори, сходи і пандуси у будівлях повинні мати з двох боків поручні, які встановлюються у двох рівнях на висоті 0,7 м і 0,9 м (а в блоках приміщень для дошкільних груп – на висоті 0,5 м і 0,9 м). Сходи і пандуси також повинні мати огорожу заввишки не менше ніж 1,8 м або мати суцільну огорожу сіткою.

И.3.1.9На шляху слідування дітей з інвалідністю і осіб з інвалідністю не допускається використовувати обертові двері, турнікети та гвинтові сходи, а дверні прорізи не повинні мати порогів.

И.3.1.10Для підвищення рівня безпеки евакуації дітей з інвалідністю і осіб з інвалідністю з психічними та фізичними вадами на випадок надзвичайних ситуацій в закладах допускається передбачати фотолюмінесцентні системи (ФЛС), які включають у себе попереджувальні та інформаційні знаки, таблички, розмітки, стрічки, покриття тощо згідно з положеннями ДСТУ 7313. Необхідність влаштування фотолюмінесцентної системи в будівлі дитячого будинку-інтернату повинна бути вказана в завданні на проектування.

И.3.1.11У туалетах, ванних кімнатах та душових кабінах слід передбачати санітарне обладнання згідно з положеннями ДБН В.2.2-40.

И.3.1.12Висота основних приміщень дитячих будинків-інтернатів має бути не менше ніж 3,0 м.

И.3.1.13Об’ємно-планувальну структуру будівлі дитячого будинку-інтернату необхідно створювати на основі функціонально об’єднаних груп приміщень: житлових груп; загальних

(культури і дозвілля, фізкультурно-оздоровчих занять, трудової діяльності); обслуговуючих (медичних, їдальні, адміністративно-побутових і службових, складських і господарських).

И.3.1.14Проведення комплексу реабілітаційних заходів згідно з індивідуальними програмами реабілітації дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю усіх відділень із урахуванням різних видів реабілітації (медичної, психолого-педагогічної, фізичної, фізкультурно-оздоровчої, трудової, соціально-побутової) потребує створення відповідного середовища: розширення функцій і складу загальних і обслуговуючих груп приміщень, що склалися у закладах соціального захисту населення, також формування окремого корекційно-реабілітаційного блоку (центра) або використання матеріальної бази закладів освіти, охорони здоров’я та інших закладів.

И.3.1.15Основні функціональні групи приміщень рекомендується розташовувати в окремих блоках, що дозволить дотримувати для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, що перебувають або проживають в дитячих будинках-інтернатах, вікової ізоляції та гендерного розмежування, а також зниження шумових та вібраційних впливів. Між житловими, загальними і обслуговуючими приміщеннями мають бути забезпечені короткі та зручні сполучення.

И.3.2Житлові приміщення

И.3.2.1У залежності від вікової градації контингенту дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, що перебувають або проживають у дитячому будинку-інтернаті, та можливості їх самостійного пересування приймаються склад та площі житлових кімнат, житлових груп і загальних приміщень відділень, які наведені у таблицях И.1, И.2 та И.3.

Житлові кімнати, житлові групи обладнуються кнопками виклику персоналу закладу.

Житлова група (житловий осередок)

Загальні приміщення відділення

1)

Спальні для груп денного догляду слід проектувати з розрахунку обслуговування 50 % дітей з інвалідністю в групі. 2)

Не передбачаються для груп денного догляду.

Житлова група (житловий осередок)

Загальні приміщення відділення

1) Спальні для груп денного догляду слід проектувати з розрахунку обслуговування 50 % дітей з інвалідністю в групі. 2) Спальні слід проектувати окремими для хлопчиків та дівчаток і не більше ніж на 4 особи кожна. 3) Передбачається за відсутності їдальні у закладі. 4) Не передбачаються для груп денного догляду.

Житлова група (житловий осередок)

Загальні приміщення відділення

1) Допускається частину житлових кімнат проектувати з суміщеними санвузлами (туалет і душова кабіна) згідно з 6.3.13 цих норм. 2) Передбачається за відсутності їдальні у закладі. 3)

За наявності в відділеннях осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних, слід передбачати для них спеціальні душові кабіни.

И.3.2.2Спальні для дітей з інвалідністю 4-8 років проектуються на одну групу з розрахунку не менше ніж 3 м2 (не менше ніж 4 м2 для дітей з інвалідністю, які пересуваються на кріслах колісних) на одне місце (див. таблицю И.1). Для дітей з інвалідністю, які самостійно пересуваються на кріслах колісних (під наглядом), рекомендується проектувати житлову кімнату, що складається з двох зон: спальної і ігрової з розрахунку не менше ніж 9,0 м2 на одне місце.

И.3.2.3Житлові приміщення для дітей з інвалідністю 8-18 років слід проектувати окремими для хлопчиків та дівчаток і не більше ніж на 4 особи кожна з розрахунку не менше ніж 5-6 м на одне місце (див. таблицю И.2). Для дітей з інвалідністю, які самостійно пересуваються на кріслах колісних (під наглядом), рекомендується проектувати спальню з зоною відпочинку та дозвілля і з розрахунку не менше ніж 11,0 м2 на одне місце.

И.3.2.4За умови створення універсального простору для різновікових груп дітей з інвалідністю 4-18 років кількість місць в спальних кімнатах слід приймати не більше ніж 4. Групи дітей з інвалідністю формуються з різницею в віці, яка передбачена в Типових положеннях про відділення (групи) [17-21]. Розрахункова площа на одне місце спалень для груп дітей з інвалідністю дошкільного і шкільного віку, незалежно від стану здоров’я дітей з інвалідністю, приймається не менше ніж 6,0 м2. Зміни та уточнення складу та площ приміщень житлових осередків і загальних приміщень відділень слід виконувати згідно з завданням на проектування.

И.3.2.5Житлові кімнати для осіб з інвалідністю 18-35 років рекомендується проектувати на одне, два або три місця.

Площі житлових кімнат на одне та два місця для осіб з інвалідністю, що самостійно пересуваються і для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних, рекомендується проектувати згідно з розрахунком не менше ніж: 8 м2 на одне місце, але не менше ніж 10 м2 – в одномісних кімнатах для осіб з інвалідністю, що самостійно пересуваються; 10 м2 на одне місце, але не менше ніж 12 м2 – в одномісних кімнатах для осіб з інвалідністю, що пересуваються на кріслах колісних; 8 м2 на одне місце, але не менше ніж 12 м2 – в одномісних кімнатах для осіб з інвалідністю, самостійне пересування яких є значно ускладненим або неможливим (лежачих хворих).

Співвідношення житлових кімнат різної місткості, а також житлових груп у відділеннях дитячих будинків-інтернатів слід приймати за завданням на проектування з урахуванням місцевих умов.

И.3.2.6До складу відділень рекомендується включати 2-3 житлові групи із загальними приміщеннями реабілітаційного та побутового призначення, а також приміщення для проведення дозвілля.

И.3.2.7У відділеннях транзитного перебування, підтриманого проживання для дітей з інвалідністю 16-18 років та осіб з інвалідністю 18-35 років, які самостійно пересуваються, і для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, які пересуваються на кріслах колісних, на одну-дві житлових групи слід передбачати кухню-буфетну, призначену для приготування їжі, а також замість кухнібуфетної допускається передбачати вбудовану кухню при житловій кімнаті за умови обладнання її електроплитою та влаштуванням у ній примусової вентиляції згідно з ДБН В.2.2-15.

Приміщення кухні-роздавальної, яку призначено для підігрівання та роздавання їжі, що доставляється з їдальні, передбачається у житлових групах для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, самостійне пересування яких є значно ускладненим або неможливим. При доставлянні їжі з іншого закладу кухня-роздавальна передбачається і в житлових групах дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, які самостійно пересуваються, або на кріслах колісних.

И.3.2.8Побутова кімната у відділеннях для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, спроможних самостійно пересуватися, і для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, які пересуваються самостійно на кріслах колісних, повинна поділятися на зони: для прання та сушіння дрібних речей; зберігання предметів прибирання; чищення одягу та взуття (див. таблиці И.2 і И.3).

Санітарна кімната передбачається у відділеннях для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, самостійне пересування яких є значно ускладненим або неможливим, і повинна мати зони: для миття та стерилізації суден; миття та сушіння клейонок; зберігання предметів прибирання; сортування, сушіння та тимчасового зберігання брудної білизни (див. таблиці И.2 і И.3).

И.3.2.9Склад та площі приміщень житлових груп і загальних приміщень відділень для дітей з інвалідністю 4-8 років і 8-18 років, для осіб з інвалідністю 18-35 років є базовими для проектування житлових груп у відділеннях, що визначені в Положенні про дитячий будинок-інтернат: молодіжне, денного догляду, стаціонарного догляду (у тому числі 5-денного), транзитного перебування, підтриманого проживання, паліативного догляду.

И.3.2.10Формування житлових приміщень і житлових груп для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, які самостійно пересуваються, які самостійно (або під наглядом) пересуваються на кріслах колісних і самостійне пересування яких є значно ускладненим або неможливим, повинно вестись, враховуючи різні режими утримання і необхідність різних видів побутового, медичного обслуговування і корекційно-реабілітаційних заходів.

И.3.2.11Створення умов для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, наближених до звичайних умов життя і побуту людини, можливо при проектуванні "житлових осередків" – груп житлових приміщень, які включають одне (спальня – для дітей з інвалідністю від 4 до 8 років) або декілька (для дітей з інвалідністю 8-18 років та осіб з інвалідністю 18-35 років) спалень або житлових кімнат (з ігровою кімнатою або кімнатою для відпочинку і дозвілля, кімнатою для індивідуальних занять) та побутовими приміщеннями (роздягальня, гардеробна, ванно-душова, туалет, буфетна або кухня-буфетна, побутова кімната тощо).

И.3.2.12Приміщення молодіжного відділення (групи) осіб з інвалідністю 18-35 років повинні розміщуватися ізольовано від основних приміщень дітей з інвалідністю 4-8 і 8-18 років в окремих: блоці, корпусі або поверсі (першому, другому або третьому) з самостійним входом.

И.3.2.13Для організації п’ятиденного перебування дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю відділення (групи) повинно мати: приміщення для проживання, навчання, реабілітації, денного відпочинку, ігор, приймання їжі, особистої та загальної гігієни тощо.

И.3.2.14Відділення (групи) денного догляду передбачається для дітей з інвалідністю від 4 до 18 років [17]. Спальні кімнати для груп денного догляду слід проектувати з розрахунку обслуговування 50 % дітей з інвалідністю в групі. Спальні кімнати для дітей з інвалідністю 8-18 років слід проектувати окремими для хлопчиків та дівчаток і не більше ніж на 4 особи кожна.

У відділенні можуть міститися також окремі групи неповного дня або чергові групи, які функціонують в ранкові та вечірні часи. Склад і площі приміщень для них приймаються за завданням на проектування.

И.3.2.15Відділення (групи) транзитного перебування створюються для надання дітям з інвалідністю 4-16 років та особам з інвалідністю до 18-33 років соціальних послуг з метою підготовки до сімейних форм виховання або до самостійного проживання (у тому числі підтриманого).

Для організації та забезпечення транзитного перебування (строком до 24-х місяців) у відділенні повинні бути приміщення для проживання, розвитку навичок приготування їжі, догляду за одягом і взуттям, використання побутових приладів, а також для денного відпочинку, ігор, приймання їжі, особистої та загальної гігієни тощо та службові приміщення (див. таблиці И.1 – И.3).

До складу приміщень житлових груп (або загальних приміщень) цього відділення дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю допускається вводити навчальне приміщення соціально-побутового орієнтування із розрахунку не менше ніж 3 м2 на одну людину. Приміщення соціально-побутового орієнтування складається з навчальних зон: кухні, пральні, місць для прасування, лагодження одягу, догляду за взуттям тощо.

И.3.2.16При створенні відділення (груп) підтриманого проживання для осіб з інвалідністю від 18 років, які можуть проживати самостійно при наданні необхідного обсягу стороннього догляду та побутового обслуговування, житлові кімнати слід передбачати на 1-2 місця з прикімнатними санвузлами. Рекомендується також замість кухонь-буфетних проектувати і вбудовані кухні (кухнініші), які обладнуються електроплитами та витяжною вентиляцією.

И.3.2.17Відділення (групи) паліативного догляду створюються для дітей з інвалідністю 4-18 років та осіб з інвалідністю з 18 років, які не здатні до самообслуговування і перебувають на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань та потребують постійного стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, комплексу реабілітаційних заходів.

Для організації паліативного догляду в відділеннях мають бути передбачені приміщення для проживання, реабілітації та абілітації, приймання їжі, особистої та загальної гігієни, проведення дозвілля (див. таблиці И.1 – И.3).

И.3.2.18Житлові групи приміщень необхідно проектувати непрохідними.

И.3.2.19Для забезпечення необхідного доступу на ділянку дітей з інвалідністю 4-8 років із різних відділень, а також дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю з відділень паліативного догляду житлові осередки для них слід проектувати на першому поверсі будівлі з окремими виходами та обладнаними при них коморами для зберігання крісел колісних.

И.3.3Загальні приміщення

И.3.3.1Корекційно-реабілітаційні приміщення

И.3.3.1.1До групи загальних приміщень, що безпосередньо призначені для навчання і розвитку дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, відносяться приміщення з психолого-педагогічної корекції та соціально-побутового орієнтування.

И.3.3.1.2Склад та площі групи загальних приміщень для корекційно-реабілітаційної роботи в дитячих будинках-інтернатах слід передбачати відповідно до таблиці И.4.

И.3.3.1.3При проектуванні сенсорної кімнати необхідно враховувати те, що простір має поділятися на дві частини: релаксаційну і активаційну з відповідним облаштуванням для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю.

И.3.3.1.4Профілактичні та лікувальні сеанси в сенсорних кімнатах повинні проводитися спеціалістами-психологами за попередньо створеними програмами. Заняття із дітьми з інвалідністю або із особами з інвалідністю здійснюються індивідуально або групами чисельністю не більше 5 людей.

У залежності від завдань і методики проведення сеансів сенсорна кімната має бути обладнана безкаркасними меблевими модулями і світломузичним супроводом, ароматичними сенсорами, масажним і інтерактивним обладнанням.

И.3.3.1.5Приміщення соціально-побутового орієнтування слід проектувати з відокремлених навчальних зон: кухні, пральні, місць для прасування, лагодження одягу, догляду за взуттям тощо.

И.3.3.2Приміщення для проведення дозвілля та фізкультурно-оздоровчих занять.

И.3.3.2.1До групи приміщень для проведення дозвілля та фізкультурно-оздоровчих занять дитячих будинків-інтернатів відносяться: зал для глядачів з фойє, клубні приміщення (в складі бібліотеки-читальні, інтернет-клубу і кімнат для гурткових занять), фізкультурно-оздоровчі з допоміжними приміщеннями.

И.3.3.2.2Кількість місць у залі для глядачів слід приймати з розрахунку обслуговування 100% дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, спроможних до самообслуговування (що самостійно пересуваються, включаючи тих, хто пересувається на кріслах колісних) і 20 % тих, хто потребує постійного догляду і пересувається зі значним ускладненням або не пересувається самостійно з груп (відділень) денного догляду, тимчасового та постійного перебування або проживання.

И.3.3.2.3Склад і площі приміщень для проведення дозвілля та фізкультурно-оздоровчих приміщень дитячих будинків-інтернатів слід приймати згідно з таблицею И.5.

И.3.3.2.4Зал для глядачів слід проектувати з урахуванням встановлення у ньому напівм’яких або твердих крісел зі стаціонарними сидіннями. Крісла повинні бути прикріплені до підлоги. Кількість місць у ряді повинна бути: за однобічної евакуації – не більше ніж 12, за двобічної евакуації – не більше ніж 25. Ширина проходів між рядами повинна бути не меншою ніж 0,55 м.

И.3.3.2.5Перед естрадою або у кінці залу необхідно передбачати зону для розміщення дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, що пересуваються у кріслах колісних. Місця для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю у кріслах колісних слід розташовувати групами не більше трьох в одному ряді.

И.3.3.2.6Допускається передбачати суміщений зал для глядачів та обідній із розрахунку на одне місце: не менше ніж 1,6 м2 – для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, спроможних самостійно пересуватись, і не менше ніж 3,0 м2 – для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, що пересуваються у кріслах колісних.

И.3.3.2.7Склад приміщень для гурткових занять, а також театральну студію, картинну галерею, зимовий сад тощо приймається за завданням на проектування, але не менше одного приміщення площею не менше ніж 18 м2 на заклад.

И.3.3.2.8Склад фізкультурно-оздоровчих приміщень у дитячих будинках-інтернатах повинен встановлюватися завданням на проектування з урахуванням використання їх дітьми з інвалідністю та особами з інвалідністю різних категорій, у тому числі і тих, що пересуваються у кріслах колісних, відповідно до ДБН В.2.2-40.

Допускається використовувати універсальний (фізкультурно-оздоровчий) зал для занять лікувальною фізкультурою із зоною для проведення масажу.

До групи фізкультурно-оздоровчих приміщень рекомендується включати басейн для навчально-оздоровчого плавання з допоміжними приміщеннями для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю і приміщеннями обслуговування басейну, що проектується згідно з ДБН В.2.2-40.

И.3.4Обслуговуючі приміщення

И.3.4.1Медичні приміщення

И.3.4.1.1Медичне обслуговування дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю дитячого будинкуінтернату здійснюється за умови отримання ліцензії на провадження ним господарської діяльності з медичної практики.

И.3.4.1.2Для організації медичного обслуговування дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю і забезпечення медичних форм реабілітації в дитячому будинку-інтернаті слід передбачати мінімально необхідний склад приміщень, а також можливість використання бази закладів охорони здоров’я з урахуванням вимог ДБН В.2.2-10.

И.3.4.1.3Склад та площі приміщень медичного пункту з приймально-карантинним відділенням та ізолятором у дитячих будинках-інтернатах слід приймати згідно з таблицею И.6.

И.3.4.2Приміщення їдальні

И.3.4.2.1Склад та площі приміщень їдалень дитячих будинків-інтернатів визначаються завданням на проектування залежно від профілю, кількості осіб, що обслуговуються, і місць приймання їжі, а також з урахуванням вимог ДБН В.2.2-25.

И.3.4.2.2Приміщення їдалень слід розташовувати в окремому блоці на першому поверсі. Із харчоблоку повинен бути передбачений самостійний вихід на земельну ділянку, що пов’язаний з господарською зоною.

И.3.4.2.3Кількість місць в обідньому залі слід приймати з розрахунку одночасного обслуговування 100% дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, які спроможні самостійно пересуватися, включаючи осіб на кріслах колісних.

И.3.4.2.4Склад і площі приміщень їдалень різних за кількістю обслуговуючих в будинкахінтернатах слід приймати згідно з таблицею И.7.

Приміщення для дітей шкільного віку та молоді

)

Виробничі приміщення*

Складські приміщення

Службово-побутові приміщення

) * Можливе об’єднання приміщень охолоджувальних камер і встановлення холодильних шаф за умови забезпечення технологічного процесу та санітарно-протиепідемічного режиму. У такому випадку місце для холодильної установки не передбачається.

И.3.4.2.5Допускається не проектувати їдальню при забезпеченні доставляння готової їжі із загальнодоступного підприємства харчування за умови організації на першому поверсі завантажувальної, тарної, приміщення для зберігання та миття візків і тари, які використовуються для транспортування їжі, а також в житлових осередках (групах) – кухонь-роздавалень (буфетних).

И.3.4.3Лікувально-виробничі (трудові) приміщення

И.3.4.3.1Працетерапія спрямовується на формування, відновлення та розвиток побутових, професійних, соціальних навичок, забезпечення та підвищення рівнів самообслуговування, працеспроможності, самооцінки, впевненості в собі, активності та якості життя дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, з урахуванням стану їх здоров’я тощо, та може входити до режиму дня. Тому у будівлях дитячих будинків-інтернатів необхідно мати приміщення або ділянки на території для різноманітних видів робіт.

И.3.4.3.2У дитячих будинках-інтернатах можуть функціонувати такі майстерні: столярна, слюсарна, картонажно-палітурна, ручних ремесел (гончарна, плетіння, художньо-прикладних робіт, малювання, ліплення, аплікації, орігамі, ткацька тощо), сільськогосподарського рослинництва (теплиці, зелене господарство, садове господарство), тваринництва (кінне господарство, догляд за великою і дрібною рогатою худобою, свинарство, кролівництво, птахівництво).

И.3.4.3.3Профіль майстерень або ділянок встановлюється залежно від типу відділень закладу, складу груп дітей з інвалідністю або осіб з інвалідністю, що обслуговуються, і визначається завданням на проектування.

И.3.4.3.4Лікувально-виробничі і виробничі майстерні слід розташовувати в окремому блоці або в окремій будівлі. Склад та площі приміщень лікувально-виробничих і виробничих майстерень слід приймати відповідно до ДБН В.2.2-10, СНиП 2.09.02, ДСанПіН 2.3-185.

И.3.4.3.5Кількість робочих місць у майстернях визначається у завданні на проектування, виходячи з одночасної зайнятості дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю із груп денного догляду, тимчасового та постійного перебування або проживання, які спроможні самостійно пересуватися, включаючи дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю на кріслах колісних.

И.3.4.3.6Склад та площі приміщень для працетерапії наведені в таблиці И.8.

И.3.4.3.7Допускається приміщення для працетерапії проектувати у складі загальних приміщень відділень закладу. У такому випадку, крім основного приміщення для працетерапії, площу якого необхідно приймати відповідно до таблиці И.8, передбачати приміщення комори матеріалів загальною площею не менше 12 м2.

И.3.4.4Адміністративно-побутові та службові приміщення

И.3.4.4.1Склад та площу адміністративно-побутових і службових приміщень слід приймати згідно з таблицею И.9.

Вхідна група приміщень

Приміщення адміністрації

И.3.4.4.2Склад та площі складських і господарських приміщень будинків-інтернатів встановлюються завданням на проектування, але не менше зазначених у таблиці И.10.

Центральні комори

Дезінфекційне відділення

1) Площі приміщень дезінфекційних камер уточнюються при розміщенні обладнання.

И.3.4.4.3Дезінфекційне відділення має бути непрохідним, розділене на дві зони: брудну, де працюють з інфікованими речами, і чисту, де проводяться роботи з дезінфікованими речами. Вхід персоналу в чисту зону здійснюється через санітарний пропускник з урахуванням вимог ДБН В.2.2-10.

И.3.4.4.4Проектування пральні у дитячих будинках-інтернатах необхідно у тому випадку, коли відсутня можливість прання білизни в пральнях населених пунктів. Продуктивність пральні слід приймати з розрахунку прання не менше 1 кг сухої білизни за добу на одне місце для осіб, що пересуваються самостійно, та осіб, що пересуваються на кріслах колісних, і 3 кг для осіб з ліжковим режимом утримання.

Склад та площі приміщень пральні повинні забезпечувати поточність технологічного процесу прання білизни, їх слід приймати згідно з ДБН В.2.2-11.

И.3.4.4.5У разі прання в пральні загального призначення (комунальній, приватній тощо) для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, що перебувають на ліжковому режимі перебування, слід передбачати приміщення для попереднього прання особливо забрудненої білизни.

И.3.4.4.6Для щоденного транспортування дітей з інвалідністю із відділень денного догляду передбачається наявність автотранспортних засобів (один автотранспортний засіб на 30 дітей з інвалідністю, які обслуговуються). Проектування гаража при дитячих будинках-інтернатах допускається в тому випадку, коли відсутня можливість використання гаражів населених пунктів. Склад та площі приміщень гаража слід приймати згідно з вимогами ВСН 01 і ДБН В.2.3-15.

(Додаток И долучено, Зміна № 2)

Додаток К

(обов’язковий)

ПРОФІЛІ ДИТЯЧИХ БУДИНКІВ-ІНТЕРНАТІВ ТА ЇХ СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ

Дитячі будинки-інтернати (відділення) І профілю (змішані за статтю) призначені для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, які мають легку ступень когнітивного порушення та/або розлади психіки, що супроводжуються стійкими фізичними порушеннями опорно-рухового апарату, для яких самостійне пересування є значно ускладненим або неможливим.

Дитячі будинки-інтернати (відділення) ІІ профілю (розділені за статтю) призначені для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, які мають помірну ступень когнітивного порушення та/або тяжкі розлади психіки, потребують догляду, навчання та реабілітації, можуть самостійно пересуватися і себе обслуговувати.

Дитячі будинки-інтернати (відділення) ІІІ профілю (розділені за статтю) призначені для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, які мають тяжку і глибоку ступень когнітивного порушення та/або стійкі розлади психіки, потребують догляду, навчання та реабілітації, можуть самостійно пересуватися і себе обслуговувати.

Дитячі будинки-інтернати (відділення) ІV профілю (змішанні за статтю) призначені для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю, які мають тяжку і глибоку ступень когнітивного порушення та/або стійкі хронічні розлади психіки, потребують паліативного догляду, навчання і реабілітації, для яких самостійне пересування є значно ускладненим або неможливим.

Допускається проектувати дитячі будинки-інтернати змішаного типу, які включають відділення різних (від двох до чотирьох) профілів.

У дитячих будинках-інтернатах відповідно до їх профілів можуть діяти такі стаціонарні групи:

а) у дитячих будинках-інтернатах І профілю:

- виховні групи дітей з інвалідністю дошкільного віку (4-8 років) – до 8 осіб;

- навчальні класи дітей з інвалідністю шкільного віку (8-18 років) – до 10 осіб;

- молодіжні групи осіб з інвалідністю (18-35 років) – 15-20 осіб.

б) у відділеннях ІІ профілю:

- виховні групи для дітей з інвалідністю дошкільного віку (4-8 років) – до 8 осіб;

- навчальні класи дітей з інвалідністю шкільного віку (8-18 років) – до 10 осіб;

- молодіжні групи осіб з інвалідністю (18-35 років) – 10-15 осіб.

в) у відділеннях ІІІ профілю:

- виховні групи дітей з інвалідністю дошкільного віку (4-8 років) – до 8 осіб;

- виховні групи дітей з інвалідністю шкільного віку (8-18 років) – до 16-20 осіб;

- навчально-виховні групи (у разі потреби та за умови створення) дітей з інвалідністю шкільного віку (8-18 років) – до 10 осіб;

- молодіжні групи осіб з інвалідністю (18-35 років) – 10-15 осіб.

г) у відділеннях ІV профілю (за необхідності) для лежачих різного ступеня когнітивного порушення комплектуються групи паліативного догляду:

- виховні групи для дітей з інвалідністю дошкільного та шкільного віку (4-8 і 8-18 років) – до 6 осіб;

- молодіжні групи осіб з інвалідністю (18-35 років) – до 8 осіб [16].

Групи відділення денного догляду комплектуються по 8-10 дітей з інвалідністю (4-18 років) за віковими ознаками (однакового віку або з різницею у віці 4-6, 6-9, 9-14, 14-18 років), з урахуванням їх стану здоров’я та побажань батьків або їхніх законних представників. У відділенні можуть створюватися окремі групи неповного дня, а також чергові групи в ранковий та вечірній час [17].

Групи транзитного перебування комплектуються для надання соціальних послуг із метою підготовки дітей з інвалідністю до сімейної форми виховання, а осіб з інвалідністю (18-35 років) – до самостійного або підтриманого проживання [19].

Групи підтриманого проживання комплектуються для осіб з інвалідністю (18-35 років) з урахуванням ступеня їхніх індивідуальних потреб у сторонній допомозі та особистих уподобань [20].

Групи п’ятиденного стаціонарного догляду, транзитного перебування, підтриманого проживання, паліативного догляду комплектуються по 6-8 дітей з інвалідністю або осіб з інвалідністю з урахуванням їхнього стану здоров’я, побажань, вікових ознак (одновікових або різновікових 4-6, 6-9. 9-14, 14-18, 18-25, 25-35 років), фізичних вад та психічних розладів, а також побажань їхніх законних представників.

Засновник може встановлювати меншу наповнюваність груп у відділеннях різних профілів.

(Додаток К долучено, Зміна № 2, змінено, Зміна 3)

Ключові слова: загальні положення, заклади соціального захисту населення, земельні ділянки, інженерне обладнання, норми проектування, об’ємно-планувальні рішення, пожежна безпека, проектування, громадські будинки та споруди, терміни, люди з обмеженими фізичними можливостями, заклади для осіб з інтелектуальною недостатністю, склад і площі приміщень, служба соціального патронату, зміна нормативного акта, сфера застосування, нормативні посилання, терміни та визначення понять, додатки, дитячі будинки-інтернати, профілі і структурні підрозділи.

(Ключові слова змінено, Зміна № 1, Зміна № 2)